Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Диплом

Содержание КЛИНИЧЕСКОЕ ТЕЧЕНИЕ ИЕРСИНИОЗНЫХ ГЕПАТИТОВ, ВЫЗВАННЫХ РАЗЛИЧНЫМИ СЕРОВАРАМИ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ Бабаходжаев С.Н., Каримова Ш.М. КОМПЛЕКСНЕ IN VITRO та IN VIVO ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ ПРИ АТИПОВОМУ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК У ДІТЕЙ Інститут нефрології АМН України, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

Подобный материал:

• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
• Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
• Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
• Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
• Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.

КЛИНИЧЕСКОЕ ТЕЧЕНИЕ ИЕРСИНИОЗНЫХ ГЕПАТИТОВ, ВЫЗВАННЫХ РАЗЛИЧНЫМИ СЕРОВАРАМИ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ

Бабаходжаев С.Н., Каримова Ш.М.

Научно-исследовательский институт эпидемиологии, микробиологии и инфекционных заболеваний, Минздрава Республики Узбекистан, г. Ташкент

Нами обследовано 90 больных с гепатитным вариантом иерсиниозов (30-вызванных I. psevdotuberculosis I, 30-I. enterocolitica 05, 30-I. enterocolitica 09). Возраст обследованных больных составил от 16 до 60 лет. В постановке клинического диагноза иерсиниоз или псевдотуберкулез была использована классификация, предложенная В.И. Покровским (1986). Использовали следующие критерии постановки указанного диагноза: эпидемиологические, клинические, лабораторные (увеличение содержания в крови общего билирубина и его фракций, повышение активности сывороточных трансаминаз, наличие лейкоцитоза со сдвигом ядерной формулы влево, эозинофилия, ускорение СОЭ, повышение активности щелочной фосфатазы и уровня в крови мочевины).

В постановке ококнчательного клинического диагноза решающую роль сыграли серологические реакции (агглютинации по типу Видаля и пассивной геагглютинации).

Проведенные исследования показали, что у больных псевдотуберкулезом по сравнению с иерсиниозами дольше длились клинические симптомы синдрома интоксикации (вялость, головная боль, снижение аппетита), сыпь на коже, увеличение периферических лимфатических узлов, артралгия, катаральные изменения со стороны верхних дыхательных путей. С другой стороны, в группе больных иерсиниозом продолжительность диспептических расстройств (тошнота, рвота, боли в животе, жидкий стул) была больше, чем у пациентов с псевдотуберкулезом, что в большинстве случаев носит достоверный характер. Следует отметить, что во всех сравниваемых группах больных длительность таких клинических проявлений болезни, как желтушность кожи и ахоличный кал были практически одинаковые.

Таким образом, у больных псевдотуберкулезом и иерсиниозом наблюдаются проявления паренхиматозного гепатита, которые мало чем отличаются в сравниваемых группах больных. Если у больных псевдотуберкулезом больше выражены признаки интоксикации и поражения верхних дыхательных путей, то у пациентов иерсиниозной инфекции-диспептические расстройства. Клинически иерсиниозный гепатит, обусловленный возбудителем серовара 03 протекает более тяжело по сравнению с больными, у которых были выделены бактерии I. enterocolitica серовара 09.

КОМПЛЕКСНЕ IN VITRO та IN VIVO ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ ПРИ АТИПОВОМУ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК У ДІТЕЙ

Багдасарова І.В.¹, Кундін В.Ю.², Миронова О.В.², Фоміна С.П.¹

Інститут нефрології АМН України¹, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця²

В останні роки нефрологи відзначають більш тяжкий перебіг та малу ефективність традиційного лікування пацієнтів з атиповим перебігом захворювань нирок. При наявності симптомів ураження печінки, у таких пацієнтів, крім лабораторних методів потрібно проводити визначення HBs-антигену (HbsAg) та сцинтиграфію печінки.

Метою нашої роботи було визначення HbsAg та особливостей порушень функції печінки у дітей з атиповим перебігом захворювань нирок і наявністю клінічних ознак ураження печінки.

Досліджено 52 дитини з атиповим перебігом хронічного гломерулонефриту (ХГН) з нефротичним синдромом (НС). За результатами досліджень HbsAg хворі були поділені на дві клінічні групи: з наявністю HbsAg (22 дитини) і без наявності HbsAg (30 дітей). Контрольну групу склали 15 дітей без клінічних симптомів ураження печінки.

Радіоімунологічні дослідження HbsAg в сироватці крові проводили за допомогою набору ІРМА-HbsAg-¹²⁵I (фірма “Радіофармпрепарат”, Узбекистан). Динамічну гепатобілісцинтиграфію (ГБСГ) виконували на гамма-камері ГКС-301Т (Україна) з ^99mТс-гепідою (фірма ”Polatom”, Польща), яку вводили внутрівенно активністю 0,5 МБк/кг. Запис інформації здійснювали з частотою 1 кадр за 1 хвилину протягом 60 хвилин. Оцінювали загальноприйняті параметри накопичення та виведення ^99mТс-гепіди: Тмах - час регістрації максимуму активності над печінкою (хв); Е₆₀ – відсоток виведення РФП з печінки до 60-ї хвилини дослідження (%) та ІПЗ – індекс печінкового захвату.

Таким чином, HbsAg визначався у 22 дітей (42,3%) з атиповим перебігом ХГН з НС. В групі дітей з наявністю HbsAg за результатами ГБСГ відзначені значні зміни функціональних параметрів порівняно з контрольною групою та групою дітей без наявності HbsAg (таблиця). Ці зміни були представлені вірогідним збільшенням часу накопичення РФП в гепатоцитах, зменшенням ІПЗ та Е60. Такі зміни свідчили про виражену печінкову недостатність (зменшення секреторної ємності печінки та значні порушення екскреторної її здатності).

В другій групі уповільнення вищезазначених параметрів було менш значним і вірогідно не відрізнялося від параметрів контрольної групи. Тільки поглинальна здатність гепатоцитів (Тмах) була вірогідно уповільнена. Клінічні ознаки ураження печінки у дітей другої групи спостереження мали функціональну основу і були повязані з основними терапевтичними заходами.

Таблиця

Зміни параметрів ГБСГ у дітей залежно від наявності HbsAg

Параметри ГБСГ	1 група (n=22)	2 група (n=30)	Контрольна група (n=15)
Т мах (хв)	16,8±0,9* ***	14,3±0,2**	12,2±0,4
Е60 (%)	52,3±7,0*	64,6±4,5	72,4±4,0
І П З	2,5±0,6*	2,85±0,3	3,26±0,1

* - різниця між 1-ою та контрольною групами вірогідна, р0,01, ** - різниця між 2-ою та контрольною групами вірогідна, р0,01, *** - різниця між 1-ою та 2-ою групами вірогідна, р0,01

Проведені дослідження дозволили встановити наступне:

У дітей з атиповим перебігом захворювань нирок, поряд з традиційними лабораторними дослідженнями, потрібно досліджувати наявність HbsAg та проводити динамічне радіонуклідне дослідження печінки.

Динамічна ГБСГ дозволяє отримати додаткову інформацію про стан гепатобіліарної системи у дітей з HbsAg і спонукає до призначення більш адекватних терапевтичних заходів.