Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Модель формування інтересу Ключові слова Актуальність проблеми дослідження Метою даної статті

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 7100.22kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Эфимов В.М. Студент 80-х в зеркале социологии: вопросы общественных наук / В. Эфимов, М. Милова. – К., 1989. – C. 21-27.
   
2. Кіпень В. Українське студентство на що орієнтуємося і що цінуємо?/ В. Кіпень // Управління освітою. – 2001. – № 22. – C. 10.
   
3. Сорокина Н.Д. Перемены в образовании и динамика жизненных стратегий студента / Н. Сорокина // Социологические исследования. – 2003. – № 10. – C. 55-60.
   
4. Скок М.А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента / М.А. Скок // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – Чернігів, 2002. – Вип. 11, Серія: Психологічні науки. – С. 128-132.
   
5. Франкл. В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990 – 268 с.
   
6. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения / Е. Климов. – Ростов-на-Дону 1996. – 230с.
   
7. Матуленис А.А. Вовлечение молодежи в социальную структуру в школе / А. Матуленис. – Вильнюс: Минти, 1983. – 208 с.
   
8. Теоретическая и прикладная социальная психология / ред. А.К. Уледова. – Мысль, 1989. – 333 с.
   
9. Бахлин В.И., Бергер Я.М. и др. Социология. Основы общей теории. – М., 1996. – 285 с.
   

Levitskaja I.

Labour in the system of the person's value orientation

The main problems of the person's value orientation are singled out in this article. Youth does not understand that person's value orientation to labour helps to develop a person, to make a succes in his professional activity.

Key words: value orientation, financial, spiritual, human values, subjectivity of the notions.


Надійшла до редакції 28.06.2010


УДК 371

Бивалькевич Л.М.

Розвиток технічної творчості
як засобу підвищення професійної майстерності
майбутнього викладача практичного навчання

У статті розкриті основні положення дослідної методики залучення до технічної творчості майбутніх викладачів практичного навчання як засіб підвищення їх професійної майстерності.

Ключові слова: технічна творчість, професійна підготовка, викладач практичного навчання.

Актуальність дослідження. У процесі безперервного розвитку виробництва відбуваються соціально-економічні зміни в країні, що цілком закономірно породжують зміни в галузі праці. Діяльність сучасного робітника все більше наповнюється інтелектуальним, творчим змістом. У зв’язку з цим велике значення має підготовка робітника основу дій якого становили б висока професійна майстерність, ініціатива, цілеспрямованість і творчість. Однак, процес формування професійної майстерності робітників для сучасного виробництва є досить складною і одночасно багатоплановою проблемою, яка охоплює різні сторони навчально-виховного процесу всієї системи професійної освіти.

Одним з найбільш ефективних засобів, що сприяють підвищенню рівня професійної майстерності майбутніх робітників, є технічна творчість. Вона, впливаючи на вдосконалення сучасного виробництва, одночасно спрямована і на розвиток самої особистості. Тому спрямованість на творчу діяльність у процесі навчання у професійних навчальних закладах є основою підготовки молоді. При такому підході у них формуються: підвищений інтерес до обраної професії; потреба в постійному творчому пошуку нових резервів; у вдосконаленні техніки і технології сучасного виробництва. Основи технічної творчості, орієнтовані на виховання творчого ставлення до праці, разом з тим формують у системі професійної освіти якісно нове уявлення про трудовий процес, сприяючи прискоренню професійного зростання студентів.

У
© Бивалькевич Л.М., 2010
працях Б. Єсипова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Г. Букіної розроблені загальнотеоретичні положення про підготовку молоді до творчої діяльності як невід’ємного компонента всебічного розвитку особистості. Ці базові ідеї отримали подальший розвиток і конкретизацію в працях П. Атутова, Ю. Бабанського, С. Батишева, А. Беляєва, Е. Кабанова-Меллер, І. Лернера, В. Полякова, Н. Тализіна.

Загальнотеоретичні питання розвитку творчих здібностей особистості широко представлені в роботах психологів В. Давидова, E. Клімова, B. Крутецкого, Т. Кудрявцева, Н. Левітова, Н. Лейтеса, Е. Мілерана, В. Моляко, С. Рубінштейна, І. Якиманської де процес творчої діяльності розглядається як одне з найважливіших педагогічних завдань.

Ґрунтовні теоретичні узагальнення проблем формування та розвитку технічної творчості студентів професійної освіти висвітлені в роботах П. Андріанова, В. Алексєєва, Г. Альтшуллера, А. Бичкова, В. Горського, М. Зіновкіної, Д. Комського, С. Нікуліної, М. Поволяевої, В. Путіліна, В. Розумовського, І. Столярова та багатьох інших учених і практиків. Одночасно практичний досвід таких педагогів як І. Волкова, М. Палтишева, В. Шаталова переконливо показує як теорію можна успішно втілювати в реальність, повсякденне життя студентів.

Разом з тим навчально-виховний процес у системі професійної освіти має ряд суттєвих особливостей, характерних тільки для нього. Розкриття методів творчої роботи у формуванні професійної майстерності студентів різних професій в умовах даної системи освіти присвячені роботи вчених і практиків М. Зіновкіної, А. Ларіна, В. Попова, Г. Сафронової, І. Худайберганова, В. Чахоянца, М. Шумовіча, А. Щепотіна.

Однак проблема розвитку технічної творчості як ефективного засобу підвищення професійної майстерності студентів вимагає подальшого поглибленого дослідження. Недостатня розробленість теоретичних і методичних основ не дозволяє навчальним закладам системи професійної освіти вийти за межі емпіричних пошуків. Соціально-економічні зміни, що відбуваються сьогодні в Україні, виявили певне протиріччя між вимогами ринку праці до підвищення рівня професійної майстерності студентів і можливостями педагогічного впливу на цей процес у рамках системи професійної освіти. Це повною мірою відноситься і до публікацій, присвяченим виявлення педагогічних умов та засобів, що забезпечують ефективний розвиток технічної творчості у процесі навчання при підготовці молоді до праці на сучасному виробництві.

Аналіз науково-педагогічної та методичної літератури присвяченій розвитку технічної творчості студентів у навчальному процесі показує, що в ній висвітлена лише частина питань такої широкої проблеми. Лише деякі роботи присвячені обґрунтування впливу технічної творчості на рівень професійної майстерності студентів в умовах системи професійної освіти.

Мета статті – визначити роль технічної творчості в системі професійної підготовки майбутніх викладачів практичного навчання.

Виклад матеріалу. Педагогічна практика показує, що на період вступу до вишу випускники шкіл мають різний і як правило, низький рівень творчих здібностей. Для усунення зазначеного протиріччя розроблена методика поетапного навчання студентів вищого навчального закладу технічній творчості.

На першому (початковому) етапі відбувається вирівнювання знань, умінь і навичок, отримали студенти-першокурсники в загальноосвітній школі, або іншому навчальному закладі. Вони набувають основаних, базових знань з окремих навчальних предметів. Значна увага на цьому приділяється навичкам роботи студентів з навчальною літературою, конспектування навчального матеріалу, читання технічної документації, оформлення звітів з лабораторних і практичних робіт. Система завдань спрямована на формування загальної готовності студентів до творчої діяльності (наприклад: завдання з розвитку творчої уяви). Мета етапу полягає у початковому навчанні студентів технічній творчості.

Другий (підготовчий) етап спрямований на вдосконалення того, що досягнуто раніше. Основна увага приділяється вмінням студентів працювати з технічною літературою та періодичними виданнями, виконанням технічної документації, підготовці повідомлень і рефератів. Система творчих технічних завдань включає в себе елементи конструкторської та технологічної діяльності, в основі яких лежить пошук технічних рішень їх графічне і текстове відображення (наприклад: завдання на доконструювання, переконструювання, конструювання за технічним параметром тощо). Увага приділяється самостійній роботі студентів при навчанні. Мета етапу – підготувати студентів до творчої діяльності як майбутнього викладача практичного навчання.

Третій (творчий) етап є логічним завершенням всієї конструкторської та технологічної підготовки майбутнього викладача практичного навчання. Мета етапу полягає у розвитку технічної творчості студентів у процесі підготовки до рівня раціоналізації і навіть винахідництва. При вивченні навчальних предметів студентів беруть участь в дискусіях, ділових іграх, роботі проблемних семінарів. Основу практичних робіт складають комплексні міжпредметні проблемні завдання. Одночасно передбачається виконання студентами комплексного практичного завдання за обраним профілем.

На четвертому (заключному) етапі передбачається включення до дипломного проекта розділу, присвяченого створенню або вдосконаленні техніки і технології виробництва відповідно до обраної теми завдання. Мета етапу – перевірити і оцінити рівень розвитку творчого досвіду студента-випускника при завершенні процесу навчання в вищому навчальному закладі.

Особливості процесу навчання студентів технічній творчості в експериментальних групах на відміну від контрольних полягають в наступному:

1. Включення в навчальний план з обраної професії курсу "Основи технічної творчості" на базі навчальних майстерень, що складаються з лабораторії професійної творчості та майстерень.

2. Застосування, в основному індивідуальної і групової (до 3-х осіб на добровільній основі) форм організації навчальної роботи, що передбачають диференціацію навчального матеріалу, розробку систем завдань різної складності та об’єму.

3. Переважне використання проблемно-пошукових, особливо дослідницьких методів навчання, над репродуктивними з одночасною взаємодією їх з основними методами пошуку нових технічних рішень творчих задач.

4. Застосування комплексних міжпредметних проблемних завдань, що містять об’єкти продуктивної праці.

Нижче наведені основні вимоги до об’єктів продуктивної праці, включених у зміст цих завдань:

• відповідність професійно-кваліфікаційній характеристиці, навчальному плану за обраним профілем підготовки;
  
• суспільнокорисна значимість і практична цінність;
  
• відповідність характеру робіт, які виконуються в процесі виробничого навчання;
  
• типовість для даної професії;
  
• різноманітність об’єктів, що сприяють застосуванню отриманих знань в нових умовах;
  
• необхідність вдосконалення набутих студентами знань, умінь і навичок, допомагаючи їм при освоєнні передових методів праці.
  

У якості основного критерію ефективності при навчанні студентів технічній творчості прийнята їх здатність до продуктивної діяльності. При її оцінці виділяють чотири рівні, що відображають розвиток творчого досвіду студентів у процесі навчання: учнівський, алгоритмічний, евристичний і творчий.

В.П. Беспалько їх зазначає як "послідовні фази формування майстерності ..." [1].

Вимірювання ступеня засвоєння досвіду студентів здійснювалося за допомогою визначення коефіцієнта засвоєння.

На першому (початковому) етапі проведено констатуючий експеримент, що складався з одного контрольного "зрізу". Основна мета даного етапу полягала у виявленні вихідного рівня сформованості в студентів здібностей до технічної творчості.

Другий (проміжний) етап включав в себе формуючий експеримент, що складається з двох контрольних "зрізів". На одному з них здійснювався контроль знань, умінь і навичок при теоретичному навчанні студентів з курсу "Основи технічної творчості", інший передбачав перевірку результатів експерименту в процесі продуктивної праці студентів в умовах навчальних майстерень. Основна мета проміжного етапу – відібрати на основі отриманих результатів теоретичний і практичний матеріал, що сприяє розвиток технічної творчості студентів.

На третьому (завершальному) етапі проведено заключний експеримент, що складається з одного контрольного "зрізу". Основна мета даного етапу полягала в перевірці педагогічних умов та засобів підготовки учнів до раціоналізаторської і винахідницької діяльності, спрямованих на підвищення рівня їхньої професійної майстерності.

За результатами експерименту проведена порівняльна оцінка якості підготовленості студентів до творчої діяльності за обраною професією в контрольних та експериментальних групах.

Експериментальна перевірка впливу педагогічних умов та засобів розвитку технічної творчості в процесі навчання на рівень професійної майстерності студентів вищого навчального закладу на основі виявлення рівнів розвитку їх творчого досвіду підтвердила ефективність розробленої методики навчання.

Висновок. Проведена робота дозволяє стверджувати, що запропонований підхід до розвитку технічної творчості в процесі навчання як засобу підвищення рівня професійної майстерності студентів вищого навчального закладу є педагогічно доцільним.

Перспектива подальших досліджень. Обґрунтувати та розробити систему засобів розвитку творчих здібностей студентів що сприятиме підвищенню рівня їх професійної майстерності.

Використані джерела

1. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / В.П. Беспалько. – М.: ИПРО. – 1995. – 336 с.
   
2. Бєлошицький О. О. Організація розвитку технічної творчості учнів на історичному досвіді країн зарубіжжя / О. О. Бєлошицький // Молодь і ринок. – 2005. – № 3 (13). – С. 86-95.
   
3. Коберник О. М. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи / О. М. Коберник // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – №1. – С. 2-5.
   
4. Морев О. Формування загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навчання / О. Морев // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №5. – С. 51-53.
   
5. Фіцула М. М. Педагогіка. [навчальний посібник] / М. М. Фіцула – К.: Академвидав. – 2005. – 560 с.
   
6. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. / Н. Дубова // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №2. – С. 8-10.
   

Bivalkevich L.

Development of technical creativity as a means
of improving professional skills of teachers of practical training

The article shows the basic provisions of research methods and technical creativity to attract future teachers learning as a means of enhancing their professional skills.

Key words: technical work, professional training, practical teacher training.


Надійшла до редакції 15.06.2010

УДК 37.048 + 37.016:6

Петрушанко Н.М.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ
НА ПРОФЕСІЇ СФЕРИ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
В ПРОЦЕСІ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ

У статті запропонований варіант моделі формування інтересів до професій сфери побутового обслуговування в процесі допрофільної підготовки. Виділені етапи їх формування та шляхи психолого-педагогічного впливу.

Ключові слова: модель формування інтересів, допрофільна підготовка, професії побутового обслуговування, професійні інтереси, особистісно орієнтоване навчання, психолого-педагогічний вплив.


Актуальність проблеми дослідження зумовлена необхідністю вибору та обґрунтування моделі формування інтересів до професій сфери побутового обслуговування в процесі допрофільної підготовки як основного засобу індивідуалізації навчання.

Метою даної статті є вибір моделі формування інтересів до професій сфери побутового обслуговування в процесі допрофільної підготовки.

Сучасна вітчизняна наука в силу різних причин ще не запропонувала загальноосвітнім навчальним закладам ефективні механізми забезпечення свідомого вибору учнями навчальних профілів. Гостро стоїть це питання в основній школі, де згідно розробленої Міністерством освіти і науки України Концепції профільного навчання в старшій школі та її нової редакції, яка була затверджена Наказом МОН № 854 від11 вересня 2009 року передбачена допрофільна підготовка учнів [1].

Ускладнює дане питання й те, що відсутній єдиний підхід стосовно проблеми формування і змісту допрофільного навчання. Система управління освіти не акцентує на навчання в основній школі як механізмові природного виявлення інтересів і нахилів учнів до того чи іншого напрямку профілізації. Саме нестача дидактичного забезпечення механізму вибору учнем змісту допрофільного навчання і змушує нас запропонувати варіант можливої моделі допрофільної підготовки учнів на професії сфери побутового обслуговування. Запропонована модель допрофільної підготовки учнів основної школи здійснюється на засадах особистісно орієнтованого навчання. Формування інтересу учнів основної школи до професій сфери побутового обслуговування пропонуємо здійснювати в 3 етапи:

• перший – пропедевтичний (5-й клас), де відбувається адаптація учнів як до основної школи, так і до змісту навчальної діяльності по відповідному допрофілю;
  
• д
  © Петрушанко Н.М., 2010
  ругий – (6-7 класи), де забезпечується самостійний вибір учнем змісту допрофільного навчання;
  
• третій етап – (8-9 класи) як завершальний, на якому забезпечується подальший розвиток особистісних навчальних інтересів кожного учня, їх поглиблення, проектування майбутньої профільної та подальшої професійної діяльності [7].
  

Тож, вважаємо, допрофільне навчання і, зокрема, на професії побутового обслуговування може сформувати у 12-ти, 13-ти річних учнів профільні інтереси у поєднанні з широкими навчальними та життєстверджуючими інтересами.

Пропедевтичний етап передбачає інтенсивне особистісне, психолого-педагогічне обстеження кожного учня. Передбачається визначення темпераменту, домінуючого виду мислення, особливостей уваги, рівня розвитку уяви, а також здібностей до того чи іншого виду діяльності, навчальних мотивів, врахування особистісних побажань тощо. З цією метою можуть бути використані методики:

• диференційовано-діагностичний опитувальник;
  
• карта інтересів (анкета);
  
• виявлення і оцінка професійних намірів та спрямованості;
  
• дитячий варіант тесту Айзенка [6].
  

Зазначені методики використовуються з метою отримання інформації щодо рекомендації для формування допрофільних груп на наступних двох етапах.

Підготовка учнів до навчання у відповідному допрофілі (професії сфери побутового обслугову­вання) здійснюється комплексно з класним керівником. (Організовується своєрідна лабораторія спостереження і вивчення кожного учня для реалізації подальшої навчальної діяльності із вказаного профілю.) [5].


Ефективність проходження пропедевтичного етапу нашої моделі визначається такими критеріями:

1. рівень засвоєння знань з інтегрованого курсу "Людина-світ",
   
2. мотиви вибору майбутньої сфери діяльності ("Людина-природа", "Людина-техніка", "Людина-людина", "Людина-художній образ", "Людина-знакова система").
   

Отже, на пропедевтичному етапі передбачається побудова своєрідної філософської платформи, яка дає учневі змогу створити уявлення про інтегративні зв’язки як світоглядного характеру, так і професії сфери побутового обслуговування.

На наступному етапі (6-7 класи) навчання здійснюється за допрофілями ("Людина-природа", "Людина-людина" і т. ін.). Допрофільні групи не є сталими, учні можуть вільно обирати і переходити з одного профілю в інший. Частота переходів засвідчує стійкість чи нестійкість навчальних інтересів у цьому віці. Одночасно з навчанням у допрофільних групах учні обирають курси за вибором у різних курсах, секціях та студіях. Курси за вибором діють у позаурочний час. Вони задовольняють навчальні інтереси кожного учня і є важливим аспектом індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи. По завершенні цього етапу учні самі обирають зміст допрофільного навчання, здійснюють психокорекцію через співпрацю зі шкільною психологічною службою.

Завершальний етап допрофільної підготовки учнів спрямований на подальший розвиток особистісних навчальних інтересів кожного учня, їх поглиблення, проектування їх майбутньої профільної та професійної діяльності [3].

Використання моделі в педагогічних дослідженнях дає змогу визначити актуальні та перспективні завдання навчально-виховного процесу, виявити, вивчити та науково обґрунтувати умови можливого зближення між ймовірними, очікуваними і бажаними змінами об’єкта, який вивчається [2, с. 121].

Наявність моделі формування в учнів інтересу до трудового навчання дає можливість з’ясувати низку проблем, а саме:

• комплексно, системно та цілеспрямовано формувати інтерес в учнів до трудового навчання;
  
• визначити рівень сформованості інтересу в учнів до трудового навчання;
  
• здійснювати контроль за ефективністю процесу формування інтересу в учнів до трудового навчання;
  
• завчасно прогнозувати ускладнення при реалізації моделі та їх успішному розв’язанні.
  

Модель формування інтересу в учнів основної школи до трудового навчання є розгорнутим в часі педагогічним процесом, що включає всі компоненти взаємодії учня з суспільним середовищем. Вона може реалізовуватись лише за умов дотримання педагогічних принципів та з обов’язковим урахуванням вікових та психолого-педагогічних особливостей учнів.

Ефективність функціонування даної моделі залежить від дотримання таких принципів: гуманізація виховання, спрямування навчання на вирішення завдань освіти, врахування вікових та індивідуальних особливостей, цілісного підходу до розвитку особистості, виховання в діяльності, стимулювання дитини до самовиховання, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, єдності педагогічних вимог школи, сім’ї, громадськості, максимального наближення навчальних та практичних завдань до реалій життя, постійної самооцінки учнями своєї діяльності, доступності, посильності, міцності засвоєння знань [4, с. 108]. Проте, центральне місце посідає системне бачення цієї проблеми, яка повинна бути розв’язана за допомогою запропонованої моделі (рис. 1).