Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
Міністерство охорони здоров’я України
Академія медичних наук України
Харківська медична академія післядипломної освіти
Інститут загальної та невідкладної хірургії АМНУ
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
Харківський медичний університет
СЕПСИС
ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА ТА ТЕРАПІЯ
Під загальною редакцією професора Малого В.П.
Матеріали науково – практичної конференції з міжнародною участю 1-2 квітня 2004 року
Харків 2004
Міністерство охорони здоров’я України
Академія медичних наук України
Харківська медична академія післядипломної освіти
Інститут загальної та невідкладної хірургії АМНУ
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
Харківський медичний університет
СЕПСИС
ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА ТА ТЕРАПІЯ
Збірник
праць науково – практичної конференції, присвяченої 199-річчю Харківському національному університету ім. В.Н.Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти
Харків 2004
УДК 616.94-092-07-085 (082)
Редакційна рада: голова – проф. Малий В.П.; зам.голови – проф. Яблучанський М.І.; члени ради: проф. Попсушапка О.К., проф. Криворучко І.А., проф. Паращук Ю.С.
Збірник містить тези доповідачів, які відображають сучасні погляди на патогенез, клініку та лікування хворих на сепсис. Отримані праці є свідченням наукового напрямку провідних науково-дослідних та лікувальних центрів як в Україні, так і за її межами
Технічний редактор Лавелін С.Б.
Термін “сепсис” в значенні, досить близьким до сучасного розуміння, вперше був використаний ще Гіпократом більш як два тисячоліття тому. Він мав на увазі процес розпаду тканини, з загниванням їх та смертю. В різні роки цей термін ніс різне смислове навантаження і використовувався для описування різних хвороб, пов’язаних із інфекційним процессом. Не став виключним в цьому кінець XX і початок XXI століття. Ще на початку XX ст. H.1Schottmuller сформулював визначення сепсису, яке надовго домінувало в медицині. Велике знання зіграли праці і І.В.1Давидовського, в яких були сформульовані головні з його точки зору ознаки сепсису.
Досить важливим було те, що, як писав великий вчений “проблема сепсису – проблема мікробіологічна”. Подальший прогрес вивчення сепсису був неможливий без уніфікації термінології, класифікації, принципів діагностики. В зв’язку з цим Погоджувальна конференція пульмонологів та реаніматологів США в 1991 р. прийняла досить дискусійне рішення, яке на нинішній час використовується у всіх публікаціях і дослідженнях, пов’язаних з сепсом.
Сепсис – це завжди тяжка патологія на тлі імунної недостатності, хвороба, яка зустрічається в практиці лікарів різних спеціальностей: стоматологів, хірургів, інфекціоністів, гінекологів та ін. Відсутність патогномоничних ознак нерідко призводить до помилкової діагностики на дошпитальному етапі, а тому хворі тривалий час можуть лікуватися амбулаторно або стаціонарно з помилковим діагнозом. Тому часто діагноз сепсису встановлюють із запізненням і госпіталізація проводиться несвоєчасно, через це термін лікування збільшується і наслідки хвороби не завжди бувають благоприємні, враховуючи, що збудники сепсису часто полірезистентні до антибіотиків і це також є важливою проблемою.
Своєчасній діагностиці сепсису, ефективності його лікування сприяє рівень знань лікарів різних спеціальностей з цієї патології. Надіємось, що науково-практична конференція “Сепсис: патогенез, діагностика та терапія” дасть відповідь на цілий ряд вузлових питань, які пов’язані з цією важливою для всіх фахівців патологією.
Завідувач кафедри і клініки
інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти
Проф. Малий В.П.
З М І С Т
П Е Р Е Д О В І С Т А Т Т І
Проблема сепсиса: между Шоттмюллером и Давыдовским
Б
арштейн Ю.А., АриэльБ.М., ШациллоО.И. 18
СЕПСИС – ИНФЕКЦИОННАЯ БОЛЕЗНЬ В ИММУНОНЕДОСТАТОЧНОМ ОРГАНИЗМЕ
Ребенок Ж.А. 19
СЕПТИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ – СЕПСИС: КРИЗИС СИНДРОМАЛЬНОЙ КОНЦЕПЦИИ
Ребенок Ж.А. 26
ПРИНЦИПЫ ЛЕЧЕНИЯ ОСТРОГО СЕПСИСА
Б
очоришвили В.Г., Джавахадзе М.В. 32
Т Е З И