Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ І ЛІКУВАННЯ ПАНДЕМІЧНОГО ГРИПУ А (H1N1)
Осадча Т.І., Пінчук В.С., лікарі-інтерни
Науковий керівник – д.мед.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології, імунології
В наш час епідемії грипу набули нової актуальності у зв’язку з мутацією віруса та значною міграцією населення.
Мета роботи – вивчити клінічні особливості перебігу грипу А (H1N1) та лікувальної тактики.
Матеріали. Нами було проаналізовано 307 історій хвороб за період епідемії 2009–2010 р.р., з них у 73,5 % хворих перебіг хвороби був середньої тяжкості, 26,5 % - тяжкий. Середній вік пацієнтів становив (36±1,5) роки. Серед них переважали жінки (65,2 %).
Із ускладнень найчастіше реєструвалися пневмонії (31,5 %), з них з локалізацією у правій легені і ураженням нижньої частки - 42,9 %, у лівій легені з ураженням нижньої частки - 25,3 %, двобічні нижньочасткові - 25,0 %, середньої частки правої легені - 12,2 %, лівої легені з ураженням нижньої частки - 4,2 %; трахеобронхіт - 11,2 %, загострення хронічного бронхіту - 9,0 %, токсична нефропатія - 6,7 %, астенічний синдром - 2,2 %, гострий фарингіт - 1,1 %, синусит - 1,1 %, інтоксикація ЦНС – 1,1 %. Основні скарги були пов’язані з пневмонією, трахеобронхітом та вираженою інтоксикацією (табл. № 1).
Таблиця 1. Скарги хворих на грип при госпіталізації
| Симптоми | Частота виявлення, % | Симптоми | Частота виявлення, % |
| Кашель (сухий 58,4 %, вологий 23,6 %) | 82,0 % | Нудота | 5,6 % |
| Підвищення температури тіла | 80,9 % | Задишка | 4,5 % |
| Загальна слабкість | 73,0 % | Запаморочення | 3,4 % |
| Головний біль | 50,6 % | Послаблення стільця | 2,3 % |
| Першіння у горлі | 47,2 % | Світлобоязнь | 2.2 % |
| Закладеність носа | 35,4 % | Слинотеча | 2,2 % |
| Біль у м’язах | 33,7 % | Шум у вухах | 1,1 % |
| Біль за грудиною | 12,4 % | Осиплість голосу | 1,1 % |
| Біль при русі очима | 11,2 % | Біль у животі | 1,1 % |
| Ломота у суглобах | 7,9 % | Сухість у роті | 1,1 % |
Таким чином, епідемія грипу А (H1N1) епідсезону 2009–2010 р.р. проходила в екстремальних умовах. Фактором ризику розвитку ускладнень було пізнє звернення хворих.
ВПЛИВ ЗБУДНИКА ШИГЕЛЬОЗУ ТА АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ НА МІКРОФЛОРУ КИШЕЧНИКУ ДІТЕЙ
Павленко А.Ю. студ. 2-го курсу
Науковий керівник – к.б.н. В.В. Липовська
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
Надзвичайно важливим є питання епідеміологічного моніторингу, який би оцінював вплив Shigella flexneri 2a та антибіотикотерапії на мікробіоценоз шлунково-кишкового тракту дітей.
Вивчено зміни якісного складу та кількісного вмісту мікрофлори кишечнику під впливом Shigella flexneri 2a та антибіотикотерапії у 98 дітей м. Суми у віці від 2 місяців до 8 років. Вміст мікрофлори у фекаліях досліджували відповідно до методичних рекомендацій “Лабораторна діагностика дисбактеріозів”.
Були виявлені такі статистично достовірні зміни мікрофлори кишечнику у дітей: кількість Bifidobacterium spp. у всіх обстежених дітей коливалась у межах 105–107 КУО/г фекалій, що значно нижче норми. У 55,1 % дітей вміст біфідобактерій становив 106 КУО/г фекалій і тільки у 22,4 % хворих їх кількість досягала показника 107 КУО/г фекалій. Виявлено також зниження вмісту лактобактерій до показника 103–106 КУО/г фекалій. У 46,9 % дітей кількість лактобактерій склала 103 КУО/г фекалій та лише у 34,7 % дітей їх вміст досягнув 105 КУО/г фекалій. Вміст бактероїдів у всіх пацієнтів був знижений, не перевищував показника 106 КУО/г фекалій. Значні зміни були виявлені у якісному складі та кількісному вмісті. У 72,2 % пацієнтів дисбіотичні зміни характеризувалися зниженням загальної кількості повноцінної у ферментативному відношенні E. coli. Її вміст становив менше ніж 106 КУО/г фекалій. У 28,6 % пацієнтів виявлені лактозонегативні серовари ешерихій та у 41,9 % пацієнтів – серовари E. coli зі зниженою ферментативною активністю. Кількісний вміст лактозонегативної E. coli становив 107 КУО/г фекалій, а вміст E. coli зі зниженою ферментативною активністю склав 105 КУО/г фекалій. Всім сероварам E. coli була притаманна гемолітична активність, а 68 % сероварів E. coli лізувались донорспецифічним бактеріофагом MS2. Виявлено також, що дефіцит біфідобактерій та лактобактерій був поєднаний зі 100 % гемолітичною активністю. Вміст умовнопатогенних бактерій був підвищений і бактерії утворили асоціації.
Аналізуючи отримані результати, можна стверджувати про потужний вплив Shigella flexneri 2a та антибіотикотерапії на якісний склад та кількісний вміст мікрофлори кишечнику дітей.
ЗАЛЕЖНІСТЬ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ВІРУСНИХ ТА ПАРАЗИТАРНИХ ХВОРОБ ПРИ ВІЛ/СНІД ВІД РІВНЯ ІМУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛІТИН
Піддубна А.І.
Науковий керівник - д.мед.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
При ВІЛ-інфекції/СНІДі зміни показників імунокомпетентних клітин зумовлюють розвиток опортуністичних інфекцій, серед яких хвороби вірусної та паразитарної етіології відіграють важливу роль.
Мета роботи - проаналізувати залежність клінічних проявів інфекцій вірусної та паразитарної етіології на тлі ВІЛ-інфекції від рівня CD4-лімфоцитів.
Результати. З січня 2001 р. по вересень 2010 р. у Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького під наглядом знаходилося 135 хворих з діагнозом “ВІЛ-інфекція”, серед яких у 53 осіб (39,3 %) діагностовано хвороби вірусної та паразитарної етіології. Серед даної групи пацієнтів переважали чоловіки (56,3 %), за віком домінували особи групи 18-29 років. За терміновими показаннями госпіталізовано 60 % осіб, з них 2 в термінальній стадії хвороби померли у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Середній термін перебування пацієнтів у стаціонарі склав (13±1) днів.
Серед ВІЛ-інфікованих з рівнем Т-хелперів (765±84) клітин в 1 мкл (n = 2) зареєстровано інфекцію, викликану ВПГ 1 типу, з типовим ураженням шкіри та EBV-інфекцію, яка перебігала у формі інфекційного мононуклеозу, що і спричинило проходження пацієнтами тестування на антитіла до ВІЛ1/2 за клінічними показаннями.
При рівні CD4-клітин (321±54) в 1 мкл (n = 8) поруч з герпетичною інфекцією 1 типу (рецидиви назального і лабіального герпесу з повільним регресом висипу) зустрічалися випадки генітального герпесу з гіперемією, набряком і виразками, які повільно загоювалися. У 40 % пацієнтів діагностовано токсоплазмоз, що перебігав у латентній формі, волосиста лейкоплакія язика як клінічний прояв EBV-інфекції виявленау 25 % осіб.
При кількості CD4-лімфоцитів (163±65) клітин в 1 мкл (n =10) спектр опортуністичних інфекцій розширюється. Так, у 15 % хворих діагностовано інфекцію, викликану VZV, у 10 % - гострокінцеві кондиломи, у 10 % - СMV-інфекцію з поліморфною картиною, що не мала специфічних ознак.
У хворих з герпетичною інфекцією з рівнем Т-хелперів (96±23) клітин в 1 мкл (n = 2) процес набував генералізованого характеру з ураженням нервової системи та клінікою менінгоенцефаліту і некротичного енцефаліту. Токсоплазмоз на тлі тяжкої імуносупресії перебігав як клінічно виражена хвороба у вигляді менінгоенцефаліту з вогнищевою (геміпарези, афазія, судомний синдром) та дифузною (дезорієнтація, порушення свідомості) симптоматикою. Зафіксовано прямий сильний кореляційний зв’язок між змінами показників CD4-клітин та частотою проявів опортуністичних інфекцій (r = 0,93, p < 0,01).
У групі ВІЛ-інфікованих з рівнем CD4-лімфоцитів (91±30) клітин в 1 мкл (n = 2) діагностовано випадки протозойних хвороб. Криптоспоридіоз: на основі виявлення ооцист у фекаліях хворої на ВІЛ-інфекцію жінки. Захворювання перебігало у гастроінтестинальній формі з порушенням всмоктувальної функції кишечника. 1 пацієнт з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції був госпіталізований з діагнозом вісцерального лейшманіозу, тяжкого перебігу, викликаного L. donovani, що перебігав маніфестно та характеризувався хвилеподібною гарячкою, гепатоспленомегалією, кахексією, прогресуючою анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією.
Висновки. Клінічні прояви вірусних та паразитарних хвороб при ВІЛ/СНІДі знаходяться в прямому кореляційному зв’язку зі змінами показників імунокомпетентних клітин. З метою прогнозування перебігу захворювання доцільно визначати вміст Т-хелперів ВІЛ-інфікованим пацієнтам, які потребують надання стаціонарної медичної допомоги.
ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ КОЛОЇДНОГО ЦИТРАТУ НАНОСРІБЛА НА КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ, МІКРОБІОЦЕНОЗ КИШЕЧНИКУ І ЦИТОКІНИ
Полов’ян К.С.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
На сучасному етапі в Україні зростає захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ), викликані умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). У результаті широкого застосування антибактерійних препаратів у мікроорганізмів відбувається формування полірезистентності до лікарських засобів, що потребує перегляду пріоритету етіотропного лікування при ГКІ, вивчення питання щодо лікування даної патології з найменшим негативним впливом на організм хворих.
Мета дослідження – вивчення клінічного перебігу, рівнів цитокінів, стану мікробіоценозу кишечнику при ГКІ, викликаних УПМ на тлі призначення колоїдного цитрату наносрібла.
Обстежено 40 хворих, госпіталізованих у СОІКЛ ім. З.Й. Красовицького, середній вік яких склав (35,11±2,93) роки. Чоловіків і жінок було по 20 осіб. Пацієнти були госпіталізовані на (1,26±0,07) добу від початку захворювання. В залежності від призначення лікувальних середників хворі були поділені на дві групи по 20 осіб у кожній. 1-а група пацієнтів отримувала базисну терапію – промивання шлунка і/або кишечнику, дієту, регідратацію, ферменти та ентеросорбенти; 2-а – колоїдний цитрат наносрібла 10 мг/л по 100 мл три рази на добу протягом 5 днів на тлі базисної терапії. Крім загальноклінічних обстежень у всіх пацієнтів були досліджені мікробіоценоз кишечнику, рівні sIg A, IL-1β і IL 4 у сироватці крові при госпіталізації і на (5,94±0,18) добу з моменту захворювання.
При госпіталізації групи хворих були співставимі за частотою випорожнень (1-а група (8,13±1,74) і 2-а (5,74±1,12) рази на добу, p>0,05), ступенем підвищення температури тіла (37,49±0,12) 0С та іншою клінічною симптоматикою. Після проведеної терапії у хворих 2-ї групи швидше, порівняно з 1-ю, зникав біль у животі на (3,79±0,24) і (5,38±0,31) доби відповідно, р<0,001. Також у пацієнтів, що отримували колоїдний цитрат наносрібла у більш ранні терміни відбувалася нормалізація випорожнень (відповідно 1-а і 2-а групи (4,05±0,26) і (5,06±0,34) доби, р<0,05), зменшувався термін перебування хворого в стаціонарі (відповідно (5,53±0,18) і (6,44±0,3) доби, р<0,01).
При госпіталізації у всіх пацієнтів встановленно зростання, порівняно з нормою, sIg A (відповідно 1-а, 2-а групи і норма (20,10±1,55), (19,62±1,57) і (4,05±0,36) мг/л, p<0,001), IL-1β (відповідно (3,67±0,40), (3,22±0,26) і (1,81±0,03) пг/л, p<0,001) і IL 4 (відповідно (8,26±0,52), (8,24±0,53) і (0,97±0,13) пг/л, p<0,001). У період ранньої реконвалесценції у хворих 1-ї і 2-ї груп спостерігалося зниження до норми IL-1β (1,80±0,10) і (1,97±0,09) пг/л, p<0,001; рівні IL 4 були менші, ніж у гострому періоді (p<0,001), але не досягали норми (відповідно (5,36±0,43) і (4,03±0,46), p<0,001). Нижча концентрація IL 4 у період ранньої реконвалесценції у 2-й групі хворих (p<0,05) вказує на зниження ризику розвитку запальної реакції на автофлору і можливої хронізації процесу порівняно з пацієнтами 1-ї групи. Встановлений позитивний середньої сили кореляційний зв’язок між IL 4 і гемолізувальною E. сoli (+0,46, p<0,01), з іншими представниками УПМ – слабкий позитивний (+0,26, p<0,05). При виписуванні зі стаціонару рівні sIg A в осіб 1-ї і 2-ї груп не досягали норми (відповідно (19,62±1,57) і (14,38±1,16), p<0,001), але достовірно різнилися між групами (p<0,05). Кореляційні зв’язки середньої сили між представниками мікробіоти і підвищеним рівнем sIg A (з біфідобактеріями (-0,42), УПМ (+0,42), St. aureus (+0,32), p<0,01) вказують на імунологічні та мікробіотичні взаємовідносини при формуванні дисбіотичних станів.
При дослідженні мікробіоценозу кишечнику на (5,94±0,18) добу було виявлене зниження кількості біфідобактерій і лактобацил в обох групах пацієнтів (відповідно у 1-й (3,50±1,02) і (4,13±0,94); у 2-й (4,89±0,88) і (4,95±0,89) проти норми (7,90±0,07) і (7,75±0,1) lg КУО/г, р<0,001). У 2-й групі, порівняно з 1-ю були нижчими рівні загальної кількості E. coli (відповідно (7,47±0,06) і (7,66±0,07) lg КУО/г, р<0,05), інших представників УПМ (відповідно (0,52±0,36) і (2,77±0,93) lg КУО/г, р<0,05), що свідчить про меншу вираженість дисбактеріозу. Кількість грибів роду Candida практично не відрізнялася від показників норми в динаміці. Наявні слабкі негативні зв’язки між біфідобактеріями і УПМ (-0,24, p<0,05) і біфідобактеріями з грибами роду Candida (-0,27, p<0,05).
Таким чином, використання колоїдного цитрату наносрібла при ГКІ призводить до швидшої нормалізації випорожнень, скорочення тривалості больового синдрому, терміну перебування хворого в стаціонарі, а також до зменшення ризику розвитку запальної реакції на автофлору та прогресування дисбактеріозу кишечнику.
ВПЛИВ ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ НА РОЗВИТОК НОЗОКОМІАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ
Рєзнік А.В., Шевцова Ю.М., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – к.мед.н. Н.Г. Малиш
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
На розвиток внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) у новонароджених, які знаходяться на лікуванні в спеціалізованих неонатологічних відділеннях, впливають як ендогенні, так і екзогенні фактори ризику.
Метою роботи було встановити силу впливу окремих екзогенних факторів ризику на розвиток нозокоміальної пневмонії у недоношених новонароджених (НН). Дослідження проводили у відділенні виходжування недоношених новонароджених дітей (ВННД) Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Усього під наглядом знаходилося 715 НН дітей. Усі діти були розподілені на однорідні за впливом факторів ризику групи, в які увійшли НН, хворі на досліджувані нозологічні форми ГЗЗ.
Результати дослідження. Для встановлення зв’язку розвитку пневмоній з проведенням штучної вентиляції легень (ШВЛ) НН досліджено групу недоношених малюків із 145 осіб, яким за клінічними показаннями проводилася ШВЛ. З них у 17 діагностовано пневмонію, а у 128 не було проявів цієї інфекції. З 570 НН, яким не проводилася ШВЛ (контрольна група), пневмонія діагностовано лише у 9. Тобто, загальна захворюваність (інцидентність) на пневмонію у ВННД у досліджуваний період часу становила 3,6 %. Серед дітей, яким проводилася ШВЛ, захворіло на пневмонію 11, 7 %, а серед тих, кому не проводилася ШВЛ – 1,6 %. Статистичний аналіз зв’язку розвитку пневмонії з проведенням ШВЛ показав, що відносний ризик виникнення пневмонії у дітей з ШВЛ перевищує такий у 7,3 рази в дітей, яким не проводилася ШВЛ, XИ² дорівнював 33,9.
Нами встановлено, що на розвиток пневмонії також впливає колонізація носоглотки НН деякими видами умовно патогенних мікроорганізмів (УПМ). Так, у 17 з 26 немовлят, у яких зареєстровано пневмонію, було виявлено колонізацію носоглотки P.aeruginosa (9 випадків) або K. pneumoniae (8). У 8 малюків дані УПМ не виділялись. Контрольну групу складали 689 немовлят без проявів пневмонії, у 66 з яких із носоглотки також виділяли K. pneumoniae (34 випадки) або P.aeruginosa (32). Таким чином, у 65,4 % НН з пневмонією із носоглотки при бактеріологічному обстеженні виділяли K.pneumoniae або P. aeruginosa, а без ознак пневмонії – 9,6 %. Отже, відносний ризик розвитку пневмонії у дітей, із носоглотки яких виділяли K.pneumoniae та P.aeruginosa, в 6,8 рази перевищував такий у дітей без досліджуваної ознаки (при цьому р < 0,001, а ХИ2 = 74,3).
Висновки. З високим ступенем достовірності нами доведено вплив ШВЛ та патологічної колонізації носоглотки P.aeruginosa, K. рneumoniae на розвиток пневмонії у НН дітей.
МОРФОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПАРАЛЕЛІ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С
Сівер М.Г., Байдалюк І.А., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. Л.П. Кулеш
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
Вірусні гепатити - одна з найбільш актуальних проблем інфектології й основна причина розвитку хронічного ураження печінки, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Актуальність проблеми загострюється тим, що захворювання розвивається в молодому працездатному віці, що приносить величезний економічний збиток державі.
Мета: оцінити діагностичну значимість клінічних, лабораторних, ультразвукових і гістологічних досліджень у діагностиці хронічного вірусного гепатиту С.
Було проведено спостереження за 50 хворими, з яких 22 (44 %) жінки і 28 (56 %) чоловіків; вікова структура: до 30 років – 17 (34 %) хворих, 30-40 років – 22 (44 %), 40-50 років – 10 (20 %), старше 50 років – 1 (2 %); за генотипним складом: 1-й генотип – 26 (52 %) хворих, 2-й – 6 (12 %), 3-й – 18 (36 %). За біохімічними даними визначено: з мінімальною активністю - 40 (80 %) чоловік, з помірною - 9 (18 %), з вираженою - 1 (2 %). За УЗ-картиною стадію цирозу визначено у 2 (4 %) чоловік. Відповідно за результатами пункційної біопсії (за шкалою Metavir) виявлено: активність процесу А1 (мінімальна активність)-12 (24 %)чоловік, А2 (помірна)-12 (24 %) чоловік, А3 (виражена) - 26 (52 %); ступінь фіброзу (F1(мінімальний) - 17 (34 %) хворих, F2 (помірний) - 20 (40 %), F3 (виражений/передцироз) - 7 (14 %), F4 (цироз) - 6 (12 %)).
Таким чином, гістологічна активність гепатиту та стадія фіброзу слабо корелює з клінічною симптоматикою, біохімічними показниками крові, ультразвуковою картиною. Тому для визначення тяжкості ураження печінки, прогнозування перебігу захворювання, оцінки ефективності противірусної терапії доцільно використання пункційної біопсії печінки у клінічній практиці.
КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПІСТОРХОЗУ НА СУМЩИНІ
Сніцарь Н.А., студ. 6-го курсу
Науковий керівник - к.мед.н. В.В. Захлєбаєва
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
Серед зооантропонозів, що мають розповсюдження в Україні, опісторхоз займає особливе місце у зв’язку з його важливим значенням у патології людини, схильністю до хронізації процесу і розвитку тяжких ускладнень, обтяжуючим впливом на перебіг інших хвороб, а також важливою соціально-економічною значущістю. Епіцентром опісторхозу в Україні є Сумська, Полтавська та Чернігівська області. У Сумській області опісторхоз реєструється в 16 з 18 районів області, в 197 населених пунктах (12 %), причому в 41 населеному пункті ураженість жителів коливається від 3 до 50 %, а в деяких сягає 82 %. Хвороба відноситься до некерованих, суттєво впливає на здоров’я населення своїми наслідками.
Метою роботи було вивчення сучасної епідеміологічної ситуації з опісторхозу на Сумщині та особливостей клінічного перебігу хвороби у природному осередку. За період 2001 – 2009 р.р. було обстежено 122 хворих, госпіталізованих в Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім. З.Й. Красовицького з діагнозом «опісторхоз». Проведене ретельне розпитування скарг, збір анамнезу, опис об’єктивного статусу і динамічне спостереження в процесі лікування; застосовані лабораторні, паразитологічні, бактеріологічні та інструментальні методи дослідження. За клінічним перебігом у всіх пацієнтів діагностований хронічний опісторхоз.
За результатами роботи встановлена необхідність проведення овоскопії, дуоденального зондування та визначення антитіл серед населення ендемічних осередків, що дозволить більш якісно проводити аналіз розвитку ендемічного процесу серед населення Сумської області. Обгрунтовано активне впровадження на регіональному рівні просвітньої роботи серед населення щодо профілактики зараження опісторхозом. Доведена доцільність розширення клінічних показань стосовно дослідження на можливе зараження опісторхісами.