Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Диплом

Содержание ПОКАЗНИКИ НЕЙРОГУМОРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ПРИ РІЗНИХ СТАДІЯХ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ Рябоконь О.В.

Подобный материал:

• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
• Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
• Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
• Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
• Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.

ПОКАЗНИКИ НЕЙРОГУМОРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ПРИ РІЗНИХ СТАДІЯХ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ

Рябоконь О.В.

Запорізький державний медичний університет

Найчастішою причиною розвитку хронічного вірусного гепатиту є HCV-інфекція, що становить загрозу розвитку надалі цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. За прогнозами фахівців, років через 10 HCV-інфекція буде представляти величезну медичну та економічну проблему. Незважаючи на велику кількість досліджень, механізми прогресування хронічного гепатиту С (ХГС) на сьогодні залишаються недостатньо вивченими. Залишається не визначеною роль нейрогуморальної регуляції у формуванні адаптивних реакцій організму у відповідь на HCV-інфекцію.

Під спостереженням у гепатологічному центрі Запорізької обласної інфекційної лікарні було 78 хворих (у віці від 18 до 52 років: 53 чоловіки й 25 жінок) з морфологічно верифікованим ХГС. У всіх хворих було досліджено функціональний стан вегетативної нервової системи методом комп’ютерної кардіоінтервалометрії (тимчасові і спектральні параметри варіабельності ритму серця), вміст кортизолу в сироватці крові методом ІФА та депонованих в еритроцитах катехоламінів цитохімічним способом. Контрольну групу склали 70 здорових осіб. Залежно від стадії фіброзу печінки хворі були розділені на групи: I групу склали 59 пацієнтів зі стадіями F 1-2, II групу – 19 хворих на ХГС зі стадіями F 3-4.

У результаті проведених досліджень визначено, що у пацієнтів I групи тимчасові показники варіабельності ритму серця (ВРС) склали від аналогічних показників здорових людей такі відсотки (р<0,05-0,01): sdRR – (84,4±4,7) %, HRVTi – (76,9±3,8) %, rMSSD – (78,8±6,1) %, pNN50– (71,7±6,2) %; у хворих II групи – відповідно (60,3±4,9), (54,5±4,4), (59,4±6,3), (40,4±6,8) %. До того ж, у хворих на ХГС зі стадіями фіброзу печінки F 3-4 всі досліджені тимчасові параметри ВРС виявились вірогідно нижче, порівняно з відповідними показниками у хворих на ХГС зі стадіями фіброзу печінки F 1-2. Кореляційний аналіз показав наявність середнього ступеня негативного зв’язку (Р<0,05) стадії фіброзу печінки за даними морфологічного дослідження гепатобіоптатів з тимчасовими показниками, які відображають сумарну потужність ВРС – sdRR (r= –0,46) і HRVTi (r= –0,52), а також з параметром rMSSD (r= –0,38), який характеризує парасимпатичну активність. Проведений спектральний аналіз також продемонстрував зміни показників ВРС у пацієнтів обох груп. На підставі проведеного спектрального аналізу у хворих на ХГС зі стадіями фіброзу печінки F 1-2 зареєстровано зниження (Р<0,01) показника загальної потужності ВРС, який склав від показника здорових людей (68,2±5,4) %, потужності спектра низьких (54,7±5,3) % і високих частот (67,4±7,0) % при збереженні потужності ВРС в ділянці дуже низьких частот. Зниження потужності коливань ритму серця в спектрі низьких і високих частот, переважно за рахунок симпатичного відділу, підтверджується вірогідним збільшенням (Р<0,01) частки парасимпатичних впливів (117,7±4,3) %, при цьому частка симпатичних впливів у загальному спектрі вегетативної регуляції та індекс вегетативного балансу залишалися такими ж. У пацієнтів зі стадіями фіброзу печінки F 3-4, порівняно із показниками групи здорових людей, вірогідно була знижена (Р<0,01) потужність ВРС в усіх досліджуваних ділянках спектра. Так, показник загальної потужності склав від показника здорових людей (39,8±5,9) %, потужність спектра гуморальних впливів – (54,0±6,6) %, симпатичної активності – (28,8±5,8) %, парасимпатичних впливів – (42,3±7,2) %. Зазначені зміни поєднувалися з розвитком вегетативного дисбалансу з перевагою ваготонії, що підтверджує (Р<0,05) збільшення частки парасимпатичних впливів (114,9±4,5) % в загальному спектрі вегетативної регуляції і зниження індексу вегетативного балансу (72,2±11,9) %, порівняно з показниками здорових людей. Порівняльний аналіз спектральних показників ВРС у хворих на ХГС досліджуваних груп показав, що у пацієнтів зі стадіями фіброзу печінки F 3-4 потужність ВРС в усіх досліджуваних ділянках спектра вірогідно нижче, ніж у хворих зі стадіями фіброзу печінки F 1-2. При цьому між показниками, які характеризують вегетативний баланс, статистично значимих розходжень у пацієнтів досліджуваних груп з морфологічно верифікованим діагнозом не зареєстровано.

Виявлені зміни показників ВРС у хворих на ХГС поєднувалися зі зниженням вмісту досліджуваних гормонів, порівняно з показниками здорових людей (Р<0,01). Так, у пацієнтів зі стадіями фіброзу печінки F 1-2 вміст кортизолу в сироватці крові склав від показника здорових людей (70,9±5,5) % і депонованих в еритроцитах катехоламінів – (70,6±1,5) %; у хворих зі стадіями фіброзу печінки F 3-4 – (65,6±7,6) та (61,6±2,1) % відповідно. Порівняльний аналіз даних показників у пацієнтів зі стадіями фіброзу печінки F 1-2 і F 3-4 показав, що в останніх вміст депонованих в еритроцитах катехоламінів вірогідно нижче, а між показниками вмісту кортизолу в сироватці крові у хворих цих груп статистично значимих розходжень не зареєстровано. Виявлено наявність середнього ступеня корелятивних негативних зв’язків (Р<0,05) стадії фіброзу печінки з показником загальної потужності ВРС (r= –0,48), потужності спектра дуже низьких частот (r= –0,40), потужності симпатичної активності (r= –0,54), а також між вмістом депонованих еритроцитарних катехоламінів і показниками загальної потужності ВРС (r= –0,66), потужності спектра низьких частот (r= –0,62).

Відповідно до сучасних даних, неспецифічною основою всіх адаптивних реакцій є зміни енергетичного обміну, що визначає подальший ланцюг регуляторних метаболічних і структурних змін в організмі, від яких багато в чому залежить тяжкість перебігу й результат захворювання (Р.М. Баевский, 1997; А.М. Вейн, 2000). За даними дослідників (Lane J.D. et al., 1992), особи з більшою потужністю в спектрі низьких частот демонструють найвищу адаптацію до стресу. Зміна потужності спектра симпатичної активності корелює зі змінами концентрації катехоламінів крові (Moriguchi A. Et al., 1993), які забезпечують реалізацію як термінової адаптації до стресових впливів, так і відіграють важливу роль у модуляції довгострокової адаптації до різних фізіологічних і патологічних стимулів (Мордар А.І., 1996). Недостатність симпатичного відділу ВНС у поєднанні з парасимпатичними зрушеннями може розглядатися як причина затримки клінічного видужання (Василенко Е.П., 1988).

Таким чином, нейрогуморальна регуляція при ХГС характеризується зміною функціональної активності вегетативної нервової системи із зниженням потужності ВРС в досліджуваних галузях регуляції, зрушенням вегетативного балансу у бік ваготонії, які поєднуються зі зниженням активності симпатоадреналавої системи. Виявлені зміни параметрів нейрогуморальної регуляції у хворих на ХГС найбільш виражені у пацієнтів зі стадіями фіброзу печінки F 3-4, що свідчать про виснаження компенсаторно-пристосувальних процесів і відіграє роль у прогресуванні захворювання.