Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. Сімферополь Алушта isbn 978-066-2364-01-9

Вид материала

Содержание

Комплексна оцінка ефективності діяльності будівельного комплексу регіону
Територіальна організація зайнятості населення
Методологічні основи побудови зведених показників діяльності комерційних банків
Q, що є деякою функцією вектора окремих показників q
Методологічний підхід щодо оцінки інтелектуального капіталу персоналу компаній

Подобный материал:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

Сучасний регіон характеризується значною кількістю різноманітних процесів, які зумовлені об’єктивними передумовами функціонування трансформаційної економіки. Сучасні регіональні міжгалузеві комплекси, зокрема будівельний комплекс, підпадають під вплив багатьох факторів соціально – економічного життя регіону.

Всі чинники, що впливають на діяльність будівельного комплексу необхідно розділити на фактори зовнішнього впливу, що окреслюють вплив зовнішнього середовища, і внутрішні фактори, що характеризують процеси в самому будівельному комплексі.

Необхідність врахування впливу цих факторів, спрямованості цього впливу, поставили задачу відбору найбільш впливових чинників, групування по схожим характеристикам і розробки кількісних показників, які нададуть можливість оцінити такий вплив.

Особливу увагу слід приділити впливу регіональних соціально-економічних чинників, основними з яких є: розвиток виробництва в регіоні, структура регіонального бюджету, рівень відкритості економіки й інвестиційний клімат регіону, розвиток ринкових відносин в регіоні, політична і соціальна стабільність. Показники, що характеризують стан і перспективи діяльності будівельного комплексу регіону, об’єднано в три групи: показники, що характеризують стан та розвиток капітального будівництва в регіоні, показники, що характеризують стан інвестиційної діяльності в регіоні й показники, що характеризують найбільш вагомі фактори впливу зовнішнього середовища на діяльність будівельного комплексу (рис. 1).

Таким чином, підвищення ефективності функціонування будівельного комплексу можливо здійснювати не лише шляхом побудови нових організаційно – господарських схем, але, що особливо важливо в умовах обмеженості ресурсів, використовуючи існуючі виробничі потужності й організаційні схеми будівельних підприємств. Усі ці заходи повинні бути спрямовані на підвищення якості і конкурентоспроможності будівельної продукції, підвищенню інвестиційної привабливості регіону і створенню значних конкурентних переваг.

Дана методика використана для розрахунку інтегральних показників стану капітального будівництва в регіоні, інвестиційної активності та розвитку факторів зовнішнього впливу на діяльність будівельного комплексу Харківського регіону. На базі розрахованих інтегральних показників виділимо територіальні будівельні кластери, що дозволить оцінити просторову асиметрію в діяльності будівельного комплексу Харківського регіону.

комерційних банків, досліджувана характеристика яких (наприклад, "надійність") достатньо повно описується вектором вихідних характеристик

, (наприклад, вихідні характеристики – економічні нормативи регулювання діяльності банків), визначаються векторами

, кожен з яких є багатокритеріальною оцінкою відповідного банку і є значенням вектора окремих показників

.

Введемо на множині всіх оцінюваних комерційних банків, що ототожнюються на даному етапі дослідження з векторами значень окремих показників, відношення (строгого) покомпонентного домінування, що позначається

і визначається співвідношенням

. (1)

При багатокритеріальному оцінюванні надійності комерційних банків за вихідними характеристиками надійності

наявність відношення покомпонентного домінування

між

-им і

-им банками означає, що банк, що має багатокритеріальну оцінку надійності

, не гірший за банк, що має багатокритеріальну оцінку надійності

, за всіма окремими показниками надійності

і, до того ж, існує деякий окремий показник надійності, за яким

-ий банк перевершує

-ий банк.

Поряд з відношенням "строгого" порядку

введемо відношення "нестрогого" порядку

таким чином:

. (2)

Обернене, відношення строгого порядку

можна визначити через відношення порядку

. (3)

При впорядкуванні комерційних банків за допомогою відношення покомпонентного домінування, зазвичай наявні банки

, непорівнювані за відношенням порядку

. Для розв’язання проблеми непорівнюваності багатокритеріальних оцінок зазвичай використовується так званий метод зведених показників, суть якого полягає в побудові за вектором окремих показників (за багатокритеріальною оцінкою)

зведеного (інтегрального, узагальненого) показника Q, що є деякою функцією

вектора окремих показників q, що задовольняє умові монотонності

. (5)

З нескінченного різноманіття синтезуючих (агрегуючих) функцій

можна виділити клас узагальнених зважених середніх вигляду

, (6)

де

– деяка неперервна строго зростаюча функція;

неперервна строго зростаюча функція, обернена до функції

;

- вектор вагових коефіцієнтів (

).

Підставляючи у формулу (6) степеневу функцію

, отримуємо зважене степеневе середнє порядку

, таке, що має вигляд

. (7)

Варіюючи значення параметра

, можна отримати із зваженого степеневого середнього (7) практично всі реально використовувані агрегуючі функції. Дійсно, при

отримуємо зважене середнє арифметичне

, (8)

а при

- зважене середнє геометричне

(9)

окремих показників

.

Зважене середнє арифметичне і зважене середнє геометричне є найбільш популярними агрегуючими функціями, що забезпечують "згортку" окремих показників

оцінюваної характеристики в єдиний зведений показник Q, що визначає рівень функціонування комерційного банку в цілому. Відзначимо, що вказані функції істотно розрізняються по мірі можливої компенсації малих значень окремих показників. Дійсно, якщо досліджуваний банк, що має багатокритеріальну оцінку

, "поганий" хоч би за одним з критеріїв (наприклад,

), то він обов'язково буде "поганий" і за зведеним мультиплікативним критерієм (

). У випадку ж адитивного зведеного показника

низький рівень функціонування комерційного банку за рядом окремих показників цілком може бути компенсований високими значеннями інших окремих показників.

Мультиплікативному зведеному показнику можна надати адитивну форму

. (10)

При цьому, внаслідок монотонності логарифмічного перетворення, якщо банк, що має багатокритеріальну оцінку

, "кращий" з точки зору зведеного мультиплікативного показника

, ніж банк

, то він буде "кращий" і з точки зору модифікованого зведеного показника (10) (

) . Таким чином, змінюючи шкали вимірювання вихідних характеристик і окремих показників, дістаємо можливість до певної міри зводити мультиплікативну згортку до простої адитивної згортки показників.

Самойленко Галина Іванівна

магістр, викладач кафедри економіки

Нікопольського інституту Запорізького національного університету,

м. Нікополь

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО ОЦІНКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПЕРСОНАЛУ КОМПАНІЙ

В умовах європейського вибору перед Україною постає багато проблемних економічних питань. Для успішного їх вирішення, перш за все, потрібно визначити і ідентифікувати види економічних потуж-ностей країни – її потенціалу, провести їх комплексну інвентаризацію на рівні регіонів і визначити напрямки ефективної реалізації.

Інтелектуальний капітал персоналу компаній - знання, якими володіють організації в особі своїх співробітників, можна ідентифіку-вати як одну зі складових економічного потенціалу країни, бо якість персоналу нині набуває значення стратегічного фактору в розвитку економіки. І ті компанії, які зрозуміли, що некомпетентність людсько-го ресурсу може викликати суттєві економічні проблеми, і вже давно зробили ставку на удосконалення якості персоналу, нині розглядають такі витрати як одну з найбільш прибуткових інвестицій. Але існує проблема, яка укладається в тому, що більшість українських підпри-ємств малого і середнього бізнесу не достатньою мірою реалізовують такий потенціал, бо не мають чіткої , або взагалі не мають кадрової стратегії, не розробляють програми розвитку персоналу і не приділя-ють увагу оцінкам його якості. Щодо методичного інструментарію, то стратегічний кадровий менеджмент нині має достатній прикладний матеріал для застосування, і держава лише повинна впровадити освітні програми для посилення зв‘язку науки з практикою. А от щодо методології проведення оцінки інтелектуального капіталу персоналу (ІКП) – то на даний час це проблемне питання є актуальним. Як засіб його вирішення пропонується методологічний підхід оцінки ІКП, суть якого укладається в подальшому.

По-перше, підґрунтям для оцінки ІКП може бути вартість:

яка формується в результаті його використання;
яка формується на базі оцінок його майбутнього використання.

По-друге, ІКП концентрується в здібностях, навичках і кваліфікації працівників, і підвищення кваліфікаційного рівня освіти та відточення під час практичного досвіду особистих вмінь, навичок та здібностей збільшує його величину, і як наслідок - підвищує результативність (продуктивність) праці. Тобто зростає виробка кількості продукції в одиницю часу, і знижується трудомісткість праці. Таким чином виявляється залежність двох явищ: „ІКП ↑” → „продуктивність праці персоналу ↑”. Тоді виходячи з цього, при всіх необхідних умовах (належних умовах праці і її оплати) повинна мати місце пропорція:

↑ ІКп = ↑ Вп

де: ІКп – інтелектуальний капітал працівника;

Вп – виробка працівника в одиницю часу, яка визначається вартіс-

ним, натуральним або трудовим методом.

Зрозуміло, що з часом повинна відбуватися прогресія:

Впn рік > ... > Вп2 рік > Вп1 рік, або ІКпn рік > ... > ІКп2 рік > ІКп1 рік,

де: n..., 2, 1 рік – роки роботи працівника на підприємстві.

Тоді індекс і абсолютні зміни темпів приросту інтелектуального капіталу працівника можна визначити за формулами:

ІІКп = Вп1/ Вп0, ∆ІКп = Вп1 – Вп0,

де: ІІКп - індекс темпів змін інтелектуального капіталу працівника

за період;

∆ІК – абсолютний приріст інтелектуального капіталу працівника

за період;

Вп1 – виробка працівника у звітному періоді;

Вп0 – виробка працівника за попередній період.

Тут необхідно звернути увагу на такий економічний аргумент: співвідношення індексів темпів зросту ІК персоналу і заробітної плати повинно мати вигляд: ІІКп > Із/пл, бо витрати на оплату праці повинні бути обґрунтовані її результатами. Зворотній результат значень індексів поступово приведе організацію до банкрутства.

Ґрунтуючись на такий системі поглядів можна розраховувати:

1. Планову величину прибутку (збитку) від використання ІК працівника (місце застосування розрахунку: ділянки по виробництву продукції, агентські відділи продаж);

2. Величину економічних втрат від звільнення професійного працівника (місце застосування розрахунку аналогічно пункту 1);

3. Величину ІК у вигляді методологічних пропозицій працівника.

Розрахунок величини економічних втрат від звільнення професійного працівника наведемо на прикладі послідовності подій:

1 Подія. На основі фактичних показників минулого звітного періоду здійснюється визначення планової величини виробки, яка буде формуватись за рахунок використання ІК професійного працівника

2 Подія. Звільнення професійного працівника – вивільнення вакансії (під „професійним працівником” розуміється фахівець відповідної до вимог кваліфікації, адаптований до специфіки і умов праці підприємства, і який проробив на підприємстві більше одного року)

3 Подія. Використання вільної вакансії - залучення до роботи новоприйнятого працівника (новоприйняті працівники, які працюють

менше одного року, зазвичай не вирізняються високою результатив- ністю праці, тому що перший рік роботи – це час адаптації до специфіки і умов праці певного підприємства)

4 Подія. Розрахунок величини фактичних втрат виробки, в зв‘язку зі звільненням професійного працівника:

В фв = В пл пр – (В ф пр + В ф нп)

В фв – фактичні втрати виробки в зв‘язку зі звільненням професійного працівника;

В пл пр – планова величина виробки, яку необхідно було сформувати за рахунок використання ІК професійного працівника, і яка була визначена до моменту його звільнення;

В ф пр – фактично сформована величина виробки за рахунок використання ІК професійного працівника до моменту його звільнення;

В ф нп - фактично сформована величина виробки за рахунок використання ІК новоприйнятого працівника в звітному періоді

Результат втрат виробки буде відображатися у Ф№2 „Звіт про фінансові результати” так:

Рядок: 010, Стаття: Доход від реалізації (товарів, робот, послуг) ( - )

Рядок: 225, Стаття: Чистий збиток ( + )

Тепер наведемо приклад розрахунку величини ІК працівника у вигляді методологічних пропозицій. Припустимо, у виробництво впроваджується розроблена працівником і апробована технологічна методика, яка, як очікується, дозволить підприємству отримати додатковий прибуток у сумі „х” гривен за „N” років. Тоді економічну вартість ІК у вигляді методологічної пропозиції можна визначити так:

ІКварт.ек. = ППN – НПN

де: ІКварт.ек. – економічна вартість інтелектуального капіталу;

ППN – плановий прибуток за N років при впровадженні методики;

НПN – плановий прибуток за N років, якщо методика не

застосовується.

ІК у вигляді методологічних пропозицій набуває властивостей нематеріального активу, підлягає амортизації і його балансова первісна вартість буде дорівнювати витратам на придбання і впровадження методики. Відмінність економічної і балансової вартості виражається нерівністю: Економічна вартість ІК – Балансова вартість ІК = Економічна вигода від ІК.

В ФІ№2 „Звіт про фінансові результати” результат від впровад-ження ІК у вигляді методологічної пропозиції буде відображатися так:

Рядок: 010, Стаття: Доход від реалізації (товарів, робот, послуг) ( + )

Рядок: 220, Стаття: Чистий прибуток ( + )

А в Ф№1 „Баланс” відбудуться такі зміни:

Рядок активу балансу: 010, Стаття: Залишкова вартість НА ( + )

Рядок активу балансу: 012, Стаття: Знос НА ( + )

Рядок пасиву балансу: 350, Стаття: Нерозподілений прибуток ( + )

Залишкову економічну вартість ІК у вигляді методологічної пропозиції можна розрахувати за формулою:

ІКзалишк. = ІКпоч.ек.варт. – ЕФотрим.

де: ІКзалишк. – залишкова вартість інтелектуального капіталу у

вигляді методологічних пропозицій;

ІКпоч.ек.варт. – початкова вартість інтелектуального капіталу у

вигляді методологічних пропозицій;

ЕФотрим. – економічний ефект, отриманий від впровадження

методики.

Підведемо результативні висновки вищезазначеному:

1. Пропонований методологічний підхід щодо оцінки ІКП дає змогу визначити економічні втрати величини виробки (доходу) та прибутку в зв‘язку зі звільненням професійного працівника і дає змогу зрозуміти важливість кадрової стратегії, яка повинна містити заходи по збереженню персоналу і вдосконаленню його якості. Економічні розрахунки обґрунтовують що нерегульована плинність персоналу призводить до втрат трудового потенціалу компаній і зростанню їх збитків.

2. Пропонований методологічний підхід дозволяє визначити економічну вартість, економічну вигоду та економічний ефект від ІКП у вигляді методологічних пропозицій. Економічні розрахунки доводять, що ІКП компаній – це наявний потенціал країни і управління його розвитком повинно ґрунтуватись на розумінні економічної залежності показника прибутку від його величини.

Саух І. В., доцент

Житомирська філія Київського інституту бізнесу та технологій, директор, м.Житомир

Blog

Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. Сімферополь Алушта isbn 978-066-2364-01-9

Содержание