Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
СодержаниеБІЦИКЛОЛ – “НЕСТАНДАРТНА ТЕРАПІЯ” ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ Боброва І.А., Матяш.В.І., Шевчук В.Б. |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
БІЦИКЛОЛ – “НЕСТАНДАРТНА ТЕРАПІЯ” ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
Боброва І.А., Матяш.В.І., Шевчук В.Б.
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ, м.Київ
Стандартна противірусна терапія (СПТ) із застосуванням препаратів інтерферону є, безумовно, найбільш реальним шансом на видужання, або отримання стійкої ремісії для хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ). Але, на жаль, у кожного фахівця є пацієнти для яких СПТ неприйнята на даний час або взагалі. Цю групу складають так звані “трудні пацієнти”: хворі з розвитком вірусного цирозу, з тяжкою соматичною патологією, з відсутністю стійкої відповіді на попередні курси лікування (“нон-респонденти” або з рецидивами-реактивацією інфекції). Саме в таких випадках може бути застосований оригінальний препарат біциклол (“Вeijing Union Pharmaceutical Factory” Китай) з подвійним механізмом дії – гепатопротекторною та противірусною, як варіант нестандартної терапії ХВГ різної етіології.
В поліклініці ІЕІХ біциклол отримали 28 осіб віком від 22 до 75 років (13 чоловіків та 15 жінок) з реплікативними формами гепатитів. Переважали хворі на ХВГ С – 24 (85,7%), більшість з генотипами 1в та 1а (53,6%). 10,7% обстежених мали ХВГ В (2 особи–НвеAg-позитивні, 1 –НbеAg-негативна, всі “нон-респонденти” СПТ). Єдина пацієнтка (3,6%) страждала на хронічний гепатит D. У 82,1% хворих біохімічна активність була низькою або помірною, у 17,9% хворих вона стійко лишалась нормальною. Біциклол призначався протягом першого місяця лікування-- по 1 таблетки тричі на день (бажано через 1-2 години після їжи); з другого місяця, при сприятливих умовах, доза збільшувалась до 2 таб. тричі на добу. Звичайний курс лікування становив 6 місяців, у 3 випадках він був збільшений до 8-9 місяців за показаннями. Мотивацією до призначення біциклолу стали: у 39,3% випадках важка супутня соматична патологія, в 7,1% випадках – сформований цироз печінки з нестійкою компенсацією при наявності спленомегалії і панцитопенії; “нон-респондентів” (або з ранніми рецидивами СПТ) налічувалося 35,7%, а у 17,9% хворих у найближчий час не було можливості провести адекватну противірусну терапію.
На тлі лікування біциклолом заключна позитивна біохімічна відповідь за рахунок покращення показника загального білірубіну, тимолової проби або аланінамінотрансферази (АЛТ) відзначена у 71,4% хворих, причому у 39,3% з повною нормалізацією переважала нормалізація АЛТ (9 осіб=32,1%). З урахуванням обстежених зі стійко нормальною біохімічною активністю, біциклол не вплинув на біохімічні показники тільки 10,7% пацієнтів. Тенденція до ранньої біохімічної відповіді протягом 1-3 місяців лікування спостерігалась у половини обстежених. Заключний позитивний вірусологічний результат зі зниженням рівня вірусного навантаження - на один і більше алгоритмів, відзначений у 39,3% хворих, причому у 17,9% з них-- до мінімуму (меньше 10 тисяч копій/мл). Тенденція до ранньої вірусологічної відповіді в перші 3 місяці терапії біциклолом зафіксована у 28,6% пацієнтів. Негативізація RNA і DNA у групі спостереження не спостерігалась. Комбінована позитивна відповідь з покращенням як біохімічних, так і вірусологічних тестів одночасно отримана у 25,0% випадків (малюнок).
Під час терапії суб`єктивно жодних негативних реакцій хворі не відчували. При лабораторному моніторінгу, крім невеликого коливання кількості лейкоцитів, відзначене нетривале зниження показника тромбоцитів у 7,1% пацієнтів з ХВГ С, не схильних до цього початково, - до 115 тисяч і 88 тисяч з наступною самостійною нормалізацією в контрольних аналізах. Негативна динаміка АЛТ не спостерігалась у жодного хворого; в єдиному випадку вірусне навантаження збільшилось на 1 алгоритм у процесі лікування.
Хворі з цирозом печінки (НСV- та НDV- етіології) непогано перенесли курс біциклолу: у обох нормалізувались підвищені показники білірубіну, а в одного пацієнта паралельно знизилась RNA HCV до 706 копій\мл.
Таблиця
Відповідь на біциклол (n=28)
| Позитивна відповідь на біциклол | 1-3 міс. лікування абс.-- % | Кінець лікування абс.-- % |
| Комбінована відповідь біохімічна + вірусологічна | | 7-25,0% |
| Вірусологічна відповідь: покращення (зниження RNA-DNA) нормалізація (негативізація RNA-DNA) | 8-28,57% | 11—39,28% 11-39,28% 0 |
| Біохімічна відповідь: покращення б/х показників номалізація | 14-50,0% | 20—71,42% 9—32,14% 11-39,28% |
| Сумарна відповідь (загальна кількість хворих з позитивною динамікою б/х та/або вірусологічних показників) | | 24-85,71% |
Таким чином, взагалі будь-які позитивні зміни вищеназваних тестів спостерігались у 85,7% хворих на ХВГ, отримавших біциклол. Призначення препарату доцільніше при підвищеній біохімічній активності через його більш виражений гепатопротекторний ефекту. Тривалість отриманої позитивної відповіді на біциклол поки неоднозначна і потребує подальшого спостереження.