Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗІВ КРОВІ ПРИ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИНАХ
Сумцов Г.О., Сумцов Д.Г.; Грішина К.А, Голобурда Д.В., студ. 6-го курсу
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Проведено ретроспективне дослідження і статистичний аналіз результатів загальноприйнятого лабораторного обстеження у 60 хворих на рак маткових труб (РМТ), 38 хворих гідрогематосальпінксом (ГГС) і 10 клінічно здорових жінок.
Статистичним дослідженням клінічних аналізів крові до лікування встановлено, що кількість еритроцитів, гемоглобіну, кольоровий показник у всіх трьох групах обстежуваних знаходились у межах фізіологічних норм. Відмічене незначне підвищення ШОЕ у хворих РМТ і ГГС (відповідно 11,8 ± 1,0 і 10,1 ± 1,2 мм/год. за Панченковим). Звернено увагу на те, що більша кількість хворих РМТ (35) з менш вираженим пухлинним процесом мали нормальні показники ШОЕ (6,50,4 мм/год.). Порівняння лейкограм хворих РМТ і здорових жінок виявило незначний нейтрофільоз за рахунок групи сегментоядерних нейтрофілів з вторинною лімфо- і моноцитопенією. Подібні зміни відмічались і у хворих ГГС. Все це показує, що клінічний аналіз крові не дає суттєвих даних для диференційної діагностики раку з хронічними запальними захворюваннями придатків.
Більш суттєві дані були отримані при вивченні білковопродукуючої функції печінки. Вміст запального білка плазми крові виявився в нормальних межах у всіх групах хворих. Аналіз білкових фракцій виявив у хворих РМТ диспротеїнемію зі зсувом в бік грубодисперсної фази білків (глобулінів) і зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнту (46,1 ± 1,1 і 1,2+/-0,05 відповідно). Вказані зміни виявилися вже на ранніх стадіях РМТ і практично не були виражені у хворих хронічними запальними захворюваннями. Ці дані дозволяють рекомендувати використовувати результати аналізів білкових фракцій в диференційній діагностиці злоякісних пухлин і хронічних запальних захворювань придатків.
ДОСВІД РОБОТИ ДЕННОГО СТАЦІОНАРУ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Сумцов Г.О., Златник О.В.*
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,
* Пологовий будинку №1
Денний стаціонар жіночої консультації КУ «Сумський пологовий будинок №1» розгорнутий на 28 ліжок надає діагностичну та кваліфіковану медичну допомогу гінекологічним хворим та вагітним з патологічним перебігом вагітності, стан яких не потребує цілодобового нагляду.
Надання акушерсько-гінекологічної допомоги в денному стаціонарі здійснюється згідно з переліком захворювань у додатку №14 наказу МОЗ України від 28.12.2002 року № 503 «Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» та «Нормативами надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатальної допомоги» за наказом № 624.
Технологія проведення лікувально-діагностичних процесів в денному стаціонарі передбачає дообстеження, лікування хворого, корекція факторів ризику, а при необхідності рекомендації по продовженню лікування вдома. Огляди пацієнтів проводяться щоденно, а у випадку неблагоприємного перебігу захворювання під час перебування хворого на денному стаціонарі він госпіталізуються у профільне відділення лікарняного закладу.
На час перебування хворих в денному стаціонарі документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність видаються в установленому порядку.
Більше всього проліковано хворих з такими захворюваннями: гострий сальпінгоофорит та загострення хронічного сальпінгоофориту - 213; загроза переривання вагітності – 273; несправжні перейми (в терміні від 22 до 30 тижнів без структурних змін шийки матки - 80; блювота вагітних легкого або помірного ступеня важкості – 35; лейоміома матки (більшістю для діагностичного вишкрібання матки при підготовці жінок до оперативного лікування) – 37; поліп шийки матки – 37; анемія вагітних – 16.
В умовах малої операційної денного стаціонару виконувались такі втручання: фракційне вишкрібання порожнини матки, поліпєктомії, діатермокоагуляції та конізації шийки матки, міні аборти. Всього операцій та хірургічних маніпуляцій (без міні абортів) – 751.
Госпіталізовані жінки із загрозою переривання вагітності при необхідності дообстежуватись, а при виявлені екстрагенітальних захворювань їм забезпечувалась консультація суміжних спеціалістів та одночасне лікування. Це поряд з незначними раніше: патогенетичною терапією, лікувально-охоронним режимом, дієтою та психологічною підтримкою забезпечувало хороший ефект.
Значно більше супутньої екстрагенітальної патології виявлялось у жінок з ранніми гестозами, особливо захворювання ШКТ, гепатобіліарної системи, нейциркуляторної дистонії. В цій групі пролікованих значну питому вагу також займали немедикаментозні методи лікування (дієта, фізіотерапія, психотерапія).
Оздоровлення хворих з хронічними запальними процесами жіночих статевих органів та їх загостреннями завжди вимагає багато часу. З цієї причини їх лікування проводилось в два етапи:спочатку антибактеріальна, протизапальна, фізіотерапія в умовах стаціонару, а загальнозміцнююча та розсмоктуюча терапія, розпочата в стаціонарі, продовжувалась вдома.
Всього в денному стаціонарі на протязі 2010 року проліковано 836 хворих, ними проведено 5466 ліжко-днів. Середня тривалість перебування на ліжку 6,5 дні. Це дало можливість заощадити значні кошти при задовільних результатах лікування.
О ПРОБЛЕМЕ ВЫВОРОТА МАТКИ
Сумцов Г.А., Сумцов Д.Г., Красько В.П.*
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии,
*Роменская ЦРБ, Сумской области
Выворот матки является редкой, но чрезвычайной тяжелой акушерско-гинекологической патологией, часто требующей не только срочной, но и высококвалифицированной помощи. Чаще встречается выворот матки во время родов, но может встречаться и без беременности на фоне рождающихся опухолевых узлов матки. По литературным данным осложнение встречается в одном случае на 135-450 тыс. родов. За годы практики мы наблюдали 7 случаев выворота матки, из них 5 во время родов и 2 при лейомиомах матки. За годы практики родов многими авторами рекомендуется вправление матки, описаны методики. К сожалению это не простая манипуляция, так как нам удалось провести вправление матки в двух наблюдениях из 5-ти, а в остальных случаях родильниц пришлось оперировать. Операция типа Кюстнера-Никколи с сохранением матки проведена одной пациентке, остальным – трансвагинальная экстирпация матки без придатков. В двух случаях онкогинекологических выворотов (при опухолях матки), учитывая клинические особенности и возраст больных, произведены экстирпации матки с придатками. Во всех наших наблюдениях исход благоприятный.
Клинически каждое наблюдение сопровождалось кровотечением и кровопотерей во время массивной с геморрагическим шоком, особенно акушерские случаи. По этим причинам лечению предшествовали интенсивные подготовительные мероприятия по восстановлению ОЦК и гемодинамики. В онкогинекологических наблюдениях кровопотеря не была острой, хотя гемоглобин был снижен до 80-90 г/л. В обоих случаях диагноз до операции не был поставлен, так как клиника и данные гинекологического обследования были типичными для рождающихся фиброматозных узлов. Не было настораживающих и характерных клинических проявлений и в акушерских наблюдениях.
Поднятую проблему считаем актуальной, особенно в связи с современной тенденцией активного ведения послеродового периода и игнорированием осмотра родовых путей в зеркалах. Это чревато не только возможностью провоцирования выворота матки, но и несвоевременностью распознавания осложнения.
ГРИПП И БЕРЕМЕННОСТЬ
Сумцов Г.А., Маренцева Л.В.*, Бардакова И.В.*, Никитина И.Н.**
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии,
*СОПЦ, **кафедра акушерства та гинекологии
На основании приказа УОЗ Сумской областной государственной администрации в пандемию гриппа 2009-2010 г.г. беременные позднего срока и роженицы области с подозрением на грипп госпитализировались во второе акушерское отделение СОЦАГР. C 15.11.09 по 26.02.10 поступило 72 женщины, 10 из них, в связи с тяжестью состояния, были переведены в отделение реанимации и интенсивной терапии. Девятнадцать женщин родило, из них 3 путем кесарева сечения по акушерским показаниям. Существенных осложнений во время операций не зарегистрировано. Одна женщина госпитализирована на 2-е сутки после преждевременных родов при беременности 33 недели. В процессе обследования и наблюдения у 11 беременных заболевание расценено как ОРВИ, а у 61 грипп. Среди больных гриппом у 22 серологически подтверждено наличие штамма А (H1N1). Все беременные поступили без специальной иммунизации против гриппа.
Как осложнение клинически и рентгенологически у 18 женщин выявлена пневмония. Касаясь рентгенологической диагностики пневмонии, следует отметить, что среди наших наблюдений у 3-х больных было получено заключение о наличии пневмонии и у одной подозрение на это заболевание, но в итоге клинический диагноз не выставлен. Кроме того, у 12 женщин рентгенологически было отмечено обогащение легочного рисунка в нижних отделах.
В группе больных с пневмониями, кроме температуры, основными жалобами были кашель с мокротой (15), першение или боли в горле (8), заложенность носа или затрудненное носовое дыхание (5) боли за грудиной (4). В одном случае отмечено кровохарканье (в анамнезе хронический бронхит), редко одышка в покое (2), сухой кашель (3) и в единичных наблюдениях приступы кашля с отхождением обильной мокроты, ознобы.
Лечение гриппа в 98% случаев проведено этиотропным противовирусным препаратом озельтамивиром (тамифлю), а в 2% - применялись амизон или амиксин. Из антибактериальных препаратов, которые назначались на 3 сутки гипертермии – это современные макролиды: азимед, сумамед, азитромицин, а также цефалоспорины 3-го поколения, цефтриаксон в дозе 1,0 по 2 раза в день внутримышечно не менее 5 дней. В третьем триместре и послеродовом периоде были использованы фторхинолоны – лефлоцин по 500 мг внутривенно капельно (только в случае подтверждения рентгенологически пневмонии).
Положительный местный эффект был получен от введения муколитиков - лазолван внутривенно капельно не менее 3-5 дней (15 мг на 100 мл физиологического раствора). Сокращению длительности пребывания на койке способствовало применение ароматерапии, ингаляции с эфирными маслами, внедрение специального комплекса ЛФК. Фактически все больные выписаны в удовлетворительном состоянии, из них 20 со здоровыми детьми.
ФРАКЦИОННОЕ ВЫСКАБЛИВАНИЕ В ДИАГНОСТКЕ И ЛЕЧЕНИИ
ГИНЕКОЛОГИЧЕСКИХ КРОВОТЕЧЕНИЙ
Сидоренко Т.О.*, Волина Ю.С., лікар-інтерн,
Научный руководитель – к.мед.н. доц. Г.А. Сумцов
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии,
*Сумской городской родильный дом №1
Дисфункциональные маточные кровотечения (ДМК) являются распространённой медицинской и социальной проблемой среди женщин разных возрастных групп в большинстве стран мира. В структуре гинекологических заболеваний у женщин репродуктивного возраста частота ДМК составляет от 4% до 35%, при этом удельный вес женщин позднего репродуктивного возраста составляет от 35% до 55%.
Проблема своевременной диагностики и адекватного лечения причин ДМК у женщин в пери- и постменопаузе, сохраняет свою актуальность по многим причинам. Именно в этой группе пациенток выявляются предраковые заболевания и рак эндометрия, а причина запущенности связывается с неэффективной первичной диагностикой. Общепринятый и, до настоящего времени, наиболее используемый метод диагностики, при патологических процессах эндометрия, заключается во фракционном диагностическом выскабливании.
На протяжении 2010 года в гин. отд., СРД№1, произведено 472 фракционных лечебно - диагностических выскабливаний, у женщин в возрасте от 25 лет до 77 лет.
Основными показаниями для проведения фракционного выскабливания являлись: расстройства овариально-менструального цикла, часто на фоне лейомиом матки; расстройства овариально-менструального цикла не поддающиеся консервативной терапии; пациентки со степенью различного подозрения на малигнизацию эндометрия.
После проведенного патоморфологического исследования материала, выявлено: 170 пациенток в возрасте от 25 до 68 лет с железистой гиперплазией эндометрия, средний возраст 63,3 года; 86 пациенток в возрасте от 26 до 58 лет с железисто - кистозной гиперплазией эндометрия, средний возраст 46,3 года; 18 пациенток в возрасте от 25 до 77 лет с железисто-фиброзным полипом эндометрия, средний возраст 48,1 года; 6 пациенток в возрасте от 25 до 77 лет с железисто-фиброзным полипом на фоне железистой гиперплазии эндометрия, средний возраст 42,6 года; 24 пациентки в возрасте от 25 до 77 лет с железистым полипом на фоне железистой гиперплазии эндометрия, средний возраст 42,5 года; 54 пациентки в возрасте от 25 до 77 лет с железистым полипом эндометрия, средний возраст 48,4 года; 17 пациенток в возрасте от 45 до 65 лет с аденокарциномой различной степени дифференциации, средний возраст 64,5 года; 20 пациенток в возрасте от 34 до 72 лет с атипической гиперплазией эндометрия различной формы, средний возраст 50 лет; 77 пациенток в возрасте от 26 до 72 лет, у которых выявлено морфологические изменения эндометрия, которые соответствовали фазе менструального цикла, средний возраст 46 лет.
При анализе результатов лечебно – диагностических выскабливаний: удалось своевременно выявить 17 больных раком эндометрия; уточнить диагноз и подобрать адекватный метод лечения у 102 больных полипозом эндометрия; у 170 больных после выскабливания произошла остановка кровотечения, длительно не поддающаяся консервативным методам лечения; 106 пациенток с признаками атипической гиперплазии эндометрия взяты на диспансерный учёт как угрожающие по малигнизации и получают целенаправленную прогестинотерапию; 77 пациенток переведены на регулирующую менструальный цикл терапию, в основном низкодозированными однофазными оральными контрацептивами.
ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО АНТИГОМОТОКСИЧНОГО ПРЕПАРАТУ БРОНХАЛІС – ХЕЕЛЬ НА ЕТАПІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
Винниченко Л.Б., Чуба Л.І.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,
КЗСМКЛ№1
В терапії ХОЗЛ окрім бронхолітичних, кортикостероїдних, протимікробних, антигістамінних препаратів необхідні засоби, які покращують відходження патологічно зміненого бронхіального слизу, попереджують мукостаз і нормалізують мукоціліарний кліренс. При покращенні відходження секрету бронхів ліквідується один із факторів, що викликає бронхіальну обструкцію, знижується вірогідність мікробної колонізації дихальних шляхів. Однак ціла низка сучасних муколітичних засобів чинить травматичний вплив на слизову бронхів. Тому при призначенні відхаркувальних засобів хворим на ХОЗЛ виникає необхідність впливати не лише на реологічні властивості харкотиння, а й захистити трахіобронхіальне дерево від руйнівного впливу муколітиків.
Мета: Дослідити можливість включення антигомотоксичного препарату Бронхаліс-Хеель до комплексного відновлювального лікування хворих на ХОЗЛ.
Матеріали та методи дослідження: Під наглядом перебувало 60 хворих на ХОЗЛ, середнім віком 60 ±1,4 р. З них жінок 41(68,3 %), чоловіків 19 (31,7%). I ступінь тяжкості ХОЗЛ діагностований у 25 (41,7%), II у 13 (21,7%), III у 10 (16,7%), IV у 12 (20%). Тривалість захворювання в середньому становила 21,2 ± 2,2р. У 48 пацієнтів (80%) реєструвалась супутня патологія (поза фазою загострення чи з контрольованим перебігом): ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний пієлонефрит, цукровий діабет, остеохондроз хребта. У 35 хворих (59%) спостерігалась супутня патологія ЛОР – органів. Пацієнти були розподілені на 2 рівномірні (по30 чол.) групи - контрольну та досліджувану. Базове лікування всіх хворих здійснювали згідно наказу МОЗ України N128. Хворі досліджувальної групи додатково приймали препарат Бронхаліс-Хеель по 1 таблетці 3 рази на добу, сублінгвально, за півгодини до вживання їжі. Тривалість лікування становила 20-22 дні
Результати дослідження: Курс відновлювального лікування дозволив покращити клінічний стан усіх хворих. Це проявлялось у зменшенні вираженості симптомів захворювання, що відображало стан запального процесу в бронхах (кашель, харкотиння, характер дихання, наявність сухих та вологих хрипів) та функціональну здатність легень (задишка, утруднене дихання, частота використання бронходилятаторів, доза гормональних засобів для зняття явищ дихального дискомфорту, частота дихання, фізична активність). Досягнуті після лікування показники кількості, характеру і в`язкості харкотиння, постійності, поширеності та кількості сухих і вологих хрипів у хворих досліджуваної групи були нижчими порівняно з контрольною групою, однак ці відмінності виявились статистично не достовірними.
Висновки: Застосування даного препарату дозволило отримати більш виражений клінічний ефект, досягти покращення дренажної функції бронхів, зниження вираженості запального процесу в бронхіальному дереві, значного покращення функції зовнішнього дихання, включаючи прохідність бронхіального дерева, життєву ємкість легень. Побічних ефектів антигомотоксичного препарату не виявлено. Отримані результати дозволяють рекомендувати включення антигомотоксичного препарату Бронхаліс-Хеель в комплекс відновлювального лікування хворих на ХОЗЛ на етапі стаціонарного та амбулаторного лікування.
ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ Й СКОРОТЛИВА ФУНКЦІЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ КАРДІОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ: КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ
Винниченко Л.Б., Безсмертна Р.В., Гаврилюк А.М.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології,
КЗСМКЛ№1
Мета: Дати клініко-епідеміологічну характеристику госпіталізованим кардіологічним хворим з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) в залежності від скоротливої функції лівого шлуночка, виявити предиктори зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ).
Методи дослідження: Обстежено 49 хворих з ХСН на фоні ішемічної хвороби серця (ІХС), що поступили протягом місяця в терапевтичне відділення КЗСМКЛ№1 (середній вік 67,6±9,9р, 20 чоловіків та 29 жінок). Після проведення ЕхоКС дослідження пацієнти були розділені на дві групи в залежності від показника ФВЛШ: першу групу склали хворі з ФВЛШ≥50% (збереженою систолічною функцією), другу групу - з ФВЛШ<50% (систолічною дисфункцією).
Результати: За результатами дослідження 16 (33%) пацієнтів мали знижену та 33 (67%) – збережену ФВЛШ. Порівняльні групи були співставні за віком та статтю. У пацієнтів обох груп однаково часто спостерігались артеріальна гіпертензія й стенокардія, цукровий діабет, фібриляція передсердь, набуті вади серця. Серед пацієнтів з систолічною дисфункцією значно частіше спостерігався в анамнезі інфаркт міокарду (75% проти 15%, р<0,001). Частота клінічних симптомів між групами відрізнялась за рахунок більш частої регістрації у хворих із систолічною дисфункцією набряку легень (19% проти 0%, р<0,05), нападів серцевої астми в нічний час (63% проти 6%, р<0,05), положення ортопноє при поступленні в стаціонар (56% проти 0%, р<0,001), застійних хрипів в легенях (56% проти 9%, р<0,001), периферійних набряків (44% проти 15%, р<0,05). У хворих зі збереженою ФВЛШ спостерігались більш високі цифри систолічного (150 проти 119 мм.рт.ст., р<0,001) та діастолічного (88% проти 76%, р<0,001) артеріального тиску. Порівняння лабораторних показників показало, що в групі хворих зі зниженою ФВЛШ спостерігались більш високі рівні сечовини (9,8 проти 6,0 ммоль/л р<0,05) та креатиніну сироватки крові (122,8 проти 88,6 мкмоль/л р=0,005). Виявлені зворотні кореляції ФВЛШ з вмістом сечовини (r=0,41, р<0,05) та креатиніну сироватки крові (r=0,35, р=0,01). За даними рентгенографії в групі хворих з систолічною дисфункцією частіше спостерігались кардіомегалія (59% проти 6%, р<0,001) й застійні ознаки в легенях (31% проти 0%, р=0,002). Дані ЕхоКС в цій же групі показали більш частіші випадки локального порушення скоротливості міокарду (81% проти 15%, р<0,001), більш високий індекс маси міокарду ЛШ (149 г/ м2 проти 119 г/ м2, р=0,001).
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ ПІД ВПЛИВОМ АЗОМЕКСУ ТА ОРИГІНАЛЬНОГО АМЛОДИПІНУ
Винниченко Л.Б., Головко Т.М., студ. 6-го курсу
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Найважливішою проблемою в кардіології є артеріальна гіпертензія (АГ), яка вражає більше 1/3 дорослого населення. Ефективна антигіпертензивна терапія призводить до зниження ризику інсульту на 35-50%, інфаркту міокарда на 16-25% та СН більш ніж на 50%. Серед антигіпертензивних препаратів І ряду, рекомендованих Європейським товариством кардіологів, антагоністи кальцію (АК), посідають важливе місце, що зумовлено їх високою клінічною ефективністю, відсутністю окремих побічних ефектів, які обмежують використання інших груп препаратів. Дані багатоцентрових досліджень вказують на особливу ефективність АК з групи дигідропіридинових похідних для зменшення ризику інсультів. Серед останніх слід виділити амлодипін. В практичній діяльності найчастіше побічною дією амлодипіну є периферійні набряки (у 8% хворих за даними літератури). Саме ця проблема є основною причиною припинення прийому препарату пацієнтами. Вирішенням цієї проблеми стало застосування лівообертаючого ізомеру S-амлодипіну.
Мета: Порівняти ефективність та переносимість S-амлодипіну (Азомекс, «Актавіс») і суміші його ліво- і правообертаючих ізомерів – оригінального препарату амлодипіну у лікуванні хворих на есенціальну гіпертензію.
Матеріали та методи дослідження: Під наглядом перебувало 76 пацієнтів з клінічно верифікованою АГ ІІ стадії (гіпертрофія міокарда лівого шлуночка за даними ЕхоКГ, ІІ та ІІІ ступеня згідно з класифікацією та наказом №436 МОЗ України від 03.07.2006 р., з них жінок було 51 (67%), чоловіків – 25 (33%) віком від 42 до 69 років (у середньому 60,1± 5,2 роки). В якості базової всі хворі отримували стандартну терапію еналаприлом 20 мг на добу, симвастатіном 20 мг на добу і ацетилсаліциловою кислотою 100мг на добу. Хворим І групи (52 особи) додатково до стандартної терапії був призначений S-амлодипіну (Азомекс, «Актавіс») у дозі 5 мг щоденно, хворим ІІ групи (24 особи) - 10 мг оригінального препарату амлодипіну. Групи хворих були співставними за віком та статтю, а також рівнем офісного систолічного та діастолічного АТ.
Результати дослідження: На початку дослідження показники офісного САТ у пацієнтів основної та контрольної групи не мали статистично значущих відмінностей і становили в І групі 168,2±8,7 мм рт. ст., у ІІ – 171,4±9,1 мм рт. ст. (p>0,05). Частота САТ вища за 160 мм рт. ст. була у 78,8% та 79,2% відповідно (p>0,05). Вже через 2 тижні САТ у всіх хворих обох груп не перевищував 140 мм рт.ст. і становив у середньому 132,2±3,8 в І та 131,4±3,3 у ІІ групі (p>0,05). Частота серцевих скорочень у І групі на час включення в дослідження була 68,0±3,1 удару за хвилину, у ІІ – 72,3±2,8 удару за хвилину і суттєво не змінювалася протягом усього періоду спостереження (p>0,05). На тлі лікування обома препаратами амлодипіну відмічалися позитивні зміни показників АТ. Середній САТ знизився на 14,9% (р<0,05) під час лікування S-амлодипіном та на 15,8% (р<0,05) – оригінальним препаратом амлодипіну.
Висновки: За даними показників офісного АТ у хворих з есенціальною АГ ІІ-ІІІ ступеня антигіпертензивна ефективність S-амлодипіну (Азомекс) у добовій дозі 5 мг не відрізняється від такої оригінального амлодипіну в дозі 10 мг. При додаванні до еналаприлу в дозі 20 мг на добу цільовий АТ був досягнутий відповідно в 59,6 та 62,5% хворих. На тлі терапії S-амлодипіном частота периферійних набряків менша, ніж при застосуванні рацемічного амлодипіну в дозі 10 мг