Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
ПРОБЛЕМА ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ АСОЦІЙОВАНИХ З ІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЄЮ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНОЮ HCV-ІНФЕКЦІЄЮ
Герасун Б.А., Ворожбит О.Б.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Одним із суттєвих і довготривалих ускладнень інтерферонотерапії є депресивні стани, що часто „накладаються” на різні психоневрологічні прояви ініційовані власне хронічною HCV-інфекцією. У вітчизняній літературі ця проблема на даний момент, висвітлена недостатньо. Тому дане дослідження присвячене виявленню поширеності та вираженості депресивних станів у пацієнтів лікованих пегельованим інтерфероном з приводу ХГС.
Нами було обстежено 35 пацієнтів (23 чоловіки та 12 жінок) віком від 21 до 62 років які отримували пегельований інтерферон альфа 2а та рибавірин. До лікування усім пацієнтам проводили біохімічні дослідження, які зокрема включали визначення АлАТ, АсАт, вмісту загального білірубіну, ГГТ, проводили пункційну біопсію печінки, визначали НСV RNA та генотип. У досліджуваній групі переважали пацієнти з 1 генотипом (67% - 24 особи). Через 12 тижнів терапії біохімічні дослідження проводили повторно. Психіатричні обстеження які включали опитування за шкалою Бека (BDI), Монтгомері-Асберга (MARDS), оцінку якості життя за SF-36, також проводили до лікування і повторно на 12 тижні терапії.
До початку лікування (3%) пацієнтів висловлювали скарги на пригнічений, меланхолійний настрій, сум, відсутність задоволення від речей які раніше приносили радість; зневіру у своїх силах, сумніви в ефективності майбутньої терапії, уповільнення всіх психічних актів зареєстровано у 2 осіб. Наявний негативний емоційний фон супроводжувався тріадою когнітивних розладів: негативною оцінкою власної особистості; негативною оцінкою зовнішнього світу; негативною оцінкою майбутнього. Дані прояви були легкого ступеня і не потребували застосування медикаментозної терапії. В результаті дослідження виявилося що депресивні порушення діагностовано в 8,6%).
Під час повторного обстеження на 12 тижні терапії депресивні порушення діагностовано у 13,4% пацієнтів, вони проявлялися появою тужливого настрою (гіпотимія), уповільненням мислення і руховою загальмованістю (типова депресивна тріада). Знижений настрій проявлявся глибокою пригніченістю і у двох пацієнтів (5%) супроводжувався тяжким фізичним відчуттям в ділянці серця, і кінцівок (вітальна туга) Ідеаторна загальмованість проявлялася уповільненою тихою мовою, збідненням асоціацій, скаргами на значне зниження пам'яті. Слід відзначити що даним станам були властиві коливання депресії протягом доби з поліпшенням загального стану і зменшенням ідеаторної і рухової загальмованості в другій половині дня та ввечері. Виражені властиві для депресивного синдрому соматовегетативні розлади у вигляді порушення сну, апетиту, функцій шлунково-кишкового тракту (закрепи) спостерігалися у 3 (8,5) % пацієнтів.
Депресивні порушення, що виявлені під час терапїї пегельованим інтерфероном альфа 2а та рибавірином були виражені інтенсивніше і вимагали втручання: 6 пацієнтам було проведено корекцію дози інтерферону, серед них 5 осіб отримували адеметіонін (Гептрал). 3 пацієнтам у яких після проведеної корекції дози та лікування Гептралом покращення не наступило було призначено інгібітор зворотнього захоплення серотоніну - Пароксетин, одному пацієнту інтерферонотерапію довелося припинити.
В результаті дослідження виявилося що депресивні порушення діагностовано в 8,6% пацієнтів до початку лікування та у 13,4% після проведеної терапії. Щодо зв`язку між розвитком депресивних станів та активністю АлАТ, АсАт, ГГТ, кількістю НСV RNA, та даними морфологічного дослідження тканини печінки то достовірної кореляції виявлено не було.
Отже застосування пегельованого інтерферону альфа у хворих на ХГС підвищує частоту виявлення та ступінь вираженості депресивних станів, які погіршують якість життя пацієнта та ускладнють проведення терапії, а інколи стає причиною її припинення. Дана проблема є актуальною і потребує подальшого вивчення.
ПРИМЕНЕНИЕ ГЕПАТОПРОТЕКТОРА ХОФИТОЛ В ТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА С
Го А.А., Эсауленко Е.В.
ГУ НИИ гриппа РАМН, г. Санкт-Петербург
Действие гепатопротекторов направлено на восстановление гомеостаза в печени, повышение устойчивости органа к действию патогенных факторов, нормализацию функциональной активности и стимуляцию репаративно-регенеративных процессов в печени. Исходя из этого, применение гепатопротекторов в качестве патогенетической терапии при хроническом гепатите С вполне оправдано. Препарат Хофитол относится к гепатопротекторам растительного происхождения, являясь экстрактом листьев артишока. Его основные биологически активные компоненты - каффеоилихиновые кислоты, флавоноиды и сесквитерпенлактон. Данные компоненты препарата обладают заметной антиоксидантной активностью .Кроме того, препарат Хофитол проявляет желчегонное, антитоксическое, гиполипидэмическое, диуретическое действия.
Цель работы Оценить оксидантный статус и неспецифическую резистентность больных хроническим гепатитом С и обосновать коррекцию их нарушений препаратом Хофитол.
Материалы и методы исследования Обследовано 45 больных с хроническим гепатитом С в фазе репликации, у которых помимо стандартных биохимических исследований определялся уровень активности супероксиддисмутазы и глютатионпероксидазы, как показателей оксидантного статуса, а также подсчитывалось фагоцитарное число и фагоцитарный индекс, как показатели неспецифической резистентности. 20 больных из этого числа получали препарат Хофитол в дозе 2 таблетки 3 раза в день в течении 30 дней.
Результаты исследования и их обсуждение Анализ полученных нами данных показал, что у 95% обследованных пациентов поглотительная способность нейтрофилов (по результатам подсчета фагоцитарного числа) была значительно снижена. Из них у 38% ФЧ было ниже нормы в 3 раза и составило величину 2,09±0,25, р<0,001, а у 55% в 2 раза и было равно 3,07±0,34, р<0,001. У двух пациентов снижение этой функции было незначительным ( в 1,2 раза). Что касается количества фагоцитирующих клеток (ФИ) , то выявлено их уменьшение на 12% по сравнению со здоровыми у половины обследованных больных. Изначальные показатели активности SOD и GPX отражали нарушения работы
антиоксидантной системы (АОС) у больных ХГС. Уровень SOD оказался выше нормы (2087,7±703,4 Ед/г Hb), что свидетельствует о напряженной работе АОС при хроническом гепатите С. Активность GPX при этом составляла 31,0±2,9 Ед/г Hb и оказалась на нижней границе нормы. Таким образом, выявлялся дисбаланс в системе АОС.
На фоне проводимой терапии препаратом Хофитол у 25% пациентов выявлено восстановление до нормальных и более высоких значений фагоцитарного числа .У остальных 75% больных наблюдалась отчетливая тенденция к восстановлению фагоцитарной функции нейтрофилов, в среднем фагоцитарное число увеличилось в 1,6 раза по сравнению с исходными данными.Фагоцитарный индекс при этом возрос на 8,4%.
Отмечалось достоверное повышение активности GPX (p = 0,018). Наблюдалась также тенденция к повышению SOD, но статистически достоверного изменения активности этого фермента выявить не удалось (2087,7±703,4 и 2336,7±563,9 Ед/г Hb, p = 0,190).
Заключение. Таким образом у больных хроническим НСV выявляется значительное снижение функциональной активности фагоцитов на фоне дисбаланса в антиоксидантной системе. Использование антиоксиданта гепатопротектора хофитола привело к гармонизации в АОС и нормализации функциональной активности фагоцитов, что говорит о возможности применения антиоксидантов для повышения неспецифической резистентности и о возможной связи этих двух систем.