Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
МАРКЕРИ ІНФІКУВАННЯ ВІРУСАМИ ГЕПАТИТІВ В І С СЕРЕД СПЕЦКОНТИНГЕНТІВ УСТАНОВ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ
Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Кислих О.М., Кривда Н.С.
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, м. Київ
Установи пенітенціарної системи в усьому світі розглядають як заклади підвищеного ризику щодо розповсюдження соціально значущих інфекцій, серед яких важливе місце посідають вірусні гепатити (ВГ) з парентеральним механізмом передачі збудника, і в першу чергу – гепатити В і С (ГВ і ГС). Внаслідок закритості інформації про ці заклади, епідемічний процес, основні його прояви і характеристики, особливості перебігу соціально значущих інфекцій в установах виконання покарань як серед спецконтингентів МВС, так і серед співробітників органів внутрішніх справ у світі, і особливо в країнах колишнього СРСР вивчені вкрай недостатньо. В Україні дослідження, спрямовані на визначення поширення парентеральних ВГ, груп і факторів ризику інфікування в установах виконання покарань лише розпочаті, наявні фактичні матеріали уривчасті, несистематизовані, часто суперечливі і знаходяться у стадії накопичення.
Представлені результати сероепідеміологічних досліджень, спрямованих на визначення рівня інфікованості вірусами ГВ (ВГВ) та ГС (ВГС) осіб, які відбувають покарання в установах пенітенціарної системи однакового профілю у різних регіонах України. Групу обстежених склали 406 рандомізовано відібраних чоловіків віком від 19 до 67 років (середній вік 33,1 ± 8,1 років), понад половини з яких були у віці 25–34 роки, що відображає основний віковий розподіл осіб даного спецконтингенту. У зразках сироваток крові визначали HBsAg і сумарні антитіла до корового антигену (анти-НВс) ВГВ та сумарні антитіла до ВГС (анти-ВГС). За сучасними уявленнями, частота визначення зазначених маркерів дозволяє оцінити рівень поширення ГВ або ГС в тій чи іншій групі населення, на певній території тощо. За критерій порівняння були взяті показники частоти виявлення зазначених маркерів інфікування у сироватках крові кадрових донорів: HBsAg – 1,2 %, анти-HBс – 13,3 %, анти-ВГС – 1,3 %.
В результаті досліджень встановлено, що HBsAg був виявлений у 16,3 %, анти-НВс – у 57,9 %, анти-ВГС – у 61,1 % обстежених осіб, що значно перевищує аналогічні показники серед загальної популяції і свідчить про високу активність епідемічного процесу ГВ і ГС в установах виконання покарання. У 32,5 % виявлені маркери інфікування збудниками обох гепатитів водночас. Найбільш часто маркери інфікування ВГВ та ВГС визначали при обстеженні осіб, які добровільно визнали факт ін‘єкційного споживання наркотичних препаратів (36 осіб) та ВІЛ-інфікованих (86 чоловіків). Серед спожівачів ін‘єкційних наркотиків (СІН) на першому місті був показник виявлення анти-ВГС (у всіх 36 обстежених – 100 %), потім анти-НВс (88,9 %) та HBsAg (38,9 %). У ВІЛ-інфікованих анти-ВГС були виявлені у 89,5 %, анти-НВс – у 77,9 %, HBsAg – у 20,9 %. У половини з обстежених СІН визначалися також специфічні антитіла до ВІЛ.
Отримані дані достатньо переконливо свідчать про надзвичайно високу активність епідемічного процесу ГВ і ГС серед ув’язнених осіб, а також про те, що спецконтингенти виправних установ належать до групи високого ризику інфікування ВГВ та ВГС. Наявність великої кількості невизначених джерел інфекції сприяють реалізації прихованого парентерального механізму передачі збудників як природними, так і штучними шляхами. Цьому безпосередньо сприяють умови закритих установ: ймовірна скупченість, постійна зміна контингенту, споживання наркотиків, у першу чергу ін‘єкційних, гомосексуальні стосунки, практика татуювання тощо. Ув‘язнені не завжди мають можливості своєчасного лікування ВГ, часто взагалі не знають про свій інфекційний стан – все це сприяє формуванню стійких довготривалих осередків інфекції, прогресуванню хронічних уражень печінки, дисемінації ВГВ і ВГС серед загального населення. Необхідні подальші дослідження у напрямку вивчення епідеміологічних особливостей ВГ в місцях відбування покарання з метою розробки та оптимізації цілеспрямованих протиепідемічних та профілактичних заходів. Одними з перших кроків повинні стати обов‘язкові серологічні обстеження спецконтингентів і персоналу установ пенітенціарної системи на маркери інфікування ВІЛ, збудниками ВГ та ряду інших інфекцій, а також вакцинація проти ГВ.
ИНФИЦИРОВАННОСТЬ БЕРЕМЕННЫХ ЖЕНЩИН HCV И ВЕРТИКАЛЬНЫЕ ПУТИ ЗАРАЖЕНИЯ РЕБЕНКА ОТ МАТЕРИ-НОСИТЕЛЯ ВИРУСА
Сержанова Ш.У., Джумагалиева А.Б., Шуратов И.Х., Рахима Алхамкызы, Марданова М.М.
Научный центр гигиены и эпидемиологии им. Хамзы Жуматова, г. Алматы
Как известно, в качестве одного из факторов риска заражения HCV рассматривается вертикальная передача вируса от матери ребенку [Kudo et al., 1997; Resti et al., 1998; Ruiz-Moreno et al., 1999; Thomas et al., 1999]. Однако, такие исследования ещё ограничены.
В данной работе мы приводим результаты изучения инфицированности HCV беременных женщин и путей вертикальной передачи вируса от матери ребенку в г.Алматы.
Исследовали сыворотки беременных женщин и пуповинной крови новорожденного, а также сыворотки крови детей через 2-3 месяца после рождения. Методом ИФА выявляли анти- HCV total, РНК-HCV обнаруживали методом ПЦР.
При исследовании в течении 2004-2006 гг. сывороток 195 беременных женщин анти- HCV total, выявлены в 8 (4,1%) случаях. Выявлен рост инфицированности в зависимости от числа родов: среди 54 первородящих – 1 (1,8%) случай, среди женщин со 2-3 родами – 6 (4,5%). Очевидно, неоднократные посещения медицинских учреждений увеличивали риск заражения. В г.Алматы удельный вес инфицирования при различных медицинских манипуляциях колеблется от 5,6 до 10,5% [Сержанова и др., 2006].
Далее методом ИФА и ПЦР исследовали сыворотки заведомо анти- HCV позитивных рожениц и пуповинной крови их новорожденных. Среди 52 анти- HCV позитивных матерей у 19 (36,5%) выявляли наличие РНК-HCV. В пуповинной крови новорожденных от этих женщин только в 1 (5,3%) случае обнаружена РНК- HCV, что свидетельствует о заражении ребенка in utero [Resti et al., 1998]. При исследовании сывороток 11 детей, полученных через 2-3 месяца после рождения и при наличии анти- HCV не содержавших РНК-HCV в момент рождения, анти- HCV выявили у всех и только в 1 случае - РНК-HCV. По мнению ряда авторов, появление РНК – HCV через 1-3 мес. после рождения свидетельствует о заражении ребенка во время родов.
Как видно, при наличии у 19 рожениц РНК – HCV в крови в 2-х случаях (10,5%) РНК – HCV выявлялась у новорожденных. В недавней работе C.Caudai et al. (2003) выявлена вертикальная передача HCV в 6,8% случаев.
Таким образом, в г.Алматы инфицированность HCV беременных женщин составляет 4,1%. Вертикальная передача HCV от инфицированной матери осуществляется как трансплацентарно, так и интранатально, что может приводить к формированию семейных очагов HCV-инфекции.