Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТЯЖКОГО ГРИПУ В ЕПІДСЕЗОН 2009 – 2010 РОКІВ
Триус В.І., Пастушенко І.В., лікарі-інтерни
Науковий керівник - д.мед.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
Аналізуючи ситуацію, що склалась в Україні, щодо розповсюдження грипу А (H1N1) виникла необхідність детального вивчення та аналізу клініко-епідеміологічних даних з грипу.
Мета роботи – вивчити особливості перебігу та лікувальної тактики стосовно грипу А (H1N1) у відділенні інтенсивної терапії СОКІЛ.
Матеріали і методи. Проведено аналіз медичних карт хворих, госпіталізованих до СОКІЛ у період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р. За цей період у ВІТ знаходилося 77 хворих, з них із діагнозом грип 41 (52 %) чоловіків та 36 (48 %) жінки. Методом ПЛР грип А (H1N1) підтверджено 19 (25 %) особам, у 10 (13 %) хвороба закінчилася летально. Пацієнтів віком до 25 років було 14; 25 – 40 років – 49; старше 40 – 14. Переважали мешканці міста (79 %).
Показаннями до госпіталізаціі у ВІТ були: наростаюча дихальна недостатність, тяжкий інтоксикаційний синдром та наявність супутньої патології.
Результати роботи. Основними симптомами недуги на 1-4-у добу захворювання були: гарячка понад 38,5º C (92 %); задишка (77 %); головний біль (71 %); нежить (58 %); кашель (53 %); біль у м’язах (51 % ).
Основними факторами ризику летального вислідку були: пізня госпіталізація в середньому (5±0,98) доба від початку захворювання; супутня патологія - ожиріння (5 пацієнтів), цукровий діабет (2), хронічна патологія серцево–судинної системи (7) та низький рівень SpO2 на момент госпіталізації, що в середньому становила (75 % ± 1).
Терапію з використанням озельтамівіру отримували всі хворі з першої доби госпіталізації. З них у дозі 150 мг двічі на добу – 47 (61 %) хворих та 75 мг двічі на добу – 30 (39 %), у середньому хворі отримували препарат протягом (5±0,96) діб. Також при лікуванні тяжких хворих використовували оксигенотерапію 29 (39 %) хворим.
Із антибіотиків використовували: азитроміцин- 71 (92 %) пацієнти; флоксіум- 50 (65 %); цефтріаксон- 28 (36 %). Поєднане використання антибіотиків за схемою: фторхінолони-цефалоспорини-хінолони призначено 18 (20 %) пацієнтам, макроліди-цефалоспорини- 14 (15 %), макроліди-хінолони 10 (11 %).
Основним ускладненням були: двобічна субтотальна пневмонія – у 48 (62 %) осіб, правобічна - у 13 (17 %), лівобічна - у 7 (9 %). Причина летальних випадків: ТЕЛА - у 7 померлих; набряк мозку - у 7 ; гостра серцево–судинна недостатність і набряк легень - у 10.
Висновок. Більшу частку захворюваності на грип А (H1N1) з тяжким перебігом у період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р. становили люди молодого та працездатного віку. Факторами, що призвели до летальних наслідків, були пізня госпіталізація та низький рівень SpO2 на момент госпіталізації.
ПОШИРЕНІСТЬ ОПІСТОРХОЗУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ПРИКЛАДІ ШОСТКИНСЬКОГО РАЙОНУ
Шарій О.А., лікар-інтерн
Науковий керівник - д.мед.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією і курсом мікробіології, вірусології та імунології
На сьогоднішній день захворюваність на опісторхоз у Сумській області висока і має тенденцію до збільшення. Зокрема, Шосткинський район є одним з найбільших ендемічних регіонів Сумщини і України по реєстрації опісторхозу.
Мета роботи - виявлення основних симптомів і синдромів опісторхозу, залежності частоти випадків від умов проживання, віку та статі пацієнтів, визначення основних ускладнень.
Результати. З січня 2006 р. по грудень 2010 р. в інфекційне віддлення Шосткинської ЦРЛ було госпіталізовано 285 хворих з діагнозом опісторхоз. З них 117 (41,1 %) чоловіків та 168 (58,9 %) жінок. Середній вік хворих склав (44±1,16) року. Переважали хворі вікової групи 40-69 років (61,7 %). Кожний третій входив до групи 18-39 років (35,5%), 70 років і старше була незначна кількість осіб (2.9 %). Переважали мешканці міста - 230 (80,7 %) пацієнтів; мешканців села було 55 (19,3 %). Середній термін перебування хворих у стаціонарі склав (10±0.97) ліжко-днів.
Основними скаргами були: дискомфорт у правому підребер’ї (98,24 %) осіб, астено-вегетативний синдром (77,19 %), нудота (48,8 %), зниження апетиту (44,2 %). Значно рідше були гіркота у роті (20 %), здуття живота (3,2 %).
Переважав середньотяжкий перебіг захворювання (213 хворих, 74,73 %), легкий перебіг спостерігався у 73 (25,61 %). Серед клінічних симптомів виявляли біль у правому підребер’ї при пальпації (16,49 %). Збільшення розмірів печінки, підтверджене інструментільно, спостерігалось у 5 (2,1 %) хворих.
Найбільш вірогідним методом виявлення опісторхій є копроовоскопія. У 100 % при копроовоскопії були виявлені яйця опісторхісів, середня кількість яких у досліджуваному матеріалі склала (6±1) яєць.
Проявами опісторхозу при інструментальних дослідженнях були - холецистит (17 осіб, 5,96 %), жировий гепатоз (9; 3,15 %), гепатит (10; 3,5 %), жовчно-кам’яна хвороба (2; 0,7 %), гемангіома печінки (1; 0,35 %), дискінезія жовчновивідних шляхів по гіпомоторному типу (1; 0,35 %), гастрит (1; 0,35 %), гастродуоденіт (2; 0,7 %), поліп жовчного міхура (2; 0,7 %).
Таким чином, у структурі хворих на опісторхоз домінують мешканці міста віком 40-69 років. Основними причинами звернення в стаціонар є виявлення яєць опісторхісів при копроовоскопії під час проходження профоглядів або при обстеженні у інших відділеннях ЦРЛ.
АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ КЛАРИТРОМІЦИНУ В УМОВАХ IN VITRO ТА IN VIVO
Мельник В.П., Гончарова Г.В., Гутинська Л.В.
Київський медичний університет Української асоціації народної медицини,
кафедра інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології
Мета роботи: Дослідити можливу антимікобактеріальну активність кларитроміцину щодо лабораторного штаму мікобактерій туберкульозу H37RV в умовах in vitro та in vivo.
Об’єкт і методи дослідження: Об’єктом дослідження був препарат кларитроміцин в таблетках в дозі 500 мг – антибіотик широкого спектру дії групи макролідів та лабораторний штам МБТ H37RV. Використовували рідке синтетичне середовище Проскауера – Бека, до якого ex tempore додали (10 % об’ємних) нормальної конячої сироватки. Тест-штам МБТ H37RV – вирощений на даному середовищі у вигляді тонкої плівки для визначення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Використана кров із периферичної вени 5 здорових добровольців після перорального прийому ними 1 таблетки (500 мг) кларитроміцину для визначення мікобактеріостатичної активності крові (МБАК).
Результати дослідження: Згідно з поставленим завданням досліджено антимікобактеріальну активність кларитроміцину в умовах in vitro на лабораторному штамі H37RV за вище зазначеною методикою. В ході дослідження встановлено, що МІК препарату, яка затримує ріст плівки МБТ H37Rv є 1,5 мкг/мл. На рідкому поживному середовищі з концентрацією кларитроміцину від 0,7 до 0,07мкг/мл визначався ріст досліджуваного штаму плівки МБТ. Результати дослідів in vivo, проведені з метою визначення (МБАК) кларитроміцину у практично здорових добровольців, показали, що кров, взята через 2 години після перорального прийому кларитроміцину в дозі 500 мг, затримує ріст МБТ в розведенні 1 : 64, що перевищує в 64 рази МІК препарату. Через 4 годин після прийому кларитроміцину ріст плівки МБТ затримувався у розведенні 1: 32, що перевищує у 32 рази МІК кларитроміцину. Через 6 годин ріст МБТ затримує розведення 1: 16, що перевищує у 16 разів МІК кларитроміцину. Через 8 годин після прийому кларитроміцину ріст плівки МБТ затримувався у розведенні 1: 8, що перевищує у 8 разів МІК кларитроміцину. Через 10 години ріст МБТ затримує розведення 1: 4, що перевищує у 4 рази МІК кларитроміцину. Те ж саме розведення затримує ріст МБТ і через 12 годин після прийому кларитроміцину. Нарешті, через 18 і 24 години ріст МБТ затримує розведення 1: 2, що лише у 2 рази перевищує МІК кларитроміцину
Висновки: 1. Кларитроміцин в умовах in vitro виявляє антимікобактеріальну активність і має мінімальну інгібуючу концентрацію відносно міжнародного стандартного лабораторного штаму МБТ Н37RV на рівні 1,5 мкг/мл.
2. Пероральне застосування кларитроміцину у дозі 500 мг створює високу мікобактеріостатичну активність крові і тримається на протязі 12 годин.
РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ІНБУТОЛУ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ВВЕДЕННЯ ВІДНОСНО ШТАМІВ ТУБЕРКУЛЬОЗУ H37Rv В УМОВАХ
IN VITRO
Панасюк О.В., Панасюк В.О., Радиш Г.В.
Київський медичний університет Української асоціації народної медицини, кафедра інфекційних захворювань, фтизіатрії та пульмонології
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра фтизіатрії
Мета роботи. Вивчити можливу мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) інбутолу для внутрішньовенного введення щодо тест-штаму мікобактерій туберкульозу (МБТ) H37Rv в умовах in vitro.
Матеріали і методи дослідження. Матеріалами були препарат для внутрішньовенного введення, який являє собою флакон з прозорою, безбарвною рідиною в кількості 5 мл (з вмістом 100 мг активної речовини етамбутолу гідрохлориду в 1 мл розчину), тест-штам H37Rv та рідке живильне середовище Проскауера-Бека з додаванням ex tempore 10% об'єму нормальної конячої сироватки.
На поверхню ряду серійних розведень інбутолу в пробірках наносили шматочки заздалегідь вирощеної плівки штамів МБТ H37Rv. Пробірки тримали в термостаті (37єС) і через 10 днів, коли в контрольній пробірці без інбутолу плівка вкрила всю поверхню середовища, зробили облік досліду.
Результати дослідження. Встановлено, що затримка росту плівки відбулася в пробірках від 10,0 мкг/мл до 1,5 мкг/мл і не відбулася затримка в пробірках із концентрацією інбутолу від 0,6 мкг/мл до 0,15 мкг/мл.
Висновок. Мінімальна інгібуюча концентрація інбутолу для внутрішньовенного введення щодо штаму МБТ H37Rv в умовах in vitro становить 1,25 мкг/мл, що повністю співпадає з результатами дослідження МІК етамбутолу (чиста субстанція) за цією ж методикою.
ТОКСИЧНІ ГЕПАТИТИ В ПРАКТИЦІ ІНФЕКЦІОНІСТА
Митус Н.В., Чепілко К.І.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра інфекційних хвороб
Захворювання печінки переважають сьогодні над усіма захворюваннями органів травлення. Вони реєструються у третьої частини людей, вдвічі частіше у жінок. Враховуючи роль печінки в метаболізмі хімічних речовин, можна апріорі стверджувати, що не існує ксенобіотиків, котрі при певних умовах не викликали б її ураження. Багаточисельні відомості про можливу гепатотоксичну дію різних етіологічних чинників дозволяють зробити висновок, що токсичне ураження печінки – одна з важливих проблем гепатології.
Причиною токсичного гепатиту можуть бути найрізноманітніші агенти: продукти побутової хімії, пестициди, професійні шкідливості, лікарські препарати (ЛП) та інші. Фактори, що сприяють розвитку ТГ: похилий вік, жіноча стать, вживання алкоголю, вірусні ураження печінки, вагітність, дефіцит N-ацетилтрансферази тощо.
Медикаментозні ураження печінки частіше виникають при ентеральному застосуванні ЛП, що пов’язане з особливостями її кровопостачання та їх метаболізму. Спектр таких препаратів постійно збільшується і зараз їх нараховують 1121. Механізм ураження тканини печінки реалізується через пряму токсичну дію самих ЛП або їх метаболітів. Відповіддю печінки на токсичну дію ЛП можуть бути такі реакції: гострий некроз гепатоцитів, гострий чи хронічний гепатит, стеатоз, холестаз, гранулематоз, фіброз, судинні ураження, новоутворення тощо, що у своїй більшості обумовлюють розвиток синдрому жовтяниці та є причиною госпіталізації.
Сьогодні в практиці лікаря - інфекціоніста переважають поліетіологічні ураження печінки, про що свідчать і дані нашої клініки за минулий рік: вірусний гепатит (ВГ) діагностований у 298 (63,7%) хворих, мікст-гепатити у 22 (4,7%), токсичні гепатити (ТГ) – у 53 (11,3%), решту (20,3%) склали інші захворювання гепатобіліарної зони. Серед ТГ більшість була обумовлена дією алкоголю – 38 (71,7%), а у 15 (28,3%) хворих - медикаменти: антигіпертензивними, саліцилатами, відвар трави чистотілу. Варто пам`ятати, що поєднана патологія (ВГ+ТГ) характеризується більш тяжким клінічним перебігом, раннім виникненням ускладнень. вищим рівнем смертності, більш частим розвитком первинного раку печінки в порівнянні з ізольованим ураженням печінки вірусного чи алкогольного ґенезу.
Діагностика ТГ є серйозною проблемою, бо потребує врахування декількох критеріїв: хронології виникнення та регресу симптоматики після відміни дії токсичного фактору, можливий розвиток ускладнень та їх рецидивів після повторної дії етіологічного токсичного чинника, відсутність іншого можливого етіологічного фактору, результатів лабораторно-інструментальних досліджень. В своїй практиці з метою диференціальної діагностики синдрому жовтяниці ми використовували спектр печінкових ферментів, ІФА, ПЛР (маркери ВГ та пухлинних процесів), інструментальні методи дослідження (УЗД, КТ, лапароскопія з біопсією печінки та інші).
Отож, синдром жовтяниці шкіри та слизових оболонок є умовою, що потребує госпіталізації хворого для з`ясування її походження. Необхідність верифікації етіологічної причини ТГ потребує великого діапазону заходів, що базуються на взаємному виключенні низки чинників для жовтяниць різного походження. Тому, назріла необхідність створення алгоритму диференціальної діагностики ТГ для своєчасного попередження їх важкого перебігу, розвитку ускладнень та цирозу печінки. Досконале знання властивостей кожного токсичного чинника та умов, за яких проявляються його небажані ефекти, є найбільш вірним способом профілактики розвитку жовтяниці.
СЕКЦІЯ СІМЕЙНОЇ МЕДфИЦИНИ
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ PONDERAL INDEX ДЛЯ ОЦЕНКИ НЕСООТВЕТСТВИЯ МАССО-РОСТОВЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ НОВОРОЖДЕННЫХ
Попов С.В.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Многочисленные неблагоприятные факторы могут приводить к нарушениям внутриутробного развития плода. Итогом может быть рождение детей раньше срока, с разнообразной патологией, в том числе врожденными пороками, более частым развитием некоторых заболеваний. Это в дальнейшем связано с более значительной летальностью новорожденных данной группы. Кроме того, у таких детей отмечается ряд осложнений, отдаленных последствий, вероятность развития которых во многом может определяться дефицитом массы относительно гестационного возраста и роста. Целью исследования было изучение преимуществ Ponderal index для определения наличия гипотрофии сравнительно с обычным массо-ростовым индексом.
Всего было исследовано 56 детей, как с нормальной, так и массой тела менее 2500 грамм. Проводился расчет массо-ростового и индекса Ponderal у одних и тех же детей согласно стандартно предлагаемым методикам. Базовые показатели индексов одинаковы – масса и рост, однако при использовании Ponderal index значение роста возводиться в степень. После параллельного подсчета оценивалась соответствие наличия качественного признака гипотрофии – соответственно ниже 60 и 2,5 единиц.
Методом парной корреляции выявлена сильная позитивная и достоверная связь между полученными значениями массо-ростового (МРИ) и индекса Ponderal (PI) – 0,77 при p<0.001 в группе детей с малой массой тела. У новорожденных с массой более 2500 грамм связь оказалась меньшей и составила 0,51 единицу. Анализ соответствия наличия качественного признака «да» гипотрофии обоих индексов показал, что он в значительной степени определяется нахождением ребенка в той или иной группе. При массе тела менее 2500 грамм в 51% случаев отмечалось несоответствие – по данным МРИ имелась гипотрофия, по данным PI – нет. У 49% детей имелось совпадение вывода о наличии гипотрофии. У доношенных новорожденных частота низких значений исследуемых показателей была меньшей. В то же время была зафиксирована большая чувствительность Ponderal index для детей данной массы.
Таким образом, представление о равнозначных возможностях массо-ростового и Ponderal index в определении наличия гипотрофии является неверным. Первый сравнительно чаще дает позитивный результат для новорожденных с малой массой тела, второй показывает аналогичные данные для детей с весом более 2500 грамм.
ПРОФІЛАКТИКА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ У ЗАКЛАДАХ
ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
Поцелуєв В.І.
Сумська центральна районна лікарня
Одним із головних завдань сімейної медицини є профілактична спрямованість. За даними багатьох вітчизняних авторів протягом останніх років значно погіршився стан профілактичної роботи, зокрема, з питань серцево-судинної патології, і особливо гіпертонічної хвороби, яка була й залишається актуальною проблемою сьогодення.
За матеріалами спостережень, вибірок з карт амбулаторного хворого та їх експертної оцінки, які виконано в 2006-2007 р.р. у 4-х сільських районах Харківської і Сумської областей і даними моніторингу розвитку мережі закладів загальної практики - сімейної медицини (ЗПСМ) та їх діяльності, наведені результати використання в них профілактичних технологій гіпертонічної хвороби.
Таким чином, лише одна третина (34,6%) лікарів закладів ЗПСМ обізнані з технологіями первинної профілактики артеріальної гіпертензії, програмою та алгоритмом формування або корекції способу життя стосовно запобігання цього захворювання з урахуванням керованих і некерованих факторів ризику. Краще знають ці питання лікарі закладів ЗПСМ IV типу (відділення сімейної медицини в складі поліклінік ЦРЛ) - 42,2%, II (40,3%) і III (37,4%) типів, гірше - лікарі закладів ЗПСМ І типу (24,8%) та міських закладів ЗПСМ (26,9%). І тільки одна п'ята частина (20,7%) лікарів закладів ЗПСМ застосовують у своїй діяльності ці технології первинної профілактики артеріальної гіпертензії.
Сучасні технології вторинної профілактики артеріальної гіпертензії, що є власне загальновідомими та новими медикаментозними і не медикаментозними технологіями лікування з застосуванням антигіпертензивних препаратів тривалої дії, індивідуальних схем терапії, корекцією способу життя пацієнта та ін., знають більше ніж половина (53,5%) лікарів закладів ЗПСМ. Краще обізнані з цих питань лікарі закладів ЗПСМ IV (66,1%) і III (61,4%) типів і міських закладів ЗПСМ (54,8%), гірше - лікарі закладів ЗПСМ І (38,9%) й II (40,4%) типів. Разом з тим у 46,6% хворих на артеріальну гіпертензію призначення з вторинної профілактики не були виконані або виконані частково, що обумовлено причинами, пов'язаними з пацієнтом (його мотивація, ставлення до стану свого здоров'я, відсутність коштів), або з лікарем (недодержання режиму лікування, байдуже ставлення до організації та результатів лікування).
Отже, стан первинної і вторинної профілактики гіпертонічної хвороби свідчить про низку невідкладних завдань щодо покращення профілактичних технологій, особливо в підвищенні рівня знань лікарів закладів ЗПСМ з цих питань, відпрацювання нами програм формування здорового способу життя та лікувальних технологій, які є обов'язковою складовою частиною профілактики другого та третього рівнів.
ОСОБЕННОСТИ КОГНИТИВНЫХ ФУНКЦИЙ ДЕТЕЙ ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА, РОДИВШИХСЯ НЕДОНОШЕННЫМИ
Попов С.В.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Рождение ребенка раньше срока приводит к недостаточному уровню морфофункциональной зрелости, что сопровождается более высокой частотой возникновения разного рода заболеваний. Их вероятность может быть в 5-10 раз выше, чем у доношенных детей. Кроме более высокой заболеваемости и летальности у недоношенных отмечаются и отсроченные последствия рождения раньше срока. Они возникают в разное время, поступление ребенка в школу приводит к повышению уровня нагрузки, что может проявлять недостаточный уровень функционирования центральной нервной системы. Целью исследования было изучения особенностей когнитивных функций детей школьного возраста, родившихся недоношенными.
Было обследовано 56 детей в возрасте 11-12 лет, которые не имели заболеваний ЦНС на настоящий момент или в прошлом. В свою очередь они были разделены на две группы. В основную группу вошли дети, родившиеся недоношенными, в сроках “near preterm”, в контрольную вошли только доношенные дети. Тестированием определялись некоторые параметры внимания – безошибочность, индекс безошибочности, уровень работоспособности.
В результате было выявлено, что между основной и контрольной группами имелись достоверные различия в получении качественных оценок «Отлично». Это касалось параметров безошибочности, работоспособности. Индекс безошибочности был более жестким показателем, который показывал достоверные отличия преимущественно в качественной оценке «Неудовлетворительно». Последняя наиболее часто выявлялась у детей, рожденных ранее срока. Оценки «Хорошо» безошибочности и работоспособности чаще встречались у детей основной группы.
Таким образом, у недоношенных отмечались нарушения функции внимания, которые проявлялись преимущественно в школьном возрасте и могли влиять на уровень успеваемости. Важным моментом является выявление нарушений когнитивных функций у детей, рожденных в “near preterm” – сроках, поскольку этот контингент обычно считается относительно здоровым.
ВЛИЯНИЕ НИЗКОЙ МАССЫ ТЕЛА ПРИ РОЖДЕНИИ НА СОСТОЯНИЕ ФУНКЦИИ ВНИМАНИЯ ДЕТЕЙ, РОЖДЕННЫХ С ГИПОТРОФИЕЙ
Попов С.В.
СумДУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Патология периода новорожденности оказывает значительное влияние на дальнейший рост и развитие ребенка. Особое значение имеет рождение раньше срока и, особенно, с несоответствующей массой тела гестационному возрасту и/или росту. Заболеваемость и летальность таких детей в несколько раз выше сравнительно с недоношенными. Имеются отдаленные последствия, которые связаны, прежде всего, с нарушениями в ментальной сфере. Целью работы было изучение состояния внимания с помощью теста Bourdon у детей школьного возраста, рожденных недоношенными и дефицитом массы относительно роста.
Всего было обследовано 56 детей в возрасте 10-12 лет, рожденных раньше срока. Изучение анамнестических данных показывало, что они не имели заболеваний ЦНС на настоящий момент времени или в прошлом. Наличие гипотрофии определялось с помощью Ponderal index. Для выявления соотношений показателей внимания в парах сравнения с наличием гипотрофии использовалось соотношение Оддса с расчетом доверительных интервалов, ошибки. Достоверность результатов оценивалась с помощью критерия Фишера.
Полученные данные показывали негативную взаимосвязь рождения с гипотрофией и оценок работоспособности «Хорошо – Отлично» и, особенно «Отлично». Другой критерий – безошибочность – имел несколько меньшую негативную связь, в первую очередь для качественного критерия «Отлично». Оценки «Хорошо – Отлично» той же категории не имели взаимосвязи с наличием гипотрофии. В то же время для индекса безошибочности определялось позитивное взаимоотношение с низкими значениями Ponderal index.
Таким образом, рождение ребенка в условиях гипотрофии имело негативное влияние на состояние внимания, причем, в большей степени, на уровень отличных оценок по работоспособности. В то же время, степень этого влияния была ниже, чем такая же со стороны рождения раньше срока.