Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ОЦІНКА ВПЛИВУ КРІОСКОПІЧНОГО ПОРОШКУ АРОНІЇ ЧОРНОПЛІДНОЇ НА ФІЗИЧНУ
ПРАЦЕЗДНІСТЬ ТВАРИН В УМОВАХ ГІПОКІНЕТИЧНОГО СТРЕСУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ РЕАГУВАННЯ НА СТРЕС
Савченкова Л.В., Акімова М.С.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Л.В. Савченкова
ДЗ «Луганський державний медичний університет»,
кафедра клінічної фармакології та фармакотерапії
В умовах сучасного суспільства з високим темпом життя і великою кількістю стресових ситуацій відмічається тенденція щодо зростання частоти виникнення різного роду психічних порушень, які, як відомо, можуть провокувати і посилювати течію психічних розладів. У зв’язку з цим, останніми роками велику увагу приділяють розробці нових препаратів стреспротекторної дії, особливо рослинного походження.
Тому метою нинішнього дослідження було експериментальне вивчення впливу кріоскопічного порошку аронії чорноплідної на фізичну працездатність в умовах гіпокінетичного стресу в залежності від типу реагування тварин на стрес.
Попередніми дослідженнями був розроблений оптимальний режим дозування кріоскопічного порошку аронії чорноплідної в умовах гіпокінетичного стресу, де максимальний ефект потенційного стреспротектора проявлявся при пероральному веденні препарату в дозі 149 мг/кг протягом 10 днів.
На попередньому етапі, за оцінкою поведінкових реакцій в тесті «відкрите поле», усі тварини були розподілені на стресостійких та стресонестійких. Гіпокінетичний стрес моделювали шляхом розташування щурів у тісні клітки-пінали протягом 24 годин. Для оцінки фізичної працездатності тварин використовували метод примусового плавання до повного виснаження з грузом, який складав 25% від маси тіла.
Як показали проведені дослідження, формування гіпокінетичного стресу у стресостійких та стресонестійких щурівс чс контрольної групи призводить до суттєвого зменшення часу загального плавання (Тп) в середньому на 55%–71%, а часу плавання над поверхнею води (Тпнв) на 78%–86% в різні терміни спостереження по відношенню до інтактної групи тварин. Курсове призначення аронії чорноплідної призводить до відновлення вивчаємих показників, хоча повної нормалізації тривалості плавання аж до 15 доби спостереження не відбувається. Однак при прийомі кріопорошку аронії чорноплідної відмічається достовірне збільшення Тп в середньому на 50–88% та 35% –73%, а Тпнв на 120%–226% і 122%–181% по відношенню до контрольної групи, у стресостійких та стресонестійких тварин, відповідно. Слід зазначити, що ефективність препарату реалізується з п’ятої доби спостереження і максимальна стреспротекторна дія відмічається на 10 добу дослідження. Препарат порівняння ноотроп-стреспротектор – фенібут значно поступався за дією порошку аронії чорноплідної.
Підводячи підсумок наведених данних, слід зазначити, що кріопорошок аронії чорноплідної суттєво продовжує період високої фізичної працездатності, а також збільшує тривалість моторностимулюючої дії особливо у стресостійких тварин з максимумом ефекту на 10 добу спостереження, перевершуючи аналогічний ефект препарату порівняння.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМПОНЕНТУ АНАЛЬГЕТИЧНОЇ ДІЇ РЕЧОВИНИ ВО-6О
Янкович С.І., Савченкова Л.В.
Науковий керівник – д. мед.н., проф. Л.В. Савченкова
ДЗ «Луганський державний медичний університет»,
кафедра клінічної фармакології та фармакотерапії
До актуальної проблеми сучасної медицини можна з достатньою впевненістю віднести знеболення патологічних станів. Експерти ВОЗ вважають, що 90% всіх захворювань пов’язані з болем. Феномен болю являє собою мультіфакториальний та багатокомпонентний процес, в якому приймають участь нейротрансміттери та рецептори, як периферичної, так і центральної нервової системи.. Поряд з корисною захистною функцією, біль є чинником таких патологічних змін, як неприємні відчутття та емоції, обмеження рухливості, порушення мікроциркуляції та багато інших. Виходячи з цього, на сьогодні проблема знеболення залишається відкритою, незважаючи на велику кількість існуючих лікарських засобів, які мають цілу низку небажаних ефектів. Тому розробка та вивчення принципово нових анальгетичних засобів продовжує бути перспективним напрямом досліджень.
Попередніми дослідженнями було встановлено, що з 92 речовин найбільш виражену знеболюючу дію проявляє сполука під лабораторним шифром ВО-60. В подальших дослідженнях зясувалось, що в дозі 24 мг/кг розвиток максимального анальгетичного ефекту формується через 90 хвилин після її введення. Саме тому метою нинішнього дослідження було поглиблене вивчення центрального компоненту знеболюючої дії речовини ВО-60 на різних моделях болю.
Поглиблене вивчення центральних механізмів анальгетичної дії ВО-60 проводили на моделях болю за участю центральних механізмів, зокрема термоподразнення хвоста щурів («tail flick») та методу термічного подразнення кінцівок мишей за допомогою гарячої пластини («hot plate»).
Референтні лікарські засоби (анальгін в дозі 200 мг/кг, наклофен – 5мг/кг, кеторолак – 5мг/кг, синметон – 50мг/кг), фізіологічний розчин (контрольна група) та речовину ВО-60 (в дозі 24 мг/кг) вводили одноразово внутрішньошлунково. Больовий поріг реєстрували у вихідному стані та через кожні 30 хвилин протягом 5 годин.
В результаті проведених досліджень на моделі «hot plate» встановлено, що речовина під лабораторним шифром ВО-60 в дозі 24 мг/кг вже з перших 30 хвилин дослідження і до 4,5 годин суттево перевищує показники в контролі з максимумом ефекту через 2-2,5 години. Так, поріг больової чутливості вирогідно (р<0,05) вищій в дослідній групі ніж в контролі на 40-75% в різні терміни спостереження. Також знеболююча дія речовини ВО-60 перевищує показники референс-препаратів на 10-50% в різні терміни дослідження та за тривалістю аналгетичної дії дорівнює 4,5 години, що наочно демонструє її преваги.
В результаті досліджень, проведених на моделі «tail flick» встановлено, що введення щурам дослідної речовини вже через 30 хвилин дослідженя вирогідно підвищує больовий поріг на 40,5%, а через годину на 103% порівняно з контролем.
Отримані результати показали, що знеболююча дія речовини ВО-60 реалізується вже через 30 хвилин дослідження і триває близько 5 годин з максимумом ефекту на першу годину спостереження. Щодо референс-препаратів, то знеболююча дія речовини ВО-60 перевищувала дію останніх в середньому на 20-37%.
Підсумковуючи результати поглибленого дослідження центрального компоненту знеболюючої дії ВО-60, достовірно встановлено, що остання володіє вираженою знеболюючою дією, центральний компонент знеболення якої складає значну частку загальної знеболюючої дії препарату. За силою та тривалістю знеболення речовина ВО-60 суттєво перевищує референс-препарати, відомі на фармацевтичному ринку України, як високоефективні знеболюючі засоби.
ВПЛИВ КООРДИНАЦІЙНОЇ СПОЛУКИ ГЕРМАНІЮ З НІКОТИНАМІДОМ НА ВУГЛЕВОДНИЙ ОБМІН У ЩУРІВ В УМОВАХ ГІПОКСИЧНОЇ ГІПОКСІЇ НА ФОНІ ГІПЕРТЕРМІЇ
Вітохіна Н.В.
Науковий керівник - д.мед.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України В.Д. Лук’янчук
ДЗ «Луганський державний медичний університет», кафедра фармакологі
Гіпоксія – це найчастіше ускладненням шахтної травми, що є актуальним для регіону Донбасу. Вона приводить до порушення різних видів обміну, в тому числі вуглеводного.
Останнім часом активно ведеться дослідження сполук германію, що володіють різноманітним спектром фармакологічної активності.
Раніше проведені нами дослідження довели, що найбільш вираженими антигіпоксичними та термопротекторними властивостями володіє координаційна сполука германію з нікотинамідом – МІГУ-2, за умов інтрагастрального застосування у дозі 151,5 мг/кг за 73 хвилини до моделювання патології при інтрагастральному введенні.
Мета – визначити ступінь впливу потенційного антигіпоксанту МІГУ-2 на вуглеводний обмін у крові щурів в умовах гіпоксичної гіпоксії на тлі гіпертермії.
Досліди проведені на щурах обох статей, які були розподілені на 4 групи: інтактна («здорові» тварини), контроль (гіпоксія), дослід (гіпоксія + МІГУ-2), референт (гіпоксія + трентал).
Встановлено, що при профілактичному введенні МІГУ-2 рівень глюкози у сироватці крові щурів вже через 3 години, вірогідно (Р<0,001) зростає у 2,6 рази у порівнянні з аналогічним показником контрольних тварин при відсутності вірогідних відмін від показників інтактної групи впродовж усіх термінів дослідження.
Рівень глікогену у корі головного мозку дослідних тварин зростає у 3,0; 2,6 та 1,2 рази через 3, 6 та 24 години відповідно з моменту реоксигенації у порівняні із «гіпоксичними» щурами.
Аналіз проміжного продукту гліколізу – пірувату (ПВК) довів, що у сироватці крові дослідної групи спостерігається збільшення рівня цього показника на 30% та 24,6% через 3 та 6 год відповідно у порівнянні із контролем та відсутність вірогідних відмінностей у порівнянні із нормою впродовж всього експерименту (Р>0,05). Аналогічних змін ПВК набуває і у корі головного мозку щурів.
Рівень лактату у сироватці крові та у гомогенаті кори головного мозку щурів дослідної групи був зареєстрований аналогічний показникам референтної групи та тваринам без патології впродовж усіх термінів дослідження, тоді як в умовах гіпоксичного синдрому, що досліджується спостерігалося збільшення рівня молочної кислоти у 1,3 (сироватка крові) та у 1,4 рази (гомогенат кори головного мозку) в порівнянні із нормою.
Таким чином, результати проведених досліджень свідчать, що потенційний антигіпоксант – МІГУ-2 на фоні гіпоксичного синдрому, що досліджується сприяє нормалізації вуглеводного обміну за рахунок оптимізації витрат глюкози, зміщення процесів її перетворення у енергетично вигідний бік, нормалізації рівню глікогену та попередження розвитку лактоацидозу.
СТАН МАРКЕРІВ СИНДРОМУ ЕНДОГЕННОГО ОТРУЄННЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КООРДИНАЦІЙНОЇ СПОЛУКИ ГЕРМАНІЮ (МІГУ-5)
Лучишин Т.Р.
Науковий керівник - д.мед.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України В.Д. Лук’янчук
ДЗ «Луганський державний медичний університет»
В наш час однією з найбільш складних проблем медицини в області невідкладної хірургії залишається лікування перитоніту. Як відомо, перитоніт є головною причиною смертельних випадків у хворих після операцій на органах черевної порожнини.
Прогресуюча інтоксикація, порушення енергетичного і білкового обмінів, тяжкі розлади гомеостазу, ішемія паренхіматозних органів спричиняють розвиток таких грізних ускладнень даної патології як сепсис та поліорганна недостатність, що характеризуються різноманітністю ланок патогенезу, центральне та життєвизначаюче місце серед яких займає ендотоксикоз. Близьким за багатогранністю патогенезу та тяжкістю синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) є посткомпресійний період синдрому тривалого розчавлювання (СТР). Саме ці невідкладні стани привернули нашу увагу, адже існуючі на сьогоднішній день способи лікування СЕІ є недостатньо ефективними.
У зв’язку з вищезазначеним, доцільним є пошук засобів детоксикації серед координаційних сполук германію з біолігандами, які володіють широким спектром фармакологічної активності, що і склало мету даного фрагменту нашої роботи.
Встановлено, що найвищу лікувально-профілактичну ефективність за умов перитоніту серед всіх 7 досліджуваних субституєнтів проявляє координаційна сполука на основі германію, нікотинаміду та оксиетилідендифосфонової кислоти (МІГУ-5), свідченням чого є 100 % виживаність тварин та найбільш сприятливий перебіг ендотоксикозу, що визначали за рівнем кінцевих продуктів ПОЛ: ТБК-реактантів та молекул середньої маси (МСМ). Дані, отримані на моделі СТР, довели високу фармакотерапевтичну ефективність МІГУ-5, про що свідчить її здатність значно (на 40,83 %) знижувати концентрацію МСМ та рівень ТБК-реактантів (у 4 рази) у порівнянні з контролем (ендотоксикоз без лікування), що навіть перевищує обидва досліджувані показники при застосуванні референтного препарату (тіотриазолін).
Все це дає підстави визначити МІГУ-5, як найбільш ефективну сполуку для корекції синдрому ендогенної інтоксикації та обґрунтовує подальші дослідження механізмів реалізації її лікувально-профілактичної за даних екстремальних умов.
ФАРМАКОКОРЕКЦІЯ АЦЕТИЛЦИСТЕЇНОМ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ НА МОДЕЛІ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ТРАВМИ
Федорова В.С.
Науковий керівник - д.мед.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України В.Д. Лук’янчук
ДЗ «Луганський державний медичний університет», кафедра фармакології
Однією з ключових ланок патогенезу закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ) є гіпоксія головного мозку, що лежить в основі порушення всіх видів обміну, у тому числі й вуглеводного, це, в свою чергу, призводить до розвитку метаболічного ацидозу та енергетичного дефіциту в організмі.
Проблема пошуку нових високоефективних і безпечних препаратів церебрального захисту є однією з найбільш актуальних у фармакології. Раніше нами була доведена висока протекторна активність ацетилцистеїну на фоні ЗЧМТ.
Мета даної роботи – визначити ступінь впливу ацетилцистеїну на вуглеводний обмін щурів із ЗЧМТ.
Встановлено, що на тлі ЗЧМТ (контроль) відбувається зниження рівня глюкози у середньому на 25 % у всі терміни дослідження (1, 3 та 6 діб) як у сироватці крові, так і у головному мозку. При введенні ацетилцистеїну (дослідна група) в дозі 137 мг/кг і 123 мг/кг через 0,5 та 6,5 год, відповідно, після моделювання ЗЧМТ, рівень глюкози знижується у порівнянні з контролем.
Оцінюючи динаміку вмісту глікогену необхідно відмітити, що впродовж всього спостереження цей показник у контрольній серії вірогідно (Р<0,001) зменшується, порівняно зі "здоровими" щурами. Більш того, концентрація глікогену в дослідній серії збільшується у середньому на 31 % у порівнянні з контролем у всі терміни експерименту.
При вивченні рівня вмісту піровиноградної кислоти (ПВК) доведено, що у контрольній серії відбувається різке зниження вмісту ПВК (у середньому в 3 рази) відносно інтактних тварин. На фоні ж застосування ацетилцистеїну рівень пірувату не має вірогідних відмінностей з інтактною та референтною (ЗЧМТ+ноотропіл) групами в досліджуваних біосубстратах
Аналіз рівня лактату у тварин із ЗЧМТ показує, що в контролі цей показник вже на 1-у добу дослідження в 3,3 рази вищий, ніж у інтактних тварин. У дослідній же серії даний показник впродовж усього експерименту не перевищував дані, що реєструються у "здорових" щурів.
Таким чином, застосування ацетилцистеїну у якості церебропротектора вельми ефективно корегує вуглеводний обмін у крові та в тканині головного мозку, шляхом попередження активації анаеробного гліколізу та розвитку метаболічного ацидозу в посттравматичному періоді ЗЧМТ.
СЕКЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ТА ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ
ДОКТОР МЕДИЦИНЫ ЛЕОНИД ВАСИЛЬЕВИЧ АКСЕНОВ (1879-1950).
К ИСТОРИИ МЕДИЦИНСКОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЭМИГРАЦИИ
Васильев К.К.
Одесский национальный медицинский университет
Л.В. Аксенов родился 12/24.12.1879 г., дворянин, православный. Среднее образование получил в 1 Варшавской гимназии, окончив ее с серебряной медалью в 1898 г. Тогда же поступил на медицинский факультет Императорского Варшавского университета, который окончил в 1903 г. со званием лекаря с отличием (cum eximia laude). После этого зачислен сверхштатным ординатором на кафедру офтальмологии того же университета. Участник русско-японской войны: работал младшим врачом в Варшавском лазарете Российского общества Красного Креста сначала одиннадцать месяцев в г. Никольск-Уссурийском (ныне Уссурийск), а потом семь месяцев в крепости Владивосток (Приморский области). По возвращении с войны в течение 1906 г. на временной военно-медицинской службе в бациллярном и глазном отделениях Варшавского Уяздовского военного госпиталя. С марта 1908 г. ассистент Городской детской больницы в память Священного Коронования Их Императорских Величеств. Во время холерной эпидемии 1908 и 1909 гг. в течении семи месяцев работал «дежурным по холере врачом» в холерном отделении Петербургского дворцового госпиталя. С 18.11/1.12.1912 г. сверхштатный ассистент кафедры судебной медицины с токсикологией Императорской военно-медицинской академии в Петербурге. В 1913 г. в той же академии по защите диссертации получил степень доктора медицины (Экспериментальное изучение различных влияний на течение и исход реакции Uhlenhuth’a применительно к судебно-медицинской службы. – СПб., 1913. – 183 с.). Кроме того, автор статей: Скарлатина в возрасте до одного года (Русский врач. – 1912. - № 40. – С. 1683-1687); Случай атрофического цирроза печени у мальчика 8 лет (Педиатрия. – 1912. – Т. 3, № 15-16. – С. 191-202); Об условиях роста дифтерийной палочки в присутствии солей селена и теллура (Журнал микробиологии. – 1914. – Т. 1, № 1-2. – С. 36-40); 1325 случаев скарлатины, леченой сывороткой Moser’a (Русский врач. – 1915. - № 4. – С. 73-78 и № 5. – С. 103-107). В эмиграции в Германии, где был заведующим амбулаторией Российского Общества Красного Креста (старая организация). Живя в Берлине, принимал участие в деятельности Русского беженского комитета, Русского научного института, Русского академического союза в Германии. Скончался 3.10.1950 г., похоронен на русском кладбище в Тегеле (Берлин).
К ИСТОРИИ ОБЩЕСТВА КИЕВСКИХ ВРАЧЕЙ, ХАРЬКОВСКОГО МЕДИЦИНСКОГО ОБЩЕСТВА И ОБЩЕСТВА ОДЕССКИХ ВРАЧЕЙ
Васильев Ю.К.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
На территории Украины в ХIХ в. было три университетских центра: Киев, Харьков и Одесса. Поэтому, представляется, корректно сравнить общеврачебные (не специализированные) общества в этих университетских городах между собой. Общество киевских врачей (ОКВ) основано в 1840 г. Идея организации его возникла среди киевских практических врачей еще до того, как появился медицинский факультет университета в Киеве. После открытия в 1841 г. медицинского факультета в Киеве, членам Общества стали профессора этого факультета, а участь врачей практиков стало ослабевать. В последующие годы именно профессорско-преподавательский состав университета определял уровень и направления деятельности ОКВ. Харьковское медицинское общество (ХМО), начало функционировать в 1861 г. Среди 26 членов учредителей большинство принадлежало к университетским и близким к ним гимназическим кругам, а в последующие годы профессора университета активно работали в ХМО. Когда в начале ХХ ст. происходил процесс дифференциации в медицине, в Харькове не образуются самостоятельные, профильные медицинские Общества, а они начинают функционировать как отдельные секции ХМО. Устав Общества одесских врачей (ООВ) был утвержден в 1849 г. Особенность ООВ была та, что, образовавшись вторым по времени на территории современной Украины, оно в первые пятнадцатилетие функционировало в отсутствие университета. Членами учредителями его были только практические врачи, в отличие от ХМО. Когда же в 1865 г. был открыт Новороссийский университет, он имел естественное отделение и члены ООВ начинают сотрудничать с его профессорско-преподавательским составом (И.И. Мечников, Б.Ф. Вериго и др.), но медицинский факультет в Одессе появился только спустя еще 35 лет. Этим ООВ отличалось как от ХМО, так и ОКВ, где на всем протяжении их функционирования в их деятельности принимали активное участие профессора-медики. Кроме того, когда в 1900 г. в Одессе появился медицинский факультет профессорско-преподавательский состав последнего пошел на создание своих обществ (Медицинское общество и Общество русских врачей) и в своей основной массе не принял участие в работе ООВ. Это так же одна из особенностей в истории ООВ, его отличие от обществ в Киеве и Харькове. В отличие от Харькова, в Одессе стали создаваться специализированные медицинские общества: 1876 г. –бальнеологическое, 1902 г. – дерматологическое и венерологическое, 1910 г. – офтальмологическое, 1911 г. – отоларингологическое общество и др. Закономерно к началу первой мировой войны по числу членов ООВ оказалось меньше чем ХМО (1913 г. - 204 и 428 членов соответственно), хотя как в Харькове, так и в Одессе в начале ХХ в. был медицинский факультет, а количество практикующих врачей в Одессе было больше чем в Харькове.
ВОЛЬНЫКЕ АПТЕКИ ЛЕБЕДИНСКОГО УЕЗДА В КОНЦЕ XIX– НАЧАЛЕ XX вв.
Вижунов В.Л.
Научный руководитель – проф. К.К. Васильев
СумГУ, кафедра биологической химии и фармакологии
Важным источником изучения развития аптечного дела в Лебединском уезде являются Российские медицинские списки (РМС), которые издавались в Российской Империи ежегодно по 1916 г., а с 1890 года содержат сведения о вольных (частных) аптеках царской России. В 1890 г. в Лебединском уезде действует одна аптека в г. Лебедин – провизора Н.И. Лебедева (русский, православный) при управляющем В.Н. Лебедеве (русский, православный). В 1893 г. в с. Терны открывается вторая аптека в уезде – провизора Ц.П. Каликовского (поляк, католик). В период с 1894 г. по 1915 г. количество вольных аптек в Лебединском уезде не изменилось, но менялись их собственники. В 1901 г. аптека в с. Терны провизора Каликовского переходит жене провизора М.А. Гельба (еврей, иудей), управляющий провизор И.М. Гельб (еврей, иудей), а аптека Н.И. Лебедева становится собственностью провизора С.В. Витовицкого (еврей, иудей). В 1915 г. в г. Лебедин открывается вторая вольная аптека провизора И.С. Шаганского (еврей, иудей). В 1897 г., когда в Лебединском уезде было две аптеки, население составляло 189 359 человек, число работающих провизора - два. Таким образом, показатель обеспеченности аптеками на 10 000 населения составил – 0,1. Обеспеченность фармацевтическими работниками на 10 000 населения – 0,05. По состоянию на 1914 г. в уезде по прежнему две аптеки, где работали один провизор, один аптекарский помощник, два аптекарских ученика, а население 230 854 человека. Показатель обеспеченности аптеками на 10 000 населения – 0,08. Обеспеченность фармацевтическими работниками на 10 000 населения – 0,17.