Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Розділ курсу Перспектива подальших досліджень Formation of research skills of future teachers of technology in the course До проблеми поліхудожньої підготовки Використані джерела On the problem of future music teachers’ polyartistic training

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Тематичний план курсу "Основи наукових досліджень"

№	Розділ курсу
1	Історія становлення і розвитку науки, як продуктивної сили суспільства
2	Організаційні основи наукового дослідження
3	Методологічні основи наукового пізнання
4	Інформаційне забезпечення наукового дослідження
5	Організація та проведення наукового дослідження
6	Обробка та оформлення результатів наукового дослідження

Однією з головних вимог до змісту формування дослідницьких умінь і навичок майбутніх вчителів технологій є комплексний підхід до навчання, так як навчання виявиться найбільш ефективним у тому випадку, якщо буде вестися комплексно, пронизувати весь курс і в кожній темі – теоретичні, практичні та позааудиторний заняття.

Висновок. Підбір змісту курсу "Основи наукових досліджень" важлива задача, в процесі розв’язання якої відбирався навчальний матеріал з того, що має наука, і систематизовано в певній послідовності з урахуванням принципів дидактики. Робота з формування дослідницьких умінь і навичок умовно може бути розподілена на п’ять взаємопов’язаних напрямів:

1. Включення елементів дослідження на лекціях курсу.

2. Включення елементів дослідження на практичних заняттях.

3. Включення елементів дослідження в технологічну практику.

4. Включення елементів дослідження в педагогічну практику.

5. Включення елементів дослідження на позааудиторних заняттях (реферати, курсові роботи, дипломні роботи, заняття в гуртках дослідних).

Перспектива подальших досліджень, полягає у розробці індивідуальної системи завдань, з урахування особистості студента з метою розвитку в нього здібностей до здійснення наукового пошуку в галузі педагогічних наук.

Використані джерела

1. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности / В.И. Андреев. – М.: Высшая школа, 1981. – 240 с.
   
2. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований / Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.
   
3. Барчук Е.И. Формирование исследовательских умений в лабораторном практикуме в высшей школе: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / Барчук Е.И. – К., 1986. – 19 с.
   
4. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень: [підручник для студ. екон. спец. вузів] / М.Г. Білуха. – К.: Вища школа., 1997. – 271 с.
   
5. Ерофеева И.Ю. Формирование исследовательских умений у студентов факультетов дошкольного воспитания: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / И.Ю. Ерофеева. – М., 1986. – 16 с.
   
6. Иодко А.Г. Формирование у учащихся умений исследовательской деятельности в процессе обучения химии: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / А.Г. Иодко. – М., 1984. – 16 с.
   
7. Краевский В.В. Проблемы научного обоснования обучения: Методологический анализ / В.В. Краевский. – М.: Высшая школа, 1986. – 386 с.
   
8. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования / Н.В. Кузьмина. – М.: Педагогика, 1980. – 172 с.
   
9. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология: [учебное пособие для пед. институтов] / Н.Д. Левитов. – М.: Учпедгиз, 1960. – 428 с.
   
10. Литовченко В.Н. Формирование исследовательских умений студентов педагогических специаль­ностей университета средствами HPIP: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / В.Н. Литовченко. – Минск, 1990. – 19 с.
    
11. Митрош О.И. Формирование исследовательских умений у учащихся педучилищ: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / О.И. Митрош. – Минск, 1993. – 18 с.
    
12. П’ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі / І.С. П’ятницька-Позднякова. – К.: Центр навч. літ-ри, 2003. – 116 с.
    
13. Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований (в помощь начинающему исследователю) / М.Н. Скаткин. – М.: Педагогика, 1986. – 150 с.
    
14. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: [навчальний посібник] / Г.С. Цехмістрова. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2003. – 240 c.
    

Prihodiy A.

FORMATION OF RESEARCH SKILLS OF FUTURE TEACHERS OF TECHNOLOGY IN THE COURSE
OF STUDY "BASICS OF SCIENTIFIC RESEARCH"

The paper specifies the factors affecting the process and the result of formation of research skills of future teachers of technology.

Key words: research skills, a teacher of technology, the method of formation of skills.


Надійшла до редакції 15.06.2010

УДК 378.09:78

Дорошенко Т.В.

ДО ПРОБЛЕМИ ПОЛІХУДОЖНЬОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

У статті розглядаються деякі аспекти удосконалення музичної підготовки студентів засобами поліхудожнього виховання, визначається важливість поліхудожньої підготовки для професійної самореалізації вчителя.

Ключові слова: поліхудожнє виховання, музична підготовка, творчість, професійна самореалізація.

Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті, Державна програма „Вчитель”, Концепція педагогічної освіти визначають підготовку вчителів мистецького циклу дисциплін одним із важливих завдань подальшої розбудови освіти в умовах її гуманізації та гуманітаризації. Ускладнення завдань музичної освіти та естетичного виховання школярів на нинішньому етапі розвитку суспільства зумовлюють підвищення вимог до фахової підготовки майбутнього вчителя музики, який поєднує в собі риси педагога й музиканта, філософа й психолога, культуролога й мистецтвознавця.

Важливе місце у підготовці майбутнього вчителя музики посідає самоствердження його як цілісної, освіченої, духовно багатої, інтелектуально зрілої, ініціативної, відповідальної особистості, здатної розкрити власну індивідуальність в процесі подальшої професійної діяльності.

Таким чином, реалізація сучасних завдань музичного виховання школярів залежить від рівня підготовки майбутніх учителів педагогічними навчальними закладами, а також від сформованої у них готовності до самореалізації.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел засвідчує, що в теорії й практиці вищої освіти накопичено значний досвід, який може стати основою модернізації та вдосконалення професійної підготовки вчителя музики.

В працях науковців визначені домінантні ознаки стратегії професійної підготовки фахівців з позиції нової філософії освіти (Р. Аронов, І. Зязюн, О. Карпов, Ю. Корсак, В. Кудін, Н. Ничкало, О. Онищенко, О. Рудницька та ін.); здійснено аналіз розвитку педагогічної майстерності, творчості в працях вітчизняних і зарубіжних авторів (І. Зязюн, О. Капченко, Т. Кошманова, М. Лещенко, Л. Онищук, О. Пєхота та ін.); виявлено особливості підготовки вчителів до використання інноваційних технологій (С. Коновець, Е. Лузік, В. Роменець, О. Щербак та ін.).

Інтенсивно досліджуються окремі аспекти фахової, психолого-педагогічної, методичної підготовки вчителів музики. Зокрема, розглядалися сутність педагогічної діяльності вчителя музики (Е. Абдуллін, Л. Арчажникова, В. Орлов, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щолокова та інші), його музично-педагогічної культури (К. Васильковська, В. Мішедченко, А. Растригіна, Р. Тельчарова, О. Шевнюк та інші); особливості виконавської підготовки (Л. Василенко, Л. Гусейнова, В. Крицький, І. Мостова, Г. Ніколаї, О. Щербініна та інші); виховання ціннісних орієнтацій (В. Волкова, В. Дряпіка, Н. Свещинська та інші).

В умовах сьогодення підвищення якості музичної підготовки студентів передбачає узгодження її з потребами цілісного підходу до художньо-виховної роботи в школі. Характерною рисою сучасної музичної освіти гуманістичного спрямування є інтегративність (С.Горбенко), яка передбачає цілісне залучення учнівської молоді до мистецтва. У цьому зв’язку дедалі більшого значення набуває проблема упровадження поліхудожнього контексту фахової мистецької освіти, за якої підвищення якості підготовки майбутнього вчителя музики вимагає забезпечення цілісності педагогічного процесу. Вагоме місце в цьому процесі займає інтеграція різних художніх навчальних дисциплін. Саме інтеграція докорінно змінює зміст і структуру фахової підготовки майбутнього вчителя музики, сприяє цілісному системному засвоєнню теоретичних знань, практичних умінь і навичок, пов’язаних з музично-естетичною діяльністю, забезпечує механізмами і способами здійснення потенціалу самореалізації в подальшій професійній діяльності.

С
© Дорошенко Т.В., 2010
тає очевидною важливість міждисциплінарної інтеграції, що виражається у багатоаспектному переплетінні проблем, предметів і методів пізнавальної діяльності та реалізується у таких проявах, як: формування нових дисциплін, теорій, концепцій інтегрованого характеру; синтез взаємодіючих знань; виникнення нової інтегрованої галузі знання тощо. Завдяки міждисциплінарній інтеграції долаються протиріччя між розрізненими знаннями з окремих дисциплін і необхідністю синтезу цих знань, їх комплексного застосування на практиці, що існують у багатопредметній системі викладання.

Збагаченню художньо-культурологічного знання на засадах інтеграції присвячені праці Г. Падалки, О. Рудницької, Г. Шевченко, О. Щолокової та ін.

Прогресивним напрямком у вирішенні зазначеної проблеми є створені нові програми з художньої культури, технологій поліхудожнього розвитку молоді, концепцій мистецької освіти на засадах інтеграції (Л. Кондрацька, Л. Масол, Н. Миропольська, Т. Рейзенкінд, Л. Тишевська, В. Шейко).

Разом з тим у практиці професійної підготовки майбутнього вчителя музики недостатньо реалізується поліхудожній підхід до навчання, в результаті чого випускники далеко не завжди спроможні до проведення педагогічно доцільних і художньо обгрунтованих аналогій між музикою й іншими гранями художнього пізнання. З огляду на вищезазначене актуальною є проблема, що спрямована на формування у майбутнього вчителя музики особистісних смислів не лише в межах монохудожнього простору музики, але й в умовах вирішення проблеми його цілісного художнього розвитку в контексті інтеграції, взаємопроникнення різних видів художньої діяльності, їх взаємозв’язків та активної взаємодії.

Метою статті є визначення важливості поліхудожньої підготовки майбутнього вчителя музики як умови його успішної професійної самореалізації.

Зміст музичної підготовки у вищих навчальних закладах педагогічної освіти передбачає систему історико-теоретичних знань, виконавських умінь і навичок, досвід інтерпретаційної діяльності студентів в галузі музичного мистецтва, необхідних для здійснення професійних функцій учителя музики в школі. Це необхідний, базовий, але недостатній компонент музичної підготовки майбутніх учителів. Вищий її рівень забезпечують естетичний, творчий і педагогічний аспекти, що спрямовують навчально-виховний процес з музичних дисциплін на інші художні дисципліни з метою розвитку естетичної свідомості, активізації творчих проявів, орієнтації музичної діяльності студентів на педагогічні потреби шкільної практики.

В основу теоретичних і методичних засад професійної поліхудожньої підготовки вчителя музики покладений синтез мистецтв як методологічний принцип формування й розвитку музичної свідомості. Застосування різних видів мистецтва впливає на оригінальність формування художнього образу, якість викладання музики й інших дисциплін художньо-естетичного циклу та розвиток духовності студентів (Г. Ципін).

Кожний художній твір можна уявити у вигляді „образної конструкції”, зміст якої визначається формою, специфікою художньої мови. Поняття „взаємодія мистецтв” Т.Й. Рейзенкінд розглядає як уніфікований засіб, здатний формувати в майбутніх учителів музики здібність синтезувати різні типи художньо-образних конструкцій і здійснювати одночасний чи послідовний перехід від одного типу конструкції до іншого [4].

Є.П. Крупник [2] вважає, що інтегруючим фактором у взаємодії мистецтв є принцип розуміння частки одиничної деталі художнього твору, що веде до охоплення цілого, загального ідейно-естетичного задуму з поступовим проникненням у все більш глибокі нашарування. В даній концепції для забезпечення умов взаємодії мистецтв важливою є концентрація уваги на проблемі інтерпретації художнього тексту на основі цілого через його частки.

Поліхудожня підготовка передбачає формування у студентів естетичного ставлення до різних видів мистецтва на основі усвідомлення їх універсальних і специфічних закономірностей художньо-образного відтворення дійсності, залучення їх до різних видів мистецтва [1].

Як зазначає Т. Рейзенкінд [5], поліхудожня музично-педагогічна освіта майбутнього вчителя музики спрямована на підготовку фахівця, який усвідомлює значення множин усіх підсистем навчання в контексті інтегративного підходу, зумовленого акцентуванням на структурі професійної діяльності як інструментарії навчання й виховання учнів на уроках музики з метою формування вмінь сприйняття, музичних здібностей, образного мислення, музичного мислення, умінь оцінювати сенс музичного мистецтва, інтерпретувати емоційно-образний зміст, самореалізовуватись засобами музичного мистецтва, усвідомлювати роль цілеспрямованого процесу оволодіння знаннями про естетичні ідеали, філософські думки, типології сучасних форм художнього мислення та збагачувати цими знаннями підростаюче покоління.

Учитель музики покликаний забезпечити не тільки передачу готових знань, розвиток в учнів навичок і вмінь, а й сприймання світу в єдності образів і понять, поєднання раціональної й почуттєвої сфери особистості. Останнє потребує поліхудожньої підготовки майбутнього вчителя музики, який глибоко оволодіває музичною діяльністю, засобами пізнання мови, музики, кіно, поезії, театрального та образотворчого мистецтв.

У процесі поліхудожньої підготовки важливо сформувати у студентів стійку потребу у спілкуванні з різними видами мистецтва на основі розширення їх мистецької компетентності. Для цього необхідно забезпечити розширення загальнохудожньої ерудиції студентів. Доцільним буде введення в навчальний процес спецкурсу, зміст якого буде поєднуватись зі шкільною проблематикою і грунтуватися на інтегративному вивченні різних видів мистецтва при збереженні пріоритетної уваги до музики.

Важливим напрямком поліхудожньої підготовки є також збагачення у студентів художньо-сенсорного досвіду осягнення музики, активізація музично-образної уяви завдяки ознайомленню їх з можливостями різних видів мистецтва у відображенні дійсності. Цей напрямок пов’язаний з активізацією естетичного ставлення студентів до мистецтва. В результаті збагачення естетичних переживань на основі утворення і сприймання художньо-образних зв’язків між різними видами мистецтва інтенсифікується відчуттєва реакція студентів. Порівняння виражальних і зображальних засобів в різних видах мистецтва сприяє усвідомленню студентами універсальних і специфічних художніх закономірностей.

Спілкування студентів з різними видами мистецтва не тільки забезпечує емоційний фон музичного сприймання образів, а й виступає засобом стимулювання таких компонентів творчої діяльності, як уява, фантазія, художня інтуїція. В процесі ознайомлення з художніми образами, присвяченими розкриттю певної теми в різних видах мистецтва, і зіставлення їх з музичними творами увага майбутніх учителів цілеспрямовується варіантністю художнього „бачення” теми, використанням специфічних засобів того чи іншого мистецтва для її розкриття. Усвідомлення можливостей різного втілення теми виступає своєрідним „поштовхом”, що викликає у студентів творчі устремління. При цьому створюються можливості активізації образної уяви і фантазії студентів – важливих складових образної інтерпретації, творчої діяльності.

Поліхудожня підготовка майбутнього вчителя музики має забезпечити дуже важливий – педагогічний аспект, що пов’язаний з готовністю застосовувати різні види мистецтва в музично-виховній роботі зі школярами. З цією метою доцільно пропонувати завдання на підбір студентами художніх творів, співзвучних за образним змістом одному з творів шкільної програми; добір творів, що відповідають можливостям сприймання школярів певного віку; створення варіантів словесного коментування художніх образів запропонованих творів і вибір найвдалішого тощо.

Таким чином, в процесі такої роботи майбутній учитель музики оволодіває професійними знаннями, навичками, уміннями, набуває готовності до розуміння механізмів інтеграції різних видів художньої діяльності на основі взаємодії мистецтв, що сприяє розвитку його світогляду, здатності креативно впливати на педагогічний процес.

Поліхудожній підхід у підготовці вчителя музики впливає на якість формування професійних знань, умінь і навичок пізнання закономірностей української національної художньої культури та світової культури, сприяє подоланню стандартного сприйняття й мислення, формуванню цілісного сприйняття світу, опануванню нетрадиційними методами роботи з об’єктами дослідження, визначенню провідних закономірностей і принципів навчання, оволодінню інформаційними технологіями на основі взаємодії мистецтв, що визначає успішність здійснення механізму його професійної самореалізації.

Використані джерела

1. Бузова О.Д. Мета, завдання та принципи поліхудожнього виховання майбутніх учителів музики / О.Бузова // Наука і сучасність: Зб. наук. праць: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Том XXXIX. – С.25-32.
   
2. Крупник Е.П. Некоторые методологические проблемы воспитательного воздействия искусства на личность / Е.Крупник // Художественное воспитание подрастающего поколения: проблемы и перспективы. – Новосибирск, 1989. – С.29-46.
   
3. Мартьянова Г. Взаємодія мистецтв у поліхудожньому розвитку учнів / Г. Мартьянова // Рідна школа. – 2001. – №5.
   
4. Рейзенкінд Т. Взаємодія мистецтв як фактор підготовки педагогів до художньо-просвітницької діяльності / Тетяна Рейзенкінд // Рідна школа. – 1999. – №2. – С.48-49.
   
5. Рейзенкінд Т.Й. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя музики у вищих навчальних закладах: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. – К., 2008.
   

Doroshenko T.

ON THE PROBLEM OF FUTURE MUSIC TEACHERS’ POLYARTISTIC TRAINING

The article focuses on some aspects of students’ musical training with the help of polyartistic education.The importance of polyartistic training for the professional self-actualization is defined.

Key words: polyartistic education, musical training, creativity, professional self-actualization.

Надійшла до редакції 13.06.2010


УДК 371

Левицька І.О.

Праця в системі ціннісних орієнтацій особистості

В статті розглядаються основні проблеми ціннісної орієнтації особистості. Визначені ціннісні пріоритети студентської молоді та відношення до праці як засобу досягнення цілей життя.

Ключові слова: ціннісні орієнтації, матеріальні, духовні, загальнолюдські цінності, суб’єктивність уявлень.

Актуальність дослідження обумовлена соціальною потребою формування в підростаючого покоління ціннісного ставлення до праці. В умовах кризи моральних і духовних цінностей в суспільстві, не обминула дана проблема і сферу трудової діяльності людини. Учнівська молодь не вважає пріоритетною сферу праці в матеріальному виробництві.

Руйнування традиційних основ підготовки з професій, наявність розриву у процесах трансляції і відтворення професійної культури, її ціннісного компонента сприяють поглибленню кризових явищ у суспільстві. Тому, необхідно чітко сформувати відношення до праці як до цінності та сприяти духовному зростанню молоді. Даний процес необхідно розпочинати із загальноосвітньої школи та продовжувати у вищих та спеціальних навчальних закладах.

Мета статті – визначити ціннісні пріоритети студентської молоді та відношення їх до праці як засобу досягнення цілей життя.

Аналіз попередніх досліджень. У науковій літературі існує велика кількість тлумачень понять та класифікацій цінностей. Отже, ця проблема знайшла відображення у філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях.

П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші вітчизняні педагоги особливу увагу звертали на зміст і цілі трудової діяльності, організації праці, її впливу на формування особистості, ство-рення системи трудового виховання, яка забезпечувала б розвиток у молоді соціальної активності [9].

Педагогічні аспекти проблеми формування, розвитку ціннісних орієнтацій розглянуто та проаналізовано за різними напрямками: аксіологічним (О. Булинін, В. Гриньова, М. Нікандров, В. Повзун, А. Сєрий, В. Сластьонін, Т. Смирнова та ін.), діяльнісним (В. Анненков, Т. Брайченко, С. Вершловський, В. Воронцова, Н. Нікітіна, С. Новікова, З. Павлютенкова, Л. Разживіна, В. Тамарін, С. Хмара, М. Чорнобаєва, Є. Шиянов та ін.), особистісним (В. Дзюба, О. Медведенко та ін.), системним (Є. Андрієнко, І. Лушніков, М. Ситнікова, О. Ярмоленко та ін.).

Виклад нового матеріалу. Зміна пріоритетів розвитку суспільства вимагає розгляду проблеми з позиції сучасної парадигми місця праці в системі розвитку особистості.

Теорія цінностей як особлива галузь філософського знання виникла у другій половині минулого століття. У цей час з’явилася так звана "філософія цінностей" названа згодом "аксіологія".

У Міжнародній енциклопедії соціальних наук повідомляється, що концепція цінності вперше згадується в теорії праці, розробленої англійськими економістами А. Смітом і Д. Рікардо, і лише в
1920-ті роки її категорії і визначення з’являються в понятійному апараті суспільних наук [9].

І. Канту належить розробка поняття "цінність" у зв’язку з уявленням про суще і належне. Норми і цінності керують діями, але будь-яка цінність є і метою, до неї прагнуть заради неї самої, оскільки вона – ідеал, джерелом якого є критична свідомість як конструктор всяких норм [5].

В. Франкл показав, що цінності виконують роль сенсів життя. Вони складають три основні класи уявних універсалів: цінності творчості (у тому числі і трудові), цінності переживання (перш за все любові) і цінності відносини [5].

Відповідно до одного з найбільш розповсюджених підходів, цінність – це концепція бажаного, що впливає на поведінку індивіда. При цьому розрізняється "бажане" і "бажано", (тобто те, чого ми повинні бажати з точки зору іншого).

У широкому сенсі слова цінністю є все, що представляє інтерес для людини. Цінність має наступні характеристики: усі цінності мають пізнавальні елементи; носять селективний або директивний характер; включають в себе будь-який афективний (пізнавальний) компонент.

Разом з тим, цінності являють собою критерії для вибору дій. У всіх цілеспрямованих (осмислених) діях можна виділити три основні види цінностей:

• конативні (бажання, переваги);
  
• досягнення (успіх або фрустрація);
  
• афективні (задоволення або біль, невдоволення).
  

У
© Левицька І.О., 2010
повсякденному спілкуванні поняття "цінність" вживається в двох взаємопов’язаних значеннях: як оцінка якогось об’єкта та критерії або стандарт, за допомогою якого здійснюється оцінювання.

Протиріччя і конфлікти між різними цінностями притаманні будь-якому суспільству. В умовах стрімких соціальних змін особливо сильні напруження виникають у зв’язку з інтеграцією цінностей.

На думку Г. Олпорта, в періоди серйозних конфліктів, пов’язаних з базовими цінностями, ні тиск, ні компроміс не можуть активізувати нову інтеграцію, поки не відбудеться перегрупування ціннісних пріоритетів. Даний висновок видається принципово важливим в умовах сучасної української соціокультурної ситуації.

Безсумнівний інтерес представляють дослідження американського психолога М. Рокіча, який розглядає цінності як різновид переконань. Він характеризує цінності наступним чином [1]:

1) загальне число цінностей, що є надбанням людини, порівняно невелике;

2) все людство володіє одними і тими ж цінностями, хоча різних ступенів;

3) цінності організовані в системі;

4) витоки цінностей – в культурі, суспільстві, його інститутах і осіб;

5) вплив цінностей простежується практично у всіх соціальних феноменах, які заслуговують на вивчення.

М. Рокіч виділяє два класи цінностей:

• термінальні – переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування з особистої і громадської точок зору, варта того, щоб до неї прагнути;
  
• інструментальні – переконання в тому, що якийсь образ дій (чесність) є з особистої та суспільної точок зору кращими в будь-яких ситуаціях;
  

По суті, це традиційне розрізнення цінностей – цілей і цінностей – засобів.

В педагогіці проблема ціннісної орієнтації завжди була під увагою дослідників. В наш час склався цілий напрямок – педагогічна аксіологія, головною проблемою якої є реформування знань в переконаннях, опосередкованість засвоюваного фонду знань установками і ціннісними орієнтаціями.

Ціннісна орієнтація – це елемент структури особистості, працюючих на свідомому рівні, визначаючи генеральну лінію життя людини.

Всі видатні педагогічні системи минулого містять в якості свого найважливішого компонента розділ про цілі і цінності людського життя.

А. Макаренко включив у свою систему багато цінностей, перш за все, загальнолюдських. У 20-30-х роках ніхто так ясно і реалістично не сформулював ціннісну проблему, як він. Його ціннісна конструкція складалася не з дедуктивних фраз, а з дійсних, незаперечних і здійсненних ціннісних елементів.

Залучення молоді до цінностей трудової діяльності класики педагогіки бачили в тісному взаємозв’язку інтересів підлітків з інтересами виробничого та суспільного життя дорослих.

Останнім часом в Україні і педагоги, і психологи багато уваги приділяють загальнолюдським цінностям. Роз’яснюючи суб’єктивність уявлень людини про цінності Є. Климов підкреслює, що "ціннісні" уявлення треба активно і майстерно культивувати у свідомості підростаючого покоління, як потенційного суб’єкта праці, а не розраховувати, що вони "проростуть" у порядку вільного самовизначення [6, с. 46].

Серед цінностей і ціннісних орієнтацій студентської молоді в найближчі роки величезною за значенням педагогічною проблемою є проблема виховання школяра та студента, усвідомлення цінності здорового способу життя, культури спілкування та поведінки, праці як джерела розвитку та успіху у професійній діяльності.

Висококваліфікованими фахівцями є лише ті фахівці, діяльність яких збігається з образом професії в його вищій ціннісній формі ідеалу.

При цьому центральне місце в професійному характері фахівця займають цінності, уявлення про які є орієнтація на цінності, що діють як суб’єктивний стимул-реакції відносно людей до професій, що реалізовуються [8, с. 127].

Аналіз спеціальної літератури показав, що класифікація трудових і професійних ціннісних орієнтацій здійснюється дослідниками на різних підставах.

Так, А. Матуленіс виділяє чотири групи цінностей:

1) цінності вищого порядку, вживані в суспільстві для управління вибором професії і іншою діяльністю, корисною суспільству;

2) цінності, пов’язані з самовираженням того, що вибирає професійну діяльність: творчість, оригінальність, використання здібностей, самовдосконалення;

3) цінності – винагорода за професійну діяльність : хороший заробіток, визнання мікросередовища (товаришів), визнання макросередовища (досягнення положення в суспільстві ), влада (керівництво людьми ), забезпечення спокійного майбутнього;

4) побічні обставини професійної діяльності, що стали цінностями: "чиста" та така, що не вимагає багато часу, робота; робота переважно з об’єктами а не людьми і так далі [7].

Ф. Філіппов, вивчаючи ціннісне відношення студентів випускних курсів до майбутньої роботи, відзначає такі цінності трудової діяльності як: можливості для творчості; реалізація своїх здібностей; суспільна користь; хороший заробіток; можливість просування; цікава, змістовна робота; здобуття заохочень і винагород.

Для того, щоб чіткіше представити характер орієнтацій на цінності трудової діяльності, ступінь їх узгодженості, дослідники вирішили класифікувати їх за відношенням до компонентів праці.

Домінування в цьому співвідношенні змісту праці свідчить, про переважне відношення до праці як до засобу задоволення потреб безпосередньо пов’язаних з самим процесом праці. Це і є емпіричним критерієм тенденції перетворення праці в першу життєву потребу.

Аналіз проведеного анкетування серед студентської молоді дає підстави стверджувати, що знижується престиж такої цінності як робота. Лише 8 % респондентів підтримують твердження, що праця – це найбільш цінна частина життя і без неї життя втрачає сенс.

Кожний сьомий опитаний студент (14 %) вважає, що найбільш цінним є життя поза місцем праці, а робота – це вимушена необхідність. Правда, 78 % опитаних впевнені, що однаково цінні для людини і робота, і життя поза місцем праці.

Все менше студентів хочуть приймати участь у громадському житті навчального закладу. За даними щорічних опитувань студентів вузів України на першому курсі великого значення громадській роботі надають 21 % студентів, а на четвертому – лише 8,4 %.

Майже половина всіх студентів на четвертому курсі не має жодного громадського доручення, а з 50 % тих, хто їх має, з захопленням і цікавістю працювали лише 4,2 %, 20 % респондентів зазначили, що виконують громадську роботу формально. Без сумніву, недоліком виховної роботи є той факт, що першокурсників часто навіть не запрошують прийняти участь у громадсько-суспільній діяльності. Хоча в цей період вони виявляють зацікавленість даним видом діяльності 30 % першокурсників в анкетах вказали, що хотіли б брати участь в ній, але їм цього не пропонували.

На вищі місця в шкалі ціннісних орієнтацій підіймаються такі цінності, як "заробіток" і "службова кар’єра". Причому 75 % студентів випускних курсів і 90 % першого, впевнені, що саме заробіток і кар’єра визначають становище людини у суспільстві. Але цінність праці як шляху досягнення високого становища в суспільстві, визнають лише 41,6 % студентів-старшокурсників і 26,3 % першокурсників.

Соціально-економічні, політичні проблеми, що існують в українському суспільстві, певна криза системи ціннісних орієнтацій, що виявляється у деформації суспільної свідомості, формують у деяких представників студентської молоді бажання жити і працювати за кордоном. 32 % респондентів вказали, що хотіли б поїхати за кордон на деякий час, щоб заробити грошей (для порівняння – 24 % студентів російських вишів у якості мотиву отримання освіти також назвали працю за кордоном [3, с. 59]), 17 % хотіли б там навчатися, кожний п’ятий (21 %) мріє про туристичну поїздку за кордон [2, с. 10].

Студенти вишів (в досліджені, проведеному у 2001 році, приймало участь 1070 студентів із 5-ти вищих навчальних закладів, які навчаються за гуманітарними спеціальностями) вважають, що матеріальне благополуччя – це не шматок хліба з маслом, а міфологізоване життя вищого класу. Серед матеріальних цінностей, на які вказали студенти, названі: квартири, побудовані за власним дизайном; декілька автомобілів на родину; заміські вілли; триповерхові будинки на березі озера; кожний десятий хотів би мати особистий будинок в Сочі або в Криму взагалі, кожний сьомий – у Франції, США, Японії, Швейцарії, Іспанії [3].

Дослідники з прикрістю відзначають, що в молодіжному середовищі втрачають значення моральні цінності, високі християнські ідеали, натомість основним девізом життя стають поради, зроблені свого часу Н. Рокфеллером: "Не бійтеся великих витрат, бійтеся маленьких доходів" та Дж. Морганом: "Те, що не можна зробити за гроші, можна зробити за великі гроші" [3, с. 118].

На жаль, значне зростання питомої ваги матеріального фактору у ціннісних орієнтаціях прослідковується і в середовищі української студентської молоді. На цей факт з тривогою вказує український дослідник М. Скок [4, с. 130].

Така ситуація вимагає подальшого наукового аналізу, розробки конкретних рекомендацій з метою удосконалення виховної роботи серед підростаючого покоління, студентської молоді, повернення на чільне місце в ієрархію ціннісних орієнтацій особистості загальнозначущих моральних цінностей.

Таким чином на основі цього можна констатувати, що ціннісні орієнтації особи в системі освіти набувають особливого значення, оскільки, з одного боку, вони виконують роль внутрішніх стимулів, з іншої – роль критеріїв, з опорою на яких особа здійснює свою поведінку і діяльність.

Висновок. Проблема формування ціннісного ставлення до праці студентської молоді є надзвичайно актуальною як в системі педагогічної науки так і в системі соціально-економічних відносин. Дана проблема потребує глибокого вивчення і на основі зміни суспільного ставлення до праці змінити відношення до людини праці як до творця матеріальних благ суспільства. Такі зміни необхідно розпочинати ще з системи дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів. У зв’язку з цім необхідно змінити підходи підготовки майбутніх учителів з урахування орієнтації на працю в галузі матеріального виробництва як на центральне положення системи підготовки молоді до життя.