Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Диплом

Содержание Клініко-біохімічні та морфометричні показники еритроцитів у хворих на мікст-гепатити в+с Запорізький державний медичний університет

Подобный материал:

• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
• Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
• Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
• Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
• Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.

КЛІНІКО-БІОХІМІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ЕРИТРОЦИТІВ У ХВОРИХ НА МІКСТ-ГЕПАТИТИ В+С

Савельєв В.Г., Онищенко Т.Є., Лисенко Р.С., Рябоконь О.В., Ушеніна Н.С., Тютюнщиков Б.Г., Глактіонов А.Г.

Запорізький державний медичний університет

За останні роки спостерігається неухильне зростання частоти захворюваності на парентеральні вірусні гепатити. Велику медичну проблему являють мікст гепатити. У зв’язку з цим, на наш погляд, вивчення парентеральних гепатитів В+С являється актуальним і сучасним завданням.

Мета дослідження - вивчення системи еритрону у хворих на мікст - гепатити В+С.

Під спостереженням знаходилися 32 хворих віком від 17 до 74 років. Чоловіків – 24 (75 %), жінок – 8 (25%). По тяжкості перебігу хвороби пацієнти розподілилися наступним чином: з легким перебігом – 12 хворих (37,5 %), середньотяжким – 11 (34,3 %), тяжким – 9 (28,1 %). Тривалість перебування у стаціонарі залежала від тяжкості перебігу хвороби – при легкому – 18,3±2,4 дні, середньотяжкому і тяжкому – 26,8±3,2 і 45,6±4,2 днів, відповідно. У всіх хворих, які зверталися за медичною допомогою, відзначалися млявість, зниження працездатності, підвищення втоми, зниження апетиту (100 %), біль у суглобах – у 8 (25 %) хворих, порушення ритму сну – у 9 (28,1 %), нудота та блювота – у 4 (12,4 %).

Встановлено, що у 75 % обстежених спостерігалися різноманітні втручання (звертання до стоматолога – 14,5 %, перукаря – 12,5 %, лікаря – 13 % та вживання наркотиків у 35% хворих). У 25 % (8 осіб) встановити причину захворювання не вдалось.

Диспепсичний варіант переджовтушного періоду визначався у 18 (55,3 %) хворих; змішаний у 6 (18,2 %); астеновегетативний у 4 (12,5 %). Його тривалість із збільшенням тяжкості зменшувалася: при легкому склала 9,4±2,1, при середньотяжкому – 8,5±0,5; при тяжкому – 5,7±2,4 дні.

У всіх хворих зареєстровано збільшення печінки від 0,5 до 2,5 см. Збільшення селезінки від 0,5 до 1 см відзначалось при середньотяжкому та тяжкому перебігах, у 8 (72 %) та 6 (66,0 %) хворих, відповідно.

На час виписки з стаціонару нормалізацію розмірів печінки відзначено в 9 (81 %) хворих з середньотяжким та у 6 (66 %) хворих з тяжким перебігом гепатиту. Розміри селезінки нормалізувалися в усіх групах, за виключенням 2-х хворих (6,2 %) з хронічною серцево-судинною патологією (ІХС, гіпертонічна хвороба).

При легкому перебігу хвороби рівень гіпербілірубінемії склав 37,4±3,4 мкмоль/л, середньотяжкому та тяжкому - 146,3±9,2 мкмоль/л та 224,1±15,92мкмоль/л, відповідно. Показники АлАТ, відповідно до тяжкості хвороби, визначалися в межах: при легкому перебігу 3,8±0,2 млмольг/л, середньотяжкому 5,4±0,3 млмольг/л, та тяжкому 6,4±0,9 млмольг/л. Тимолова проба у всіх хворих не перевищувала 8 одиниць.

Тривалість гіпербілірубінемії у хворих з легким перебігом гепатиту склала в середньому 18,2±1,4 днів, середньотяжким – 44,3±3,8 дні, тяжким – 57,6±6,4 днів.

При вивченні морфометричних показників у хворих з легким перебігом хвороби, на початку захворювання, відзначено збільшення площі еритроцитів до 49,21±0,20 (p<0,05), але через 10 діб, цей показник вже не відрізнявся від контрольної групи і залишався незмінним до виписки. Периметр еритроцитів також змінювався залежно від строків хвороби. Так, при першому обстеженні він був достовірно збільшений, порівняно з контролем (26,55±0,04, p<0,05 ), і вже на 10-й день та перед випискою не відрізнявся від контролю (p>0,05). Розміри середнього діаметру еритроцитів коливалися від 7,76±0,05 до 7,85±0,03 при нормі 7,77±0,04 (p>0,05). Коефіцієнт елонгації складав 0,95±0,01 і не відрізнявся від контролю (p>0,05).

При середньотяжкому перебігу захворювання площа еритроцитів при надходженні у стаціонар (45,35±0,22) та у розпал хвороби (46,53±0,16) зменшувалася (p<0,05), порівняно з контролем (47,64±1,16). Перед випискою площа еритроцитів збільшувалася (p<0,05), порівняно з 1-м та 2-м дослідженням. Периметр еритроцитів у розпал захворювання достовірно зменшувався (25,0±0,03, при нормі 25,61±0,05, p<0,05). Перед випискою цей показник, як і площа еритроцитів, збільшувався до 26,32±0,04, при нормі 25,61±0,05, p<0,05. Показник середнього діаметру еритроцитів зменшувався тільки при першому обстеженні (7,51±0,1), порівняно з контролем (7,77±0,04, p<0,05) і залишався незмінним до виписки хворих. Коефіцієнт елонгації, як і інші морфометричні показники, змінювався у різні періоди хвороби. При першому обстеженні він був зменшеним (0,95±0,01, p<0,05), порівняно з контролем (0,960±0,001). Коефіцієнт елонгації збільшувався та не відрізнявся від контролю (p>0,05) тільки перед випискою (0,960±0,01).

При тяжкому перебігу гепатиту В+С площа еритроцитів в усі строки дослідження, порівняно з контролем, була зменшена (p<0,05). При порівнянні цього показника в динаміці, найбільше зменшення площі еритроцитів реєструвалось на 10-14 день перебування хворих у стаціонарі (43,21±0,12, p<0,05). Перед випискою площа еритроцитів збільшувалася (45,67±0,17) і відрізнялась від 1-го та 2-го дослідження (p<0,05), але була менша ніж контроль (p<0,05). Периметр еритроцитів на всьому протязі досліджень був зниженим (23,01±0,02, p<0,05). Найменшим цей показник був на 10 - й день (23,01±0,02 ) і відрізнявся від першого (24,81±0,03) та останнього (25,04±0,03) дослідження (p<0,05). Середній діаметр еритроциту, порівняно з контрольною групою (7,77±0,04), був зменшеним в усі строки дослідження. Перед випискою, цей показник збільшувався (p<0,05) у порівнянні з 1-м та 2-м дослідженням. Коефіцієнт елонгації в усі строки дослідження залишався збільшеним (p<0,05).

Таким чином, у хворих на мікст гепатит В+С відзначені зміни морфометричних показників еритроцитів периферичної крові, характер і тривалість яких залежала від тяжкості перебігу хвороби та періоду захворювання. При цьому строки клінічного одужання хворих випереджали відновлення морфометричних показників системи еритрону.