М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного фак-ту №2 Завідувач кафедри проф. Жебель В. М. 200 р. Методичні рекомендації

Вид материала

Содержание

Завідувач кафедри
При підготовці до практичного заняття
Змістовний модуль № 5
Вінниця – 2008
2. Конкретні цілі
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
4.2. Теоретичні питання до заняття
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті
Характер болів у животі
Перекусія живота
Аускультація живота
Пальпація живота.
Визначення вільної рідини в черевній порожнині методом флюктуації або зиблення.
Матеріали для самоконтролю

Подобный материал:

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 25

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини

мед. факультету №2

Завідувач кафедри

Професор В.М.Жебель

Протокол № ________

“______” _____________ 2008 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Пропедевтика внутрішньої медицини
Модуль № 1	Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб
Змістовний модуль № 5	Основні методи дослідження органів шлунково–кишкового тракту та нирок
Тема заняття	Розпит та огляд хворих із захворюваннями органів травлення. Огляд та поверхнева пальпація живота
Курс	ІІІ
Факультети	ІІ, ІІІ медичні, факультет підготовки лікарів для ЗСУ

ВІННИЦЯ – 2008

1. Актуальність теми:

Ураження органів травлення може бути зумовлено дистрофічними, запальними, гіперпластичними процесами, які можуть виникати на тлі вроджнених вад розвитку. Такі порушення виявляють при детальному опитуванні, огляді та пальпації живота. Ці методи обстеження є базовими у діагностичному пошуку, володіння якими дає шлях до правильного діагнозу. Детальне оволодіння методикою опитування хворого на захворювання шлунково-кишкового тракту дає можливість досліднику виявити закономірності розвитку хвороби, фактори, що викликали її розвиток, дати пояснення і механізм появи симптомів та в подальшому призначити раціональне лікування.

2. Конкретні цілі:

Оволодіти методом опитування та огляду хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
Пояснювати походження патологічних симптомів і ознак ураження органів травлення.
Класифікувати скарги по їх значимості, важкості, виділяти головні та доповнюючі.
Схематично зображувати методику проведення огляду живота.
Створити малюнок-схему поверхневої пальпації живота.
Демонструвати методику поверхневої пальпації, перкусії та аускультації живота.
Демонструвати різні методи (перкуторний, флюктуації) визначення вільної рідини у черевній порожнині.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Латинська мова та медична термінологія	Застосовувати латинську медичну термінологію при позначенні основних скарг хворого із захворюваннями органів травлення та топографічних орієнтирів на передній черевній стінці
Анатомія людини	– Описувати топографічні орієнтири на пердній черевній стінці – Представляти анатомічну будову шлунково-кишкового тракту – Трактувати особливості проекції органів черевної порожнини на передню стінку живота. – Аналізувати розміри, форму, конфігурацію, забарвлення шкіри живота, робити висновок про їх відповідність нормі
Фізіологія	– Описувати механіку шлунково-кишкового тракту – Пояснювати механізм перетравлювання їжі, забезпечення травлення харчовим соком та ферментами – Пояснювати механізми змін забарвлення та властивостей шкіри при дії різних внутрішніх та зовнішніх чинників – Оцінювати функцію всмоктування та виведення харчових залишків з кишківника – Аналізувати нервову та гуморальну регуляцію процесів травлення
Деонтологія в медицині	Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та вміння застосовувати їх при огляді хворої людини
Гістологія, цитологія та ембріологія	Описувати будову шлунково-кишкового тракту, стінки шлунка, кишківника

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

1.	Regio epigastrica	Ділянка живота, розташована між реберною дугою і верхньою горизонтальною лінією.
2.	Regio hypochondriacae dextra et sinistra	Відділ черевної порожнини, обмежений зверху діафрагмою, спереду і з боків – реберними дугами, тобто розташований безпосередньо під куполом діафрагми справа і зліва.
3.	Regio umbilicalis	Пупкова ділянка розташована між двома вертикальними лініями навколо пупка.
4.	Regio abdominalis lateralis dextra et sinistra	Бічні поверхні живота (фланки), знаходяться латеральніше зовнішніх країв прямих м”язів живота, межують з поперековою ділянкою по задніх пахвинних лініях.
5.	Regio suprapubica	Надлобкова область розташована між зовнішніми краями прямих м”язів живота над лобком.
6.	Regio inguinalis dextra et sinistra	Права та ліва пахвинні ділянки, що знаходяться латеральніше зовнішніх прямих м’язів живота і знизу обмежені пахвинними складками (пупартовими зв’язками).
7.	Pyrosis	Відчуття печії за грудиною, в епігастральній ділянці, зумовлене закиданням шлункового вмісту в стравохід і подразнення слизової оболонки стравоходу кислим шлунковим вмістом.
8.	Vomitus	Блювання – складний рефлекторний акт, в результаті якого вміст шлунка виштовхується назовні.
9.	Obstipatio	Закрепи, тривала затримка калових мас у кишечнику, обумовлена сповільненням його перистальтики, механячними перешкодами чи аліментарними факторами.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Назвати основні методи дослідження хворих з патологією ШКТ.

2. Які основні синдроми можна виявити при опитуванні хворих із патологією ШКТ?

3. У чому полягає відмінність стравохідної, шлункової та кишкової рвоти (блювання)?

4. Яке діагностичне значення має загальний огляд при обстеженні хворого з патологією травної системи?

5. На що слід звернути увагу при огляді хворого?

6. Про що свідчить наявність розширених підшкірних вен передньої черевної стінки?

7. В чому полягає методика поверхневої пальпації живота?

8. Ознаки відмінності між розтягненням та напруженням черевної стінки?

9. У чому полягає сутність симптому Щоткіна-Блюмберга?

10. Які причини болючості передньої черевної стінки, що виявляється при поверхневій пальпації живота.

11. Про що свідчить повна відсутність кишечних шумів?

12. Що таке місцева болючість, резистентність живота?

13. При яких патологічних станах з’являється м’язовий захист? Чим небезпечна його поява?

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Розпитування хворого із патологією шлунково-кишкового тракту, визначення та аналіз характерних симптомів.

2. Огляд хворого із патологією шлунково-кишкового тракту показового хворого та аналіз знайдених симптомів.

3. Огляд живота показового хворого, аналіз основних його характеристик.

4. Проведення поверхневої пальпації живота.

5. Визначення вільної рідини у черевній порожнині методом флюктуації та перкуторно.

5. Зміст теми:

Дослідження хворого, який страждає на будь-яке захворювання ШКТ починається з опитування. При збиранні анамнезу необхідно притримуватись схеми і починати з паспортної частини. Деякі дані з паспортної частини можуть мати діагностичне значення. Наприклад, діагностичне значення віку хворого полягає в тому, що деякі хвороби (злоякісні пухлини) найчастіше спостерігаються у похилому віці. Ряд хвороб найбільш часто зустрічається у осіб певної статі. Так, наприклад, жовчокам'яна хвороба спостерігається у жінок, а виразкова хвороба шлунку - у чоловіків.

При збиранні основних скарг хворого з'ясовується наявність больового синдрому та проводиться деталізація скарг, а саме: локалізація болю, характер, іррадіація, тривалість, час їх появи, зв'язок із прийомом та характером їжі, зв'язок із диспептичними явищами. Больові відчуття в животі бувають різного походження (Табл.1).

Таблиця 1

Характер болів у животі	Клінічна характеристика	Захворювання, синдром
Спастичні	Гострі, нападоподібні, з раптовим початком, дуже інтенсивні, чітко локалізовані, з типовим поширенням, послаблюються після прийому спазмолітиків. Можуть супроводжуватися рвотою, яка часто не приносить полегшення, лихоманкою (рефлекторного походження) і локальним напруженням м'язів черевної стінки (перивісцерити)	Жовчна (печінкова) колька, кишкова колька (при синдромі подразненої товстої кишки), шлункова колька при виразковій хворобі шлунка.
Дистензійні	Тупі, тянучі, низької інтенсивності, без чіткої локалізації та поширення, часто не проходять після прийому спазмолітиків.	Метеоризм, гіпосекреторний синдром (при гастритах зі зниженою секреторною та моторною функцією шлунка)
Перитонеальні	Виникають поступово (при запаленні органів), або гостро (при перфорації), постійні, що безперервно посилюються аж до нестерпних болів. Супроводжуються загальними ознаками запалення та інтоксикації (лихоманка, лейкоцитоз), блюванням, обмеженням дихальних рухів живота, напруженням м'язів черевної стінки, позитивним симптомом Щоткіна-Блюмберга і послабленням (зникненням) перистальтики. Можлива гостра судинна недостатність.	Перитоніти, що розвиваються внаслідок запалення органів при холециститі, апендициті, прободінні (перфорації) порожнистих органів при виразкових дефектах.
Судинні	Раптово починаються, розлитого характеру, можуть бути дуже інтенсивними, постійно наростають аж до нестерпних. При некрозі органів розвивається перитоніт, виникають перитонеальні болі.	Мезентеріальний тромбоз, емболія артерій, черевна жаба (спазм).

До диспептичних скарг належать: зміни апетиту (збережений, підвищений, знижений), присмак у роті (не змінений, поганий, гіркий, металічний присмак), сухість у роті, неприємний запах з рота, спрага, печія, відрижка (повітрям, їжею, тухлим), нудота, блювання (зв'язок із прийомом їжі, характер блювотних мас, час появи, чи приносить блювота полегшення), ковтання (вільне, затруднене, вид їжі: тверда, рідка; затруднене постійно чи періодично), відчуття важкості в правому підребер'ї, відчуття повноти та розпирання в епігастральній ділянці, вздуття, бурчання, "ходіння кулаків по животу", зв'язок із прийомом їжі; стілець (частота, форма, колір, консистенція, об'єм, домішки, запах). При з'ясуванні анамнезу хвороби визначається початок хвороби, уточнюються особливості її перебігу, з'ясовуються можливі причини виникнення захворювання.

Для більш повної уяви про стан хворого, при подальшому опитуванні, ставлять ряд питань, що стосуються стану окремих органів та систем організму.

Збираючи анамнез життя хворого, слід ознайомитись із умовами харчування, ритмом праці, відпочинку, можливими професійними отруєннями, наявністю шкідливих звичок, перенесеними захворюваннями ШКТ, хірургічними втручаннями на органах черевної порожнини, тривалим прийомом ліків, що подразнюють слизову оболонку шлунку. При загальному огляді хворого звертається увага на загальний вигляд хворого, свідомість, тип конституції, положення хворого у ліжку, ходу, постать, зріст та масу тіла, шкірні покриви тіла та їх придатки, лімфатичні вузли.

При загальному огляді хворого з виразковою хворобою шлунка і сильними болями у животі можна виявити вимушене положення лежачи на спині чи на боці, притискаючи руками болючу ділянку в животі та згинаючи у колінах ноги, що полегшує напруження черевного пресу. При різких болях у животі, обумовлених захворюваннями підшлункової залози (панкреатити, рак) або виразкою шлунка локалізованою на задній стінці, хворі переважно лежать на животі, підкладаючи подушку та підтягуючи під себе зігнуті ноги. Таке положення зменшує тиск на черевне сплетіння і дещо полегшує страждання хворого. Нерідко спостерігається зміна ваги тіла: ожиріння при жовче-кам’яній хворобі чи похудіння (кахексія) при раку шлунка, підшлункової залози, виразковій хворобі та ін. При огляді слід звертати увагу на колір шкіри, яка може набувати блідого характеру при хронічних шлунково-кишкових кровотечах внаслідок зниження рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів, бути жовтушною при захворюваннях печінки чи сіро-землистою при пухлинних процесах живота.

Наступним етапом є огляд порожнини рота. При цьому звертають увагу на стан зубів, язика. Відсутність значної кількості зубів не забезпечує достатнє подрібнення їжі в роті, а наявність каріозних зубів веде до проникнення мікроорганізмів у шлунок. Язик при ряді захворювань має свої особливості: чистий та вологий при неускладненій виразковій хворобі, обкладений сіро-білим нальотом, із поганим запахом - при гострому гастриті, сухий - при черевній катастрофі, атрофічний язик зі зглаженими сосочками - при раці шлунку, атрофічному гастриті.

При огляді живота слід звертати увагу на його форму, наявність рівномірних чи нерівномірних втягнень/вип’ячувань, рубців, стрій, розширення та звивистість підшкірних вен, кил білої лінії та пупка, посилення перистальтики кишківника, участь живота в акті дихання, властивості черевної стінки, рух як самої черевної стінки, так і видимих крізь неї органів та патологічних утворень в черевній порожнині. Рівномірне вип’ячування живота спостерігається при гіперстенічній тілобудові, ожирінні, метеоризмі, наявності вільної рідини в черевній порожнині.

Нерівномірне (асиметричне) вип’ячування окремих ділянок живота зустрічається при значному збільшенні певних органів (печінки, селезінки, нирок, шлунка, сечового міхуря), наявності пухлин та кіст, що походять з тих чи інших органів. Рівномірно втягнутий живіт спостерігається при загальному виснаженні хворого, наприклад, при раковій кахексії.

Для того, щоб краще орієнтуватись у топографічному відношенні та для зручності опису результатів майбутнього обстеження, черевну порожнину уявно проведеними на тілі хворого лініями, поділяють на відділи.

Двома горизонтальними лініями; однією, що з'єднує десяті ребра, другою-верхні ості здухвинних кісток; двома вертикальними лініями, проведеними по зовнішніх краях прямих м'язів живота, поділяють на 3 ділянки, розташовані одна нижче одної, в області прямих м'язів живота: верхня - геgіо еріgаstгіса, середня - геgіо mesogastrica, нижня - геgіо hуроgastrica.

При цьому розглядають тільки ту частину, яка відповідає ділянці живота, розташованій між реберною дугою та верхньою горизонтальною лінією. Відділи черевної порожнини, обмежені зверху діафрагмою, а спереду та з боків останніми ребрами, тобто розташовані під куполом діафрагми, називають підребер'ями (геgіо hуросhоаdгіасае). Відділи, обмежені спереду зовнішніми краями прямих м'язів, ззаду - хребтом, із боків - мускулатурою черевного преса та поперекової ділянки, знизу - кістками тазу, носять назву фланків. При цьому, верхні відділи між проведеними горизонтальними лініями носять назву клубових ділянок (геgіо іlіасае); нижні відділи, обмежені зверху міжостною лінією, а знизу - пупартовою зв'язкою, називають паховими ділянками (геgіо inguinalis). Ділянка між двома вертикальними лініями обабіч пупка - пупкова (геgіо umbіlісаlis), а над лобком - надлобкова (геgіо suргарubіса).

Дослідження живота проводять у двох положеннях: вертикальному та горизонтальному. Пухлини верхніх відділів черевної порожнини пальпуються, інколи, лише стоячи та не пальпуються лежачи. Це пояснюється відходженням у горизонтальному положенні діафрагми вгору і меншою досяжністю пухлини для пальпації.

При обстеженні хворого стоячи лікар сидить, а хворий стоїть перед лікарем, обличчям до нього, з повністю оголеним животом. При огляді, перш за все, звертають увагу на симетричність, стан покривів живота, розвиток підшкірних вен, стан пупка, форму живота, видимі пульсації, перистальтику шлунку або кишечника, які можна побачити крізь черевну стінку. Нормальна шкіра живота при середньому харчуванні хворого є гладкою, матовою, а у жінок, які багато народжували та не особливо вгодованих - зморшкувата зі striae gravidarum. При набряці або розгягненні черевного пресу шкіра стає блискучою та напруженою, можуть бути елементи висипу, венозної сітки, післяопераційних рубців, пігментації.

Пупок у нормі повинен бути втягнутим. Згладженність пупка відмічається при ожирінні, метеоризмі. Вип'ячування пупка спостерігається при накопиченні рідини у черевній порожнині, значне вип'ячування пупка, навіть до голови немовляти, може бути при пупковоій килі.

Розглядається форма живота, її відповідність тілобудові. Слід відзначити зміну форми живота зі збереженням його симетричності (загальне збільшення або зменшення живота) або із порушенням ії (вип'ячування або западіння окремих його ділянок). Підкреслюється, що найбільш частими причинами збільшення живота можуть бути: розвиток великих кіст в черевній порожнині, пухлини, опущення окремих органів черевної порожнини (спланхноптоз), набряклість черевної стінки, накопичення газу у черевній порожнині (пневмоперитонеум). При огляді живота також звертають увагу на різноманітні рухи, що можуть бути зумовлені дихальними екскурсіями передньої черевної стінки; кишкову перестальтику.

Перекусія живота

Серед інших методів дослідження черевної порожнини перкусія посідає другорядне місце. Проводиться перкусія у положенні лежачи на спині, на боці, застосовується метод тихої перкусії. При перкусії живота здорової людини отримуємо тимпанічний звук. Звертаємо увагу на характерні особливості перкугорного тону в ділянці правого підребер'я, просторі Траубе та решті поверхні живота. Основна ціль перкусії живота полягає у виявленні вільної чи осумкованої рідини в черевній порожнині та визначення меж та розмірів деяких органів.

Аускультація живота

У здорової людини при аускультації живота вислуховуються шуми, які виникають при перистальтиці шлунку та кишок. У випадках стенозування кишечника (пухлина, виражений спайковий процес), при ентеритах виникає підсилення перестальтики, внаслідок чого над черевною порожниною вислуховується голосне бурчання.

Велике діагностичне значення має відсутність кишечних шумів, що є ознакою парезу кишечника та буває при перитонітах. Фізіологічний парез кишечника буває після оперативних втручань на шлунково-кишковому тракті.

При аскультації інколи вислуховується шум тертя очеревини над ділянкою печінки при перигепатитах, перихолециститах, над ділянкою селезінки при периспленіті.

Пальпація живота.

Розрізняють поверхневу (орієнтовну) та глибоку пальпацію. Поверхнева пальпація дає можливість визначити обмежену та загальну болючість черевної стінки. та ступінь напруження м'язів при патологічних процесах в черевній порожнині. Окрім того, поверхнева пальпація дозволяє виявити в черевній стінці ущільнення, вузли, кили, пухлини, розходження прямих м'язів живота та визначити симптом Щоткіна-Блюмберга (посилення больового відчуття при швидкому знятті руки з передньої черевної стінки). Посилення больового відчуття повязане із струсом запаленного листка очеревини у хворих на розлитий або обмежений перитоніт. Поверхнева пальпація живота проводиться таким чином, що лікар стає справа від хворого, кладе свою праву руку на живіт хворого плазом та обережно, не намагаючись особливо проникати вглиб, починає пальпаторно досліджувати всю ділянку живота. Починають звичайно із лівої пахової ділянки (при відсутності скарг хворого на біль в цій ділянці живота), поступово переміщують долоню з одного місця в інше. Щоб уникнути рефлекторного скорочення м'язів черевного пресу у чутливих суб'єктів, слід відволікти увагу хворого розмовою.

В нормі черевна стінка м'яка та безболісна. За ступенем вираженості загального (дифузного) або місцевого напруження розрізняють резистентність черевної стінки та м'язове напруження — ригідність мускулатури черевного пресу.

Резистентність черевної стінки спостерігається при патологічних змінах в органах черевної порожнини при відсутності запалення очеревини. При цьому опір черевної стінки пальпуючим пальцем зменшується або зникає при відволіканні уваги хворого. При м'яовому напруженні виникає більш виражене та постійне напруження черевного пресу у зв'язку з втягненням в запальний процес очеревини. При цьому відмічається позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.

Місцеве напруження черевної стінки спостерігається при обмеженому перитоніті, що виникає при гострому холециститі, апендициті; загальне напруження – при розлитому перитоніті, який сигналізує про "катастрофу" в черевній порожнині (перфоративна виразка шлунку, кишечника, перфоративний холецистит, апендицит).

Визначення вільної рідини в черевній порожнині методом флюктуації або зиблення.

Для цього досліджуючий прикладає долоню лівої руки до бокової поверхні правої половини живота хворого, а пальцями правої руки проводить короткі поштовхи та клацає по боковій поверхні лівої половини живота.

При наявності рідини в черевній порожнині ліва рука ясно відчуває її поштовхи відповідно поштовхам пальців правої руки. При сильному напруженні череної стінки поштовхи можуть хвилеподібно передаватися крізь пальпуючу її руку та при відсутності рідини в черевній порожнині. Щоб відрізнити цю несправжню флюктуацію від справжньої, роблять таким чином: помічник досліджуючого кладе вертикально по середній лінії живота долоню чи книгу ребром. Це попереджає розповсюдженню хвилі на іншу половину черевної стінки, якщо тільки в черевній порожнині нема рідини.

Матеріали для самоконтролю

А. Завдання для самоконтролю.

1. Занотувати латинські терміни, які використовуються для позначення основних симптомів захворювань шлунково-кишкового тракту:

Еructatio aere — відрижка повітрям

Regurgitatio cibo — відрижка їжею

Ругоsis — печія

Nausea — нудота

Vomitus — блювота

Наеmatemesis — кривава блювота

Меlaena — дьогтьоподібний чорний стул

Diarrhoea — пpонос

Obstipatio — закреп

Defense musculaire — м'язовий захист

Аbdomen — живіт

Rеgіо еріgаstrіса — верхня область живота

Regio mesogastrica — середня область живота

Regio hypogastrica — нижня область живота

Flank – фланк, бік

Меteorismus — здуття живота

Stria — смуга

Stria gravidarum — смуга на шкірі від вагітності

2. Схематично зобразити послідовністьз’ясування стану травної системи при розпитуванні.

3. Зобразити у вигляді схеми послідовність проведення огляду живота.

4. Занотувати послідовність поверхневої пальпації живота.

Б. Тестові завдання для самоконтролю

1. Коли спостергіється “відрижка тухлим”:

1. При виразковій хворобі шлунка.

2. При виразковій хворобі 12-палої кишки.

3. При пилоростенозі.

4. При панкреатиті.

5. При цирозі печінки.

2. Коли спостергіється “відризка тухлим:

1. При гіпоацидітас.

2. При гіперацидітас.

3. При анацидітас.

4. При шлунковій ахілії.

5. При нормацидітас.

3. Внаслідок чого виникає печія:

1. Гіперацидітас.

2. Гіпоацидітас.

3. Анацидітас.

4. Гастроезофагалього рефлюксу.

5. Гастродуоденального рефлюксу.

4. Блювання “кавовою гущею” спостерігається при:

1. Стенозі воротаря.

2. Шлунковій кровотечі на фоні ахілії.

3. Шлунковій кровотечі на фоні нормацидітас або гіперацидітас.

4. Жовтяниці.

5. Зловживанні кавою.

5. Блювання їжею, яка була з’їдена 1—2 та більше діб тому, спостерігається при:

1. Стенозі воротаря.

2. Раку шлунка.

3. Виразковій хворобі шлунка.

4. Виразковій хворобі 12-палої кишки.

5. Атрофічному гастриті та гастроптозі.

6. Біль в епігастральній ділянці оперізуючого характеру з ірадіацією у спину свідчить про:

1. Гастрит або виразкову хворобу шлунка.

2. Дуоденіт або виразкову хворобу 12-палої кишки.

3. Панкреатит.

4. Холецистит.

5. Холангіт.

7. Коли виникає м’язовий дефанс:

1. При запаленні органів черевної порожнини.

2. При запаленні очеревини.

3. При виразковій хворобі шлунка.

4. При виразковій хворобі 12-палої кишки.

5. При пілоростенозі.

8. Коли спостерігається симптом флуктуації у черевній порожнині:

1. При метеоризмі.

2. При асциті.

3. При ожирінні.

4. При набряклості передньої черевної стенки.

5. При пілоростенозі.

9. Коли виникає мелена:

1. При кровотечі в черевну порожнину.

2. При кишковій кровотечі.

3. При шлунковій кровотечі.

4. При гемолітичній жовтяниці.

5. При паренхіматозній жовтяниці.

10. Коли розвивається “голова Медузи”:

1. При вагітності.

2. При ожирінні.

3. При підвищенні тиску у системі ворітної вени.

4. При асциті.

5. При панкреатиті.

11. Коли буває вып’ячений пупок:

1. При метеоризмі.

2. При гастроптозі.

3. При ентероптозі.

4. При асциті.

5. При набряклості передньої черевної стенки.

12. Де в нормі знаходиться нижня межа шлунка:

1. Нижче пупка на 2—3 см.

2. Вище пупка на 2—3 см.

3. На рівні пупка.

4. Вище пупка на 3—4 см.

5. Нижче пупка на 3—4 см.

13. Коли пальпується мала кривизна шлунка:

1. В нормі.

2. При гастроптозі.

3. При збільшенні шлунка.

4. При зменшенні шлунка.

5. При гастриті.

14. Чому дорівнюються розміри нормальної печінки за Образцовим:

1. 10—12, 9—11, 8—10 см.

2. 12—14, 11—13, 10—12см.

3. 13—15, 12—14, 11—13 см.

4. 9—10, 8—9, 7—8 см.

5. 8—9, 7—8, 6—7 см.

15. Коли спостерігається ранкове “кисле блювання”;

1. При виразковій хворобі шлунка.

2. При виразковій хворобі 12-палої кишки.

3. При холециститі.

4. При панкреатиті.

5. При цирозі печінки.

16. Коли вислуховується шум тертя очеревини:

1. При посиленні перистальтики кишок.

2. При коліті.

3. При перитоніті.

4. При ентериті.

5. При жовчнокам’яній хворобі.

17. Який перкуторний тон спостерігається при перкусії живота здорової людини:

1. Тупий.

2. Притуплений.

3. Притуплений тимпаніт.

4. Тимпанічний.

5. Гучний низький тимпаніт.

18. Який перкуторний тон спостерігається при метеоризмі:

1. Тупий.

2. Притуплений.

3. Притуплений тимпаніт.

4. Ясний.

5. Гучний низький тимпаніт.

19. Який перкуторний тон спостерігається при асциті:

1. Тупий або притуплений.

2. Притуплений.

3. Притуплений тимпаніт.

4. Тимпанічнйи.

5. Гучний низький тимпаніт.

20. Коли виникає “шум плескоту Гіпократа”:

1. При знаходженні у шлунку повітря.

2. При знаходженні у шлунку рідини.

3. При одночасному нахождении знаходженні у шлунку великої кількості рідини та повітря.

4. При асциті.

5. При метеоризмі.

21. Де в нормі розташована горизонтальна частина попереково-ободової кишки:

1. На рівні пупка.

2. На 1—2 см выще пупка.

3. На 2—3 см выще пупка.

4. На 2—3 см нижче пупка.

5. Нижче великої кривизни шлунка на 2—3 см.

22. Коли живіт має вигляд “живота лягушки”:

1. При метеоризмі.

2. При асциті.

3. При вагітності.

4. При гастроптозі.

5. При перитоніті.

23. Коли спостерігається “доскоподібний живіт”:

1. При метеоризмі.

2. При асциті.

3. При вагітності.

4. При ожирінні.

5. При перитоніті.

24. Перкуторно над правою реберною дугою визначається тимпаніт при:

1. Шлунково-кишковій кровотечі

2. Жовчнокам’яній хворобі

3. Пенетрації виразки шлунка

4. Перфорації виразки шлунка

5. Холангіті

25. Болючість при пальпації в точці Кера свідчить про ураження:

1. Голівки підшлункової залози

2. Жовчного міхура

3. Цибулини 12-палої кишки

4. Тіла шлунка

5. Тіла підшлункової залози

26. Позитивний симптом Менделя – це болючість при постукуванні

1. В ділянці проекції жовчного міхура

2. В епігастрії

3. Над поперековою ділянкою

4. Під лівою реберною дугою

5. По правій реберній дузі

27. Підвищення кислотності шлункового соку позначається терміном

1. Ахілія

2. Ахолія

3. Гастросукорея

4. Гіперацидітас

5. Холестаз

28. Позитивний симптом Щьоткіна-Блюмберга виявляється при

1. Асциті

2. Кахексії

3. Метеоризмі

4. Ожирінні

5. Перитоніті

29. При перитоніті під час поверхневої пальпації визначається:

1. М’який живіт, дифузно болючий при пальпації

2. Напруження м’язів черевної стінки

3. Потовщення м’язів черевної стінки

4. Розходження м’язів черевної стінки

5. Розслаблення м’язів черевної стінки

30. Позитивний симптом флюктуації спостерігається при наявності:

1. Асциту

2. Гепатомегалії

3. Кахексії

4. Метеоризму

5. Ожиріння

31. Сукупність яких скарг називають диспептичним синдромом?

1. Анорексія, кардіалгія, тенезми

2. Дисфагія, гикавка, дизурія

3. Печія, головний біль, пронос

4. Зниження апетиту, нудота, блювання

5. Слюнотеча, серцебиття, закрепи

32. Виберіть скарги, які найбільш повно характеризують синдром шлункової диспепсії:

1. Закрепи, метеоризм, бурчання в животі.

2. Гіркий присмак у роті, болі та важкість у правому підребір’ї.

3. Печія, відрижка, нудота, блювання.

4. Схуднення, відраза до м’ясної їжі, болі в животі.

5. Проноси, тенезми, домішки крові у випорожненнях.

33. Виберіть скарги, які найбільш повно характеризують синдром кишкової диспепсії::

1. Закрепи, метеоризм, бурчання в животі.

2. Гіркий присмак у роті, болі та важкість у правому підребір’ї.

3. Печія, відрижка, нудота, блювання.

4. Схуднення, відраза до м’ясної їжі, болі в животі.

5. Чорні випорожнення, блювання кавової гущею.

34. Чим частіше проявляється шлункова кровотеча:

1. Посилення болі в епігастральній ділянці.

2. Гіркий присмак у роті, болі та важкість у правому підребір’ї.

3. Печія, відрижка, нудота, блювання.

4. Схуднення, відраза до м’ясної їжі, болі в животі.

5. Чорні випорожнення, блювання кавової гущею.

35. При пальпації якого з перерахованих відділів ШКТ в нормі визначається бурчання

1. Сигмоподібної кишки.

2. Термінального відділу здухвинної кишки.

3. Нисхідної ободової кишки.

4. Червоподібного відростку.

5. Левої частини поперечно-ободової кишки.