Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Диплом

Содержание Синдром перевантаження залізом в патогенезі хронічного гепатиту с МОРФОЛОГІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ СТЕАТОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С Пінський Л.Л., Решетнікова О.С., Коробка Ю.М.,

Подобный материал:

• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
• Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
• А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
• Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
• Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
• Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
• Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.

СИНДРОМ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ ЗАЛІЗОМ В ПАТОГЕНЕЗІ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С

Пінський Л.Л.¹, Громашевська Л.Л.², Фролов В.М.¹, Капранова Ю.С.¹

Луганський державний медичний університет¹, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського²

Метою дослідження стало визначення морфо-біохімічних особливостей синдрому перевантаження залізом (СПЗ) у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) і оцінка його впливу на прогресування гепатиту, а також вивчення показників залізоіндукованої хемілюмінесценції (ХЛ), одночасно у гомогенаті печінки і сироватці крові, для установлення направленості змін цих параметрів у хворих на ХГС.

Під спостереженням знаходилось 44 хворих на ХГС у віці 19 - 66 років, 34 особи чоловічої статі і 10 - жіночої. Діагноз ХГС встановлений на підставі комплексу клініко-біохімічних показників, підтверджувався визначенням антитіл–анти–HCV і полімеразною ланцюговою реакцією - HCV–RNA, проведенням ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Група хворих на ХГС була розподілена на 2 групи за ознаками активності процесу. До групи із малою активністю ХГС (ІГА за Knodell 1 – 8 балів) увійшло 27 (61, 4 %) чоловік, з помірною активністю (ІГА за Knodell 9 – 15 балів) - 17 (38, 6%). Серед 44 обстежених до групи із стадією фіброзу F0 – 4 хворих (9, 1%), F1 – 12 (27, 3%), F2 – 11 (25, 0%), F3 – 10 (22, 7%), F4 – 7 (15,9%) хворих на ХГС. Для оцінки вираженості гемосидерозу у хворих на ХГС був використаний спеціалізований пакет прикладних програм (Пінський Л.Л., Овчаренко В.В.; свідоцтво про реєстрацію авторського права № 10060). Стан обміну заліза і загальних запасів заліза у хворих на ХГС оцінювали за концентрацією сироваткового заліза (СЗ), вмісту феритину (Ф), величиною загальної залізозв’язуючої спроможності крові (ЗЗСК) та за показником насиченості трансферину залізом (НТЗ). Як контроль лабораторних показників обміну заліза в сироватці крові використовували дані, які отримані у 32 практично здорових осіб (донорів крові). Віковий і статевий склад груп співставлення суттєво не відрізнявся. Статистичну обробку отриманих матеріалів проводили на комп’ютері Athlon XP 2200+ за допомогою програми Statistica’99.

Висновки. 1) Гемосидероз печінки у хворих на ХГС спостерігається в 52,3% випадків. 2) Скринінговим методом верифікації ГСП у хворих на ХГС є використання діагностичного алгоритму лабораторних ознак: К1 = 0,271*СЗ + 0,296*НТФ + 0,0007*Ф – 12, 098; К2 = 0,219*СЗ + 0,270*НТФ + 0,0043*Ф – 8, 322, де СЗ – концентрація сироваткового заліза сироватки крові (мкмоль/л); НТФ – насиченість трансферина залізом сироватки крові (%), Ф – концентрація феритину сироватки крові (мкг/мл). При перевищенні коефіцієнта К2 над К1 констатують наявність гемосидерозу печінки у хворих на ХГС. 3) Для комп’ютерної морфометричної верифікації ГСП доцільно використання морфологічних показників: питомої площі ГС (ППГ) і площу ГС в 1 гепатоциті (ПГС) в периферичній і центролобулярній зонах часточок печінки. Перевищення ППГ в периферійній зоні часточок значення 32,1% вказує на високу насиченість тканини печінки залізом, яка є фактором прогресування фіброзу при ХГС. 4) Індекс гістологічної активності і стадія фіброзу має високі корелятивні зв’язки із насиченістю залізом периферійної зони часточок печінки у хворих на ХГС. 5) Для лабораторної верифікації відкладень гемосидерину в периферійній зоні часточок у хворих на ХГС доцільне використання регресійного рівняння: ППГ(периферійної зони часточок) = - 31, 357 + 0,721*Ф + 0,230*НТФ, де ППГ – площа відкладення ГС в периферійній зоні часточок (ум.од.), Ф – концентрація феритину (мкг/мл), НТФ – насиченість трансферина залізом (%). Перевищення значення ППГ 32,1 ум.од. свідчить про високу ступінь насиченості периферійної зони часточок печінки гемосидерином, що є одним з факторів, які сприяють прогресуванню фіброзу у хворих на ХГС. 6)Початкові стадії фіброзу (F0-F1) у хворих на ХГС супроводжуються суттєвим зростанням прооксидантної чутливості паренхіми печінки і сироватки крові щодо дії Fe2+, зростанням швидкості окислення ліпідів, збільшенням концентрації гідропероксидів і інтенсивності ПОЛ, обумовленого іонами Fe2+. 7) При виражених стадіях фіброзу (F2-F4) при ХГС відмічається суттєве зниження прооксидантних властивостей паренхіми печінки і сироватки крові щодо дії Fe2+, спостерігається зменшення швидкості окислення ліпідів, пригнічення активності ПОЛ, обумовленого іонами заліза. 8) Найбільші дискриминантні властивості серед хемілюмінесцентних ознак сироватки крові при визначенні стадії фіброзу у хворих на ХГС мають: площа залізоіндукованої ХЛ і тангенс кута нахилу повільного спалаху ХЛ. Ці ознаки можуть бути корисними при лабораторному проведенні «біохімічної біопсії» печінки для оцінки стадії фіброзу при ХГС.

МОРФОЛОГІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ СТЕАТОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

Пінський Л.Л., Решетнікова О.С., Коробка Ю.М., Зінченко О.В., Косенко Ю.А.

Луганський державний медичний університет

Метою нашого дослідження стало визначення морфологічних, в тому числі електронномікроскопічних, показників стеатозу у хворих на хронічний гепатит С (ХГС).

Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 44 хворих на ХГС у віці 19 - 66 років, 34 особи чоловічої статі і 10 - жіночої, у яких діагноз ХГС встановлений на підставі комплексу клініко-біохімічних показників, наявністю анти–HCV-антитіл і HCV–RNA в ПЛР. Для виключення вірусних гепатитів іншої етіології проводилось дослідження HbsAg, HbeAg, анти – HbeAg, анти – HbcIg M, анти – Hbc сумарні, анти – Hbs, анти – HDV. Біопсія печінки проводилась під контролем УЗД під місцевою анестезією. Величина фрагменту печінкової тканини, яка була отримана при біопсії, була більш 10 мм. Вираженість стеатозу визначалася за методикою Hornboll P. (1982), де 1 ступінь стеатозу – коли жирові вакуолі визначаються в 1/3 гепатоцитів, 2 ступінь – жирові вакуолі визначаються більш ніж в 1/3 гепатоцитів і 3 ступінь – жирові вакуолі мають місце більш ніж в 2/3 гепатоцитів.

При морфометричному аналізі в кожному зображенні гістологічного препарату визначались такі параметри: питома площа відкладення ліпідних гранул (ЛГ) в гістологічних зрізах печінки хворих на ХГС (ППЛГ), кількість гепатоцитів в обстеженій ланці часточок, середня площа ліпідних гранул на 1 гепатоцит (СПЛГ). ППЛГ була отримана діленням площі відкладень ЛГ в досліджуваній ланці тканини печінки на загальну площу цієї ланки. СПЛГ була обчислена шляхом діленням площі ЛГ на кількість гепатоцитів в цієї ж ланці печінки. Всі морфометричні дослідження проводились в 3 зонах часточок: центролобулярній, периферійній і портальній.

Висновки. 1) Серед хворих на ХГС стеатоз печінки спостерігається в 59, 1% спостережень. Вираженість стеатозу за Hornboll розподіляється: 1 ступінь у 2,6% хворих, 2-а – 25,0%, 3-а –20,5%, відсутність стеатозу – у 40,9%. 2) Зростання вираженості стеатозу у хворих на ХГС супроводжується відкладенням великих гранул ліпідів, збільшенням питомої площі ЛГ, зростанням середньої площі ЛГ на 1 гепатоцит в центролобулярній і периферійній зонах часточок. 3) При початкових стадіях стеатозу в гепатоцитах периферійної зони часточок спостерігається значна кількість лізосом, які мають вид ліпофусцинових гранул, які містять ліпіди, електронно-щільний дрібногранулярний пігментний компонент, збереженість структури органел, гіперплазію мітохондрій, зменшення розмірів ліпідних гранул, що характеризує ліпіделімінуючи і компенсуючи репаративні процеси в цитоплазмі гепатоцитів. 4) При вираженому стеатозі спостерігаються щільні ліпідні вакуолі, які займають більшість цитоплазми гепатоцитів, зміщують органели, деформують ядро клітин, ушкоджують поверхневі мембрани мітохондрій. В перипортальній зоні, на межі контакту гепатоцитів, які містять ліпідні гранули, і лімфомоноцитарного інфільтрату, спостерігається виражена активація клітин Купфера, збіднення клітин ІТО від гранул, їх трансформація до фібробластів, виражені відкладення колагенових волокон. 5) В групі з мінімальною гістологічною активністю (1 – 8 балів за Knodell) стеатоз був в 51, 9% спостережень, в групі з помірною активністю – у 70, 6%. Між питомою площею ЛГ в периферійній і центролобулярних зонах та ІГА є позитивний корелятивний зв’язок із коефіцієнтом кореляції R = +0,388 (p<0,05); +0,430 (p<0,05) відповідно. При непараметричному ранговому кореляційному аналізі Спірмена показників стеатозу та вираженості фіброза печінки встановлено, що у нециротичних хворих коефіцієнт кореляції між питомою площею ЛГ периферійної зони та стадією фіброзу складає R = +0,751 (p<0,05), а між питомою площею ЛГ центролобулярної зоні і стадією фіброзу - R = +0,572 (p<0,05).