Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду з міжнародною участю

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

РЕЗОЛЮЦІЯ

Національної науково-практичної конференції

з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю

«За кожне життя разом»

17–19 листопада 2010 року, м. Київ

Національна науково-практична конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю «За кожне життя разом» відбулася 17–19 листопада 2010 року в м. Києві за підтримки міжнародних благодійних організацій, які працюють у галузі протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

Понад 700 учасників конференції представляли Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство юстиції України, Державний департамент України з питань виконання покарань, вищі медичні навчальні заклади, науково-дослідні інститути, обласні та міські управління охорони здоров’я, лікувально-профілактичні заклади, громадські, благодійні та міжнародні організації.

У роботі конференції взяли участь провідні зарубіжні фахівці в галузі профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу з Росії, Бразилії, Франції, Німеччини.

Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні сьогодні — це один із важких викликів суспільству, що становить загрозу національній безпеці країни.

З часу виявлення в Україні 1987 року першого випадку ВІЛ-інфекції, станом на 1 вересня 2010 року офіційно зареєстровано 174 824 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України (зокрема, серед дітей у віці до 14 років — 26 255 випадків), у тому числі 33 415 випадків захворювання на СНІД (зокрема, серед дітей у віці до 14 років — 923 випадки), а також 19 083 випадки смерті від захворювань, зумовлених СНІДом (зокрема, 272 смерті серед дітей у віці до 14 років).

Аналіз статистичних даних указує на тенденцію до генералізації поширення ВІЛ-інфекції в країні: щороку кількість нових випадків інфікування зростає на 10-15 %, найбільш ураженою віковою групою залишаються люди молодого та середнього віку (18–39 років), збільшується кількість дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями, а також число хворих, які потребують медичної та соціальної допомоги.

Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції в 2010 році серед загального населення віком від 15 до 49 років становить 1,33 %, що свідчить про вихід епідемічного процесу за межі груп ризику. З 2008 року в Україні статевий шлях інфікування почав превалювати над парентеральним. Але до цього часу інформаційно-просвітницькі та профілактичні програми не забезпечують належного впливу на рівень ризикованої поведінки серед груп ризику та загального населення, що призводить до росту нових випадків інфікування.

Водночас, необхідно наголосити, що Україна сьогодні має Національну стратегію щодо подолання ВІЛ-інфекції/СНІДу, що реалізується шляхом виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки, яка вперше в історії боротьби з епідемією в Україні прийнята як Закон. Це яскраво підтверджує те, що на сьогодні подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДом є одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку.

Учасники конференції обговорили широке коло питань щодо формування сприятливого середовища для ефективного розширення заходів з профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду й підтримки ВІЛ-позитивних людей та хворих на СНІД через зміцнення політичних зобов’язань та координації дій урядових, неурядових і міжнародних організацій, у тому числі дослідних інституцій, у контексті розвитку ефективної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДуу в Україні.

Конференція надала багато можливостей для представлення нових законодавчих, нормативно-правових, науково-дослідних, програмних і ресурсних розробок задля продуктивного, структурованого діалогу щодо головних викликів, які стоять перед країною у зв’язку з необхідністю покращити національну відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Учасники конференції констатували, що в Україні досягнуто прогресу в доступі до профілактики, лікування та догляду, що підтверджується зниженням темпів поширення ВІЛ-інфекції, особливо серед молоді та споживачів ін’єкційних наркотиків. Збільшилась кількість тестувань на ВІЛ-інфекцію як серед загального населення, так і груп ризику, зменшується рівень передавання ВІЛ від матері до дитини, розширюється доступ до АРВ-терапії. Однак, обсяг вищезазначених послуг є недостатнім для адекватного впливу на розвиток епідемії.

Учасники конференції звертають увагу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України на необхідність забезпечення політичного лідерства держави та дотримання прав людини в контексті протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу як передумови ефективності заходів із подолання епідемії.

Учасники конференції дійшли наступних висновків:

Фінансування Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки необхідно забезпечити у повному обсязі.
Лікування за медичними показниками всіх ВІЛ-позитивних громадян України, які його потребують, повинно бути гарантовано державою.
Зниження рівня передавання ВІЛ від матері до дитини до мінімального показника повинне стати одним із пріоритетів державної політики у галузі охорони здоров’я.
Взяття під контроль епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні можливе за умови тісної співпраці між державою, інститутами громадянського суспільства і благодійними міжнародними організаціями за умови стабільного, пріоритетного і достатнього фінансування заходів з подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Досягнення Цілій розвитку тисячоліття у галузі протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу можливе при забезпеченні універсального доступу до профілактики, лікування, догляду та підтримки.
Пріоритетними напрямами протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є:
1. Профілактичні заходи серед населення України та серед груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ — споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), працівниць комерційного сексу (ПКС), чоловіків, які практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), мігрантів, ув’язнених і осіб, звільнених із місць позбавлення волі, безпритульних і бездомних громадян (передусім дітей). Щоби досягти нульового рівня нових інфікувань, необхідна революція в галузі попередження, як у політиці, так і у практиці. Профілактичні програми повинні бути якісними та економічно ефективними.
2. Доступ до лікування шляхом забезпечення хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією відповідно до клінічного протоколу, розширення доступу споживачів ін’єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм, забезпечення лікування осіб з опортуністичними та супутніми захворюваннями.
3. Доступ до догляду та підтримки шляхом організація паліативної допомоги, забезпечення соціально-психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, удосконалення діяльності спеціалізованих служб і закладів, що надають соціальні послуги ВІЛ-інфікованим.
4. Забезпечення дотримання прав ВІЛ-інфікованих, подолання стигми та дискримінації щодо ЛЖВ і представників груп ризику.
5. Забезпечення координації заходів з протидії ВІЛ інфекції, сприяння розвиткові спеціалізованої інфраструктури.
Мета, до якої ми маємо прагнути, — це Україна, вільна від нових випадків ВІЛ-інфікування, та забезпечення ВІЛ-інфікованим гідного життя.
Для успішності запропонованих підходів та їх практичного впровадження необхідно передбачити План заходів на виконання резолюції Конференції (додається).

ПЛАН ЗАХОДІВ

на виконання резолюції Національної науково-практичної конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу

з міжнародною участю «За кожне життя разом»

17–19 листопада 2010 року, м. Київ

УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ РЕКОМЕНДУЮТЬ

I.Верховній Раді України:

Прискорити розгляд у другому читанні та прийняття в цілому Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”».
Унести зміни до чинних законодавчих актів, які б спростили використання наркотичних препаратів у медичних цілях, уможливили розширення доступу до лікування наркотичними лікарськими засобами пацієнтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), хворих, яким показане довгострокове застосування наркотичних препаратів для лікування хронічних больових синдромів, паліативної допомоги.
Унести зміни до п. 21 ст. 10 Закону України «Про міліцію» в частині скасування положення, що «міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини для обов’язкового обстеження і лікування».

II.Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

Ефективно реагувати на звернення щодо порушення прав і випадків дискримінації щодо ВІЛ-позитивних осіб і представників груп ризику з метою подолання стигми й дискримінації, всебічного забезпечення в Україні прав людини у контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу.

III.Кабінету Міністрів України:

Забезпечити у повному обсязі фінансування Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки.
Упровадити національний механізм проведення профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, наркоманії, пропаганди здорового способу життя на науковій основі та у відповідності з прийнятими міжнародними і національними зобов’язаннями.
Переглянути постанову Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1051 «Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини, або хворим на СНІД» з метою збільшення розміру щомісячної допомоги цій категорії дітей до розміру прожиткового мінімуму.
Прийняти постанову Кабінету Міністрів України «Про створення національної системи моніторингу та оцінки заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні».
Підсилити партнерство між урядом, з одного боку, та громадянським суспільством і ключовими уразливими групами (СІН, ПКС, ЧСЧ), з іншого боку; сприяти розвиткові лідерства та можливостей місцевих громад у справі боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.
Забезпечити розширення програм замісної підтримувальної терапії серед споживачів ін’єкційних наркотиків.
Доручити відповідним центральним органам виконавчої влади розробити нормативно-правові акти для визначення вартості соціальних послуг у розрахунку на одного клієнта, з урахуванням особливостей різних соціальних груп.
Забезпечити підписання Угоди про рамкове партнерство у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу між Урядами Сполучених Штатів Америки та України.
Покласти на Національну раду з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу функції з надання експертних висновків щодо змісту публічної діяльності (зокрема, соціальної реклами), спрямованої на подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.
Ужити заходів щодо щорічного (16 листопада) відзначення на державному рівні Міжнародного дня толерантності, запровадженого ЮНЕСКО, як інформаційного приводу для публічних акцій і дискусій про права людини в контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу.

IV.Національній раді з питань протидії туберкульозу та ВІЛ- інфекції/СНІДу:

4.1. Провести розширене засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу за участю голів рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу ради міністрів АР Крим, обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - ОКР), начальників управлінь охорони здоров’я, головних лікарів центрів СНІДу, з метою подальшого удосконалення реалізації стратегічних напрямків протидії ВІЛ-інфекції;

4.2. Активізувати роботу ОКР, забезпечити ефективну міжвідомчу координацію, взаємодію з громадянським суспільством та проектами міжнародних організацій;

4.3. Забезпечити впровадження фінансового моніторингу як компоненту національної системи моніторингу та оцінки з урахуванням кращих міжнародних практик з метою вдосконалення механізмів фінансування та оцінки витрат на протидію ВІЛ-інфекції/СНІД;

4.4. Забезпечити навчання голів, членів та секретарів ОКР, рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу районних, міських державних адміністрацій щодо підвищення рівня знань і навичок з питань стратегічного планування, управління, моніторингу й оцінки відповіді на епідемії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

4.5. Рекомендувати введення до складу рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу районних, міських державних адміністрацій представників груп ризику для забезпечення більш ефективних заходів у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу.

V.Міністерству охорони здоров’я України:

Розробити із залученням представників громадянського суспільства, затвердити в установленому порядку та впровадити у практичну діяльність такі нормативно-правові акти:
1. Положення про оптимальну модель інтегрованих послуг, що надаються ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД в Україні;
2. Методичні рекомендації щодо проведення діагностики та лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, серед представників груп ризику;
3. Протокол обліку щодо випадку захворювання представників груп ризику хворобою, яка передається статевим шляхом (за принципами кейс-менеджменту);
4. Національний міжгалузевий операційний план розширення доступу представників груп ризику до послуг із діагностики та лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом;
5. Положення про діяльність мобільного пункту (мобільної амбулаторії), з урахуванням особливостей використання мобільних пунктів (амбулаторій) неурядовими організаціями у діяльності з профілактики ВІЛ-інфекції;
6. Інструкція з організації епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІДом;
7. Наказ про внесення змін до наказу МОЗ України від 25 травня 2000 року № 120 «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» шляхом прийняття його в новій редакції;
8. Методичні рекомендації щодо визначення основного захворювання, судження про причини смерті, супутню патологію у ВІЛ-інфікованих з коінфекцією;
9. Наказ про внесення змін до наказу МОЗ України від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» для перегляду норм щодо невеликих розмірів доз у бік збільшення, з метою створення оптимальних нормативних умов для впровадження програм з обміну шприців.
10. Порядок організації та проведення медикаментозної підтримувальної терапії (замісної підтримувальної терапії).
Розробити та запровадити систему внутрішнього і зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень щодо ВІЛ-інфекції та лабораторного моніторингу резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів.
Розробити проекти нормативних актів (постанови Кабінету Міністрів України, спільних наказів МОЗ України та інших міністерств і відомств) щодо забезпечення участі непідприємницьких, в тому числі неприбуткових, і підприємницьких товариств, що працюють у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг із профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, на основі забезпечення доступу зазначених товариств до участі у виконанні державного замовлення на надання медичних і соціальних послуг представникам груп ризику та людям, які живуть з ВІЛ.
Міністерству охорони здоров’я України спільно з Міністерством внутрішніх справ України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями розробити комплекс заходів для неухильного забезпечення вимог щодо конфіденційності та нерозголошення без законних підстав персональної та медичної інформації про пацієнтів (клієнтів), яким надаються відповідні послуги в рамках лікувальних і профілактичних програм. За кожним випадком виявлення порушень проводити службові перевірки та притягувати винних службових (посадових) осіб до відповідальності.
Передбачити у Плані заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011–2015 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 року № 1808, та у проекті відповідної державної програми конкретні заходи з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед наркозалежних осіб та їхнього лікування від наркозалежності як складовий компонент стратегії зменшення шкоди з обов’язковим дотриманням прав людини і громадянина щодо наркозалежних осіб, зокрема, споживачів ін’єкційних наркотиків як групи ризику.
Забезпечити дальше впровадження замісної підтримувальної терапії серед споживачів ін’єкційних наркотиків з метою охоплення 30 % від оціночної кількості СІН.
Забезпечити універсальний та рівний доступ ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД до безперервної і довічної антиретровірусної терапії та її лабораторного супроводу з охопленням лікуванням не менше 80 % тих, хто його потребує, до 2013 року, відповідно до цілей Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки.
Удосконалити систему моніторингу й оцінки у галузі лікування ВІЛ-інфекції, зокрема, в галузі забезпечення належного контролю його побічних ефектів.
Забезпечити розробку, систематичне оновлення, впровадження і дотримання міжнародних стандартів лікування ВІЛ-інфекції в Україні на основі найновіших доказових даних і міжнародних стандартів.
Забезпечити охоплення усіх ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, в тому числі представниць важкодоступних груп населення, ефективними заходами з профілактики передавання ВІЛ від матері до дитини, передусім із застосуванням потрійної АРВ-терапії.
Забезпечити охоплення 100 % немовлят, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок, ранньою діагностикою ВІЛ.
Забезпечити доступ до АРВ-терапії для 100 % дітей, що її потребують.
Забезпечити доступ хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД до діагностики та лікування опортуністичних інфекцій, супутніх захворювань (зокрема, вірусних гепатитів) і ускладнень для досягнення зниження показників захворюваності та смертності, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, і покращення якості життя пацієнтів.
Забезпечити здійснення моніторингу резистентності ВІЛ до АРВ-препаратів як невід’ємного компоненту комплексної системи моніторингу лікування ВІЛ-інфекції.
До 1 січня 2011 року включити до груп профільного супроводу державних закупівель фахівців провідних національних клінік — відділення ВІЛ-інфекції/СНІДу клініки ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського Академії медичних наук України» та відділення для лікування ВІЛ-позитивних дітей Національної дитячої клінічної спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ».
Для забезпечення прозорості, попередження виникнення та поширення міфів і домислів щодо здійснення державних закупівель у сфері ВІЛ/СНІДу, запровадити постійне розміщення інформації про стан закупівель із зазначенням результатів кожного зі здійснених етапів та очікуваних дат наступних етапів процедури закупівель на веб-сайті МОЗ України або Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально-небезпечним хворобам.
Підготувати та оприлюднити додаткові вимоги (щодо гарантованої якості, дотримання умов законодавства у сфері захисту інтелектуальних прав тощо) до предмету закупівель (антиретровірусних препаратів, товарів медичного призначення) та включити їх з 2011 року до тендерної документації.
Забезпечити дотримання якості на всіх етапах проведення реєстрації, ввезення, дистрибуції, зберігання, продажу та використання антиретровірусних препаратів і товарів медичного призначення шляхом приведення цих процесів у відповідність до міжнародних стандартів якості (GMP, GDP, GLP).
Забезпечити збільшення кількості учасників торгів і посилення конкуренції шляхом оголошування та проведення міжнародних торгів.
Оприлюднити результати міжнародної оцінки системи закупівель у сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні та вжити необхідних заходів для втілення відповідних рекомендацій.
Підготувати та прийняти наказами МОЗ України рішення про:
1. створення резерву антиретровірусних препаратів в Україні на 6-місячний строк;
2. формування буферних фінансових резервів для покриття видатків на закупівлі антиретровірусних препаратів для потреб України на наступні періоди;
3. розробку чіткого та стабільного графіку проведення державних закупівель антиретровірусних препаратів.
Провести аналіз діяльності управлінь охорони здоров’я з організації послуг щодо консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію для представників груп ризику, організації медикаментозної підтримувальної терапії (замісної підтримувальної терапії); визначити перешкоди, які існують у цій роботі, та розробити рекомендації щодо їх подолання. Матеріали аналізу представити на розгляд Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Збільшити обсяги надання послуг із діагностики та лікування ІПСШ представникам груп ризику в діючій системі надання послуг.
Забезпечити проведення вакцинопрофілактики вірусного гепатиту В серед представників груп ризику.
Забезпечити покращення доступу представників груп ризику до медичних ґендерно-чутливих послуг.
Активізувати роботу Міжвідомчої робочої групи з питань надання соціальних послуг уразливим групам населення у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.
При аналізі питань, пов’язаних із відповіддю на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу серед ЧСЧ, підтримувати оперативну взаємодію із Постійною референтною групою з питань ЛГБТ-спільноти та ЧСЧ-сервісних проектів в Україні (ПРГ-Україна) як ефективним експертним органом національного рівня.
Переглянути та вдосконалити, затвердивши в новій редакції, «Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол)», затверджений наказом МОЗ України від 19 серпня 2005 року № 415 «Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію» і зареєстрованого в Мін’юсті України 22 листопада 2005 року, із залученням широкого кола зацікавлених сторін, у тому числі організацій громадянського суспільства.
Забезпечити розробку та розміщення в установах системи охорони здоров’я, які надають медичні послуги населенню, інформаційних стендів з повною та об’єктивною інформацією про поведінкові та сексуальні практики, пов’язані з ризиком інфікування ВІЛ.
Уживати превентивних і дисциплінарних заходів у зв’язку з порушенням лікарської етики медичним персоналом (розголошення інформації про ВІЛ-статус, поведінкові та сексуальні практики пацієнта, а також інформації про його сексуальну орієнтацію; неприпустимі висловлювання на адресу пацієнта, відмова в наданні медичних послуг чи їх неадекватне надання), а також забезпечувати конфіденційність обігу медичної документації, з якої випливає ВІЛ-статус, досвід тестування на ВІЛ, сексуальна орієнтація чи інша конфіденційна інформація про пацієнта.
Розробити спільно з Академією медичних наук України, іншими науково-дослідними інституціями та включити до навчальних програм вищих медичних навчальних закладів курс із профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед представників груп ризику, розширити навчальні курси з питань людської сексуальності та привести їх у відповідність із міжнародними стандартами; включити аналогічні курси до програм перепідготовки лікарів (дерматовенерологів, урологів, гінекологів, сексологів, андрологів, інфекціоністів, проктологів, отоларингологів, наркологів, представників інших медичних спеціалізацій) на базі медичних навчальних закладів післядипломної освіти; включити ознайомчі курси відповідної тематики до програми підготовки молодших медичних працівників (медичних сестер, фельдшерів, санітарів).
Ужити заходів щодо припинення практики патологізації одностатевого сексу і спроб лікування егосинтонічної гомосексуальності працівниками системи охорони здоров’я, а також особами, що мають науковий ступінь у галузі медичних наук, у відповідності до норм МКХ-10, задля зниження рівня суспільної стигматизації ЧСЧ як групи ризику.
Забезпечувати доступ трансґендерів (транссексуалів) до компетентного медичного консультування та лікування на недискримінаційній основі.
Розпочати впровадження програм з «позитивної» профілактики, зокрема забезпечити доступ ВІЛ-позитивних людей до засобів зниження ризику інфікування (реінфікування) ВІЛ (презервативів, дозованих лубрікантів).

VI.Державному департаменту України з питань виконання покарань:

Проводити просвітницькі семінари та іншу освітню діяльність з питань здоров’я у контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу для психологів і медиків закладів пенітенціарної системи (Державної кримінально-виконавчої служби України).
Продовжити, розширити та вдосконалити роботу з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою охоплення відповідними послугами (інформування, поширення засобів профілактики тощо) 100 % особового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Ужити заходів щодо виділення окремої бюджетної лінії для фінансування відомчої програми з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед особового складу Державної кримінально-виконавчої служби України та в установах виконання покарань серед засуджених.

VII.Міністерству освіти і науки України:

Забезпечити контроль за виконанням Плану заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки, затвердженого наказом МОН України від 1 червня 2009 року № 457.
Розробити і затвердити план заходів на виконання Національного стратегічного плану дій з профілактики ВІЛ серед молоді груп ризику та уразливої до ВІЛ, догляду й підтримки молоді, якої торкнулась проблема ВІЛ-інфекції/СНІДу, затвердженого рішенням Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу від 26 травня 2010 року за напрямами:
1. Підготовка педагогічних працівників для дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів з питань профілактики ВІЛ-інфекції, формування здорового способу життя і толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ, і представників груп ризику; забезпечення педагогів сучасними інформаційно-методичними матеріалами із зазначених питань;
2. Дальше поширення у загальноосвітніх і запровадження у професійно-технічних і вищих навчальних закладах навчальних курсів для молоді з профілактики ВІЛ-інфекції, формування зорового способу життя і толерантного ставлення до ЛЖВ і представників груп ризику з використанням інтерактивних форм навчання; забезпечення навчальних закладів друкованими та електронними навчально-методичними матеріалами з відповідних питань;
3. Розроблення та затвердження стандартів навчально-виховних послуг за програмами первинної профілактики для учнівської та студентської молоді, що навчається у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах;
4. Створення національного методичного інформаційно-аналітичного центру з профілактичної роботи з учнівською та студентською молоддю, що навчається у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, з питань ВІЛ/СНІДу.

VIII.Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту:

Розробити рекомендації щодо ефективних і правомочних форм роботи серед дітей, в тому числі дітей вулиці, та молоді груп ризику (СІН, ПКС, ЧСЧ та інших) у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Врахувати необхідність дальшого розвитку та вдосконалення аутрич-роботи, консультацій за принципом «рівний—рівному», ресоціалізації.
Забезпечити виконання Національного стратегічного плану дій з профілактики ВІЛ серед молоді груп ризику та уразливої до ВІЛ, догляду й підтримки молоді, якої торкнулась проблема ВІЛ-інфекції/СНІДу, затвердженого рішенням Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу від 26 травня 2010 року.
Активізувати роботу з упровадження заходів із недопущення насильства в сім’ях з урахуванням тієї обставини, що сімейне насильство є передумовою соціального відчуження, яке створює сприятливий ґрунт для поширення епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу; особливу увагу приділяти при цьому профілактиці вигнання з дому дітей і молоді, що належать до груп ризику.
Враховувати ґендерні особливості епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу у заходах майбутньої Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо утвердження ґендерної рівності на період до 2016 року».
Забезпечити включення ґендерного компоненту до цільових програм із догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ, а також до програм із профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Уживати заходів щодо неприпустимості вигнання дітей і молодих людей батьками або особами, що їх замінюють, із законно займаної житлової площі у зв’язку з дійсною чи гаданою належністю до груп ризику, а в разі, коли факти незаконного позбавлення житла мають місце, вживати заходів відповідного правового реагування із залученням правоохоронних органів.

IX.Державній соціальній службі для сім’ї, дітей та молоді:

Активізувати запровадження інформаційного компоненту про ВІЛ-інфекцію/СНІД у сферу надання соціальних послуг сім’ям, дітям і молоді (консультування, інформування тощо), зокрема, увести інформаційні блоки з ВІЛ/СНІД-проблематки до курсів підготовки молодих батьків з метою формування їхнього адекватного реагування на можливі форми поведінки майбутньої (наявної) дитини, пов’язані з підвищеним ризиком інфікуванні ВІЛ.
Заохочувати до роботи на посадах соціальних працівників представників (колишніх представників) груп ризику задля практичного впровадження принципу «рівний—рівному».

X.Міністерству юстиції України:

Скасувати державний реєстраційний збір за реєстрацію громадських і благодійних організацій та їхніх спілок, одним із завдань яких є сприяння боротьбі з епідемією ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

XI.Міністерству фінансів України:

Передбачити гнучкість у перепрофілюванні коштів у рамках Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки.

XII.Міністерству внутрішніх справ України:

Ініціювати подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України пропозицій щодо внесення змін до п. 21 ст. 10 Закону України «Про міліцію» в частині скасування положення, що «міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини … для обов’язкового обстеження і лікування».
Розглянути спільно з іншими зацікавленими органами державної влади та організаціями громадянського суспільства доцільність скасування адміністративної відповідальності за особисте надання сексуальних послуг на комерційній основі як передумови підвищення ефективності програм профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед працівників комерційного сексу.
Припинити практику збирання, зберігання та використання конфіденційної інформації про особу, пов’язаної з ВІЛ-інфекцією/СНІДом (зокрема, інформації про ВІЛ-статус, досвід тестування на ВІЛ, сексуальну орієнтацію, досвід надання/споживання секс-послуг на комерційній основі тощо), без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, у відповідності до Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) від 30 жовтня 1997 року.
Продовжити, розширити та вдосконалити роботу з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою охоплення відповідними послугами (інформування, поширення засобів профілактики тощо) 100 % особового складу Міністерства внутрішніх справ України.
Ужити заходів щодо виділення окремої бюджетної лінії для фінансування відомчої програми з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед особового складу Міністерства внутрішніх справ України.

XIII.Міністерству оборони України:

Проводити просвітницькі семінари та іншу освітню діяльність з питань здоров’я у контексті ВІЛ-інфекції/СНІДу для психологів, медиків, замполітів військових підрозділів.
Продовжити, розширити та вдосконалити роботу з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою охоплення відповідними послугами (інформування, поширення засобів профілактики тощо) 100 % особового складу Збройних Сил України.
Ужити заходів щодо виділення окремої бюджетної лінії для фінансування відомчої програми з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед особового складу Збройних Сил України.

XIV.Міністерству праці та соціальної політики України:

Спираючись на ініціативи об’єднань профспілок і роботодавців, розробити за їхньої участі проект Національної стратегії тристороннього співробітництва у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні у сфері праці та внести цей проект на розгляд Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України.

XV.Міністерству закордонних справ України:

Упроваджувати зовнішньополітичну політику, спрямовану на подолання дискримінації та правових обмежень для представників груп ризику і ВІЛ-позитивних осіб, а також здійснювати заходи, спрямовані на залучення додаткового фінансування діяльності, пов’язаної з подоланням епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

XVI.Державній прикордонній службі:

Продовжити, розширити та вдосконалити роботу з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою охоплення відповідними послугами (інформування, поширення засобів профілактики тощо) 100 % особового складу Державної прикордонної служби.
Ужити заходів щодо виділення окремої бюджетної лінії для фінансування відомчої програми з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед особового складу Державної прикордонної служби.

XVII.Академії медичних наук України:

Забезпечити проведення репрезентативного соціологічного дослідження сексуальної поведінки населення України та поведінкових і сексуальних практик, пов’язаних із підвищеним ризиком інфікування ВІЛ (віку першого статевого контакту, практик незахищеного сексу, практик анального сексу, практик ін’єкційного вживання наркотиків, практик сексу в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, практик групового сексу, наявності в анамнезі захворювань, що передаються статевим шляхом, споживання і надання секс-послуг на комерційній основі тощо) з метою отримання доказової бази для оптимізації шляхів відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу.

XVIII.Державному комітету статистики України:

Ліквідувати нормативні передумови для ведення органами внутрішніх справ обліку чоловіків, що практикують одностатевий секс, у контексті виявлення представників груп ризику щодо захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД, шляхом внесення змін до форми № 7 «Звіт про результати роботи органів внутрішніх справ в боротьбі з проституцією, по виявленню груп ризику та результати їх обстеження на СНІД» — додатку до наказу Державного комітету статистики України від 10 грудня 2002 року № 436 «Про затвердження форм державних статистичних спостережень №№ 1, 1 А, 2, 2 Е, 3, 5, 7, 360, 1 НП, 1 АСМ», у частині скасування відомостей про «гомосексуалістів».
Спираючись на позитивний досвід Російської Федерації, внести до опитувальника громадян України під час чергового Всеукраїнського перепису населення питання про перебування особи в альтернативних сімейних стосунках (одностатеве партнерство, фактичне багатоженство, екстериторіальне, або гостьове, партнерство тощо) для вивчення чинників, що впливають на статеву поведінку населення у контексті епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

XIX.Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі:

В експертній діяльності, пов’язаній зі сферою компетенції Комісії, брати до уваги пріоритетність цілей профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення України, уникаючи необґрунтованого обмеження змісту соціальної реклами щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.
У своїй діяльності виходити з необхідності забезпечення вільного доступу громадян, зокрема, представників груп ризику, до об’єктивної інформації з питань сексуальності, репродуктивного здоров’я та інших відомостей, пов’язаних з питаннями ВІЛ-інфекції/СНІДу.

XX.Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій:

Уживати заходів щодо уникнення дискримінації ВІЛ-позитивних віруючих при відправленні релігійних обрядів.
Упроваджувати концепцію профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу за принципами «АВС» в межах громад віруючих.
Ужити заходів щодо вивчення епідеміологічної ситуації щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу в закритих чоловічих релігійних громадах (монастирях).

XXI.Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні:

Спільно з референтними організаціями громадянського суспільства та науково-дослідними інституціями вдосконалити понятійно-категоріальний апарат у сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою запровадження єдиних термінологічних стандартів.

XXII.Національній академії наук України та іншим науковим академіям:

22.1. Визнати пріоритетними та такими, що відповідають суспільному інтересу держави, наукові дослідження і розробки в галузях і за темами, які пов’язані з подоланням епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, зокрема, у соціальному вимірі цієї проблематики, включаючи вивчення питань, пов’язаних із життям ВІЛ-позитивних осіб, представників груп ризику, питань стигматизації та дискримінації.

XXIII.Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

Посилити лідерство та вдосконалити систему управління відповіддю на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу на місцевому та регіональному рівнях.
Забезпечити необхідний рівень фінансування заходів з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на місцевому рівні.
Забезпечувати ефективну та безперешкодну реалізацію конституційного права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації в контексті публічних заходів у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу у відповідності до статті 39 Конституції України.
Передбачити в складі місцевих координаційних рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу штатної посади секретаря відповідної ради для організації роботи та технічного забезпечення діяльності зазначених рад.

XXIV.Громадянському суспільству України:

При проведенні адвокації керуватися принципами соціального партнерства, взаємовідповідальності.
Посилити роль громадянського суспільства у справі боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції/СНІДу на місцевому, регіональному, міжрегіональному, всеукраїнському та міжнародному рівнях.
Уживати заходів для боротьби із подвійною стигматизацією, якої зазнають ВІЛ-позитивні представники груп ризику (ув’язнені, ЧСЧ тощо).
ЛГБТ-організаціям — пропагувати стійкі партнерські сімейні стосунки серед відповідних соціальних груп як чинник стримування епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед ЧСЧ завдяки більш відповідальному ставленню представників ЛГБТ-спільноти до власного здоров’я і здоров’я свого партнера (партнерки).
Проводити тренінги для працівників сфери охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, соціальних працівників, особового складу Державної кримінально-виконавчої служби України з метою виховання толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних осіб і представників груп ризику, вироблення належної етики спілкування з ними.

XXV.Міжнародним благодійним організаціям, які працюють в Україні у сфері подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу:

При формуванні планів діяльності з подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні враховувати підходи, викладені в документі «Стратегічний підхід: ВІЛ/СНІД і освіта» (ЮНЕЙДС/ЮНЕСКО, 2009).
Провести дослідження щодо впливу програм із профілактики, діагностики та лікування ІПСШ на епідемію ВІЛ-інфекції, особливостей структури та перебігу ІПСШ серед представників груп ризику.
Проводити активну роботу щодо розширення доступу представників груп ризику до послуг із профілактики та лікування вірусних гепатитів В і С відповідно до міжнародних стандартів.

XXVI.Представництву ООН в Україні:

Розглянути питання щодо створення в системі ООН в Україні посад уповноваженого представника ЮНЕСКО з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед молоді у навчальних закладах та уповноваженого представника ЮНЕЙДС з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу серед груп ризику.

Blog