Пріоритети технологічного розвитку України

Вид материалаДокументы

Содержание


1.2. Трансформація та розширення НАТО
НАТОцентрична система європейської безпеки
Сил реагування НАТО
1.3. Узгодження інтеграційних процесів у НАТО та ЄС
Спільна європейська політика безпеки та оборони ЄС (СЄПБО)
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   37

1.2. Трансформація та розширення НАТО


Розвиток подій у світі та на Європейському континенті протягом останніх років засвідчив, що НАТО є одним з найважливіших елементів глобальної безпеки і міжнародних відносин, основною найефективнішою структурою, навколо якої починає викристалізовуватися процес формування нової архітектури євроатлантичної системи безпеки.

Утверджується НАТОцентрична система європейської безпеки, характер якої визначають розширення Альянсу на Схід, активізація та розширення рамок програми "Партнерство заради миру". Інші європейські політичні та військово-політичні структури (ОБСЄ, ЄС/ЗЄС тощо) навряд чи зможуть взяти на себе функції НАТО у сфері безпеки та оборони у повному обсязі.

Головне завдання, яке має вирішувати Альянс у найближчій перспективі, це перетворення з організації, що виникла у відповідь на загрози "холодної війни", у структуру політично-воєнного характеру, яка спроможна ефективно протистояти новим загрозам.

Одним з найважливіших заходів НАТО за всю історію цієї організації став саміт у Празі в листопаді 2002 р. Його основний результат - прийняття комплексу заходів, спрямованих на посилення можливостей НАТО протистояти головним сучасним загрозам безпеці: тероризму та поширенню зброї масового ураження і засобів її доставки. Це, зокрема, знайшло відображення у Воєнній концепції оборони проти тероризму, згідно з якою оновлений Альянс має бути готовий до проведення операцій з попередження тероризму; антитерористичних операцій; операцій з урегулювання криз та наслідків терористичної діяльності, а також "операцій взаємодії".

Таким чином, зона відповідальності Альянсу суттєво розширюється, що створює передумови для формування системи кооперативної безпеки.

Празькими рішеннями передбачається також створення збалансованого й ефективного військового потенціалу - Сил реагування НАТО, які, по суті, будуть силами швидкого розгортання, призначеними для проведення воєнних операцій виключно за межами зони відповідальності НАТО.

Серед інших вагомих змін - запрошення семи країн до членства у НАТО та дальше поглиблення відносин з країнами - нечленами, а також іншими міжнародними організаціями. Нові кандидати на вступ продемонстрували здатність сприяти виконанню місій Альянсу, у т. ч. забезпечувати колективну оборону і брати на себе тверді зобов'язання щодо підтримання стабільності та безпеки, особливо в регіонах криз і конфліктів.

Вступ до НАТО західних сусідів України, що є закономірним наслідком геополітичних змін на континенті, посилює важливість її співробітництва з Альянсом не лише в межах західного вектора української зовнішньої політики, а й у ширшому вимірі регіональних відносин.

Празький саміт НАТО засвідчив усвідомлення більшістю європейських країн відсутності реальних альтернатив Альянсу, а також необхідності збереження нинішньої ролі США в Європі, незважаючи на тенденцію до посилення опору американському диктату в питаннях безпеки та оборони.

1.3. Узгодження інтеграційних процесів у НАТО та ЄС


На архітектуру безпеки Європейського континенту сьогодні відчутно впливають взаємини НАТО і ЄС, які мають спільні стратегічні інтереси у таких ключових сферах, як безпека, оборона та врегулювання конфліктів. Співробітництво між НАТО та ЄС останнім часом дедалі більше активізується.

Система європейської безпеки на сьогодні і в майбутньому не може існувати незалежно від НАТО. Спільна європейська політика безпеки та оборони ЄС (СЄПБО) розглядається як важливий фактор не тільки європейської безпеки, але і як суттєвий чинник підвищення ефективності Північноатлантичного альянсу.

Ймовірне підвищення ролі ЄС в архітектурі загальноєвропейської безпеки ставить ряд найважливіших питань насамперед у площині практичної політики. Зокрема, йдеться про істотну трансформацію функціональної та організаційної складових НАТО. Унікальність Північноатлантичного альянсу в євроатлантичному просторі безпеки має створювати основи для ефективного поєднання принципів кооперативної та колективної безпеки.

Євроінтеграційні процеси залишаються одним з основних елементів розбудови загальноєвропейської безпеки і стабільності. Саме завдяки їм держави Центральної і Східної Європи, у т. ч. й Україна, мають можливість долучитися до вироблення надійних гарантій захисту континенту від зовнішніх та (що є принципово новим моментом) внутрішніх загроз.

Поряд зі зміцненням провідної ролі структур НАТО в системі безпеки західного світу помітна тенденція до розширення сфери європейських стратегічних інтересів у східному та південному напрямках. У перспективі це означатиме формування орієнтованого на Європу геоекономічного простору з відповідним включенням проміжних країн до сфери стратегічних європейських інтересів. Цілком закономірно, що у межах такої моделі майбутнього Європи буде місце і для України.

Північноатлантичний альянс тісно співпрацює також з іншими безпековими структурами в Європі, насамперед з ОБСЄ, зосереджуючи увагу на проблемах попередження та врегулювання конфліктів шляхом переговорів. На цьому тлі євроатлантична інтеграція України постає як багатовимірний процес, що передбачає ефективну взаємодію з основними європейськими структурами безпеки. Фундамент цієї взаємодії вже закладено, наявні також деякі конкретні інструменти для її реалізації. Отже, йдеться як про використання вже існуючих можливостей, так і про створення нових.