Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ НЕКОТОРЫХ МЕДИКАМЕНТОЗНЫХ СРЕДСТВ ПРИ ЛЕЧЕНИИ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ У ДЕТЕЙ
Попов С.В.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Патология органов дыхания является одной из ведущих причин заболеваемости и летальности в детском, особенно раннем, возрасте. В Украине ежегодно выявляется 4-5 млн детей больных острыми респираторными заболеваниями (ОРЗ). Около 30% летальных случаев в возрасте до 5 лет обусловлено ОРЗ и связанными с ними осложнениями. Большая часть обращений к педиатру или семейному врачу связана именно с острыми респираторными заболеваниями. Основным этиологическим фактором ОРЗ являются вирусы – более чем в 90% случаев, хотя возможно наслоение бактериальной инфекции. При лечении ОРЗ объем назначаемых лекарственных средств может быть неоправданно большим. Целью исследования было изучение эффективности некоторых медикаментов, применяемых в ряде случаев при ОРЗ.
Были проанализированы назначения 85 детей в возрасте от 1 до 3 лет, которые получали терапию, связанную с острой респираторной инфекцией. Кроме симптоматической, антибиотикотерапии им назначались гомеопатические средства, пробиотики. Для выявления соотношений показателей в парах сравнения использовалось соотношение Оддса с расчетом доверительных интервалов, ошибки. Достоверность результатов оценивалась с помощью критерия Фишера.
Полученные данные показали, что добавление к терапии антибиотиками гомеопатических средств не ведет к уменьшению выраженности интоксикации, дисфункций желудочно-кишечного тракта у исследуемого контингента детей, а пробиотиков - дает лишь частичный эффект. Был сделан вывод о необходимости усиления работы по пропаганде разумного ограничения использования у детей медикаментозных средств, особенно тех, относительно которых имеются спорные данные об их эффективности, также учитывая отсутствие абсолютно безвредных препаратов.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЛЕЙКОЦИТАРНОГО ИНДЕКСА ИНТОКСИКАЦИИ ДЛЯ ДИАГНОСТИКИ ИНФЕКЦИОННЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ
Попов С.В.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Инфекционная патология является одним из важнейших факторов заболеваемости и летальности в периоде новорожденности. Считается, что до трети детей, находящихся в отделениях интенсивной терапии переносят ту или иную форму данной патологии. В то же время ее диагностика значительно затруднена, поскольку клиническая картина многих заболеваний новорожденных может не иметь специфических симптомов. Особенно актуальной является своевременная диагностика, поскольку эффект лечения инфекционной патологии в значительной степени определяется именно этим фактором. Целью работы было изучение эффективности некоторых расчетных индексов, предназначенных для ранней диагностики инфекционных заболеваний у новорожденных.
Сравнительному анализу подвергались два варианта так называемого лейкоцитарного индекса интоксикации, один – стандартный, предложенный еще Кальф-Калифом, другой – дополненный включением для анализа количеством промиелоцитов, адаптированный для использования у новорожденных. Исследование было проведено у 25 детей с реализацией внутриутробного инфицирования, а также 25 – с гипоксическим поражением. Анализировались оба значения ЛИИ. Полученные данные показали наличие сдвигов, свидетельствующих в пользу инфекционной патологии в обоих случаях. Однако степень выраженности их была различной, частота отклонений в сторону большей величины ЛИИ оказалась выше у новорожденных с реализацией внутриутробного инфицирования. Наиболее значительной разница отмечалась лишь в период разгара инфекционного заболевания, а также к концу первой недели жизни. В то же время не было найдено достоверных различий использования двух вариантов ЛИИ.
Таким образом, использование лейкоцитарного индекса интоксикации позволяет заподозрить наличие реализации внутриутробного инфицирования, в то же время наибольшей дифференцирующей способностью ЛИИ обладает лишь к окончанию раннего неонатального периода. Не было получено данных о лучших диагностических способностях ЛИИ, адаптированного для использования у новорожденных, в отличие от его классического варианта.
ИЗМЕНЕНИЯ ВНУТРИСЕРДЕЧНОЙ ГЕМОДИНАМИКИ У ДЕТЕЙ ПОСЛЕ ВЫПОЛНЕНИЯ ПРОБЫ С ФИЗИЧЕСКОЙ НАГРУЗКОЙ
Попов С.В., Бокова С.И.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Состояние здоровья детей школьного возраста является актуальной проблемой здравоохранения, в особенности в связи с рядом неблагоприятных исходов на фоне или после физических нагрузок в школьном возрасте. Сердечно - сосудистая система (ССС) имеет важнейшее значение в оценке адаптивных возможностей организма в целом. Состояние ее функционального уровня дает возможность предупредить развитие неблагоприятных исходов. Использование различного рода тестов не всегда дает возможность получить достоверные результаты. Целью работы было разработка способа диагностики нарушения функционального уровня сердечно - сосудистой системы у детей.
Исследование проводилось у 30 детей в возрасте от 10 до 12 лет, не имеющих хронических или острых заболеваний на момент осмотра. Анамнестические данные исключали наличие заболеваний или состояний, влияющих на состояние сердечно - сосудистой системы. Методом исследования служила доплерэхокардиография. Был разработан способ, позволяющий учесть изменение ряда параметров, отражающих нарушение функции сердца. Была проанализирована чувствительность разработанного способа. Данные исследования показали, что использование метода выявляло большее количество нарушений состояния сердечно – сосудистой системы, чем рутинно применяемая методика. В то же время, другие способы оценки функции ССС не всегда имели явные признаки ее поражения. Анализ анамнестических данных показывал возможность повреждения ССС в ходе предыдущей жизни ребенка.
Таким образом, разработанный способ диагностики нарушения функционального уровня сердечно - сосудистой системы у детей дает возможность проводить ее на ранних этапах развития дисфункции, что дает возможность разработать стратегию по лечению указанных нарушений.
ПРОБЛЕМА ОЖИРІННЯ В СТРУКТУРІ ЕНДОКРИННОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ДЕТЕЙ
Попов С.В. Данілова О.В. Стебловська Т.В.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Ожиріння – це хронічне захворювання обміну речовин з надлишковим розвитком жирової тканини, яке зазвичай прогресує, має ускладнення і високий ризик розвитку рецидиву після лікування. У дітей цей діагноз встановлюється при надлишку маси більше 15% від ідеальної ваги за зростом і статтю. На сьогоднішній день ожиріння є найбільш розповсюдженим захворюванням людства. За даними ВООЗ на це захворювання страждає приблизно 1,5 млрд. населення планети, один з трьох дорослих має надлишкову вагу і один з 10 страждає на ожиріння, крім цього надлишкову вагу має більше 20 мільйонів дітей в віці до 5 років.
Надлишковий вік є не лише косметологічною проблемою, а призводить до серйозної хронічної патології такої як метаболічний синдром, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, неалкогольної жирової хвороби печінки. Натепер доведено, що ризик розвитку різних захворювань у людей що страждають на ожиріння, залежить від маси тіла: чим вищий ступінь ожиріння, тим вищий ризик виникнення супутніх захворювань і тим важчий їх перебіг.
В структурі ендокринних захворювань дитячого віку відмічається негативна тенденція у поширеності даного захворювання , так по області в 2009 році вона становила 7,72 випадки на 1000 дитячого населення, а в 2010 – 9,3. Також негативні показники захворюваності: в 2008 році цей показник становив 4,7‰, в 2009 – 5,0‰, в 2010 – 5,06‰. Збільшилась кількість дітей яких взято під диспансерний нагляд з даним діагнозом, а це ожиріння ІІІ-ІV ступеня при яких надлишок ваги перевищує 50-100%.
Отримані дані свідчать про ріст поширеності і захворюваності даного захворювання в дитячому віці, що в цілому є несприятливим прогностичним критерієм в розвитку вищевказаних захворювань.
СОСТОЯНИЕ ВЕГЕТАТИВНОГО ГОМЕОСТАЗА У ДЕТЕЙ ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА,
РОЖДЁННЫХ ПОЗДНЕНЕДОНОШЕННЫМИ
Бокова С. И.
Научный руководитель – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
В последние годы увеличилось рождение детей в «late - preterm» сроке (34 – 36 недель), в связи с чем эта проблема привлекает всё больше внимания. Рождение детей раньше срока приводит к нарушению нормального развития их органов и систем, что является причиной различных структурных и функциональных изменений не только в раннем возрасте, но и гораздо позже. Вегетативная нервная система имеет непосредственное влияние на состояние адаптационных процессов.
Было проведено исследование вегетативного гомеостаза у детей 12 – 17 лет, рождённых в сроке «late - preterm». Группу контроля составили их сверстники, рождённые в сроке 37 – 40 недель. Состояние вегетативного гомеостаза оценивалось по результатам кардиоинтервалографии путём сравнения полученных показателей основной и контрольной группы.
Во время проведения сравнительного анализа результатов обследуемого контингента были выявлены различия показателей кардиоинтервалографии в обеих группах. Было установлено, что исходный вегетативный тонус у школьников, рождённых в сроке «late - preterm», свидетельствовал о доминировании симпатического отдела вегетативной нервной системы, чего не наблюдалось у их сверстников. Изучение вегетативной реактивности показало наличие в основной группе трёх типов: гиперсимпатикотонический, асимпатикотонический и вариант нормы, с преобладанием гиперсимпатикотонического типа. При этом дети контрольной группы таких изменений не имели.
Таким образом, можно предположить, что для детей в возрасте 12 – 17 лет, рождённых поздненедоношенными, характерны изменения вегетативного гомеостаза, свидетельствующие о напряжении адапапционно – компенсаторных механизмов регуляции работы сердца, что, возможно, есть следствием поздненедоношенности.
ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ І СИСТЕМ У РАЗІ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ
Касян С.М.
Науковий керівник – д.мед.н, проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія є одним з найбільш поширених захворювань у період новонародженості. За різними літературними даними останнє зустрічається у 1/3 дітей, що знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії. Наслідки цієї хвороби можна спостерігати і в більш старшому віці, які призводять до органічних уражень нервової системи у 9-35% пацієнтів. Лише 15-20% дітей можуть бути повністю вилікувані, а в інших випадках розвиваються різні варіанти порушення функції центральної нервової системи – від мінімальних мозкових дисфункцій до дитячого церебрального паралічу. Окрім центральної нервової системи до патологічного процесу можливе залучення інших органів і систем.
Таким чином, метою даної роботи є опрацьовування літературних даних пов`язаних з вивченням наслідків перенесеної гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.
Було проаналізовано 80 літературних джерел. Деякими авторами встановлено, що у 78-80% дітей, які перенесли гіпоксично-ішемічну енцефалопатію мали місце дихальні порушення, у 44% розвинулась пневмонія. У 60% дітей з ураженням ЦНС відмічалися зміни з боку серцево-судинною системи у вигляді тахікардії, порушень серцевого ритму, артеріальної гіпотонії. Більше половини мали ускладнення у вигляді гнійного кон’юктивіту, омфаліту, везикулопустульозу, що опосередковано свідчить про зниження імунітету. Неспроможність імунної системи частіше за все обумовлена впливом гіпоксичного фактору на імунокомпетентні органи у неонатальному періоді з наступною затримкою становлення даної системи. Характерним для дітей з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією є зниження противірусного імунітету, що супроводжується формуванням дітей, які часто хворіють Дослідники також визначили такі зміни лабораторних показників, як гіпопротеїнемія, гіпохромія, анізо- та пойкілоцитоз, зниження рівня катехоламінів у сироватці крові та екскреції продуктів їх обміну з сечею.
Таким чином, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, перенесена в неонатальному періоді, має значний вплив на органи і системи в процесі подальшого зростання та розвитку дитини.
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ХВРИХ НА ОЖИРІННЯ В УМОВАХ СТАЦІОНАРА
Данілова О.В.
Науковий керівник – д.мед.н, проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Ожиріння – одна з найважливіших проблем людства теперішнього часу, яка стоїть перед суспільством в 21 столітті і медичною галуззю, особливо в педіатричній практиці. Ця глобальна проблема все ширше охоплює держави з низьким і середнім рівнем прибутків, особливо міські райони. Темпи поширеності ожиріння викликають занепокоєння світового суспільства вже давно, саме тому в 2004 році була прийнята стратегія ВОЗ по профілактиці надлишкової ваги і ожиріння .
На базі СМДКЛ Св. Зінаїди, педіатричного відділення проходили лікування 15 дітей, віком від 9 до 14 років. Метою нашої роботи було: покращення здоров’я дітей і підлітків, що в подальшому дозволить покращити якість життя в зрілому і працездатному віці; знизити захворюваність на хронічні захворювання; формування у дітей і підлітків чітких навичок здорового способу життя; допомога дітям у виявленні психологічних проблем і мотивація їх на здоровий спосіб життя, а також звернути увагу батьків на існуючу проблему.
Дітям було проведено повне клініко-лабораторне і інструментальне обстеження. Здійснювали моніторинг артеріального тиску, динаміку ваги. Також діти були оглянуті лікарями-спеціалістами окулістом і неврологом. Лікування проводилось з участю ендокринолога і психолога. Проводилась коригуюча медикаментозна терапія, фізіотерапевтичне лікування в яке входили заняття з реабілітологом 2 рази на день.
Після проведеного курсу лікування, отримавши позитивний результат і спостерігаючи віддалені наслідки, можна зазначити ряд проблем: низьку мотивацію у дітей допубертатного періоду, відсутність бажання до лікування на фоні психологічних проблем зі сторони самих малих пацієнтів. З іншого боку неготовність батьків підтримувати набуті навички правильного харчування і здорового способу життя під впливом національних традицій харчування, нерозумінні глибини проблеми і відсутності пропаганди здорового способу життя в достатній мірі доступного широкому загалу.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВТОРИННИХ ОБМІННИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНІЙ АНЕМІЇ
Машин С.М., магістрант
Науковий керівник – д.мед.н, проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Залізодефіцитна анемія — широко розповсюджений патологічний стан. Подолання залізодефіцитних анемій та латентного залізодефіциту є найактуальнішою серед задач сучасної медицини. В Україні рівень захворюваності на залізодефіцитну анемію є надзвичайно високим та немає тенденції до зниження. Зважаючи на таку негативну динаміку захворюваності, проблема діагностики, лікування та профілактики залізодефіцитних станів набуває надзвичайної актуальності.
Залізодефіцитна анемія — це захворювання системи крові, яке при вірно встановленому діагнозі, усуненні етіологічного фактору, нормалізації всмоктування заліза (сумісному лікуванні ферментними препаратами при синдромі порушеного всмоктування) призначенні патогенетично обґрунтованої адекватної терапії залізовмісними препаратами,регулярній вторинній профілактиці дефіциту заліза може бути подолана з успіхом. Сучасна медицина має широкий спектр залізовмісних препаратів як для внутрішнього, так і для парентерального введення. Підбір оптимального за переносимістю лікарського засобу відбувається емпірично. До препаратів, котрі призначаються для внутрішнього прийому, ставлять досить жорсткі вимоги: достатня біодоступність, високий профіль безпечності, гарні органолептичні характеристики, різні лікарські форми, зручні для пацієнтів усіх вікових категорій, позитивне сприйняття хворим самого лікування.
Актуальність дослідження визначається як соціально-медичною значущістю проблеми, оскільки на ЗДА хворіють працездатні люди, діти та жінки репродуктивного віку, так і недостатнім вивченням деяких патогенетичних механізмів виникнення і перебігу вторинних метаболічних розладів. Залишаються недостатньо чітко сформульованими критерії діагностики ступеня вторинних обмінних порушень при ЗДА, а існуючим методам їх медикаментозної корекції властива недостатня ефективність.
ступінь приверженості до лікування та його ефективність у пацієнтів з гіпертонічною хворобою залежно від СПОСОБУ життя
Бурик Є.В., магістрант
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з ключових проблем сучасної кардіології. Це не тільки захворювання, яке знижує якість життя, але й фактор, який запускає каскад патологічних змін в серці, судинах, нирках, сітківці ока, інших органах і тканинах, що призводить до формування цілого ряду захворювань і патологічних станів, сприяє розвитку ускладнень та значно підвищує смертність. Вкрай важливо визначити залежність вираженості ускладнень від образу життя пацієнтів.
Метою дослідження було виявити зв’язок між стилем життя пацієнтів приверженістю до лікування, частотою розвитку та ступенем тяжкості таких ускладнень як гіпертрофія лівого шлуночка, нефропатія, серцева недостатність, гіпертонічна ангіопатія сітківки, дисциркуляторна енцефалопатія.
Обстежено 64 хворих на АГ, які знаходилися на лікуванні в СМКЛ №5 у 2010- 2011рр. При анкетуванні, вони були розподілені на дві групи. До першої групи було віднесено 36 пацієнти, що дотримувалися порад лікаря, щодо модифікації стилю життя, до другої групи увійшов 28 пацієнт, що не дотримувалися здорового образу життя. Всі пацієнти отримували стандартну антигіпертензивну терапію.
За результатами обстеження було виявлено, що перераховані ускладнення достовірно частіше зустрічаються та мають тяжчий перебіг у групі пацієнтів, що не дотримувалися здорового способу життя.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що модифікація та дотримання здорового способу життя є важливим фактором лікування артеріальної гіпертензії та профілактики розвитку ускладнень.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ЕСЕНЦІАЛЬНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ БЛОКАТОРАМИ РЕЦЕПТОРІВ АНГІОТЕНЗИНУ ІІ ТА ДІУРЕТИКАМИ ЗАЛЕЖНО ВІД СОЛЬОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Тимошенко М.І., магістрант
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Сольова реактивність артеріального тиску (АТ) при ессенціальній гіпертензії (ЕГ) є об'єктом інтенсивного клінічного вивчення. При цьому одним із пріоритетних напрямків вважається оцінка ролі ренін-ангіотензинової системи (РАС) у формуванні різних солереактивних форм ЕГ.
Метою роботи було дослідження у хворих на ЕГ, які отримують комбіновану терапію блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ (БРАІІ) та діуретиками взаємозв'язку, між типом сольової реактивності АТ і відповіддю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи на зміни у вживанні хлориду натрію.
Обстежено 73 хворих на ЕГ ІІ стадії – 41 жінки і 32 чоловіки віком від 40 до 50±4 років, які на момент дослідження почали приймати комбінований препарат БРАІІ та діуретики. До контрольної групи увійшло 21 практично здорових осіб (12 жінок і 9 чоловіків) віком у середньому 40-45±4 років без гіпертензії та інших серцево-судинних або ниркових захворювань. Для визначення типу реакції АТ на сольове навантаження було застосовано балансовий (дієтичний) метод. Дослідження включає дві фази тривалістю по 5 діб. Перед дослідженням та в останню добу обох фаз визначали масу тіла (МТ), АТ, діурез, гематокрит (Hct), частоту серцевих скорочень (ЧСС),кліренс креатиніна (КК), вираховували приріст об'єму циркулюючої плазми (∆TVP),та відсоткове досягнення цільового АТ. При статистичному аналізі отримані результати можна розділити на три групи відносно контрольної групи осіб: солерезистентні, солечутливі, та особи з парадоксальною реакцією на зміну сольового навантаження. У солерезистентних хворих, як і у здорових, САТ і МТ не залежать від сольового раціону і протягом дослідження не змінюються. Крім того, як приріст цих показників, так і ∆TVP не відрізняються від контрольних значень. На відміну від обстежених попередніх груп у солечутливих хворих перехід від І до ІІ фази супроводжується збільшенням САТ. Характерним для солечутливих є відносно тісна залежність між ∆САТ, з одного боку, та ∆МТ і ∆TVP, з іншого відповідно. В обстежених з парадоксальною реакцією спостерігалося зменшення САТ при переході до низькосольової дієти. При цьому і ∆МТ, і ∆TVP є вищими, ніж аналогічні показники у здорових і солерезистентних, але нижчими, ніж у солечутливих. Як і в останніх, залежність між ∆САТ, з одного боку, та ∆МТ і ∆TVP, з іншого, в обстежених з парадоксальною реакцією існує, але є протилежною.
Були зроблені висновки: солерезистентній формі ессенціальної гіпертензії притаманна автономна гіпертонія, з помірно вираженим та поступовим впливом терапії БРАІІ у комбінації з діуретиком; солечутлива форма ессенціальної гіпертензії характеризується досить вираженим терапевтичним ефектом комбінації БРАІІ з діуретиком, що пояснюється превалюванням РААС серед патогенетичних ланок ЕГ; особи з парадоксальною реакцією артеріального тиску мають низьку чутливість до терапії БРАІІ у комбінації з діуретиком на тлі як низько-, так і високосольового раціону.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМБІНОВАНОЇ ГІПОЛІПІДЕМІЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ
Грего А.В., магістрант
Науковий керівник - д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
За статистичними даними, серцево-судинні захворювання є найбільш поширеною патологією і основною причиною смерті в Україні. Сьогодні серцево-судинна патологія зустрічається серед 3/4 населення України, а в 62,5% випадків вона є причиною смерті, що значно вище, аніж у розвинених країнах. В м.Суми практично 61% дорослого населення міста страждає захворюваннями серця і судин. При цьому найбільш часто зустрічаються гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба та їх ускладнення: інфаркт міокарда, інсульт. В структурі смертності сумчан 70% припадає на хвороби системи кровообігу.
Метою нашого дослідження було порівняння ефективності застосування різних схем гіполіпідемічної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та артеріальну гіпертензію (АГ).
Обстежено 79 хворих з ІХС та АГ. З них 14 мали нормальний ліпідний профіль крові, у 65 хворих було виявлено гіперліпідемію. Середня тривалість АГ в групах склала відповідно 6,2 і 7,6 роки. Верифікація діагнозу в групах проводилася за допомогою даних клінічних, лабораторних і інструментальних досліджень. В дослідження були включені хворі на АГ у віці від 42 до 65 років, середній вік 54,6 роки. Серед хворих було 37 чоловіка і 42 жінок. Хворих, що мали гіперліпідемію було поділено на дві групи, відповідно 32 і 33 чоловіки. Групи були зіставні по віку і статі. Хворим першої групи було призначено аторвастатин у дозі 40мг, хворим другої групи було призначено теком та аторвастатин у дозі 20 мг на добу. Усім хворим була призначена стандартна проти ішемічна та антигіпертензивна терапія. Через 6 місяців було проведено повторне обстеження хворих.
За результатами обстеження було виявлено позитивну динаміку показників ліпідограми в обох групах, проте більш виражене зниження рівня ТГ, ХС, ЛПНЩ та підвищення рівня ЛПВЩ було зафіксоване у хворих 2-ї групи, що отримували аторвастатин в комбінації з препаратом омега-3-жирних кислот (теком).
Таким чином, результати дослідження свідчать про більш виражену гіполіпідемічну ефективність комбінації половинної дози аторвастатину та текому, ніж монотерапії 40мг аторвастатину.