Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
АНТРОПОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ
Кошиль А.В., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – к.б.н. А.Є. Шепєлєв
СумДУ, кафедра фізичного виховання
Метою нашою роботи, було вивчення антропометричних показників студентів віднесених до різних груп фізичного виховання.
Всього обстежено 20 студентів з різних факультетів сумського державного університету це дівчата і юнаки віком 17-21 року. У першій групі дослідження брали участь 5дівчат, які займаються в групі спортивного удосконалення, в другій групі - 5 студентів першого курсу підготовчого відділення, в третій -5 дівчат (3курс), підготовчого відділення, в четвертий групі 5 юнаків - (2курс), які за станом здоров’я віднесені до основного медичного відділення.
Для визначення особливостей статури людини ми використовували антропометрію, яка була виконана відповідно до указівок В.В.Бунака, використовуючи українську номенклатуру антропометричних розмірів за П.П. Шапаренко.
Антропометричне обстеження містило в собі визначення тотальних і маси і парціальних розмірів..
За допомогою методів індексів визначали:
1. Масо-ростовой показник (індекс Кетле)
2.Показник процентного відношення м’язової сили до маси визначали за допомогою динамометра Коллена.
3. Грудно-ростовий індекс Бругша
4. Індекс Пинье
Масо - ростовий показник свідчить, скільки грамів маси тіла на 1см довжини тіла. В першій та другій групі показник маси тіла в середньому становить 341 ± 1,84 г/см та 390 ± 2,43 г/см, як нормальна маса тіла. Тоді, як в третій та четвертій групі відбувається збільшення маси тіла на 383 ±3,29 г/см та 4200 ± 10,82 г/см відповідно групам.
Конституційний тип тіла визначали індексом Пинье. В перший групі він становить 25,9 ± 0,45, в другій - 20,4±0,64, в третій -11,1 ±0,11, в четвертий 15,1 ±0,10 . В кожний групі тип нормостенический.
Грудо – ростовий індекс вивчали у юнаків, він склав у другій групі 49,52 ± 0,23, в четвертий - 49,7 ±0,32, що вказує на узкогрудость відповідно групам.
Показник відсоткового відношення м’язової сили до маси в першій групі становить 48,0% ± 0,16 , в другій -
75,8% ± 0,22, в третій - 31% ±0,15, в четвертий – 56,4% ±0,07 %. Відповідно критеріям силового індекса в першій групі та другій групі відмічається як середній, а в третій та четвертий нижче середнього.
Таким чином в першій та другій групах ці показники значно кращі, в третій та четвертий групах відмічається збільшення маси тіла, тому на заняттях з фізичного виховання в цих групах треба використовувати більш динамічні фізичні вправи з урахуванням специфіки захворювань.
ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕСТИЦИДІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Борисенко А.А.
Науковий керівник - д.мед.н., проф. С.Т. Омельчук
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,
кафедра гігієни та екології
Розглянувши основні групи хімічних засобів захисту рослин, які займають провідне місце в сільськогосподарській сфері, можемо чітко стверджувати, що пестициди створюють вагому еколого-гігієнічну проблему, тому що підвищують ризик захворювання всього населення, в тому числі і дітей. Рядом авторів доведений достовірний зв’язок між інтенсивністю застосування пестицидів та підвищенням захворюваності дітей, включаючи випадки вроджених аномалій. Літературні джерела вказують на підвищену чутливість молодого організму до дії пестицидів, особливо в ранні періоди життя. Як показують результати епідеміологічних досліджень, при хронічній експозиції пестицидами підвищується частота таких захворювань, як хронічний отит, фарингіт, захворювання мигдаликів та аденоїдів, бронхіальна астма, нефрит, нефроз, вроджені аномалії серця та систем кровообігу.
Всі відомі способи застосування пестицидів вимагають дотримання певних правил техніки безпеки. При порушенні цих правил виникає небезпека надходження пестициду в об’єкти навколишнього середовища (повітря робочої зони, атмосферне повітря, ґрунт і воду), що може негативно вплинути на здоров’я працюючих та населення. Особливої актуальності заслуговує питання широкого застосування нових високоактивних пестицидів, адже разом із зростанням біологічної ефективності зростає ймовірність впливів хімічних засобів захисту рослин на людину.
Отже, для попередження негативного впливу пестицидів на здоров’я людини необхідно проводити гігієнічну оцінку ступеню потенційної небезпечності хімічних засобів захисту рослин (встановлення закономірностей токсикодинаміки, особливостей біологічної дії, токсикометричних параметрів і т.д.) при реєстрації нових та перереєстрації старих препаратів. Разом з тим, постійно зростаючий рівень антропогенного забруднення пестицидами об’єктів навколишнього середовища, змушує ставити питання про перегляд дозволених препаратів до використання в Україні щодо доцільності їх застосування.
ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЗАСТОСУВАННЯ ПЕСТИЦИДІВ НА ОСНОВІ ХЛОРАЦЕТАНІЛІДІВ
Вавріневич О.П., Омельчук С.Т., Гиренко Д.Б., Гиренко Т.В.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра гігієни та екології,
Інститут гігієни та екології
Гербіциди класу хлорацетанілідів використовуються для боротьби з широким спектром бур’янів на посівах зернових, сої, кукурудзи, соняшника та інших сільськогосподарських культур. Механізм дії пестицидів класу хлорацетанілідів полягає у блокуванні синтезу білка шляхом зменшення активності амінокислот та блокуванні синтезу ліпідів. В Україні у 2010 році дозволено до застосування 37 гербіцидів на основі діючих речовин класу хлорацетанілідів. Препарати цього класу використовуються для внесення в ґрунт перед або після висіву сільськогосподарських культур до їх сходів.
Основним депо пестицидів в наземних екосистемах є ґрунт. Здатність пестицидів та продуктів їх розпаду акумулюватись у ґрунті може привести до забруднення об’єктів навколишнього середовища та небажаних екологічних наслідків.
Метою нашої роботи було вивчення поведінки деяких гербіцидів класу хлорацетанілідів у ґрунті та оцінка їх екологічної небезпеки.
У період з 2002 по 2009 роки з метою реєстрації в Україні проходили державні випробування препарати на основі хлорацетанілідів – Піларпас (діюча речовина (д.р.) - ацетохлор), ПронапЕкстра 430 ЕС (д.р. - диметахлор, кломазон), Пропоніт 720 ЕС (д.р. - пропізохлор), ДуалГолд 960 ЕС (д.р. – S-метолахлор), Султан 500 ЕС (д.р. - метазахлор).
Піларпас, Пропоніт, ДуалГолд використовувались для обприскування ґрунту до висіву, Пронап Екстра і Султан - для обприскування ґрунту після висівання, але до появи сходів сільськогосподарських культур.
В ході проведених досліджень було встановлено , що період напіврозкладання ацетохлору становить – 15,1 добу, диметахлору – 15,2 доби, пропізохлору – 34,6 доби, S-метолахлору – 19,5 доби, метазахлору – 22,5 доби. У відповідності до гігієнічної класифікації пестицидів за стійкістю у ґрунті сполуки класу хлорацетанілідів (ацетохлор, пропізохлор, диметахлор, S-метолахлор, метазахлор) можуть бути віднесені до 2-3 класу небезпечності – стійких та помірно стійких.
Екотоксичність досліджуваних діючих речовин класу хлорацетанілідів знаходилась в межах від 0,002 екотоксів до 0,007 екотоксів. Всі досліджувані пестициди належать до малоекотоксичних сполук.
Встановлено, що при раціональному використанні досліджуваних препаратів та дотриманні обґрунтованих регламентів їх застосування, вони руйнуються протягом одного вегетаційного періоду та не представляють небезпеки для об’єктів навколишнього середовища.
Гігієнічна оцінка умов праці осіб, задіяних при застосуванні бакових сумішей в системі хімічного захисту ягідних культур
Зінченко Т.І., Омельчук С.Т.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра гігієни та екології,
Інститут гігієни та екології
Інтенсивне вирощування ягідних культур передбачає використання систем хімічного захисту, в тому числі бакових сумішей пестицидів. В системі хімічного захисту ягідних культур запропоновані бакова суміш №1 (Актеллік+Топаз) і №2 (Актеллік+Хорус). Препарат Актеллік (діюча речовина (д.р.) - піриміфосметил, 500 г/л) – інсектицид, норма витрат – 0,6 л/га, Топаз (д.р. пенконазол, 100 г/л) – фунгіцид, норма витрат – 0,5 л/га, Хорус (д.р. – ципродиніл, 750 г/кг) – фунгіцид, норма витрат – 0,7 л/га. При застосуванні бакових сумішей існує ймовірність впливу на працюючих декількох діючих речовин.
У зв’язку з вищевикладеним метою нашої роботи була гігієнічна оцінка умов праці осіб задіяних при застосуванні бакових сумішей в системі хімічного захисту ягідних культур.
Відбирали проби повітря в зоні дихання працюючих до початку робіт (контроль), при проведенні стандартних виробничих операцій, в області можливого зносу пестициду. В одній точці одночасно відбирали 3 проби. Визначення ципродинілу, пенконазолу і піриміфосметилу здійснено методом газорідинної хроматографії.
При заправці штангового обприскувача сумішшю № 1 відмічено надходження діючих речовин в повітря робочої зони заправника на рівні 0,05 мг/м3 (ципродиніл) і <0,2 мг/м3 (піриміфосметил), при обробці за допомогою штангового обприскувача - 0,04 мг/м3 і <0,2 мг/м3 відповідно. При використанні бакової суміші №2 в зоні дихання заправника при приготуванні суміші і тракториста при обробці культури піриміфосметил і пенконазол виявлено в кількостях нижче межі кількісного визначення методу.
Встановлено, що при проведенні штангової обробки сумішшю №1 було забруднення спецодягу в кількостях 0,001-0,002 мг/дм2 і рукавичок оператора – 0,004-0,006 мг; сумішшю №2 забруднення рукавичок оператора – 0,003-0,004 мг. Забруднення відкритих ділянок шкіри працюючих не виявлено.
Розраховано комбінований ризик при застосування бакової суміші №1 і №2 і встановлено, що він не перевищує допустимий (не більше 1).
Отримані результати були використанні при встановленні строків безпечного виходу працюючих на оброблені території.
В реальних умовах сільськогосподарського виробництва при застосуванні штангового обприскувача і дотриманні встановлених гігієнічних регламентів застосування в системі хімічного захисту ягідних культур бакових сумішей №1 і №2 не представляє небезпечності для працюючих, населення і об’єктів навколишнього середовища.
УМОВИ ПРАЦІ ВОДІЇВ МІСЬКИХ МАРШРУТНИХ ТАКСІ
Гванцеладзе К.Р.
Науковий керівник – доц. Л.Г. Засипка
Одеський національний медичний університет,
кафедра загальної гігієни та екології людини
Охорона здоров'я співробітників автотранспортних підприємств є надзвичайно важливим завданням медичної науки і практики. Здоров'я водіїв автотранспорту є одним із провідних факторів, що забезпечують безпеку руху, тому пошук нових заходів, спрямованих на збереження здоров'я й зниження захворюваності водіїв автотранспорту є надзвичайно актуальним завданням медичної науки.
У зв’язку з особливостями законодавчої бази та браком бюджетного фінансування останніми роками у містах та приміських територіях зменшилась кількість одиниць рухового складу громадського транспорту великої місткості. Це призвело до зростання ролі маршрутних таксі у забезпеченні транспортних потреб населення. Однак, питання безпеки праці і профілактики професійно-обумовлених захворювань серед водіїв маршрутних таксі досі лишаються нерозв’язаними
Метою роботи була оцінка умов праці водіїв міських маршрутних таксі. При дослідженні мікроклімату виробничого середовища встановлено що він має охолоджуючий або інтермітуючий характер взимку та нагрівний або інтермітуючий у весняно-літній період. Так, взимку середньозмінна температура повітря в кабінах автобусів «Богдан», «Руслан» та ХАЗ становила 14,8±0,1 °С, що менше нижньої границі гранично припустимої величини для цієї категорії фізичної праці (Іб) за ДСН 3.3.6.042-99. Перепад середніх температур по вертикалі в кабіні автобусів досягав 3,2 °С (виміри на рівнях 0,15 м і 1,5 м від підлоги).
Відповідно у весняно-літній період середньозмінна температура повітря складала 24,2±0,2 °С (у квітні) і 29,2±0,3, в жаркі дні досягаючи 34,5 °С (при припустимому граничному рівні 28 °С). Рівні відносної вологості протягом всього періоду спостережень коливалися в межах 30-69%, найвищі рівні вологості відзначалися у липні місяці. Швидкість руху повітря складала 0,15-0,28 м/с, значно коливаючись в залежності від погодних умов. При цьому середньозмінний рівень запилованості на робочому місці не перевищував 2,1±0,2 мг/м3, що відповідає чинним нормам.
Рівень шуму на робочому місці водія маршрутного таксі протягом робочої зміни коливався у межах 56,5 – 68,2 дБ, в середньому складаючи за еквівалентним рівнем звука 60,1±0,2 дБ. Рівень вібрації на робочому місці склав за коригованим показником віброшвидкості 86,5±0,4 за віссю Z0 та 84,5±0,3 за осями Х0 і У0.
Таким чином, умови праці водіїв маршрутних таксі характеризуються несприятливим впливом виробничого мікроклімату. Перепади окремих параметрів мікроклімату в кабінах водіїв мікроавтобусів, що працюють в режимі маршрутних таксі, в різні сезони року є значними й у ряді випадків виходять за межі припустимих величин, регламентованих чинними санітарними нормами. Динаміка й масштаб цих змін дозволяють оцінювати мікроклімат у кабінах транспортних засобів у холодний період як охолоджуючий або інтермітуючий, а влітку – переважно як нагріваючий з домінуванням температурного фактора.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ САМООЧИЩЕННЯ МОРСЬКОЇ ВОДИ В ІМПАКТНІЙ ЗОНІ БЕРЕГОУКРІПЛЮВАЛЬНИХ СПОРУД
Ковальчук Л.Й.
Одеський національний медичний університет,
кафедра загальної гігієни та екології людини
Метою дослідження була оцінка особливостей процесів самоочищення та динаміки виживання мікрофлори морської води в імпактній зоні берегоукріплювальних споруд в умовах лабораторної моделі. Експериментальні дослідження динаміки виживання мікроорганізмів були проведені в 10 серіях по 3 повтори у кожній із використанням музейних штамів E. coli O55 i V. alginolyticus у стандартних розведеннях 10-9, 10-7, 10-5 в 1 мл. Бактеріальні культури вносили у морську воду, налиту у скляні резервуари. Дослідження модельного водного середовища проводилися при температурі води + 4 і +22 ˚С (середні значення для зимового та літнього періодів відповідно). Штами мікроорганізмів, які досліджувалися, вивчалися за культуральними, біохімічними, серологічними властивостями і чутливістю до антибіотиків за загально прийнятими методиками. Отримані в результаті досліджень дані оброблялися методами дисперсійного і кореляційного аналізу.
Натурне дослідження показало, що при застосуванні замкнених конструктивних схемах берегоукріплювальних споруд і обмеженні водообміну відбувається зростання показників бактеріального забруднення морської води і пляжного матеріалу, максимально виражене у літній період (індекс ЛПКП відповідно 3000±610 і 5500±2250). При наявності неорганізованих стоків незалежно від типу і конструкції берегоукріплювальних споруд рівень забруднення морського середовища залишається високим (ЗМО до 3500±286 КУО/мл, ЛПКП до 14286±224) протягом всього рекреаційного сезону. При цьому максимальні рівні забруднення пляжного матеріалу притаманні для поверхневого і глибинного шарів (колі-титр 0,04±0,004 мл).
Проведене лабораторно-експериментальне дослідження виживання умовно-патогенної мікрофлори показало, що у воді з температурою 22°С при високих титрах стандартної бактеріальної культури (музейні штами E. coli та V. аlginolyticus) термін виживання становить 21 день, тоді як у епідемічно значущих розведеннях (10-7, 10-9) ріст відзначається тільки при першому посіві. При низьких температурах (+4°С) термін виживання бактерій навіть із значною вихідною концентрацією культури зменшувався до 5-7 днів.
Встановлено, що при обмеженні водообміну в акваторії рекреаційного водокористування відбувається пролонгація виживання умовно-патогенної мікрофлори. У лабораторному експерименті показано, що найбільш тривалий (18-21 день) термін виживання умовно-патогенної мікрофлори є характерним для замкненої моделі, або моделі з рециркуляцією води у поверхневому шарі. При інтенсивній рециркуляцій по всій товщі води у модельному морському середовищі зростає концентрація розчиненого кисню (до 2,2±0,3 проти 1,2±0,2 мгО2/дм3) та значно зменшується (до 1-2 днів) термін виживання умовно-патогенної мікрофлори.
СУЧАСНИЙ СТАН ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОДЕСЬКОЇ ЗАТОКИ
Левковська В.Ю
Науковий керівник – доц. Л.Г. Засипка
Одеський національний медичний університет,
кафедра загальної гігієни та екології людини
Причорномор'я - один з деяких регіонів України, що мають унікальний природно - рекреаційний потенціал. Сприятливе сполучення основних природних факторів - м'який клімат, цілюще повітря, тепле море, морські й лиманні пляжі, лікувальні мінеральні води й бруди - все це створює тут винятково сприятливі умови для організації відпочинку й розвитку санітарно - курортної галузі.
Тривалість комфортного літнього відпочинку на одеському узбережжі - 120 днів, тривалість літнього оздоровчого відпочинку - 145 - 150 днів, купального сезону - 114 - 130 днів. Однак сучасний стан природно - рекреаційного потенціалу Одеської затоки викликає занепокоєння. Надмірне навантаження на рекреаційні ресурси не тільки знижують якість і ефективність відпочинку, але й веде до деградації самих ресурсів, втрати ними функціональних властивостей. До основних причин, що обусловили такий стан рекреаційного потенціалу, можна віднести недосконалість природоохоронної діяльності й відсутність економічного захисту природних багатств, відсутність єдиної системи охорони й використання природних ресурсів, відсутність фінансування для будівництва й збільшення надходження в акваторію рекреаційного призначення теригенних стоків.
Значну частину м. Одеса обслуговує СБО «Північна». Однак насьогодні працює тільки одна зміна станції й не в повному обсязі працюють спорудження механічного очищення (ґрати, пісколовки, відстійники ). З біологічного очищення працюють 4 аеротенки; метантенки у зв'язку з конструктивними недоліками не працюють. Знезаражування стоків на станції не проводиться. В останні роки почастішали випадки загоряння мулу на мулових площадках станції, що інтенсивно забруднює повітряне середовище міста цілим рядом токсичних речовин. Для рішення цього питання необхідне будівництво цеху по зневоднюванню мулу.
СБО «Північна» для знезаражування очищених стічних вод не використовує хлор через те, що Держінспекція з охорони Чорного моря й рибінспекція категорично проти хлорування, як неприпустиме для екосистеми моря й Хаджибейського лиману. Не закінчене будівництво споруджень по відводу очищених стоків у море, якими передбачається контакт стоків із хлорними расстворами в закритому трубопроводі. Насьогодні стоки СБО «Північна» видаляються за тимчасовою схемою через відкритий земляний канал і хлорування стоків у ньому не дасть належного результату; більше того створить екологічно несприятливі умови для навколишнього природного середовища. Такис чином для збереження природно-рекреаційного потенціалу Одеської затоки є необхідним приведення у відповідності з нормативними технологічних потужностей СБО «Північна» та проведення соціально-гігієнічного моніторингу якості рекреаційних ресурсів.
Эколого-гигиенические детерминанты здоровья детей и подростков проживающих в сельской местности юга Украины
Михайленко В.Л.
Научный руководитель – проф. Н.Н. Надворный
Одесский национальный медицинский университет,
кафедра общей гигиены и экологии человека
Целью настоящего исследования была оценка особенностей здоровья детского населения в условиях влияния антропогенно преформированной среды проживания сельской местности юга Украины. Проведенный ретроспективный анализ показателей заболеваемости и распространенности различных классов патологии среди детей и подростков сельских районов Одесской области за последние 15 лет. Дополнительно изучен количественный и качественный состав 500 рационов питания детей, проживающих в сельских насленных пунктах Саратского, Татабунарского и Арцизского районов. Статистический анализ полученных данных проведен с помощью метода ANOVA.
Установлено, что наиболее низкий уровень популяционного здоровья свойственен детскому населению Коминтерновского, Березовского, Белгород-Днестровского, Раздельнянского, Савранского, Любашовского, Ивановского, Саратского, Татарбунарского, Болградского, Тарутинского, Измаильского и Килийского районов Одесской области. Наиболее часто в данных районах регистрировали заболевания органов дыхания (до 6126,6 случаев на 100000 детского населения в Березовском районе), ЖКТ (до 827,7 случаев на 100000 населения в Ивановском районе) и мочевыделительной системы (до 1219,3 случаев на 100000 населения в Березовском районе). Тем не менее, наиболее устойчивые тренды роста заболеваемости и распространенности заболеваний дыхательной, сердечно-сосудистой, пищеварительной и мочевыделительной системы были свойственны районам Бессарабии и Придунавья, которые и были выбраны для последующего углубленного изучения.
Данные территории совпадают с расположением зоны Чадырлунгского и Болградского надвигов, обусловленную спредингом Восточно-Европейской платформы и Скифской плиты. Кроме того на территориях укзанных районов существуют точечные природные геохимические аномалии, обусловленные гидроогеологическими особенностями известняков новороссийского яруса и алювиальных пескоы среднего-верхнего плейстоцена. В подавляющем большинстве районов регулярно регистрируются превышение ПДК нитратов в воде подземных источников питьевого водоснабжения, а Арцизский, Тарутинский и Татарбунарский район являются эндемичными по флюорозу.
Тем не менее наиболее существенный вклад в формирование индивидуального и популяционного здоровья детского населения осуществляет профиль питания. В целом изученные рационы питания имеют ярко выраженную углеводную направленность, среднедушевой набор продуктов обеспечивает лишь около 80% потребности детей в энергии. Вследствие снижения потребления мяса, рыбы, молочных продуктов, овощей и фруктов детский организм не обеспечивается полноценными белками (дефицит до 25%), витаминами А и С (дефицит до 50%), витаминами группы В (дефицит до 20—30%). Таким образом, при осуществлении профилактических мероприятий в отношении детей и подростков, проживающих в сельской местности следует считать приоритетным нормализацию питания и обеспечение питьевой водой нормативного качества.