Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. Сімферополь Алушта isbn 978-066-2364-01-9

Вид материала

Документы

Содержание Сокращение газопотребления в коммунально-бытовом секторе как залог энергетической безопасности регионов Система определения направлений развития потенциала региона Проблеми розвитку екологічного туризму в одеському регіоні Перспективи реалізації туристичного потенціалу на прикарпатті

Подобный материал:

• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Оппозиция «романтизм-реализм» в повествовательной структуре рассказов Б. Майлина 20-30-х, 72.35kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.

Ачкасов Анатолий Егорович,

Шаповалов Олег Владимирович,

Харьковская государственная академия

городского хозяйства


СОКРАЩЕНИЕ ГАЗОПОТРЕБЛЕНИЯ В КОММУНАЛЬНО-БЫТОВОМ СЕКТОРЕ КАК ЗАЛОГ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ РЕГИОНОВ


Актуальность темы снижения газопотребления в коммунально-бытовом секторе в условиях разразившегося финансово-экономического кризиса обусловлена целым рядом причин. Среди них – постоянно усиливающаяся зависимость Украины от поставок российского и среднеазиатского природного газа, все возрастающие трудности с обеспечением доступности коммунальных услуг в сфере централизованного теплоснабжения, проблемы с платежеспособностью газового монополиста, НАК «Нефтегаз Украины», доходы которой от реализации природного газа существенно сократились из-за падения спроса на газ в промышленности и снижения жизненного уровня наиболее массовой категории потребителей – населения.

Огромную лепту в напряженность отношений на газовом рынке страны вносят системы централизованного теплоснабжения, обеспечивающие тепловой энергией потребителей в крупных городах, в том числе в Харькове. И проблема здесь не только в сильной изношенности подавляющей части основных фондов коммунальной теплоэнергетики (КТЭ), негативно сказывающейся на величине удельных затрат условного топлива, но также в низком уровне диверсификации топливной базы КТЭ и, что еще более критично – в отсутствии эффективного регулирования конкурентной среды на региональных рынках тепловой энергии (РРТЭ), в фактическом неравноправии субъектов хозяйственной деятельности с разной формой собственности.

Доклад посвящен анализу перспектив снижения газопотребления системой централизованного теплоснабжения города Харькова, достигаемого за счет, во-первых, повышения эффективности использования производственного потенциала Харьковской ТЭЦ-5 и, во-вторых, усовершенствования системы расчетов за тепловую энергию на оптовом секторе РРТЭ.

Что касается возможности раскрытия резервов в производственной сфере, то здесь значительный интерес представляют два независимых друг от друга направления.

Первое из них – это расширение теплового района Харьковской ТЭЦ-5 и увеличения ее доли на РРТЭ за счет замещения вырабатываемой ею тепловой энергией энергии, произведенной физически изношенными котельными, принадлежащими местной теплоснабжающей компании КП «Харьковские тепловые сети». Разница в уровне удельных затрат условного топлива на производство тепловой энергии в комбинированном паротурбинном цикле (на ТЭЦ) и при сжигании газа в водогрейных котлах остается весьма значительной, поэтому по мере роста мировых цен на природный газ эффект экономии топливных затрат в масштабах региона будет только возрастать.

Второе перспективное направление – это освоение новых режимов совместного сжигания природного газа и топочного мазута на энергетических котлах ТЭЦ, прошедших успешную апробацию на Харьковской ТЭЦ-5 в первом квартале текущего года. Замена природного газа мазутным топливом при производстве электрической энергии на ТЭЦ полностью оправдала себя, и сегодня стоит вопрос о том, чтобы производить и часть тепловой энергии, предназначенную для последующей реализации хозрасчетным и бюджетным потребителям, также на мазутном топливе.

Что касается организационно-экономических механизмов, регулирующих отношения в КТЭ, то здесь Харьковской ТЭЦ-5 разработаны предложения относительно внедрения адаптивной модели тарифа на ТЭ, которая предусматривает зависимость тарифа не только от предельной цены на природный газ, но также от полноты выполнения покупателями тепловой энергии анонсированных ими планов закупки продукции ТЭЦ на протяжении года [1].

Второе усовершенствование модели тарифа касается перехода от одноставочной к двухставочной системе расчетов месячных обязательства покупателей тепловой энергии перед ТЭЦ. Первая часть обязательств призвана покрывать 1/12 часть плановых годовых условно-постоянных затрат ТЭЦ, в то время как вторая часть начисляется в размере затрат ТЭЦ, понесенных на приобретение топлива, фактически потребленного для производства тепловой энергии.

Внедрение новой модели тарифа в практику расчетов за отпущенную тепловую энергию также будет содействовать сокращению газопотребления, создавая стимулы для местных теплоснабжающих компаний закупать тепловую энергию у ТЭЦ не только на протяжении отопительного сезона, но и в межсезонный период.

Размер экономии природного газа, достигаемой в результате реализации указанных мероприятий, зависит от метеорологических факторов и будет тем более ощутимым, чем более суровой выдастся зима. По предварительным оценкам, экономия составит от 5% до 15% годовых объемов газообразного топлива, потребляемого Харьковской ТЭЦ-5.

Кроме того, увеличение среднегодовой тепловой нагрузки Харьковской ТЭЦ-5 приведет к увеличению коэффициента использования установленной мощности энергогенерирующего оборудования, который не превышает сегодня 25 %. Это, в свою очередь, обусловит повышение экономичности комбинированного производства электрической и тепловой энергии и повысит инвестиционную привлекательность предприятия. Учитывая, что Харьковская ТЭЦ-5 накопила с 2003 года уникальный опыт эксплуатации теплофикационных энергоблоков в маневренных режимах (с разгрузкой до технического минимума в часы ночного провала электрической нагрузки Объединенной энергосистемы Украины), в планы предприятия входит реализация инвестиционного проекта по надстройке одного из энергоблоков ТЭЦ газотурбинной установкой (ГТУ) мощностью 50 МВт [2]. Обладая чрезвычайно высокой маневренностью, ГТУ позволит предприятию оказывать системные услуги Объединенной энергосистеме Украины по поддержанию баланса активных мощностей не только в часы провала нагрузки, но и во время вечернего максимума, когда замыкающие цены на электроэнергию достигают своего суточного пика.

Выводы. Укрепление методической и нормативно-правовой базы регулирования отношений на РРТЭ является насущнейшей задачей государственного управления в сфере регионального развития. Усовершенствование приемов регионального управления наличествующим потенциалом энергокомпаний позволит глубже раскрыть потенциал энергоэффективности, присущий системе централизованного теплоснабжения на базе комбинированного производства электричества и тепла, и добиться за счет этого сокращения газопотребления в коммунально-бытовом секторе.

Список литературы:

1. Шаповалов О.В., Сергеев С.А. Анализ конкурентных позиций ОАО «Харьковская ТЭЦ-5» // Бизнес Информ.– 2009, № 8.– С.19-31.
   
2. Проектна пропозиція щодо потенційного проекту цільових екологічних (зелених) інвестицій «Розробка техніко-економічного обґрунтування на надбудову енергоблоку ст.№ 3 ВАТ “Харківська ТЕЦ-5» газотурбінною установкою». ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», 2009.– 10 с.
   

Базецкая Анна Игоревна

Харьковская национальная академия городского хозяйства, г. Харьков


СИСТЕМА ОПРЕДЕЛЕНИЯ НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯ ПОТЕНЦИАЛА РЕГИОНА


В условиях сложившегося мирового финансового кризиса все большую актуальность приобретает разработка мероприятий по развитию существующего потенциала регионов и определению направлений его развития. Территория Украины достаточно велика, а регионы, ее составляющие, имеют не только различную степень экономического развития, но и различные условия географического размещения, что, в свою очередь, обуславливает ту или иную направленность их развития. Следовательно, необходимо определить источники экономического и социального развития регионов на основе оценки их преимуществ (как географических, так и экономических). Таким образом, тема работы является актуальной.

При разработке направлений наиболее эффективного использования потенциала региона в первую очередь необходимо определить, какая его составляющая наиболее приоритетна в плане развитии данной территории и требует применения специальной системы влияния (управления).

Представим потенциал региона как совокупность следующих элементов: производственный, кадровый, инвестиционный, инновационный, природный, научный, инфраструктурный, потребительский, правовой, налоговый и сырьевой.

Далее необходимо рассмотреть факторы, влияющие на эффективность использования регионального потенциала. Причем, на каждый из представленных элементов оказывают влияние различные факторы. Однако в одно и тоже время один и тот же фактор может оказывать влияние на различные элементы потенциала региона. Рассмотрим основные факторы, имеющие влияние на уровень развития потенциала. К ним относятся: состояние рынка, развитие промышленности, количество учебных заведений, сырьевая база, уровень развития инфраструктуры, законодательная и нормативная базы, уровень межрегионального сотрудничества, бюджетная поддержка, инвестиционный климат в регионе, уровень охраны окружающей среды, возможность применения импорта, возможность осуществления экспорта, приоритетная направленность средств местных бюджетов, демографическая ситуация и др.

Так как в современных условиях функционирования мирового хозяйства, а особенно экономики Украины, возникает необходимость развития в основном производственного потенциала, то можно предположить, что остальные элементы потенциала региона будут являться «обеспечивающими». Следует отметить, что на развитие производственного потенциала наибольшее влияние оказывают концентрация энергетических, водных, сырьевых, трудовых ресурсов и уровень концентрации потребления. Однако производственный потенциал является основой оценки так называемого «уровня жизни», так как от уровня развития экономики напрямую зависит уровень благосостояния населения. Следовательно, можно построить «пирамиду иерархии потенциала» (по аналогии с иерархией потребностей А.Маслоу). Пирамида будет иметь вид (рис. 1).

Таким образом, разработка системы реализации программ развития потенциала региона должна быть направлена на постепенное достижение определенного уровня развития каждого отдельного элемента потенциала региона. Отметим, что элементы пирамиды объединены в уровни или блоки. Это связано с тем, что не существует возможности управления развитием каждого элемента в отдельности. поэтому систему управления региональным развитием (развитием потенциала региона) целесообразно разделить в соответствии с выделенными блоками (уровнями).




Рис. 1. Пирамида иерархии потенциала.


Комплексного управления можно достичь, реализуя следующие мероприятия:

- создание методологической и методической базы при разработке региональных программ и их концепций;

- создание системы учета в процессе разработки и реализации программ социально-экономического развития процессов глобализации мировой экономики и необходимости интеграции в последнюю региональных экономик;

- использование обобщающего принципа построения программы, основанного как на внешних, так и на внутренних источниках формирования финансовых ресурсов;

- использование системного подхода в формировании законодательной базы развития региона;

- увязка программ развития бюджетообразующих предприятий, их инвестиционных проектов и программ с инвестициями и финансовыми региональными приоритетами интересами;

- использование системы сопровождения процесса реализации программ социально-экономического развития.

Кроме того, на наш взгляд, целесообразно использовать и другую методику управления развитием потенциала региона. Например, выделяется ключевой элемент потенциала (например, кадровый потенциал, но в разрезе уровня научной подготовки, т.е. объединяются научный и кадровый потенциал в один элемент). Тогда можно предложить следующий алгоритм управления потенциалом региона (на примере выделения кадрово-научного потенциала).

1. Выделяется ключевой элемент.

2. Оцениваются приоритеты в его развитии (направленность может быть промышленная, агропромышленная, развитие нанотехнологий, нематериальная сфера производства и т.д.).

3. Рассматривается обеспеченность данного элемента потенциала со стороны других элементов (инфраструктура, сырье и т.д.).

4. Строится модель взаимосвязи ключевого элемента с другими элементами.

5. Разрабатывается методика развития обеспечивающих элементов.

6. Рассматривается возможность совершенствования развития всех элементов потенциала.

7. Общая координация развития в рамках жизненного цикла программы (достижение определенного порога развития потенциала региона).

Определение направленности развития ключевого элемента можно по следующим основным направлениям:

- суммы вложений (инвестиций) в ту или иную отрасль;

- степень развития отраслей хозяйства;

- количество научных кадров (научных программ), занятых (разрабатываемых) в отрасли;

- количество трудовых ресурсов в целом по отрасли;

- степень (уровень) текучести кадров;

и т.д.

Оценку можно проводить как комплексно (использовать кластерный анализ), так и по отдельным направлениям.

В заключении отметим, что выделение в структуре потенциала региона отдельных элементов, разделение их на блоки и последующее управление ими в рамках описанного алгоритма будет способствовать достижению высокого уровня эффективности функционирования того или иного региона.


Безушенко Ольга Вікторівна

Одеський державний економічний університет, Одеса

Науковий керівник – к.е.н., доц. Галасюк С.С.


ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ


За результатами дослідження Всесвітньої туристичної організації «Tourism: 2020 Visions» екологічний туризм визнано одним із найперспективніших туристичних напрямків ХХІ століття. Головна мета даного виду туризму – збереження навколишнього середовища, а головні особливості – природність та екологічність. Екотуризм припускає організацію як тематичних ознайомлювальних турів для аматорів екотуризму, так і турів для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників. Частина доходів від екотуризму повинна спрямовуватися на фінансування проектів з охорони природи. В цей час виділяють основні три види екотуризму й екотурів – науковий екотуризм, тури з історії природи та подорожі в природні резервати.

Необхідність впровадження екотуризму супроводжується тим, що в наш час більшість захворювань людини (до 80% ) мають природне походження в результаті зміни умов оточуючого середовища. Відставання адаптаційних можливостей людського організму від змінних умов середовища проявляється у збільшенні захворювань, смертності, зменшенні строка життя. Саме тому гостро постає питання збереження екологічної ситуації і раціонального використання природних ресурсів.

В останні роки екологічний туризм набув великої популярності на світовому туристичному ринку. Можливість успішного розвитку туризму існує в багатьох регіонах, де є в наявності комфортабельні бази відпочинку або привабливі природні об’єкти: лісові масиви, морське узбережжя, лимани, озера тощо. В деяких регіонах екотуризм, як вид занять для населення, навіть рекомендований експертами різних проектів замість рибальства, яке повільно занепадає.

Одеса – одне із найбільших міст України і завдяки своєму розташуванню на Чорноморському узбережжі, своїм культурно-історичним пам’яткам завжди приваблювало туристів та відпочиваючих. Однак розпад Радянського Союзу призвів до деградації санаторно-курортного комплексу. Більшість санаторіїв, баз відпочинку та інших об’єктів санаторно-курортного призначення занедбані. Багато закладів розміщення, що будувалися, так і лишились недобудованими, а ті, що є, давно не ремонтувались. Але всупереч цьому привабливість місць для відпочинку населення в Одеському регіоні значною мірою пов’язана не з комфортабельністю відпочинку, а з наявністю красивих ландшафтів, пам’ятників природи, водоймищ тощо. В цьому випадку мова йде про екологічний туризм. Доцільність розвитку екотуризму в Одеському регіоні пов’язана з необхідністю раціонального використання природних ресурсів, в тому числі й тих, що використовуються в туризмі, як галузі господарства.

Одеська область займає третє місце в країні за наявністю рекреаційного потенціалу, після АР Крим та Карпатського регіону. Рекреаційна спрямованість Одещини яскраво виражена в структурі засобів розміщення туристів. Так, за офіційними статистичними даними 2008 року, в Одеській області функціонувало 513 підприємств для тимчасового проживання туристів, біля 85% з яких становлять саме курортно-оздоровчі заклади: 373 бази відпочинку, 11 будинків і пансіонатів відпочинку, 37 санаторіїв, 11 санаторіїв-профілакторіїв, а також 81 готельне підприємство, в складі яких ураховані туристичні бази та кемпінги. Саме тому Одеський регіон має всі переваги для розвитку екологічного туризму як одного з найперспективніших видів бізнесу.

На жаль, екологічний бізнес не має поширення в Україні. Це пов’язане з відсутністю сприятливих умов для його розвитку та потребує радикальних змін і відповідної інвестиційної політики держави на макро- і макрорівнях.

Перший і успішний експеримент із розповсюдження екологічного туризму був проведений у Дунайському біосферному заповіднику. Дельта Дунаю як унікальний природний об’єкт з багатою флорою та фауною, привабила багаточисельних любителів живої природи. Туристичні заходи виявилися економічно вигідними і носили велику просвітницьку функцію.

На основі цього прикладу можна проаналізувати перспективи розвитку екотуризму на лиманах Одеської області. Більшість цих водоймищ без сумніву мають привабливість в плані ландшафтного та біологічного розмаїття. Деякі з них постійно або періодично поєднані з морем. Однак в районах, наближених до цих водоймищ, майже відсутня інфраструктура для розвитку екологічного туризму. На існуючих базах відпочинку майже немає кваліфікованих інструкторів й екскурсоводів. Відсутні різноманітні маршрути за типом «екологічних стежок». За таких умов відпочиваючі, що бажають займатися екотуризмом, повинні розраховувати виключно на особисті сили та знання.

Таким чином, у сучасних умовах екологічний туризм може стати одним із важливіших чинників стимулювання економіки регіону, створення нових робочих місць. Екотуризм сприятиме економічному розвитку адміністративних районів, вирівнюванню соціально-економічного розвитку області.


Білецька Ірина Мирославівна

Івано-Франківський інститут менеджменту

Тернопільського національного економічного університету,

м. Івано-Франківськ


ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПРИКАРПАТТІ


Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш прибуткових та перспективних щодо темпів зростання галузей світового господарства, навіть сьогодні, – в умовах світової економічної кризи. За прогнозними оцінками Всесвітньої туристської організації, незважаючи на зниження темпів розвитку галузі у 2009 р. на 2– 3%, до 2020 р. кількість туристів зросте до 1,6 млрд. осіб за рік. Це дає беззаперечні підстави стверджувати, що туризм увійшов до числа першочергових потреб людства.

Загальновідомо, що значно більше виграє економіка тієї країни, котра займається рецептивним (міжнародним в’їзним) туризмом, аніж та, яка культивує виїзний туризм. Потужний туристично-рекреаційний потенціал (кліматичні, водні, орографічні, приморсько-пляжні, біотичні, ландшафтні, бальнеологічні, фітолікувальні, спелеологічні природні та історично-краєзнавчі ресурси) створює сприятливі умови для розвитку туристичної галузі в Україні. Тому розвиток туристичної діяльності є сьогодні особливо актуальним. Сьогодні туристичний ринок України перебуває у «стані нестійкої рівноваги». Не секрет, що нинішній турбізнес є напівтіньовим, із нечіткими правилами, умовами роботи в правовому статусі (зокрема, сільський зелений туризм), непрозорими взаєминами як між учасниками ринку, так і з державою. Україна втрачає мільйони гривень щорічно, відмовляючи туризму в підтримці, сприянні чи хоча би невтручанні у туристичну сферу. І це при тому, що має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших стосовно туризму країн світу. Окрім того, сьогодні в умовах світової кризи, можна побачити навіть додаткові конкурентні переваги, які отримав український туристичний ринок у порівнянні з європейським ринком, про що свідчить скорочення виїзного міжнародного туризму та зростання внутрішнього у цьому туристичному сезоні. Все це, безумовно, актуалізує проблеми цілеспрямованого розвитку туристичних регіонів.

Одним з найбагатших регіонів у контексті забезпеченості туристичним потенціалом є Прикарпаття. Поєднання унікальних природних рекреаційних ресурсів (м’який клімат, лісові масиви, недоторкані полонини (альпійські луки), рідкісні рослини та тварини, водні рекреаційні ресур­си, лікувальні мінеральні води, на базі яких діють бальнеологічні курорти, численні природоохо­ронні об’єкти) та історико-культурних пам'яток (етнографічна спадщина, різні ви­ди художніх народ­них промислів і ремесел (різьбярство, кушнірство, писанкарство, мосяжництво, кераміка, ткац­тво, вишивання, лимарство, бондарство, сирова­ріння то­що), об’єкти історичного фортифікаційного зодчества) створює передумови для розвитку різних видів туризму: ділового (конгресного, MICE-туризму), культурно-пізнавального (історичного, туризму етнопромислів), спортивного (взимку – гірськолижного, влітку – походів на вершини гір, катання на конях по горах та річкового на байдарках), оздоровчого, екологічного (сільскьго зеленого, агротуризму, екотуризму), оздоровчо-лікувального (мінеральні лікувальні ванни); фестивального тощо.

Природні пе­редумови сприятливі для формування позаконкурентного на ринку Європи гірсько туристичного продукту:

• пригодницько-екстремального експедиційного ту­ризму з набором основних елементів "школи виживан­ня" гребенями важкопрохідних карпатських хребтів Красношир, Хом, Аршиця, Матахів, Ґорґан;
  
• карпатської робінзонади в повній ізоляції від селищно-дорожної інфраструктури;
  
• елітарного ліцензованого мисливського туризму;
  
• екстремального сплаву бурхливими карпатськи­ми ріками Лімниця, Свіча, Мізунка (основна конку­рентна перевага — рідкісна, практично цілковита, незайманість прирічкових ландшафтів уздовж багатокі­лометрових маршрутів сплаву).
  

Проаналізувавши туристично-рекреаційний потенціал Прикарпатського туристичного регіону, можна зробити однозначний висновок про повну забезпеченість країни ресурсами для конкурентного на рівні світової економіки розвитку рецептивного туристичного бізнесу в усіх його формах і напрямах.

Таким чином, зростаюча соціально-економічна роль туристичної діяльності привертає увагу до неї підприємницького сектору, що, як результат ініціює появу нових суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму, виникнення нових та вдосконалення існуючих видів і напрямів туристичного обслуговування. Це, своєю чергою, є ключовим моментом до створення високоефективного та конкурентоспроможного туристичного комплексу, відомого і популярного як на національному, так і міжнародному ринках, котрий, із одного боку, якісно задовольнятиме туристичні потреби місцевого населення та гостей регіону, а з іншого боку, позитивно впливатиме на діяльність економіки регіону.


Білокомірова Яна Миколаївна

Харківський національний економічний університет, Харків