Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
АНАЛІЗ РОБОТИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПО НАДАННЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС
ЗА 2010 РІК.
Кириченко Н.М., Вітюк Т.М.*
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
* КЗ СОР «СОСДРЗН»
Було встановлено, що в осіб, які зазнали впливу малих доз радіаційного опромінення, розвивається синдром дисрегуляції, що характеризується первинним формуванням функціональних відхилень на рівні багатьох фізіологічних систем організму, розвитком донозологічних станів з переходом в подальшому до конкретної клінічної патології. У постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС спостерігається не тільки зростання рівню захворюваності, але відмічається більш тяжкий перебіг хвороб з формуванням синдрому взаємного обтяження.
Станом на 01.01.20011 року на обліку лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я в Сумській області знаходиться 14984 постраждалих внаслідок Чорнобильскої катастрофи, з яких 49,7% - ліквідатори; 18,6% - діти, що народилися від опромінених батьків І-ІІІ категорії. За 2010 р. профілактично оглянуті 99,5% постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, що на рівні минулого року, з них 99,4% - дорослих, 100,0% - дітей. З числа оглянутих визнано здоровими 4,6% дорослих, що не відризняється від показника 2009 р. та є вищим на 9,3% ніж по Україні. Серед дітей визнано здоровими 22,4%, що є на рівні минулого року, та нижчим на 12,0% ніж в Україні.
За 2010 р. амбулаторно оздоровлено 99,9% дорослих та 98,4% дітей, що на 9,6% і на 7,9% відповідно більше, ніж по Україні. Стаціонарне лікування отримали 47,1% дорослих, що на 2,7% більше ніж в 2009 р.
Загальна захворюваність серед дорослого населення постраждалих області 40834,09 на 10 тис. нас. (40776,28 на 10 тис. нас. в 2009р.), тобто на рівні минулого року, але перевищує поширеність захворювань серед населення загальної популяції області та серед постраждалих України в 1,7 рази.
В 2010 р. вперше визнано інвалідами 78 чоловік, що на 6,0% менше ніж в минулому році. Серед осіб визнаних інвалідами 93,6% - ліквідатори, 61,5% мають ІІІ групу інвалідності. В структурі інвалідізуючої патології перше місце займають хвороби нервової системи (38,5%), друге – хвороби системи кровообігу (34,6%), третє – онкологічні захворювання (22,0%).
За минулий рік померло 214 чоловіка – 175,51 на 10 тис. нас., що на 2,1 на 10 тис. нас. менше ніж торік і на 39,19 на 10 тис. нас. нижче ніж в Україні. В структурі смертності переважають хвороби кровообігу (55,1%), злоякісні захворювання (21,5%), травми (10,3%), хвороби органів травлення (4,2%).
Таким чином, спостерігається зростання захворюваності серед постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Аналіз результатів цільової диспансеризації демонструє погіршення стану здоров’я цієї категорії хворих. Отже постраждалі області потребують реабілітаційних заходів з метою забезпечення належного рівня медичного обслуговування згідно затверджених протоколів.
ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ДІАСТОЛІЧНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ПІД ВПЛИВОМ МЕКСИКОРУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ
Кириченко Н.М.; Ігнатенко Н.А., Гученко І.П., студ. 2-го курсу
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики
В умовах збільшеного гемодинамічного навантаження при гіпертонічній хворобі (ГХ) відбувається ремоделювання серця, початком якого є діастолічна дисфункція лівого шлуночка (ДФЛШ). Результатом декомпенсації міокарду стає виникнення хронічної серцевої недостатності, що суттєво впливає на тривалість і якість життя хворих на ГХ.
Мета дослідження: вивчити вплив на ДФЛШ цитопротектору Мексикору у хворих на ГХ.
Матеріали і методи: хворі на ГХ ІІ стадії, 2 ступеню, 2 і 3 ступеню ризику були поділені на дві групи: І група (n=23) пацієнти, що в якості антигіпертензивної терапії приймали інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту в поєднанні з тіазидовим діуретиком або індапамідом і ІІ група (n=19) хворі, що у комплексі з вище зазначеним лікуванням отримували Мексикор по 0,1 г три рази на день впродовж 2 місяців. Мексикор має антиоксидантну дію за рахунок зменшення вільно радикальної деградації ендо- та екзогенного оксиду азоту, що зменшує наслідки окислювального стресу та сприяє переходу гібернуючого міокарду в активний стан.
Доплерехокардіографію проводили на апараті Хаrio SSA-660 (“Toshiba”, Японія, 2008) датчиком 2,5 МГц за стандартною методикою на початку терапії, через 2 місяці від початку лікування та через 2 місяці по закінченню прийому Мексикору. Визначали наступні показники ДФ ЛШ: час ізоволюмічного розслаблення (IVRT), пікові швидкості трансмітрального потоку (VE i VA) та їх співвідношення (Е/А), кінцевий діастолічний тиск (КДТ). Хворі були репрезентативні за віком, статтю, тривалістю захворювання. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб.
Результати: показники ДФ ЛШ на початку лікування: відмічалося збільшення IVRT до (0,104±0,005) с у І і до (0,105±0,0048) с у ІІ групах у порівнянні з показником здорових, зменшення співвідношення Е/А зареєстровано у хворих обох груп до (0,86±0,35) та до (1,87±0,38), відповідно у І і ІІ, ніж у здорових, значення КДТ було підвищено до (24,8±1,27) мм рт.ст. у хворих І і до (25,2±1,30) мм рт. ст. у пацієнтів ІІ групи у порівнянні зі здоровими, що є наслідком гальмування релаксації ЛШ в діастолу.
Через 2 місяці від початку лікування показники ДФ ЛШ у хворих І групи покращилися, але вірогідно не відрізнялись від таких до лікування. У пацієнтів ІІ групи IVRT зменшилось на 20,4% (до 0,084±0,004 с) (р<0,05), спостерігалось вірогідне зниження піку VA на 8,6%, збільшення піку VE на 9,6%, співвідношення Е/А – 20,5%, КДТ знизився на 31,8% (до 17,29±0,84 мм рт. ст.) (р<0,05) у порівнянні з відповідними показниками І групи.
Після відміни Мексикору на фоні прийому традиційної терапії IVRT, значення піків Е і А, співвідношення Е/А зберігалося на досягнутому рівні, тоді як у хворих І групи за період спостереження вірогідних змін показників ДФ ЛШ не спостерігалося. Досягненні на 2 місяці лікування розбіжності між досліджуваними показниками у хворих І і ІІ груп зберігалися і на 4 місяці від початку лікування.
Висновки: включення до комплексного лікування ГХ цитопротектору Мексикору призводить до більш вираженої позитивної динаміки показників діастолічної дисфункції ЛШ.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ТІВОРТІНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ
Орловський В.Ф., Кириченко Н.М.
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики
Основу патогенезу хронічного панкреатиту (ХП) складають дві концепції: ураження протоків підшлункової залози (ПЗ), викликане запальною реакцією з приєднанням аутоімунного компоненту та пошкодження ацинарних клітин, що супроводжується секвестрацією скупчення запальних елементів (нейтрофілів, мононуклеарів) і персистенцією хронічного запалення. Глутамін, що утворюється з аргініну, є умовно незамінною амінокислотою і знижує продукцію прозапальних цитокінів, має позитивну трофічну дію на тканини ПЗ.
Мета роботи: дослідити ефективність Тівортіну, діючою речовиною якого є аргінін, у комплексному лікуванні хворих на ХП.
Методи дослідження: діагноз ХП був верифікований клінічно, лабораторно (за даними біохімічних, копрологічних досліджень) та інструментально (УЗД і КТ). Досліджувані хворі в залежності від призначеного лікування були поділені на групи: І - (n=22) пацієнти, що отримували базову терапію (антибіотики, спазмолітики, ферменти, блокатори протонної помпи, цитопротектори); ІІ - (n=19), яким в комплекс з вище зазначеним лікуванням, був включений Тівортін 100 мл в/в крапельно – 10 інфузій. Хворі були порівнянні за віком, статтю та давністю захворювання.
Результати: інтенсивність больового синдрому у хворих І групи зменшилась на 3-5 день, а у пацієнтів ІІ групи – на 2-4 день від початку лікування. Повністю цей синдром зник на 6-10 день у досліджуваних обох груп. Диспепсичні явища у вигляді відчуття гіркоти в роті, нудоти, відрижки спостерігались в однаковій мірі на початку терапії в обох групах і у процесі лікування зникли з однаковою швидкістю. Печія у хворих ІІ групи була ліквідована за перший тиждень, а у хворих І групи зникала на другому тижні лікування.
При УЗД на початку лікування у 54% хворих виявлені ознаки ХП: збільшення головки ПЗ і підвищення ехогенності – у 42%, нерівність контурів – у 35%, розширення Вірсунгового протоку – у 23%. При динамічному УЗД по закінченню лікування хворі ІІ групи на 3,8% частіше мали цілком нормальні розміри ПЗ та на 5,7% частіше спостерігалось зменшення її розмірів.
Висновки: отримані дані свідчать, що включення тівортіну до комплексного лікування хворих на ХП призводить до більш вираженої позитивної динаміки клінічних симптомів, а також даних УЗД підшлункової залози.
СТАН ПУЛЬМОНОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2010 РОЦІ
Приступа Л.Н., Фадєєва Г.А., Савенко І.І.*, Купина О.В.**, Гончарова Т.С.**, Гуйва Т.О.**,
Чередніченко Н.А. **, Матвєєнко Н.Є. ***
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Управління охорони здоров'я, **Сумська обласна клінічна лікарня, ***Шосткинська ЦРЛ
Метою роботи була оцінка стану пульмонологічної допомоги населенню Сумської області у 2010 році. З метою адекватної оцінки пульмонологічної служби використано показники стаціонарної та консультативної допомоги за поточний рік й для порівняння - загальнодержавні показники.
Результати дослідження. Захворюваність на хвороби органів дихання становить 11974,8 на 100 тис. дорослого населення (по Україні – 18647,6), зокрема: на пневмонії – 417,9 (по Україні – 459,0); на хронічний бронхіт – 86,5; на хронічні обструктивні захворювання легень – 142,46; на бронхіальну астму – 15,7 проти 23,8 по Україні. Якщо по Україні захворюваність на хронічний бронхіт у 2009 році знизилась на 16,2 %, то по області – на 62 %.
У структурі захворюваності та смертності класу хвороб органів дихання пневмонії склали 2,4 % та 6,4 % відповідно. Захворюваність на пневмонії зросла на 1,5 % (2009р. – 411,7; 2010р. – 417,9 на 100 тис. населення проти 459,0 по Україні), а смертність зменшилася на 8 %. 72,9 % із числа померлих - особи працездатного віку, 31,3 % померли від пневмоній вдома, а 68,7% - поза лікарняними закладами.
Виявлення ХОЗЛ - 142,5 на 100 тис. населення, поширеність – 2157,1 на 100 тис. населення.
Захворюваність на бронхіальну астму становить 15,7 проти 23,8 по Україні, а поширеність – 373,9 проти 501,9 відповідно та проти 365,8 у 2009 році.
Висновки. Таким чином, встановлено недостатнє проведення активного виявлення хвороб органів дихання, що потребує впровадження скринінгу, особливо - активного виявлення ранніх малосимптомних стадій ХОЗЛ. Одним із шляхів поліпшення пульмонологічної допомоги населенню є покращення діагностики пульмонологічних захворювань (особливо – бронхіальної астми та ХОЗЛ) шляхом підвищення рівня підготовки терапевтів та лікарів загальної практики та сімейної медицини з питань пульмонології, оскільки їх завданням є первинний діагноз, контроль за ефективністю базисної терапії, диспансеризація. З цією метою необхідним є проведення навчальних семінарів з бронхіальної астми і ХОЗЛ для терапевтів і сімейних лікарів.
СТАН НЕФРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2010 РОЦІ
Приступа Л.Н., Погорєлова О.С., Кригін В.І.*, Савенко І.І. **
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Сумська обласна клінічна лікарня, **Управління охорони здоров'я
Метою роботи була оцінка стану нефрологічної допомоги населенню Сумської області у 2010 році.
Матеріал та методи дослідження. З метою її адекватної оцінки використано обласні показники за поточний рік й для порівняння – загальнодержавні.
Результати дослідження. Пріоритетом діяльності нефрологічної служби області у 2010 році була «Державна цільова програма розвитку системи надання лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю на період до 2013 року», головною метою якої є підвищення ефективності загальнодержавних заходів первинної та вторинної профілактики нефрологічної патології, забезпечення функціонування державної системи надання спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги, яка відповідатиме міжнародним стандартам та дозволить поліпшити якість та тривалість життя, рівень соціальної реабілітації, знизить смертність хворих нефрологічного профілю.
Аналізуючи підсумки діяльності нефрологічної служби, слід відмітити, що всі показники мають тенденцію до покращення. Як наслідок проведення диференціальної діагностики та покращення обліку, вдалося зменшити показник поширеності хронічного гломерулонефриту із 101,5 на 100 тис. дорослого населення до 95,2 у 2010 році (на 6,2 %), хоча він залишається вищим за аналогічний по Україні (78 на 100 тис. населення). Поширеність інфекцій нирок збільшилась на 2,5 % (2010р. - 1518,2 на 100 тис. населення; 2009р. – 1480,5; по Україні - 1748,0); хронічного пієлонефриту – на 3 % (2010р. - 1439,2; 2009р. – 1396,5; по Україні – 1618,1 на 100 тис. населення).
У 2010 році, як і в попередні роки, достатньо уваги приділялося виявленню хронічних хвороб нирок, зокрема інфекцій нирок та хронічного пієлонефриту. Так, інфекції нирок діагностовано у 208,9 на 100 тис. населення (2009р. – 195,9; по Україні – 247,2), хронічний пієлонефрит – у 149,1 проти 138,2 на 100 тис. населення у 2009 році. Однак, при обласному показнику захворюваності на інфекції нирок 208,9 на 100 тис. населення, вони недостатньо діагностуються у лікувально-профілактичних закладах м. Суми - 152,7; у Буринському районі - 143,1; у Путивльському - 106,7 на 100 тис. населення. Негативним є те, що при цьому у цих же районах первинний вихід на інвалідність від хвороб сечостатевої системи на 20-40 % перевищує обласний (1,0; 1,4; 1,2 відповідно, область - 0,8).
Захворюваність на гострий гломерулонефрит становить 1,53 на 100 тис. населення проти 2,02 у 2009 році. Це може свідчити про впровадження заходів, спрямованих на профілактику даного захворювання.
Таким чином, необхідно надалі вживати дієвих заходів із профілактики, своєчасної діагностики та адекватного лікування нефрологічних хвороб, їх ускладнень з метою зниження інвалідності та смертності внаслідок цих захворювань.
ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВОБІГУ: КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ДАНІ ПО СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Приступа Л.Н., Дитко В.В., Двоєглазова І.Ю., Савенко І.І.*
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Управління охорони здоров'я
Метою роботи була оцінка рівня надання кардіологічної допомоги населенню Сумської області у 2010 році.
Матеріал та методи дослідження. З метою оцінки кардіологічної допомоги використано обласні показники за останні роки, а також - для порівняння загальнодержавні.
Результати дослідження. Поширеність хвороб системи кровообігу (ХСК) серед дорослого населення в області має тенденцію до збільшення за рахунок усіх нозологічних форм, що складають даний клас, на 2 % і становить 59491,7 проти 58409,2 на 100 тис. населення у 2009 році. Поряд із цим, у Краснопільському (55831,99), Сумському (53141,0), Конотопському (53237,05), С.Будському (55957,36) районах поширеність ХСК є нижчою за обласний рівень. Негативною тенденцію в області є зниження захворюваності на ХСК на 1 % (область - 4579,75; по Україні - 6190,7) в основному за рахунок міських лікувально-профілактичних закладів (4026,0), Білопільського (4237,4), Буринського (4003,4), Конотопського (4206,5), Ямпільського (3994,57) та Тростянецького (3813,68) районів. Якщо для Ямпільського та Тростянецького районів, де складана кадрова ситуація з лікарями терапевтичного профілю, низькі показники закономірні, то з боку районних та міських фахівців у м.Суми, Конотопському та Білопільському районах відсутній належний контроль за діагностикою ХСК. Наслідком недостатньої роботи з виявлення ХСК на ранньому етапі є перевищення обласних показників первинного виходу на інвалідність серед осіб працездатного віку у цих районах: Конотопський - 13,3 (область 8,2); Білопільський - 9,6; Буринський - 9,4; м. Суми - 8,8 на 10 тис. населення.
Показники захворюваності на ускладнення гіпертонічної та ішемічної хвороб серця становлять: гострий інфаркт міокарда та інсульт – 116,1 проти 114,6 у 2009 р. та 237,4 проти 232,33 на 100 тис. населення відповідно. Серед працездатного населення має місце зменшення захворюваності на гострий інфаркт на 16 %, інсульт - на 18,5 %. Захворюваність на гострий інфаркт у ряді районів в 1,6 разу нижча за обласний рівень, що свідчить про недостатню якість прижиттєвої діагностики. На районному рівні госпіталізація хворих із гострим коронарним синдромом пізня: до 6 годин госпіталізовано лише 27 % хворих (2009р. – 22 %), у Білопільському – 11 %, Краснопільському – 18 %, Л. Долинському – 9 %.
Встановлено зростання захворюваності на інсульти у хворих на гіпертонічну хворобу (з 111,87 до 121,31), у т.ч. – в осіб працездатного віку (на 7 %). У порівнянні з 2009 р. смертність від ХСК знизилася на 2,8 % (з 1128,4 до 1097,1), у т.ч. у працездатному віці - на 26 % (з 156,4 до 115,7). Зокрема, відбулося зниження смертності від гострого інфаркту міокарда на 15 % до 12,9 (2009р. - 15,1; по Україні - 21,9), а у працездатному віці майже на 50 % (з 9,3 до 5,0). У той же час, у м. Суми смертність від ГІМ на 48 % вища за обласний рівень. Про неякісну прижиттєву і посмертну діагностику свідчить також висока питома вага померлих від ХСК у структурі загальної смертності: у м. Суми (69,8 %, обл. - 63,9%). Встановлено обмежене використання ЕКГ (лише у 80 %) та в поодиноких випадках тропонінового тесту у районах.
Висновки. Кардіологічна служба області потребує поліпшення кадрового забезпечення лікарями-терапевтами і кардіологами; забезпечення робочою ЕКГ-апаратурою та більш широкого її застосування поряд із тропоніновим тестом, що дасть змогу покращити своєчасну діагностику ХСК та попередити фатальні ускладнення.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАТІФЛОКСАЦИНУ ПРИ ЛІКУВАННІ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАГОСТРЕНЬ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
Понор О.Б., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – проф. Л.Н. Приступа
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики
Метою нашого дослідження була порівняльна оцінка клінічної ефективності і безпечності використання гатіфлоксацину і ципрофлоксацину у лікуванні інфекційних загострень у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ).
Матеріал та методи дослідження. Обстежено 80 хворих на ХОЗЛ, які мали клінічні ознаки інфекційного загострення та були поділені на дві групи у залежності від методу лікування. У І групі було 42 хворих, які приймали гатіфлоксацин (1 таблетка - 200 мг протягом 7-14 днів); у ІІ групі - 38 пацієнтів, які приймали ципрофлоксацин по 500 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів. Антибіотикотерапія проводилася у комбінації з базисними препаратами. ФЗД визначали за допомогою діагностичного комплексу «Кардіоплюс» (Україна). Оцінку якості життя (ЯЖ) проводили за опитувальником AQLQ. Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням критерію Стьюдента за допомогою ліцензійної програми Microsoft office 2000.
Результати дослідження. Під час нашого лікування повільно зменшувалися і згодом зникали симптоми загальної інтоксикації, нормалізовувалася температура тіла, зменшувалася задишка. Так, у пацієнтів І групи про зменшення задишки свідчили (85,5±5,46) % хворих, у II - (68,4±7,64) %, що супроводжувалося підвищенням ОФВ1 до (67,4±1,05) % і (59,5±1,12) % до належних величин відповідно. Зменшення об'єму мокротиння супроводжувалося зміною його характеру - з гнійного і слизово-гнійного на серозний. Встановлено, що антибіотикотерапія у І групі хворих була клінічно ефективна у 92,9 % проти 81,6 % у ІІ групі. Побічні ефекти спостерігалися досить рідко: в 1 пацієнта з І групи та у 3 хворих ІІ групи – симптоми шлункової та кишкової диспепсії.
Початкові показники ЯЖ у пацієнтів із ХОЗЛ були зниженими у порівнянні з розрахунковим максимумом (7 балів). Хворі І і II груп спостерігали обмеження активності до (4,24±0,18) та (4,21±0,19) балів відповідно, присутність симптомів захворювання (4,26±0,21) і (4,34±0,19) балів, що супроводжувалося порушенням емоційного стану ((4,15±0,08) та (4,21±0,13) балів). Всі хворі підлягали впливу навколишнього середовища, що підтвердилося за оцінки даного параметра за анкетою, що був відповідно (3,35±0,31) і (3,27±0,25) балів. Загальна оцінка ЯЖ у пацієнтів І групи (3,84+0,69) бали і в пацієнтів II групи - (3,95±0,72) бали.
Позитивна клінічна динаміка у пацієнтів з ХОЗЛ супроводжувалася підвищенням ЯЖ. Так, наприкінці третього місяця лікування вірогідно поліпшилися усі показники в обох групах пацієнтів. Вираженість симптомів в І групі становила (6,95±0,23) балів, у II - (5,72±0,21) балів (р<0,05) і супроводжувалася зменшенням порушень активності. Значно покращувався і емоційний стан пацієнтів, причому даний параметр був вищим у хворих І групи (р<0,05). Детальний аналіз емоційного стану показав, що у хворих зменшилися стурбованість через наявність ХОЗЛ, тривога та хвилювання з приводу потреби у медикаментозних засобах. На особливу увагу заслуговує підвищення стійкості пацієнтів II групи до впливу зовнішнього середовища. Так, до початку прийому гатифлоксацину цей показник був майже однаковий в обох групах ((3,35±0,31) і (3,27±0,25) балів), а після лікування підвищився у І групі до (6,72±0,43), а у II - до (4,04±0,18) балів (р<0,05). Параметр загальної оцінки ЯЖ у пацієнтів II групи був вірогідно вищим у порівнянні із таким у пацієнтів І групи (р<0,05).
Висновки. Використання гатіфлоксацину при інфекційних загостреннях ХОЗЛ є ефективнішим при оцінці за вираженістю клінічних симптомів та параметрів ЯЖ.