Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ПРЕИМУЩЕСТВА ПОЭТАПНОЙ СКЛЕРОТЕРАПИИ ПРОСТЫХ КИСТ ПОЧЕК
Волкогон А.Д.; Брезме О.А., студ. 4-го курса
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Простая киста почки – это тонкостенное образование, заполненное жидкостью. Размеры кисты могут достигать 15-20 см (при таких размерах объём содержимого составляет до 1500-4000 мл). Средний диаметр составляет 3-4 см. Количество их в одной почке может быть от одной (единичные кисты) до нескольких (множественные кисты).
Если размеры кисты не превышают 5-6 см, то они, как правило, не вызывают никаких болезненных ощущений и лишь в некоторых случаях такие кисты могут быть причиной повышенного артериального давления.
Необходимость в удалении кисты возникает в следующих случаях:
- если киста причиняет болезненные ощущения;
- если киста сдавливает почку или соседние органы, нарушая их нормальное функционирование;
- если киста вызывает повышение артериального давления;
- если имеются подозрения на раковые изменения в кисте.
На настоящий момент не существует консервативных методов лечения кист и до определенного времени единственным методом их лечения являлась открытая операция, которая заключалась в иссечении кисты через люмботомический доступ.
На настоящий момент 98 % кист почек, которые нуждаются в оперативном лечении, удаляются путем перкутанной пункции с последующей склерозирующей терапией.
Без наркоза, под местным обезболиванием, используя УЗ-аппарат и пункционную насадку, производится введение в полость кисты специального тонкого катетера типа pig tail, через которую удаляется содержимое кисты. Проводят Rö-контроль и цитологическое исследование жидкости из полости кисты. Затем в течение нескольких дней проводят курс склерозирующей терапии.
Данная методика доказала свою практичность, безопасность и эффективность.
ВДОСКОНАЛЕННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ
КАТЕТЕР-АСОЦІЙОВАНОЇ ІНФЕКЦІЇ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ
Сікора В.В.; Дубовик Є.І., студ. 4-го курсу
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Катетер-асоційована інфекція в усьому світі є однією з актуальних проблем медицини. До сьогоднішнього часу лікування катетер-асоційованої інфекції є недостатньо ефективним.
Метою нашого дослідження стало вивчення частоти катетер-асоційованого інфікування сечових шляхів у сучасних умовах та підвищення ефективності лікування таких хворих.
Матеріали і методи. Дослідження частоти розвитку катетер-асоційованого інфікування сечових шляхів проведене у 220 хворих. Застосування вдосконаленого лікування проведено у 42 пацієнтів.
Результати та їх обговорення. Виявлено, що у 63 хворих, у яких були встановлені уретральні катетери на термін від 4 до 5 днів до госпіталізації в урологічне відділення, у 44 (66,6%) розвинулось катетер-асоційоване інфікування уретри та сечового міхура. Розвиток нозокоміального катетер-асоційованого інфікування після планових оперативних втручань на сечовому міхурові та передміхуровій залозі та перебування катетера в уретрі терміном від 4 до 5 днів було виявлено у 21 з 158 хворих (14,3%). Традиційне антибактеріальне лікування цих пацієнтів було недостатньо ефективним. Нами вдосконалено спосіб антибактеріальної терапії шляхом пролонгування контакту цефалоспоринового препарату Цефтум в комбінації з Аміцилом з бактеріальною мікрофлорою в місцях катетер-асоційованого інфекційного запалення, що дозволило значно підвищити ефективність лікування.
Висновки. Катетер-асоційоване інфікування при перебування уретрального катетера від 4 до 5 днів залишається високим як при катетеризації в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах після планових оперативних втручань. Вдосконалений спосіб антибактеріальної терапії дозволяє суттєво підвищити ефективність лікування.
ЦИСТОСКОПИЯ, КАК ОДИН С ОСНОВНЫХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ
ОПУХОЛЕЙ МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ
Сикора В.В; Волохова Т.Ю., студ. 6-го курса
СумГУ, кафедра ортопедии, травматологии и неотложных состояний
Опухоли мочевого пузыря могут быть доброкачественными (папилломы) и злокачественными (папиллярный и инфильтрирующий рак). Надо сказать, что доброкачественные новообразования мочевого пузыря встречаются относительно редко – не более 10%. Злокачественное поражение мочевого пузыря – довольно часто встречающаяся онкоурологическая проблема. У мужчин опухоли мочевого пузыря выявляются в 4 раза чаще, чем у женщин. Опухоли мочевого пузыря составляют 1,5-3% от общего числа злокачественных опухолей и 30-50% от количества опухолей мочеполовых органов. Наиболее часто опухоли мочевого пузыря встречаются в возрасте 40-60 лет.
Основным методом диагностики опухолей мочевого пузыря, в том числе и рака, является цистоскопия. Цистоскопия (от греч. сystis – «мочевой пузырь») – медицинский метод исследования, вид эндоскопии. Цистоскопия производится для осмотра внутренней стенки мочевого пузыря.
Под нашим наблюдением находилось 62 пациента, возрастом от 40 до 65 лет, из них 38 мужчин (61%) и 24 женщины (39%), с подозрением на опухоль мочевого пузыря. Наряду с УЗИ и экскреторной рентгенографией была выполнена цистоскопия. У 4-х пациентов (2,5%) был диагностирован рак мочевого пузыря, у 58 пациентов (97,5%) – доброкачественные опухоли.
Таким образом, использования цистоскопии является одним с наиболее эффективных методов в диагностике опухолей мочевого пузыря.
УРАЖЕННЯ ОЧЕЙ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ
Лєкішвілі С.Е.; Брезме О.А., Коваленко Є.Л., студ. 4-го курсу
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Мета: Вивчити ураження очей у ВІЛ-інфікованих хворих. Виявити закономірності взаємозв`язку між ступенем ураження органа зору та вірусним навантаженням та рівнем клітин СD4.
Матеріали та методи: під наглядом перебувало 370 ВІЛ-інфікованих пацієнтів (310 чоловіків і 60 жінок) віком від 5 років до 61 року, більшість (196) становили особи віком 20-45 років. Офтальмологічне обстеження включало визначення гостроти зору за звичайною методикою, біомікроскопію, непряму офтальмоскопію. У клінічних дослідженнях застосовували загальноприйняті методики. Крім цього, усім пацієнтам проводили дослідження імунного статусу (диференційований підрахунок субпопуляцій лімфоцитів, визначення абсолютної та відносної кількості СD4-клітин.). Для виявлення можливих джерел патологічних змін очей виконаний комплекс лабораторних досліджень – визначення імуноглобулінів класу М і G до ЦМВ. Проводили також виявлення генома ЦМВ методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). При цьому дослідженні визначався десятковий логарифм кількості копій вірусного генома в 100 000 лейкоцитах периферичної крові (так оцінка 4+ відповідала 10 000 молекул ДНК ЦМВ і т. д.).
Результати: найбільш поширеною офтальмоскопічною знахідкою у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з'явилася ВІЛ-мікроангіопатія. У більшості випадків відзначені ватоподібні вогнища – типові фокуси білого кольору у внутрішніх шарах сітківки, які проникають в склоподібне тіло. Іноді вони супроводжувалися геморагічними проявами. Найчастіше зустрічалися невеликі геморагії по периферії вогнища, що локалізуються між шаром нервових волокон і внутрішньою пограничною мембраною. Дрібні точкові і смугасті геморагії зазвичай виявлялися в зонах ззовні не зміненої сітківки, переважно в параекваторіальних відділах. До змін, що рідко виявляються можна віднести ретинальні мікроаневризм, виявлені у 2 пацієнтів. Описані зміни не мали візуальних відмінностей від змін при непроліферативних формах діабетичної ретинопатії. але геморагії і мікроаневризми були не настільки численними. Слід зазначити, що серед обстежених пацієнтів не було ні одного з системною патологією (крім ВІЛ), наявністю якої могла б бути обумовлена ретинальна мікроангіопатія. Після зникнення ватоподібних вогнищ у цій зоні не було ознак хоріоретинальної атрофії і проліферації пігментного епітелію, зорові функції також не страждали. Мікроваскулярні зміни в переважній більшості випадків виявлялися у пацієнтів з прогресуючими порушеннями імунітету - низьким рівнем СD4-кклітин (у 74% хворих менше 100 в 1 мм3), що клінічно звичайно супроводжувалося розвитком численних вторинних інфекційних ускладнень. Значний інтерес являло визначення прогнозу при виявленні ватоподібних вогнищ, а також зв'язки між ВІЛ-мікроангіопатіями та іншими патологічними змінами ока, в першу чергу ЦМВР.
Висновки: ВІЛ-ангіопатія значно частіше зустрічається у пацієнтів з активацією ЦМВ, підтвердженої виявленням IgM і високим рівнем показників ПЛР (більше 4 +). Це узгоджується з даними зарубіжних дослідників, які знайшли ДНК ЦМВ у зонах змін (у зовнішньо не зміненої сітківці ДНК не виявлено). З огляду на це, можна вважати ватоподібні вогнища передвісником маніфестації ЦМВ-інфекції (це може бути ретиніт або серйозні екстраокулярні форми цієї інфекції) і проводити превентивну хіміотерапію, не чекаючи розвитку цих ускладнень.
ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ КЛЮЧИЦІ
НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Малетин А.В., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – к.мед.н., доц. В.Д. Щищук
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Переломи ключиці залишаються актуальною проблемою сучасної травматології, оскільки є одним з найпоширеніших пошкоджень кісток верхнього плечового поясу і суттєво впливають на формування показників непрацездатності. За даними різних авторів, переломи ключиці становлять близько 2,6-10,5% від усіх переломів кісток скелету, у тому числі до 44% переломів кісток плечового поясу.
Нами було простежено результати лікування 264 пацієнтів з переломами ключиці, що знаходилися на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному лікуванні у КУ СМКЛ №1 в період з 2006 по 2010 рік. Проаналізовані історії хвороби, амбулаторні картки, дані динамічного рентгенологічного обстеження.
Серед пацієнтів з переломами ключиці переважали представники чоловічої статі – 177 (67%), жінки – 87 (33%) від загальної кількості хворих. Встановлено, що більшість пацієнтів – 167 (63%) були прооперовані, решта лікувалася консервативно. З методів оперативних втручань найчастіше застосовувався інтрамедулярний остеосинтез (77, 8%), накістковий остеосинтез (18 %), позавогнищевий остеосинтез (4,2%).
Простежені найближчі та віддалені результати лікування цієї категорії пацієнтів. Встановлено, що у 96% випадків були отримані добрі та задовільні результати. У 4% випадків були зафіксовані ускладнення, пов’язані з інфікуванням, нестабільністю металоконструкцій та формуванням псевдоартрозів.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТА «ЛАНОТАН» В ЛЕЧЕНИИ ОТКРЫТОУГОЛЬНОЙ ГЛАУКОМЫ
Лекишвили С.Э.; Алхедр Х., студ. 5-го курса
СумГУ, кафедра ортопедии, травматологии и неотложных состояний
Глаукома – одно из самых распространенных глазных заболеваний, ведущих к слепоте. Около 60 млн. человек в мире страдают глаукомой.
Первичная открытоугольная глаукома (ПОУГ) – одна из главных причин слабовидения и слепоты среди населения. Ее распространенность увеличивается с возрастом. Так, в 40-45 лет ПОУГ страдает 0,1% населения, в 50-60 лет – 1,5-2%, в 75 лет и старше – около 10%. Это указывает на важную роль инволюционных процессов в возникновении и развитии заболевания.
Длительное повышенное внутриглазное давление отрицательно сказывается на кровоснабжении, нарушаются процессы метаболизма в волокнах зрительного нерва, что постепенно приводит к его атрофии. Это проявляется, как правило, через несколько лет и выражается в изменении поля зрения.
Ведущая роль в лечении глаукомы принадлежит снижению ВГД до толерантного уровня. Поскольку определение толерантного давления связано с определенными трудностями, то используют более простое понятие давление цели. В начальной стадии глаукомы верхний уровень истинного ВГД не должен превышать 18 мм рт.ст, в далеко зашедшей стадии 15-16 мм рт.ст.
Лечение начинают с назначения одного гипотензивного лекарственного средства. Более двух препаратов одновременно используют временно до операции или постоянно в тех случаях, когда выполнение операции связано с большим риском, а также при отказе больного от оперативного вмешательства.
В настоящее время в практику медикаментозного лечения глаукомы стал рекомендоваться препарат Ланотан фирмы "Фармак" Украина. новый препарат, действие которого связывают с необычным новоявленным воздействием на усиление оттока влаги по увеосклеральному пути. Препарат носит название латанопрост (Ланотан) аналог простагландина F2a, является селективным агонистом рецептора простаноида FР, который снижает внутриглазное давление путем увеличения оттока водянистой влаги. Снижение внутриглазного давления начинается приблизительно через 3-4 ч после введения препарата, а максимальный эффект отмечается через 8-12 ч. Гипотензивное действие продолжается около 24 ч.
Цель исследования: изучение эффективности применения препарата Ланотан в лечении открытоугольной глаукомы.
Материал и методы исследования.
Нами проведено обследование 45 больных с первичной открытоугольной глаукомой (73 глаз). До назначения ланотана больным проводили медикаментозную гипотензивную терапию: неселективным бета- блокатором (тимолол)-на 37(50,7%) глазах, комбинированное применение холиномиметика (пилокарпин) и бета-блокатора (тимолол)- на 12(16,5%) глазах, кардиоселективный бета-1-адренергический антагонист (бетоптик)- на 2(2,7%) глазах, комбинированное применение простагландинов (траватан) и бета-блокатора-на 22(30,1%)глазах. Всем больным бета-блокатор был заменен на Ланотан (латанапрост). Пациентам до и после назначения ланотана 0,05мг. Было проведено стандартное офтальмологическое обследование: визометрия, офтальмоскопия, периметрия, гониоскопия, тонометрия, тонография, а также HRT-ll.
Результаты и обсуждение.
И
сходный средний уровень тонометрического ВГД у всех больных глаукомой был равен 22,4 + 2,6 мм.рт.ст. После перехода бета-блокатора (тимолола) на ланотан офтальмотонус снизился на 2,6мм.рт.ст. При переходе с бетоптика на ланотан ВГД снизился на 4,2мм.рт.ст. Наблюдение в динамике показывает, что не смотря на нормальные цифры ВГД, имеется тенденция к повышению индекса интолерантности у пациентов применяющих бета-блокаторы.У пациентов которые получали в инстилляциях ланотан достоверно улучшался отток ВГЖ(<0.08).После применения 0,5% раствора тимолола малеата достоверно уменьшалась продукция ВГЖ. В течении года заметна тенденция прогрессирующего снижение МОЖ у пациентов применявших Ланотан.
У пациентов, применяющих Ланотан состояние полей зрения было стабильным. По данным HRT после перехода с бета-блокатора на Ланотан отмечалось положительная динамика.
За время наблюдения со стороны сердечно-сосудистой и респираторной систем жалоб не было. У 2-пациентов отмечалось сухость во рту, сонливость.
Выводы.
Ланотан обладает выраженным и стойким гипотензивным эффектом и нейропротекторным действием, вызывает минимум побочных эффектов и может назначаться пациентам, которые имеют противопоказания к применению бета-блокаторов. Ланотан может применятся как моно-, так и в комбинированной терапии. Имеет удобную схему применения – 1 раз в сутки и доступно для пациентов.
СОВРЕМЕННАЯ АНТИОКСИДАНТНАЯ ТЕРАПИЯ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ РЕТИНОПАТИИ
Лекишвили С.Э.; Потапова А.А., студ. 4-го курса
СумГУ, кафедра ортопедии, травматологии и неотложных состояний
Диабетическая ретинопатия (ДР) является самым грозным осложнением СД и самой частой причиной слепоты среди населения развитых стран. Слепота у больных СД наступает в 25 раз чаще, чем в общей популяции.
Инвалидность по зрению отмечается более чем у 10% больных СД. К моменту установления диагноза СД, около 5% пациентов имеют признаки ретинопатии, через 10 лет от начала заболевания патологические изменения глазного дна отмечаются у 40-50%, а на фоне 20-летней длительности диабета различные проявления ДР обнаруживаются у 90% пациентов.
Диабетическая ретинопатия приводит к снижению зрения, а нередко к полной слепоте. Для диабетической ретинопатиии характерно наличие микроаневризм, точечных кровоизлияний в сетчатку, отека сетчатки, твердых экссудатов, расширения и кровотечения из вен сетчатки, ангиоретинопатии, инфарктов в слое нервных волокон (мягких экссудатов), наличие бессосудистых участков, новообразованных сосудов, фиброваскулярной пролиферации (может вызвать отслойку сетчатки).
По современным представлениям, сахарный диабет приводит к истощению клеточной защитной антиоксидантной системы и увеличению в плазме, мембранах и клетках уровня свободных радикалов – к оксидантному стрессу. Развитие взгляда на данный феномен как на основную причину возникновения и прогрессирования осложнений сахарного диабета расширяет возможности их лечения препаратами, имеющими высокую антиоксидантную активность.
Таурин (taurine) является биологически активным веществом и впервые получен из бычьей желчи в 1827 году, от чего и получил свое название (taurus, лат. - бык ).
Некоторые относят Таурин к аминокислотом, другие причисляют таурин к витаминоподобным веществам.
Таурин способствует процессам роста, необходим для нормального развития нервной системы, сетчатки и мышц. Таурин важен для продуцирования желчи, необходимой для нормального пищеварения и жирового обмена, улучшает действие инсулина.
Цель исследования:
Цель исследования заключалась в оценке эффективности и переносимости препарата Кратал (Таурин) при диабетической ретинопатии у больных сахарным диабетом II типа.
Материал и методы исследования.
Нами проведено обследование 40 больных сахарным диабетом II типа (20 мужчин и 20 женщин) в возрасте от 39 до 75 лет. Длительность сахарного диабета составила от 1 года до 5 лет, длительность диабетической ретинопатии – от 1 года до 5 лет.
20 больных получали таблетированные формы сахароснижающих препаратов (диабетон, манинил, глюренорм), 20 больных – комбинированную терапию (инсулин и пероральные сахароснижающие препараты). В процессе лечения Краталом сахароснижающую терапию у больных не изменяли. В исследование не включали больных, получавших в течение предыдущих трех месяцев ангиопротекторы или антиоксиданты, а также лиц, злоупотребляющих алкоголем, и пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени и почек.
Больные получали Кратал внутрь по 1–2 таблетки 3 раза в сутки перед едой. Курс лечения составляет 3–4 нед.. Обследование больных проводили до начала терапии, на 10-й день и на 30-й день лечения Краталом. Оно включало визометрию, офтальмоскопию, ЭРГ, компьютерную периметрию, определение уровня малонового диальдегида сыворотки крови. Уровень гликозилированного гемоглобина определяли на аппарате «Диастат» фирмы «Bio-med». Интенсивность ПОЛ в сыворотке крови и мембранах эритроцитов определяли по уровню малонового диальдегида (МДА) на спектрофлуорометре «Hitachi 1000».
Статистическую обработку полученных данных проводили методами вариационной статистики с использованием критерия достоверности Стьюдента; для малых выборок – с помощью непараметрических методов.
Результаты и обсуждение.
Лечение Краталом не вызвало существенного изменения углеводного обмена. Так, до лечения средний уровень HbA1c составлял 8,56±0,18%, после лечения – 8,34±0,19%. Не выявлено также существенных изменений тощаковой и постпрандиальной гликемии. Достоверно снижались уровни холестерина (с 5,61±0,10 до 4,89±0,07 ммоль/л после лечения) и b-липопротеидов (с 5,65±0,16 до 5,35±0,10 ммоль/л). Уровень триглицеридов на фоне лечения не изменился (соответственно 2,24±0,10 и 2,00±0,05ммоль/л).
При исследовании состояния глазного дна на фоне лечения у больных с ДР наблюдалась положительная динамика в виде уменьшения отека сетчатки, частичного или полного рассасывания кровоизлияний по ходу сосудов или возле диска зрительного нерва. Компьютерная периметрия показала, что на фоне лечения происходило увеличение объема зрения (правый глаз до лечения – 74,9±2,43%, после лечения – 82,2±1,88%, p<0,05; левый глаз, соответственно, 75,12±2,56 и 81,90±1,87%, p<0,05) за счет уменьшения относительных и абсолютных скотом (правый глаз до лечения – 5,94±1,48, после лечения – 4,10±0,69; левый глаз, соответственно, 4,32±1,00 и 3,89±0,79, p<0,05).
Отечественные исследования подтвердили, что Кратал (таурин) обладает несомненным эффектом при сосудистых поражениях головного мозга. Вместе с тем в литературе практически нет работ по оценке влияния Кратала на диабетическую ретинопатию, хотя с учетом известных механизмов действия препарата сахарный диабет может быть основным показанием к его применению.
Проведенное исследование показало, что Кратал, уменьшая выраженность оксидантного стресса, улучшает микроциркуляцию и функциональное состояние сетчатки. В связи с практическим отсутствием противопоказаний, лекарственного взаимодействия и минимальной вероятностью возникновения побочных эффектов Кратал можно считать препаратом выбора при лечении диабетической ретинопатии.
Сучасні пОГЛЯДИ НА лікування післяпункційного синдрому
Березка М.О.; Бойко В.О., студ. 6-го курсу
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Післяпункційний синдром – симптомокомплекс головних і шийних болів, що іноді супроводжуються нудотою і гіпертермією, ускладнення, що зустрічається приблизно у 20% випадків поперекового проколу. В результаті виникає дефект твердої мозкової оболонки, через який ліквор проникає в епідуральний простір спинного мозку і відбувається зміщення і розширення внутрішньомозкових судин і дуральних синусів.
Мета. У ході наукової роботи зробити висновок про ефективність селективного інгібітора рецепторів 5-HT1 типу, 5-HT1D, 5-HT1B і 5-HT1F – суматриптану, як препарату вибору лікуванні післяпункційного синдрому.
На базі СЦМКЛ №1 проводили спостереження і аналіз лікування у двох групах осіб із післяпункційним синдромом на протязі трьох років. Перша група – контрольна, в якій були проведені стандартні методи лікування даного синдрому. Друга група – експериментальна, яка отримувала препарат суматриптан.
Суматриптан – препарат, що активує рецептори, у результаті чого звужуються судини системи сонних артерій (arteria basilaris, артерії мозкової оболонки), не впливаючи при цьому на мозковий кровообіг.
Результати. Перша група хворих мала динаміку, але мало місце недостатнє або ж зовсім неефективне лікування по методикам майже всіх практикуючих лікарів-анестезіологів. Друга група – в перші години лікування відчувала значне полегшення, що свідчить про ефективність препарату. Препарат приймається перорально, що значно полегшує маніпуляції і емоціональний стан хворого. За час нашого дослідження препарат не викликав жодного побічного ефекту.
Висновки. Таким чином, узагальнюючи результати проведеної роботи можна зробити наступні висновки:
- Обстеження пацієнтів із післяпункційним синдромом показало, що найбільш ефективні результати лікування отримані у другої групи пацієнтів, які отримували суматриптан.
- Даний препарат має патогенетичну ланку впливу щодо даного синдрому.
- Препарат приймається перорально, що значно полегшує маніпуляції і емоціональний стан хворого.
- За час нашого дослідження ми не виявили жодного побічного ефекту дії препарату.