Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00

Вид материала

Документы

Содержание Рисунок 1.57: обсяг експорту матеріалів текстильних інших у 2000-2005 рр., тис. тонн Рисунок 1.59: обсяг експорту виробів трикотажних у 2000-2005 рр., тис. тонн Таблиця 1.4: провідні експортні різновиди текстильних виробів Обсяг і структура імпорту сектора за 2000-2005 рр. Рисунок 1.61: обсяг імпорту текстильного сектору у 2000-2005 рр., тис. тонн Рисунок 1.63: обсяг імпорту пряжі і ниток текстильних у 2000-2005 рр., тис. тонн Рисунок 1.65: обсяг імпорту тканин текстильних у 2000-2005 рр., тис. тонн Рисунок 1.67: обсяг імпорту матеріалів текстильних інших у 2000-2005 рр., тис. тонн Рисунок 1.69: обсяг імпорту виробів трикотажних у 2000-2005 рр., тис. тонн Таблиця 1.5: провідні експортні різновиди текстильних виробів Рисунок 1.71: експортно-імпортне сальдо текстильного сектору у 2000-2005 рр., тис. тонн Обсяг прямих іноземних інвестицій за 2000-2004 рр. Рисунок 1.73: частка легкої промисловості у обсягах реалізації продукції та обсягах прямих іноземних інвестицій Рисунок 1.74: обсяги прямих іноземних інвестицій у легку та текстильну промисловість, млн. дол. сша Рисунок 1.75: обсяги прямих іноземних інвестицій в текстильну промисловість по видах діяльності, млн. дол. сша Організація та структура виробництва Рисунок 2.1: кількість підприємств у текстильній промисловості україни Рисунок 2.3: кількість підприємств по видах діяльності у текстильному секторі (взагалі працювали у галузі) Рисунок 2.4: співвідношення підприємств за розміром у текстильному секторі Рисунок 2.6: зміна показників діяльності підприємств текстильного сектора у 2005 р. порівняно з 2004 р. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Вступ, 2450.79kb.
• Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Фондом Євразія, Агентством США з Міжнародного, 626.67kb.
• Проект додаток до рішення сесії міської ради VІ скликання, 496.62kb.
• На тлі світового досвіду, 6808.62kb.
• Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
• И в России выполнен в рамках Программы поддержки гражданского общества «Диалог» (irex), 825.27kb.
• Конференция проводится в рамках программы партнёрства Правительства Красноярского Края, 1401.51kb.
• Общественный доклад, 1124.13kb.
• Законодавство та практика, 2584.73kb.
• Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів, 687.28kb.

РИСУНОК 1.57: ОБСЯГ ЕКСПОРТУ МАТЕРІАЛІВ ТЕКСТИЛЬНИХ ІНШИХ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.58: ОБСЯГ ЕКСПОРТУ МАТЕРІАЛІВ ТЕКСТИЛЬНИХ ІНШИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США



РИСУНОК 1.59: ОБСЯГ ЕКСПОРТУ ВИРОБІВ ТРИКОТАЖНИХ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.60: ОБСЯГ ЕКСПОРТУ ВИРОБІВ ТРИКОТАЖНИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США



ТАБЛИЦЯ 1.4: ПРОВІДНІ ЕКСПОРТНІ РІЗНОВИДИ ТЕКСТИЛЬНИХ ВИРОБІВ

Натуральне виміряння			Вартісне виміряння
Назва	Частка у експорті, %	Кумулятивна частка, %	Назва	Частка у експорті, %	Кумулятивна частка, %
Нитки синтетичні	32,90	32,90	Нитки синтетичні	29,10	29,10
Волокно лляне	15,18	48,08	Пуловери тощо	13,00	42,10
Тканини просочені	13,06	61,14	Тканини просочені	12,54	54,64
Килими	11,16	72,30	Вата	11,02	65,66
Вата	7,61	79,91	Килими	7,96	73,62
Відходи пряжі	2,83	82,74	Тканини вовняні	7,00	80,62
Пряжа бавовняна	2,72	85,46	Волокно лляне	3,14	83,76
Пуловери тощо	2,64	88,10	Панчохи/шкарпетки	2,84	86,60
Тканини вовняні	2,33	90,43	Пряжа бавовняна	2,21	88,81
Мотузки, канати	1,52	91,95	Полотно трикотаж.	1,91	90,72

В табл. 1.4 подані перші десятки різновидів товарів, що забезпечують основний внесок у загальний обсяг експорту (в натуральному та вартісному вимірі).

Склад першої десятки практично однаковий, лише замість відносно недорогих відходів пряжі та мотузок і канатів у вартісному рейтингу з’являються панчішно-шкарпеткові вироби та полотно трикотажне. Внесок решти товарів у обсяг експорту – менше 10%.

На завершення аналізу експортної діяльності текстильного сектору проведене співставлення обсягів експорту та обсягів виробництва. Таке порівняння виявилося досить складним з таких причин:

• товарна номенклатура обліку виробництва не співпадає з номенклатурою обліку експорту та імпорту (за 2000-2003 роки – принципово, у 2004 році – по окремих позиціях; статистичні дані щодо виробництва у 2005 році ще відсутні);
  
• одиниці обліку обсягів виробництва у натуральному вимірі (кв. м, шт., пари) по більшості позицій не співпадають з одиницями обліку обсягів експорту та імпорту (кг);
  
• у статистичних даних Державного комітету статистики України не відокремлюється частка продукції, виготовленої з давальницької сировини, у загальних обсягах виробництва, експорту та імпорту;
  
• по товарній групі «Вироби з текстилю» внаслідок переходу у 2004 році на новий класифікатор відсутні дані про виробництво, експорт та імпорт за 2000-2003 рр.
  

Отже, виявилося можливим порівняти лише деякі товарні групи у 2004 р. шляхом перерахунку обсягів виробництва у вартісному вимірі у долари США по однорідних номенклатурних позиціях.

При цьому виявилося, що експорт пряжі та ниток текстильних, матеріалів текстильних та виробів трикотажних перевищив обсяг внутрішнього виробництва – відповідно у 3,35, 1,07 та 1,69 рази. Щодо тканин текстильних та полотен трикотажних, то експортується відповідно 34,9 та 20,0% від загального виробництва.

На думку експертів, зокрема заступника директора Департаменту регуляторної політики при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України Олександра Бородині, перевищення експорту над виробництвом може бути зумовлене, в першу чергу двома, причинами. По-перше, може мати місце реекспорт продукції, насамперед з Китаю чи інших країн Південно-Східної Азії.

У торгівлі текстилем з ЄС для цих країн зберігаються обмеження, у той час як для України останнім часом обмеження практично зняті. За умови нелегального отримання українського сертифікату походження на продукцію, схема реекспорту виявляється для азійських експортерів досить привабливою.

По-друге, «надлишок» експорту може бути продукцією внутрішнього незареєстрованого виробництва, зокрема, малих підприємств, створених в ході реструктуризації потужних текстильних комбінатів. Крім того, негативну роль може зіграти непорівнянність номенклатурних позицій, за якими ведеться облік внутрішнього виробництва та експорту-імпорту, але вплив цього фактору експерти визначають як незначний. Всередині окремих категорій ситуація виявилася такою. Перевищення експорту по групі «Пряжа та нитки текстильні» над внутрішнім виробництвом забезпечується виключно завдяки пряжі синтетичній та штучній (у 25,8 рази).

По інших видах волокон, пряжі і ниток все більш-менш природно: експортується 90,8% волокон лляних, 14,9% пряжі вовняної, 42,5% пряжі бавовняної та 49,3% пряжі лляної.

У групі «Тканини текстильні» експортується 60,0% від внутрішнього виробництва вовняних тканин, 16,7% бавовняних тканин, 20,7% тканин з штучних чи синтетичних ниток і лише 1,8% тканин спеціальних.

По окремих класах та підкатегоріях групи «Матеріали текстильні інші» частка експорту склала 83,0% для килимів та килимових покриттів, 57,1% для мотузок, канатів, шпагату та сіткових полотен, 13,5% для матеріалів нетканих, 35,1% для вузьких тканин, тюлі, мережива та вишивок, 55,7% для повсті та фетру.

Експорт виробів текстильних інших – вати, тканини кордної для шин, тканин просочених та покритих тощо – перевищив внутрішнє виробництво у 1,62 рази, що й визначило підсумковий результат для всієї товарної групи.

У групі «Вироби трикотажні» для експорту призначено 33,6% панчішно-шкарпеткових виробів, а експорт пуловерів та аналогічних виробів перевищив виробництво у 8,74 рази.

При аналізі обсягів та структури імпорту текстильної продукції в цілому та по окремих сегментах ринку використовувалися статистичні дані Державного комітету статистики України за 2000-2005 рр. Протягом досліджуваного періоду, імпорт продукції текстильного сектора невпинно зростав. У натуральному вимірі обсяг імпорту збільшився від 129,666 до 315,039 тис. тонн (середньорічний темп приросту 19,4%), у вартісному – від 473,233 до 998,154 млн. дол. США (середньорічний темп приросту 16,1%). Внутрішня структура імпорту за основними товарними сегментами в натуральному вимірі подана на рис. 1.61, у вартісному – на рис. 1.62.

Найбільший внесок у загальні обсяги імпорту забезпечують ті ж самі товарні групи, що й для експорту.

В натуральному вираженні провідне місце посідає група «Пряжа та нитки текстильні» (30-40%), у вартісному – «Тканини текстильні» (35-42%).

Розглянемо структуру імпорту всередині провідних товарних категорій.

На рис. 1.63-1.64 представлені обсяги та структура імпорту товарної групи «Пряжа та нитки текстильні». Найбільшою є частка підкатегорії «Пряжа синтетична та штучна» (40-70% у натуральному та 65-85% у вартісному вимірі, темп приросту відповідно 19,4 та 14,0% за рік). На другому місці – волокна синтетичні та штучні, на третьому – волокна бавовняні.

На рис. 1.65-1.66 представлені обсяги та структура імпорту групи «Тканини текстильні». Якщо головною статтею експорту є тканини вовняні, то імпортує Україна переважно тканини бавовняні (30-60% у натуральному та 30-45% у вартісному вимірі, темпи приросту відповідно 19,0 та 20,4%). На другій позиції тканини зі штучних чи синтетичних ниток. Помітно зростав імпорт тканин спеціальних; у 2005 р. ця підкатегорія вийшла на третю позицію у натуральному вимірі (17,1%). Лляні тканини не імпортувалися взагалі, імпорт шовкових тканин був незначним.


РИСУНОК 1.61: ОБСЯГ ІМПОРТУ ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.62: ОБСЯГ ІМПОРТУ ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США



РИСУНОК 1.63: ОБСЯГ ІМПОРТУ ПРЯЖІ І НИТОК ТЕКСТИЛЬНИХ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.64: ОБСЯГ ІМПОРТУ ПРЯЖІ І НИТОК ТЕКСТИЛЬНИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США



РИСУНОК 1.65: ОБСЯГ ІМПОРТУ ТКАНИН ТЕКСТИЛЬНИХ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.66: ОБСЯГ ІМПОРТУ ТКАНИН ТЕКСТИЛЬНИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США




На рис. 1.67-1.68 подана внутрішня структура імпорту по групі «Матеріали текстильні інші». Провідна роль належить двом класам: «Вироби текстильні інші» (30-45% у натуральному та 45-60% у вартісному вимірі, темпи приросту відповідно 18,2% та 15,4% за рік) та «Килими та килимові покриття» (35-40% у натуральному та 7-14% у вартісному вимірі, темпи приросту відповідно 28,8% та 33,6% за рік).

Обсяги та співвідношення імпорту по класах у групі «Вироби трикотажні» представлені на рис. 1.69-1.70. Більша частка обсягу імпорту в натуральному вимірі належить панчішно-шкарпетковим виробам (35-70%). У вартісному вимірі ця частка є меншою (25-55%), і це не дивно при тих занижених до неможливого рівня цінах, за якими завозять шкарпетки до України (переважно з Китаю).

Темпи приросту імпорту для панчішно-шкарпеткових виробів є просто загрозливими: 54,7% у натуральному та 71,0% у вартісному вимірянні, і це лише офіційний імпорт! Для пуловерів та аналогічних виробів показники є не набагато кращими: 35,3% та 49,2%.

Зважаючи на те, що виробництво трикотажних виробів є одним з традиційно розвинених та важливих видів економічної діяльності у текстильному секторі України, варто звернути особливу увагу на співвідношення обсягів імпорту по цій товарній групі у 2004 та 2005 рр.

У 2004 р. було вжито заходів щодо захисту внутрішнього ринку, що значною мірою зумовило неодноразово відзначене нами вище суттєве зростання національного виробництва.

У 2005 р. безконтрольний потік імпорту з новою силою хлинув на український ринок, що значно погіршило стан більшості вітчизняних виробників. Ще раз нагадаємо, що на рис. 1.69-1.70 подані лише дані про офіційний імпорт, тоді як, за оцінками експертів, неофіційний імпорт є значно більшим.

РИСУНОК 1.68: ОБСЯГ ІМПОРТУ МАТЕРІАЛІВ ТЕКСТИЛЬНИХ ІНШИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США



РИСУНОК 1.69: ОБСЯГ ІМПОРТУ ВИРОБІВ ТРИКОТАЖНИХ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.70: ОБСЯГ ІМПОРТУ ВИРОБІВ ТРИКОТАЖНИХ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США




Перші десятки різновидів товарів, що забезпечують основний внесок у загальний обсяг імпорту в натуральному та вартісному вимірі, подані в табл. 1.5. Структура імпорту є більш розвиненою порівняно зі структурою експорту: перші 10 позицій забезпечують лише 75-80% загального обсягу імпорту (для експорту – 90-92%). Нитки синтетичні займають верхній щабель рейтингу, проте їх частка є більш поміркованою, ніж у експорті. В цілому структура імпорту дещо більш «споживчо-орієнтована», ніж структура експорту: присутні такі товарні позиції, як тканини бавовняні, полотна трикотажні, панчішно-шкарпеткові вироби, пуловери, вузькі тканини, тюль та мереживо, вишивка тощо, відсутні – вата, мотузки, канати, шпагат та сіткове полотно, волокна лляні тощо.




Для характеристики джерел наповнення внутрішнього ринку текстильних виробів варто оцінити співвідношення власного виробництва та імпорту.

З тих самих причин, що й для оцінки співвідношення експорту і виробництва, це вдалося зробити лише для окремих товарних груп у вартісному вимірі за даними 2004 р. Отримані результати не претендують на високу точність внаслідок деяких розходжень у номенклатурних позиціях, але тим не менш висвітлюють непросту ситуацію.

По основних товарних групах продукції текстильного сектора імпорт перевищує власне виробництво у декілька разів:

• пряжа та нитки текстильні – у 11,92 рази;
  
• тканини текстильні – у 5,89 рази;
  
• матеріали текстильні інші – у 3,13 рази;
  
• полотна трикотажні – у 5,06 рази;
  

і лише по виробах трикотажних вартість імпорту становить 69,1% від внутрішнього виробництва.

Всередині окремих товарних груп ситуація є такою. В групі «Пряжа та нитки текстильні» перевищення імпорту над виробництвом спостерігається щодо волокон вовняних та щодо пряжі синтетичної та штучної (у 72 рази!).

Щодо пряжі вовняної і бавовняної імпорт складає близько 90% від внутрішнього виробництва, щодо волокон лляних та пряжі лляної – лише близько 30%, але висока питома вага пряжі синтетичної та штучної зумовлює перевагу імпорту над власним виробництвом в цілому по товарній групі.

В групі «Тканини текстильні» імпорт перевищує власне виробництво по всіх підкатегоріях, крім лляних тканин, які, згідно статистики, не імпортуються взагалі.

Так, тканин шовкових імпортують більше, ніж виробляють, у 85,6 рази; вовняних – у 3,28 рази, бавовняних – у 11,0 рази; тканин зі штучних чи синтетичних волокон – у 8,8 рази, тканин спеціальних – у 2,0 рази.

Подібна ситуація спостерігається і щодо групи «Матеріали текстильні інші»: імпорт перевищує власне виробництво по всіх класах та підкатегоріях. Зокрема, для килимів та килимових виробів імпорт більший за виробництво у 1,4 рази, для мотузок, канатів, шпагату та сіткових полотен – у 1,5 рази, для матеріалів нетканих – у 3,7 рази, для вузьких тканин, тюлі та мережива, вишивок – у 29,3 рази, для повсті та фетру – у 6,2 рази, для виробів текстильних інших (насамперед вати та тканин кордних, просочених та покритих) – у 3,1 рази.

У групі «Вироби трикотажні» офіційний імпорт панчішно-шкарпеткових виробів складає лише 37,2% від внутрішнього виробництва. Що ж до пуловерів та аналогічних виробів, то тут імпорт перевищує виробництво у 2,2 рази.

В цілому, виходячи з проведеного аналізу по порівняних номенклатурних групах, можна зробити висновок, що по виробах текстильного сектору імпорт перевищує власне виробництво в середньому в 5 разів, тобто внутрішній ринок забезпечується власною продукцією менш ніж на одну шосту частину. І це ще без урахування того, що значна частина місцевої продукції експортується, а переважна частина імпорту є нелегальною.

В рамках даного дослідження проведене також співставлення обсягів експорту та імпорту по окремих групах товарів у натуральному та вартісному вимірі за 2000-2005 рр., тобто визначене зовнішньоторговельне сальдо.

На відміну від попереднього виду аналізу, в даному випадку забезпечується повна порівнянність даних як щодо складу номенклатури, так і щодо облікових одиниць виміру.

Результати проведених досліджень показали, що по текстильному сектору в цілому експортно-імпортне сальдо є від’ємним, тобто імпорт значно більше, ніж експорт. Товарна структура та динаміка сальдо у 2000-2005 рр. подана на рис. 1.71-1.72 (у натуральному та вартісному вимірі).


РИСУНОК 1.71: ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНЕ САЛЬДО ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ У 2000-2005 РР., ТИС. ТОНН



РИСУНОК 1.72: ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНЕ САЛЬДО ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ У 2000-2005 РР., МЛН. ДОЛ. США




Протягом досліджуваного періоду спостерігалося стійке зростання експортно-імпортного сальдо як у натуральному вимірі (в середньому на 23,6% за рік), так і у вартісному (в середньому на 18,4% за рік). Співвідношення темпів зростання у натуральному та вартісному вимірі свідчить, що імпортують все більш дешеві товари. З часом розрив між експортом та імпортом зростає по всіх без виключення товарних категоріях.

Аналіз розміру та динаміки експортно-імпортного сальдо показав, що серед всіх номенклатурних позицій є лише три таких, де сальдо є позитивним: це волокна лляні, пряжа лляна та пуловери й аналогічні вироби (останні – тільки у вартісному вимірі, і те лише до 2004 р. включно).

В цілому можна зробити висновок, що у 2000-2005 роках процес втрати вітчизняними виробниками текстильної продукції власного внутрішнього ринку не лише не зупинився, а й продовжував набирати оберти. Українські текстильні підприємства значною мірою працюють на експорт, причому переважно непрестижних технічних видів продукції, а внутрішній ринок тим часом заповнюється офіційним та неофіційним імпортом.

Прямі іноземні інвестиції в перехідних економіках виступають одним з провідних засобів підвищення технологічного рівня виробництва та інтернаціоналізації торгівлі. Під прямими іноземними інвестиціями (ПІІ) розуміють внески нерезидентів до статутного фонду підприємства-резидента, що забезпечують права власності нерезидентів на придбані майно, майнові комплекси або на акції, облігації та інші цінні папери, та складають не менше 10% вартості статутного фонду підприємства-резидента, а також інвестиції, що отримані в результаті укладання концесійних договорів та договорів про спільну інвестиційну діяльність. До категорії ПІІ відносяться кредити та позики, що надійшли від прямих інвесторів.

ПІІ передбачають довгострокові економічні взаємовідносини, які відображають тривалу зацікавленість іноземного інвестора щодо суттєвого впливу на управління підприємством-резидентом з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Аналіз стану та динаміки ПІІ дозволяє визначити інвестиційну привабливість секторів економіки та окремих економічних суб’єктів, а також певною мірою прогнозувати перспективи їх подальшого розвитку.

Незважаючи на досить складе становище легкої промисловості України взагалі та текстильної підгалузі зокрема, протягом 2000-2004 років ці сфери залишалися відносно привабливими для іноземних інвесторів. На рис. 1.73 подане порівняння частки легкої промисловості у обсязі реалізованої продукції промисловості за видами

діяльності у 2000-2004 рр. та частки легкої промисловості у загальному обсязі іноземних інвестицій за той же період. У той час, коли частка галузі в загальному обсязі реалізації продукції промисловості зменшувалася (від 1,6% у 2000 р. до 1,2% у 2004 р., й далі до 1,0% у 2005 р.), частка ПІІ зростала (від 1,1% у 2000 р. до 1,4% у 2004 р.).

На рис. 1.74 представлена динаміка обсягу ПІІ в легку промисловість в цілому та у текстильну підгалузь. Обсяги інвестицій подані з моменту початку інвестування на кінець відповідного періоду часу; за 2005 р. дані по текстильній промисловості подані за підсумками 9 місяців, по легкій промисловості ще не опубліковані.

Протягом досліджуваного періоду зростали й загальні обсяги інвестицій, і в цілому, незважаючи на певні коливання – частка текстильної промисловості у загальному обсязі інвестицій галузі (2000 р. – 42,9%, 2001 р. – 39,9%, 2002 р. – 47,7%, 2003 р. – 52,1%, 2004 р. – 46,6%). Деякий спад (на 2,4 млн. дол. США за рік) зареєстровано за 9 місяців 2005 р.




Розглянемо розподіл ПІІ по видах діяльності всередині текстильного сектора (рис. 1.75).

Протягом 2000-2005 рр. найшвидше зростали обсяги ПІІ у виробництво матеріалів текстильних інших (обсяг інвестицій за підсумками 9 місяців 2005 р. збільшився у 8,66 рази порівняно з 2000 р.). На другому місці за темпами зростання – виробництво трикотажних виробів (у 5,65 рази за той же період), далі – виробництво трикотажних тканин (2,75 рази), виробництво виробів з текстилю (1,93 рази), ткацьке виробництво (1,67 рази). Інвестиції у оброблення тканин майже не здійснювалися, у прядіння волокна – зменшувалися (обсяг інвестицій на кінець 9 місяців 2005 р. склав лише 59,9% від обсягу на кінець 2000 р.).

Проте, власне у 2005 р. відбулося скорочення інвестицій майже по всіх видах діяльності (крім прядіння волокна, виробництва трикотажних полотен та виробів): у ткацьке виробництво – на 334,6 тис. дол. США, у оброблення тканин – на 94,5 тис. дол. США, у виробництво виробів з текстилю – на 345,7 тис. дол. США, у виробництво матеріалів текстильних інших – на 2607,6 тис. дол. США. Відтік інвестицій зумовлений погіршенням ситуації на внутрішньому ринку України в зв’язку із зростанням неконтрольованого імпорту та погіршенням внаслідок цього фінансових показників діяльності підприємств.

Зазначені динамічні процеси у сфері інвестиційної діяльності призвели до формування на кінець 9 місяців 2005 р. такої структури ПІІ у текстильному секторі:

• виробництво матеріалів текстильних інших - 53,7%;
  
• виробництво виробів з текстилю - 12,4%;
  
• виробництво трикотажних виробів - 11,4%;
  
• ткацьке виробництво - 8,9%;
  
• прядіння волокна - 8,2%
  
• виробництво трикотажних тканин - 2,9%;
  
• оброблення тканин - 2,4%.
  

Більше половини загального обсягу ПІІ спрямовані у виробництво матеріалів текстильних інших, тобто насамперед у виробництво тканини кордної для шин, тканин просочених та покритих, вати та виробів з неї. Іноземними інвесторами фінансується також виробництво виробів з текстилю (білизни постільної, брезенту, мішків та пакетів пакувальних тощо) та виробництво трикотажних виробів

(насамперед пуловерів та аналогічних виробів – на експорт). Суто ж текстильні, традиційні для України види діяльності – ткацтво, прядіння волокна, виробництво трикотажних тканин – виявилися найменш привабливими.

Що ж до ефективності іноземних інвестицій, то аналіз фінансових результатів діяльності підприємств у 2004 р. (докладніше – у розділі 6 звіту) засвідчив, що підприємства, які використовують такі інвестиції, не відрізняються більш високим рівнем прибутковості порівняно з іншими.

В цілому, результати аналізу обсягів та структури прямих іноземних інвестицій в текстильну промисловість України підтверджують виявлені раніше тенденції щодо переорієнтації галузі з задоволення потреб споживчого ринку на обслуговування промислових клієнтів продукцією технічного призначення.


2. ВИРОБНИЦТВО

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

В текстильному секторі України, за даними 2004 р., працювали 1078 підприємств, з них для 766 це був основний вид діяльності. Динаміка зміни кількості підприємств у 2000-2004 рр. подається на рис. 2.1.

В цілому, кількість підприємств у секторі зростала з 2000 р. по 2003 р. і дещо скоротилася у 2004 р. Є підстави вважати, що тенденція до зменшення кількості економічних суб’єктів може тривати (причини – припинення операцій внаслідок неефективності, вимушена «тінізація» тощо).

Протягом досліджуваного періоду зменшувалася частка підприємств, для яких даний вид діяльності є основним, у загальній чисельності підприємств, що працювали в галузі – від 79,5% у 2000 р. до 71,1% у 2004 р.

Розглянемо розподіл підприємств по окремих видах діяльності у текстильному секторі (рис. 2.2 – основна діяльність, рис. 2.3 – взагалі працювали у галузі).

Найбільша кількість підприємств (37-44% загальної суми) вважає своєю основною діяльністю виробництво виробів з текстилю – постільної білизни, брезенту, мішків та пакетів пакувальних.

Відповідно до Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції, за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

РИСУНОК 2.2: КІЛЬКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ПО ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ У ТЕКСТИЛЬНОМУ СЕКТОРІ (ОСНОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ)



РИСУНОК 2.3: КІЛЬКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ПО ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ У ТЕКСТИЛЬНОМУ СЕКТОРІ (ВЗАГАЛІ ПРАЦЮВАЛИ У ГАЛУЗІ)




За даними анкетування (квітень 2006 р.), співвідношення великих, середніх та малих підприємств у текстильному секторі є таким, як подається на рис. 2.4, тобто приблизно 20 : 30 : 50.

Кількість зайнятих на одному підприємстві коливалася у межах від 1 до 3400 осіб і в середньому становила 193,9 чол.

Термін роботи підприємств на ринку становив від 0,4 до 83 років, в середньому 17,1 року.

Розподіл обстежених підприємств за обсягами реалізації продукції у 2006 р. подається на рис. 2.5. Найбільше зареєстровано малих підприємств з обсягом реалізації до 50 тис. грн.; математичне сподівання обсягу реалізації становило 6,086 млн. грн.

На рис. 2.5 досить чітко простежуються групи типових за розмірами підприємств текстильного сектору: малі – позиція 1, середні – позиції 3-7, великі – позиції 9-11.




Загальна характеристика поточного стану виробництва у текстильному секторі за основними техніко-економічними показниками надана респондентами – керівниками та менеджерами підприємств – в ході анкетування. У 2005 р. показники діяльності підприємств порівняно з 2004 р. змінилися так, як це подається на рис. 2.6.

В цілому ставлення респондентів до ситуації виглядає значно більш оптимістичним, ніж на це дозволяли сподіватися статистичні дані.

Звернемо увагу на таку тенденцію: респонденти стверджують, що ресурсні показники (обсяг потужностей, кількість зайнятих) не збільшувалися; витратні показники (собівартість, середня заробітна плата) зростали найбільш помітно серед усіх досліджуваних; об’ємні показники результатів діяльності (обсяг виробництва в натуральному вимірянні, обсяг реалізації, завантаження потужностей, широта асортименту) в цілому зростали, як, до речі, і продуктивність праці (проте несуттєво), а от до покращення фінансових показників (прибутку, рентабельності виробництва) це майже не призвело.

Перейдемо до аналізу комерційних та технологічних схем організації виробництва у текстильному секторі.

Комерційні схеми організації виробництва. Залежно від цільової орієнтації збуту готової продукції, українські виробники текстильної продукції використовують такі основні організаційні схеми:

• виробництво за давальницькою (толінговою) схемою;
  
• виробництво під замовлення:
  
• на експорт (для іноземного замовника);
  
• на внутрішній ринок (для вітчизняного замовника, зокрема бюджетних установ);
  
• планове виробництво («на відкритий ринок»).
  
• На початку 2005 р. робота українських текстильників за давальницькою схемою опинилася під серйозною загрозою.
  

По-перше, це було зумовлене прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»» та деяких інших законодавчих актів, якими запроваджувалося обов’язкове банківське авалювання простого векселя при розмитненні давальницької сировини. При авалюванні векселя комерційними банками справляється плата за оформлення з покриттям 4-6% а без покриття – 8-12% його вартості. Крім того, надання цієї послуги потребує від суб’єкта забезпечення у вигляді застави або депонування коштів на рахунку в банку в розмірі 20% заставної вартості давальницької сировини.

Введення зазначеної законодавчої норми мотивувалося необхідністю посилення контролю за сплатою належних платежів і податків насамперед у харчовій промисловості при ввезенні цукрової сировини, але згодом вона була розповсюджена на всі види давальницьких операцій. Це змусило, зокрема, підприємства легкої промисловості спрямовувати й без того мізерні прибутки на сплату банківським установам коштів за користування векселем. Крім того, у виробників з’явилися додаткові витрати, пов’язані з ускладненням оформлення митних процедур. Процедури стали займати більше часу, що зовсім не влаштовувало іноземних партнерів.

Під тиском вітчизняних виробників, урядом України були внесені зміни у Законі України від 3 червня 2005 року № 2642-ІV –до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», в якому надано право Кабінету Міністрів України приймати рішення по окремих товарних позиціях щодо сплати податків шляхом видачі простого векселя. Але це призвело лише до впровадження «ручного» керування, фактично віддало кінцеве вирішення питань на відкуп чиновникам і не вирішило проблему до кінця.

По-друге, співробітництво з іноземними замовниками ускладнювалося намаганнями податківців застосувати ПДВ на роботи з переробки давальницької сировини відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 р.» та деяких інших законодавчих актів (замість діючої нульової ставки). Протягом першої половини 2005 р. через неузгодженість позицій з цього питання Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України підприємства втрачали іноземних партнерів по бізнесу, оскільки останні не розуміли дії Уряду України щодо економічних змін роботи протягом фінансового року. Загроза підвищення вартості робіт з переробки давальницької сировини на суму ПДВ, яка залишається і у 2006 р., спричинила відтік замовників, які переорієнтувалися на інші країни з більш прийнятною та передбачуваною податковою системою.

По-третє, ще один удар по експортно-орієнтованому бізнесу нанесла у 2005 р. політика укріплення національної валюти та заниження курсу іноземних валют. За оцінками експертів галузі, зниження курсу валюти призвело до зниження доходу підприємств при виконанні контрактів на давальницьку переробку сировини на 10-11%.

Отже, хоча давальницька схема у текстильному секторі і досі залишається розповсюдженою, але з її використанням пов’язано багато проблем.

Схема виробництва продукції під замовлення на експорт є дуже близькою до давальницької, але організаційно дещо простішою. Застосування цієї схеми звільняє підприємства від операцій з переміщенням через кордон давальницької сировини, проте змушує самостійно шукати постачальників сировини, що теж не завжди просто з огляду на потрібне замовнику співвідношення ціни і якості.

Згідно схеми організації виробництва під замовлення на внутрішній ринок замовниками продукції підприємств текстильного сектора виступають три категорії замовників:

• промислові клієнти (підприємства або організації), які закуповують продукцію для використання у власному виробничому процесі; наприклад, швейна фабрика може замовити текстильному комбінату тканини; останнім часом до цієї категорії додалися так звані корпоративні клієнти, які замовляють подарунки, сувеніри тощо (наприклад, фірма замовляє трикотажному підприємству легкі светри з корпоративною символікою);
  
• торговельні посередники (торговельно-виробничі концерни, такі як «Текстиль-Контакт», торгівельні мережі готового одягу тощо), які на підставі власних досліджень внутрішнього ринку визначають потреби у текстильній продукції та розміщують відповідні замовлення;
  
• державні структури (армія, МВС, інші бюджетні установи), які замовляють текстильну продукцію для забезпечення виконання власних функціональних обов’язків; наприклад, військові закупники можуть розмістити на підприємстві на умовах тендеру замовлення на виготовлення постільної білизни, рушників тощо.
  

Щодо останнього варіанту співпраці, то робота на умовах держзамовлення в принципі має супроводжуватися наданням відповідної сировини, але виконавці здебільшого організують забезпечення сировиною на власний ризик. З одного боку, виконання великих державних замовлень дозволяє підприємствам завантажувати виробничі потужності та забезпечувати працівників роботою без ризиків, пов’язаних з обслуговуванням відкритого ринку, і тому виробники намагаються такі замовлення отримати. З іншого боку, невиконання зобов’язань силових структур-замовників речового майна щодо розрахунків за поставлену продукцію (зокрема, за 2004 р.) створило ситуацію, в результаті якої на підприємствах галузі виникла велика заборгованість з виплати заробітної плати, сплати внесків до державного бюджету, до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування. Заборгованість силових структур підприємствам легкої промисловості в цілому за поставлене речове майно у 2004 р. станом на вересень 2005 р. складала понад 30 млн. грн.

Ще одним варіантом організаційних схем виробництва в текстильному секторі є планове виробництво, або виробництво «на відкритий ринок». Даний варіант передбачає проведення маркетингових досліджень споживачів, розробку планів виробництва, організацію збуту через фірмові магазини або інші торгові точки та, можливо, створення і просування власної торговельної марки (бренду).

Застосування цієї організаційної схеми в текстильній промисловості обмежене, по-перше, в зв’язку з тим, що значна частка продукції (волокна, пряжа, послуги з оброблення тканин, технічні тканини, повсть тощо) взагалі не призначена для роздрібних споживачів, і по-друге, в зв’язку з тим, що підприємства не мають

коштів, відповідної кваліфікації, а іноді й конкурентних переваг для «розкручування» власних торгових марок.

Переваги й недоліки кожної з розглянутих вище комерційних схем організації виробництва систематизовані в табл. 2.1.