Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Conceptual bases of the problem research of subjectivity formation Інформаційні технології у графічній освіті студентів Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Aбдaлинa Л., Бережная И. Профессионализм педагога: компоненты, критерии оценки // Высшее образование в России. 2008. – №10. – С. 23–28.
   
2. Aзaрко Н.Н. Развитие субъектности и субъективности будущего учителя начальной школы в системе профессионального образования // Среднее профессиональное образование. – 2007. – №5. – С. 62-63.
   
3. Aнaньев Б.Г. Психология и проблемы человекознания / Под ред. A.A. Бодалева. – М., 1996. – С. 247.
   
4. Волкова Е.Н. Субъектность педагога: теория и практика: Aвтореф. дисс. ... док. психол. наук. – М., 1998. – 38 с.
   
5. Кирьякова A.В. Теория ориентации личности в мире ценностей: Монография. – Оренбург, 1996. – 189 с.
   
6. Леонтьев A.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С. 180-181.
   
7. Махрачева Т.А. Теоретическая модель управления развитием субъектности учителя в условиях повышения квалификации // Вестник ТГУ. – 2009. – №6 (74). – С. 192-195.
   
8. Ольховая Т.А. Становление субъектности студента университета: Монография (научный руководитель A.В. Кирьякова). – Оренбург: ИПК ГОУ ОГУ, 2006. – 186 с.
   
9. Петровский ВА. Личность в психологии: парадигма субъектности. – Ростов-на-Дону, 1996. – С. 8-11.
   
10. Петровский ВА. Личность: феномен субъектности. – Ростов-на-Дону: Изд-во РГПУ, 1993. – 66 с.
    
11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб., 2002. – 683 с.
    
12. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. – СПб.: Питер, 2003. – 512 с.
    
13. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология развития человека. – М., 2000. – 150 с.
    
14. Смолева Т.О. Субъектная позиция педагогов в период их профессионального становления // Среднее профессиональное образование. – 2010. – №2. – С. 44–48.
    
15. Татенко В.А. Субъект психической активности: поиск новой парадигмы // Психол. журн. – 1995. – №3. – С. 18–21.
    

Gorchinsky S.

CONCEPTUAL BASES OF THE PROBLEM RESEARCH OF SUBJECTIVITY FORMATION
OF FUTURE TEACHERS

Genesis of subjectivity problems at psychological-pedagogical researches is presented in this article. The author proves the choice of value-synergetic approach as a methodological base of research of subjectivity formation problem. Also the author discusses general points of view on the structure of a teacher’s subjectivity, indicates values, appropriation of which determines the variants of subjectivity formation of future teachers.

Key words: subject, subjectivity, value-synergetic conception, subjective-oriented educational situations.

Надійшла до редакції 05.06.2010


УДК 377.3

Коваленко С.В.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ГРАФІЧНІЙ ОСВІТІ СТУДЕНТІВ
ТЕХНІЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

В статті зроблено аналіз тлумачення визначення «інформаційна технологія», визначено тенденції розвитку інформаційних технологій в системі української інженерної освіти та виділено групу проблем, від яких залежить процес впровадження і освоєння інформаційних технологій у технічні ВНЗ.

Ключові слова: інформаційна технологія, графічна підготовка, інформатизація інженерної підготовки, комп’ютерна графіка.

Постановка проблеми. Домінуючою реальністю сучасної цивілізації є глобальна інформатизація та комп’ютеризація суспільства. У сучасних умовах соціально-економічного розвитку жодна країна не в змозі залишитися обабіч цього явища. Радикальні прогресивні зміни в усіх сферах життєдіяльності людини, пов’язані з інформатизацією та комп’ютеризацією, розвитком електроніки й автоматики, ідентифікували сучасний історичний період як інформаційну цивілізацію, інформаційне, постіндустріальне суспільство, суспільство інформаційних технологій.

Порівняно з попереднім індустріальним суспільством, де все спрямову­валося на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляється і споживається інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової праці. Це означає, що від людини вимагається спроможність до інтелектуального вдосконалення, творчості. Громадяни суспільства інформаційних технологій мають володіти здібностями самостійно й активно діяти, вдосконалюватися, приймати рішення, гнучко адаптуватися до мінливих умов життя. Вирішення цих завдань потребує зусиль як освітньої галузі, так і суспільства загалом.

Результатом формування інформаційного суспільства стала зміна засобів і характеру праці в напрямі його інтелектуалізації, бурхливий розвиток науки і наукомістких виробництв, перегляд наукових та освітніх концепцій на основі досягнень кібернетики, інформатики, синергетики, педагогіки, психології та інших наукових галузей. У країнах з розвиненою економікою підтримка інновацій, пов’язаних з прогресом інформаційних технологій, та інвестицій в інформаційну індустрію є пріоритетом державної політики. На державному рівні набув цей напрям і в сучасній Україні.

Виклад основного матеріалу. Поняття „інформація”, „інформатика”, „інформаційні технології”, звичайно, не нові. Так, інформація (від лат. іnformation – роз’яснення, виклад) – це деякі відомості, сукупність певних даних, знань; з наукового погляду – одне з засадничих понять кібернетики [12]. Нині під терміном „інформація” розуміють відомості про об’єкти та явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стани [7]. Інформація має вагоме значення в інформаційному суспільстві й оцінюється як невичерпний, поновлюваний ресурс людства, як одна з головних цінностей суспільства [11].

Інформатика, за визначенням піонера комп’ютерної техніки, автора фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики й обчислювальної техніки, засновника Інституту кібернетики НАН України, академіка В. Глушкова [2], це комплексна наукова та інженерна дисципліна, яка вивчає всі аспекти проектування, розробки, створення, оцінювання, функціонування комп’ютеризованих систем переробки інформації, їх застосування та вплив на різні сфери соціальної практики. У підручнику з професійної педагогіки, інформатика – наука, що займається вивченням закономірностей, методів і способів формування, накопичення, перетворення, зберігання, передачі і використання всіх видів інформації, вирішенням проблем створення, впровадження та використання сучасних засобів обчислювальної та інформаційної техніки, засобів зв’язку і технічних накопичувачів інформації [1].

І
© Коваленко С.В., 2010
нформація, методи і засоби інформатики доходять до споживача у вигляді інформаційних технологій. Одні інформаційні технології вже мають власну історію, інші з’явилися порівняно нещодавно. Так, В. Глушков визначив інформаційні технології як процеси, пов’язані з переробкою інформації [2]. А. Коломієць конкретизувала це визначення: „інформаційна технологія – це сукупність засобів і методів, за допомогою яких здійснюється процес переробки інформації” [8]. У дисертаційному дослідженні М. Жалдака: „інформаційні технології – це, по-перше, сукупність процесів циркуляції та переробки інформації і, по-друге, опис цих процесів” [4].

За визначенням В. Шолоховича [13], „інформаційні технології – це сукупність методів і технічних засобів збору, організації, зберігання, обробки, передачі й подання інформації, яка розширює знання людей і розвиває їхні можливості з управління технічними та соціальними процесами”.

Проаналізувавши різні тлумачення, під інформаційною технологією (ІТ) розуміємо процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних (інформації) для отримання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу чи явища. З іншого боку, інформаційна технологія – це програмний продукт, без якого неможливий інформаційно-технологічний процес. Натомість засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ЗІТ) – це програмно-апаратні засоби та пристрої, що функціонують на базі комп’ютерної техніки, а також сучасні засоби і системи інформаційного обміну, які забезпечують функції збору, подання, накопичення, зберігання, обробки і передачі інформації.

Інформатизація освіти, зокрема інженерної, з початку ХХІ ст. набуває стійкої професійної спрямованості. Осмислюючи логіку відтворення інженерної освіти в умовах постіндустріального, інформаційного суспільства, відомий вчений у галузі системного аналізу й інформатики, академік НАН та НАПН України М. Згуровський зауважує, „сучасна інформаційна революція стала можлива лише завдяки збігові декількох чинників: появі цифрових засобів обробки інформації; бурхливому розвиткові електроніки; оволодінню людиною космосу і створенню супутникових технологій зв’язку; розробці інформаційних мережних технологій і створенню комп’ютерної мережі Інтернет. Це дозволило накопичувати і передавати у будь-які куточки світу величезні обсяги інформації з колосальними швидкостями і з дуже низькими витратами. За даними саміту ЮНІДО з технологічного передбачення (2008 р.), щорічний приріст світового ринку інформаційно-телекомунікаційних технологій протягом останніх десяти років складав у середньому 6 – 8 %, а в таких країнах світу, як Китай, В’єтнам, Польща, досягав 25 – 27 %. Розподіл цього ринку між різними регіонами світу досить нерівномірний та відповідає загальному рівневі їх економічного розвитку. Так, на США приходиться 34 % світового ринку, на Європу – 29 %, Японію – 12 %, а на інші країни світу – 25 % [5].

Водночас необхідно зазначити, що Україна ще не повною мірою використовує переваги і потенційні можливості, надані інформаційним суспільством. Як зазначається у Національній доктрині розвитку освіти: „Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем” [10]. Тому нині вкрай важливими є генерування і використання знань, інвестиції в науку й освіту заради забезпечення постійного розвитку інформаційного суспільства.

У сучасній Україні інформатизація вищої технічної освіти розглядається як засіб реалізації нової державної освітньої парадигми, у межах якої відбувається перегляд орієнтирів: з прагматичних, вузько спеціалізованих цілей на придбання фундаментальних міждисциплінарних знань. Пріоритетами нової парадигми є:

• фундаментальність, що орієнтує на виявлення суттєвих ознак та зв’язків між процесами у навколишньому світі;
  
• цілісність, що зумовлює впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін, об’єднаних єдиною цільовою функцією й орієнтованих на міждисциплінарні зв’язки;
  
• орієнтація на інтереси розвитку особистості студента [6, с. 45].
  

Нині актуалізується коло глобальних проблем, що визначають інформаційні інтереси світового співтовариства. До них належать:

1) проблема розробки концепцій: наскрізної (безперервної) освіти; дистанційної освіти; інформатизації процесів навчання; підготовки фахівців у галузі професійного використання ІТ; формування єдиного інформаційно-освітнього простору;

2) проблема розробки гуманістичної планетарної моделі системи освіти в умовах відкритого інформаційного суспільства [6, с. 46].

Однак в умовах активного формування в Україні постіндустріального інформаційного суспільства у людини з’являються не лише принципово нові можливості, а й створюються нові, раніше невідомі проблеми. Нині перед системою освіти постала глобальна проблема – підготувати людей до нових умов життя і професійної діяльності в високоавтоматизованому інформаційному середовищі суспільства, навчити їх самостійно діяти в цьому середовищі, ефективно використовувати його можливості і захищатися від негативних впливів. Для вирішення цієї проблеми вкрай необхідна істотно більша, ніж це має місце сьогодні, інформаційно-професійна орієнтація системи вищої технічної освіти.

Реалізація глибинних цілей освіти – формування компетентності, світогляду, творчості людини – в сучасному світі можлива лише за умови доступу до вироблених людством інформаційних ресурсів, організації різнорідної інформації з орієнтацією на її вивчення, розробки спеціальних методів освоєння інформації на основі нових ІТ. „Сутністю становлення нових методів освіти на базі сучасних інформаційних технологій є революційний вплив комп’ютерних і телекомунікаційних технологій на систему освіти. Незадоволеність результатами підготовки фахівців призвела до необхідності реформування системи професійної освіти. Однією з важливих цілей інженерної підготовки тепер є забезпечення процесів розвитку і саморозвитку здібностей студента та його інтелектуального потенціалу шляхом створення умов функціонування інформаційно-освітнього середовища. Тут мається на увазі дидактичне комп’ютерне середовище, яке формується і розвивається в умовах загальної інформатизації освіти. Поряд з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напряму в технічних ВНЗ все більше часу необхідно приділяти комп’ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складовими сфери професійної діяльності майбутніх інженерів” [6, 49].


У системі української інженерної освіти можна відзначити такі тенденції розвитку ІТ:

• удосконалення і розширення матеріально-технічної бази;
  
• розвиток локальних комп’ютерних мереж і розширення доступності глобальної інформаційної мережі Internet;
  
• підвищення рівня програмних продуктів, які постійно адаптуються у використанні при розширенні їх функціональних можливостей;
  
• розширення можливостей інтерактивних програмних засобів, які забезпечують обслуговування взаємодії між людиною і персональним комп’ютером;
  
• освоєння на вищому рівні компетентності прикладних інформаційних технологій автоматизації виробничих процесів;
  
• розвиток професійно-орієнтованих інформаційних технологій підтримки життєвого циклу виробів;
  
• орієнтація на інформаційні потреби конкретного замовника (галузі, підприємства тощо).
  

З погляду системи вищої технічної освіти можна виділити найбільш вагому групу проблем, від яких залежить процес впровадження й освоєння ІТ:

1) фінансові – відображають невідповідність економічних можливостей багатьох технічних ВНЗ потребам суспільства, навчального закладу та кожного студента зокрема;

2) технічні – визначають вимоги, що пред’являються до використову­ваних видів комп’ютерної техніки, їх мікропроцесорної складової і копіювальної техніки;

3) програмні – зумовлюють склад і види програмного забезпечення для використання в різних сферах системи освіти, порядок і особливості його використання;

4) підготовчі – пов’язані з уміннями викладача і студентів використо­вувати сучасну комп’ютерну техніку, що дозволяє їм вдосконалювати знання й уміння в реалізації функціональності того чи іншого програмного продукту;

5) професійно-орієнтовані – зумовлюють суперечності в системі вищої технічної освіти та містять комплекс завдань, пов’язаних з ґрунтовною професійною підготовкою інженерів у галузі ефективного використання інтелектуальних інтерактивних систем автоматизованого проектування.


Розглядаючи передумови інформатизації інженерної підготовки у межах феномену інформатизації суспільства, М. Згуровський [5, с. 36] умовно поділив їх на дві групи відносно до самої освітньої системи:

1) зовнішні передумови – зумовлені розвитком суспільства та педагогічної науки в цілому, зокрема: інформатизацією суспільства; комп’ютеризацією промислових підприємств, освітніх закладів, наукових установ тощо; зміною профілю професійної діяльності в сучасних умовах; необхідністю формування основ інформаційної культури сучасного спеціаліста та випереджувальної підготовки в цьому напрямі; кризовими явищами в педагогіці, пов’язаними з відставанням від динаміки розвитку науки, виробництва і суспільства; необхідністю створення єдиного інформаційного простору професійної інформації за галузями знань.

2) внутрішні передумови – актуалізуються інформаційними, комунікаційними та технологічними потребами різних категорій фахівців і тих, яких навчають у системі підготовки інженерних кадрів.

Успішне здійснення підготовки сучасних інженерних кадрів високої кваліфікації у вирішальній мірі залежить від інтенсифікації процесу навчання графічних дисциплін на основі педагогічних новацій і прогресивних освітніх технологій, пов’язаних з різноплановим використанням у педагогічному процесі ІТ.

З початку ХХ ст. у галузевих освітніх стандартах до традиційних графічних дисциплін – „Нарисної геометрії” й „Інженерної графіки” – була додана інтерактивна комп’ютерна графіка, яка реалізується засобами САПР. Це призвело до скорочення кількості годин на вивчення дисциплін графічного циклу і водночас не забезпечило засвоєння студентами на достатньо кваліфікованому рівні нових знань і практичних умінь роботи з цими новими графічними ІТ, призначеними для полегшення творчої проектно-графічної діяльності інженерів та підвищення оформлювальної якості конструкторської документації.

Розуміючи необхідність навчання майбутніх інженерів роботі з конструкторськими модулями та графічними редакторами інтелектуальних комп’ютерних САПР на професійному рівні, технічні ВНЗ розпочали вводити у навчальні плани додаткові навчальні дисципліни прикладного характеру, які розширювали й удосконалювали фундаментальну інженерну графічну підготовку відповідно до вимог сучасного виробництва. Так, перший досвід навчання студентів роботі з графічними редакторами 2-мірних (2D) і 3-мірних (3D) комп’ютерних САПР в українських ВНЗ, що з’явився, головним чином, у результаті проб і помилок, дозволив зробити перші висновки та пропозиції, що знайшли відображення в дисертаційних дослідженнях, наукових публікаціях, доповідях на науково-методичних конференціях різного рівня.

Для нашого дослідження є цінними висновок О. Джеджули, яка зазначає, що комп’ютерна графіка, будучи складовою змісту функціонування інженерно-конструкторських САПР, є самостійною навчальною дисципліною, яка має вивчатися після оволодіння студентами основами класичної нарисної геометрії і традиційної інженерної графіки (креслення) [3]. Наш позитивний досвід, підтверджує інші підходи, пов’язані з необхідністю навчати комп’ютерній графіці та геометричному моделюванню з перших днів студентства, адже важливо якнайшвидше навчити студентів добротної техніки користувача безвідносно до призначення створюваних електронних об’єктів. Чим швидше студенти почнуть демонструвати віртуозність в оволодінні засобами ІТ, тим раніше, ширше і глибше проявиться їхній науковий і практичний інтерес до явищ комп’ютерного моделювання. Натомість вільне володіння комп’ютерною технікою і зацікавленість електронним моделюванням сприятиме подоланню труднощів у вивченні нарисної геометрії або інженерної графіки, які становлять графічну основу автоматизованого проектування технічних об’єктів.

Отже, графічна підготовка є невід’ємною складовою інженерної освіти. Графічні знання, вміння та навички, якість яких забезпечується у процесі вивчення графічних дисциплін (нарисної геометрії, інженерної графіки та комп’ютерної графіки в різних модифікаціях), є фундаментом для подальшої навчальної діяльності студента та професійної практики випускника технічного ВНЗ.

Розглянемо проблему використання ІТ у процесі графічної підготовки інженерів з іншого боку. Будь-який педагог-практик, професійна діяльність якого пов’язана з навчанням студентів графічним дисциплінам, знає, що саме „Нарисна геометрія” є для першокурсників, вчорашніх школярів, найбільш „складною” дисципліною. Відома дослідниця у галузі нарисної геометрії Л. Найніш так пояснює причини складності сприйняття студентами цього предмету: „Перша причина полягає в тому, що для освоєння курсу необхідний певний рівень геометричних знань, які потрібні як для тих, хто вивчає нарисну геометрію, так і для тих, хто пише підручники і розробляє методичні посібники. Натомість в даний час ситуація така, що геометрична освіта, в широкому розумінні, практично відсутня. У школі геометрія викладається в урізаному вигляді, а в програмах технічних ВНЗ її немає взагалі. Друга причина зумовлена традицією, яка склалася у формулюванні основного завдання нарисної геометрії як науки, що розвиває, в основному, лише просторове мислення” [9, с. 15].

Звідси, нарисна геометрія є теоретичною базою комп’ютерної графіки. Помічено, що в останні роки значно розширилося коло завдань, які розв’язуються методами нарисної геометрії, які знайшли широке застосування в системах автоматизованого проектування. Тому є всі підстави стверджувати, що значення нарисної геометрії як ефективного засобу розвитку просторових уявлень й образно-графічного мислення в інженерній освіті дійсно зростає.

На наш погляд, вдалим і, безумовно, корисним є підхід О. Джеджули, при якому, виходячи з аналізу графічної підготовки першокурсників, нею пропонується впровадити в технічних ВНЗ пропедевтичний курс елементарної геометрії з елементами креслення [3, с. 189] Однак не в кожному технічному ВНЗ є можливість запровадження додаткової навчальною роботи з першокурсниками.


Висновки. Аналізуючи наукові праці та сучасний стан проблеми графічної підготовки на основі ЗІТ у технічних ВНЗ нами сформульовані такі висновків:

1. Графічне освіта, яка є важливою складовою інженерної освіти, крокує шляхом перетворень, пов’язаних з розвитком високопродуктивних комп’ютерних технологій.

2. Змінюються цілі і завдання графічної підготовки у складі інженерної освіти. Першочерговим є досягнення розвитку інтелекту та творчих здібностей особистості.

3. Змінюється зміст графічної підготовки з виділенням предметно-специфічних ділянок графічного знання та широкого використання графічних редакторів сучасних систем автоматизованого проектування.