Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Humanitarian pedagogical technologies of resource actualization Зміст проектної технології в освітньому процесі трудового навчання The content of project technology Постановка проблеми. Формування цілей статті. А © Воронко Л. А., Колєватова Н, М., Колєватов О. О., 2010 наліз останніх досліджень і публікацій. Результати дослідження

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Батышев С.Я. Блочно-модульное обучение / С.Я. Батышев. – М.: Изд-во "Транссервис", 1997. – 256 с.
   
2. Блочно-модульное обучение в профессиональном образовании: Учеб. пособие / А.В. Дружкин, Е.В. Берднова, В.П. Корсунов и др. – Саратов: Изд-во Са-рат. ун-та, 2001. – 72 с.
   
3. Попов Ю. Рейтинговая система / Ю. Попов, В. Подлеснов // Высшее образование в России. – 2001. – №4. – С. 130-137.
   
4. Сластенин В.А. Гуманитарная культура специалиста / В.А. Сластенин // Магистр. – 1991. – №1. – С. 21-25.
   
5. Фролов Н. Кредитно-рейтинговая система: опыт ТулГУ / Н. Фролов, В. Жигунов // Высшее образование в России. – 2006. – №5. – С. 8-11.
   

Negovsky І.

HUMANITARIAN PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES OF RESOURCE ACTUALIZATION
OF STUDENT’S SELF-EDUCATIONAL ACTIVITY

In this article characteristic of the process of resource actualization of self-educational activity is presented in the context of learning theory according to general didactic categories (aim of study, principals, content, methods, means, forms, results). Rating-modular technology is distinguished among general humanitarian pedagogical technologies of study. Critical appraisal of its general positions is conducted. Its heuristic potential at resource actualization of student’s self-educational activity is revealed in this article.

Key words: knowledge, self-educational activity, resource of self-educational activity, actualization of resource of self-educational activity, humanitarian pedagogical technologies, rating-modular technology.

Надійшла до редакції 21.08.2010

УДК 37.022:37.016:6

Вдовенко І.С., Леонов А.М.

ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

В цій статті висвітлюється сутність проектної технології та яким чином вона може застосовуватися в процесі трудового навчання учнів основної школи.

Ключові слова: проектна методика, метод проектів, технологічно освіта, особистісно-оріентований підхід, проект.

Актуальність дослідження. Сучасна технологічна освіта школярів має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам шкіл у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки. Тому на зміну фактично ремісничому, тренувальному трудовому навчанню має прийти процес формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, трудова діяльність учнів повинна бути наповнена інтелектуальним змістом, а уроки трудового навчання повинні створювати реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня.

Традиційна класно-урочна система з її добрим спрямуванням на колективну навчальну діяльність ефективно виконувала своє призначення в індустріальному суспільстві, коли клас був прототипом виробничого цеху, а школа – підприємства. Та час швидко змінився, й інформаційне суспільство для досягнення колективної мети потребує залучення коленої особи до загальної справи. Нова епоха потребує особистостей, які готові й спроможні приймати рішення, відповідати за них у межах власної сфери діяльності.

Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання, як підкреслено в Державному стандарті освітньої галузі «Технологія», є проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчальної діяльності учнів.

Необхідність застосування проектної методики в сучасній шкільній освіті зумовлена очевидними тенденціями в освітній системі до повноцінного розвитку особистості учня, його підготовки до реальної діяльності. Вона забезпечує не тільки міцне засвоєння навчального матеріалу, але й інтелектуальний та моральний розвиток учнів, їхню самостійність, доброзичливість у ставленні до вчителя й у стосунках між собою, комунікабельність, бажання допомогти іншим. Особистісно орієнтований підхід спрямовує не тільки на засвоєння знань, але і на способи засвоєння, на зразки й способи мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил та творчого потенціалу дитини. Цей підхід протистоїть вербальним методам і формам догматичної передачі готової інформації, монологічності та знеособленості словесного викладання, пасивності навчання школярів, нарешті, марності самих знань, навичок і вмінь, що не реалізуються в діяльності.

Провідні положення проектної методики ґрунтуються па врахуванні особливостей учнів; зв’язку ідеї проекту з реальним життям; зміні основної схеми взаємодії вчителя й учнів, що припускає суб’єктно-суб’єктне, рівнопартнерське навчальне співробітництво вчителя й учнів; значному підвищенні рівня автономності учнів при вирішенні особистісно–значимих проблем у процесі активно-пізнавальної розумової діяльності та рівня внутрішньої мотивації учнів до якіснішого оволодіння змістом навчання.

Отже, учителю необхідно змінити репродуктивну діяльність учнів на активну та інтерактивну. Сьогодні мова йде про нагальну потребу оволодіння вчителем інноваційними педагогічними технологіями, і зокрема проектною технологією навчання.

Проектна технологія – практика особистісно-орієнтованого трудового навчання в процесі навчально-трудової діяльності учня, на основі його вільного вибору та з урахуванням інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати». Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Проектне навчання орієнтоване перш за все на самостійну навчально-трудову діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка потребує, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості.

Т
© Вдовенко І.С., Леонов А.М., 2010
аким чином, суть проектної технології – стимулювання інтересу учнів до вирішення певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань. Проектна діяльність передбачає розв’язання однієї або цілої низки проблем, показ, практичне застосування надбаних знань. Проектна діяльність, гармонійно поєднуючи теорію та практику, академічні знання з прагматичними, повинна мати розумний баланс між цими складовими на кожному етапі навчання.

Метою проектування на уроках трудового навчання є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід творчої проектно-технологічної діяльності учня.

Під методом проектів ми розуміємо такий спосіб організації процесу навчально-трудової діяльності учнів на уроках трудового навчання, що містить сукупність прийомів, операцій оволодіння визначеною галуззю практичних та теоретичних знань, у результаті яких учні створюють вироби, що мають суб’єктивну або об’єктивну новизну і суспільну значимість та виконані під керівництвом учителя.

У наш час метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої та структурованої проектно-технологічної системи трудового навчання. Але суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань із прагматичними. Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів. Самостійна творча робота виконується учнями або групою учнів під керівництвом (за допомогою) учителя (майстра виробничого навчання). В освітній галузі «Технологія» метод проектів – це комплексний процес, який формує в школярів загальнонавчальні вміння, основи технологічної грамотності, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем під час роботи з «неслухняними інструментами», «розумними конструкціями», «технологічними системами» тощо. В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об’єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Проект є складовою проектування, що розглядається як створення проекту (прототипу, прообразу) передбачуваного або можливого об’єкта, стану, або ж як процес, під час якого створюється і виготовляється виріб (послуга). Отже, під проектуванням у загальному значенні необхідно розуміти науково обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об’єкта або якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.

Під проектно-технологічною діяльністю ми розуміємо аргументовану і сплановану діяльність, яка передбачає обґрунтування та розроблення конструкції, технології виготовлення й реалізацію об’єкта проектування, і спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворюючих знань і вмінь.

Завдання проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання основної загальноосвітньої школи полягають у наступному:

• організувати справжню дослідницьку, творчу, самостійну діяльність школярів;
  
• використовувати різноманітні методи і форми самостійної пізнавальної та практичної роботи;
  
• сприяти інтелектуальному розвитку учнів на уроках трудового навчання.
  

Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є використання різних інструментів, пристосувань, машин, механізмів, автоматичних пристроїв тощо. Та на що спрямована їхня діяльність. Це можуть бути речовини, матеріали, інформація, енергія, живі істоти, люди.

Таким чином, проектно-технологічна діяльність:

• формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально-методичній і довідковій літературі, вчить добувати потрібну інформацію самостійно;
  
• розвиває інтелектуальні здібності, вчить мислити від абстрактного до конкретного, тобто допомагає активізувати творчий потенціал дитини;
  
• привчає школярів до реальної самоосвіти; допомагає успішній адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов життя;
  
• сприяє інтеріоризації (опредмечуванню), тобто переходу зовнішніх дій у внутрішній план, і екстеріоризації (розпредмечуванню), тобто переходу внутрішніх дій у зовнішні, трансформації їх у практику;
  
• дозволяє учню усвідомлювати себе творцем своєї діяльності;
  
• формує творче системне мислення, технологічну культуру і технологічну етику;
  
• привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основ ним компонентом перетворення матеріалів, сировини, енергії й інформації;
  
• сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументовано захищати свої позиції, мислити оригінальне і неординарно;
  
• розвиває творчу уяву, що є могутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їхнього аналізу формує внутрішній план дій і реалізує його на практиці; зміцнює фізичне здоров’я і психічний стан школярів, забезпечує підготовку учнів до адекватного професійного самовизначення;
  
• забезпечує інтеграцію знань із різних галузей науки і виробництва, цілісний розвиток особистості школяра.
  

Використані джерела

1. Державні стандарти базової повної середньої освіти. Проект. Освітня галузь “Технологія” // Сільська школа України. – 2003. – № 6. – С 34-36.
   
2. Коберник О.М. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність. 5-12 класи / За ред.. О.М. Коберника, В.В. Бербець, Н.В. Дубова та ін. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2010. – 256 с.
   
3. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці: Навч.-метод. посібник / За заг. Ред. О.М. Коберника. – Умань, 2003. –92 с.
   
4. Ящук С.М. Виконання основних етапів проектування на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. – № 2. – С.13–16.
   

Vdovenko I., Leonov A.

THE CONTENT OF PROJECT TECHNOLOGY
IN EDUCATION PROCESS ART AND CRAFT TRAINING

In this article the essence of project technology and its introduction in the process of Art and Craft training for pupils of the secondary school is highlighted.

Key words: project technique, method of project, technological education, personally and oriented approach project.

Надійшла до редакції 09.06.2010


УДК 37.011.3-051

Воронко Л. А., Колєватова Н, М., Колєватов О. О.

Деякі аспекти педагогічного такту
та етики вчителя на сучасному етапі

У цій статті розглядається нагальна потреба сучасної школи в особливому виді суспільно необхідної діяльності, тобто в педагогічній етиці та педагогічному такті.

Ключові слова: педагогічний такт, педагогічна етика, педагогічна мораль, комунікативна толерантність.


Постановка проблеми. Оскільки принципи моралі визначають ставлення особистості до суспільства і суспільного процесу, до праці і суспільної власності, до учнів та їх батьків, до особистості і колективу, – стає актуальною можливість систематичного викладу вимог педагогічної етики в житті та праці вчителя саме в такому плані. Цілком очевидно, що основні вимоги до моралі вчителя не можуть бути однаковими з моральними вимогами до інших професій.

Формування цілей статті. Враховуючи вищесказане ми спробували експериментально дослідити рівень педагогічного такту та педагогічної етики вчителів середніх загальноосвітніх шкіл м. Чернігова та Безуглівської ЗОШ № 1 Ніжинського району. Також ми поставили за мету визначити рівень культури взаємодії сучасного вчителя з учнями, батьками, педагогічним колективом.

А
© Воронко Л. А., Колєватова Н, М.,
Колєватов О. О., 2010
наліз останніх досліджень і публікацій. Елементи педагогічної моралі з’явилися разом з виникненням педагогічної діяльності як особливої суспільної функції. На початку вимоги і оцінка педагогічної моралі існували у вигляді повсякденної свідомості і закріпилися в прислів’ях , усталених нормах і правилах поведінки. Пізніше моральний аспект педагогічного процесу знайшов своє відображення в творах зарубіжної і вітчизняної літератури.

Мислитель античного суспільства, в працях яких містяться цікаві ідеї про виховання і навчання, висказували ряд суджень з питань педагогічної етики (Демокріт, Марк Фабій Квінтіліан та ін.) В епоху Відродження на моральність вчителя звертав увагу М.Монтень. «Не можна , писав М.Монтень, – щоб наставник все вирішував, але потрібно щоб він слухав і вихованця».

Найбільш ґрунтовно питання педагогічної етики були розглянуті в педагогічній спадщині Я.А. Коменського, Ж.Ж. Руссо, Ф.А. Дистервега.

Виняткове значення в розвитку педагогічної етики має педагогічний досвід і літературна спадщина К.Д. Ушинського, Б.Д. Грінченка, Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, Я. Чиріги, А.С. Макаренка та багато інших.

Не обходять питання педагогічного такту та педагогічної етики в своїх педагогічних поглядах і надбаннях і видатні педагоги сучасності (В. Чернокозов, О. Метелиця, А. Хоружа, І. Зязюн, П. Щербаков, О. Штика люк, Е. Бондаревська, С. Кулькевич).

Результати дослідження: Дослідження проводились в два етапи, протягом вересня-грудня 2009 року та лютого 2010 року у середніх загальноосвітніх школах №3, №13, №31 м. Чернігова та у Безуглівській ЗОШ І-Ш ступенів №1 Ніжинського району. Відповідно дослідженнями було охоплено 60 вчителів. Досліджувалась самооцінка комунікативної толерантності вчителів різних шкіл. Це дало нам можливість порівняти показники толерантності вчителів різних шкіл, у відсотковому відношенні.

При проведенні дослідження були використані наступні методи:

• аналіз психолого-педагогічної та науково-методичної літератури;
  
• педагогічне спостереження;
  
• метод тестування;
  
• метод анкетування;
  
• статистичні методи дослідження.
  

На першому етапі ми перевіряли самооцінку комунікативної толерантності за методикою Ю.О. Байєра.

Тест-опитувальник дав змогу здійснити оперативну діагностику особистої толерантності вчителя.

Тест-опитувальник складається з дев’яти блоків, у кожному з них по п’ять питань, поряд з якими є графа, де відмічаються бали згідно відповідей вчителів.


Таблиця блоків

№ питань	Самооцінка комунікативної толерантності	Бали
1.	Повільні люди постійно діють мені на нерви.
2.	Мене дратують метушливі, непосидючі люди.
3.	Галасливі дитячі ігри переношу важко.
4.	Оригінальні, нестандартні, яскраві особистості зазвичай впливають на мене негативно.
5.	Бездоганна в усіх відношеннях людина лякає мене.
Всього:
1.	Мене виводить з рівноваги невинахідливий співрозмовник.
2.	Мене дратують любителі поговорити.
3.	Я втомився б розмовляти з байдужим для мене супутником в поїзді, літаку, якщо він проявить ініціативу.
4.	Я втомився б розмовляти з випадковим співрозмовником, який поступається мені за рівнем знань чи культури.
5.	Мені важко знайти спільну мову з партнерами іншого інтелектуального рівня чим у мене.
Всього:

1.	Сучасна молодь викликає неприємне відчуття своїм зовнішнім виглядом (зачіска, косметика, одяг).
2.	Так звані «новые русские» постійно викликають неприємні відчуття або безкультур’єм або самолюбством.
3.	Представники деяких національностей в моєму оточенні відверто неприємні мені.
4.	Є такий тип жінок (чоловіків), яких я не переношу.
5.	Терпіти не можу ділових партнерів з низьким професійним рівнем.
Всього: