Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Содержание

Використані джерела
Таблиця 1 Показники засвоєння знань і вмінь студентів в процесі експерименту
Порівняльна діаграма показників засвоєння знань та вмінь студентів
Використані джерела
Теорія і практика загальної середньої освіти

Подобный материал:

1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 34

Використані джерела

Коменский Я. А. Педагогическое наследие / Я.А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци. – М.: Педагогика, 1989. – 416 с.
Сковорода Г. С. Сочинения. [В 2-х т.] / Г.С. Сковорода – М., 1973.– Т.1 –512 c.
Жерар Кан Педагогіка Януша Корчака и еврейское воспитание (перевод с неметкого под ред. О.Медведевой) – Москва, Российское общество Януша Корчака, 2000 // ссылка скрыта
Ушинський К.Д. Избранные педагогические произведения / Ушинський К.Д. – М., Просвещение, 1968. – 557 с.
Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності: 1991–2008 рр.: до 120-річчя від дня народж.: біобібліогр. покажч. / Акад. пед. наук України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В.О. Сухомлинського, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих, Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка ; упоряд.: І. О. Іванова, Т. В. Лога – К., 2008. – 154 с. – (Сер. “Видатні педагоги світу”, Вип. 4).
Maslow A. Self-actualizing and Beyond. - In: Challenges of Humanistic Psychology. – N. Y., 1967.
Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики / Абрахам Гарольд Маслоу. – Евразия,
С.-Петербург, 1999. – С. 108-113.
Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. / К. Роджерс – М.: Прогресс, 1994. – С. 153-171.
Галилей Г. Избранные труды / Галилей Г. – М.: Наука, 1964.– Т. 2. 456 с.
Le Opere di Galileo Galilei.– 1938. – V.XIX, Firenze. – Р. 648–649.
Рыбников К.А. История математики. Издательство Московского университета, 1974. – С.157-164
Ньютон И. Математические начала натуральной философии / Ньютон И. – М.: Наука, 1989. – 687 с.
Лагранж Ж. Аналитическая механика / Лагранж Ж. – М.–Л.: Гостехиздат, 1950. Т.1. – 594 с., Т.2. – 440 с.

Kilochytska T.

Use of historical material in teaching mathematics

The article describes the feasibility of using elements of historicism in the teaching of higher mathematics, with examples.

Key words: humanization of education, history of mathematics, mathematical concepts.

Надійшла до редакції 19.07.2010

УДК 371.134:62

Шарапова Ю.В.

Перевірка ефективності методики формування
композиційної діяльності у професійній підготовці
майбутніх учителів технології

Розглядається сутність методики формування композиційної діяльності у процесі професійної підготовки майбутніх учителів технології, здійснюється перевірка ефективності методики формування композиційної діяльності майбутніх учителів.

Ключові слова: професійна підготовка, композиційна діяльність, об’єкти контролю.

Постановка проблеми дослідження. Дослідження питань контролю навченості школярів трудовому навчанню здобуває особливу значимість у зв’язку з корінними змінами в практиці викладання й у методичній науці. Об’єктами контролю у процесі навчання є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Більшість науковців дотримуються думки, що діагностика навчальних досягнень містить ширший і глибший зміст, ніж традиційні перевірка та контроль знань, що лише констатують результати без пояснення їх походження. Включаючи в себе як складову частину різні форми контролю, накопичення статистичних даних, їх аналіз, рефлексію, діагностика розглядає продукти навчання у зв’язку зі шляхами, способами їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування навчальних результатів учнів і освітніх змін, уточнення цілей, освітніх програм, корегування, прогнозування освітнього розвитку. У практиці школи доцільно розрізняти результати основного (ведучого) контролю, з одного боку, і результати другорядного контролю – з іншої. Рівень навченості учнів за півріччя повинен визначатися при ведучій ролі результатів контролю основних умінь. Поняття “основний контроль” і “другорядний контроль” повинні бути не тільки правильно зрозумілі вчителями і відзначені в журналі, але і доведені до зведення школярів. У цьому випадку ми будемо мати більш об’єктивні дані про навченість учнів по предмету “трудове навчання”.

Відбір змісту перевірочних робіт ми проводили з урахуванням завдань, поставлених у нашому експерименті – формування композиційної діяльності при моделюванні одягу, і орієнтувалися на елементи знань, які мають найбільшу діагностичну значимість (вагомість), і за ступенем засвоєння з найбільшою вірогідністю можна судити про засвоєння всього матеріалу [1].

В рамках навчального процесу викладачі прагнуть з'єднати перевірку засвоєння теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці, використовуючи для цього різні форми підсумкового контролю знань студентів: бесіда між викладачем і студентом, письмові відповіді на питання (контрольні роботи), тестування (комп'ютерний або письмовий варіант), творчі роботи і т.д.. Зупинимося на трьох найбільш часто використовуваних формах іспиту: усна, письмова і тестування.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навиків студентів є важливим структурним компонентом процесу навчання і відповідно до принципу систематичності, послідовності і міцності навчання здійснюється протягом всього навчального року. Цим обумовлюються різні види перевірки і оцінки знань. Основними з них є наступні: поточна перевірка і оцінка знань, що проводиться в ході повсякденних учбових занять; семестрова перевірка і оцінка знань, яка проводиться в кінці кожного семестру; річна оцінка знань, тобто оцінка успішності студентів за рік; іспити.

При перевірці і оцінці якості успішності важливо виявляти, як вирішуються основні завдання навчання, тобто якою мірою студенти опановують знаннями, уміннями і навиками, світоглядними і етично-естетичними ідеями, а також способами творчої діяльності. Істотне значення має також те, як відноситься той або інший студент до учення, чи працює він з напругою або ж ривками і т.д. Все це обумовлює необхідність застосування різних методів перевірки і оцінки знань, які названі вищим.

Повсякденне спостереження за навчальною роботою студентів. Цей метод дозволяє викладачеві скласти уявлення про те, як поводяться студенти на заняттях, як вони сприймають і осмислюють матеріал, що вивчається, яка у них пам'ять, якою мірою вони проявляють кмітливість і самостійність при виробленні практичних умінь і навиків, які їх навчальні схильності, інтереси і здібності [3].

У
© Шарапова Ю.В., 2010
сне опитування. Цей метод є найбільш поширеним при перевірці і оцінці знань. Суть усного опитування полягає в тому, що викладач ставить студентам питання за змістом вивченого матеріалу і спонукає їх до відповідей, виявляючи таким чином ступінь його засвоєння. Усне опитування називають бесідою.

При усному опитуванні викладач роз’єднує вивчений матеріал на окремі смислові частини і по кожній з них ставить студентам питання. Але можна пропонувати студентам відтворювати ту або іншу вивчену тему повністю з тим, щоб вони могли виявляти глибину і міцність оволодіння знаннями, а також засвоєння його логіки. Будучи ефективним і найпоширенішим методом перевірки і оцінки знань студентів, усне опитування має свої недоліки. Цей метод відносно трудомісткий і дозволяє протягом заняття перевірити знання не більше 3-4 студентів. Суть фронтального опитування полягає в тому, що викладач розділяє вивчений матеріал на порівняно дрібні питання, з тим, щоб, таким шляхом перевірити знання більшої кількості студентів. При цьому, проте, виникає нова проблема. При фронтальному (збіглому) опитуванні важко виставляти студентам оцінки, оскільки відповідь на один-два дрібних питання не дає можливості визначити ні об'єму, ні глибини засвоєння пройденого матеріалу.

Програмований контроль (тест). У системі перевірки знань студентів застосовується програмований контроль, який ще називають альтернативним методом або методом вибору. Суть цього методу полягає в тому, що студентові пропонуються питання, на кожен з яких дається три-чотири відповіді, з яких тільки один є правильним. Завдання студента – вибрати правильну відповідь. Декілька подібних питань і відповідей по цій темі може бути поставлені в групі одночасно всім студентам що дозволяє протягом декількох хвилин перевірити їх знання. У цьому полягає позитивна сторона методу програмованого контролю. Проте цей метод має і свої недоліки. Головним з них є те, що з його допомогою можна перевірити лише окремі сторони засвоєння матеріалу, що вивчається, наприклад, знання написання окремих слів по мовах, формул і теорем по математиці, хронологічних дат по історії і т.д. Проте цей метод не дозволяє виявити у всій об'єм і глибину засвоєння матеріалу, що вивчається. Втім, свої плюси і мінуси має кожен з розглянутих вище методів перевірки і оцінки знань. Так, при малій кількості учбового годинника по окремих предметах усний опит утрудняє накопичення у студентів оцінок по поточній успішності. Контрольні письмові роботи хороші тим, що вони дають можливість перевіряти і оцінювати знання одночасно у всіх студентів групи, але вони вимагають витрати цілих пар і тому не можуть проводитися часто. Звідси слідує вивід: у системі учбової роботи повинні знаходити своє застосування всі розглянуті вище методи перевірки і оцінки знань студентів з тим, щоб забезпечувалася необхідна систематичність (регулярність) і глибина перевірки успішності тих, що навчаються.

Для нашого випадку, ми вибрали метод контрольних робіт, тому що практичну частину можна відобразити на папері і малюнком показати творчі знання. Контрольна робота – це форма перевірки знань з окремих питань дисципліни, що вивчається, свого роду письмовий іспит.

Підготовка і оформлення контрольної роботи дають можливість не тільки проявити придбані знання по дисципліні, але і показати уміння самостійно працювати з учбовою і методичною літературою, правильно формулювати і обґрунтовувати теоретичні положення, розкрити переконаність у величезному значенні теорії, принципів, законів і категорій для практичної діяльності. Це вельми ефективний метод перевірки і оцінки знань, умінь і навиків студентів, а також їх творчих здібностей. Суть цього методу полягає в тому, що після проходження окремих тем або розділів учбової програми викладач проводить письмові або практичні контрольні роботи з метою перевірки і оцінки знань студентів. При проведенні контрольних робіт необхідно дотримувати ряд дидактичних вимог. Основними з них є наступні:

По-перше, контрольні роботи доцільно проводити тоді, коли викладач переконався, що вивчений матеріал добре засвоєний студентами. Якщо ж студенти не зовсім добре засвоїли тему, що вивчалася, або розділ програми, то контрольну роботу проводити не слід і потрібно продовжувати роботу по ґрунтовнішому їх засвоєнню.

По-друге, необхідно за тиждень попередити студентів про майбутню контрольну роботу і організувати відповідну підготовчу роботу. Одночасно з цим потрібно давати студентам завдання, що вимагають прояву творчого мислення і кмітливості з тим, щоб вони вчилися шукати вірні рішення нестандартних задач і вправ. Нерідко корисно також проводити так звані попереджувальні перевірочні роботи, що дозволяють визначати ступінь підготовленості студентів, до майбутньої контрольної роботи.

По-третє, дуже важливо, щоб зміст контрольної роботи охоплював основні положення вивченого матеріалу і включав такі питання, рішення яких вимагало б від студента прояву кмітливості і творчості.

По-четверте, при проведенні контрольних робіт необхідно забезпечувати самостійне виконання студентами завдань, що даються, не допускати підказок і списування. У цьому сенсі хорошими прийомами є підбір для студентів різних варіантів одного і того ж завдання, проведення контрольних робіт в достатньо просторих приміщеннях, де є можливість посадити кожного студента за окремим столом, і т.д.

По-п'яте, істотним моментом є те, щоб контрольні роботи проводилися, як правило, в першій половині тижня на других і третіх парах. Перенесення контрольних робіт на кінець тижня або на останні пари недоцільно, оскільки в цей час студенти випробовують вже підвищене стомлення, що, поза сумнівом, може негативно позначитися на їх роботі. Неприпустимо також проведення двох контрольних робіт в один і той же день.

Нарешті, викладач зобов'язаний уважно перевіряти і об'єктивно оцінювати контрольні роботи, а також проводити аналіз їх якості, класифікувати допущені студентами помилки і здійснювати подальшу роботу по усуненню пропусків в їх знаннях [2].

Результативність формування композиційної діяльності в експериментальних групах оцінювалася за результатами контрольних робіт. Ці завдання виконувалися за основними модулями основ композиції костюма. Для з’ясування настроїв студентів після кожної контрольної роботи – вивчення модуля в бесідах простежувалося, що у студентів змінюється ставлення до навчання.

Контрольні роботи з перевірки знань і вмінь з композиції проводилися і для вчителів технології на семінарських заняттях. Контрольна робота була комплексна, щоб визначити, які знання мають теперішні вчителя технології з композиції. Різниця полягала лише в тому, що в процесі навчання в експериментальних групах використовувалися чотири комплексні контрольні роботи, а для вчителів проводилася одна.

Узагальнені результати засвоєння знань і сформованості вмінь студентів експериментальних груп і вчителів наведені в таблиці 1.

З таблиці видно, що формування композиційної діяльності у студентів проходили поступово і постійно збільшувалися з кожним модулем, і процент знань більший, ніж у вчителів технологій, які не вивчали композиції, а знання набули стосовно свого професійного досвіду.

Таблиця 1

Показники засвоєння знань і вмінь студентів в процесі експерименту

Модулі	І	ІІ	ІІІ	УІ	Вчителя
Е Г (%)	70,9	75,7	79,4	80,8	75,7

Запропоновані нами форми викладання активізували професійну самосвідомість студентів і сприяли найбільшому засвоєнню теоретичних знань та практичних вмінь.

Вчителя технології, які навчалися за традиційними формами, відчули складнощі щодо оперування елементами композиції при складанні ескізів. Їм було важко уявити, яким же чином можна зобразити жіночий костюм з точки зору композиції. Внаслідок цього важко було викласти конструктивну схему художньої композиції костюма.

Аналізуючи порівняльну діаграму показників засвоєння знань та вмінь під час вивчення технології швейних виробів, ми дійшли таких висновків: студенти експериментальних груп володіють приблизно однаковим обсягом фактичного матеріалу, але якість знань більш висока. Студенти експериментальних груп виявили більш глибоке засвоєння навчального матеріалу під час розв’язання проблемних композиційних завдань і відповідей (рис. 1).

Рис. 1. Порівняльна діаграма показників засвоєння знань та вмінь студентів

Результати проведеного дослідження засвідчили, що рівень засвоєння знань, заснованих на формуванні композиційної діяльності під час вивчення технології швейних виробів (конструюванні та моделюванні одягу), його ефективність в експериментальних групах послідовно підвищується, починаючи від першого модуля і до четвертого. Знання студенти отримують послідовно, підвищуючи відсотки і з діаграми бачимо, що знання учителів технології зрівнюються зі знаннями студентів на другому модулі, коли студенти навилися основним питанням з композиції і підвищують свої знання на третьому та четвертому модулях.

В експериментальних групах велику допомогу надали лабораторні роботи.

По-перше, лабораторні роботи виконуються за власною фантазією.

По-друге, технологічна послідовність виконувалася поопераційно: по мірі виконання їх від чорнового ескізу до чистового.

По-третє, після завершення виготовлення ескізу наочно бачимо взаємодію і взаємозв’язок деталей, швів з елементами композиції.

По-четверте, кольорове вирішення деталей (їх обирав кожен на свій смак) не дозволяло допускати помилки у визначенні взаєморозташування деталей та з’єднуючих їх швів.

Детальний розгляд формування композиційної діяльності забезпечить науково обґрунтовану підготовку студентів – майбутніх вчителів технології. Базуючись на концепції про діяльність, які існують в педагогічній науці, можна зробити висновок, що в основі цієї діяльності лежить мотив, який можна визначити, як усвідомлену потребу використовувати основи композиції у процесі навчання, як професійну переконаність у необхідності її використання. Необхідність формування композиційної діяльності доведена експериментом і реалізується через системи вироблених понять, способів дій у цій сфері в процесі спеціального навчання. Мета цієї діяльності: навчити студентів користуватися засобами композиції; сприяти глибшому засвоєнню студентами системи композиційної діяльності; формуванню творчого мислення; конструктивно-технічних вмінь.

Використані джерела

Беляева А.П. Организация комплексных научных исследований в системе профессионально-технического образования / А.П. Беляева, С.Я. Баев, Л.В. Савельева и др. – М.: Высш. шк. – 1983. – 248 с. 223
Жученко О.А. Формы итогового контроля знаний студентов: преимущества и недостатки / О.А. Жученко // Коммуникативная природа человека (Первые петраковские чтения). Материалы Рос. научно-теорет. конф. – Ижевск: Изд-во Удм.ун-та, 2006. – С. 237-239.
Овчинникова О.В., Пунг Э.Ю. Экспериментальное исследование эмоциональной напряженности в ситуации экзамена./ О.В. Овчинникова, Э.Ю. Пунг // Психологические исследования. Вып. 4 / под ред. Леонтьева А.Н. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – С. 49 – 57.

Sharapova J.

Test the methods of compositional activity in the training
of future teachers technology

The essence of compositional techniques in the process of training future teachers of technology, is testing the effectiveness of the compositional techniques of the future teachers.

Key words: training, compositional activities, objects of control.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

УДК 37.018.46

Давиденко (Давидьон) А.А.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ

Стаття присвячена проблемам підготовки та професійного удосконалення вчителів. В ній акцентується увага на зміни в суспільстві, науці та психології людини, що повинно враховуватись при розв’язуванні даних проблем.

Ключові слова: кваліфікація, підвищення кваліфікації, професійне удосконалення, педагогічна освіта, творчість.

Випускник навчального педагогічного закладу одержує знання з основ наук, наприклад, з математики, фізики, історії, біомеханіки, психології, педагогіки, методик навчання предметів, за його спеціальністю та ін. З цим багажем він приступає до виконання своїх професійних обов’язків у школі, ПТУ, дошкільному чи позашкільному закладі освіти. Якщо кількість знань з математики, фізики, географії та деяких інших наук збільшується не так швидко, що їх потрібно поновлювати відразу після закінчення навчання в вищому навчальному закладі, то такі науки, як інформатика, психологія, та методика навчання розвиваються досить швидко. Вже, навіть, із врахуванням цього, вчитель не завжди може справлятись з виконанням обов’язків на належному рівні. З’являється необхідність у підвищенні його кваліфікації.

До чинників, які зумовлюють цю необхідність, слід додати ще й таке:

розвиток суспільства час від часу вимагає реформування системи освіти, що, в першу чергу, полягає у змінах її концептуальних засад, що, в свою чергу, приводить до внесення змін у змісті навчальних програм та планів;
розвиваються дидактичні, зокрема, технічні засоби навчання;
змінюються способи оцінювання навчальних досягнень учнів (іспит, тестування тощо);
існують відмінності у фізичному та психічному розвитку кожного наступного покоління дітей, що приходять на навчання до школи;
змінюються мотиви навчання, запити стосовно одержання освіти тощо.

Понад двадцять років роботи в системі післядипломної педагогічної освіти України та Республіки Білорусь дозволяють автору запропонувати деякі шляхи розв’язання проблем, що зв’язані з професійним удосконаленням вчителя. Розглянемо їх більш детально.

Упродовж століть відбулись значні зміни в суспільно-економічних формаціях, науці, виробництві, й, з чим не можна не рахуватись, у психології людини. Не могла не змінитись й система психолого-педагогічного впливу на підростаюче покоління. Поряд із вчителем стали всеосяжні засоби масової інформації, які досить часто спрацьовують проти того, що говорить вчитель. При цьому слід прийняти до уваги те, що система освіти виконує замовлення суспільства, які виходять із сучасних запитів виробництва, освіти, культури, охорони здоров’я тощо, сама, водночас, залишаючись в деякій мірі консервативною. Вона майже завжди відстає від розвитку науки і техніки, адже опирається лише на вже існуючі надбання. Так, наприклад, в той час, як досягла значного розвитку напівпровідникова техніка, програми технічних вузів, не говорячи вже про педагогічні, ще досить тривалий час знайомили студентів з вакуумними приладами (лампами). Повною мірою це має відношення й до шкільних навчальних програм. Змінити їх швидко не вдається, адже під них вже написані підручники, методичні посібники, зроблені інші дидактичні засоби. Проте з новинами науки, техніки, літератури та мистецтва можна ознайомити вчителів на курсах підвищення їх кваліфікації, запровадивши для цього відповідні спецкурси або ж факультативи.

Як вже говорилось вище, весь час здійснюється розвиток нових організаційних форм, прийомів та методів навчання. Знаннєва парадигма освіти посувається на задній план. Все більше звертається увага на розвиток одержаних дитиною у спадковість задатків у відповідні здібності. З’явились науково обґрунтовані нові підходи до розвитку творчих здібностей учнів. Якщо раніше вважалось, що для розвитку творчих здібностей людини її необхідно залучати до розв’язування творчих задач (при цьому, до категорії творчих відносили задачі з невідомим для суб’єкта алгоритмом їх розв’язання), то зараз вже вважається, що в людини слід розвивати відчуття гармонії, тоді вона буде здатна виявляти між елементами певної системи дисгармонію, в чому й полягає сама творчість [4]. Знаючи про це, вчителі можуть організувати відповідну роботу з учнями та розвиток власного творчого потенціалу. Урок вже не є єдиною та уособленою дидактично одиницею. Набуває поширення самостійна робота учнів, їх дослідницька діяльність. З 1997 року офіційно діє в Україні Мала академія наук (МАН), в секціях якої учні виконують далеко не «дитячі» наукові дослідження, створюють серйозні технічні пристрої, на які отримують патенти на винаходи. Так, наприклад, учень 11-го класу школи-колегіуму №11 Максим Бондаренко виконав роботу “Дослідження проходження світла через непрозорі розчини та його відбивання від вільних поверхонь цих середовищ”; учень 15-го ліцею м. Чернігова Олег Романовський виконав роботу на тему “Створення значних зусиль на основі фізичних явищ і процесів та можливе їх використання у техніці”, учень Чернігівського ліцею №22 Григорій Джевага виконав відповідне дослідження, на основі якого створив пристрій для піднімання води за рахунок енергії Сонця. На цей пристрій він отримав патент України № 59922А. Такі роботи публічно захищаються авторами на обласному та всеукраїнському рівні.

У 2010 році Міністерством освіти і науки України буде проводитись ХІХ-й Всеукраїнський турнір юних фізиків (ТЮФ) та ХІІІ-й Всеукраїнський відкритий турнір юних винахідників і раціоналізаторів (ТЮВіР) (останній започаткований з ініціативи автора статті; він же є й головою його журі), проте молоді вчителі фізики, що приходять на роботу в школи Чернігівської області, дізнаються про це лише на семінарах чи курсах, які проводяться Чернігівським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, або із телевізійних чи радіопередач. І це, не зважаючи на те, що Всеукраїнський ТЮВіР весь час проводиться в м. Чернігові. Аналогічна ситуація і з Всеукраїнським конкурсом юних дослідників та винахідників «Едісони ХХІ-го століття» (КЮДВ). Проте, якщо говорити про позаурочну роботу з предмету, то переважна більшість початкуючих вчителів фізики здатна лише провести вечір або тиждень фізики, має деякі, причому застарілі, уявлення про гурткову роботу [6, 7].

Виходячи з цього, вчителів, що проходять курсову підготовку в Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, ми знайомимо не лише із змістом науково-дослідницьких робіт учнів, задач турнірів та конкурсів, а й пропонуємо їм заняття у вигляді рольової гри. Вчитель, як потенційний організатор проведення турнірів, повинен безпосередньо сам програти кожну з пропонованих ролей (для ТЮФ – це ролі Доповідача, Рецензента та Опонента; для ТЮВіР – ролі Винахідника, Патентознавця та Технолога) [5, 7].

Таким же чином ми проводимо заняття з вчителями в тих випадках, коли, ставиться мета ознайомити їх з новими лабораторними роботами, наприклад, роботами дослідницького характеру [2] та ін.

Розвиток дидактичних, зокрема, технічних засобів навчання (ТЗН) відбувався останнім часом не в напрямку розробки принципово нових приладів, наприклад, приладів для демонстраційного та лабораторного експериментів з фізики та хімії, а за рахунок впровадження в навчальний процес комп’ютерної техніки (КТ) та педагогічних програмних засобів (ППЗ). Електронні варіанти графічних зображень, наприклад, рисунки та фотографії певних явищ природи, які легко демонструються на моніторі персонального комп’ютера (ПК) або за допомогою відповідного проектора на екран, успішно замінили слайди, для демонстрування яких використовувались епідіаскоп, графопроектор та проектор для демонстрування окремих слайдів та діафільмів. Теж саме можна сказати й стосовно демонстрування динамічних зображень. КТ замінила кіноапарати з фільмокопіями (згадаймо, які складнощі мали вчителі при заряджанні плівки до відповідного механізму кіноапарату типу «КПШ», «Україна», «Радуга» та ін.).

Вчителі мають змогу користуватись ППЗ, які дозволяють виконувати віртуальний експеримент з фізики та хімії, генерувати тести, розробляти уроки тощо.

КТ та сучасні засоби зв’язку дозволяють як вчителю, так і учню користуватись мережею Internet. Звичайно, в цій мережі є багато корисного: можна скачати деякі художні твори, підручники, примірники наукових журналів, тексти задач та їх розв’язання, методичні розробки, програмне забезпечення ПК, відеофільми, зокрема, навчального та розвивального змісту, фотознімки явищ природи тощо. Так, наприклад, ввівши до пошукової системи Web-сайту Fotolia.com число 9052222, можна відкрити фотознімок автора статті, а натиснувши далі на напис ссылка скрыта, вдасться вийти на все його портфоліо, яке містить знімки фізичних явищ природи та біологічні об’єкти. Те ж саме можна виконати й на Web-сайті Dreamstime.com. Для того, щоб відкрити портфоліо автора, в пошукову систему слід ввести номер одного із фотознімків автора, наприклад, 10036165, після відкриття якого можна вийти на його портфоліо.

Варто відмітити, що стосовно використання у навчальному процесі ПК ми вже маємо позитивні зрушення. Якщо ще декілька років тому на курсах підвищення кваліфікації вчителів ми навчали їх працювати, в основному, в текстовому редакторі Word, знайомили з можливостями програми для створення презентацій Power Point, програми для створення публікацій Publisher, то зараз для них є цікавим процес створення анімацій, Web-дизайн, комп’ютерна графіка, зокрема оброблення фотографій та відеофільмів, програми для оброблення даних фізичного або хімічного експериментів тощо. До послуг вчителів, які перебувають на курсах підвищення кваліфікації в Чернігівському ОІППО, 6 класів, обладнаних сучасною КТ. Всі ПК підключені до мережі Internet.

Якщо ПК, або ж ПК разом з проектором та екраном вважати за той технічний засіб, який же навчання робить більш наочним, то стосовно цього слід зробити деякі застереження. У своїй праці «Проблеми навчання та розумового розвитку у шкільному віці» відомий психолог Л. С. Виготський пише, що така система навчання, яка базується виключно на наочності, і виключає з викладання все, що зв’язане з абстрактним мисленням, не лише не допомагає дитині подолати свій природній недолік, але ще й закріплює цей недолік, привчаючи дитину виключно до наочного мислення і заглушує в ньому ті слабі початки абстрактного мислення, які все ж є у такої дитини» [1]. Хоча це й суперечить сформованим у нашій свідомості уявленням стосовно використання у навчальному процесі наочності (чим більше, тим краще), проте до думки психолога все ж таки краще прислухатись хоча б для того, щоб наші учні позитивно відносились не лише до тієї книжки, на сторінках якої багато малюнків, а оцінювали її за змістом. Водночас, що є набагато важливішим, не можна не звернути увагу й на інформаційне навантаження процесу опрацювання наочності як графічної інформації. Графічний образ формується за допомогою значної кількості даних, що видно, навіть із обсягів графічних файлів і вимагає значного ресурсу кори головного мозку людини для їх опрацювання. Для кращого розуміння сказаного скористаємося машинним аналогом кори головного мозку людини – процесором персонального комп’ютера (ПК). Відкриємо в програмі Photoshop певний графічний файл та будемо його редагувати, тобто змінювати. Натиснемо клавіші Ctrl+Alt+Delete і у вікні диспетчера задач увімкнемо кнопку «Швидкодія». В даному вікні ми побачимо, що під час руху пензлика по зображенню процесор ПК буде завантажений набагато більше у порівнянні з випадком роботи в текстовому редакторі. Те ж саме можна сказати й стосовно сприйняття та опрацювання графічного зображення мозком людини. Особливо це відчувається у випадку динамічних зображень. Якщо ж до процесу обробки даних, що формують графічний образ, або беруть участь у його сприйнятті, додати ще психологічний фактор сприйняття подібної інформації, який зв’язаний з емоціями, то ми легко зрозуміємо, чому після перегляду півторагодинного фільму людина стає надзвичайно стомленою. Очевидно, що це необхідно враховувати при використанні сучасних мультимедійних засобів у навчально-виховному процесі.

В останнє десятиліття набула також поширення цифрова фото та відеотехніка. Значна кількість учні користуються мобільними телефонами з влаштованими в них фото та відеокамерами, які можна використовувати у дослідженні явищ природи [3]. З окремими прикладами виконаних учнями таких досліджень можна ознайомитись на Web-сайті Всеукраїнського КЮДВ (ссылка скрыта).

Кожен вчитель звітується на курсах підвищення кваліфікації виконаною ним творчою роботою, в якій він аналізує певну проблему й пропоную шляхи її розв’язання. Значна частина таких робіт є методичними рекомендаціями для інших вчителів. Основні положення кожної роботи обговорюються на конференціях з обміну досвіду та під підсумкового заняття. Описи цих робіт залишаються в інституті і є доступними для всіх інших вчителів. Окремі вчителі публікують свою матеріали в методичних газетах та журналах, розміщують на Web-сайтах.

На основі сказаного вище можна зробити декілька висновків.

Система післядипломної педагогічної освіти потребує подальшого розвитку, адже вона є більш динамічною та наближеною до запитів вчителя.
До проведення занять на курсах підвищення кваліфікації вчителів слід залучати авторів педагогічних новацій або ж тих вчителів, які вже їх успішно використовують у своїй практичній діяльності (краще сприймається матеріал «з перших вуст»).
В інститутах післядипломної освіти слід створювати медіатеки (замість відомих у свій час фільмотек), у яких би були не лише наукові, науково-популярні відеофільми, а й відеозаписи уроків вчителів – носіїв передового педагогічного досвіду.
При виконання курсових та дипломних робіт студентами педагогічних університетів та коледжів слід використовувати описи матеріалів передового педагогічного досвіду, які є в інститутах післядипломної освіти.

Blog

Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Содержание