Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ «ЛІВЕНЦІАЛЕ» В КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ВІРУСНО-АЛКОГОЛЬНИХ УРАЖЕНЬ ПЕЧІНКИ
Суременко М.С.1, Біла-Попович Г.С. 1, Шевченко О.П. 1, Литвин К.Ю. 1, Петровська І.В.2
Дніпропетровська державна медична академія1, міська лікарня, м. Марганець2
В наш час зростає частота вірусно-алкогольного враження печінки, що призводить до більш швидкого прогресування патологічного процесу в порівнянні з моновраженнями та формування цирозу печінки. Важливу роль в патогенезі алкогольно-вірусних захворювань печінки відіграють процеси перекисного окислення ліпідів та вільно-радикальне ураження мембран гепатоцитів, що призводить до їх дестабілізації, а звідси до необхідності введення в організм екзогенних фосфоліпідів з високим вмістом поліненасичених жирних кислот, які в змозі відновлювати цілісність клітинних мембран, нормалізувати метаболічний потенціал, підвищувати детоксикаційний екскреторний потенціал, мають антифібротичні якості.
Нещодавно в арсеналі українських лікарів з’явився відносно недорогий гепатопротектор фірми «Белко Фарма» – «Лівенціале», який випускається у двох формах: капсули та ампули з 5мл розчину. До його складу входять натуральні ессенціальні фосфоліпіди: 300мг – в 1 капсулі та 250 мг – в 1 ампулі.
Метою нашої роботи було встановлення впливу комплексної терапії з використанням «Лівенціале» на перебіг вірусно-алкогольних уражень печінки.
Під нашим наглядом знаходилось 36 хворих – чоловіків віком від 35 до 50 років - з вірусними гепатитами на тлі вживання алкоголю, з них - 10 з гострим вірусним гепатитом В, 11 - з хронічним вірусним гепатитом В, 9 - з хронічним вірусним гепатитом С та 6 - з хронічним гепатитом В+С з помірною активністю. Діагноз гепатиту було встановлено на основі клініко-анамнестичних, біохімічних та серологічних даних. Схильність до вживання алкогольних напоїв досліджувалась з використанням збірника питань САGE Європейської гастроентерологічної асоціації та анкети ВООЗ. До терапії усіх хворих обстежуваної групи було включено «Лівенціале». Групою порівняння виступили 32 чоловіки з аналогічними діагнозами такого ж вікового проміжку, які приймали звичайні гепатопротектори-біофлавоноїди.
У випадку гострого вірусного гепатиту «Лівенціале» вводили за схемою 10мл (2 ампули) розчину внутрішньовенно 1 раз на добу на протязі 10 діб з переходом на подальший оральний прийом препарату по 2 капсули 3 рази на добу тривалістю не менше 1 місяця. При загостренні хронічних вірусних гепатитів проводилось лікування «Лівенціале» по 2 капсули 3 рази на добу на протязі 2-3 місяців. Ефективність прийому препарату оцінювали за допомогою комплексу клініко-лабораторних та біохімічних показників. Так досліджували рівень АЛТ, білірубіну, тимолової проби, лужної фосфатази, β-ліпопротеїдів, холестерину, загального білка та його фракцій.
Так в результаті проведеного дослідження було встановлено виражений позитивний вплив комплексної терапії з використанням «Лівенціале». В основній групі в разі хронічного гепатиту, коли терапія була призначена одразу після встановлення діагнозу, спостерігалось скорочення термінів періоду загострення. Так, швидше – на 5-7 днів - зникали астено-вегетативні прояви, регресувала жовтуха, зменшувались розміри печінки та селезінки, знижувались гіперферментемія та гіпербілірубінемія, нормалізувались показники холестазу (лужна фосфатаза, β-ліпопротеїди, холестерин) в порівнянні з ІІ групою хворих, в лікуванні яких цей препарат не використовувався. В разі лікування гострого гепатиту, розпочатого в періоді ранньої реконвалесценції за вказаною схемою, відбувалася скоріша, вже через 2 тижні, нормалізація клініко-лабораторних показників, яка у хворих ІІ групи затягувалась в часі, зважаючи на поєднаний – вірусний та алкогольний - ґенез захворювання.
Таким чином, використання «Лівенціале» в комплексній терапії вірусно-алкогольних уражень печінки призводить до більш ранньої нормалізації клініко-лабораторних показників хворих та, враховуючи економічну вигідність, може бути рекомендовано для використання в широкій лікарській практиці.
КОРРЕКЦИЯ «ЦИТОЛИТИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА» У БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ
Суханов Д.С., Александрова Л.Н., Белкова О.В., Махова Т.А., Романцов М.Г.
Санкт-Петербургская государственная медицинская академия им. И.И. Мечникова
Современная этиотропная терапия туберкулеза предусматривает использование различных сочетаний противотуберкулезных препаратов. Однако это несет в себе и увеличение частоты побочных эффектов противотуберкулезных препаратов, одним из которых является гепатотоксичность. Данное осложнение может требовать отмены терапии, что отрицательно сказывается на динамике течения специфического процесса. В связи с этим остается актуальным поиск новых гепатопротекторов как средств комплексного лечения больных туберкулезом.
Нами произведена оценка использования препарата «цитофлавин, раствор для внутривенного введения» у больных с цитолитическими лекарственными поражениями печени, на фоне основного курса терапии туберкулеза органов дыхания. Обследовано 38 больных с впервые выявленным легочным туберкулезом, находящихся на разных сроках стационарного лечения. Средний возраст больных-31,9 лет, из них 15 женщин и 23 мужчин. Основную группу составило 28 человек, которые получали препарат по 10мл на 5% растворе глюкозы 200 мл внутривенно капельно 1 раз в день в течение 5 дней;10 человек составили группу сравнения и получали внутривенно только 5% раствор глюкозы также в течение 5 дней. У данных больных в крови отсутствовали маркеры хронических вирусных гепатитов. Исследовались следующие показатели: клинические симптомы, активность аланинаминотрансферазы (АлАТ), аспартатаминотрансферазы (АсАТ), а также показатели тиолдисульфидного соотношения (общие и белковые SH-,SS-группы, тиолдисульфидный коэффициент-ТДК=SH/SS). Забор крови осуществлялся двукратно–до начала введения цитофлавина и по окончании курса лечения. Всем больным назначалась диета №5 по Певзнеру, противотуберкулезная терапия сохранялась в прежнем объеме, другие гепатопротекторы на время исследования отменялись. Во всех случаях после введения препарата отмечалось исчезновение клинической симптоматики.
Таблица
Лабораторные показатели у наблюдаемых больных в динамике наблюдения
| Лабораторные показатели | Группы наблюдаемых | Исходные параметры | Параметры по окончании курса | Норма |
| АлАТ,МЕ/л | основная | 166,8±26,8 | 74,6±14,9* | Мужчины-до 40 Женщины-до34 |
| сравнения | 123,9±26,4 | 80,5±15,9 | ||
| АсАТ,МЕ/л | основная | 99,7±21,5 | 45,7±6,5* | Мужчины-до 38 Женщины-до34 |
| сравнения | 101,7±28,1 | 64,4±12,5 | ||
| Общие SH-,мМ/л | основная | 8,15±0,3 | 8,22±0,3 | 1,0-1,25 |
| сравнения | 8,33±0,2 | 7,72±0,4 | ||
| Общие SS-,мМ/л | основная | 2,84±0,2 | 2,88±0,2 | 0,35-0,44 |
| сравнения | 3,05±0,2 | 3,11±0,2 | ||
| ТДК | основная | 3,07±0,2 | 3,05±0,2 | 2,8-3,4 |
| сравнения | 2,7±0,2 | 2,6±0,2 | ||
| Белковые SH-,мМ/л | основная | 7,03±0,3 | 7,12±0,3 | 8,5-12,0 |
| сравнения | 7,06±0,3 | 6,33±0,3 | ||
| Белковые SS-,мМ/л | основная | 2,45±0,2 | 2,46±0,2 | 3,2-4,8 |
| сравнения | 2,65±0,2 | 2,60±0,2 | ||
| Белковый ТДК | основная | 3,08±0,2 | 3,12±0,2 | 2,6-3,6 |
| сравнения | 2,71±0,2 | 2,63±0,2 |
*-различия достоверны исходно и по окончании ( р<0,01, Т-критерий Вилкоксона)
Активность АлАТ снизилась в обеих группах. В основной группе снижение показателей наблюдалось у 93,4% больных (в среднем на 63,5% от исходного уровня), а в группе сравнения снижение активности отмечено только у 63,6% больных (в среднем на 59,4% от исходного фона). Исходные показатели при этом достоверно не отличались. Средний сдвиг активности фермента составил: -92,2МЕ/Лу больных основной и -43,4МЕ/л у пациентов группы сравнения (р<0,05, U-критерий Манна-Уитни). Нормализация показателя отмечена у 50%больных основной и у 40% больных группы сравнения. Активность АсАТ снизилась также у 93,4% больных основной группы (в среднем на 51,3%) и у 70% группы сравнения (в среднем на 36%, при этом средний сдвиг в основной группе был больше в 1,4 раза ( -52,3МЕ/л и -37,4МЕ/л соответственно). Нормализация активности фермента отмечена у 46,7% больных основной и 30% группы сравнения.
На фоне терапии цитофлавином, отмечен рост общих и белковых SH (в среднем на 0,06 и 0,2мМ/л, соответственно). У больных группы сравнения данный показатель снижался в среднем соответственно на 0,61 и 0,43мМ/л. Общий уровень дисульфидных групп увеличивался у пациентов обеих исследуемых групп, однако его повышение у пациентов основной группы было в 2 раза меньше (+0,03 и +0,06мМ/л соответственно). Уровень белковых SS-групп снижался у больных группы сравнения в среднем на 0,5, а у пациентов основной группы лишь отмечена его тенденция к повышению (+0,01мМ/л). Общий ТДК снижался у пациентов обеих групп, при этом его снижение у больных группы сравнения в 5 раз интенсивнее. В то же время, отмечался рост белкового ТДК у больных основной группы (+0,04) и его снижение у пациентов группы сравнения (-0,08), что связано с ростом уровня SH-групп на фоне терапии препаратом.
Таким образом, показано положительное влияние цитофлавина на проявления цитолиза при («цитолитических») лекарственных гепатитах, что обусловлено его действием на основные механизмы цитолиза: образование свободных радикалов и нарушение функций митохондрий. Нормализуя энергетический обмен в гепатоцитах, препарат способствует повышению уровня внутриклеточных антиоксидантов, важнейшими из которых являются тиоловые соединения. Данный факт способствует восстановлению поврежденных структур клетки, обеспечивая снижение, а в некоторых случаях и прекращение цитолиза.