М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного фак-ту №2 Завідувач кафедри проф. Жебель В. М. 200 р. Методичні рекомендації
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №1 Завідувач, 1218.04kb.
- М.І. Пирогова «Затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №3 Завідувач, 744.18kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №3 Завідувач, 767.44kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 280.36kb.
- Н.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного, 3564.3kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 265.61kb.
- М.І. Пирогова "Затверджено" на методичній нараді внутрішньої медицини №3 Завідувач, 449.35kb.
- М.І. Пирогова затверджено на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 20 р. Методичні, 1518.28kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 415.01kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри Жебель, 566kb.
5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до занять
5.1 Аналізувати результати інструментальних (фіброгастродуоденоскопія, УЗД, рентгенологічні обстеження і т.д.) та лабораторних досліджень (шлунковий вміст, сеча, біохімічні показники, аналізи крові і т.д.), посилаючись на добру теоретичну підготовку.
5.2 Теоретичні питання до заняття:
1. Знати необхідність застосування і суть слідуючих методів дослідження:
- біохімічні, імунологічні, серологічні, УЗД;
- рентгенологічного дослідження: холецистографія, комп’ютерна томографія, ретроградна холангіографія;
- лапароскопія.
2. Знати основні синдроми, які спостерігаються при захворюваннях органів травлення.
3. Знання змін в ротовій порожнині при хворобах органів травлення.
5.3 Практично студент повинен вміти оцінити будь-яке лабораторне чи інструментальне дослідження (його результат), яке було призначене хворому з захворюванням органів травлення.
6. Матеріали для самоконтролю (додаються).
7. Рекомендована література
- Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими // під ред. А.А. Єпішина. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2001.
- Пропедевтика внутренних болезней. Учебное пособие для студентов медицинских вузов. Под ред. Ю.С. Махова. СПб: «Специальная литература», 1998.
- Основы клинической диагностики внутренних болезней // Под ред. М.А.Мухина, В.С.Моисеева. – Москва: «Медицина», 1997.
- Диагностика внутренних болезней // Под ред. М.Б.Шкляра. – «Вища школа», 1972.
- Внутрішні хвороби. Підручник для студентів Стоматологічного факультету // Під редакцією М.С.Расіна. – Полтава, 2002.
К.м.н. Філенко Л.В.
Міністерство охорони здоров’я України
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова
«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
внутрішньої медицини
медичного факультету №2
Завідувач кафедри
_________д.м.н., проф. Жебель В.М.
«____» ________________ 200___ р.
Методичні рекомендації
Для самостійної роботи студентів
при підготовці до практичного заняття
| Навчальна дисципліна | Пропедевтика внутрішньої медицини |
| Модуль № | 2 |
| Змістовий модуль № | |
| Тема заняття | Клініко-інструментальне та лабореторне дослідження хворих на хронічний гастрит, виразкову хворобу шлунку та 12-ти палої кишки. Основні синдроми та симптоми |
| Курс | 3 |
| Факультет | Медичний №2 |
Вінниця - 2008
1. Актуальність теми
Студент повинен усвідомити актуальність даної теми, можливість, завдяки отриманим знанням, встановити ранній діагноз, своєчасно лікувати т профілактувати ускладнення.
Діагностичний пошук починається від простих ознак – симптомів, через складні – синдроми, до встановлення та верифікації клінічного діагнозу.
2. Конкретні цілі:
2.1 Студент повинен знати:
- анатомо-фізіологічні дані системи травлення;
- принципи діагностики хвороб системи травлення;
- методи клінічного обстеження;
- особливості анамнезу при патології системи травлення.
2.2 Методично правильно проводити розпитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюванням травної та видільної систем.
2.3 Уміти узагальнювати результати фізикального обстеження органів шлунково-кишкового тракту, нирок та вирізняти основні симптоми її ураження.
3. Базовий рівень підготовки
| Назва попередньої дисципліни | Отримані навики |
| Анатомія | Анатомічна будова органів травлення |
| Нормальна фізіологія | Процес травлення при відсутності патології з боку шлунково-кишкового тракту |
| Патологічна фізіологія | Результати фіз.методів дослідження при патології органів травлення |
| Стоматологія | Зміни в ротовій порожнині при захворюванні шлунково-кишкового тракту |
4. Організація змісту навчального матеріалу
Травна система людини включає: ротову порожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонку, товсту кишку, підшлункову залозу та гепатобіліарну систему.
Порожнина рота, верхній відділ стравоходу знаходяться в ділянці шиї і голови.
В грудній порожнині – стравохід, в черевній – шлунок, тонка й товста кишки, печінка, підшлункова залоза. У ділянці тазу – пряма кишка.
Більшість органів травного апарату мають трубкоподібну форму і складаються із слизової, м’язової, серозної (зовнішньої) оболонок.
Зуби розміщені в зубних альвеолах і бувають молочні (dentes deciodui) та постійні (dentes permanentes). У дорослої людини є 32 постійних зуба.
Язик – м’язовий орган. Він складається з тіла, кінчика та кореня. У слизовій оболонці язика є 5 видів сосочків: ниткоподібні, конічні, грибоподібні, сочевицеподібні, листоподібні. Під слизовою оболонкою порожнини рота є багато невеликих слизових та серозних залоз, які, залежно від розміщення, називають губними, щічними, кутніми та язиковими. Вони утворюють групу малих слинних залоз. Крім цих залоз, виділяють ще групу великих слинних залоз. Всі вони парні. До них відносяться: привушна, піднижньощелепна, під’язикова.
Фізіологія травлення:
Для оптимального життєзабезпечення дорослій людині необхідно щодня споживати до 1 кг щільної їжі і 2 л рідини.
Ротова порожнина – виділення слини 1000-1500 мл/добу, їжа затримується на секунду.
Стравохід –їжа проходить за секунду. Будь-яку їжу необхідно запивати.
Шлунок – виробляється до 2000 мл/добу шлункового соку, їжа затримується впродовж 1-4 год.
Печінка – виробляється 500-1100 мл/добу жовчі.
Підшлункова залоза – виробляється 1000-1500 мл/добу панкреатичного соку.
Дванадцятипала кишка (дуоденим) – компоненти їжі перетравлюються впродовж 208 год. Під впливом травних ферментів і жовчі.
Тонка і товста кишка – закінчується перетравлення їжі і засвоєння її компонентів упродовж 10-40 год.
Методи клінічного обстеження
Стравохід:
Розпитування: Скарги основні:біль при гострих при гострих запальних ураженнях слизової стравоходу, опіках.
Дисфагія – це розлад акту ковтання.
Печія – сприймається хворим як відчуття печіння за грудиною, часом в епігастрії. Пов’язана з подразненням термінального відділу стравоходу кислим вмістом шлунку (рефлюкс-езофагіт).
Стравохідне блювання: яке відрізняється лише значно більшим об’ємом блювотних мас. Відригування: обумовлене скороченням м’язів шлунка на тлі синхронного розслаблення нижнього стравохідного сфінктера.
Зригування – повторне заковтування відригуваної їжі. Дуже часто виникає у новонароджених, при неврозах, спазмах кардій.
Гикавка – вказує на втягнення в процес діафрагмального нерва.
Кровотеча – виникає з розширених вен стравоходу, виразці стравоходу, розпаді пухлини стравоходу.
Гіперсалівація – рефлекторна (через блукаючий нерв) гіперфункція слинних на тлі подразнення рецепторів стравоходу. Заковтування великої кількості слини веде до її скупчення над звуженою ділянкою стравоходу. Це ще більше посилює дисфагію.
Шлунок:
Розпитування: Скарги. Головними скаргами при захворюванні шлунка є біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, відригування, печія, порушення апетиту, спотворення. На основі скарги можемо виділити чотири синдроми – больовий, диспепсичний, шлункової кровотечі, астеновегетативний.
Так само деталізують скарги при розпитуванні за інші органи травної системи: кишечник, підшлункова залоза, печінка. Дуже уважно проводять об’єктивне обстеження.
Огляд – за загальноприйнятою схемою.
Огляд ротової порожнини проводиться дуже ретельно. Відсутність значного кількості зубів не забезпечує достатнього пережовування їжі, а наявність карієсних зубів спричиняє поширення до шлунку мікробної флори. Це призводить до виникнення захворювань шлунково-кишкового тракту.
Язик, як вважається, є «дзеркалом шлунково-кишкового тракту». При гострому гастриті язик обкладений сіро-білим нальотом з неприємним запахом. При перитоніті язик сухий. При захворюванні на рак шлунку та гастрит з пониженою кислотністю язик із згладженими сосочками. При гастриті з підвищеною кислотністю сосочки на язиці різко виражені. Язик при захворюваннях кишечника нерідко стає малиново-червоним, сосочки його згладжуються, це дістало назву «кардинальський язик». Ясна можуть бути розпушеними і кровоточити. При хронічних захворюваннях спостерігається авітаміноз, що виявляється запаленням шкіри у куточках рота – так званий ангулярний стоматит.
Огляд живота проводять в двох положеннях хворого: у вертикальному і горизонтальному. Пальпація живота вимагає чіткого уявлення про топографію органів черевної порожнини. Проводиться у вертикальному, так і у горизонтальному положенні хворого. Починають із поверхневої, мета якої – виявити болючість, напруження черевної стінки, випинання та ущільнення в черевній порожнині. Для визначення їхньої локалізації розрізняють дев’ять топографічних ділянок: епігастрій (надчерев’я, що охоплює власне епігастрій, праве і ліве підребер’я); мезогастрій (навколопупкова, права і ліва здухвинні ділянки); гіпогастрій (права і ліва пахвові та надлобкова ділянки). Проводяться поверхнева та глибока, методична топографічна, ковзна пальпація.
Послідовність пальпації органів черевної порожнини:
- Сигмоподібна кишка.
- Сліпа кишка.
- Висхідна та нисхідна ободова кишки.
- Шлунок.
- Поперечно-ободова кишка.
- Печінка.
- Селезінка.
- Підшлункова залоза.
Перкусія живота – у здорових людей виявляється тимпанічний звук. Над проекцією печінки в правому підребер’ї – тупий звук. Зникнення тупого звуку і поява замість нього тимпанічного звуку свідчать про навність вільного повітря в черевній порожнині (при перфоративній виразці шлунка чи дванадцятипалої кишки).
5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
5.1 Перелік термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Гормони дванадцятипалої кишки:
ентерогастрон (протидіє каст рину);
секретин (стимулює функцію підшлункової залози, утворення шлункового соку);
холецистокінін – панкреозилін (стимулює функцію жовчного міхура і ферментосекреторну функцію підшлункової залози);
вілікінін (стимулює скорочення кишкових війок);
ентерокринін (стимулює секреторну діяльність кишок);
соматостатин.
Ферменти підшлункової залози: трипсин, амілаза, ліпаза, мальтоза.
Залозисті клітини підшлункової залози – острівці Латерганса.
Секрет залозистих клітин – інсулін. Він безпосередньо надходить в кров, впливає на цукрозатримну функцію печінки. Інсулін – поліпептид, містить залишки 51 амінокислоти, стимулює біосинтез білків, жирів, вуглеводів. Основні функції – зниження рівня глюкози в кров.
Альфа-клітини продукують гормон глюкагон, він підвищує вміст цукру в крові.
Дельта-клітини виробляють гормон соматостатин. Якщо його кількість є недостатньою, виникає всмоктування їжі та гіперглікемія, що переходить у гіпоглікемію.
5.2 Теоретичні питання до заняття
- Дати визначення термінам «симптом» і «синдром».
- Принципи діагностики хвороб системи травлення.
- Методи клінічного обстеження: розпитування, анамнез хвороби, анамнез життя.
5.3 Практично студент повинен вміти:
- провести об’єктивне обстеження хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація) з захворюваннями органів травлення;
- звернути увагу на патологічні зміни, які мають місце при цих захворюваннях;
- вміти провести диференційний діагноз по ознакам, отриманим при обстеженні хворого;
- провівши клінічне обстеження тематичного хворого, визначити необхідний об’єм додаткових методів обстеження для верифікації діагнозу.
6. Матеріали для самоконтролю (додаються)
7. Рекомендована література
- Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими // під ред. А.А. Єпішина. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2001.
- Пропедевтика внутренних болезней. Учебное пособие для студентов медицинских вузов. Под ред. Ю.С. Махова. СПб: «Специальная литература», 1998.
- Основы клинической диагностики внутренних болезней // Под ред. М.А.Мухина, В.С.Моисеева. – Москва: «Медицина», 1997.
- Диагностика внутренних болезней // Под ред. М.Б.Шкляра. – «Вища школа», 1972.
- Внутрішні хвороби. Підручник для студентів Стоматологічного факультету // Під редакцією М.С.Расіна. – Полтава, 2002.
К.м.н. Філенко Л.В.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
«ЗАТВЕРДЖЕНО»
на методичній нараді кафедри
внутрішньої медицини
медичного факультету №2
Завідувач кафедри
______________ проф. Жебель В.М.
«______»_______________ 20__ р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для самостійної роботи студентів
при підготовці до практичного заняття
| Навчальна дисципліна | Пропедевтика внутрішньої медицини |
| Модуль № | 2 |
| Змістовий модуль № | 7 |
| Тема заняття | Основні симптоми та синдроми при захворюваннях жовчовивідних шляхів: хронічному холециститі, холангіті, жовчнокам’яній хворобі |
| Курс | 3 |
| Факультет | Медичний № 2 |
Вінниця - 2008
1. Актуальність теми
Захворювання жовчовивідних шляхів залишаються важливою медико-соціальною проблемою. Це зумовлено їх значною поширеністю, досить високими показниками інвалідизації та смертності, а також суттєвими економічними витратами обумовленими цими захворюваннями.
Проводячи розпитування хворого, лікар водночас оглядає його не лише з педагогічних міркувань, а й для засвоєння послідовності обстеження хворого. Спочатку проводять загальний огляд, а потім послідовно оглядають ділянки тіла. Методично правильно послідовно проведений огляд хворого при достатній інформованості лікаря про діагностичне значення виявлених ознак дає підстави для встановлення попереднього діагнозу. Діагностична результативність огляду визначається ерудицією лікаря (побачити можна лише те, що знаєш) не тільки у терапії, але і в суміжних галузях медицини. Виявлення ознак, специфічних для певного захворювання (патогномонічних симптомів) дозволяє досвідченому клініцистові діагностувати захворювання "з першого погляду", але це не звільняє від методичного послідовного огляду хворого.
2. Конкретні цілі:
- ознайомитись з етіологією та патогенезом хронічного холециститу, холангіту, жовчнокам’яної хвороби;
- ознайомитись з основними причинами дискінезій жовчовивідних шляхів;
- ознайомитись з методикою проведення інструментальних методів дослідження при захворюваннях жовчовивідних шляхів;
- знати визначення хронічного холециститу, холангіту, жовчнокам’яної хвороби;
- знати основні типи дискінезій жовчовивідних шляхів;
- знати основні скарги хворих на холецистит та холангіт, жовчнокам’яну хворобу ;
- знати основні прояви жовтяничного синдрому та синдрому холестазу;
- знати ті зміни зовнішнього вигляду хворого, які можуть бути присутні при патології жовчовивідних шляхів;
- вміти послідовно з´ясовувати та деталізувати скарги хворого на холецистит та холангіт, жовчнокам’яну хворобу;
- вміти збирати анамнез захворювання та життя;
- вміти провести загальний огляд хворого, дати клінічну інтерпретацію.
- оволодіти навичками інтерпретації лабораторних методів обстеження хворих із захворюваннями жовчовивідних шляхів;
- оволодіти методикою пальпації живота для виявлення ряду симптомів, характерних для хронічного холециститу, жовчнокам’яної хвороби;
- вміти виявляти симптоми характерні для хронічного холециститу, жовчнокам’яної хвороби;
- вміти скласти алгоритм додаткових методів обстеження для верифікації діагнозу у тематичних хворих;
- вміти провести диференційну діагностику між хронічним холециститом, холангітом та жовчнокам’яної хворобою;
3. Базовий рівень підготовки
| Назва попередньої дисципліни | Отримані знання |
| Нормальна анатомія | Анатомічну характеристику жовчовивідних шляхів, розташування жовчного міхура та жовчовивідних протоків в черевній порожнині, їх кропостачання та інервацію. Проекцію жовчного міхура на черевну стінку. |
| Нормальна фізіологія | Фізіологічні механізми функції жовчного міхура та жовчовивідних протоків, нейро-гуморальні механізми секреції жовчі. |
| Гістологія | Гістологічну структуру жовчного міхура та жовчовивідних протоків |
| Біохімія | Біохімічний склад жовчі |
| Догляд за хворими | Знати правила проведення особистої гігієни хворого, правила догляду за шкірою і слизовими оболонками у важкохворих, правила запобігання утворення пролежнів. Надавати долікарську допомогу при захворюваннях жовчовивідних шляхів. |
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- Повторити схему обстеження хворого.
- Повторити послідовність збору анамнезу.
- Повторити послідовність проведення загального огляду.
- Вивчити скарги хворих із захворюваннями жовчного міхура та жовчовивідних протоків, їх деталізацію.
- Вивчити особливості збирання анамнезу захворювання та життя у хворих із захворюваннями жовчовивідних шляхів.
- Вивчити дані фізикального обстеження хворих на хронічний холецистит, холангіт, жовчнокам’яну хворобу.
- Повторити топографічні зони та топографічні лінії на поверхні живота.
- Вивчити методику виконання симптомів: Кера, Ортнера, Мерфі, Лепене-Василенка, Мюссі-Гергієвського (френікус-симптом).
- Вивчити інструментальні методи дослідження жовчовивідних шляхів (УЗД, оглядову рентгеноскопію та рентгенографію, пероральну холецистографію, ЕРХПГ, в/в холеграфію, лапароскопія, комп’ютерна томографія).
- Вивчити лабораторні методи дослідження необхідні для діагностики синдрому жовтяниці та синдрому холестазу.
- Вивчити методику проведення дуоденального зондування та вміти оцінити отримані результати.
- Вміти надавати невідкладну допомогу при печінковій коліці.
- В робочий зошит виписати основні терміни та їх визначення
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
| Термін | Термін | |
| Диспепсичний синдром | Симптом Василенка | Ахолія |
| Металевий присмак в роті | Симптом Мюссі-Георгієвського | Холестерин, жовчні кислоти |
| Відрижка | Симптом Курвуаз'є-Тер'є | Холато-холестериновий коефіцієнт |
| Блювота | Симптом Щьоткина-Блюмберга | Сфінктер Одді, Лютенса, Маріцці |
| Метеоризм | Гіперпігментація | Лужна фосфатаза |
| Ксантоми | Іктеричність шкіри, склер | Дуоденальне зондування |
| Ксантелазми | Гемолітична жовтяниця | Порція А, В,С |
| Ожиріння | Печінково-клітинна жовтяниця | Індекс літогенності |
| Симптом Мерфі | Обтураційна жовтяниця | Бактеріологічне дослідження жовчі |
| Симптом Орнера | Білірубін загальний, прямий, непрямий | Холевід, білігност |
| Симптом Кера | Уробілін, стеркобілін | Реакція Ван-ден-Берга |