Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА ОСТАННЄ ДЕСЯТИЛІТТЯ
Павличева С.В.
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
Виконання основного стратегічного завдання діяльності системи охорони здоров’я – збереження та зміцнення здоров’я населення, поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профілактичних заходів - не можливе без знання основних характеристик, тенденцій та закономірностей стану здоров’я населення, в тому числі на регіональному рівні.
В комплексі медичних показників здоров’я захворюваність посідає особливе місце. Її медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров’я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення. Впродовж останнього десятиліття на Сумщині склалася стійка тенденція на зниження рівня первинної захворюваності (в цілому на 21,6% - з 611,48%о у 2001 році до 502,91%о у 2009). Прогнозовані показники захворюваності склали: 2010 рік – 465,29%о, 2011 рік – 454,19%о, 2012 рік – 443,09%о. Проте показник поширеності захворювань за досліджуваний період виріс на 1,48% (з 1523,27%о у 2001 році до 1545,79%о). Прогнозовані показники загальної захворюваності склали: 2010 рік – 1543,94%о, 2011 рік – 1548,54%о, 2012 рік – 1553,14%о.
Паралельний аналіз показників в динаміці дозволяє виявити чинники, що впливають на їх величину. В тому випадку, якщо показники поширеності мають тенденцію до зростання, важлива тенденція показника первинної захворюваності. Первинна захворюваність населення Сумської області має сприятливу тенденцію до зниження, що свідчить про те, що зростання поширеності відображає збільшення тривалості життя хворих і за рахунок цього відбувається "накопичення" захворювань. Така тенденція загальної захворюваності відображає наявність "сприятливих" чинників — поліпшення якості життя хворих, у тому числі за рахунок поліпшення якості медичної допомоги. Крім того, певне зростання поширеності хвороб обумовлене підвищенням ефективності диспансеризації, а також зміною вікової структури населення (поступовим збільшенням долі старших вікових груп).
ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДО 2012 РОКУ
Сміянов В.А., Павличева С.В., Моісеєнко В.І., студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
В Україні протягом останніх десятиліть відзначається криза громадського здоров’я, яка має глибоке соціально-економічне коріння. Сформована в країні демографічна ситуація становить одну з найгостріших медико-соціальних проблем суспільства. Несприятливі медико-демографічні зміни відзначені у багатьох областях України, в зв’язку з чим особливого значення набувають питання вивчення регіональних показників здоров’я, які мають бути покладені в основу планування пріоритетних для даного регіону заходів у сфері охорони здоров’я.
Показник народжуваності є найважливішим критерієм (не лише демографічним, але і соціально-гігієнічним) оцінки життєздатності і відтворення населення. Протягом останнього десятиліття у Сумській області спостерігається суттєве зростання цього показника (на 35,82% - з 6,7%о у 2001р. до 9,1%о у 2009р.). Поступове зростання загальної народжуваності очікується і надалі. Прогнозовані показники склали: 2010 рік – 9,475%о, 2011 рік – 9,81%о, 2012 рік – 10,145%о.
Одним з найважливіших демографічних показників громадського здоров’я є смертність, яка характеризує здоров’я населення з точки зору поширення найбільш важкої патології. За досліджуваний період в регіоні відзначались значні коливання цього показника, проте в цілому його зростання склало 1,12% (з 17,8%о у 2001р. до 18%о у 2009р.). Динаміка смертності вимагає подальшого спостереження, оскільки після піку 2005 року намітилася тенденція зниження її рівнів. Прогнозовані показники смертності склали: 2010 рік – 18,675%о, 2011 рік – 18,722 %о, 2012 рік – 18,769%о.
Таким чином, зростання народжуваності не компенсує втрати від смертності населення. В області зафіксований від’ємний природний приріст населення або депопуляція. Проте, найближчими роками величина негативного приросту буде зменшуватися за рахунок подальшого зростання народжуваності.
Смертність немовлят служить важливим індикатором стану здоров'я населення, оскільки вона безпосередньо відображає соціально-економічні умови життя і рівень розвитку системи охорони здоров'я. Впродовж останніх років цей показник зазнавав значні коливання, проте порівняно з 2001 його величина знизилась на 17,65% (з 10,2%о у 2001р. до 8,4%о у 2009р.) Найближчими роками позитивні тенденції зберігатимуться. Прогнозовані показники смертності немовлят склали: 2010 рік – 8,85%о, 2011 рік – 8,68%о, 2012 рік – 8,51%о.
Виконаний прогноз основних демографічних показників населення Сумської області свідчить, що, при збереженні наявних темпів їх зміни, демографічна ситуація в регіоні в цілому буде покращуватися.
ПРОГНОЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ СЕРЕДНЬОЇ ОЧІКУВАНОЇ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДО 2012 РОКУ
Моісеєнко В.І., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – ст. викл. С.В. Павличева
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
Сучасні економічні умови вимагають проведення систематичного поглибленого аналізу медико-соціальних аспектів стану здоров’я мешканців окремих регіонів. Глобальні зміни в різних сферах життєдіяльності, нові виклики здоров'ю й безпеці людей обумовлюють необхідність виконання моніторингу показників здоров’я населення.
Регіональними особливостями медико-демографічної ситуації, що склалася в Сумській області, є депопуляція, низька народжуваність, висока смертність, в тому числі серед осіб працездатного віку, природний спад населення, низька очікувана тривалість майбутнього життя, особливо серед чоловіків, і стійка тенденція на постаріння населення. Крім того, за останні 10 років на Сумщині склалася тенденція у вигляді підвищення рівнів загальної захворюваності, що свідчить про "накопичення" серед населення хронічної патології.
Середня очікувана тривалість життя використовується для інтегральної оцінки стану здоров’я населення. Відомо, що показник характеризує життєздатність населення в цілому, на нього особливо впливає збільшення смертності серед дітей, молоді та осіб працездатного віку. Впродовж останнього десятиліття в Сумській області відзначається підвищення середньої очікуваної тривалості життя. Позитивні тенденції характерні для осіб як жіночої, так і чоловічої статі. Зокрема, для жінок показник виріс на 1,08% (з 74,2 років у 2001р. до 75 років у 2009р.), для чоловіків – на 2,58% (з 61,9 років у 2001р. до 63,5 років у 2009р.), в цілому середня очікувана тривалість життя в регіоні виросла на 1,91% (з 67,9 років у 2001р. до 69,2 років у 2009р.). Позитивні тенденції зберігатимуться і в майбутньому. Так, прогнозовані показники для осіб жіночої статі склали: 2010 р. – 74,92 роки, 2011 р. – 74,98 роки, 2012 р. – 75,05 роки. Відповідні прогнозовані показники для осіб чоловічої статі склали: 2010 р. – 63,17 роки, 2011 р. – 63,33 роки, 2012 р. – 63,49 роки. Прогнозовані показники середньої очікуваної тривалості життя населення Сумської області (обидві статі) склали: 2010 р. – 68,95 роки, 2011 р. – 69,08 роки, 2012 р. – 69,21 роки.
УРОЖЕНЕЦ СУМЩИНЫ М.И. ДАВЫДОВ – УЧЕНЫЙ-НОВАТОР
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Михаил Иванович Давыдов – хирург-онколог, академик Российской академии наук и РАМН. Родился ученый в 1947 г. в Конотопе. После окончания I-го Московского мединститута им. И.М. Сеченова его научно-практическая деятельность связана с Российским онкологическим научным центром. Вначале занимал последовательно должности ординатора и аспиранта торакального отделения НИИ клинической онкологии (1975-1980), затем – младшего, старшего и ведущего научного сотрудника (1980-1988). В этот период защитил кандидатскую (1980) и докторскую (1988) диссертации. В 1988 г. стал заведующим отделением торакальной онкологии, в 1993 г. возглавил НИИ клинической онкологии. При назначении на эту должность акад. Н.Н. Блохин отмечал: «Это очень одаренный, энергичный, активный человек, что называется хирург от Бога. Постепенно он стал виртуозом в выполнении любых операций при онкологических заболеваниях».
С 2001 г. Михаил Иванович является генеральным директором Российского онкологического научного центра им. Н.Н. Блохина. Одновременно возглавляет кафедру онкологии Московской медицинской академии им. И.М. Сеченова. Он создал научную школу по торакоабдоминальной онкохирургии. Разработал оригинальные методы хирургического и комбинированного лечения рака пищевода, желудка, легких, опухолей средостения. Начал проводить операции с пластикой кровеносных сосудов. Ученый входит в пятерку лучших хирургов мира. Является членом Международной коллегии хирургов, Американского и Европейского хирургических обществ, ассоциаций хирургов ряда стран, президентом совета директоров онкологических и радиологических институтов стран СНГ. На базе онкоцентра работают 8 кафедр. Результаты научных исследований М.И. Давыдова обобщены в более чем 800 публикациях и методических рекомендациях, среди которых 8 книг и монографий.
Ученый является лауреатом премий РФ за цикл работ, посвященных хирургическому лечению сочетанных сердечно-сосудистых и онкологических заболеваний (2001) и онкопроктологии (2003). Награжден Золотой медалью им. Б.В. Петровского «Выдающийся хирург мира» (2006). Ему присвоено звание «Заслуженный деятель науки РФ».
В 2006 г. М.И. Давыдов избран президентом Российской академии медицинских наук. Под его руководством разработана программа деятельности академии, направляются усилия на развитие фундаментальных разделов медицинской науки и здравоохранения.
ВКЛАД ПРОФЕССОРА Е.И. КВАСНИКОВА В РАЗВИТИЕ МИКРОБИОЛОГИИ
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Исполнилось 105 лет со дня рождения Евгения Ивановича Квасникова (1906-1995) – крупного ученого-микробиолога, члена-корреспондента Академии наук УССР. Родился он в древнем Глухове. После окончания в 1929 г. агробиологического факультета Киевского института народного образования (ныне Национальный университет имени Т.Г. Шевченко) работал преподавателем в ряде вузов Киева. В1932-1941 гг. его деятельность была связана с Киевским технологическим институтом, где организовал кафедру микробиологии и биохимии. В годы Великой Отечественной войны был начальником лаборатории медсанбата. С 1945 г. работал в Узбекистане, где создал Институт микробиологии. С 1960 г. трудился в Киевском институте микробиологии и вирусологии им. Д.К. Заболотного, принимал активное участие в работе Академии наук УССР.
Е.И. Квасников создал научную школу по проблемам промышленных микроорганизмов, которая имеют большое значение для различных отраслей народного хозяйства, в т.ч. здравоохранения. Изучая группу молочнокислых бактерий, разработал технологию получения ряда кисломолочных продуктов, в частности, для детей. Получил и внедрил в практику антибиотик лактоцид. Предложил методы санации детей – бациллоносителей дизентерии. Установил закономерности синтеза белка, аминокислот, витаминов и др. Описал ряд новых микроорганизмов. Внес вклад в изучение действия пенициллина, феномена долгожительства. На основе изучения и селекции микроорганизмов-деструкторов веществ-загрязнителей разработал промышленные технологии перевода высокотоксичных веществ в малотоксичные.
Ученый – автор около 500 научных трудов, в т.ч. 10 монографий. Под его руководством защищено 15 докторских и 56 кандидатских диссертаций. Много лет возглавлял научный совет по проблемам микробиологии и биохимии АН УССР, был зампредседателя аналогичного совета в Институте микробиологии АН СССР, научным руководителем в ряде институтов и отраслевых организаций. Стал лауреатом Государственных премий УССР и СССР, премии им. акад. Д.К. Заболотного. Награжден орденами Трудового Красного Знамени и «Знак Почета», 2 золотыми медалями ВДНХ СССР.
К ВОПРОСУ О БОРЬБЕ С ТРАХОМОЙ НА СУМЩИНЕ
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения.
Трахома – хроническое инфекционное заболевание глаз. Вследствие различных воспалительных процессов и последующего их рубцевания болезнь являлась причиной серьезных осложнений, включая нередко частичную или полную потерю зрения. Она имела значительное распространение на территории нынешней Сумской области. В частности, в Ахтырском, Лебединском и Сумском уездах заболеваемость в 1905 г. составляла 5,5 - 6,4, а в 1914 г. – 10,5 - 12,0 случаев на 1000 жителей. Однако фактические показатели были значительно выше ввиду низкой обращаемости населения за медицинской помощью. Земским врачам приходилось проводить мероприятия по борьбе с трахомой. В 1911 г. в Лебединском уезде была открыта в летний период временная больница для лечения таких больных. При этом уездное земское собрание обращалось к Харьковскому губернскому земству по поводу ассигнования средств на борьбу с трахомой, но получило отказ. В период эпидемий и разрухи, обусловленных Первой мировой и Гражданской войнами, трахома также пошла в наступление.
В начале 20-х годов противотрахоматозная работа активизировалась. Окрздравотделы, созданные в 1923 г., начали формировать и направлять в районы офтальмологические отряды для поголовного обследования населения в целях выявления больных, проведения организационных, лечебных и профилактических мероприятий. Например, в Юнаковском районе Сумского округа летом 1926 г. такой отряд работал в течение 3-х месяцев. Отмечалось, что среди жителей бедняцкие семьи составляли 52%, середняцкие – 47%, зажиточные – менее 1%. Большинство домов состояли из 1 комнаты, но и там, где имелось 2 комнаты, семьи ютились в одной. Пользовались, как правило, одним полотенцем. С мылом обычно мылись только по праздникам и то не все. Больные трахомой были выявлены в 18,2% домов, поражено 7% населения. Были сделаны выводы о том, что, несмотря на высокую заболеваемость, в районе ее распространенность была в значительно меньшей мере, чем в ряде других районов. Заболевания регистрировались очагами в результате тесного общения в семьях, особенно между детьми. Среди других причин: бедность, некультурность и плохие условия жизни населения, слабая офтальмологическая помощь.
В дальнейшем борьба с трахомой до ее ликвидации как массового заболевания регламентировалась постановлением ВЦИК и Совнаркома (1927), а также другими директивными документами. В Сумской области детский трахоматозный диспансер на 50 коек функционировал до 1941 г.
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРЯМИ-ТЕРАПЕВТАМИ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Приступа Л.Н., Орловський В.Ф., Савенко І.І.*, Горох В.В.,** Самойленко О.Г.**
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Управління охорони здоров'я, ** Сумська обласна клінічна лікарня
Метою роботи була оцінка кадрового забезпечення лікарями-терапевтами у Сумській області у 2010 році.
Матеріал та методи дослідження. З метою адекватної оцінки кадрового забезпечення лікарями-терапевтами використано обласні показники за останні роки й для порівняння – загальнодержавні.
Результати дослідження. Кадрове забезпечення лікарями-терапевтами в Сумській області є на сьогоднішній день гострою проблемою надання медичної допомоги населенню. Так, у лікувально-профілактичних закладах області працює 4096 (2008р. – 4097, 2007р. – 4133, 2006р. – 4123) лікарів, із них – 380 терапевтів (2008р. – 390, 2007р. – 402, 2006р. – 409, 2005 – 439, 2004р. – 481, 2003р. – 508), що складає 9,3 % (2008р. – 9,5 %, 2007р. – 9,7 %) від загальної кількості лікарів. Забезпеченість лікарями-терапевтами у 2009 році становила 3,2 на 10 тис. населення (2008р. - 3,26; 2007р. – 3,32; 2006р. – 3,38; по Україні у 2008р. – 4,32). Питома вага лікарів-терапевтів пенсійного віку на кінець 2008 року склала 34 %.
В області є 243 атестованих лікарів-терапевтів (2008р. – 254, 2007р. - 272, 2006р. – 278, 2005р. – 289), що складає 64 % від загальної кількості (2008р. - 65,1 %; 2007р. - 67,7 %; 2006р. - 67,9 %; 2005р. - 65,8 %; по Україні у 2008р. – 76,4 %; по м. Суми - 68,9 %). Найнижчий відсоток атестованих лікарів-терапевтів у Краснопільському районі – 40 %, Кролевецькому - 45,5 %, Сумському – 37 %, Путивльському - 42 %, Лебединському – 25 %.
Таким чином, в Сумській області виник від'ємний показник укомплектованості терапевтичних посад лікарями за рахунок їх дефіциту та великої кількості спеціалістів пенсійного віку. Низький відсоток атестованих лікарів-терапевтів у порівнянні із таким по Україні диктує необхідність на регіональному рівні підвищення та постійного контролю їх фахового рівня.
РІВЕНЬ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2010 РОЦІ
Орловський В.Ф., Приступа Л.Н., Погорєлова О.С., Савенко І.І.*, Самойленко О.Г.**, Матвєєнко Н.Є.***,
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Управління охорони здоров'я, ** Сумська обласна клінічна лікарня, ***Шосткинська ЦРЛ
Метою роботи був аналіз рівня надання терапевтичної допомоги населенню Сумської області в умовах дефіциту лікарів-терапевтів.
Результати дослідження. Пріоритетом діяльності терапевтичної мережі у 2010 році були "Програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в Україні" та "Державна програма запобігання та лікування серце-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010рр." (Постанова КМУ від 31.05.06 № 761).
На лікарів-терапевтів в умовах складної кадрової ситуації випадає найбільше навантаження на амбулаторному прийомі, що підтверджується рівнем відвідувань лікарів-терапевтів на 1 жителя - 1,92 (2009р. – 1,94; 2008 - 1,84; 2007р. - 1,75; 2006р. – 1,77), у т.ч. дільничних – 0,86 (2009р. – 0,86; 2008 – 0,95; 2007р. - 0,96). Відвідування дільничними терапевтами вдома на 100 жителів становить 26,8 (2009р. –25,51). Причому, питома вага відвідувань лікарів-терапевтів з профілактичною метою має тенденцію до зниження - з 29,8 % до 29,0 %.
Потребує подальшого розвитку стаціонарозамінюючі технології, як найбільш економний вид надання медичних послуг. Кількість стаціонарів вдома на 1 зайняту посаду стабільна по області - 143,8 (2008р. - 142,14). Кількість ліжок денного стаціонару - 1652 в 153 лікувально-профілактичних закладах області, що становить 15,2 % від всього ліжкового фонду.
Забезпеченість ліжками денного стаціонару – 14,2 на 10 тисяч населення (2009р. – 14,0, 2008р. – 13,39; по Україні – 14,8 ). Проліковано всього хворих у денних стаціонарах – 49747, що становить на 10 тис. населення – 425,1 (2009р. - 420,7; 2008р. – 412,5). Економічний ефект від організації денних стаціонарів досягається залежно від режиму роботи та організації харчування на одному ліжку становить від 12,2 до 50,8 %.
Забезпеченість населення терапевтичними стаціонарними ліжками становила у 2010 році – 11,1 (2009 р. - 11,2; 2008 р. - 11,05; по Україні - 11,8). Кількісні показники роботи терапевтичного ліжка мають тенденцію до стабілізації на рівні 2009 року: середнє число днів роботи ліжка 326,4 (2008р. - 336,95; по Україні – 335,4), план виконання ліжко-днів – 96 % (2008р. - 99,06 %), тривалість лікування - 11,3 днів (2008р. – 11,3; по Україні - 11,9), обіг ліжка - 29,0 (2008р. – 29,8; по Україні - 28,1). Лікарняна летальність у порівнянні з минулим роком на терапевтичних ліжках мала тенденцію до зростання - з 0,54 до 0,56 (по Україні – 0,98).
У цілому, не зважаючи на виражений дефіцит лікарів-терапевтів, терапевтична допомога населенню області забезпечується належним чином за рахунок збільшення навантаження на лікарів, особливо на амбулаторному етапі, належною організацією стаціонарної терапевтичної допомоги, а також – стаціонарозамінюючих технологій, підтвердженням чого є нижчий рівень летальності, яка є одним із основних показників, що характеризує якість та ефективність лікування хворих у стаціонарі, у порівнянні із загальнодержавним показником.
ТУБЕРКУЛЬОЗ: КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ДАНІ ПО СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Приступа Л.Н., Фадєєва Г.А., Дитко В.В., Савенко І.І.*, Бондаренко Л.А.**
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,
*Управління охорони здоров'я, ** Сумський обласний протитуберкульозний диспансер
Метою дослідження є аналіз клініко-епідеміологічних даних стосовно туберкульозу у Сумській області.
Матеріал та методи дослідження. З метою адекватної оцінки фтизіатричної служби використано показники області за останні роки й для порівняння - загальнодержавні показники.
Результати дослідження. У Сумській області щорічно виявляється біля 600 хворих на туберкульоз. На диспансерному обліку знаходиться 15,4 тис. осіб, із них 1,9 тис. з активною формою туберкульозу, але основні епідеміологічні показники значно нижчі за загальнодержавні.
За 2010 рік в області виявлено вперше 597 хворих на туберкульоз проти 594 хворих у 2009 р.(ріст - 1,4 %). Зростання відбулося за рахунок хворих, які знаходились у місцях позбавлення волі (з 26 до 33 випадків), Тростянецького – 71,0, Ямпільського – 64,7; Краснопільського – 62,7; Л.Долинського районів – 62,1 на 100 тис. населення при обласному показнику – 51,0. Захворюваність на туберкульоз органів дихання мала тенденцію до зростання і складала 48,3 на 100 тисяч населення проти 47,6 у 2009р. (по Україні - 69,2). Встановлено зменшення захворюваності на деструктивну форму туберкульозу з 15,3 до 14,2 на 100 тис. населення у 2010р. (2008 р. - 17,5; по Україні - 24,9).
Соціальна структура вперше виявлених хворих на туберкульоз у 2010 році наступна: непрацюючі працездатного віку – 309 (51,8 %), робітники – 88 (14,7 %), пенсіонери – 77 (12,9 %), зареєстровані в інших відомствах – 24 (4 %), студенти – 21 (3,5 %), службовці – 19 (3,2 %), інші особи – 18 (3 %), робітники аграрного сектору – 18 (3 %), медичні працівники – 11 (1,8 %), учні – 8 (1,3 %), приватні підприємці – 3 (0,5 %), безхатченки – 1 (0,2 %).
Питома вага деструктивних форм туберкульозу серед вперше виявлених хворих на туберкульоз легенів склала 33,7 %, проти 36,6 % за 2009 р.(зниження на 7,9 %) та 41,7 % по Україні, причому, найвища - у Л.Долинському – 54,5 %, Охтирському - 44,4 % та Тростянецькому районах – 41,7 % та м. Суми – 42 %.
За 2010 рік в області обстежено флюорографічно 609,2 тис. чоловік, проти 618,8 тис. у 2009 р. (зниження на 0,6 %). Показник на тисячу дорослого населення склав 595,9 проти 599,5 у 2009 р. (2008р. - 602,2; по Україні - 541,0). Найнижчі показники - у Л.Долинському – 491,1; Ямпільському – 525,9; Роменському – 543,8; Недригайлівському районах – 553,5 на 1000 дорослого населення. Проте при цьому відсоток виявлення туберкульозу по області зріс на 5,2 % і складає 69,4 (2009р. – 66 %). Найнижчі показники відмічаються у Путивльському – 42,9; Краснопільському – 52,6 та Білопільському районах – 62,5, а також – у м. Суми – 50,0.
Встановлено зниження смертності від туберкульозу на 13,2 %. Так, померло від туберкульозу у 2010 р. 207 хворих (17,7 на 100 тис. населення) проти 242 хворих у 2009 р. (показник – 20,4; 2008р. – 24,0; по Україні – 18,2). Найбільш високі показники смертності за 2010 рік відмічались в Ямпільському – 34,6; Путивльському – 33,3; Л.Долинському – 28,9 та Тростянецькому районах – 26,4 на 100 тис. населення.
Висновки. Необхідно посилити профілактичну роботу щодо проведення флюорографічних обстежень дорослого населення з метою раннього виявлення туберкульозу та запобігання збільшення вперше виявлених деструктивних форм туберкульозу.