Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
НАРУШЕНИЕ ТРАНСМЕМБРАННОГО ТРАНСПОРТА ИОНОВ Na+, K+, Ca2+ И СВЯЗАННЫХ С НИМ ИЗМЕНЕНИЙ В СИСТЕМЕ ЦИКЛИЧЕСКИХ И АДЕНИЛОВЫХ НУКЛЕОТИДОВ У БОЛЬНЫХ ГЕПАТИТОМ В
Сервецкий К.Л., Миронов В.Ю., Никитин Е.В., Пясецкий Б.Н., Чабан Т.В.
Одесский государственный медицинский университет
Повышенный интерес ученных к проблеме вирусных гепатитов, в частности гепатиту В, обусловлен неуклонным ростом колическтва больных во всем мире. Известно, что ежегодно в мире регистрируется более 500 млн. случаев острого гепатита В (ОГВ). Вирус гепатита В способен персистировать в организме, что обусловливает частую хронизацию процесса с формированием хронического гепатита (ХГВ) и цирроза печени. Установлено, что кардинальной основой ОГВ является иммунологически опосредованная инфекция, при которой активность гибели гепатоцитов зависит от интенсивности иммунных реакций.
Одной из нерешенных проблем патогенеза ОГВ является исследование состояния системы циклических и адениловых нуклеотидов, которая контролирует метаболические процессы на клеточном и субклеточном уровне. Известно, что одной из основных теорий лизиса гепатоцитов при ХГВ является теория пероксидации. Одной из важнейших сторон этой теории является то, что ведущую роль в деструкции гепатоцитов отводят повреждению их мембран, но при этом практически отсутствуют работы, которые бы раскрывали механизм нарушения трансмембранного транспорта ионов Na+, K+, Ca2+ и его взаимосвязь с регуляторными системами.
Под наблюдением находилось 60 больных ОГВ и 60 больных ХГВ. Диагноз верифицирован с помощью изучения маркеров гепатита В методом ИФА и в полимеразной цепной реакции. Контрольные исследования проведены у 30 доноров.
Определение содержания циклических и адениловых нуклеотидов – циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) и циклического гуанозинфонофосфата (цГМФ) проводили в эритроцитах с использованием стандартных наборов Ria фирмы “Amersham” (Великобритания).
Концентрацию адениловых нуклеотидов – аденозинмонофосфата (АМФ), аденозиндифосфата (АДФ) и аденозинтрифосфата (АТФ) исследовали с помощью Test-Combination фирмы “Boechringer”.
Активность Na+, K+, Ca2+ аденозинтрифосфатаз (Na+, K+, Ca2+ АТФ-аз) определяли по разнице активностей при отсутствии убаина и при его добавлении. Активность АТФ-аз определяли по приросту неорганического фосфата в среде инкубации. Содержание неорганического фосфата изучали по методу В.П. Скулачева и выражали в нмоль на 1 мл эритроцитарной массы.
Статистическую обработку проводили в электронных таблицах Microsoft Excel 97 для Windows 98 с помощью пакета статистического анализа.
Результаты исследований дают основание сделать следующие выводы:
1. Исследование системы циклических и адениловых нуклеотидов в эритроцитах больных ОГВ выявило снижение содержания цАМФ увеличение цГМФ, что свидетельствует о сдвиге метаболических процессов в сторону катаболизма. Наиболее выраженные изменения установлены у мужчин зрелого и пожилого возраста.
2. Установлено, что содержание АМФ, АДФ и АТФ в крови доноров имеет стойкие отличия в зависимости от возраста и пола.
3. При ОГВ установлено статистически достоверное снижение концентрации АМФ, АДФ и АТФ. Снижение больше выражено у мужчин зрелого и пожилого возраста.
4. При обследовании доноров установлено, что активность Na+, K+, Ca2+ АТФ-аз существенно зависит от возраста и пола.
5. Установлено статистически достоверное (t>2) снижение активности Na+, K+, Ca2+ АТФ-аз в эритроцитах больных ХГВ, зависящее от тяжести болезни, а также от возраста и пола.
ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА ГЕПАТИТАМИ В І С В УКРАЇНІ
Сергеєва Т.А., Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р.
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, м. Київ
Найбільш дієвою формою керування епідемічним процесом (ЕП) при різних інфекційних хворобах є епідеміоогічний нагляд (ЕН) – система динамічної оцінки стану і тендецій розвитку ЕП у просторі, часі, серед окремих груп населення з метою розробки та своєчасного проведення науково обгрунтованих протиепідемічних і профілактичних заходів. На сьогодні окремі питання, що стосуються елементів ЕН за вірусними гепатитами (ВГ), зокрема гепатитом В (ГВ) регламентовані у документах, виданих у 80-х роках минулого століття у колишньому СРСР. Звісно, що з моменту видання цих документів відбулися значні зміни у розвитку ЕП ГВ, зокрема й в Україні, що відобразилось на його якісних та кількісних характеристиках, призвело до змін в структурі домінуючих шляхів і факторів передачі збудника, у віковій структурі інфікованих та хворих і т.ін. Щодо гепатиту С (ГС), то до теперішнього часу немає документу, в якому на державному рівні сформульовані положення, які б охоплювали питання та завдання ЕН за цією інфекцією.
Пропонується модель системи ЕН за ГВ і ГС з урахуванням складності структури, багатофакторності ЕП при цих інфекціях, досягнень сучасної діагностики і профілактики. В основу моделі покладені уявлення, згідно з якими система ЕН складається з інформаційної (інформаційно-аналітичної), діагностичної і контрольної (контрольно-організаційної) підсистем. Інформаційна підсистема має забезпечувати дані про епідемічну обстановку. Діагностична підсистема (епідеміологічна діагностика) являє собою методологію розпізнавання конкретних проявів ЕП, причин та умов ризику інфікувань та захворювань серед населення. Назва контрольної підсистеми говорить сама за себе, оскільки одним з важливіших елементів та завдань ЕН є контроль ефективності профілактичних й протиепідемічних заходів.
Необхідною передумовою здійснення ЕН у цілому є ефективне функціонування інформаційної підсистеми, для чого необхідно чітко визначити її структуру, а саме: об‘єкти ЕН; ознаки, що реєструються (епідеміологічні ознаки); маркери інфікування; методи реєстрації та їх забезпечення; контингенти, які підлягають обстеженню; установи-виконавці реєстрації. В цьому аспекті перш за все необхідно зупинитися на ознаках, що реєструються. Найбільш широко застосовуються такі кількісні ознаки ЕП як захворюваність, ураженість, хворобливість, смертність, летальність, поширеність, втрата працездатності, динаміка захворюваності (носійства, смертності, летальності); показники, котрі характеризують розподіл хворих, носіїв та померлих по території, за соціальними, віковими, гендерними, професійними групами населення тощо. Однією з важливіших ознак є показник захворюваності. Офіційна реєстрація ГВ в Україні здійснюється, починаючи з 1970 р., ГС – лише з 2003 р. (у ряді країн післярадянського простору – з 90-х років минулого віку). При цьому реєструються лише випадки гострого гепатиту, у той час як ВГВ- і ВГС-інфекція харктеризуються різноманітністю клініко-морфологічних проявів; тривалою, еволюційно обумовленою персистенцією збудників у організмі людини; переважанням неманіфестних, важких для діагностики форм патологічного процесу над клінічно вираженими варіантами; значною кількістю хронічних гепатитів тощо. Все це обумовлює переважно прихований компонент ЕП при ГВ і ГС, котрий формується, зокрема, за рахунок значного числа недіагностованих форм інфекційного процесу. Реєстрація лише гострих форм ГВ і ГС не відображає, а скоріш викривляє дійсну захворюваність, ускладнює оцінку його інтенсивності, що негативно відображається на адекватності планування і проведення протиепідемічних та профілактичних заходів, підвищує соціальну значимість інфекцій, погіршує прогноз щодо їх подальшого поширення та впливу на суспільство. Враховуючи викладене, а також досвід реєстрації парентеральних ВГ в інших країнах світу, вважаємо за необхідне впровадити розмежовані показники, що характеризують інтенсивність ЕП при ГВ і ГС: (1) захворюваність на гострі ГВ і ГС з клінічно маніфестними проявами; (2) захворюваність на хронічні ГВ і ГС з клінічно маніфестними проявами; (3) захворюваність на гострі ГВ і ГС без клінічних проявів; (4) захворюваність на хронічні ГВ і ГС без клінічних проявів. Реєстрація всіх зазначених показників має здійснюватися інфекційною службою. При цьому слід пам‘ятати, що між показниками захворюваності та дійсною інтенсивністю ЕП завжди існує більша чи менша різниця. Одна з причин невідповідності показників захворюваності дійсній епідемічній картині може бути пов‘язана з рівнем діагностики, котрий у свою чергу значною мірою залежить від відповідного матеріально-технічного та кадрового забезпечення. Чітка оцінка захворюваності на гострі та хронічні ВГ дозволить максимально наблизитися до визначення реального рівня поширення інфекцій, розраховувати економічні збитки, спричинені тією чи іншою формою ГВ/ГС, визначати необхідні витрати на потреби різних ланок охорони здоров’я, у тому числі на проведення протиепідемічних та профілактичних заходів.
Поміж маркерів інфікування можна виділити клінічні, серологічні, біохімічні, морфологічні, молекулярно-біологічні та ряд інших. З погляду ЕН, окремою ланкою є специфічні маркери інфікування ВГВ та ВГС (серологічні і молекулярно-біологічні). Реєстрація ознак має здійснюватися завдяки клінічному спостереженню у поєднанні з клініко-лабораторними дослідженнями та статистичним обліком відповідними установами. Обстежувані контингенти обираються у відповідності до мети та завдань дослідження (діагностичні, за епідемічними показаннями, профілактичні).
Реалізація основних положень запропонованої моделі системи ЕН за ГВ і ГС дозволить підвищити ефективність боротьби з ними, а отже – знизити рівень захворюваності, поширеності, формування несприятливих наслідків і хронічних уражень печінки, негативного впливу цих інфекцій на суспільство.