Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Содержание

КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ И ЛАБОРАТОРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА В (по данным гепатологического центра ЗОИКБ)
Запорожский государственный медицинский университет, Запорожская областная клиническая больница
ГЕПАТОПРОТЕКТИВНИЙ ЕФЕКТ СЕЛЕКТИВНО КУЛЬТИВОВАНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН В ЕКСПЕРИМЕНТІ Сколожабський А.А.

Подобный материал:

1 ... 120 121 122 123 124 125 126 127 ... 150

КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ И ЛАБОРАТОРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА В (по данным гепатологического центра ЗОИКБ)

Сиянова Л.Ю.², Рябоконь Е.В.¹, Ипатова Д.П.², Онищенко Т.Е.¹

Запорожский государственный медицинский университет², Запорожская областная клиническая больница²

Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом заражения занимают особое место в инфекционной патологии. Ежегодно в мире вирусом гепатита В инфицируется около 50 млн и умирает от 1,5 до 2 млн людей. Вирус гепатита В приводит к развитию хронического течения заболевания в 10 % случаев с дальнейшим развитием у значительной части этих больных цирроза печени и гепатокарциномы.

В гепатологическом центре Запорожской областной инфекционной клинической больницы на диспансерном учете состоит 860 больных хроническим гепатитом В (ХГВ). Проанализированы амбулаторные карты 58 больных в возрасте от 18 до 65 лет (22 женщины и 46 мужчин). ХГВ диагностировали на основании клинико-эпидемиологических данных, биохимических показателей функционального состояния печени, ультразвукового исследования органов гепатобилиарной системы. При постановке пользовались классификацией хронических гепатитов, предложенной на международном конгрессе гастроэнтерологов (Лос-Анджелес, 1994). Этиологически диагноз подтвержден выделением маркеров гепатита В (исследовали HBsAg, HBeAg, Ig M anti-HBcor методом ИФА, HBV-DNA методом ПЦР). Маркеры вирусных гепатитов D (анти-HDV, RNA-HDV), С (анти-HСV, RNA-HСV) и А (анти-HAV Ig M) в крови обследуемых больных отсутствовали.

Анализ эпидемиологических данных позволил установить, что основную группу пациентов ХГВ составили больные, в анамнезе которых имели место хирургические вмешательства – 24 (41,4 %), из которых 2 (8,3 %) получали гемотрансфузии. Частые стоматологические манипуляции отмечены у 4 (6,9 %) больных. У остальных больных наиболее вероятный эпидемиологический фактор остался невыясненным.

ХГВ является одним из исходов клинически манифестного или бессимптомного гепатита В. На перенесенный ранее острый гепатит В (средний возраст в период клинически манифестного острого гепатита В составлял 13,7±2,0 лет) указывали только 12 (20,7 %) больных, что свидетельствует о большей склонности к переходу в хронический гепатит “мягких” субклинических форм острого гепатита. Это подтверждает и тот факт, что у 22 (37,9 %) пациентов диагноз был заподозрен при обследовании в период беременности, на призывных пунктах, при обследовании доноров, а затем ХГВ подтвержден в условиях стационара. 5 (8,6 %) больных были выявлены на стадии цирроза печени.

Длительность заболевания у наблюдаемых больных составила ориентировочно 4,2±0,6 лет. В клинической картине заболевания основными жалобами были тяжесть в правом подреберье (40 – 68,9 %); слабость, быстрая утомляемость, которые усиливались к концу дня, снижение трудоспособности – у 32 (55,2 %); диспепсические жалобы отмечались у 12 (20,7 %) пациентов; кожный зуд – у 6 (10,3 %); кровоточивость десен – у 3 (5,2 %); артралгии – у 6 (10,4 %) пациентов. Гепатомегалия, подтвержденная данными УЗ-исследования, наблюдалась у 38 (65,5 %), у каждого второго больного спленомегалия (32 – 55,2 %). У каждого четвертого – телеангиоэктазии (15 – 25,9 %), пальмарная эритема – у 6 (10,3 %).

Анализ лабораторных данных показал у большинства больных наличие активного гепатита с выраженным цитолитическим синдромом и активной репликацией вируса. Активность АлАТ в сыворотке крови была повышена у 43 (74,1 %) больных, у 42 (72,4 %) в крови была позитивной HBV-DNA методом полимеразной цепной реакции. При исследовании маркеров методом иммуноферментного анализа у 54 (93,1 %) пациентов определялся положительный HBsAg, у каждого четвертого больного (14 – 24,1 %) – IgM anti-HBcor. HBeAg оказался положительным лишь у 16 (27,6 %) больных, что может свидетельствовать о HBeAg-негативном ХГВ у ряда пациентов.

Таким образом, ХГВ часто формируется после легких и субклинических форм острого гепатита В, при этом не исключается формирование первично-хронических форм ХГВ. У большинства больных регистрируется отсутствие HBeAg при наличии HBV-DNA и HBsAg.

ГЕПАТОПРОТЕКТИВНИЙ ЕФЕКТ СЕЛЕКТИВНО КУЛЬТИВОВАНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Сколожабський А.А.

Державний медичний університет, м. Харків

МЕТА. Метою роботи була оцінка протективних властивостей селективно культивованих стовбурових клітин (СК) плюрипотентного класу щодо клітин уражених сегментів печінки в експерименті.

МЕТОДИ. Для одержання культури СК in vitro використовували клітинний аспірат кісткового мозку стегнових кісток статевозрілих щурів–самців лінії Wistar-Kyoto, який протягом 6 тижнів вирощували на 2 % агар-агаровому матриксі при 37,0±0,2 °С із модифікованим середовищем MEM. Фенотипували СК за візуалізацією цільових CD-антигенів моноклональними антитілами, кон’югованими з пероксидазою хрону. Стан поразки печінки досягали використанням тетрациклін-індукованої моделі, яку відтворювали шляхом інтрагастрального введення тетрацикліну в дозі 750 мг/кг, щодня протягом 7 днів. При моделюванні ксеногенної трансплантації in vivo використовували статевозрілих мишей-самців лінії BALB/c з масою 18–21 г у кількості 130 особин, яким через 24 години після початку дослідження внутрішньочеревно вводили ксеногенні СК у дозі 74,5106 Кл/кг. Матеріал для дослідження брали на 1, 3, 5 та 7 добу. Тварин знеживлювали декапітацією (ефірний наркоз). Шматочки печінки, узяті від тварин, фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну й заливали в парафін. Гістологічні дослідження проводили на зрізах товщиною 5 мкм, забарвлених гематоксилін-еозином, альціановим синім, гематоксиліном Ерліха й еозіном, а також пірофуксином по Ван-Гізону.

РЕЗУЛЬТАТИ. Отримано однорідну культуру СК плюрипотентного класу, що дозволило висунути теоретичне обгрунтування концепції селективного культивування, суть якої полягала в гіпотезі про багаторівневу спеціалізацію СК у межах плюрипотентного класу, а також про припущення різного ступеня стійкості міжклітинних зв'язків у культурі, що спричиняє вибіркову дисоціацію й руйнування баластових клітин з переважним репродукуванням СК із більшою вітальною потенцією. В групі інтактного контролю загальний стан тварин протягом усього терміну дослідження залишався задовільним. Морфологічна картина печіночної тканини після введення СК здоровим тваринам не відрізнялася від інтактного контролю. Введення ксеногенних СК мишам на фоні токсичного ураження печінки тетрацикліном не виявляло типових для дії антибіотика явищ гострого токсичного гепатиту. Виявлений жировий гепатоз різної виразності з помірним фіброзом більшості портальних трактів. Навпаки в групі тварин з індукованим гепатитом, але без введення СК, зміни стану паренхіми печінки відзначені з вираженим фіброзом більшості портальних трактів. У дольках печінки відзначалося ушкодження переважно центролобулярних і перипортальних гепатоцитів.

ВИСНОВКИ. Обгрунтовано концепцію селективного культивування та розроблено методику, що спрощує й прискорює вирощування СК in vitro та дозволяє отримати більшу масу однорідних за фенотиповими ознаками активних клітин з одиниці площі підложки. Перевірка репопуляційних й регенеративних властивостей отриманих СК у дослідженнях in vivo показала їхню високу функціональну активність, що забезпечила достатню протективну дію до клітин уражених сегментів печінки в експерименті. Зазначене дозволяє вважати застосування методології селективного культивування перспективним для аутотрансплантацій як замісної терапії при різних патологічних станах печінки.

Blog