Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Exhibition activity students – a prerequisite for formation Виклад основного матеріалу. Використання педагогічних ситуацій Постановка проблеми Аналіз останніх досліджень і публікацій Мета роботи. Формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів технологій Мета статті Виклад матеріалу.

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. – Львів, 2000.
   
2. Кара-Васильєва Т.В. Літургійне шитво України ХVІІ-ХVІІІ ст. – Львів, 1996.
   
3. Каталог изделий, вырабатываемых кустарями Полтавской губернии и в земских учебных мастерских и продаваемых через земский склад. – СПб., 1912.
   
4. Національна державна комплексна програма естетичного виховання. – К., 1994.
   
5. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник / За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк., 1997. – 303 с.: іл.
   
6. Риженко Я. Українське шитво. – Полтава, 1929.
   
7. Роїк В.С. Мелодії на полотні. Спогади. Вишивки. Відгуки. – Сімферополь, 2003.
   
8. Українські традиції / Упорядкування та передмова О.В.Ковалевського. – Харків, 2003.
   
9. Українська вишивка: Альбом / Авт. тексту та упоряд. Т.Кара-Васильєва. – К., 1993.
   
10. Українські узори / Зібр. Олена Пчілка (О.Косач). – К., 1912.
    
11. Шудря Є.С. Подвижниці народного мистецтва. Біобліографічні нариси / За ред. д-ра мистецтвознавця М.Р. Селівачова. – К., 2005.
    

Titarenko V.

EXHIBITION ACTIVITY STUDENTS – A PREREQUISITE FOR FORMATION
OF AESTHETIC CULTURE OF THE FUTURE LABOR TEACHERS.

In the article the main directions of aesthetic culture of students of the Faculty of Technology and Design at the example of Ukrainian embroidery. Embroidered works are represented in Museum of Decorative Art and the Museum of Ukrainian rushnykarstva functioning on the faculty.

Key words: exhibitions, Ukrainian embroidery, embroidery machines, decorative and applied art, aesthetics.


Надійшла до редакції 27.09.2010


УДК 378.147.091.33-027.22:37.013

Дрижак В.В., Єрмак С.М.

Організація практичного навчання майбутніх співробітників пенітенціарних закладів

У статті обґрунтовано особливості здійснення практичної підготовки майбутніх фахівців для Державної кримінально-виконавчої служби України на прикладі Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань. Розглянуто мету, завдання та структуру ознайомчої, навчальної практик та стажування на посаді, що проводяться в органах та установах виконання покарань.

Ключові слова: практична підготовка, ознайомча практика, навчальна практика, стажування на посаді, курсант, практикант, керівник практики.

Постановка проблеми. Становлення майбутнього фахівця Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВСУ) неможливе без практичної підготовки. Як писав в своїх працях П.П. Блонський: “Неможливо навчити лише одними книгами… Необхідна практика, але не копіююча (така практика згубна), а творча і усвідомлена” [1, с. 165]. Практика є досить складним і відповідальним етапом у житті курсанта. На його стан впливають дві складові цього процесу: навчальна та професійна. Причому навчальна складова (незавершена) накладається на професійну, яка має іншу мотивацію, цілі, засоби і оцінку. Про складність практичного навчання спеціалістів неодноразово наголошували вчені-педагоги: Г.Д. Бабушкін, В.К. Бальсевич, М.Я. Виленський, В.П. Горленко, В.М. Корецький, Л.І. Лубишева, В.В. Приходько З.А. Абасов та ін. Саме тому у своїй статті ми хотіли б зупинитись на особливостях здійснення практичної підготовки майбутніх фахівців для Державної кримінально-виконавчої служби України на прикладі Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Виклад основного матеріалу. Практичне навчання майбутніх співробітників пенітенціарних закладів є складовою частиною процесу підготовки спеціалістів, обов`язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

У Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань практичне навчання курсантів організовується відповідно до “Положення про проходження практики курсантами (слухачами) вищих закладів освіти в органах та установах кримінально-виконавчої системи” з метою закріплення і вдосконалення одержаних курсантами теоретичних знань, формування у них професійних умінь та навичок для виконання функціональних обов`язків за майбутньою посадою.

Організація практичної підготовки курсантів здійснюється за цільовим направленням в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України, які мають високий рівень особового складу, науково-методичного забезпечення, відповідну матеріальну базу та бази для проходження практик.

Згідно з навчальним планом підготовки молодших спеціалістів на першому курсі проводиться ознайомча практика, на другому – навчальна практика, на третьому – стажування на посаді, згідно з навчальним планом підготовки бакалаврів – на першому курсі проводиться ознайомча практика, на другому та третьому – навчальні практики, на четвертому – стажування на посаді. Практична підготовка курсантів коледжу в середньому становить 12 % від загального обсягу вузівської підготовки.

Профіль практики та стажування визначається із урахуванням штатних посад в органах і установах виконання покарань, на які будуть розподілені випускники після випуску. Зміст практичної підготовки, її організаційно-методичне забезпечення і порядок захисту результатів визначаються програмами ознайомчої, навчальної практик (стажування на посаді), які розробляються коледжем кожного року, розглядаються і схвалюються Педагогічною радою коледжу, і є обов’язковими до виконання курсантами всіх курсів. Обсяг, терміни проведення практичної підготовки, контрольні заходи визначаються навчальним та робочим навчальним планом, графіком навчального процесу.

Практична підготовка курсантів коледжу є неперервним процесом, і передбачає виконання ряду функцій.

Н
© Дрижак В.В., Єрмак С.М., 2010
авчальна функція різних видів практик полягає в тому, що кожна з них доповнює попередню практику, підсилюючи фахову (правову) компетентність курсантів, здійснюється процес формування основних професійних умінь і навичок, формується усвідомлення цінності професійної діяльності, розвивається рефлексія, що дозволяє моделювати і здійснювати власну практичну діяльність на основі вироблення направленості на професію співробітника Державної кримінально-виконавчої служби України.

Виховна функція полягає в тому, що на практиці курсант може реально навчитися розуміти засуджених різного віку, сформувати в собі терпеливість, витримку, відчуття обов’язку, зрозуміти потребу в самоосвіті і самовихованні.

Діагностична функція практик дозволяє визначити недоліки в теоретичній підготовці, рівень сформованості методичної, комунікативної й інших видів компетентності майбутнього співробітника Державної кримінально-виконавчої служби України.

Розвиваюча функція реалізується в становленні як особистісної, так і праксиологічної компетентності курсанта, який навчається думати і діяти в практичних ситуаціях діяльності фахівця пенітенціарного закладу. Розвиток праксиологічної компетентності полягає у підвищенні на основі різноманітних рекомендацій практичного характеру навичок і прийомів трудової діяльності пенітенціарія з точки зору встановлення їх ефективності.

Нарешті, адаптаційна функція полягає в тому, що курсанти звикають до ритму роботи органів та установ виконання покарань, соціально-педагогічного процесу, до засуджених, починають орієнтуватися в системі внутрішньоособістісних відносин і зв’язків, реально уявляти труднощі й можливі досягнення даного виду діяльності.

Розглянемо особливості різних видів практик курсантів коледжу. Ознайомча практика проводиться метою ознайомлення курсантів з майбутньою професією у формі їх залучення до соціально-психологічної та педагогічної роботи із засудженими. В процесі проведення практики керівниками від коледжу, органів і установ Департаменту глибоко і всебічно вивчаються ділові, моральні й особисті якості курсантів з метою визначення здатності майбутнього спеціаліста виконувати функціональні обов’язки на певній посаді. Курсанти відповідно до програми ознайомчої практики складають індивідуальні плани роботи та виконують передбачені програмою завдання в повному обсязі та у встановлені строки. Індивідуальний план складається з трьох розділів, в яких вказуються організаційні, практичні (психолого-педагогічні) та звітні заходи ознайомчої практики і затверджується керівником органу або установи кримінально-виконавчої системи за місцем її проведення.

Результатом ознайомчої практики є формування необхідних професійних вмінь та навичок курсантів для виконання функціональних обов’язків за майбутньою посадою, виховання потреби систематичного поновлення своїх знань та творчого застосування їх у практичній діяльності.

Навчальна практика курсантів проводиться з метою закріплення та вдосконалення одержаних курсантами теоретичних знань шляхом залучення їх до соціально-психологічної та педагогічної роботи із засудженими, яка спрямована на їх виправлення та, особливо, ресоціалізацію засуджених, профілактику правопорушень, виконання заходів режимного характеру, соціально-виховних функцій. Курсанти у період проходження навчальної практики вивчають різні методики та технології педагогічної роботи з різними категоріями засуджених, що утримуються в даній установі, інші службові документи та заходи; самостійно складають за дорученням безпосереднього керівника практики сценарії виховних заходів та службові документи; користуватися технічними та іншими засобами, які є у відповідному підрозділі; беруть участь у заходах, які носять виховний характер, ознайомлюватися із інформацією, яка стосується організації виховних впливів на засуджених та має значення для їх виправлення; отримують допомогу та консультації від співробітників установи щодо організації соціально-психологічної та педагогічної роботи із засудженими.

На відміну від ознайомчої, особливістю навчальної практики є те, що обов’язково курсанти, разом з керівником практики, безпосередньо беруть участь практично у всіх виховних, профілактичних, корекційних заходах із засудженими.

Такий підхід сприяє вихованню особливої потреби в систематичному поновленні своїх знань та творчого застосування їх у практичній діяльності, що в подальшому позитивно мотивує курсанта до якісного теоретичного навчання у коледжі, оскільки курсанту – молодій особі (20 – 21 рік) доводиться спілкуватись, встановлювати правильні службові стосунки, в решті – решт, впливати на дорослу, цілком сформовану особистість з комплексом негативних якостей, високим ступенем кримінальної зараженості та педагогічної занедбаності.

Особливе значення в системі підготовки фахівців для роботи у пенітенціарних закладах належить стажуванню. Програма стажування передбачає практичне навчання майбутніх співробітників пенітенціарних закладів на конкретних посадах в органах та установах виконання покарань, як правило, на посадах співробітників соціально-психологічної служби, відділу нагляду та безпеки або на посадах у кримінально-виконавчій інспекції тощо.

Курсанти, відповідно до програми стажування вивчають: систему планування роботи соціально-психологічної служби; індивідуальні програми соціально-психологічної роботи із засудженими; роботу відділу по контролю за виконанням судових рішень; практику підготовки матеріалів на засуджених до їх умовно-дострокового звільнення та звільнення за іншими підставами тощо. З урахуванням набутих знань та умінь проводять диференційовану та індивідуальну роботу із засудженими, беруть участь у проведенні виховних, культурно-масових, фізкультурно-оздоровчих заходів у вихідні та святкові дні, проводять ознайомчі, профілактичні, формуючі та аналітичні бесіди із засудженими, методику та тематику яких, узгоджують з керівником практики. Відповідальною ділянкою роботи стажерів є залучення засуджених до реалізації програм диференційованого виховного впливу, на яких, згідно статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України, базується весь виховний процес в установах виконання покарань.

Специфічною особливістю стажування курсантів в органах та установах виконання покарань є те, що у всіх заходах, стосовно організації виховного впливу на засуджених, стажери беруть участь виключно під керівництвом і контролем безпосереднього керівника стажування, оскільки процес встановлення службових стосунків із засудженими чітко регламентований правилами внутрішнього розпорядку, Кримінально-виконавчим кодексом України, іншими нормативними документами Державної кримінально-виконавчої служби України. Такий принцип організації стажування на посаді має багато позитивних моментів.

По-перше, курсанти застраховані від можливих помилок психолого-педагогічного характеру (відсутність досвіду у виборі правильних, ефективних та раціональних методів і прийомів педагогічного впливу).

По-друге, у ході проведення виховних, культурно-масових, фізкультурно-оздоровчих заходів мають можливість отримати необхідну допомогу з боку керівника стажування щодо специфіки їх організації та проведення.

По-третє, виключає випадки встановлення із засудженими неправильних, незаконних взаємовідносин у силу своєї некомпетентності.

Стажування на посаді в установах виконання покарань має велике значення для майбутніх пенітенціаріїв у плані організації роботи з великою групою засуджених, яка, як правило, складається з багатьох мікрогруп різної спрямованості, різного віку, різного інтелектуального і освітнього рівнів. Тому, вивчаючи особливості соціально-педагогічної діяльності на конкретній посаді, стажерам доводиться весь час знаходитись у тісному контакті із членами методично-виховної ради установи виконання покарань, які мають, зазвичай, великий досвід роботи, володіють різноманітними методиками керівництва колективом засуджених, радою колективу засуджених, можуть нейтралізувати вплив засуджених з негативною спрямованістю тощо. Повністю досвід роботи співробітників установ виконання покарань не можливо описати в жодному навчальному посібнику, але частково можливо передати в процесі безпосереднього спілкування із стажером.

Перед від’їздом на той чи інший вид практичної підготовки із курсантами обов’язково проводиться інструктивна нарада, під час якої, увага курсантів зосереджується на виконанні вимог відповідної програми практики (стажування) в повному обсязі, акцентується увага на їх правах та обов`язках, а також на порядку підготовки та оформлення документації по закінченню практичної підготовки (щоденника, звіту, характеристики).

Слід підкреслити, що на відміну від студентів багатьох цивільних вузів, яким самостійно доводиться здійснювати пошук місця проходження практики, місце проведення практики курсантів, визначається, як правило, згідно з направленням на навчання, а місце проведення стажування згідно з протоколом персонального розподілу випускників.

Організацією практичного навчання від коледжу займаються спільно навчальний відділ, профілюючі цикли та курси стройової частини коледжу. Викладачі залучаються до практичного навчання курсантів в якості керівників від коледжу та екзаменаторів. Протягом останніх років викладачі коледжу, з метою здійснення перевірки та керівництва стажуванням курсантів виїжджали до органів та установ виконання покарань Черкаської, Полтавської, Запорізької, Вінницької, Рівненської, Чернігівської та інших областей. Крім того, для здійснення оперативного контролю за проходженням практики, з найбільш відповідальних курсантів, призначаються старші груп, які регулярно інформують навчальний відділ та курсових працівників про хід практичної підготовки курсантів.

Курсанти захищають результати практики (стажування) шляхом складання диференційованого заліку відповідній предметній комісії за звітними матеріалами. Результати оцінюються за повнотою виконання запланованих завдань, за відображеними у звіті (характеристиці) висновками керівників практики (стажування). Крім того, курсанту ставляться запитання щодо уточнення змісту (характеру) завдань, посадових обов’язків, які виконувались ним під час практичного навчання.

Щорічний аналіз результатів організації та проведення практик курсантів коледжу та вжиття необхідних заходів, дозволили вирішити низку проблемних питань: встановити належний рівень зв’язку навчального закладу з ринком праці, що передбачає, як зазначалось раніше, обов’язковість практики курсантів у реаліях сьогоднішньої Державної кримінально-виконавчої служби України; поєднати академічні і професійні традиції навчального закладу та органів і установ виконання покарань як основу для впровадження світових стандартів у співвідношенні теоретичного і практичного компонентів у процесі розвитку професійної компетентності; спрямувати програми практик курсантів коледжу на широкопрофільну підготовку кваліфікованих конкурентоспроможних фахівців з високим рівнем практичних навичок, готових до професійної творчості; удосконалити систему контролю за ходом та результатами практик, ввести до їх програм обов’язкові елементи звітності за проходження практик як в органах та установах виконання покарань, так і в навчальному закладі; створити єдиний підхід до організації і проведення практик майбутніми фахівцями пенітенціарної системи (узгодження програм, термінів і тривалості проведення практик, вимог до змісту та форм звітності); створити єдиний механізм перевірки якості проходження курсантами практик, умінь вирішення ними проблемних ситуацій і завдань, що характерні для їх майбутньої професійної діяльності; внести корективи до програм фахових навчальних дисциплін на предмет забезпечення відповідності теоретичних знань тощо.

Для розв’язання окреслених проблем, зокрема для підвищення рівня сформованості умінь курсантів застосовувати на практиці набуту у коледжі суму знань, самостійно приймати відповідальні рішення, самовизначатися, бути адекватними у нестандартних ситуаціях, які можуть виникнути в процесі професійної діяльності тощо нами був проведений формуючий експеримент, суть якого полягала в щорічному анкетному опитуванні курсантів (протягом п’яти років), які пройшли практики, та внесенні коректив до програм практик.

Наприклад, за нашими дослідженнями про необхідність проведення навчальної практики свідчать результати анкетування, де курсантам пропонувалося дати відповідь на питання: “Чи змінилось ваше особистісне ставлення до обраної професії після проходження навчальної практики?” На початку експерименту менше половини курсантів давали ствердну відповідь, за даними останнього анкетування таку відповідь дають 85% курсантів.

Позитивні зміни ми, перш за все, пов’язуємо з тим, що завдання практики ми наблизили до сьогоднішніх реалій роботи фахівців пенітенціарних закладів, не забуваючи про теоретичний багаж знань кожного курсанта. Зокрема, під час формуючого експерименту нами була створена й впроваджена в діяльність органів і установ виконання покарань така система фахової практичної підготовки курсантів коледжу, яка забезпечила особистісно орієнтований характер практичної підготовки курсанта за наскрізною програмою з поступовим ускладненням завдань, змісту, форм і методів її проведення від курсу до курсу.

Таким чином, аналіз результатів захисту практик (стажування) вказує на те, що переважна більшість курсантів демонструє сумлінне ставлення до виконання завдань практики, набуває необхідних для подальшої роботи вмінь та навичок, виявляє бажання продовжувати навчатися і працювати за обраним фахом.

Результати практичного навчання відображаються у випускних атестаціях, а характеристика з місця проходження практики (стажування), висновки та зауваження керівника і членів комісії долучаються до особової справи курсанта. Загальні підсумки практичного навчання курсантів обговорюються на засіданнях циклів та Педагогічної ради коледжу.

Використані джерела

1. Блонский П.П. Мои воспоминания. М. 1971. – 174 с.
   
2. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Київ: Атака, 2004.
   
3. Положення про проходження практики курсантами (слухачами) вищих закладів освіти в органах та установах кримінально-виконавчої системи. – К., 1999.
   
4. Програми ознайомчої, навчальної практик та стажування на посаді курсантів Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань. – Чернігів, 2009.
   

Drizhack V., Yermak S.

The organization of practical training of future penitentiary personnel

The article is dedicated to peculiarities of practical training of future penitentiary personnel on example of Chernigiv Law College of the State Penitentiary Department of Ukraine. The aim, tasks and structure of practical training at penitentiary institutions are described in the article.

Key words: practical training, primary practice, secondary practice, training, cadet, trainee, practice supervisor.

Надійшла до редакції 12.04.2010

УДК 371.134

Пискун О.М.

Етапи виконання творчого художньо-конструкторського проекту майбутніми вчителями трудового навчання

У статті розкриваються особливості навчальної діяльності студентів – майбутніх вчителів трудового навчання – з розробки творчих художньо-конструкторських проектів, а також методичні рекомендації щодо педагогічного керівництва цією діяльністю.

Ключові слова: дизайн-процес, об'єкт проектування, навчальний художньо-конструкторський проект.

Художнє конструювання є невід’ємною складовою процесу створення будь-якого виробу, в тому числі і навчальних об’єктів праці. Воно органічно входить у проектно-технологічну діяльність учнів, насичуючи її не лише аналітико-логічною, але й емоційно-інтуїтивною роботою мислення, наповнює навчальну працю творчістю і позитивними емоціями, забезпечує можливість самовираження учня шляхом втілення у виробі своїх художньо-естетичних смаків.

В умовах запровадження проектно-технологічного підходу якісна художньо-конструкторська підготовка для вчителя трудового навчання вочевидь стає професійною необхідністю. А відтак виникає питання пошуку ефективних шляхів і методів навчання майбутніх учителів художнього конструювання. Як довів наш особистий педагогічний досвід, досить дієвим у цьому плані виявляється метод проектів.

Отже, метою даної статті є аналіз етапів навчальної діяльності студентів – майбутніх учителів трудового навчання – з розробки і створення творчого художньо-конструкторського проекту.

Згідно визначення, що наведене у словнику-довіднику з дизайну Г.Б. Мінєрвіна, В.Т. Шимко [4], художнє конструювання (або дизайн-процес) – це процес конкретного рішення проектної задачі із застосуванням категоріального апарату дизайну: аналіз об’єкта, розробка концепції, виокремлення конкретних цілей, проведення операцій проектування (моделювання, макетування і т. ін.), розробка проектної документації [4, с. 59]. В цьому визначенні уже закладено послідовність дій під час проектування.


Студентам пропонувався такий загальний алгоритм виконання навчального художньо-конструк­торського проекту.

1. Обрати сферу дизайнерської діяльності, усвідомити проектну проблему і визначити об’єкт проектування. Обґрунтувати власну потребу у необхідності виготовлення даного об’єкту.
   
2. Чітко сформулювати мету (проектне завдання).
   
3. Дослідити проблему, критично проаналізувати відомі прототипи і аналоги обраного об’єкта.
   
4. Сформулювати усі критерії, яким повинен відповідати дизайн-об’єкт.
   
5. Застосувати різні методи творчості для створення банку ідей, ретельно проаналізувати усі можливі розв’язки проектної задачі і відібрати найбільш вдалі варіанти.
   
6. Виконати фор-ескізи (або пошукові макети) варіантів форми дизайн-об’єкту, провести їхній функціональний, конструкційний, ергономічний та композиційний аналіз. Оцінити переваги і недоліки кожного варіанту. Обрати один найбільш вдалий варіант. Виконати його наочне зображення.
   
7. Виконати робочий ескіз (креслення) обраного варіанту об’єкта, описати його основні параметри, скласти специфікацію.
   
8. Виготовити чистовий макет виробу або сам виріб.
   
9. Розробити назву дизайн-об’єкта, торгівельну марку і рекламу.
   
10. Оформити пояснювальну записку.
    
11. Самооцінити і захистити проект в групі.
    

На початковій стадії виконання проекту завжди відбувається пошук проектної проблеми, визначення протиріччя і вибір об’єкта проектування. Методична допомога студентам на цьому етапі полягає в таких діях:

• організація мозкового штурму, щоб задіяти асоціативне мислення;
  
• о
  © Пискун О.М., 2010
  рганізація роботи з великим об’ємом наочного матеріалу (в тому числі показ студентських робіт минулих років), щоб забезпечити активну роботу образного мислення й уяви;
  
• аналіз шкільних програм і підручників з трудового навчання з метою пошуку варіантів об’єктів праці;
  
• власні пропозиції викладача (у разі, якщо студент так і не визначився у своєму пошуку).
  

Об’єкт проектування може обиратися студентом на основі особистих потреб (наприклад, комп’ютерний стіл для маленької кімнати в гуртожитку, оригінальний акваріум, книжкова поличка, настільний світильник тощо) або на основі потреб навчання (наприклад, розробка наочних посібників для шкільної майстерні, стендів, елементів меблів для кабінету тощо) і виконуватись індивідуально або мікрогрупами по 2-3 студенти. Він має бути у межах реальних можливостей студентів. Ми радимо студентам не обирати занадто простих речей, налаштовуємо їх на те, що об’єкт проектування має бути незвичайним, оригінальним, красивим, потрібним і таким, що добре поєднуватиметься з іншими предметами того предметного простору, в якому він буде знаходитись.

Особливу увагу варто приділити чіткому і лаконічному формулюванню проектної мети, яка має бути висловлена одним реченням (наприклад, розробити проект незвичайного і зручного крісла-стільця для роботи і відпочинку з урахуванням інтер’єру моєї кімнати).

Після того, як мета сформульована і усвідомлена, починається дослідження проблеми і пошук шляхів її розв’язання. Під час дизайн-проектування студентам необхідно розв’язувати одночасно декілька задач: 1) встановити залежність форми від функціонального призначення виробу; 2) знайти органічний взаємозв’язок зовнішньої форми виробу з технологічними властивостями матеріалів, з яких він виготовлятиметься, з його конструктивною основою; 3) визначити пластику виробу, доцільність та гармонійність його зовнішньої форми; 4) забезпечити виконання ергономічних вимог; 5) врахувати зв’язок з іншими предметами середовища [2].

На етапі пошуку для більш продуктивної роботи з джерелами інформації доцільно скласти каталог прототипів і аналогів об’єкта проектування, виділивши у два стовпчики їхні переваги і недоліки.

Після всебічного дослідження проектної проблеми та критичного аналізу джерел, студенти формулюють критерії, яким повинен відповідати їхній дизайн-об’єкт, а також те, яким він не повинен бути, аргументуючи свої судження. Це дозволяє чітко уявити ідеальний об’єкт і передбачити можливі помилки.

Далі починається найцікавіша робота – генерація ідей із застосуванням різноманітних методів і прийомів дизайнерської творчості. Перш ніж безпосередньо приступити до процесу генерації ідей, варто обговорити сутність творчого процесу, особливі психічні стани, які виникають в процесі творчості – зосередження, натхнення, піднесення, осяяння. Можна запропонувати студентам написати невеликий твір-есе або вірш на тему "Творчість у моєму житті". Така рефлексивна творча вправа допомагає краще пізнати себе, спонукає замислитись над питанням, про яке, можливо, багато хто ніколи не думав.

З метою засвоєння методів рішення творчих задач студенти виконують ряд вправ на застосування методів створення фантастичних ідей (перенесення об’єкта проектування в інші умови), методів використання випадковостей (фокальних об’єктів), морфологічного методу, комбінаторних методів, в тому числі, модульного проектування, прийомів зміни матеріалів, зміни розмірів, подрібнення, універсалізації, гіперболізації, прийому "навпаки", а також методів застосування біологічної аналогії та зорових ілюзій. Потренувавшись на випадкових об’єктах, студенти застосовують різні методи творчості для створення банку ідей власного проекту. Найбільш вдалі результати творчого пошуку записуються до таблиці, в якій вказуються основні переваги і недоліки кожного з обраних варіантів.

Обравши декілька найкращих ідей (не менше чотирьох), студенти приступають до виконання фор-ескізів (початкових ескізів-ідей, виконаних у будь-якій манері) можливих варіантів форми свого майбутнього дизайн-об’єкта. Студентам, яким важко зобразити графічно свій художньо-конструкторський образ, пропонується виконати пошукові макети із пластиліну або паперу. При виконанні фор-ескізів не діють жорсткі правила – студенти можуть працювати у будь-якій, зручній для них техніці, в тому числі і на комп’ютері. Якість виконання ескізу не має значення, головне – матеріалізувати свою ідею так, щоб її змогли побачити і зрозуміти інші.

Після всебічного критичного аналізу обирається найбільш вдалий варіант дизайн-об’єкта, і з цього моменту починається стадія робочого проектування. Спочатку виконується наочне зображення майбутнього дизайн-об’єкта, потім – робочий ескіз (креслення) і специфікація. Окремі практичні заняття варто присвятити вивченню правил виконання аксонометричних проекцій (ізометрії і диметрії), перспективних зображень і тонового рисунка. Адже, як показали наші спостереження, майбутні вчителі трудового навчання майже не володіють елементарними навичками рисунку.

Стадія робочого проектування – це найбільш відповідальний етап, і тут необхідно періодично переключатись на виконання макету. Тобто процес виконання робочого ескізу (креслення) і чистового макету відбувається паралельно. Для макетування використовуються різні матеріали, які легко обробляються і які найбільше підходять для відтворення пластики задуманого виробу. Для відтворення прямолінійних поверхонь доцільно використовувати папір, картон або фанеру, а для складних криволінійних – пінопласт чи пластилін. Часто доводиться поєднувати різні матеріали. Макети можуть виконуватись в натуральну величину або в масштабі. Інколи стадія чистового макетування опускається і одразу виготовляється натуральний об’єкт. Це доцільно, коли об’єкт нескладний, невеликого розміру і з недорогих доступних матеріалів.

Макетування ще не завершує процес проектування. Наступний крок –розробка реклами створеного дизайн-об’єкта. Для цього спочатку необхідно розробити назву власної організації (вигадати її), логотип (торгівельну марку), короткий рекламний лозунг (слоган) і текст рекламного оголошення. Оформити рекламу можна як листівку чи плакат, або в динамічній формі як презентацію чи відеоролік. При цьому студентам обов’язково необхідно повідомити особливості впливу реклами на свідомість і підсвідомість людини та правила композиції рекламних оголошень.

Коли усі роботи завершено, можна приступати до оформлення пояснювальної записки. Її структура і правила оформлення повідомляються студентам, варто також продемонструвати приклади робіт попередніх років. У кінці пояснювальної записки робиться висновок, самозвіт, самооцінка та пропозиції щодо вдосконалення об’єкта проектування. Також студентові пропонується оцінити результат власної роботи за ступенем трудомісткості, оригінальності, якості і самостійності виконання.

Останнє практичне заняття присвячується захисту проектів. Особлива увага при цьому приділяється оцінюванню студентської творчої роботи: в першу чергу її самооцінює студент-автор, а потім – студенти і викладач, які присутні на захисті. Критеріями оцінки і самооцінки роботи є особиста та соціально-професійна значущість проекту; ступінь його оригінальності, відмінність від робіт інших студентів; трудомісткість роботи, акуратність оформлення, правильність і якість виконання графічних зображень і макета; самостійність виконання, здатність захопити присутніх на захисті.

Таким чином, студенти поступово проходять усі етапи виконання художньо-конструкторського проекту, засвоюючи при цьому необхідні знання та вміння, формуючи важливі якості майбутнього вчителя – вчителя творчого, діяльного, умілого. Звичайно, продукти проектної діяльності студентів не завжди відповідають високому рівню оригінальності, художньо-естетичної виразності, композиційної цілісності. Адже для досягнення високих показників у художньо-конструкторській діяльності потрібні спеціальні задатки, схильності, здібності, талант, а в контингенті майбутніх вчителів трудового навчання люди з такими якостями трапляються, на жаль, нечасто. Проте, беззаперечно, найціннішим у проектній діяльності студентів є саме прагнення створити щось красиве і незвичне, здатність бачити проблему, уміння генерувати ідеї, відстоювати власну точку зору.

Використані джерела

1. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования: учебн. для сред. спец. заведений [Текст] / И.Т. Волкотруб. – 2-е изд.; перераб. и доп. – К.: Выща шк., 1988. – 191 с.
   
2. Гедвилло О. Готуємо викладачів основ дизайну в школі [Текст] / О. Гедвилло, Н. Знамеровська // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1996. – № 1. – С. 25-27.
   
3. Гервас О. Формування знань з основ дизайну в майбутніх вчителів трудового навчання [Текст] / О. Гервас // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 1. – С. 26–29.
   
4. Дизайн. Иллюстрированный словарь–справочник [Текст] / Г.Б. Минервин [и др.]; под общ. ред. Г.Б. Минервина и В.Т. Шимко. – М.: Архитектура-С, 2004. – 288 с.
   
5. Что такое дизайн? Термины и определения [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
   od.ru/design/designopre.phpl – назва з екрану.
   

Pyskun O.

Stages of implementation of creative artistic-designer project
by the future teachers of the labour training

The educational activity features of future teachers of the labour training by creation of artistic-designer projects and methodical recommendations in relation to pedagogical management by this activity are dealt with in the article.

Key words: design-process, design-object, training artistic-designer project.


Надійшла до редакції 23.06.2010


УДК 371.134

Ємець О.Й.

ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ
В ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У роботі подається досвід використання педагогічних ситуацій в умовах підготовки майбутніх вчителів фізичної культури.

Ключові слова: професійна підготовки, педагогічна ситуація, професійна діяльність.

Постановка проблеми

Педагогічний досвід свідчить, що стан фізичного виховання в кожній конкретній школі обумовлюється в першу чергу особистістю вчителя фізичної культури, його компетентністю.

Сьогодні, нажаль, знання багатьох майбутніх фахівців фізичного виховання виглядають чисто формальними – студент відтворює питання, яке почув чи законспектував на лекції, але не вміє використати ці знання, аналізуючи практичну діяльність вчителя фізичної культури.

Є всі підстави вважати, що обов’язковою умовою ефективної діяльності вчителя фізичної культури повинен бути достатній рівень психолого-педагогічної підготовки. В повній мірі це стосується і майбутніх фахівців. Якщо студент не володіє психолого-педагогічними знаннями, він не зможе правильно підійти до аналізу професійної діяльності, що створить значні труднощі для педагогічного удосконалення. У якості конкретних орієнтирів на шляху до позитивних зрушень в цьому напрямку звертається особлива увага на проблеми розробки педагогічних і навчальних технологій, здатних суттєво покращити основні показники професійної підготовки вчителя фізичної культури. Як відомо, сучасна вища педагогічна освіта надає переваги комп’ютерним технологіям. Разом з тим, значні можливості закладені у технологіях, побудованих на використанні активних методів навчання, зокрема на використанні конкретних педагогічних ситуацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В науковій та психолого-педагогічній літературі наголошується на доцільності та ефективності використання педагогічних ситуацій в умовах підготовки фахівців. Значна кількість авторів розглядають педагогічні ситуації в рамках загально педагогічної проблеми (1, 2, 3, 4).

На жаль у фізкультурній освіті лише констатується та пропонується використовувати педагогічні ситуації як додатковий метод навчання та виховання.

Мета роботи. Розробити орієнтовну схему аналізу професійних ситуацій вчителя фізичної культури та визначити шляхи і способи використання педагогічних ситуацій в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури.

Виклад основного матеріалу. Використання педагогічних ситуацій як засобу підготовки майбутніх вчителів фізичної культури має на меті, з одного боку, розвиток умінь ефективно розв’язувати виникаючі ситуації, з іншого – розвиток умінь системно аналізувати педагогічну діяльність і формувати професійне мислення.

Доцільність використання педагогічних ситуацій в умовах підготовки майбутніх вчителів фізичної культури ґрунтується на:

• можливості формування творчого підходу до аналізу навчально-виховного процесу;
  
• відповідності меті і змісту фахової підготовки вчителя фізичної культури;
  
• можливості використання набутих психолого-педагогічних знань;
  
• поглибленні і розширенні професійних знань та умінь;
  
• можливості формування аналітичних умінь;
  
• ефекту активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання;
  
• створенні умов для формування самостійності виборі способів дій;
  
• удосконаленні мовної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання.
  

Р
© Ємець О.Й., 2010
азом з тим слід усвідомлювати, що кожна педагогічна ситуація неповторна. Вона визначається причинами виникнення, особливостями навчального предмета, характерними рисами учнівського колективу, індивідуальними показниками окремого учня, конкретними умовами та обставинами. Важливе значення при цьому має розуміння того, що кожна педагогічна ситуація так чи інакше обумовлюється особистістю вчителя, характером взаємовідносин, що склалися з учнями. Багато ситуацій, що виникають, провокуються цими взаємовідносинами. Так, в залежності від того яким виступає вчитель – шанованим чи не шанованим педагогом для дітей – реакції учнів можуть суттєво відрізнятись.

У випадку, коли вчитель користується авторитетом його дії, спрямовані на покарання учня, спонукають останнього до обов’язкового виправлення порушення. В разі ж покарання учня не шанованим вчителем, учень, як правило, проявляє агресивність і обурення. Передумов для виникнення ситуацій в діяльності вчителя фізичної культури значно більше, ніж у вчителя інших предметів. Це обумовлено особливостями самої професійної діяльності. Вимоги до організації занять, різноманітність місць проведення, характер виховної роботи, раптові зміни видів діяльності і т.д., несуть в собі можливості постійного виникнення педагогічних ситуацій.

Навчальна та дослідна робота на факультеті фізичного виховання з використанням педагогічних ситуацій дає підстави зупинитись на конкретних результатах цієї роботи.

Слід наголосити ще раз на тому, що головна мета занять з використанням педагогічних ситуацій зводиться не до пошуку сенсаційного способу її розв’язання, а до розвитку вміння системно аналізувати навчально-виховний процес та розвивати професійне мислення.

Залучення студентів до розв’язання педагогічних ситуацій слід розпочинати з ознайомлення їх з конкретною ситуацією вчителя фізичної культури та пропонуванням деяких способів її вирішення.

Досвід фахівців фізичного виховання дає підставу вважати, що найчастіше використовуються наступні способи розв’язання педагогічних ситуацій:

• зробити вигляд, що не помітили ситуацію;
  
• тактовне, доброзичливе звертання до учасників ситуації з проханням виправитись, не ускладнювати події;
  
• доручити вирішити ситуацію самим учням, звернувшись до них у відповідній формі;
  
• стати співучасником того, що сталося, взяти сторону учнів, спробувати разом скористатися ситуацією;
  
• відкласти термінове вирішення ситуації і перенести її вирішення, наприклад, після закінчення уроків;
  
• спробувати вирішити ситуацію із застосуванням необразливого гумору, жарту;
  
• категорично наполягати на своєму з рішучими вимогами, використовуючи слова „чекаю”, „забороняю”, „наполягаю” тощо;
  
• покарати додатковими фізичними навантаженнями у вигляді бігу, стрибків, віджимань, і т.д.;
  
• заборонити брати участь у грі, скоротити час на гру або іншу цікаву для дітей діяльність;
  
• наполягати виконати вимогу вчителя, спрямовану на вирішення ситуації з зазначенням відведеного для цього конкретного проміжку часу;
  
• парадоксальне вирішення ситуації.
  

Враховуючи особливості професії вчителя фізичної культури не виключаються додаткові способи розв’язання специфічних ситуацій.

Розглянемо випадок використання професійної ситуації у процесі вивчення курсу „Теорія і методика фізичного виховання”. Запропонована ситуація використовувалась у зв’язку з вивченням питання підготовки вчителя до уроку фізичної культури.

Одним з елементів гри в баскетбол є кидок м’яча в кошик. Завдання уроку фізичної культури в 6 класі передбачає вивчення цієї вправи. Пояснивши основні елементи техніки кидка вчитель стає на відведену позначку і показує вправу. Перша спроба була невдалою. Вчитель просить подати м’яч і виконує другу спробу, але кидок не вдався, не досягла мети і третя спроба.

Як би Ви поступили на місці вчителя в такому випадку? Виконайте аналіз ситуації.

Враховуючи, що стан уміння аналізувати педагогічну діяльність у студентів факультету фізичного виховання не достатня, пропонується використовувати розроблену нами схему аналізу педагогічних ситуацій вчителя фізичної культури. Зміст і послідовність аналізу пропонується виконувати за такими питаннями:

1. З чиєї вини сталася ситуація?
   
2. У чому полягає сутність самої ситуації?
   
3. Які причини виникнення ситуації?
   
4. Як реагуватимуть на ситуацію учні різних класів?
   
5. Як вплине ситуація на авторитет вчителя?
   
6. Чи є дана ситуація показником професійної майстерності вчителя фізичної культури?
   
7. Кому більше притаманна така ситуація – вчителю початківцю чи досвідченому вчителю?
   
8. Як попередити виникнення подібних ситуацій?
   
9. Чому вчить така ситуація?
   
10. Як би Ви особисто вирішили таку ситуацію?
    

Зрозуміло, що професійних ситуацій вчителя фізкультури безмежна кількість і до того ж постійно виникають нові. Вони відрізняються як за змістом, так і за причинами виникнення, їх можуть створити як вчителі, так і окремі учні і навіть колектив класу. Тому використовувати схему аналізу необхідно з урахуванням цих факторів.

Використання педагогічних ситуацій у навчальному процесі може здійснюватись за кількома напрямками:

• до уваги студентів доводиться зміст конкретної ситуації і дається завдання самостійно запропонувати як найбільше способів її розв’язання;
  
• ситуація подається разом з 4 – 5 відповідями, але студентам необхідно запропонувати додаткові способи її розв’язання;
  
• з перерахованих способів розв’язання пропонується визначити найбільш ефективний і при цьому обґрунтувати свій вибір;
  
• студенти вчаться самостійно складати ситуацію і пропонувати способи їх розв’язання. Для цього викладач подає початок ситуації, а студенти складають її продовження і доводять до логічного завершення. Розв’язання може відбуватись за згаданими вище рекомендаціями.
  
• студентам пропонується 20 – 30 ситуацій з метою класифікувати їх за певними ознаками, наприклад, за часовими показниками – оперативні, тактичні, стратегічні та інше.
  

Зрозуміло, що впровадження і використання в навчальному процесі на факультеті фізичного виховання запропонованих технологій з використання педагогічних ситуацій залежить від викладацького складу. Іншими словами, викладачі повинні не тільки і не стільки передавати відому інформацію, скільки створювати системи завдань, побудованих на реальних або наближених до реальних педагогічних ситуаціях в діяльності шкільного вчителя фізичної культури.


Висновки

1. Залучення студентів до аналізу професійних ситуацій дозволяє сформувати модель педагогічних дій у подібних ситуаціях.
   
2. Використання в навчальному процесі педагогічних ситуацій активізує пізнавальну діяльність студентів.
   
3. Навчання, побудоване на використанні конкретних професійних ситуацій вчителя фізичної культури розширює і поглиблює знання студентів з багатьох тем курсу „ Теорія і методика фізичного виховання”.
   

Подальші дослідження передбачають вивчення дидактичних та виховних можливостей педагогічних ситуацій.

Використані джерела

1. Забокрицька О.І. Моделювання педагогічних ситуацій як засіб професійного становлення майбутніх учителів // Радянська школа. – 1991. – № 3. – С. 76-79.
   
2. Матвієнко О.В. Метод конкретних педагогічних ситуацій. – К., 2001. – 298 с.
   
3. Опилат Я.Г. Решение педагогических ситуаций // Советская педагогика. – 1988. – № 11. – С. 59-62.
   
4. Спирин Л. Учим анализировать педагогические ситуации // Народное образование. – 1983. – № 6. – С. 41-43.
   

Emets O.

Pedagogical situations using
in physical culture teachers preparing

In work shows the experience of pedagogical situations using in conditions future physical culture teachers preparation.

Key words: professional preparation, pedagogical situation, professional activity.


Надійшла до редакції 09.04.2010


УДК 371

Пригодій А.В.

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ
ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ "ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ"

У статті визначено фактори, що впливають на процес і результат формування дослідницьких умінь і навичок у майбутніх вчителів технологій.

Ключові слова: дослідницькі вміння, вчитель технологій, методика формування вмінь.

Актуальність дослідження. Відповідно до соціально-економічних змін, що відбуваються в нашому суспільстві виникла необхідність здійснення пошуку нових шляхів розвитку творчої особистості вчителя. Одним з шляхів такого розвитку є підготовка майбутніх вчителів до дослідницької діяльності в галузі педагогічних наук. Учитель, який володіє професійними дослідницькими вміннями та навичками, здатний активно і незалежно мислити, вміє творчо вирішувати різні педагогічні завдання, шукати нові варіанти виходу з педагогічних ситуацій, що склалися, зможе організувати процес навчання на належному рівні, що відповідає вимогам сучасного суспільства.

Бути педагогом-дослідником означає вміти знаходити нове в педагогічних явищах, виявляти в них приховані зв’язки та закономірності. Для цього необхідні і загальна культура, і професійні вміння, і певний досвід навчально-виховної роботи, і деякі спеціальні знання та вміння. Потрібно, зокрема, вміння спостерігати, аналізувати і узагальнювати явища, виділяти головне, уміння за декількома ознаками передбачати розвиток явища, бачити альтернативу очевидному рішенню, з’єднувати точний розрахунок з фантазією і здогадкою тощо [9, с. 15].

Мета статті – визначити фактори, що впливають на процес і результат формування дослідницьких умінь і навичок майбутніх вчителів технологій.

Аналіз попередніх досліджень. Певні підходи до вирішення цих питань розглянуті в роботах В.І. Андрєєва, Ю.К. Бабанського, В.І. Загвязінского, В.І. Журавльова, В.В. Краєвського, Н.В. Кузьміної, М.М. Скаткіна, В.І. Сластеніна та ін. [1; 2; 7; 8; 13].

Проте вчителі не завжди використовують методичні рекомендації з організації дослідницької роботи учнів на заняттях, але ж саме в шкільному віці, на думку психологів, у дітей з’являється схильність до міркування, самостійність у пошуках рішень, тобто зароджуються необхідні задатки для формування дослідницьких якостей особистості.

У педагогічній науці розглядалися питання формування дослідницьких умінь у учнів шкіл. Дану проблему розробляли В.І. Андрєєв, В.П. Бударкевіч, А.Г. Іодко та ін.

В.І. Андрєєвим визначено дидактичні умови розвитку дослідницьких здібностей старшокласників на уроках фізики, показані межі застосування дослідницького методу в процесі навчання [1]. В роботі М.Г. Білухі розкриті, умови та засоби формування дослідницьких умінь в галузі економічних дисциплін [4]. А.Г. Іодко визначені вміння дослідницької діяльності учнів на заняттях хімії [6].

Проблему формування дослідницьких умінь в учнів педагогічних училищ вивчала О.І. Мітрош. Її робота спрямована на виявлення сутності, умов і методів ефективного формування в учнів педагогічних училищ дослідницьких умінь [11].

Незважаючи на розроблені рекомендації з формування дослідницьких умінь учнів, вчителі технологій не завжди використовують їх у шкільній практиці. Одна з причин цього криється в недостатній підготовленості вчителів до використання наявних методик. Для того, щоб ефективно організувати і провести дослідницьку роботу з учнями, необхідно майбутніх педагогів готувати до цієї діяльності ще під час навчання у виші. Слід формувати у них дослідницькі вміння та навички.

Даній проблемі присвячені праці С.П. Арсеніної, Є.І. Барчука, І.Ю. Єрофєєвої, В.М. Литовченко, Г.В. Пурванецкене та ін.

У
© Пригодій А.В., 2010
роботі І.Ю. Єрофєєвої розкрито структуру дослідницьких умінь, виявлено умови їх успішного формування у майбутніх вихователів дитячого садка [5]. В.Н. Литовченко визначені структура, критерії, рівні та шляхи формування загальнонаукових дослідницьких умінь студентів педагогічних спеціальностей [10]. Є.І. Барчук проводить у своєму дослідженні аналіз процесу формування дослідницьких умінь під час виконання лабораторного практикуму у вищій школі [3].

Проте в роботах зазначених авторів недостатньо повно розглядалися питання, пов’язані з формуванням дослідницьких умінь і навичок у майбутніх вчителів технологій у процесі їх професійної підготовки.

Виклад матеріалу. На основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури зроблено висновок про наявність місця дослідницьким умінням і навичкам студентів у навчальному процесі при підготовці фахівців у вищому навчальному закладі. Дослідницькі вміння та навички як базові компоненти особистості виражають провідні характеристики процесу професійного становлення, відображають універсальність її зв’язків з навколишнім світом, ініціюють розвиток здібностей до творчої самореалізації, визначають ефективність пізнавальної діяльності, сприяють перенесенню знань, умінь і навичок дослідницької діяльності в будь-яку область пізнавальної та практичної діяльності.

Тому, рівень сформованості дослідницьких умінь і навичок є одним з критеріїв ефективності пізнавально-творчої школи, в якій навчальний процес, орієнтований на професійне вдосконалення особистості, побудований за типом дослідницько-творчого.

З позиції особистісно-діяльнісного та творчого підходів нами проаналізовано сутність та зміст поняття "дослідницька діяльність" студентів. Ми визначаємо сутність цього терміна як інтегративний компонент особистості, що характеризується єдністю знань цілісної картини світу, вміннями, навичками наукового пізнання, ціннісного ставлення до його результатів і розвиненого інтелекту і забезпечують її самовизначення та саморозвиток.

Спираючись на концепції особистісно-орієнтованої освіти і пізнавально-творчої школи, на проведеному аналізі проблеми формування дослідницьких умінь і навичок, пропонуємо використати як критерій результативності навчання, поряд з розвитком інтелекту, отримання студентами особистісно-значущого продукту пізнавальної діяльності.

За результатами аналізу літератури [2; 7; 8; 12; 13] визначено теоретико-методологічні передумови дослідження. З позиції особистісно-діяльнісного підходу дослідні вміння та навички студентів розглядаються нами як системне утворення особистості студентів, що представляють собою цілісну сукупність їх освітніх професійних цінностей, нагромаджує в процесі навчання у виші і використовуються для розширення знань у навчальних цілях; як спосіб навчальної діяльності; як прояв творчості в навчальному дослідженні; як специфічний спосіб самореалізації сутнісних сил, самовизначень та соціалізації.

Зміст процесу формування дослідницьких умінь і навичок студентів проявляється як діалектична єдність структурних компонентів (гносеологічного, технологічного, творчого, особистісного), що відбиває її цілісний розвиваючий характер і визначає його функціональні компоненти (науково-світоглядний, моральний, комунікативний, інформаційно-дієвий, навчальній, особистісно-розвивальний) [14].

За результатами діагностики, проведеної за допомогою виділених критеріїв (мотивації дослідження, стилю мислення, готовність до дослідження, творчої активності особистості) та показників, що характеризують навчально-дослідну діяльність та дослідницькі вміння та навички студентів, визначені і названі такі рівні їх сформованості: адаптивний, репродуктивний, евристичний та креативний.

Розгляд феномену навчально-дослідницької діяльності особистості студента дозволило стверджувати: так як навчально-дослідницька діяльність особистості має цілісний і інтегративний характер, то вона формується на основі пізнавального досвіду особистості (цілісної картини знань, умінь і навичок використання дидактичних методів формування дослідницьких умінь і навичок); ціннісного ставлення до пізнання і його продуктів [12].

Таким чином, проведений теоретичний аналіз поняття "дослідницькі вміння та навички студента", розробка критеріїв і рівнів їх розвитку, аналіз проблеми їх формування у філософії, психології та педагогіці, визначення стану проблеми формування дослідницьких умінь і навичок студентів технологічного факультету дозволяють нам представити програму курсу "Основи наукових досліджень" при вивченні якої відбувається формування дослідницьких умінь і навичок студентів (табл. 1).

Таблиця 1