Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Directions of forming artistic and creative abilities Мета статті Development of creative activity of the would-be practical training lecturerswhen studying special subjects Особливості формування технічного Shape \* mergeformat

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Крутецкий В.А. Проблема способностей в психологи / В.А. Крутецкий. – М.: Знание, 1971. – 109 с.
   
2. Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству в школе: пособие для учителей. 2-е изд., доп. и перераб. / В.С. Кузин. – М.: Просвещение, 1999. – 234 с.
   
3. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці / під ред. О.М Коберника. – Науковий світ, 2005. – 92 с.
   
4. Педагогика и психология высшей школы: учеб. пособие / под ред. М.В. Буланова-Топоркова. – Ростов-н/Д.: Феникс, 2002. – 660 с.
   
5. Сластенин В.А. и др. Педагогика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов / под ред. В.А. Сластенина. – М.: Издательский центр "Академия", 2002. – 576 с.
   
6. Ростовцев Н.Н., Терентьев А.В. Развитие творческих способностей на занятиях рисованием / Н.Н. Ростовцев, А.В. Терентьев. – М.: Просвещение, 1987. – 176 с.
   

Torubara O., Tytarenko K.

DIRECTIONS OF FORMING ARTISTIC AND CREATIVE ABILITIES
OF FUTURE TECHNOLOGY TEACHERS

The article discusses educational trends that contribute to the effectiveness of the formation of artistic and creative abilities of future technology teachers. Methods of training are considered that promote the development of artistic and creative abilities.

Key words: abilities, artistic and creative abilities, teaching principles, teaching methods, creativity, creative activities.


Надійшла до редакції 14.06.2010

УДК 371

Клімов О.М.

Формування творчої активності
майбутніх викладачів практичного навчання
при вивченні фахових дисциплін

У статті проведений аналіз літератури з проблеми формування творчої активності студентів. Розкриті основні положення методики формування творчої активності майбутніх викладачів практичного навчання в процесі фахової підготовки.

Ключові слова: творча активність, викладач практичного навчання, компоненти творчої активності, фахова підготовка.


Актуальність та передумови дослідження. В наш час відбуваються зміни культурної парадигми суспільства, що обумовлені швидким розвитком науково-технічного процесу. Такі зміни зумовлюють необхідність підготовки творчомислячих фахівців, що володіють особистою ініціативою, активністю і нестандартним мисленням.

Проблема професійно-педагогічної підготовки вчителя в історії вітчизняної педагогіки завжди була актуальною. Пошук нових підходів з удосконалення процесу підготовки та підвищення ефективності й якості навчання у вищій школі є основним напрямком у дослідженнях С. Архангельського, В. Анісімова, С. Батишева, І. Колесникової, Л. Мокрецової, А. Орлова, Ю. Сенько, В. Сластеніна та ін.

Сучасній школі потрібен творчий учитель, що відзначено дослідниками педагогічної творчості (Ф. Гоноболін, В. Загвязінський, В. Кан-Калік, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, А. Маркова, М. Никандров, В. Сластенін, М. Поташник, М. Рубінштейн та ін.).

Проблемі формування творчості, творчої діяльності, пошуку умов творчого розвитку особистості присвячені дослідження багатьох вчених: В. Андрєєва, Л. Виготського, В. Дружиніна, В. Крутецкого, І. Лернера, О. Лука, О. Матюшкина, О. Моткова, Т. Паніної, Я. Пономарьова, Л. Шульгіної та ін.

Зміст творчості розглядається у працях В. Андрєєва, Г. Батишева, М. Бердяєва, А. Бергсона, В. Бехтерєва, Д. Богоявленської, І. Лернера та ін. Дефениція категорії «активність» розкрито у роботах К. Абульхановой-Славської, А. Матюшкина, В. Петровського, К. Платонова, В. Пушкіна та ін.

Особливе значення мають роботи: Я. Пономарьова, що розкривають механізм творчості; Д. Дьюї, А. Луки, П. Якобсона, що характеризують етапи творчого процесу, а також роботи з проблеми творчої активності Т. Балобанової, І. Бєлохвостікова, Т. Бірюкової, Є. Варнавського, О. Євдокимова, А. Кірсанова, В. Коновалової, Г. Марданова, Є. Петелина, І. Полуніна, І. Ревич, Г. Сергєєва, О. Сущенко, Н. Шульги та ін.

Шляхи та засоби цілеспрямованого формування творчого потенціалу у навчальній діяльності обґрунтовані у роботах Г. Альтшуллера, В. Андрєєва, В. Афанасьєва, Л. Вавілова, А. Вербицького, О. Єфременко, А. Карачева, Т. Кудрявцева, С. Курганова, І. Лернера, М. Махмутова, М. Меєровича, Р. Нізамова, Т. Паніної, В. Симоненко, Л. Шрагіної, А. Єсаулова, І. Якиманської та ін.

Вдосконаленням процесу становлення, формування різних якостей викладачів практичного навчання займалися А. Баранов, Т. Борисова, О. Булавенко, С. Веклич, Є. Гудков, М. Довидова, О. Євдокимов, С. Карнаухов, Р. Коробков, Є. Коростельова, А. Муравйов, М. Мухіна, Т. Панчук, З. Ярликова, О. Торубара, В. Сидоренко та ін.

У роботах Ю. Коваленко, О. Крупина, Є. Нікітіної, В. Шклярова та ін. дизайн розглядається як одна з активних форм діяльності, яка сприяє творчому розвитку особистості, формування здатності до безперервного набуття нових знань, умінь і навичок, необхідних для самостійного висування та вирішення професійних завдань.

Таким чином, при підготовці майбутніх викладачів практичного навчання потрібно активізувати творчу активність студентів шляхом залучення їх до вивчення основ дизайну, що стимулює прагнення особистості до імпровізації. Необхідно визначити та проаналізувати передовий досвід підготовки фахівців у даному напрямку і використовувати все корисне відносно професійної діяльності майбутнього викладача практичного навчання.

Мета статті – провести теоретичний аналіз проблеми формування творчої активності майбутнього викладача практичного навчання у процесі фахової підготовки.


© Клімов О.М., 2010

Виклад матеріалу. Вивчення філософської, психолого-педагогічної та спеціальної літератури [1; 2; 5 та ін.] дозволило зробити висновок, що на сьогодні накопичено значний досвід у розв’язанні проблеми розвитку творчих, здібностей особистості, а також в теоретичному обґрунтуванні значення формування і розвитку творчих якостей майбутнього викладача практичного навчання. Деякі аспекти професійної підготовки майбутнього викладача практичного навчання залишаються недостатньо вивченими. У зв'язку з цим виникло протиріччя між об'єктивною необхідністю формування творчої активності майбутнього викладача і недостатньою дослідженістю цього питання, відсутністю обґрунтованої методичної основи цього процесу в теорії та практиці підготовки викладача практичного навчання у вищій школі.

Аналіз наукової літератури [3, 4, 5] показав, що існує кілька підходів до розуміння сутності творчої активності: одні дослідники виділяють діяльнісний аспект – ототожнюють творчу активність з людською діяльністю (Т. Бірюкова, О. Єфременко, В. Петровський, І. Полуніна, Т. Шамов, Н. Шульга); інші визначають творчу активність як властивість або сукупність властивостей особистосі (Т. Балобанова, І. Бєлохвостікова, Д. Богоявленська, В. Коновалова).

Спираючись на результати досліджень творчої активності у навчальній діяльності (Т. Бірюкова, Н. Воробйов, А. Кишеньок, М. Макарова, Е. Мізюрова та ін.), досліджень педагогічної творчої діяльності (В. Загвязінський, І. Ісаєв, В. Канн-Калік, Ю. Кулюткін, М. Никандров, В. Сластенін), з огляду на специфіку системи професійної освіти та особливості діяльності викладача практичного навчання, ми розглядаємо творчу активність майбутнього вчителя як вищий рівень його активності, комплексну характеристику якостей особистості, яка формується на основі загальних і спеціальних здібностей у навчально-творчій діяльності та успішно реалізується в ній, відображає рівень його педагогічної та технологічної культури.

Формування творчої активності відбувається під впливом великої кількості факторів. Серед умов, що впливають на ефективність формування творчої активності майбутнього викладача практичного навчання визначено:

• наявність творчого потенціалу;
  
• наявність суб'єктної потреби у творчій дизайн-діяльності;
  
• прагнення до творчості;
  
• мотиваційне забезпечення навчально-творчої діяльності;
  
• створення навчального творчо-розвиваючого середовища;
  
• єдність і спадкоємність репродуктивного і продуктивного, послідовність в організації навчального процесу, включаючи найвищий його етап - творчий пошук;
  
• наявність вмінь міжпредметного характеру творчих дій, що формуються у пізнавальній діяльності;
  
• доповнення навчального процесу матеріалом, що сприяє переходу пізнавального інтересу зі стадії простого орієнтування, епізодичного інтересу на стадію стійкіших пізнавальних відносин;
  
• особистісно орієнтованої спрямованості освітнього процесу.
  

Формування творчої активності майбутнього викладача практичного навчання розглядається як складна система взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів, що представлено у вигляді схеми на рис. 1.



Рис. 1. Схема взаємозв’язків елементів формування творчої активності
майбутніх викладачів практичного навчання


Проведений аналіз наукової літератури [6; 7; 8; 9] з проблеми дослідження дозволив виділити наступні компоненти творчої активності майбутнього викладача практичного навчання:

• потребнісно-мотиваційний (формування творчої активності майбутнього викладача практичного навчання відображає особистісне ставлення до діяльності, виражене в цільових установках, інтересах, мотивах);
  
• когнітивний (компонент спрямований на формування системи знань);
  
• емоційно-вольовий (враховує значимість емоцій і необхідність вольових якостей);
  
• діяльнісно-творчий (забезпечує формування та розвиток різноманітних способів діяльності та творчих здібностей, заснований на комплексі умінь і навичок організації творчої діяльності, включає способи розумових дій (розумові логічні операції), а також способи практичної діяльності: загальнотрудові, технічні, спеціальні. Даний компонент відображає можливості студентів у створенні чого-небудь нового і спрямований на самоактуалізацію та самовираження в індивідуальній творчої діяльності);
  
• оціночно-рефлексивний (характеризує осмислення, самоаналіз та самооцінку власної творчої діяльності та її результатів; уточнення шляхів організації творчої діяльності; визначення на основі свого власного досвіду оптимальних методів і прийомів роботи).
  

Сутність поняття «творча активність майбутнього викладача практичного навчання» це – вищий рівень його активності, комплексна характеристика якостей особистості, що базується на основі загальних і спеціальних здібностей у навчально-творчої діяльності та успішно реалізується в ній, розкриває індивідуально-особистісний рівень та спосіб здійснення перетворювальної діяльності, відображає рівень педагогічної та технологічної культури майбутнього викладача практичного навчання.

Висновок. Формування творчої активністі майбутнього викладача практичного навчання більш ефективно буде відбуватися за таких психолого-педагогічних умов: наявність творчого потенціалу та суб'єктної потреби у творчій дизайн-діяльності; прагнення до творчості; мотиваційне забезпечення навчально-творчої діяльності; створення навчального творчо-розвиваючого середовища; єдність і спадкоємність репродуктивного і продуктивного, що послідовно реалізовуються в організації навчального процесу, включаючи найвищий його рівень – творчий пошук; наявність умінь міжпредметного характеру творчих дій, що формуються у пізнавальній діяльності; включення в навчальний процес матеріалу, що сприяє переходу пізнавального інтересу зі стадії простого орієнтування, епізодичного інтересу на стадію більш стійких пізнавальних відносин; особистісно-орієнтована спрямованість освітнього процесу.

Перспективи подальших досліджень. Необхідно визначити структуру та зміст курсів, що сприятимуть розвитку творчої активності майбутніх викладачів практичного навчання.

Використані джерела

1. Саєнко Т.О. Формування творчої активності майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки / Т.О. Саєнко // Рідна школа. – 2006. – № 12. – С. 5-8.
   
2. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: [навчальний посібник] / С.О. Сисоєва – К.: ІСДОУ, 1994. – 112 с.
   
3. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість учителя: Визначення, теоретична модель, функції підготовки / С.О. Сисоєва // Педагогіка і психологія. – К.: Педагогічна думка, 1998. – 255 с.
   
4. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. / Дубова Н. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 2. – С. 8-10.
   
5. Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів школи у процесі трудового навчання. / О. Зайцева // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип. 1 – С. 5-8.
   
6. Морев О. Формування загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навчання / О. Морев // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – № 5. – С. 51-53.
   
7. Фіцула М. М. Педагогіка. [навчальний посібник] / М. М. Фіцула. – К.: Академвидав. – 2005. – 560 с.
   
8. Куленко М. Я. Основи графічного дизайну / М. Я. Куленко // Кондор. – 2006. – 492 с.
   
9. Волкова В.В. Дизайн рекламы / В.В. Волкова. – М.: Книжный дом «Университет», 1999. – 144 с.
   

Klimov O.

DEVELOPMENT OF CREATIVE ACTIVITY OF THE WOULD-BE PRACTICAL TRAINING LECTURERSWHEN STUDYING SPECIAL SUBJECTS

The аrticle provides analysis of literature in the issue of development of creative activity of the students. It reveals the main methods provisions of development of creative activity of the would-be practical training lecturers in the process of professional training.

Key words: creative activity, lecturer of practical training, components of creative activity, professional training.

Надійшла до редакції 18.09.2010


УДК 371

Говоров Є.М. 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО
МИСЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті розглядається природа технічного мислення та особливості його формування у майбутніх учителів технологій. Автор розглядає структуру технічного мислення та її взаємодію з іншими видами розумової діяльності.

Ключові слова: мислення, технічне мислення, професійна підготовка, майбутній учитель технологій.

З розвитком діяльності відбувається і процес розвитку технічного мислення. Виникають такі форми мислення, з якими пов’язане оволодіння людиною процесами власної поведінки і завдяки яким воно стає довільним і свідомим. Л. Виготський висунув положення про спорідненість праці та вищих психічних функцій. Останні являють собою теж діяльність, але внутрішню (психічну) і також опосередковану знаряддям, таким знаряддям є знак, слово. Саме функція знака і робить можливою рефлексію суб’єктом своєї діяльності та її регуляцію. Ідея загальної структури зовнішньої і внутрішньої діяльності була вираженням нового розуміння детермінізму психіки. Внутрішня діяльність була похідною від зовнішньої діяльності, яка регулює, опосередковує останню [2].

Праця в її розвинених формах, як вказував Л. Виготський, є діяльність, опосередкована і не тільки знаряддям, а й свідомим поведінкою людини [2].

Багато психологів та педагогів стверджують, що в мисленні, не важливо в якому, має місце актуалізація раніше утворених тимчасових зв’язків, використання тих чи інших елементів минулого досвіду. Мислення переробляє зміст та представлення до поняття, яке є необхідним для успіху практичних і розумових дій, реальних взаємин людини із зовнішнім світом.

У технічному мисленні образи мають, як правило, складну структуру, просторову залежність та співвідношення. Крім того, вони знаходяться в безпосередній взаємодії, в динаміці. Ось чому при вирішенні технічних завдань дуже важко, а в ряді випадків неможливо уявити кінцевий результат.

Як і в мисленні, технічні образи, будучи важливим компонентом технічного мислення, не виключають і абстрактного мислення.

У розвиненому вигляді технічне мислення виражає себе в системі знань про предмет ти форми теорії. Остання є концептуальна система, що описує предмет взаємопов’язаною системою понять. Вона висловлює узагальнену форму опису явищ, певний принцип їх пояснення і структуру обґрунтування деякими логічними засобами доказу та висновків.

Технічне мислення означає, що мислення розвивається не тільки під впливом соціальних умов, але й під впливом розвитку суспільних потреб, запитів матеріального виробництва і соціально-історичних перспектив розвитку суспільства, але має і внутрішні умови свого розвитку. Мислення завжди представляє собою розвиваючу систему знань про предмет. Це і експериментальні дослідження, результати яких не можуть бути пояснені в рамках наукової теорії, і вплив найбільш загальних ідей в цілому, які можуть змінити уявлення про предмет науки чи її методи, і зміна методологічних установок, які змінюють будову знання, його функції і понятійні засоби.

Сучасна науково-технічна революція вносить істотні зміни в характеристики технічного мислення як теоретичної діяльності: змінюються предмет і методи дослідження, форми організації знання в концептуальні системи, – змінюється вся система технічного мислення. Істотною рисою сучасного технічного мислення є підвищення ролі і значущості методологічних знань.

Під технічним мисленням розуміють "пізнавальні процеси, які дозволяють вирішувати людині ще не вирішені завдання". Головне для технічного мислення, вважає Т. Кудрявцев, є не шаблонність, а вміння охопити дійсність у всіх її відносинах, і не тільки в тих умовах, які закріплені в звичних поняттях і уявленнях. Щоб повніше виявити властивості певної галузі дійсності, треба знати всі фактори, пов’язані з нею. Щоб виявити неадекватність охоплених їх понять і методів мислення, треба володіти цими поняттями і методами. Звідси величезна роль знань та умінь у технічному мисленні [6].

Р
© Говоров Є.М., 2010
озвиток технічного мислення за цілями і характером вимагає піддавати критиці і оцінці всі засвоєні поняття і методи. Воно повинне вчити людину бачити обмеженість засвоюваних понять і методів, їх схематичність, неповноту у порівнянні з реальною дійсністю. Мислення повинно вчити людини бачити відмінність між фактами та уявленнями про них, вчити сміливості при виході за рамки звичних, сприйнятих "здоровим глуздом" або авторитетами уявлень, разом з тим обережності, самовідданості і критичності в оцінці нових творінь. Технічне мислення повинно вчити людину шукати не віру, а докази. не підтвердження, а істину, не заспокоєння, а неспокій.

Отже, технічне мислення має привчати людини не підганяти факти під готові уявлення про них, а перевіряти ці уявлення фактами, не придумувати штучний світ, придатний для розуміння, а створювати розуміння, придатне для пояснення реального світу.

Ряд робіт педагогів і психологів (Л. Алабертов, Т. Кудрявцев, А Киверялг) присвячені розгляду спеціальної проблеми розвитку технічного мислення та питань вирішення різного роду завдань з проблемними ситуаціями, в яких найбільш активно поєднуються закономірності психології мислення і навчання [6; 7]. Систематизоване подання про технічний мисленні і його структуру дав відомий вітчизняний психолог професор Т. Кудрявцев. У своєму дослідженні він розглядав структурно-комплексний склад (підхід) технічного мислення:

• теоретичне мислення;
  
• наочно-образне мислення;
  
• практичне (наочно-дійове) та інші.
  

Р. Немов дає структуру мислення та основні види мислення у людини в наступній послідовності, яка зображена на рис. 1 [9].

SHAPE \* MERGEFORMAT

Рис. 1. Основні види мислення


Деякі сучасні психологи відкрили можливості розвитку різних сторін мислення, так наприклад Д. Ельконін – "рівень наочного мислення" ставить у залежність від практики застосування речей на основі логіки емпіричних зв’язків [13]; інші (В. Ананьєв, А. Занков, Л. Любимська) – від змісту засвоєного матеріалу; необхідно вирішувати задачу виділення в речах і явищах дійсності окремих параметрів, сторін, властивостей, та їх відносин, які одні тільки і є предметом вивчення в тій чи іншій галузі знань. Т. Кудрявцев вважав, що розв’язання багатьох технічних завдань ґрунтується на загальних психологічних законах, але разом з тим успіх вирішення таких завдань передбачає формування складних умінь, які можуть бути досягнуті тільки в результаті навчання [6].

Інші відомі автори, такі як Д. Богоявленський, П. Гальперін, М. Данилов, О. Кабанова-Міллер, Г. Костюк, Т. Кудрявцев, Н. Менчинська, С. Рубінштейн, М. Скаткін, П. Якобсон у своїх роботах відзначають, що не рідко навіть за зовні благополучним станом справи, коли студент здавалося б засвоює навчальні предмети і успішно працює, ховаються фактори психолого-педагогічного роз’єднання не тільки знань і практичних дій, а й різних категорій знань – більш загальних, теоретичних з одного боку, і більше приватних, практичних з іншого [1; 11; 12].

Багато психологів та педагогів встановлюють характер розвитку технічного мислення у студентів на основі технічної діяльності з урахуванням досвіду особистості (особистісних якостей), її інформованості, цілеспрямованості та осмисленості цієї діяльності. Так наприклад, в дослідженнях А. Лурії, Н. Менчинської, Т. Кудрявцева, П. Якобсона, та інших вивчені провідні шляхи розвитку технічного мислення, а також зв’язок технічного мислення з конструктивно-технічною діяльністю і працею. Метою конструктивно-технічної діяльності є розвиток технічного мислення і технічних (конструктивних) здібностей [4; 8].

Спільним у працях психологів, педагогів є висновок про необхідність розвитку технічного мислення, системної підготовки до технічної діяльності, а також визначення шляхів розвитку технічного мислення.

Огляд ряду досліджень показує, що розвиток технічного мислення є важливою умовою професійної підготовки майбутніх учителів технологій на високому рівні, відповідно до сучасних соціальним вимогам. Пошук найбільш ефективних шляхів і засобів досягнення цієї мети є актуальним завданням сучасної системи професійного педагогічної освіти.

Проведені дослідження з проблеми розвитку технічного мислення в авторів Л. Алабертова, І. Грозмана, Л. Зарецького, Т. Кудрявцева, А. Киверялга, Б. Соколова, І. Якиманської дають підставу припустити, що існує особливий вид розумової діяльності, умовно названий технічним мисленням [4; 6; 9; 12; 13].

Аналізуючи роботи Т. Кудрявцева та інших авторів можна зробити висновок, що під технічним мисленням слід розуміти такий вид розумової діяльності, який полягає в тому, що в процесі узагальнення і опосередкованого пізнання дійсності відбувається через розв’язання людиною тих чи інших технічних завдань [5].

З іншої точки зору за даними психологічної науки під мисленням розуміють – такий розвиток, при якому нове, невідоме розглядається шляхом включення предмета дії в нову систему відносин з іншими об’єктами та умовами діяльності. Процес виявлення невідомого, шляхом включення об’єкта в нову систему зв’язків, С. Рубінштейн назвав основним нервом розумової діяльності людини. Процес досягнення нового психологи відносять більшою мірою до функціонально-процесуального аспекту мислення, а процес узагальнення розглядають, як основу психологічного розвитку [10].

Ці висновки мають безпосереднє відношення до розробки проблеми формування у студентів технічних знань і вмінь. Необхідною умовою для розвитку діяльності є наявність у виконавців досить розвинутого технічного мислення.

Основні ознаки мислення як процесу узагальненого та опосередкованого пізнання дійсності притаманні також і технічному мислення.

На думку Н. Сєлезневої, "… на первинному етапі мислення частіше за все "конкретно-чуттєве", в той же час абстрактне мислення характеризується фрагментарним, що охоплює окремі сторони дійсності. У процесі навчання мислення розвивається у двох напрямках: учні (студенти), поступово на основі вже отриманих раніше знань наближаються до оволодіння конструктивним мисленням тобто до пізнання цілісного різноманіття дійсності і разом з тим вони опановують справді абстрактним мисленням". Важливою особливістю технічного мислення є також прояв його у взаємовідносинах і взаємодії понять та образних компонентів діяльності. Образний компонент має значення при засвоєнні багатьох теоретичних знань. Він служить опорою для багатьох теоретичних положень, полегшує процес засвоєння і конкретизує поняття [3].

"У структурі технічного мислення, понятійний та образний компоненти – необхідні та рівноправні" [3, с. 18]. Таким чином технічне мислення за своєю структурою є понятійно-образно-дієвим.

Психологи виділяють ще одну важливу специфічну особливість технічного мислення – оперативність, яка може проявлятися як у вмінні застосовувати свої знання в самих різних умовах, так і у вирішенні тих або інших завдань. Вміння оперативно бачити за умовними абстрактними позначеннями реальні технічні об’єкти в їх взаємному зв’язку і русі – важлива властивість технічного мислення. Особливо підкреслюється ними роль практичного мислення, яке не має оцінюватися як більш елементарна, менш кваліфікована форма інтелектуальної діяльності.

С. Рубінштейн вказував, що логічне абстрактне мислення невідривно від всієї "чуттєво-наочної основи", і в той же час, не тільки поняття, а й образ виступають на високому, навіть самому вищому рівні мислення [11].

Технічне мислення проявляється там, де мета, завдання мислення здійснюється за допомогою знарядь, техніки і де в процесі і в результаті розумової діяльності створюється матеріальна річ: знаряддя, інструмент, машина і взагалі якась конструкція. Цей вид мислення називається технічним (конструктивним). Технічна діяльність є також і видом розумової діяльності.

У працях вітчизняних психологів, педагогів вона характеризується низкою ознак. У свідомості мають бути закріплені образи відчуттів і сприйнять, які відтворюються у вигляді уявлень. На основі відчуттів, сприйнять і уявлень створюються нові уявлення, а насправді мислення перетворюється в судження та поняття. Подання, судження, уява та поняття так як і сприйняття в тій чи іншій формі (ступені) закріплюються, запам’ятовуються і входять до фонду психологічного змісту.

У структурі технічних здібностей істотне місце займає здатність до оперування просторовими образами. Питанням сприйняття, просторової уяви в психології приділяється досить багато уваги. Досягнення психолого-педагогічної науки дозволили виявити не тільки загальну принципову спрямованість постановки трудового освіти – з’єднання практичних досягнень, виконавської частини з активною, що розвивається розумової діяльністю, а й контактні шляху розвитку технічного мислення. Основними серед них є:

1. Формування технічних уявлень на основі включення в активну розумову діяльність, формування трудових умінь і навичок (інтелектуального характеру (за матеріалами та їх властивостям, по розмітці, виконання операцій, контролю), за елементами графічної грамотності, читання технічної документації, планування праці, вирішення творчих і технічних завдань).

2. Розвиток технічного мислення як виду розумової діяльності, його понятійного, образного та практичного компонентів.

3. Розвиток конструкторських здібностей у процесі узагальнення з урахуванням специфіки технічного мислення.

Резюмуючи вище сказане, слід відмітити, що для розвитку активного технічного мислення необхідно створити таку систему трудового навчання, яка була б націлена на формування узагальнених технічних і технологічних знань і вмінь. Як ми вже говорили, під узагальненими технічним знаннями розуміється така система, яка може з успіхом актуалізуватися і бути дієвою стосовно до різних ситуацій її практич­ного використання. Показником узагальненості технічних знань може служити можливість їх застосу­вання в різноманітних конкретних ситуаціях (випадках), в тому числі і в тих, які не були раніше знайомі.

Однією з особливостей технічного мислення є те, що воно перш за все мислення понятійно-образне, засноване на наочності і просторових уявленнях про реальні технічні об’єкти. Іншою важливою особливістю технічного мислення є те, що під час його функціонування людина подумки оперує образами, що перебувають у динаміці, тобто дозволяє уявити собі об’єкти в активній взаємодії один з одним. І третьою особливістю технічного мислення є те, що воно може бути одночасно теоретичним, практичним, абстрактним та реально-дієвим.

Таким чином, як ми вже говорили, розвиток технічного мислення сприяє отриманню правильних рішень в різних технічних ситуаціях, що заслуговують на особливу увагу, особливо зараз, при сучасному рівні розвитку техніки, коли швидкість правильної реакції часто набуває вирішального значення. При цьому ми не повинні забувати, що сучасний школяр, студент, майбутній учитель буде працювати, навчати нове покоління, і його готовність вирішувати професійні завдання на високому рівні, досягати цілей навчально-виховного процесу багато в чому визначається якістю його професійної педагогічної підготовки у вузі.

Таким чином, перебудувавши у творчому плані навчання в школі, у вузі при широкому використанні досягнень психолого-педагогічної науки, впроваджуючи нові методи навчання та виховання, ми підвищимо не тільки пізнавальну активність, а й рівень розвитку повноцінної, творчо думаючої особистості, як школяра, так і вчителя. Підвищення активності багато в чому залежить від рівня розвитку технічного мислення, молодим фахівцям, який творчо відноситься до своєї праці, що має не тільки глибокі знання, вміння та навички психолого-педагогічних дисциплін, а й спеціальні знання науково-технічних основ виробництва.