М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні рекомендації

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Актуальність проблеми Учбові цілі Зміст теми Період одужання. Лікування та профілактика. Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають: А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокис D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень Е. Проведення профілактичних медичних оглядів 10. До віддалених наслідків інтоксикації миш’яковистим воднем слід віднести: А. Дисциркуляторну енцефалопатію При явищах гострої уремії, що може виникнути внаслідок отруєння миш’яковистим воднем, використовують: А. НПЗЗ В. Гемодіаліз Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають: А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокис D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень Е. Проведення профілактичних медичних оглядів До віддалених наслідків інтоксикації миш’яковистим воднем слід віднести: А. Дисциркуляторну енцефалопатію 6. При явищах гострої уремії, що може виникнути внаслідок отруєння миш’яковистим воднем, використовують: А. НПЗЗ В. Гемодіаліз Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають: А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокис D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень Е. Проведення профілактичних медичних оглядів Задачі „крок-2” А. Використання екранування за допомогою органічного скла В. Використання водної завіси С. Використання захисних костюмів та про Клінічні задачі

Подобный материал:

• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 280.36kb.
• М.І. Пирогова затверджено на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 20 р. Методичні, 1518.28kb.
• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного, 5283.46kb.
• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №3 Завідувач, 767.44kb.
• М.І. Пирогова «Затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №3 Завідувач, 744.18kb.
• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 415.01kb.
• М.І. Пирогова,,Затверджено,, на методичній нараді кафедри очних хвороб 2ОО8р.№ завідувач, 381.56kb.
• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
• М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №1 Завідувач, 1218.04kb.
• М.І. Пирогова затверджено на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 20 р. Методичні, 1007.04kb.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова


«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

_________________________

Завідувач кафедри

______________ _______________

«______»_____________200 ___ р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль №
Змістовий модуль	Професійні хвороби
Тема заняття	Отруєння миш’яковистим воднем
Курс	5
Факультет	Медичний №2

Вінниця – 2010


Актуальність проблеми:

На сьогоднішній день в умовах сучасного виробництва використовується велика кількість фізичних факторів, хімічних реагентів. Широко розповсюдженим є використання взаємодії мінеральних кислот з металами при гальванопластиці, лудінні, паянні, виробництві анілінових барвників, ацетилена, при відокремленні срібла з цинкового пилу, що містить срібло, протравлюванні листового заліза для подальшого його покриття цинком чи оловом. Миш’яковистий водень утворюється в якості побічного продукту при виробничих процесах, пов’язаних з впливом кислот на метали. Миш’яковистий водень є надзвичайно отруйною, сполукою, тому будь-яке виробництво, пов’язане з використанням метала, який контактує з кислотами, вважається потенційно небезпечним відносно можливості отруєння і має знаходитись під особливим спостереженням органів санітарного нагляду. Отже, надзвичайно важливим завданням є вивчення методів запобігання отруєнню, знання клінічної картини, стандартів надання першої медичної допомоги та лікування наслідків отруєння.


Учбові цілі:

1. 
   Ознайомити студентів з умовами виробництва, за яких може відбутися отруєння миш’яковистим воднем.
   
2. Ознайомити студентів з особливостями патогенезу гемолітичної дії миш’яковистого водня.
   
3. Ознайомити студентів з особливостями клінічної картини притаманної отруєнню миш’яковистим воднем.
   
4. Навчити студентів методам профілактики отруєння в умовах виробництва, ознайомити зі стандартами надання першої медичної допомоги та лікування наслідків отруєння.
   

Студент повинен знати:

1. 
   Фізико-хімічні особливості миш’яковистого водня. Умови виробництва, за яких може відбутися отруєння миш’яковистим воднем.
   
2. Аспекти патогенезу гемолітичної дії миш’яковистого водня.
   
3. Особливості клінічної картини притаманної отруєнню миш’яковистим воднем.
   
4. Класифікацію отруєння (за ступенем важкості, по тривалості впливу).
   
5. Особливості пат. анатомічної картини притаманної отруєнню миш’яковистим воднем.
   
6. Методи профілактики отруєння в умовах виробництва, стандарти надання першої медичної допомоги та лікування наслідків отруєння.
   

Студент повинен уміти:

1. Збирати анамнез та проводити клінічне обстеження хворих, що отруїлися в умовах виробництва.
   
2. Розпізнавати основні клінічні синдроми та симптоми, що притаманні отруєнню миш’яковистим воднем.
   
3. Самостійно трактувати дані клінічних, лабораторних, інструментальних методів дослідження.
   
4. Визначати перелік профілактичних та лікувальних заходів при отруєнні миш’яковистим воднем. Надати першу невідкладну допомогу постраждалим.
   

Зміст теми

Миш’яковистий водень - безкольоровий газ, який в 2,73 рази важчий повітря. Хімічно чистий – він не має запаху, однак, швидко розкладаючись при звичайній температурі, він набуває запаху часнику. Миш’яковистий водень утворюється в якості побічного продукту при виробничих процесах, пов’язаних з впливом кислот на метали (так як вони нерідко містять домішки миш’яка).

Повне очищення від миш’яка цинка, заліза та деяких інших металів є вкрай важким процесом. Також відомо, що технічна сірчана та хлористоводнева кислоти містять деяку кількість миш’яка. Цим пояснюється можливість нещасних випадків при отриманні водня в хімічних лабораторіях, а також на виробництвах, де використовуються реакції взаємодії мінеральних кислот з металами: при гальванопластиці, лудінні, паянні, при виробництві анілінових барвників, ацетилена, при відокремленні срібла з цинкового пилу, що містить срібло (особливо у випадках використання нечистої хлористоводневої кислоти). При протравлюванні листового заліза для подальшого його покриття цинком чи оловом. Наводяться випадки отруєння при очищенні цистерн з-під сірчаної кислоти, на підводних човнах в результаті утворення миш’яковистого водня в акумуляторних приміщеннях, що містять миш’як в свинцево-сурм’яному сплаві, при недбалому зберіганні препаратів, які відносяться до групи інсектицидів. Треба зауважити, що будь-яке виробництво, пов’язане з використанням метала, який контактує з кислотами, вважається потенційно небезпечним відносно можливості отруєння і має знаходитись під особливим спостереженням органів санітарного нагляду. Гранично допустима концентрація в повітрі робочих приміщень відповідає 0,3 мг/м3.

Миш’яковистий водень є надзвичайно отруйним. До організму він потрапляє через органи дихання, не подразнюючи при цьому слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Миш’яковистий водень є гемолітичною отрутою, виражена дія якої проявляється вже через 2 - 3 години після контакту з ним.

В організмі миш’яковистий водень окислюється до миш’яка і виводиться головним чином через нирки та кишківник. Патогенез гемолітичної дії миш’яковистого водень остаточно не з’ясований. Можливо, що гемоліз обумовлений рядом чинників:

1. Гальмуванням дії каталази, що міститься в еритроцитах, яка в звичайних умовах забезпечує розкладання перекису водня. Припускають, що накопичення надлишкової кількості перекису водня, який утворюється внаслідок тканинних окислювальних процесів, обумовлює підсилений гемоліз.

2. Іншою можливою причиною гемоліза є утворення всередині еритроцитів в процесі окислення миш’яковистого водня в миш’яковистий ангідрид гемолітично діючих продуктів одночасно з руйнуванням глутатіона (здатного гальмувати гемоліз).

3. Нарешті не можна виключити гемолітичної дії самого металічного миш’яка, що накопичується в еритроцитах в колоїдному стані. Можна припустити, що при потраплянні в організм миш’яковистий водень вступає у взаємодію з залізом гемоглобіна, що міститься в еритроцитах. При контакті з розчиненим в крові киснем утворюється колоїдний миш’як, який руйнує структуру еритроцитів та обумовлює їх гемоліз. Розвивається аноксія, в організмі накопичуються продукти розпаду гемоглобіна.

За думкою деяких авторів, недостатність кисню в крові є фактором, що гальмує утворення метгемоглобіна. Однак, встановлено, що в перші дні отруєння, окрім отруєння воднем має значення тканинна аноксія, що виникає внаслідок заміни оксигемоглобіна редукованим гемоглобіном.

Клінічна картина. Наслідком бурхливо перебігаючого гемоліза є анемія, ураженя паренхіматозних органів (нирок, печінки). Слід відзначити, що важка клінічна картина отруєння миш’яковистим воднем, що супроводжується ураженням нервової та серцево-судинної систем, порушенням функції печінки та нирок, не може бути повністю поясненою тільки гемолізом. Найвірогідніше, важливішу роль грає безпосередній токсичний вплив миш’яка, що утворюється в процесі окислення миш’яковистого водня, а гемоліз не завжди є вирішальним фактором перебігом інтоксикації. В літературі наводяться випадки смерті хворих з гострою інтоксикацією миш’яковистим воднем в перші дні хвороби, ще до розвитку гострого гемоліза.

При отруєнні миш’яковистим воднем швидко розвивається гемолітична анемія. В перші години інтоксикації кількість еритроцитів різко падає. У важких випадках отруєня миш’яковистим воднем кількість еритроцитів зменшується до 600000 - 800000 в 1 мм3 крові, вільний гемоглобін деякий час циркулює в крові. Однак, через 4 - 5 днів вільний гемоглобін виводиться, кількість його в крові різко знижується і відповідає кількості гемоглобіна, що міститься в еритроцитах. Спостерігаються порушення обміну, які є характерними для гіпоксемічних станів: підвищення вмісту цукру та молочної кислоти в крові, зниження лужних резервів крові. Таким чином, аноксемія гемолітичного характеру обумовлює загальну гіпоксію з відповідними їй проявами.

Прогноз захворювання значною мірою визначається функцією нирок. Сеча набуває інтенсивного червоного забарвлення різних відтінків, кількість сечі різко падає. Вже через 8 - 10 годин після отруєння сича приймає кров’янисте забарвлення (колір м’ясних помиїв), інтенсивність якого швидко наростає, приймає колір червоного вина, а пізніше – виражене чорно-червоне забарвлення. Колір сечі обумовлений виділенням вільного гемоглобіна, а також метгемоглобіна, іноді гематина. Виділення продуктів розпаду еритроцитів (детриту від розклавшихся еритроцитв) обумовлює протеїнурію (до 20%) та високу питому вагу сечі.

Поступово сеча очищується від цих продуктів, світлішає, набуває нормального кольору. Однак через 2-3 дні розвивається олігурія, що змінюється анурією, обумовленою закупоркою ниркових канальців продуктами розпаду еритроцитів. Вміст в крові залишкового азота, сечовини та креатиніна швидко зростає до дуже високих цифр. Виникає гостра ниркова недостатність. Смерть від уремії можлива на 2-4-ту добу.

Розвиток періода ниркової недостатності: по завершенню прихованого періода тривалістю 2 - 3 години з’являються перші ознаки інтоксикації: надзвичайно інтенсивний головний біль, озноб, лихоманка до 38 – 39 градусів, блювота, різкий біль в ділянці попереку.

Сеча вже в перші години інтоксикації набуває бурого забарвлення і містить велику кількість відновленого гемоглобіна. В подальшому (зазвичай на 2-гу добу) розвивається період прогресуючого гемоліза, для якого притаманне падіння кількостіеритроцитів і гемоглобіна. Концентрація білірубіна крові зростає до 6-8 мг%. В сечі багато уробіліна. До кінця 2 - 3-ої доби з’являються симптоми ураження печінки, яка збільшується та стає різко болючою при пальпації, в крові визначається зростання концентрації прямого білірубіна. Сеча внаслідок припинення гемолізу та погіршення видільної функції нирок стає все більш світлою та не містить білка та детриту.

При прогресуванні захворювання наступає період ниркової недостатності, який спостерігається зазвичай на 4-5 день захворювання та характеризується явищами уремії, олігурії, підсиленням головних болей, сонливістю, нудотою, блювотою, явищами вираженої гемолітичної жовтяниці. Хворий впадає в збуджений чи сонливий стан, знову з’являються нудота, блівота, нерідко – пронос. Кількість залишкового азота підвищується до 100 мг% та вище. При прогресуванні процесу утворення сечі припиняється, швидко наростає концентрація залишкового азота крові, та хворий гине при явищах уремії. Смерть настає на 2 - 4-й день, частіше до кінця першого тижня. Слід підкреслити, що, не дивлячись на бурхливий гемоліз, анемія не являється безпосередньою причиною смерті, навіть за дуже низьких показниках гемоглобина.

В ряді випадків в клінічній картині отруєння спостерігаються явища печінкової недостатності, що перебігає по типу токсичного гепатиту. На 3-4-й день інтоксикації з’являються болі в ділянці печінки, розміри її збільшуються, виникають порушення функціональних печінкових проб.

Жовтяниця перших 2-3 днів, обумовлена гемолізом, зазвичай починає зменшуватись, однак при залученні в процес печінки на 3-4 день хвороби, вона знову стає більш інтенсивною і носить змішаний характер. В крові зростає кількість білірубіна (особливо прямого). Слід зауважити, що ураження нирок та печінки може обумовити летальний кінець.

Зміни з боку серцево-судинної системи значною мірою обумовлені анемією і гідремією. Спостерігається збільшення розмірів серця, тахікардія, часто систолічний шум на верхівці, іноді – порушення провідності, артеріальна гіпотензія.

В гострому періоді турбують головні болі, головокружіння, іноді сонливість чи стан різкого збудження. Зазвичай ці явища нестійкі. Особливо слід відзначити пізні зміни з боку периферійної нервової системи по типу поліневритів з різкою болючістю стовбурів та парестезіями.

Гострі отруєння часто виникають раптово, так як контакт з отрутою може пройти непомітно. Небезпека отруєння підсилюється завдяки тому, що характерний для миш’яковистого водня „часниковий запах” з’являється зазвичай не одразу, а лише при його розпаді з утворенням диетиларсина, коли потерпілий вже встигає вдихнути токсичну дозу отрути.

Прихований період триває від 10 - 20 хвилин до 3 - 8 годин (в деяких випадках навіть до 24 годин). Тривалість прихованого періоду залежить від концентрації отрути та тривалості контакту. Характер перебігу отруєння миш’яковистим воднем значною мірою обумовлений індивідуальною реактивністю організму. Перші симптоми при отруєнні миш’яковистим воднем можуть симулювати інфекційне захворювання. Клінічна картина гострого отруєння різноманітна і складається з яскравих симптомів ураження крові, нирок, печінки, нервової та серцево-судинної систем.

Отруєння розрізняють за ступенем важкості: легке, середньої важкості і важке. За легкої інтоксикації після прихованого періода, що перебігає без особливих скарг з’являються перші ознаки отруєння: слабкість, розбитість, головний біль, нудота, іноді блювання. При об’єктивному обстеженні хворі відмічають болі в суглобах, в ділянці попереку. Колір сечі міняється мало. Іноді появу яскраво окрашеної „кривавої” сечі відмічається одразу. Через кілька днів виникає жовтушність та білірубінемія.

За інтоксикації середнього ступені важкості після латентного преіода наступає гострий початок захворювання з ознобом, високою температурою тіла - до 38 - 39°, блювотою, різкими головними болями. Один з основних симптомів – поява темно-бурої сечі (зазвичай через 8 - 10 годин після отруєння). Також виникають болі в суглобах, ділянці попереку, грудній клітці, верхній частині живота та в правому підребер’ї. Жовтяниця, що підсилюється ціанозом, виявляється вже через 6 - 12 годин (спочатку- гемолітична, потім – змішаного характера) та відзначається надзвичайною інтенсивністю та своєрідним „бронзовим” відтінком. В крові підвищується кількість непрямого білірубіна до 2 - 2,5 мг%. На 2 - 4-й день сеча починає світлішати, зникають жовтяниця та протеїнурія. Зазвичай справа не доходить до ниркової недостатності. Зворотній розвиток процесу триває 4-6 тижнів.

Хронічна іинтоксикація миш’яковистим воднем зустрічається вкрай рідко. Характерною для хронічної інтоксикації є помірно виражена вторинна анемія, що перебігає без клінічних ознак гемоліза. Невизначені скарги на головний біль, безсоння, поганий апетит, розлади травлення, швидку втомлюваність, схуднення, «летючі» болі в області шиї, спини, грудної клітини, живота, іноді – шкірні висипи у вигляді петехій, випадіння волосся, ламкість та деформацію нігтів. При об’єктивному обстеженні відмічається блідість шкірних покривів, явища загальної астенії, в крові визначається базофільна зернистість еритроцитів, помірний лейкоцитоз. Діагноз виставляється на основі даних анамнезу, клінічної картини та наявності підвищеного вмісту миш’яка в сечі.

Патологічна анатомія. При розтині трупа хворого, що загинув від отруєння миш’яковистим воднем, виявляють знекровлені органи. Найбільш значні зміни находять в нирках та печінці, причому ці зміни свідчать не тільки про механічну закупорку видільної системи, але й про ураження безпосередньо самих паренхіматозних клітин.

Слід відзначити, що ураження органів є дуже характерними і дають можливість на розтині встановити діагноз отруєння миш’яковистим воднем. За зовнішнім виглядом нирки нагадують стиглу сливу. Вони збільшені, м’які, забарвлені в чорно-червоний або темно-фіолетовий колір. Капсула знімається легко, на поверхні нирок є велика кількість чорно-червоних плям. На розрізі малюнок майже згладжений, мозкова речовина погано диференціюється з кірковою.

Печінка збільшена, набрякла, на розрізі малюнок стертий, паренхіма брудно-червоного кольору. При гістологічному дослідженні відмічається жирове переродження печінкових клітин, їх дегенеративні зміни. Жовчний міхур зазвичай розтягнутий, переповнений густою дегтеподібною жовчю. Кількість миш’яку в печінці в порівнянні з іншими органами є найбільшою. Частими бувають так звані гемоглобінові інфаркти в різних органах. В печінці, нирках, селезінці, мозку в великій кількості знаходять вилужені та базофільно-зернисті еритроцити.

Період одужання. За умов відносно благо приємного перебігу захворювання настає період одужання. Стан хворого повільно покращується, зникає жовтушне забарвлення шкірних покривів, збільшується кількість сечі, зменшується анемія, знижується концентрація залишкового азоту, в крові зростає кількість еритроцитів і гемоглобіну.

Повне одужання зазвичай вдається констатувати лише через 2 - 3 місяці, однак, можуть лишатися доволі стійкі зміни з боку нервової системи у вигляді поліневритів та інших наслідків перенесеної інтоксикації. До віддалених наслідків інтоксикації миш’яковистим воднем слід віднести:

• Тяжку загальну анемію та пов’язане з нею дегенеративне ожиріння паренхіматозних органів, а також зниження резистентності організму до різноманітних інфекцій;
  
• Вторинні неспецифічні пневмонії в виникненні яких грає роль блокада продуктами розпаду ерітроцитів ретикуло-ендотеліальної системи;
  
• Зміни з боку нирок у вигляді нефритів;
  
• Хронічні гепатити та порушення функції жовчовивідних шляхів.
  

Лікування та профілактика. Профілактика отруєнь миш’яковистим воднем в виробничих умовах полягає в ретельному контролі при роботі з металами та кислотами, використання у виробництві найбільш очищених металів та кислот, що не містять миш’яка, встановленні відповідної місцевої та загальної вентиляції. Необхідною є організація сигналізації при виділенні миш’яковистого водня в повітря робочих приміщень за допомогою розвішування смужок фільтрувального паперу, просякнутого азотнокислим сріблом або хлористою ртуттю (при контакті з миш’яковистим воднем колір паперу змінюється).

При гострому отруєнні необхідна термінова госпіталізація хворого, спокій, вживання великої кількості рідини. Вже в ранньому періоді в деяких випадках (обережно) рекомендоване кровопускання (300 - 400 мл) для звільнення крові від пігментного детрита з негайним заміщенням випущеної крові добре підібраною свіжою цитратною донорською кров’ю (так зване обмінне переливання крові). Вважають, що раннє переливання крові, крім замісної ролі, призводить до збільшення поверхні, що адсорбує водень. Це в свою чергу знижує концентрацію отрути в кожному еритроциті та сповільнює гемоліз, а також зменшує ступень ураження нирок.

У випадках вираженого гемоліза переливання крові не показані, а замість гемотрансфузії рекомендоване внутрішньовенне 40% розчина глюкози або фізрозчина. Одночасно з цим проводяться довготривалі інгаляції кисню. При відсутності явищ різкого ураження нирок призначають сечогінні засоби, а також діатермію ділянки нирок. Для усунення спазма ниркових судин може бути застосована навколониркова блокада.

При явищах ниркової недостатності, нарастаючої азотемії проводять звичайне лікування гострої уремії, що включає промивання шлунка, кишківника, перитонеальний діаліз або штучну нирку. З перших годин призначають внутрішньом’язеві ін’єкції унітіола через кожні 6-8 годин спочатку 3 рази на добу, а потім 1 - 2 рази на добу. Призначення цих засобів обумовлює відновлення функції ферментних систем організма уражених отрутою. При розвитку анемії застосовують протианемічні засоби (вітамин В12, препарати заліза), підсилене харчування збагачене вітамінами, застосовуються пероральні препарати заліза.

Для боротьби з ацидозом рекомендоване застосування лугів (розчин карбонату натрію) в дозах, достатніх для підтримки лужної реакції сечі. Лужна реакція, на думку ряда авторів, необхідна для запобігання можливості перетворення в кислій сечі гемоглобіну в кислий гематин, який може кристалізуватися та блокувати ниркові канальці.

Тести, задачі «Крок-2», клінічні задачі додаються.


Список використаної літератури:

1. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.

2. Гігієна праці / А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. —

К. Інфотекс, 2000.

3. Дейнега В.Г. Професійні хвороби: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993

4. Єлісєєв А.Т. Охорона праці. — К., 1995.

5. Маленький В.П. Професійні хвороби: Навч. посібник. – Вінниця. Нова книга, 2005 р.

6. Матеріали з Internet-ресурсів.


Методична розробка складена ас. Постовітенко К.П.

Тести

1. Отруєння миш’яковистим воднем може виникати у випадках:
   

А. Порушення технології та техніки безпеки на виробництві

В. Пожежі в закритому приміщенні

С. Порушення витяжної вентиляції на робочому місці

D. Харчових отруєнь

Е. Суїцидальних спробах самогубства

2. По основному механізму дії миш’яковистий водень відноситься до:
   

А. Метгемоглобінутворюючих речовин

В. Карбоксигемоглобінутворюючих речовин

С. Речовин, що впливають на загортальну систему крові

D. Речовин, що пригнічують еритропоез

Е. Гемолітичних речовин


3. Найчастіше першим клінічним симптомом гострого отруєння миш’яковистим воднем є:

А. Втрата свідомості

В. Діарея

С. Арітмія появлением красной мочи

D. Поява червоно-бурої сечі

Е. судоми


4. При отруєнні миш’яковистим воднем застосовують:

А. Гіпербаричну оксигенацію

В. Переливання плазми

С. Обмінне переливання крові

D. Антикоагулянтну терапію

Е. Оксигенотерапію

5. Причиною виникнення анемії при отруєнні миш’яковистим воднем є:
   

А. Шлунково-кишкова кровотеча

В. Утворення метгемоглобіну

С. Утворення карбоксигемоглобіну

D. Гематурія

Е. Масивний гемоліз

6. Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають:

А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокислим сріблом

В. Використання водної завіси

С. Використання захисних костюмів та протигазів

D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень

Е. Проведення профілактичних медичних оглядів

7. Миш’яковистий водень може потрапити в організм:
   

А. Черезшкірним шляхом

В. Пероральним шляхом

С. Інгаляційним шляхом

D. Через слизові оболонки

Е. Ін’єкційним шляхом

8. При отруєнні миш’яковистим воднем показане застосування:
   

А. Метиленової сині

В. Унітіола

С. Тетацину-кальцію

D. Реактиваторів холінестерази

Е. Етилового спирту

9. Гранично допустима концентрація миш’яковистого водня в повітрі робочих приміщень:
   

А. 0,1 мг/м3

В. 0,3 мг/м3

С. 1,0 мг/м3

D. 0,5 мг/м3

Е. 3, 0 мг/м3

10. До віддалених наслідків інтоксикації миш’яковистим воднем слід віднести:

А. Дисциркуляторну енцефалопатію

В. Зниження імунітету

С. Дегенеративні зміни в паренхіматозних органах

D. Порушення функції суглобів

Е. Хронічні гепатити та нефрити

1. Миш’яковистий водень може потрапити в організм:

А. Черезшкірним шляхом

В. Пероральним шляхом

С. Інгаляційним шляхом

D. Через слизові оболонки

Е. Ін’єкційним шляхом


2. Клінічно діагностувати наявність внутрішньосудинного гемоліза можна шляхом:

А. Вимірювання АТ, підрахунку пульсу

В. Оцінки стану свідомості

С. Наявності характерних змін кольору сечі

D. Наявності блювоти з домішками крові

Е. Наявності «дьогтеподібного» калу

3. Ведучими морфологічними змінами при отруєнні гемолітичними отрутами є всі перераховані, окрім:
   

А. Гемоглобінурійного нефроза

В. Пігментного гепатоза

С. Профарбовування гемоглобіновим пігментом інтими аорти та крупних судин

D. Хімічного опіку слизових оболонок травного тракту

4. Миш’яковистий водень, розкладаючись при звичайній температурі виробничих приміщень має запах:
   

А. Чеснока

В. Тухлого яйця

С. Ацетону

D. Аміаку

Е. Бензину

5. Найбільш частими причинами смерті при отруєнні миш’яковистим воднем є:
   

А. Виражена гемолітична анемія

В. Уремія

С. Печінкова кома

D. Гіпоксія мозку

Е. Серцево-легенева недостатність

1. При явищах гострої уремії, що може виникнути внаслідок отруєння миш’яковистим воднем, використовують:

А. НПЗЗ

В. Гемодіаліз

С. Антибіотикотерапію

D. Промивання шлунка та кишківника

Е. Антикоагулянтну терапію

2. По основному механізму дії миш’яковистий водень відноситься до:
   

А. Метгемоглобінутворюючих речовин

В. Карбоксигемоглобінутворюючих речовин

С. Речовин, що впливають на загортальну систему крові

D. Речовин, що пригнічують еритропоез

Е. Гемолітичних речовин

3. При отруєнні миш’яковистим воднем показане застосування:
   

А. Метиленової сині

В. Унітіола

С. Тетацину-кальцію

D. Реактиваторів холінестерази

Е. Етилового спирту

4. Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають:

А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокислим сріблом

В. Використання водної завіси

С. Використання захисних костюмів та протигазів

D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень

Е. Проведення профілактичних медичних оглядів

5. Гранично допустима концентрація миш’яковистого водня в повітрі робочих приміщень:
   

А. 0,1 мг/м3

В. 0,3 мг/м3

С. 1,0 мг/м3

D. 0,5 мг/м3

Е. 3, 0 мг/м3

1. В основі патогенетичної дії миш’яковистого водня лежить:
   

А. Інгібування холін естерази

В. Гемолітична дія

С. Подразнення нервової системи продуктами окислення

D. Блокада гемоглобіну

Е. Блокування SH-груп тканинних білків

2. При отруєнні миш’яковистим воднем основними патологічними синдромами є:
   

А. Тромбогеморагічний синдром

В. Гемоглобінурійна нефропатія

С. Пігментна гепатопатія

D. Геморагічна пневмонія

Е. Геморагічний панкреатит

3. При отруєнні миш’яковистим воднем показане застосування:
   

А. Метиленової сині

В. Унітіола

С. Тетацину-кальцію

D. Реактиваторів холінестерази

Е. Етилового спирту

4. Гранично допустима концентрація миш’яковистого водня в повітрі робочих приміщень:
   

А. 0,1 мг/м3

В. 0,3 мг/м3

С. 1,0 мг/м3

D. 0,5 мг/м3

Е. 3, 0 мг/м3

1. До віддалених наслідків інтоксикації миш’яковистим воднем слід віднести:

А. Дисциркуляторну енцефалопатію

В. Зниження імунітету

С. Дегенеративні зміни в паренхіматозних органах

D. Порушення функції суглобів

Е. Хронічні гепатити та нефрити

6. При явищах гострої уремії, що може виникнути внаслідок отруєння миш’яковистим воднем, використовують:

А. НПЗЗ

В. Гемодіаліз

С. Антибіотикотерапію

D. Промивання шлунка та кишківника

Е. Антикоагулянтну терапію


7. По основному механізму дії миш’яковистий водень відноситься до:

А. Метгемоглобінутворюючих речовин

В. Карбоксигемоглобінутворюючих речовин

С. Речовин, що впливають на загортальну систему крові

D. Речовин, що пригнічують еритропоез

Е. Гемолітичних речовин

8. Миш’яковистий водень може потрапити в організм:
   

А. Черезшкірним шляхом

В. Пероральним шляхом

С. Інгаляційним шляхом

D. Через слизові оболонки

Е. Ін’єкційним шляхом

8. Заходи профілактики отруєнь миш’яковистим воднем включають:

А. Використання смужок фільтрувального паперу просякнутого азотнокислим сріблом

В. Використання водної завіси

С. Використання захисних костюмів та протигазів

D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень

Е. Проведення профілактичних медичних оглядів

8. Миш’яковистий водень, розкладаючись при звичайній температурі виробничих приміщень має запах:
   

А. Чеснока

В. Тухлого яйця

С. Ацетону

D. Аміаку

Е. Бензину


ЗАДАЧІ „КРОК-2”

1. Пацієнт К., 23 р. скаржиться на головний біль, поганий апетит, швидку втомлюваність, схуднення, болі в області грудної клітини, живота, шкірні висипи у вигляді петехій, випадіння волосся, ламкість нігтів. При об’єктивному обстеженні відмічається блідість шкірних покривів. В ЗАК: Hb – 85 г/л, ер. – 3,1×10¹²л, лейк. - 12×10⁹л, визначається базофільна зернистість еритроцитів, заг. білірубін – 27, 2 мкмоль г/л. В сечі виявлено підвищений вміст миш’яка. З анамнезу: пацієнт проходив строкову службу матросом на підводному човні і тривалий час працював в акумуляторному приміщенні. Вкажіть попередній діагноз?
   

А. Хронічне отруєння свинцем

В. Отруєння оксидом вуглецю

С. Хронічна інтоксикація миш’яковистим воднем

D. Хронічне отруєння бензолом

Е. Хронічне отруєння ртуттю

2. До реанімаційного відділення поступив пацієнт С., 45 р. Об’єктивно: загальний стан хворого важкий, свідомість втрачена, температура тіла 39,6, шкіра різко жовтушна з «бронзовим» відтінком. Через катетер виділилось 20 мл червоно-бурої сечі. Зі слів родичів – С. відчув себе зле після закінчення робочої зміни в цеху де займався протравлюванням металу. Через дві доби зафіксовано смерть пацієнта. На розтині: за зовнішнім виглядом нирки нагадують «стиглу сливу». Вони збільшені, м’які, забарвлені в темно-фіолетовий колір. Капсула знімається легко, на поверхні нирок велика кількість чорно-червоних плям. На розрізі малюнок згладжений, мозкова речовина погано диференціюється з кірковою. Печінка збільшена, набрякла, паренхіма брудно-червоного кольору. Що спричинило смерть пацієнта?
   

А. Важке гостре отруєння оксидом вуглецю

В. Важке гостре отруєння миш’яковистим воднем

С. Важке гостре отруєння ртуттю

D. Важке гостре отруєння аніліном

Е. Важке гостре отруєння ціанідом


3) Пацієнт Д., 38 р. скаржиться на загальну слабкість, головний біль, нудоту, болі в суглобах, в ділянці попереку. З анамнезу: пацієнт працює хіміком-лаборантом. На робочому місці, в процесі отримання водня шляхом взаємодії мінеральної кислоти з металом, відчув запах часнику. Пацієнту було встановлено діагноз: легке гостре отруєння миш’яковистим воднем. Вкажіть заходи профілактики отруєння миш’яковистим воднем.

А. Використання екранування за допомогою органічного скла

В. Використання водної завіси

С. Використання захисних костюмів та протигазів

D. Адекватна місцева та загальна вентиляція виробничих приміщень

Е. Проведення профілактичних медичних оглядів

4) Пацієнт С., 50 р., різноробочий, займався очищенням цистерни з-під сірчаної кислоти. Поступив до відділення інтенсивної терапії зі скаргами на болі в ділянці попереку, правому підребер’ї, різкі головні болі та блювоту. Об’єктивно: температура тіла - 38°, шкіра жовтушна. За лабораторними дослідженнями визначається важка гемолітична анемія, висока гіпербілірубінемія за рахунок непрямого білірубіна. Встановлено діагноз: гостре отруєння миш’яковистим воднем середнього ст. важкості. Які лікувальні заходи показані хворому?

А. Гіпербарична оксигенація

В. Переливання плазми

С. Обмінне переливання крові

D. Антикоагулянтна терапія

Е. Адекватне знеболення


5) Пацієнт С., 40 р., різноробочий, займався очищенням цистерни з-під сірчаної кислоти. Поступив до відділення інтенсивної терапії зі скаргами на болі в ділянці попереку, грудній клітці, правому підребер’ї, суглобах, різкі головні болі та блювоту. Об’єктивно: температура тіла - 38°, шкіра жовтушна з ціанотичним відтінком. З катетера виділилось 20 мл червоно-бурої сечі. За лабораторними дослідженнями визначається важка гемолітична анемія, висока гіпербілірубінемія за рахунок непрямого білірубіна. Креатинін – 0,521 ммоль/л, ШКФ – 15 мл/хв. Встановлено діагноз: гостре отруєння миш’яковистим воднем. Яке ускладнення виникло у хворого?

А. Гостра ниркова недостатність

В. Гостра серцева недостатність

С. Гостра токсична енцефалопатія

D. Інфекційно-токсичний шок

Е. Гостра гемічна гіпоксія


6) Пацієнт Г., 44 р., працює на виробництві анілінових барвників. Під час робочої зміни виникла аварійна ситуація, відбувся витік газу з різким запахом часнику. Г. поступив до відділення інтенсивної терапії зі скаргами на болі в ділянці попереку, грудній клітці, правому підребер’ї, суглобах, різкі головні болі та нудоту та блювоту. Об’єктивно: загальний стан – важкий, температура тіла - 38°, шкіра іктерична з ціанотичним відтінком. З катетера виділилось 100 мл червоно-бурої сечі. За лабораторними дослідженнями визначається гемолітична анемія середнього ст. важкості, висока гіпербілірубінемія за рахунок непрямого білірубіна, гіперкреатинінемія, зниження ШКФ. В сечі виявлено підвищений вміст миш’яка. Вкажіть ймовірний діагноз:

А. Гостре отруєння оксидом вуглецю

В. Гостре отруєння аніліном

С. Гостре отруєння хлороформом

D. Гостре отруєння дихлорбензолом

Е. Гостре отруєння миш’яковистим воднем


КЛІНІЧНІ ЗАДАЧІ

1. Пацієнт П., 20 р. скаржиться на головний біль, безсоння, поганий апетит, розлади травлення, швидку втомлюваність, схуднення, «летючі» болі в області шиї, спини, грудної клітини, живота, шкірні висипи у вигляді петехій, випадіння волосся, ламкість нігтів. При об’єктивному обстеженні відмічається блідість шкірних покривів, явища загальної астенії, ЧСС – 91 уд/хв., систолічний шум на верхівці. ЕКГ – дифузно-дистрофічні зміни міокарда. В ЗАК: Hb – 80 г/л, ер. – 2,9×10¹²л, лейк. - 12×10⁹л, визначається базофільна зернистість еритроцитів, заг. білірубін – 28, 2 мкмоль г/л. В сечі виявлено підвищений вміст миш’яка. З анамнезу: пацієнт проходив строкову службу матросом на підводному човні і тривалий час працював в акумуляторному приміщенні.
   

Вкажіть попередній діагноз?

Вкажіть можливі засоби профілактики?

Доповніть схему обстеження даного пацієнта.

2. Пацієнт С., що працює в цеху з протравлювання листового заліза, відчув себе зле після зміни, коли в нього з’явилися головні болі, біль в грудній клітці, лихоманка та загальна слабкість. Звернувся до лікарні коли помітив, що його сеча набула червоно-бурого кольору. Був госпіталізований через 10 годин від появи перших скарг. На час поступлення вищеперераховані скарги доповнились інтенсивними болями в попереку, нудотою, появою жовтяниці. Об’єктивно: температура тіла – 38,2°, шкіра жовтушна з «бронзовим відтінком», через катетер виділились 80 мл червоно-бурої сечі. ЗАК: Hb – 65 г/л, ер. – 2,2×10¹²л, заг. білірубін – 78, 2 мкмоль/л, непрямий – 68,1 мкмоль/л, креатинін – 0, 264 ммоль/л, ШКФ – 42 мл/хв. В сечі виявлено підвищений вміст миш’яка.
   

Вкажіть попередній діагноз?

Призначте лікування.

3. Пацієнт Г., 44 р., працює на виробництві анілінових барвників. Під час робочої зміни виникла аварійна ситуація, відбувся витік газу з різким запахом часнику. Г. поступив до відділення інтенсивної терапії зі скаргами на болі в ділянці попереку, грудній клітці, правому підребер’ї, суглобах, різкі головні болі та нудоту та блювоту. Об’єктивно: загальний стан – важкий, температура тіла - 38°, шкіра іктерична з ціанотичним відтінком. З катетера виділилось 100 мл червоно-бурої сечі. З урахуванням анамнезу пацієнту встановлено діагноз: Гостре отруєння миш’яковистим воднем.
   

Вкажіть засоби профілактики отруєнь миш’яковистим воднем.

Складіть план обстеження даного пацієнта.

Призначте лікування.