Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материалаДиплом

Содержание


СТЕАТОГЕПАТОЗ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С Пасічна І.О., Абрагамович О.О., Абрагамович М.О.
Опыт применения гепадифа® и сравнительная эффективность различных гепатопротекторов при хронических диффузных заболеваниях печен
Подобный материал:
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   150

СТЕАТОГЕПАТОЗ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

Пасічна І.О., Абрагамович О.О., Абрагамович М.О.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького


Відповідно до сучасних наукових уявлень стеатогепатоз – це хвороба, коли більше 5,0 % від маси печінки є жир, що накопичується в гепатоцитах переважно у вигляді триґліцеридів. Захворюваність на стеатогепатоз зросла з 6,0–8,0 % на початку ХХ сторіччя, до 15,0–20,0 % в його кінці, в основному внаслідок зростання кількості алкогольного стеатозу печінки. Частка неалкогольного стеатогепатозу становить 7,0–9,0 %, хоча, насправді, рівень захворюваності може бути набагато вищим, оскільки у багатьох хворих немає виразної клінічної симптоматики, а тому багато з них знаходяться поза увагою лікарів. Особливістю стеатогепатозу останніх десятиріч є збільшення серед захворілих осіб молодого і середнього віку. У літературі подається різна інформація щодо поширеності стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) – від 22,0 % до 65,0 %. Очевидно, що частота стеатогепатозу залежить також від поширеності того чи іншого ґенотипу віруса на конкретній території, дієтичних уподобань, ступеню зловживань алкоголем.

Мета роботи: з'ясування ролі вірусу гепатиту С у виникненні стеатогепатозу у хворих реплікативними формами ХГС.

Завдання: встановити частоту стеатогепатозу, її залежність від віку, статі, тривалості ХГС.

Для досягнення поставленої мети було досліджено 38 хворих реплікативними формами ХГС, віком від 18 до 60 років, серед яких було 25 чоловіків і 13 жінок. Прояви стеатогепатозу оцінювалися за результами скринінгового ультразвукового дослідження печінки, гістолоґічного дослідження біоптату печінки з встановленням індексу гістолоґічної активності за модифікованою шкалою Нодля, ступеню фіброзу, вираженості стеатозу. Ознаки стеатозу виявлені у 18 пацієнтів (47,4%). Індекс гістолоґічної активності у досліджуваних хворих був мінімальним у 29 хворих (76,3 %), низьким – у 7 (18,4 %) і помірним – у 2 хворих (5,3 %). Ступінь фіброзу був мінімальним у 16 хворих (42,1 %), помірним – у 9 (23,7 %), вираженим – у 10 (26,3 %) хворих. Цирозна трансформація виявлена у 3 хворих (7,9 %). Інформація про залежність стеатогепатозу від віку і статі подана в таблиці 1.

Таблиця 1

Частота виявлення стеатозу печінки у хворих на ХГС в залежності від віку і статі




Чоловіки

Жінки

Вік, років

Кількість хворих

З гепатозом

Частка з гепатозом, %

Кількість хворих

З гепатозом

Частка з гепатозом, %

18–29

13

5

38,5

3

1

33,3

30–44

9

5

55,6

6

2

33,3

45–59

2

1

50,0

4

3

75,0

60–74

1

1

100,0

0

0

0

Разом

25

12

48,0

13

6

46,2

Встановлена залежність частоти супутнього гепатозу від віку серед хворих на ХГС чоловіків. Так, серед чоловіків вікової групи до 29-ти років стеатогепатоз виявлено у 38,5 %, тоді як у чоловіків старших 45-ти років ознаки жирової дистрофії печінки тільки у 66,7 %. Тривалість захворювання на ХГС, серед пацієнтів, у яких виявлено стеатоз, склала від 1 року до 6 років.

Висновок: таким чином, стеатогепатоз є актуальною проблемою у хворих з ХГС, оскільки виявляється майже у половини з них (47,4 %); з віком частка стеатогепатозу у хворих реплікативними формами ХГС зростає і є найбільшою серед людей віком понад 45 років (71,4 %). Зустрічається частіше у чоловіків старших вікових груп (старше 45 років – у 66,7 %), в той час як у осіб віком до 29-ти років тільки у 38,5 %.

Доцільно в комплексному лікуванні хворих на реплікативні форми ХГС старших вікових груп (> 45 років, особливо чоловіків) поряд із стандартною противірусною терапією застосувати ліпотропні препарати, або продукти, що містять ліпотропні субстанції, клітковину, харчові волокна.


ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ГЕПАДИФА® И СРАВНИТЕЛЬНАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ РАЗЛИЧНЫХ ГЕПАТОПРОТЕКТОРОВ ПРИ ХРОНИЧЕСКИХ ДИФФУЗНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ПЕЧЕНИ