Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ЧАСТОТА РАЗВИТИЯ СИНДРОМА ВЕГЕТАТИВНОЙ ДИСФУНКЦИИ У ДЕТЕЙ 5-10 ЛЕТ, ПЕРЕНЕСШИХ ГИПОКСИЧЕСКИ-ИШЕМИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ ЦНС СРЕДНЕЙ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ В НЕОНАТАЛЬНОМ ПЕРИОДЕ
Акольцева А. И., магистрант
Научный руководитель – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Частота заболеваемости новорожденных составляет 20-30%, из которых 50-60% - гипоксически-ишемическая энцефалопатия (ГИЭ). В структуре детской инвалидности 60% составляет патология нервной системы, из них 70% - перинатального происхождения. Полное выздоровление при ГИЭ отмечается лишь у 15-20% детей. Последствием ГИЭ является не только неврологическая заболеваемость, но и вероятность развития патологии других органов и систем. Синдром вегетативной дисфункции (СВД) является актуальным вопросом современной педиатрии. Удельный вес СВД среди детского населения чрезвычайно высок (до 50–75% пациентов с неинфекционной патологией) и обусловлен множеством факторов, в частности, патологическим течением перинатального периода. В критические периоды развития ребенка подобная неврологическая симптоматика манифестирует различными индивидуально определенными нозологическими формами. Так, при переходе от дошкольного к школьному периоду, вследствие несовершенства адаптационно-приспособительных и функциональных возможностей ЦНС реагировать на различные стрессорные факторы, возникает угроза формирования заболеваний и дезадаптации на ранних этапах социализации ребенка.
Целью работы было изучение особенности состояния вегетативной нервной системы детей 5-10 лет (дошкольного и младшего школьного возраста), перенесших ГИЭ средней степени тяжести в неонатальном периоде. Было проанализировано 100 амбулаторных карт (на базе Сумской детской поликлиники №3) детей 5-10 лет. Основную группу составили 50 амбулаторных карт детей 5-10 лет, перенесших ГИЭ средней степени тяжести в неонатальном периоде, контрольную группу – 50 амбулаторных карт детей 5-10 лет, не имевших данную патологию. В каждой группе дети были разделены на подгруппы: 1) 5-6 лет – 16 чел., 2) 7-8 лет – 17 чел., 3) 9-10 лет – 17 чел.
В результате полученных данных установлено, что СВД зафиксирован: у детей 5-6 лет без ГИЭ в анамнезе – в 6,3%, с ГИЭ в анамнезе – в 12,5%; у детей 6-7 лет без ГИЭ в анамнезе – в 17,6%, с ГИЭ в анамнезе – в 35,2%; у детей 9-10 лет без ГИЭ в анамнезе – в 23,5%, с ГИЭ в анамнезе – у 58,8%.
Выводы: выявлена зависимость между перинатальным гипоксически-ишемическим поражением ЦНС и частотой развития синдрома вегетативной дисфункции. У детей, перенесших ГИЭ более отчетливо заметен прирост СВД при переходе от дошкольного к школьному возрасту. Исходя из этого дети, перенесшие ГИЭ, формируют группу риска и нуждаются в более глубоком изучении, своевременном выявлении, лечении, диспансеризации и профилактике.
ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНФАРКТУ НА ФОНІ ТРОМБОЛІТИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП МІСЬКОГО І СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
Андрусенко Л.П., магістрант
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Захворювання серцево-судинної системи є основною причиною смертності в Україні. ІХС патологія наслідком якої може бути інфаркт міокарда. Важливим моментом лікування є відновлення функції міокарду після перенесеного інфаркту на фоні тромболітиків дія яких моделюється віком. Тому метою роботи є визначення особливостей покращення функції міокарда після перенесеного інфаркту у осіб різної вікової категорії.
В процесі роботи опрацьовано 70 літературних джерел, з них – 50 вітчизняних, 20 – зарубіжних вчених. Розглянуто основний напрямок лікування коронаротромбозу – тромболітичну терапію, яка застосовується більше 20 років в Україні. За цей період змінилося декілька поколінь препаратів, найефективнішими з яких є Альтеплаза, rt-PA (3,4 покоління) порівняно із 2 і 1 поколінням (стрептокіназа, урокіназа).
Раннє застосування тромболітичної терапії дозволяє врятувати 30 пацієнтів на 1000 хворих. Тромболітичну терапію не слід призначати пацієнтам, у яких вірогідність позитивного ефекту невелика (на ЕКГ лише зміни зубця Т, спостерігається депресія сегменту ST, після захворювання пройшло більше 12 годин, якщо немає ознак ішемії). Хворі з протипоказами до тромболізису мають більший рівень захворюваності і смертності, ніж ті, які їх не мають.
Тромболітична терапія це один з високоефективних методів лікування гострого інфаркту міокарда, що дає змогу відновити перфузію в межах 60-80% випадків.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АНТИВІРУСНИХ ПРЕПАРАТІВ У ДІТЕЙ З ГРВІ
Беда О.І., магістрант
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Проблема гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) є однією з найактуальніших проблем охорони здоров'я дітей. У структурі всієї дитячої захворюваності гострі респіраторні вірусні захворювання складають 70%, у структурі ранньої дитячої смертності - 80% випадків. Крім того, у цьому віці характерна наявність ускладнень ГРВІ: ураження центральної нервової системи, легень, серця. Патогенетичним лікуванням ГРВІ є антивірусні препарати. Однак призначення їх має деякі обмеження: неповні дані про ефективність противірусних засобів, необхідність призначення в першу добу захворювання. Метою роботи є оцінка ефективності противірусних препаратів у дітей з ГРВІ.
У процесі роботи було опрацьовано 65 літературних джерел, з них 45 - вітчизняних, 20 - зарубіжних вчених. За літературними даними, найпоширенішими препаратами, що використовуються для лікування ГРВІ є Арбідол-ленс, Амізон, Анаферон дитячий. Сучасні противірусні препарати найефективніші в період реплікації вірусів. Чим раніше розпочинається лікування, тим позитивнішими є його наслідки. Клінічна ефективність противірусних препаратів зумовлена відновленням функціональної активності імунної системи за рахунок корекції інтерферонового статусу та підвищенням противірусної резистентності організму. Клінічна ефективність противірусних препаратів виражається достовірним зменшенням тяжкості та тривалості основних проявів захворювання: лихоманки, синдрому інтоксикації, катаральних синдромів. Лікувальне застосування противірусних препаратів дозволяє попередити розвиток у дітей в період реконвалесценції вторинного імунодефіциту.
Своєчасне призначення антивірусних препаратів в адекватних дозах сприяє зменшенню важкості захворювання дітей різних вікових груп, зменшенню випадків виникнення ускладнень, сприяє покращенню розрішення захворювання.
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ З ХВОРИМИ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ІНСУЛЬТ
Понор О. Б., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Зростання захворюваності на мозкові інсульти серед населення призводить до інвалідизації та значної втрати працездатності. Це зумовлює необхідність вдосконалення організації методів реабілітації хворих, що перенесли гостру церебральну патологію.
Основна роль в організації реабілітаційного процесу в відновному періоді мозкового інсульту та проведенні спеціалізованої діагностики і лікування належить сімейним лікарям. Вони проводять індивідуальний підбір методів реабілітації, їх дозованість з урахуванням важкості стану пацієнта, його віку та статі, наявності ускладнень і їх характеру. Ведуть спостереження в динаміці за соматичним, неврологічним та психологічним станом хворих. Забезпечують максимально ранній початок і безперервність реабілітаційних заходів. Особисто проводять заняття з ЛФК, масажу, фізіотерапії, психотерапії, трудотерапії, здійснюють медикаментозну терапію по показанням. Сімейні лікарі сприяють створенню сприятливого мікроклімату в сім’ї хворих, їх скорішій адаптації в соціум та поверненню до трудової діяльності.
Проблема судинної патології головного мозку є однією з найважливіших в сімейній медицині і має велике медико-соціальне значення, тому подальше вдосконалення організації відновного лікування і застосування сучасних методів і підходів, що комбінують як фізіотерапевтичні, фізичні методи так і медикаментозну терапію сприяє підвищенню ефективності реабілітації хворих, що перенесли інсульт з урахуванням ступеню і структури психоемоційних, рухових та координаційних порушень.
ПОРУШЕННЯ ПУРИНОВОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
Мелеховець О.К., Подорога О.І., Мурга І.В., магістрант, Лук’яненко Д.О., студ. 5-го курсу; Хом’як Н. А.*, Сьома Л.І.*
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології, * Сумська обласна клінічна лікарня
За даними ВООЗ, в економічно розвинутих країнах світу до 4-6 % населення хворіє на цукровий діабет.
Цукровий діабет — це ендокринно-обмінне захворювання, в основі якого лежить абсолютний або відносний дефіцит інсуліну, що призводить до порушення всіх видів обміну речовин.
Мета: вивчення порушення пуринового обміну (ПО) при цукровому діабеті (ЦД) 1 та 2 типу на тлі порушення ліпідного обміну(ЛО).
Матеріали і контингент дослідження. Обстежено 62 хворих ЦД 1 та 2 типу у віці від 25 до 65 років; тривалість захворювання від 1 до 40 років. Середній рівень індексу маси тіла – 33кг/кв.м. В цю групу увійшли хворі на ЦД 1 та 2 типу з діабетичною нефропатією, хронічним запаленням нирок, полікистозом. Визначались такі біохімічні показники, як сечова кислота, сечовина, креатинин, загальний холестерин (ХС), тригліцериди (ТГ). У добовій сечі визначались швидкість клубкової фільтрації (ШКФ), добова протеїнурія.
Результати. Серед 62 хворих порушення ПО виявлено у 24 хворих (38,7%). Серед них: у 17 (27,41%) підвищений рівень сечовини (>6,4 ммоль/л); у 4 (6,45%) підвищений рівень креатиніну (>106мкмл/л); у 3 (4,83%) підвищений рівень сечової кислоти (>7,1 мг/100 мл); у 30 (48,38%) підвищений рівень ХС(>5,9 ммоль/л) та ТГ (>1,7 ммоль/л); у 40 (64,51%) виражена протеїнурія ( від 0,06 до 5, 07 г/добу); у 9 (14,51%) ШКФ (<50мл/хв.) .
1 група – (30 чоловік) – складалась з пацієнтів, які мають підвищений рівень ХС та ТГ. Серед них: у 10 (33,3%) підвищений рівень сечовини; у 3 (10%) підвищений рівень креатиніну; у 1 (3,33%) підвищений рівень сечової кислоти; у 24 (80%) виражена протеїнурія; у 6 (20%) знижена клубкова фільтрація.
2 група – (32 чоловік) – складалась з пацієнтів, у яких ХС та ТГ в нормі. Серед них: у 7 (21,87%) підвищений рівень сечовини; у 1 (3,12%) підвищений рівень креатиніну; у 2 (6,25%) підвищений рівень сечової кислоти; у 16 (50%) виражена протеїнурія; у 3(9,37%) знижена клубкова фільтрація.
Висновки. З метою ранньої діагностики порушення ПО у хворих на ЦД необхідно визначення сечової кислоти, що дозволить своєчасне призначення етіопатогенетичного лікування. При ЦД порушення ПО виявлено в 4, 83%, при цьому порушення ЛО складають 48,38%. При ЦД гіпертригліцеридемія супроводжується гіперурикемією у 45% випадків. Виявлення «безсимптомної» гіперурикемії та своєчасна її корекція є превентивною мірою для запобігання виникнення нефролітіазу.
КОРЕКЦІЯ ГЕМОРЕОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА цукровИЙ діабет З ВИКОРИСТАННЯМ НИЗЬКОІНТЕНСИВНОГО ЛАЗЕРНОГО ОПРОМІНеННЯ КРОВІ
Мелеховець О.К., Мурга І.В., магістрант, Байдалюк І.А, ст. 5-го курсу; Мелеховець Ю.В.*, Чувіков Ф.М.*
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології, *КУ СМКЛ № 4,
Сумський міський центр амбулаторно-поліклінічної хірургії
За даними експертного комітету ВООЗ ураження судинної системи при цукровому діабеті у вигляді мікро- та макроангіопатій спостерігається у 86-100% хворих, що скорочує очікувану тривалість життя на 2-12% (з коливаннями у різних країнах).
Судинне ремоделювання у хворих на цукровий діабет (ЦД) відбувається на тлі комбінованих метаболічних та гемореологічних порушень. Не дивлячись на застосування сучасних фармакологічних методів лікування ангіопатій, адекватно вплинути на зростання кількості та важкості судинних ускладнень не вдається і сьогодні. За даними літератури, низькоінтенсивне лазерне опромінення крові (НЛОК) – це сучасний метод квантової терапії, який базується на дії енергії кванта безпосередньо на судинне русло. Терапевтична дія НЛОК характеризується регенеративним, протизапальним, імуномоделюючим, обезболюючим ефектами та вираженим впливом на систему гемостазу.
Метою нашого дослідження була оцінка ефективності дії НЛОК на реологічні параметри у хворих на ЦД.
Матеріали і контингент дослідження. До обстеження увійшло 32 хворих на цукровий діабет 1-го та 2-го типів з тривалістю захворювання від 1 до 25 років. Критеріями включення хворих був рівень глікозильованого гемоглобіну, нижчий за 8%, адекватна білковосинтетична функція печінки, відсутність декомпенсованих супутніх захворювань і хронічних ускладнень ЦД. Хворі були розподілені на 2 групи: 1 група (14 хворих) отримувала традиційну схему лікування з використанням дезагрегантної терапії аспірином в добовій дозі 75-100 мг/добу; у 2 групі (18 хворих) дезагрегантна фармакотерапія не проводилась, до схеми лікування було включено НЛОК. Низькоінтенсивне лазерне опромінення крові проводилось за наступною схемою: довжина хвилі лазерного випромінювання - 632,8 нм, потужність на кінці світловоду 1,5 мВт, курс 10 – 15 процедур кожного дня, експозиція - 15 хвилин.
Гематологічний профіль оцінювався до початку терапії та безпосередньо після її завершення.
Згідно отриманим даним, у хворих 2 групи після проведеного курсу НЛОК спостерігалось достовірне зниження рівню фібриногену сироватки (з 5,84+0,4 г/л до 3,2%+0,2 г/л), ПТІ (з 117%+ 5до 86%+7) та рівню тригліцеридів ( з 3,8%+1,2 до 3,0%+0,8). У хворих 1 групи досягнення позитивної динаміки вищенаведених показників потребувало 1-2 місячного терміну лікування терапевтичними дозами дезагрегантів та гіполіпідемічних препаратів.
Таким чином, проведення НЛОК у хворих на цукровий діабет приводить до швидкої та ефективної гемо реологічної компенсації та покращує прогноз перебігу діабетичних ангіопатій.
ЛОКАЛЬНА ФОТОТЕРАПІЯ В ЛІКУВАННІ АУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ
Мелеховець О.К., Агавердієва Л.С., Мурга І.В., магістранти, Котков В.В.*, Євдокименко В.І.*, Мелеховець Ю.В.**
Сумський державний університет, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,
* Сумська міська клінічна поліклініка №3, **КУ СМКЛ № 4
В групі органоспецифічних автоімунних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) найбільш поширеним є хронічний автоімунний тиреоїдит (АІТ). Особливості перебігу захворювання полягають у можливості розвитку будь-якого виду дисфункцій: як гіпер-, так і гіпотиреозу. Загальними для всіх форм даної патології є інфільтрація ЩЗ лімфоцитами та плазматичними клітинами. Клінічний перебіг захворювання корелює зі ступенем агресивності автоімунного запалення.
Вимоги до сучасної фармакотерапії АІТ полягають в необхідності одночасного впливу на імунні механізми розвитку даного запалення, компенсацію гормональної дисфункції та відновлення морфологічної структури ЩЗ.
Метою нашого дослідження була оцінка ефективності застосування контактної фототерапії у лікуванні АІТ.
Матеріали і контингент дослідження. У дослідження було включено 65 пацієнтів з верифікованим діагнозом АІТ на стадії декомпенсованого гіпотиреозу. Пацієнти були розподілені на дві групи, що були співставленні по віку, статі, клініко-лабораторним та інструментальним характеристикам. Критеріями включення була лабораторно підтверджена активна фаза автоімунного запалення (титри антитиреоїдних антитіл АТПО, АТТГ, АТМФ перевищували допустимі норми в 2-12 разів), наявність гіпотиреозу (ТТГ ≥ 4 мМЕ/л), кольорова та енергетична доплерографія із сонографічними ознаками посилення тканинного кровообігу.
1-ша група – контрольна - (32 пацієнти) знаходилась на стандартному лікуванні, яке включало замісну терапію препаратами L-тироксину, антигістамінну, протизапальну пероральну терапію та симптоматичну.
2-га група (33 пацієнти), разом із вищеперерахованим лікуванням, проходила курсову фізіотерапію із використанням фотонної матриці Коробова жовтого діапазону (600 -570 нм). Відомо, що випромінювання даного спектрального діапазону проникає у тканини на глибину 9-12 см, що забезпечує можливість дифузної дії на всю паренхіму ЩЗ. Методика включала накладання матриці на передню поверхню шиї у проекції ЩЗ. Тривалість дії – 20 хвилин. Курс складався із 10-15 щоденних процедур. Оцінка ефекту проводилась через 14 днів, 28 днів, 3 і 6 місяців після початку лікування.
Результати. При контрольній явці пацієнтів через 2 тижні після початку лікування пацієнти в обох групах відмічали суб’єктивне покращення, зумовлене мінімізацією клінічних проявів гіпотиреозу. Статистично важливих даних, що свідчать про лабораторно-інструментальну позитивну динаміку, не було отримано. В 2-й групі 30 пацієнтів (94%) відмічали зникання відчуття компресії та/або дискомфорту в ділянці шиї, в 1-й групі – 19 пацієнтів, що склало лише 47%.
Через 1 місяць після початку терапії в обох групах було досягнуто достовірне зниження рівня ТТГ, що супроводжувалося покращенням клінічної картини гіпотиреозу. Сонографічні дані, отримані при обстеженні пацієнтів 2-ої групи, свідчили про нормалізацію внутрішньоорганного кровообігу у 88%, і тільки у 39% пацієнтів групи контролю. Динамічне спостереження із проведенням УЗ-контролю через 3 і 6 місяців показало стійкість досягнутого ефекту в 2-гій групі (80%) у порівнянні із 1-шою групою – 30%.
Висновки. Використання контактної фототерапії ЩЗ жовтим кольором у комплексному лікуванні хронічного автоімунного тиреоїдиту дає можливість швидкого досягнення протизапального ефекту, що в подальшому зумовлює стійкість клінічної ремісії.
СОНОГРАФІЯ В МОНІТОРИНЗІ ДИСТИРЕОЇДНИХ СТАНІВ
Мелеховець О.К., Подорога О.І., Цимбал В.А., клін.орд., Агавердієва Л.С., магістрант, Ушивець О.О., лікар-інтерн
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Вважаючи на значне зростання розповсюдженості захворювань щитоподібної залози (ЩЗ), сонографічна візуалізація набуває першочергового значення в своєчасній діагностиці тиреоїдної патології. Основною метою використання даного методу є оцінка анатомічних особливостей структури даного органу, наявність та характеристика вузлових новоутворень.
Проведення сонографії з кольоровою та енергетичною доплерографією надає можливість візуалізувати кровоплин в паренхімі ЩЗ та оцінити зміни її функціонального стану.
Метою дослідження є оцінка чутливості та інформативності доплерографії ЩЗ при динамічному спостереженні змін в функціональному стані ЩЗ.
Матеріали і контингент дослідження. Під наглядом знаходилась 26 хворих з дифузною патологією ЩЗ, які були розподіленні на 2 групи відповідно до змін в тиреоїдному статусі: 18 хворих з діагнозом гіпотиреозом та 8 з діагнозом тиреотоксикоз. Вузлові новоутворення, а також декомпенсована супутня патологія, розглядались як критерії виключення.
Критеріями включення до першої групи була наявність у хворих клінічних ознак гіпотиреозу з лабораторним підтвердженням (ТТГ ≥ 4 мМЕ/л), до другої групи – наявність клінічно вираженого тиреотоксикозу з рівнем ТТТ ≤ 0,1 мМЕ/л.
Хворі отримували стандартну етіопатогенетичну та симптоматичну терапію згідно веріфікованим діагнозам.
Сонографічне дослідження з одночасним клініко-лабораторним обстеженням виконувалось до початку терапії, через 1 та 6 місяців спостереження. За потребою виконувались додаткові огляди. Для проведення порівняльного аналізу сонографічна інформація зберігалась у електронному вигляді.
Результати. При проведенні кольорової та енергетичної доплерографії у хворих 1-ої групи виявлялись поодинокі кольорові ехо-сигнали, що свідчило про дифузне зниження кровообігу в ЩЗ, у хворих 2-ої групи були виявлені сонографічні ознаками посилення тканинного кровообігу.
При динамічному спостереженні хворих 1-шої групи поліпшення умов васкуляризації за даними УЗД через 1 місяць на тлі адекватної терапії відбувалось у 22 % хворих, через 6 місяців 33% хворих мали доплерографічне підтвердження адекватного кровообігу. Отримані дані корелювали з клініко-лабораторними показниками, що дозволило зменшити/відмінити замісну гормональну терапію у даних пацієнтів.
При доплерографічному дослідженні хворих 2-ї групи просліджувалась динаміка нормалізації кровообігу згідно темпам досягнення клініко-лабораторної компенсації тиреотоксикозу. У 25% хворих збіднення кольорової характеристики передувало лабораторному збільшенню ТТГ ≥ 10 мМЕ/л та виявилось раннім маркером гіпотиреоїдного стану, що надало можливість своєчасної корекції тиреостатичної терапії.
Висновки. Отримані дані свідчать про можливість використання УЗД не тільки як методу діагностики та оцінки структурних змін ЩЗ, а й як додатковий інформативний та чутливий метод при оцінці динамічних змін функціональної активності ЩЗ.
ВПЛИВ НИЗЬКОІНТЕНСИВНОГО ЛАЗЕРНОГО ОПРОМІНЕННЯ КРОВІ НА ПЕРЕБІГ
АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ
Мелеховець О.К., Агавердієва Л.С., магістрант, Мелеховець Ю.В.*, Миронцева Л.М.**, Бірюкова О. В.**
Сумський державний університет, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,
* КУ СМКЛ № 4, **Сумська обласна клінічна лікарня
Розповсюдженість автоімунних захворювань щитоподібної залози досягає 10 % серед населення розвинутих країн і має тенденцію до збільшення, тому розробка методів ефективного сучасного лікування набуває з року на рік все більшої актуальності.
Імунокорегуюча терапія автоімунного тиреоїдиту (АІТ) включає комбінацію нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), глюкокортикоїдів, імуномодуляторів та ліквідацію запальної активності в щитоподібній залозі (ЩЗ). На сьогоднішній день одним з найбільш перспективних та дієвих імуномодулюючих засобів визнають внутрішньовенне лазерне опромінення крові (ВЛОК).
Метою нашого дослідження було визначення клініко-імунологічної ефективності комплексної терапії з використанням ВЛОК.
Матеріали і контингент дослідження. Хворі з веріфікованим діагнозом АІТ були розподілені на 2 групи: 1 група (n=22) - отримали комплексне лікування із застосуванням ВЛОК; пацієнтам 2 групи (n=22) - проведена комплексна медикаментозна терапія, вони склали групу порівняння. Критерії виключення – тиреотоксична стадія АІТ.
ВЛОК проводили в безперервному багатомодальному режимі, потужність на кінці світловоду 1,5 мВт, довжина хвилі - 632,8 нм. Курсова доза до 10 Дж досягалась за 8-10 процедур, які проводились кожного дня. Експозиція - 15 хвилин. Для попередження активації перекисного окислення ліпідів крові та розвитку відносного дефіциту антиоксидантів у курсову терапію вводили a-токоферол (400 мг/добу).
Результати. Комплексна оцінка ефективності лікування хворих з урахуванням основних клінічних ознак та лабораторних симптомів активності запалення, виявила позитивні результати у 86,3 % хворих 1 групи, у 43,6 % хворих групи порівняння.
Оцінка динаміки антитиреоїдного імунного статусу показала, що найкращий імунокорегуючий вплив мав лікувальний комплекс із застосуванням ВЛОК у хворих 1 групи, після проведення якого нормалізувалась більшість показників (АТТГ, АТПО, АТМФ). Повністю ліквідована початкова моноцитопенія, депресія Т-клітинної ланки, дисбаланс регуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів, активація гуморального імунітету, накопичення ЦІК.
Висновки. Отже, загальна клінічна ефективність лікувального комплексу з використанням ВЛОК є більшою ефективності фармакотерапії хворих на АІТ. Досягнута за рахунок нормалізації показників клітинного імунітету та зменшення концентрації ЦІК імунологічна компенсація при проведенні ВЛОК відповідає оптимізації клінічного перебігу автоімунного тиреоїдиту.