Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00
| Вид материала | Документы |
- Вступ, 2450.79kb.
- Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Фондом Євразія, Агентством США з Міжнародного, 626.67kb.
- Проект додаток до рішення сесії міської ради VІ скликання, 496.62kb.
- На тлі світового досвіду, 6808.62kb.
- Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
- И в России выполнен в рамках Программы поддержки гражданского общества «Диалог» (irex), 825.27kb.
- Конференция проводится в рамках программы партнёрства Правительства Красноярского Края, 1401.51kb.
- Общественный доклад, 1124.13kb.
- Законодавство та практика, 2584.73kb.
- Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів, 687.28kb.
*/ - попередні дані Державного комітету статистики України.
1. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РИНКУ СЕКТОРА
Текстильне виробництво, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, належить до підсекції DB «Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра». Ця підсекція є складовою секції D «Переробна промисловість», і, у свою чергу, поділяється на три розділи:
17 – Текстильне виробництво;
18 – Виробництво одягу; виробництво хутра та виробів з хутра;
19 – Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів.
Розділ «Текстильне виробництво» має вкрай складну та неоднорідну внутрішню структуру, що включає: підготовку та прядіння текстильних волокон, ткацьке виробництво, виробництво нетканих матеріалів, кінцеве оздоблення текстильних виробів, включаючи одяг, виготовлений третіми особами, виготовлення готових виробів з текстилю (наприклад, постільної, столової білизни, ковдр, килимів, мотузок тощо), за винятком готового одягу. До цього ж розділу віднесені також виробництво трикотажного полотна, панчішно-шкарпеткових виробів та виробів з трикотажу типу светрів, джемперів, пуловерів, жилетів.
Індекси фізичних обсягів продукції текстильної галузі протягом 1991-2005 років (1990 = 100%) подані на рис. 1.1, динаміка обсягів виробництва провідних товарних груп сектора протягом 1991-2005 років – на рис. 1.2-1.4.
РИСУНОК 1.1: ІНДЕКСИ ФІЗИЧНИХ ОБСЯГІВ ПРОДУКЦІЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ (1990 = 100%)
РИСУНОК 1.2: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. КВ. М
РИСУНОК 1.3: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ПАР
РИСУНОК 1.4: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ШТ.
Пік падіння виробництва припадає на 1998-1999 роки; за період 1991-1999 рр. середньорічний рівень приросту галузі в цілому становив -26,3%. Для провідних товарних груп значення показника становлять: тканини -31,5%, панчішно-шкарпеткові вироби -25,7%, трикотажні вироби (разом верхній та білизняний трикотаж) -34,7%. Найбільші темпи падіння виробництва в галузі зареєстровані у 1993-1994 роках: у 1993 році виробництво скоротилося порівняно з попереднім роком на 21,7%, у 1994 – на 50%.
Драматичний колапс текстильної галузі протягом останніх 10 років ХХ століття зумовлений системною кризою національної економіки України в процесі та після розпаду Радянського Союзу. Найбільш суттєвими чинниками кризи у текстильному секторі виявилися:
- Стрімке зниження купівельної спроможності переважної частини населення. Цей процес розпочався в останні роки існування СРСР, коли тотальний дефіцит призвів до невідповідності товарної та грошової маси. Катастрофічне знецінення грошей відбулося відразу після розпаду Союзу, в період гіперінфляції 1992-1994 рр. Так, у 1992 р. середня заробітна плата робітника промисловості становила близько 40 дол. США на місяць (в перерахунку за офіційним курсом НБУ). Це спричинило скорочення попиту як безпосередньо на текстильну продукцію, так і на готовий одяг, а отже, зменшилися й замовлення промисловців на тканини, трикотажні полотна, пряжу тощо.
- Втрата ринків сировини і збуту в межах колишнього СРСР. Цей чинник виявився особливо критичним для великих текстильних комбінатів, виробничі потужності яких створювалися для переробки сировини з інших союзних республік з метою задоволення потреб економіки СРСР. Після розриву міжреспубліканських господарських зв’язків, комбінати, насамперед бавовняні та шовкові, опинилися перед фактом майже повної відсутності як сировини, так і попиту. В умовах незавантаженості потужностей та зростання умовно-постійних витрат виробництво перестало бути економічно ефективним. Руйнування оптової ланки збутового ланцюжка суттєво ускладнило реалізацію текстильних виробів споживчого призначення всередині країни.
- Кризовий стан агропромислового комплексу – провідного постачальника сировини для текстильного сектора. Сільське господарство в ході кризи виявилося одним з найбільш ризикових та незахищених секторів економіки. Зокрема, щодо вітчизняної текстильної сировини зафіксовані такі показники: виробництво вовни протягом 1990-2000 років скоротилося у 8,8 разів (з 29,8 до 3,4 тис. т), а валовий збір волокна льону-довгунця – у 13,5 разів (зі 108 до 8 тис. т).
- Безконтрольне вивезення сировини. Низька платоспроможність вітчизняних переробників текстильної сировини (вовни, льону), призупинення деякими з них господарських операцій зумовили зниження закупівельних цін на продукцію сільського господарства. За таких умов аграрникам виявилося значно вигідніше реалізувати сировину через напівлегальних посередників для вивезення за кордон.
- Нерозвиненість і недосконалість законодавчої бази, а також відсутність ефективного контролю за дотриманням законності, насамперед у сфері податкової та митної політики. Перехід до ринкових відносин у національній економіці відбувався за умов практичної відсутності відповідної законодавчої бази. Намагання держави якнайшвидше продемонструвати світу рівень своєї демократичності призвело до формування надто ліберального митного законодавства, що зумовило фактичну окупацію внутрішнього ринку товарами низької якості з інших країн, що розвиваються.
В умовах низької купівельної спроможності населення ці товари, а також контрабанда та місцеве незареєстроване виробництво, отримали безперечні конкурентні переваги над законослухняним бізнесом. Проте ліберальне ставлення до «човникового» бізнесу певною мірою пояснюється тим, що це був (і залишається!) чи не єдиний спосіб забезпечити виживання значної частини населення, для якої немає реальної альтернативи зайнятості.
- Низький технічний рівень основних фондів, невідповідність наявних технологій вимогам конкурентного середовища. При фактичній втраті вітчизняними виробниками ринкового сегменту низьких цін, конкуренція на середньому сегменті ускладнювалася недосяжністю необхідних сучасних технологій: наявні основні фонди фізично та морально застаріли, а інвестиційна привабливість підприємств в умовах кризи попиту була вкрай низькою. Проте керівники підприємств неодноразово зазначали, що технологічна ситуація в легкій промисловості на той час була не найгіршою порівняно з іншими галузями: у 70-80 роки проводилося масштабне технічне переозброєння, і знос фондів був меншим. Отже, першорядне значення мала проблема відсутності попиту.
- Зростання собівартості продукції. Чинниками цього процесу, поряд із зростанням умовно-постійних витрат при зниженні завантаження потужностей, стали також панування застарілих ресурсномістких технологій, формування державою завищених цін на енергоносії та послуги транспорту, дорожнеча банківських кредитів. Неабияку негативну роль відігравала нераціональна структура основних фондів, зокрема утримання на балансах виробників об’єктів соціальної сфери.
- Брак ефективного власника. Суттєві зміни у макро- та мікросередовищі діяльності підприємств текстильного сектору вимагали проведення радикальної реструктуризації та пристосування виробництва до нових обсягів та структури попиту. Проте ініціювати процеси перебудови виявилося нікому. На початку 90-х років власниками більшості текстильних підприємств (через викуп або оренду з викупом) стали трудові колективи, які, за великим рахунком, намагалися «зберегти все, як було раніше». Пізніше продаж здійснювався переважно за приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, причому метою міні-інвесторів був не стільки вплив на діяльність об’єкту приватизації, скільки отримання прав власності на частку майна. Це призвело до розпорошення власності та фактичної некерованості підприємств. Лише після 2000 р., через процедури банкрутства та конкурсного продажу контрольних та блокувальних пакетів акцій, інвестори отримали можливість реально управляти підприємствами й налагоджувати їх роботу. Проте процес зміни власників і досі відбувається вкрай повільно.
- Низький рівень виробничого менеджменту і маркетингу, відсутність досвіду роботи в умовах ринку. Успішне пристосування до нових умов діяльності передбачало необхідність ретельного вивчення ринку, внесення змін до товарного асортименту, проведення гнучкої цінової політики, реорганізації закупівельної та збутової діяльності, перебудови організаційних структур управління. Потрібно було створити з нуля систему рекламної інформації про підприємства та їх продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У той же час, система освіти ще не готувала відповідних фахівців, і практичного досвіду здійснення таких видів діяльності теж не було. Вкрай низьким був і залишається рівень впровадження комп’ютеризації та сучасних інформаційних технологій. Отже, імпортери мали на українському ринку суттєві конкурентні переваги за управлінськими та маркетинговими чинниками.
- Втрата керованості. Суттєвим фактором загострення кризових явищ у галузі стала фактична втрата керованості процесами, що відбувалися, з боку державних органів. Зокрема, було скасоване галузеве Міністерство легкої промисловості, і відповідні керівні функції перекладено на Управління легкої промисловості у складі Міністерства промислової політики України, тобто рівень галузі в управлінській ієрархії став нижчим. Державні органи повністю відмовилися від планування діяльності підприємств, навіть в найбільш м’якій індикативній формі; разом з недоступністю інформації про стан ринку це призвело до надмірної конкуренції щодо одних товарних груп та незадоволеного попиту щодо інших. Зрештою, на відміну від розвинених країн Європи і світу, в галузі практично не було недержавних інститутів самоврядування – професійних асоціацій, гільдій, ліг або інших бізнес-об’єднань – які координували б дії окремих виробників, представляли їх інтереси у органах державної влади тощо.
Негативний вплив зазначених чинників вдалося частково подолати лише наприкінці 90-х рр. Починаючи з 2000 р., деякі українські підприємства почали знаходити свої ніші і поступово нарощувати обсяги виробництва (рис. 1.5-1.8). Середньорічний темп приросту галузі у 2000-2005 роках становив 12,2%. Для провідних товарних груп значення показника відповідно становлять: тканини 14,2%, панчішно-шкарпеткові вироби 5,6%, трикотажні вироби (разом верхній та білизняний трикотаж) 20,4%.
Пожвавлення ділової активності зумовили такі чинники:
- зростання купівельної спроможності населення внаслідок поступового виходу економіки України з системної кризи;
- фінансове оздоровлення (зниження кредитних ставок, зменшення частки бартерних операцій, виплата заборгованості за заробітною платою, погашення боргів за виконання державних замовлень);
- поява ефективних власників на кількох провідних підприємствах сектору внаслідок продажу контрольного пакету акцій, що
уможливило реструктуризацію підприємств й технологічне оновлення виробництва;
- запровадження поряд із стандартною спрощеної системи оподаткування (єдиний та фіксований податки), що сприяло активному розвитку малого підприємництва;
- утворення нових господарських зв’язків, як щодо постачання сировини, так і щодо збуту готової продукції (зокрема, налагодження контактів з іноземними партнерами щодо виконання замовлень з давальницької сировини, утворення потужних торгово-посередницьких структур, що здійснюють внутрішні та експортно-імпортні операції);
- набуття досвіду управлінської та маркетингової діяльності.
РИСУНОК 1.5: ІНДЕКСИ ФІЗИЧНИХ ОБСЯГІВ ПРОДУКЦІЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ (1990 = 100%)
РИСУНОК 1.6: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ, МЛН. КВ. М
РИСУНОК 1.7: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ, МЛН. ПАР
РИСУНОК 1.8: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ШТ.
Однак, у 2005 році позитивні тенденції розвитку текстильного сектору знову загальмувалися. Темп приросту текстильного сектора, згідно з даними офіційної статистики, становив лише 0,3%. Приріст виробництва тканин порівняно з 2004 р. склав лише 3,8%, причому виробництво лляних тканин скоротилося на 79,2%. Трикотажних виробів випущено на 16,6% менше, панчішно-шкарпеткових виробів – на 1,2% менше, ніж у 2004 р. Серед основних причин погіршення ситуації експерти галузі, зокрема, заступник директора департаменту регуляторної політики при Міністерстві економіки України Олександр Бородиня, називають загострення конкурентної ситуації на внутрішньому ринку, насамперед внаслідок послаблення контролю за нелегальним ввезенням текстильних виробів та незабезпечення державою рівних умов конкуренції з імпортерами у сфері оподаткування.
СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ СЕКТОРА ЗА ТОВАРНИМИ ГРУПАМИ
Виділення товарних груп – сегментів ринку текстильного сектора має здійснюватися відповідно до діючих в Україні офіційних класифікаторів. За Номенклатурою продукції промисловості (НПП), яка розроблена на базі ДКПП й гармонізована з КВЕД та міжнародними класифікаціями продукції, розділ 17 «Вироби текстильної промисловості» належить до підсекції DB «Вироби текстильної та швейної промисловості» і має внутрішню структуру, яка подається в табл. 1.1.
Структура виробництва текстильного сектору у 2004 році за сегментами, що відповідають групам номенклатури промислової продукції за НПП, подана на рис. 1.9. Послуги з кінцевого оброблення текстилю на сторону (група 17.3) не надавалися.
ТАБЛИЦЯ 1.1. НОМЕНКЛАТУРА ВИРОБІВ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ (УКРУПНЕНА)
| Група, клас, категорія, підкатегорія | Назва | |
| 17. ВИРОБИ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ | ||
| 17.1 | Пряжа та нитки текстильні | |
| 17.10.1 | Жиропіт | |
| 17.10.2 | Волокна текстильні натуральні, готові для прядіння | |
| 17.10.3 | Волокна текстильні хімічні штапельні, готові для прядіння | |
| 17.10.4 | Пряжа та нитки текстильні з натуральних волокон | |
| 17.10.5 | Пряжа текстильна зі штучних чи синтетичних волокон | |
| 17.10.6 | Відходи виробництва пряжі з натуральних волокон | |
| 17.2 | Тканини текстильні | |
| 17.20.1 | Тканини з натур. волокна (крім бавовняних та спеціальних) | |
| 17.20.2 | Тканини бавовняні (крім спеціальних) | |
| 17.20.3 | Тканини зі штучних чи синтетичних ниток | |
| 17.20.4 | Тканини спеціальні (махрові, ворсові, маркізет тощо) | |
| 17.3 | Послуги з кінцевого оброблення текстилю | |
| 17.30.1 | Послуги з фарбування волокон та пряжі | |
| 17.30.2 | Послуги з вибілювання та фарбування тканин | |
| 17.30.3 | Послуги з набивання на тканинах | |
| 17.30.4 | Послуги з інших видів кінцевого оздоблення (апретування, сушіння, декатування, відпарювання та ін.) | |
| 17.4 | Вироби з текстилю | |
| 17.40.1 | Вироби з текстилю для домашнього господарства (ковдри та пледи; білизна постільна, столова, туалетна, кухонна; занавіски та штори; тканини та вироби меблево-декоративні) | |
| 17.40.2 | постільні; вироби текстильні різні – серветки для прибирання, пояси та жилети рятувальні, чохли для автомобілів та спортінвентарю тощо) | |
| 17.5 | Матеріали текстильні інші | |
| 17.51 | Килими та килимові покриття | |
| 17.52 | Мотузки, канати шпагат та сіткове полотно | |
| 17.53 | Матеріали неткані текстильні | |
| 17.54 | Вироби текстильні, що не увійшли до інших угрупувань: | |
| 17.54.1 | Тканини вузькі (стрічки, тасьма), тюль та мереживо, вишивка | |
| 17.54.2 | Повсть та фетр | |
| 17.54.3 | Вироби текстильні інші (вата та вироби з неї; нитки та корд гумові; нитки та пряжа металізовані; тканини з ниток та пряжі металізованої; нитки позументні, стрічка декорована, нитки синельні, пряжа фасонна петляста; тканина кордна для шин; тканини просочені чи покриті; матеріали та вироби текстильні для технічних цілей (шланги, гноти, стрічки конвеєрні тощо); вироби текстильні стьобані) | |
| 17.6 | Полотна трикотажні машинного чи ручного в’язання | |
| 17.60.11 | Полотна ворсові, махрові машинного чи ручного в’язання | |
| 17.60.12 | Полотна трикотажні машинного чи ручного в’язання інші | |
| 17.7 | Вироби трикотажні машинного чи ручного в’язання | |
| 17.71 | Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в’язання | |
| 17.72 | Пуловери та аналогічні вироби | |