Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 вересня 2009 р. Сімферополь Алушта isbn 978-066-2364-01-9

Вид материала

Документы

Содержание Порівняльна характеристика закарпаття і арк та перспективи подальшого співробітництва Діагностика регіонального підприємницького клімату у забезпеченні економічної безпеки бізнесу Питання трудової міграції населення та її місце в стратегії регіонального розвитку

Подобный материал:

• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Оппозиция «романтизм-реализм» в повествовательной структуре рассказов Б. Майлина 20-30-х, 72.35kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКАРПАТТЯ І АРК ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО СПІВРОБІТНИЦТВА


Україна, що на півдні виходить до Чорного моря, - одна з економічно наймогутніших колишніх радянських республік. Як вважають учені близько 5% мінеральних ресурсів планети зосереджені в Україні. Наша країна володіє найбагатшими у світі запасами марганцю та титану, а за залізними рудами посідає третє місце. Україна славиться надзвичайно родючими ґрунтами, і мільйони гектарів її рівнинних орних земель дозволяють збирати щедрі врожаї зернових. Саме наша країна – один із найбільших у світі виробників злакових – передусім пшениці – і найбільший виробник цукрового буряка. Більшу частину України займають родючі рівнини – степи – і плоскогір’я. Значна частина країни на півночі покрита густими сосновими, дубовими і ялинковими лісами. Гори є лише на заході та на Кримському півострові, що глибоко видається в Чорне море. Україна володіє обширним виходом до Чорного моря, а також до Азовського.

Виробничий потенціал та продуктивні сили кожного регіону закладають підвалини для ефективного функціонування економіки України. Завдяки цьому фактору Україна виступає активним учасником міжнародних відносин.

Закарпаття та АР Крим – унікальні регіони з яскраво вираженими економічними потенціалами. Розглянувши більш детальніше особливості даних регіонів можемо зробити порівняльний аналіз виробничого потенціалу двох регіонів України, визначивши їх сильні та слабші сторони.

Закарпаття (в складі Карпатського економічного району) та АР Крим (в складі Причорноморського економічного району) - два абсолютно різних регіони за своїми наявними потенціалами (кліматичні, земельні, водні, мінерально – сировинні ресурси, паливно – енергетичний комплекс тощо) та рівнем розвитку продуктивних сил. Так, у Карпатському районі розвинуті машинобудування, харчова, лісова, деревообробна, промисловість будівельних матеріалів. Розвинуті хімічна індустрія, лісовий комплекс та сільське господарство. В той час, як Причорноморський економічний район є традиційно аграрним з розвиненою переробною промисловістю. У районі виробляють електро – енергетичне устаткування. Розвинута хімічна, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова та деревообробна промисловість[4]. Але є дещо спільне між двома цими регіонами – це, насамперед, туристична галузь – потужний чинник розвитку областей. Україну добре знають за кордоном саме завдяки цим двом “перлинам”. Закарпатська область славиться своїми лісами, горами, озерами тощо, а АР Крим - морем, узбережжями, лікувальними грязями та ін. Та існує спільна сфера у цих двох регіонах, у якій вони є лідерами серед інших регіонів України – унікальний рекреаційний потенціал як Закарпаття, так і АР Криму, який сприяє розвитку практично усіх видів туризму, з кожним роком залучає в ці регіони все більше відпочиваючих.

Закарпатська область - мальовничий край, яка має унікальне геополітичне та географічне розташування. Область межує з чотирма європейськими державами – Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною. Закарпаття має високий природно – рекреаційний і курортний потенціал (понад 298 об’єктів туристично – рекреаційного призначення )[6].

На відміну від Закарпаття, курортно – рекреаційний потенціал Криму обумовлюється різноманітністю природних ландшафтів – від степових на півночі до покритих лісами Кримських гір у південній частині. Багатство Криму – це його клімат, для якого характерно достаток сонця, тепла та світла. Вздовж південного узбережжя розташовані найвідоміші курорти: Ялта, Алупка, Гурзуф, Лівадія, Алушта, Форос тощо. Кримський півострів володіє найбагатшим рекреаційним потенціалом. Дуже високо оцінюється за світовими стандартами ринкова вартість мінерально – сировинних (бальнеогрязьових) ресурсів Криму, його пляжів і прибережних земельних ділянок[3].

Відмітимо що, Закарпатська область та АР Крим – прикордонні регіони України (Закарпаття – суходільний прикордонний регіон, а Крим – приморський прикордонний регіон). Тож мешканці прикордонних територій мають більші можливості для отримання доходів від локальної зовнішньоекономічної діяльності, аніж їхні співвітчизники з інших областей.

У зовнішньоекономічній сфері підприємства Закарпаття співпрацюють із суб’єктами господарювання понад 100 країнами світу. Експорт зовнішньої торгівлі товарами та послугами за 2007 рік становив 1187 млн., імпорту – 1578 млн дол. США. Область є привабливою для інвестицій. У регіоні працюють підприємства відомих світових фірм – ЗАТ “Єврокар”, ТОВ “Гроклін – Карпати”, ТОВ “Ядзакі Україна”, ТОВ “Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед”. Значні інвестиції вкладено у підприємства машинобудування з виробництва деревини та виробів з неї, харчової промисловості[1].

Вигідне географічне положення Закарпаття та АР Криму (і України в цілому), наявність розвинутої транспортної інфраструктури і спеціальних економічних зон (СЕЗ) “Закарпаття” та “Порт Крим” можуть стати їх значними економічними потенціалами через забезпечення транзитних сполучень і послуг, а успішні перетворення в економіці Закарпаття та АР Криму слугуватимуть напрацюванню шляхів модернізації економіки інших регіонів України. Тобто області могли б бути моделлю адаптації України до Європейської спільноти.

Закарпаття вже зараз фактично змінило статус провінційного регіону на статус європейського транзитного центру. Свідчення цього є те, що територію Закарпаття пронизують транс’європейські експортні магістралі (газо-, нафто-, і продуктопроводи) загальною протяжністю 1700 км.

В Закарпатській області діють 18 контрольно – пропускних пунктів та пунктів спрощеного переходу через державний кордон, в тому числі 7 – автомобільних пунктів (з них 6 міжнародних), 7 – для залізничного транспорту (з них 5 міжнародного значення), а також 1 – у міжнародному аеропорті “Ужгород”. П’ять залізничних пунктів перетину кордону обладнані двома стандартами колії: східною та західною. Область має 2 аеропорти: міжнародний аеропорт “Ужгород” у м. Ужгород і перспективніший, але не задіяний “Ужгород – 2” у м. Мукачеве[2].

Що ж до особливостей географічного положення Криму: його близькість до Росії, Малої Азії і Південно – Східної Європи, створюють сприятливі умови для розвитку транспорту і транспортної мережі. Морськими воротами Криму є чотири морських торгівельних порти (без м. Севастополя) – Євпаторський, Керченський, Феодосійський, Ялтинський та Державна судноплавна компанія “Керченська паромна переправа”, що зв’язують півострів з південними регіонами України, Росії, Грузією, іншими країнами Причорномор’я, а через протоки Босфор і Дарданелли – з більшістю країн світу. АР Крим також володіє Державним міжнародним аеропортом “Сімферополь”[5].

З вищенаведеного зрозуміло, що в значній мірі Крим та Закарпаття є транзитними областями і за ці послуги повинні уже сьогодні заробляти значні кошти. Між тим, поки що області від транзитних послуг мають збитки та екологічні проблеми.

В регіональній політиці уже відбуваються позитивні процеси, які дають можливість областям будувати взаємовідносини із сусідніми країнами (Закарпаття із Словаччиною, Угорщиною, Румунією Польщею, а Крим із Росією) у сфері міжнародних відносин. Цьому сприяло утворення спеціальних економічних зон (СЕЗ “Закарпаття”) та (СЕЗ “Порт Крим”) з метою розширення співпраці прикордонних територій у різних галузях економіки.

Перспективним напрямком розширення географії зовнішньоекономічної діяльності та рекреаційно – туристичного комплексу Закарпаття, а також співробітництво з АРК і, зокрема, з Алуштою є реалізація положення Концепції соціально – економічного розвитку області щодо поглиблення русла міжнародної ріки Тиса в межах м. Чоп з тим щоб і на території області зробити її судноплавною межах Дунайської водної системи з виходом на Чорне море.

Література

1. Статистичний щорічник Закарпаття за 2007 рік / Головне управління статистики у Закарпатській області. – Ужгород, 2008. – 575с.
   
2. Туристичні можливості Закарпаття //http: // tourinform. org .ua
   
3. АРК – економічний потенціал регіону//efera. com
   
4. Економіко – географічна характеристика Кримського економічного району України //n. ua
   
5. Інфраструктура АР Криму // http: // monax. ru
   
6. Вступ Закарпаття //http: // www. transcarpathiatour. com. ua
   

Кушнірчук Юлія Миколаївна

Львівська комерційна академія, м. Львів


ДІАГНОСТИКА РЕГІОНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО КЛІМАТУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ


На порозі євроінтеграції однією з актуальних проблем сучасної економічної науки є забезпечення економічної безпеки бізнесу. Аналіз наукових робіт у цій галузі доводить, що в них приділяється недостатньо уваги дослідженню підприємницького клімату у контексті забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності.

Підприємницький клімат можна визначити як сукупність чинників, що притаманні певному економічному середовищу і є однаковими для усіх суб’єктів підприємницької діяльності.

Усю сукупність чинників, що визначають підприємницький клімат, можна поділити на три групи:

1) Політико-правові: зовнішня і внутрішня політична стабільність, законодавча та нормативна база, міцність державних інститутів, інформаційна відкритість, ступінь державного втручання в економіку.

2) Економічні: стабільність економіки, надійність банківської системи, стабільність національної валюти, ринкова інфраструктура, податкова і тарифна система, вартість робочої сили, доступ до ресурсів.

3) Соціально-психологічні: рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікації працівників, менталітет, рівень культури та інші.

Також чинники формування підприємницького клімату можна розподілити відповідно до складових економічної безпеки: інтелектуально-кадрової, інформаційної, техніко-технологічної, фінансової, політики-правової, екологічної, силової [1, С.39].

Середовище суб’єктів господарювання в Україні є неоднорідним. Підприємницький клімат формується під впливом сукупності чинників, значення та роль яких в різних регіонах може бути неоднакова. Крім того, з позицій можливості управління з боку підприємства чинники, що впливають на економічну безпеку та формують підприємницький клімат, поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники, своєю чергою, включають чинники макросередовища та регіональні. У теорії менеджменту регіональні чинники трактують як мезосередовище підприємства або безпосереднє оточення.

До основних регіональних чинників, що впливають на підприємницький клімат належать:

1) існуюча регіональна ринкова інфраструктура;

2) наявність необхідних трудових і природних ресурсів;

3) наявність споживачів, постачальників, посередників;

4) наявність суміжних підприємств чи виробництв;

5) наявність конкурентів, товарів замінників;

6) екологічні умови;

7) інші.

Діагностика регіонального підприємницького клімату є засобом всестороннього дослідження безпосереднього оточення суб’єкта підприємництва. Розрізняють три форми діагностики регіонального підприємницького клімату:

1. аналітичну, що передбачає оцінку підприємницького клімату безконтактними методами з використанням статистичної інформації.
   
2. експертну, яка ґрунтується на інформації, яка отримана контактними методами за допомогою експертів шляхом проведення спеціальних соціоекономічних опитувань.
   
3. моделювання, що дозволяє отримати інформацію про об’єкт дослідження внаслідок припущень та моделювання.
   

Результатом діагностики є визначення поточного і перспективного стану регіонального підприємницького клімату.

Таким чином, на регіональному рівні у зовнішньому середовищі постійно відбуваються процеси, які можуть створювати додаткові загрози економічній безпеці підприємства. Завдання діагностики регіонального підприємницького клімату полягає у виявленні цих загроз.

До основних загроз економічній безпеці суб’єктів підприємництва регіонального рівня слід віднести:

• загроза появи потенційних конкурентів. Важливість цієї загрози залежить від бар’єрів входу на ринок даного регіону та сили реакції, яку може очікувати потенційний конкурент;
  
• загроза появи товарів-замінників. Фактично ці товари при високому ступені взаємозамінності впливають на ціну;
  
• низька купівельна спроможність клієнтів;
  
• можливість тиску з боку постачальників.
  

Загрози, які виникають у зовнішньому середовищі, мають бути під постійним контролем керівництва з метою уникнення чи зменшення їхнього впливу на суб’єкт підприємництва. Таким чином проявлятиметься „зовнішня форма економічної безпеки організації – її здатність розвиватися і працювати автономно в умовах постійно змінного зовнішнього і внутрішнього середовища, що характеризує її стійкість” [2, С.286].

Окрім перелічених чинників мезосередовища на регіональний клімат також може впливати держава. Держава, створюючи сприятливий підприємницький клімат, сприяє виробничо-господарській діяльності. Економічне середовище для суб’єктів господарювання має бути стабільним, легко прогнозованим, прозорим, ліберальним щодо оподаткування, ресурсозабезпеченим. З цією метою державне регулювання повинно забезпечувати сприятливу:

• податкову систему;
  
• конкурентність ринків;
  
• макроекономічну та політичну стабільність;
  
• інфраструктуру ринків.
  

Якісна діагностика регіонального підприємницького клімату дасть змогу:

• забезпечити високу фінансову стійкість суб’єкта господарювання;
  
• досягнути високої конкурентоспроможності підприємства;
  
• мінімізувати екологічні наслідки виробничо-господарської діяльності;
  
• досягнути високої ефективності управління підприємством;
  
• підвищити юридично-правовий захист діяльності підприємства;
  
• забезпечити інформаційний захист;
  
• досягнути високого рівня кваліфікації персоналу;
  
• підвищити рівень ресурсного забезпечення підприємства;
  
• максимізувати рівень рентабельності.
  

Література:

1. Бондарчук Ю.В., Марущак А.І. Безпека бізнесу: організаційно-правові основи: Науково-практичний посібник / Ю.В. Бондарчук, А.І. Марущак – К.: Скіф, КНТ, 2008. -372с. ISBN 978-966-8894-42-8, ISBN978-966-373-329-6
   
2. Экономическая безопасность: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальностям экономики и управления / [В.А. Богомолов и др.]; под. ред. В.А. Богомолова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 295с. ISBN 978-5-238-01562-0
   

Кушнірчук-Ставнича Олеся Миколаївна

Інститут регіональних досліджень НАН України, місто Львів


ПИТАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СТРАТЕГІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ


Україна прагне приймати активну участь у світових суспільно – економічних процесах, інтегрувати до економічного співтовариства. Таке прагнення потребує нових підходів до використання людського, економічного та природного потенціалу регіонів, що сприяє кращому рівню життя населення та економіки. Міграційні процеси, як такі, що впливають на зміну багатьох соціально – економічних показників, потребують особливої уваги. Постанова Кабінету Міністрів від липня 2006 року (№1001Київ) про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, містить певні відомості про трудову міграцію, проте не розроблено конкретних стратегічних заходів, які дадуть змогу підвищити певні демографічні та економічні показники, що безпосередньо впливають на стан трудової міграції в регіоні.

Питаннями трудової міграції в контексті регіонального розвитку активно займаються уряди країн з розвинутою економікою, багато з яких розглядають міграцію, як невід’ємну частину стратегій регіонального розвитку.[5,6]. В Україні трудова міграція в контексті програми регіонального розвитку почала розглядатись не так давно [1,2,3]

Основними цілями дослідження даної тематики є відповіді на наступні запитання: Що спричиняє постійне зростання потоків трудових мігрантів (в тому числі нелегальних)? Чому збільшення потоків трудових мігрантів співпало з „ерою стратегій розвитку”, іншими словами, наскільки ефективною є пристосована стратегія регіонального розвитку до проблем трудової міграції; Які чинники (рушії) спричиняють привабливість країн призначення для трудових мігрантів? Якими будуть тенденції трудової міграції в майбутньому, і яка роль стратегій регіонального розвитку у формуванні цих тенденцій?

Не зважаючи на те, що в Україні є високий інтелектуальний та економічний потенціал, вона поступається країнам Центральної та Західної Європи в своєму розвитку. Формування транснаціональних ринків праці, глобалізаційні процеси, нерівномірність економічного розвитку між Україною і країнами з розвинутою економікою, сприяють процесам зовнішньої міграції населення.

Стратегія регіонального розвитку повинна спиратись на відображення економічної і соціальної динаміки у кожній окремо вираженій одиниці системи адміністративно – територіального устрою на фоні відповідних середніх показників по країні, області, а саме таких як: динаміка основних демографічних характеристик населення; обсяги і структура доходів і витрат; інвестиційний клімат у регіоні; обсяги і структура виробленої у регіоні продукції; характеристика соціальної сфери; рівень екологічної безпеки, злочинності, тощо.[3] Напротязі 1998-2005 років, Україна за рівнем людського розвитку піднялась із 78 місця до 76, що не значно вплинуло на динаміку місця України у світовому розвитку.[1, С94]

Таблиця 2

Індекс людського розвитку (ІЛР) України, 1998-2005 рр.

	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Очікувана тривалість життя при народженні (років)	69,1	68,1	68,1	69,2	69,5	66,1	66,1	67,7
Письменність дорослого населення (%)	99,6	99,6	99,6	99,6	99,6	99,4	99,4	99,4
Показник охоплення всіма типами освітньої діяльності (%)	78	77	77	81	84	86	85	86,5
ВВП на душу населення (дол.США, за ПКС)	3194	3458	3816	4350	4870	5491	6394	6848
Значення індексів
Індекс тривалості життя	0,73	0,72	0,72	0,74	0,74	0,69	0,69	0,711
Індекс рівня освіти	0,92	0,92	0,92	0,93	0,94	0,95	0,94	0,948
Індекс ВВП на душу населення, ПКС	0,58	0,59	0,61	0,63	0,65	0,67	0,69	0,705
Індекс людського розвитку (ІЛР)	0,744	0,742	0,761	0,766	0,777	0,766	0,744	0,788
Рейтинг	78/174	74/162	80/173	75/175	70/177	78/177	77/177	76/177

Джерело:підготовлено на основі даних щорічних глобальних Доповідей ПРООН про людський розвиток за 2000-2007 роки.


Для реалізації програми сталого розвитку України, важливим є усвідомлення проблеми зміцнення людського потенціалу, оскільки економічні і соціальні проблеми спричиняють безробіття, завдяки цьому в свою чергу складається складна ситуація на ринку праці, внаслідок чого відбувається підсилення нелегальної трудової міграції що далі у свою чергу знижує інтелектуальний та освітній потенціал населення. Це вцілому комплексно негативно впливає на розвиток людського потенціалу. Весь цей механізм можна спостерігати на прикладі 90х років, коли відбувалось стрімке зростання чисельності безробітних, і яке стало менш динамічним лише в 2000 році. Вже у 2005 році показник безробіття становив 7,2%, проти 11,7% у 2000 році. Проблема неповного використання людських ресурсів виникає через низький рівень матеріального добробуту.

Як зауважив Е.Хьонекопп „міграція є одним з інструментів регіонального соціально – економічного розвитку, а ефективне використання трудових ресурсів мігрантів у контексті розвитку регіону – важлива проблема, яка потребує ґрунтового дослідження.”[2].

Серед цілей розвитку тисячоліття в Україні на 2001-2015 роки (звіт з людського розвитку в Україні за програмою ООН), перелічені такі пункти: 1)подолання бідності; 2)забезпечення якісної освіти впродовж життя; 3)сталий розвиток довкілля; 4)поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; 5)обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів; 6)забезпечення гендерної рівності [1]. Серед пунктів не виділено міграції населення, як одного з наймасштабніших глобалізаційних процесів. Таким чином, виділення проблем трудової міграції, як однієї з найбільш перспективних складових стратегії регіонального (людського) розвитку, забезпечить шлях до підвищення показників людського розвитку.

Подальшого розгляду потребують наступні питання: адекватна розробка програм регіонального розвитку і місце в ній міграційних процесів; проблема використання міграційного капіталу для регіонального розвитку території, діагностика причин трудової міграції і пошуки нових рішень регулювання міграції в контексті регіональних програм розвитку і державної політики; проблема розширення ЄС і ускладнення процесу трудової міграції українців у країни Європи.

Однією з основних проблем регіональної політики при розробці стратегії розвитку людських ресурсів регіонів України, залишається прийняття ефективних управлінських рішень, реалізація яких сприятиме створенню міцних засад для послідовного підвищення якості життя населення, що вимагає подальших досліджень в цій сфері.

Список використаних джерел:

1. :Людський розвиток і європейський вибір України: звіт ООН з людського розвитку в Україні. - ПРООН, травень 2008.-122с.
   
2. Матеріали міжнародного науково – практичного семінару „Економічний розвиток регіону, торговельний обмін, міграція та трансфер коштів мігрантів з розглядом розвитку сільських територій”, (м.Львів, 21-22 вересня 2007 р.).- Львів: Національний інститут стратегічних досліджень:Регіональний філіал у Львові/ [електронний ресурс]/ lviv.ua/conferences/40.php
   
3. Марченко С.М. Розвиток людських ресурсів регіонів України: проблеми та стратегічні завдання.- Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка/ ссылка скрыта
   
4. Хомич Л.В. Стратегія регіонального розвитку і планування території / Л.В.Хомич //Стратегічні пріоритети .- 2007.- 214с.- С 142 – 149
   
5. A global strategy of migration for development: Beyond the MIDA approach to mobilizing and sharing of human and financial resources of the overseas African community/ International Organization for Migrations.- Geneva, June 2006.- (International Organization for Migration/the migration agency)[електронний ресурс]/ h/jahia/webdav/site/myjahiasite/shared/shared/mainsite/microsites/mida/global_strat_mida.pdf
   
6. Yeremias T. Keban. International Migration, the strategy for national development and globalization (UNESCO/Management of Social Transformations (MOST) Proframme)/ ссылка скрыта
   

к. держ.упр. Михальченко Ганна Григорівна

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Артемівськ