Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 135.61kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ З КУРСОМ ПРОПЕДЕВТИКИ
ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор медичного інституту
____________ В.Е.Маркевич
«____»______ 2010р.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«Пропедевтика внутрішньої медицини»
Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст
Напрям підготовки:спеціальність 7.110101 «Лікувальна справа»
Форма навчання: денна
^ ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
| Семестр викладання | Загальний обсяг годин / кредитів | Аудиторні заняття, годин | Самостійна робота студента, годин | Форма контролю | |||||
| Всього | ІРС під керівн. викладача | Інд.завдання: вид/ обсяг | Самостійне опрацювання матеріалу | ||||||
| Всього | Лекції | Практичні | |||||||
| V | 105 / 3,5 | 80 | 20 | 60 | 25 | - | - | 25 | д/залік |
| VI | 105 / 3,5 | 54 | 10 | 45 | 51 | - | - | 51 | д/залік |
| | 210 / 7,0 | 134 | 30 | 105 | 76 | - | - | 76 | |
Розробники: ас. Атаман Ю.О.
Затверджено на засіданні кафедри внутрішньої медицини з курсом пропедевтики, протокол № 1 від __ серпня 2010 року.
Суми – 2010
^ 1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма з пропедевтики внутрішньої медицини для вищих медичних закладів освіти України III—IV рівнів акредитації складена для спеціальностей 7.110101 "Лікувальна справа", 7.110104 „Педіатрія", 7.11.0105 „Медико-профілактична справа" напряму підготовки "Медицина" відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) та освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки фахівців, затверджених Наказом МОН України від 16.04.2003 № 239 та експериментального навчального плану, розробленого на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженого Наказом МОЗ України від 31.01.2005 № 52. Навчання за вищевказаними спеціальностями здійснюється протягом 6 років, з них перші 5 років - загальнолікарська підготовка.
Відповідно до навчального плану, вивчення навчальної дисципліни „Пропедевтика внутрішньої медицини" здійснюється в V-VI семестрах, коли студентом набуті відповідні знання з основних базових дисциплін: медичної біології, медичної та біологічної фізики, анатомії людини, фізіології, біоорганічної та біологічної хімії, мікробіології, вірусології та імунології, з якими інтегрується програма пропедевтики внутрішньої медицини. У свою чергу, пропедевтика внутрішньої медицини формує засади подальшого вивчення студентом клінічних дисциплін внутрішньої медицини, медичної психології, інфекційних хвороб, онкології, анестезіології та інтенсивної терапії, що передбачає інтеграцію з цими дисциплінами "по вертикалі" та формування умінь застосовувати знання з основних методів обстеження внутрішніх органів в процесі подальшого навчання та у професійній діяльності.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонської декларації.
Згідно з Експериментальним навчальним планом підготовки фахівців, на вивчення навчальної дисципліни „Пропедевтика внутрішньої медицини" виділено 7 кредитів (210 годин), 134 години з яких складає аудиторна підготовка (у вигляді лекцій - 29 годин та практичних занять - 105 годин) і 76 годин - самостійна робота студентів. Програма дисципліни структурована на модулі, до складу яких входять блоки змістових модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS - залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).
Програма навчальної дисципліни "Пропедевтика внутрішньої медицини" представлена одним модулем "Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб, симптоми і синдроми при захворюваннях внутрішніх органів", поділеними на 8 змістових модулів.
^ МОДУЛЬ. Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб, симптоми і синдроми при захворюваннях внутрішніх органів.
Змістові модулі:
1. Введення в клініку внутрішніх хвороб. Основні правила розпитування та огляду хворого.
2.Фізикальні та інструментальні методи дослідження стану бронхо-легеневої системи.
3. Фізикальні методи дослідження серцево-судинної системи.
4. Інструментальні методи дослідження серцево-судинної системи.
5. Основні методи дослідження органів шлунково-кишкового тракту та нирок.
6. Основні симптоми та синдроми при захворюваннях серцево-судинної системи.
7. Основні симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання.
8. Основні симптоми та синдроми при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і системи виділення. Патологія системи крові та інтерпретація результатів лабораторних методів обстеження.
Видами навчальної діяльності студента, згідно з Навчальним планом, є лекції, практичні заняття, самостійна робота студентів (СРС). Практичні заняття тривалістю 2/4 академічні години проходять у терапевтичній клініці та складаються з чотирьох структурних частин: 1) засвоєння теоретичної частини теми, 2) демонстрація викладачем методики дослідження тематичного хворого, 3) робота студентів по відпрацюванню практичних навичок біля ліжка хворого під контролем викладача, 4) вирішення ситуаційних завдань та тест-контроль засвоєння матеріалу. Основне місце при проведенні практичних занять відводиться методам фізикального обстеження безпосередньо біля ліжка хворого. Велика увага в програмі традиційно приділена особливостям спілкування з хворою людиною та вмінню збирати анамнестичні дані. У повному обсязі, згідно традицій вітчизняної терапевтичної школи, викладені методи проведення загального огляду хворого, пальпації, перкусії, аускультації. Розширений розділ сучасних інструментальних та лабораторних методів дослідження. На підставі опанування клінічних методів обстеження хворого, вміння їх інтерпретувати, оцінювати та аналізувати у студента формується клінічне мислення та навички встановлення синдромного діагнозу, що в кінцевому результаті і є основним завданням пропедевтичної терапії.
У лекційному курсі максимально використовуються різноманітні дидактичні засоби - мультимедійні презентації, учбові кінофільми, слайди, магнітофонні записи, демонстрація тематичних хворих. Лекційний і практичний етапи навчання студентів по можливості формуються у такій послідовності, щоб теми лекцій передували практичним заняттям.
Самостійна робота студентів посідає у вивченні дисципліни вагоме місце. Окрім традиційної передаудиторної та позааудиторної підготовки студентів з теоретичних питань пропедевтики внутрішньої медицини, вона включає роботу студентів у відділеннях терапевтичного стаціонару, клінічних лабораторіях та відділеннях функціональної діагностики в позааудиторний час, ефективність якої повинна забезпечуватись викладачами та допоміжним персоналом кафедр пропедевтики внутрішньої медицини. До самостійної роботи включено курацію хворих з написанням історії хвороби. За період вивчення дисципліни передбачено написання історії хвороби - вона базується на вміння студента методично вірно і послідовно збирати анамнез хворого, аналізувати отримані дані та оформляти його у вигляді анамнестичної частини історії хвороби, включає також повне фізикальне обстеження хворого з визначенням провідних синдромів.
^ Поточна навчальна діяльність студента контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей, проміжний контроль засвоєння змісгових модулів проводиться на останньому занятті кожного змістового модулю. Рекомендується застосовувати наступні засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп'ютерні тести, ситуаційні завдання, контроль виконання практичних навичок з методів обстеження хворого з подальшою інтерпретацією отриманих даних, аналіз і оцінку результатів інструментальних та лабораторних досліджень.
^ Підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється по його завершенню на підсумкових модульних заняттях. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою та виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Для тих студентів, які хочуть поліпшити успішність з дисципліни за шкалою ECTS, підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється у відповідності до нормативних документів додатково за графіком, затвердженим у навчальному закладі.
^ Орієнтовний структурований план з дисципліни
„Пропедевтика внутрішньої медицини"
| Структура навчальна дисципліни | Кількість годин, з них | Рік навчання | Вид контролю | |||
| Всього годин/ кредитів ECTS | Аудиторна підготовка | СРС | ||||
| Лекції | Практичні заняття | |||||
| | 210/7 | 29 | 105 | 76 | 3 | |
| Модуль 1 Змістових модулів- 8 | 210/7 | 29 | 105 | 76 | 3 | Поточний та підсумковий контроль: - тест-контроль; -контроль практик-них навичок; - аналіз результатів інструментальних, лабораторних досліджень |
Примітка: 1 кредит ESTS – 30 годин.
^ 2. МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Мета вивчення пропедевтики внутрішньої медицини - кінцеві цілі, які встановлюються на основі підготовки лікаря за фахом і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. На підставі кінцевих цілей до кожного змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.
^ Кінцеві цілі пропедевтики внутрішньої медицини:
- Проводити опитування і фізикальне обстеження хворих та аналізувати їх результати у клініці внутрішніх хвороб
- Аналізувати результати основних лабораторних і інструментальних методів дослідження
- Визначати провідні синдроми і симптоми у клініці внутрішніх захворювань
^ 3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
МОДУЛЬ 1. Основні методи обстеження хворих у клініці
внутрішніх хвороб
Змістовий модуль 1. Введення в клініку внутрішніх хвороб. Основні правила розпитування та огляду хворого.
^ Конкретні цілі:
- Засвоїти основні принципи проведення обстеження хворого за традиціями вітчизняної терапевтичної школи
- Методично правильно проводити розпитування та огляд хворих із патологією внутрішніх органів
- Трактувати взаємозв'язок скарг хворого та робити попередню оцінку щодо ураженої системи організму
- Узагальнювати результати розпиту та огляду хворих та вирізняти на їх підставі основні симптоми і синдроми
Тема 1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю. Схема історії хвороби. Анамнестична частина історії хвороби.
Пропедевтика внутрішньої медицини як введення в клінічну практику. Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини в Україні та за її межами. Внесок відомих клініцистів М.Я.Мудрова, Г.А.Захар'їна, С.П.Боткіна, О.О.Остроумова, Т.Г.Яновського, В.П.Образцова, М.Г.Курлова, М.М.Губергріца, М.Д.Стражеска, М.П.Кончаловського, М.В.Черноруцького, Г.Ф.Ланга, О.Л.Мясникова, Б.С.Шкляра у розвиток вітчизняної пропедевтичної школи. Основні цілі та об'єкти вивчення пропедевтичної медицини. Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб: фізикальні, інструментальні, лабораторні.
Медична історія хвороби: основні її розділи та правила складання. Методика розпитування хворого, його діагностичне значення, системність проведення з урахуванням індивідуальних, інтелектуальних та психологічних особливостей хворого. Основні структурні частини анамнезу (паспортна частина, скарги хворого, анамнез захворювання, розпитування по органах та системах, анамнез життя). Роль українських та російських вчених-клініцистів у розвитку професійного мистецтва опитування хворого.
Тема 2. Загальний огляд хворого. Огляд окремих частин тіла.
Методика проведення загального огляду хворого. Визначення загального стану хворого (різновиди загальних станів хворого та їх критерії), оцінка стану його свідомості (типи порушень свідомості), постави, ходи (різновиди постави та ходи при різній патології), положення у ліжку (активне, пасивне, вимушене, їх види). Тілобудова та основні критерії нормальних конституціональних типів. Шкіра, її властивості (колір, еластичність, вологість, температура, елементи висипки, невуси, шрами, рубці) та патологічні зміни; оцінка стану волос та нігтів. Підшкірна клітковина (вгодованість, розподіл, типи ожиріння), стан м'язів та опорно-рухового апарату. Послідовність пальпації лімфатичних вузлів. Діагностичне значення симптомів, отриманих під час загального огляду хворого.
Методика проведення та послідовність огляду голови і шиї, кінцівок та тулуба, живота та грудної клітки. Діагностичне значення симптомів, отриманих під час огляду окремих частин тіла хворого.
Змістовий модуль 2. Фізикальні та інструментальні методи дослідження стану бронхо-легенееої системи.
^ Конкретні цілі:
- Методично правильно проводити розпитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями органів дихання
- Аналізувати результати інструментальних досліджень дихальної системи (спірографії та пневмотахометрії)
- Узагальнювати результати обстеження бронхо-легеневої системи та вирізняти основні симптоми та синдроми її ураження
Тема 3. Основні скарги хворих із захворюваннями органів дихання. Огляд та пальпація грудної клітки.
Послідовність вияснення та деталізації найважливіших суб'єктивних симптомів і їх семіологічна оцінка. Особливості з'ясування анамнезу захворювання та життя. Методика проведення статичного та динамічного огляду грудної клітки. Визначення топографічних ділянок та фізіологічних утворень на грудній клітці та їх діагностичне значення. Фізіологічні та патологічні форми грудної клітки, їх критерії. Патологічні форми дихання (Чейна-Стокса, Біота, Куссмауля, Грокко), їх характеристика та причини виникнення. Послідовність проведення пальпації грудної клітки, визначення голосового тремтіння та семіологічна оцінка його результатів.
Тема 4. Перкусія як метод фізикального обстеження легень. Методика проведення порівняльної перкусії легень. Топографічна перкусія легень.
Історія становлення перкусії як методу фізикального обстеження. Роль перкусії у визначенні стану легень. Класифікація перкусії за цілями, за силою нанесення перкуторного удару, за методикою проведення. різновиди та умови виникнення перкуторних тонів. Основні топографічні ділянки та орієнтири на поверхні грудної клітки. Основні завдання та методика проведення порівняльної перкусії легень. Послідовність характеристики та діагностичне значення отриманих даних. Причини виникнення тупого, тимпанічного, притуплено-тимпанічного, коробкового перкуторних тонів над легенями.
Основні топографічні ділянки та орієнтири на поверхні грудної клітки. Основні завдання та послідовність проведення топографічної перкусії легень. Визначення висоти стояння верхівок легень спереду та ззаду, ширини полів Креніга. Послідовність визначення нижньої межі легень, активної та пасивної рухливості нижнього легеневого краю. Простір Траубе, його значення при патології легень.
Тема 5. Аускультація як метод фізикального обстеження легень. Методика аускультації легень. Основні дихальні шуми. Додаткові дихальні шуми (хрипи, крепітація, шум тертя плеври).
Історія розвитку аускультації як методу фізикального обстеження хворого. Правила користування стетоскопом та фонендоскопом. Методика проведення орієнтовної порівняльної аускультації легень. Основні дихальні шуми: везикулярне та бронхіальне дихання, їх кількісні та якісні зміни, умови виникнення. Методика визначення бронхофонії та її діагностичне значення.
Класифікація додаткових дихальних шумів (хрипи, крепітація, шум тертя плеври). Причини виникнення сухих та вологих хрипів, їх різновиди. Умови виникнення крепітації та шуму тертя плеври. Диференціальні ознаки додаткових дихальних шумів. Додаткові аускультативні феномени (шум плескоту Гіпократа, шум падаючої краплі, шум "водяної дудки"), причини їх виникнення та діагностичне значення.
Тема 6. Інструментальні та лабораторні методи дослідження органів дихання.
Показання та методика проведення спірографії та пневмотахометрії, основні показники в нормі, зміни при обструктивному та рестриктивному варіантах порушень дихання. Знайомство з методикою проведення та діагностичним значенням бронхоскопії та бронхографії. Плевральна пункція (техніка проведення та лабораторне дослідження пунктату). Лабораторне дослідження харкотиння. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, його різновиди та діагностичне значення. Комп'ютерна томографія органів грудної клітки, основні показання до її проведення.
^ Змістовий модуль 3. Фізикальні методи дослідження серцево-судинної системи.
Конкретні цілі:
- Методично правильно проводити розпитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи
- Узагальнювати результати фізикального обстеження серцево-судинної системи та відрізняти основні симптоми її ураження
- Аналізувати взаємозв'язки між результатами опитування та фізикальних методів обстеження серцево-судинної системи та ідентифікувати основні синдроми її ураження
Тема 7. Фізикальні методи дослідження серцево-судинної системи. Розпит та загальний огляд хворих із патологією серцево-судинної системи.
Діагностичне значення основних фізикальних методів обстеження системи кровообігу (розпитування, огляду, пальпація, перкусія, аускультація). Послідовність з'ясування та деталізаціїі скарг хворого із серцево-судинною патологією. Особливості збирання анамнезу захворювання та життя. Проведення загального огляду кардіологічного хворого. Курація хворого з написанням анамнестичного розділу історії хвороби.
Тема 8. Дослідження пульсу (артеріального, венозного, псевдокапілярного) та артеріального тиску.
Судини, доступні для визначення пульсу (артеріального, венозного). Правила та послідовність дослідження пульсу на променевій артерії. Визначення основних властивостей пульсу (синхронності, ритмічності, частоти, напруження, наповнення, висоти, швидкості, рівномірності), виявлення дефіциту, лабільності, парадоксальності дикротичності пульсу. Правила вимірювання артеріального тиску. Основні методи визначення артеріального тиску. Поняття про тони Короткова. Основні параметри, що визначають показники систолічного та діастолічного артеріального тиску. Поняття про пульсовий та середньодинамічний артеріальний тиск. Нормальне значення артеріального тиску у відповідності до критеріїв ВОЗ/МТГ (1999 р.).
Тема 9. Огляд та пальпація передсерцевої ділянки. Перкусія меж відносної та абсолютної серцевої тупості, визначення ширини судинного пучка.
Послідовність проведення огляду ділянки серця. Діагностичне значення серцевого горбу, пульсації у ділянці серця та шиї. Методика і техніка пальпації прекардіальної ділянки: верхівковий поштовх (локалізація, площа, сила, висота, резистентність, зміщуваність, причини виникнення негативного верхівкового поштовху); серцевий поштовх, причини його появи та методика визначення; пульсація черевного відділу аорти, печінки, симптом Плєша, пульсація висхідного відділу аорти та її дуги, виявлення пульсації легеневого стовбура. Пресистолічне і систолічне тремтіння (симптом "котячого муркотання"), причини виникнення.
Поняття про відносну та абсолютну серцеву тупість, їх перкуторне визначення (послідовність: права, верхня, ліва межа) та зміни в умовах патолога. Структури, що формують судинний пучок, перкуторне визначення його ширини.