Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ КЛІНІЧНОГО АУДИТУ
Сміянов В.А., Сміянова О.І.
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
В України термін «клінічний аудит» (КА) з’явився в наукових працях та деяких нормативних документах зовсім недавно. Перше визначення клінічного аудиту, його етапів та цілей було надано в наказі МОЗ України від 19.02.09 р. № 102/18 «Про затвердження Уніфікованої методики з розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини».
В проекті «Основи законодавства про охорону здоров’я» в статті 149 зазначається, що «Контроль за дотриманням стандартів медичної допомоги, протоколів медичної допомоги організовується з метою покращення якості медичної допомоги. Здійснення контролю відбувається шляхом організаційного та клінічного аудиту з визначенням індикаторів якості медичної допомоги та інших показників діяльності закладів охорони здоров’я, а також опитування споживачів медичних послуг».
Метою роботи є розробка та наукове обґрунтування методології впровадження клінічного аудиту на основі стандартизації медичної допомоги в закладах охорони здоров’я.
Матеріали та методи дослідження. Вітчизняні та закордонні публікації по проблемі впровадження клінічного аудиту, державні нормативні акти в Україні, закордонні нормативні акти, власні дослідження.
Результати та їх обговорення. В поняття клінічного аудиту закладена ідея спрямованості процесу на постійне підвищення якості клінічної практики на основі результатів аудиту. Етап підготовки до КА є найбільш відповідальним етапом для успіху впровадження, проведення та розвитку КА в системі управління ЯМД. Правильно організований процес підготовки КА є ключовим для успіху проекту. Важливим компонентом завдань на підготовчому етапі КА є створення необхідних структур (моно-або мультидисциплінарних команд), навчання персоналу та залучення у цей процес споживачів. Навчання медичних працівників повинне проводитися постійно у формі лекцій, презентацій, круглих столів, дискусій, організацій тренінгів, які б допомагали працівникам придбати необхідні навички для проведення аудиту. КА, як правило концентрує свою увагу на якомусь аспекті процесу надання медичної допомоги. При цьому перевага надається більш вузькій темі. Оскільки ресурси системи охорони здоров’я обмежені, важливо визначити теми, які є пріоритетними та потребують особливої уваги для певної території або лікарняного закладу. Після обрання теми КА, потрібно визначити мету та адекватні методи аудиту. Всі наступні етапи проводяться за схемою циклічного процесу, який включає в себе: вибір методології та індикаторів, збір інформації, аналіз інформації, надання рекомендацій, впровадження змін, моніторинг та оцінка змін. Для впровадження в Україні сучасної системи управління ЯМД на основі стандартизації та клінічного аудиту потрібно провести структурні та організаційні зміни в системі охорони здоров’я на державному рівні. Потрібно створити умови, щоб в покращенні ЯМД були зацікавлені керівники медичних закладів, лікарі та інший медичний персонал. Потрібно переглянути деякі показники якості діяльності ЛПЗ, наприклад, виконання плану ліжко-днів. Цей показник не стимулює надавачів послуг до раціонального використання ліжкового фонду (а значить коштів), покращення якості та ефективності лікування і як результат цього – скорочення середніх термінів лікування. Для того, щоб керівництво та колективи ЛПЗ були зацікавлені у покращенні якості та ефективності лікування, лікарняним закладам потрібно надати статус державних підприємства з єдиним бюджетом. Необхідно перейти до договірних відносин між надавачами медичних послуг і замовниками та між різними лікарняними закладами. Потрібно розробити чітку і прозору мотиваційну систему для медичних працівників, яка б передбачала не тільки моральну, а в першу чергу, матеріальну винагороду за покращення ЯМД. Для ефективного функціонування системи покращення якості, необхідно в мережу практики на всіх її рівнях запровадити систему стандартизації медичної допомоги. Необхідно розпочати навчальну та пропагандистку роботу серед медичних працівників.
Як видно з вищенаведеного частину умов для впровадження сучасної системи управління якістю необхідно розробити і прийняти на державному рівні, але частину завдань по впровадженню клінічного аудиту можна розпочати на регіональному рівні та на рівні ЛПЗ за наявною законодавчою базою:
- навчання медичного персоналу та керівників управлінню ЯМД на принципах стандартизації та аудиту;
- впровадити систему економічної мотивації на основі чинного законодавства;
- створення структури, відповідальної за процес постійного покращення ЯМД (внутрішній аудит) на рівні ЛПЗ.
- розроблення та впровадження тимчасових локальних протоколів лікування, заснованих на вже діючих стандартах.
Розробка методології та впровадження системи клінічного аудиту в медичних закладах заплановано стратегією розвитку Сумської області на період до 2015 року «Нова Сумщина-2015». Всі лікарні повинні мати комплексну програму вдосконалення якості, яка б у повній мірі забезпечувала участь медичних працівників у КА. В цей процес необхідно залучати також замовників медичних послуг. Всі лікарні повинні мати комплексну програму вдосконалення якості, яка б у повній мірі забезпечувала участь медичних працівників у КА.
Висновки. Розробка механізму впровадження клінічного аудиту в лікувальних закладах України є найактуальнішим завданням, яке буде сприяти покращенню якості медичної допомоги, професійному розвитку лікарів та медичного персоналу, та зростанню задоволеності споживачів медичними послугами.
ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ СЕРЕД ДІТЕЙ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Сміянов Ю.В., лікар-інтерн
Науковий керівник - к.мед.н, В.В Савченко
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
На курсі основи стоматології з метою масових епідеміологічних досліджень та аналізу ефективності застосування засобів первинної профілактики в 2004 р. та 2008 р. в Сумській області вивчалася стоматологічна захворюваність дітей в різних вікових групах (3, 6, 12 і 15 років).
За основу була взята карта стоматологічного обстеження дитини, розроблена Інститутом стоматології АМН України. Карта дозволяє оцінити стоматологічну захворюваність: розповсюдженість та інтенсивність карієсу, захворювань тканин пародонту, зубощелепних аномалій, не каріозні ураження твердих тканин зубів,стан гігієни порожнини рота, визначити потребу в лікуванні дітей, а також визначити якість санації, порівняти стан захворюваності в різних регіонах, розрахувати потребу та засоби, які необхідні для лікувально-профілактичної роботи.
Дані стоматологічної захворюваності у дітей Сумської області
| Роки | Розповсюдженість карієсу (%) | Інтенсивність карієсу | Розповсюдженість захворювань пародонту (%) | Розповсюдженість ортодонтичної патології (%) |
| 2004р. | 64, 8 | 2,0 | 30 | 43 |
| 2008р. | 55,2 | 2,2 | 23,3 | 30,8 |
В результаті досліджень було виявлено, що розповсюдженість карієсу зменшилась з 64,8 % у 2004 році до 55,2 % у 2008 році, але відповідає високому рівню (50% - 70%) за даними ВООЗ. Розповсюдженість захворювань пародонту теж зменшилась з 30 % до 23,3 %. Інтенсивність збільшилась на 0,2 і склала в 2008р. – 2,2, а 2004 р. – 2. Це дорівнює низькому рівню за даними ВООЗ (1,6 -2,6). Питома вага дітей з гіпоплазією емалі склала 10 %, флюороз зустрічався в Конотопському та С.Будському районах.
Визначаючи стоматологічну захворюваність, враховували вміст фтору в питній воді в різних районах області,забезпеченість доступністю до стоматологічної допомоги та профілактична робота .Відносно концентрації фтору в питній воді, область була розподілена на 3 регіони в залежності від концентрації в питній воді. Потреба людини у фтору за науковими даними повинна сягати 1-1.5 мг/л на добу.
І група (концентрація фтору в питній воді нижче норми до 0,55 мг/л). В І групу увійшли райони: Конотопський, Роменський, Путивльський, Глухівський, Ямпільський, Лебединський, Шосткінський, Л.Долинський.
В цих районах помірно – середня інтенсивність карієсу (2,7 – 4,4) за виключенням Шосткінського району – висока інтенсивність карієсу (5,0). Розповсюдженість карієсу масова (70 % -90 %) в Путивльському, Ямпільському, Лебединському, Шосткінському, Л.Долинському районах, високий рівень в Роменському районі (69 %), суцільний (більше 90 %) – в Глухівському районі. Розповсюдженість флюорозу в Конотопському районі 1,5 %.
ІІ група (концентрація фтору в питній воді наближена до норми - до 0,8 мг/л). В ІІ групу увійшли райони:
Білопільський, Кролевецький, Недригайлівський, С.Будський. В цих районах низька інтенсивність карієсу ( 1,2 -2,6). Розповсюдженість карієсу висока (50 % -70 %). Розповсюдженість флюорозу С.Будському районі 8 %.
ІІІ група (концентрація фтору в питній воді вища за норму до 2,28 мг/г). В ІІІ групу увійшли райони: Сумський, Тростянецький, В.Писарівський, Буринський, Охтирський, м.Суми. В цих районах низька інтенсивність карієсу (1,2-1,6) за виключенням Сумського району (дуже низька(0,9) та В.Писарівського (помірно – середня 2,9). Розповсюдженість карієсу висока (50 %-70 %) в всіх районах за виключенням Сумського, В.Писарівського (низька-менше 50%). (Потреба у фторі не враховує його надходження в організм людини із повітрям, їжею та іншими шляхами).
Ці дані підтверджують взаємозв’язок між вмістом фтору в питній воді та захворюваністю на карієс у дітей, ефективність впровадження первинної профілактики стоматологічних захворювань (герметизація фігур постійних зубів, покриття зубів ремінералізуючими розчинами, лаками, гелями), навчання дітей навичкам догляду за порожниною рота,своєчасність визначення потреби стоматологічної допомоги, тощо.
ИСТОРИЯ РУССКОЙ НАУЧНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ТЕРМИНОЛОГИИ
Бурнос Е.Ю., Пилипенко-Фрицак Н.А.
СумДУ, кафедра языковой подготовки
Исконно русская медицинская лексика базируется на общеиндоевропейском языке-основе и общеславянском языке-основе, на базе которого в VII—VIII вв. возник древнерусский язык.
В терминосистеме медицины большое место занимают термины, пришедшие в нее из латинского и греческого языков, поэтому заимствование следует рассматривать как основное средство пополнения русской медицинской терминологии. Организующим началом в образовании подсистем медицинской терминологии оказывается способ терминообразования, диктующий главные закономерности и структурно семантические свойства терминологических моделей.
Множество оригинальных русских наименований, бытовавших в языке древнерусской медицины и зафиксированных в «Лечебниках» и «Травниках», не сохранилось в языке научной медицины и уступило свое место другим наименованиям, чаще всего греко-латинского происхождения.
Грецизмы анатомо-физиологического содержания встречаются в ранних памятниках древнерусской письменности.
Латинская лексика первоначально также заимствовалась через греко-византийское посредство. Активно она стала проникать в XV—XVI вв. благодаря посредству польского языка.
В развитии российской медицинской науки, в создании ее языка, системы специальных терминов особое место отводится XVIII столетию, эпохе петровских преобразований. Реформы данного периода в России были подготовлены предшествующей эпохой. Но только в XVIII веке началось систематическое научное изложение профессиональных дисциплин, первым условием которого послужило создание систем терминов.
Заслуга создания русской научной медицинской терминологии принадлежит русским врачам-переводчикам XVIII в. Преподавание медицинских дисциплин на русском языке было возможно только при условии разработки отечественной терминологии. Поэтому многие выдающиеся русские врачи становились одновременно переводчиками и филологами.
Большинство русских врачей отстаивало термины, устоявшиеся в профессиональном словоупотреблении, независимо от того, являются ли они интернационализмами греко-латинского происхождения или их русскими эквивалентами. Они осознавали также важность сохранения латинских termini technici, т.е. эталонных, интернациональных не только по значению, но и по форме, по латинской транскрипции наименований.
Характерной особенностью медико-биологической терминологии применение termini technici — терминов, графически и грамматически оформленных на латинском языке. Идентичность их понимания различными специалистами во всех странах делает termini technici незаменимым средством интернационализации терминологии.
Современную русскую медицинскую терминологию можно разделить на следующие основные группы: 1) исконно русские наименования; 2) заимствованные классицизмы, в разной степени ассимилированные, приспособленные к звуковой и морфологической системе русского литературного языка; 3) исконные западноевропеизмы, фактически выполняющие функцию интернационализмов; 4) латинские termini technici.
ВИБІР ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ КАНДИДОЗУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ
ПОРОЖНИНИ РОТА
Мєдвєдєва М.Б.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,
кафедра терапевтичної стоматології
В останні десятиліття відмічається значне зростання кількості захворювань, зумовлених умовно-патогенними грибами роду Candida. Широкому розповсюдженню грибкових уражень слизової оболонки порожнини рота (СОПР) сприяють зміни з боку збудника захворювання, а саме: підвищення вірулентності у зв’язку з появою антилізоцимного фактора, утворенням мікробних асоціацій грибів з іншими мікроорганізмами та розвиток резистентності до багатьох протигрибкових препаратів. Тому була розроблена нова схема лікування кандидозу СОПР із застосуванням комбінації протигрибкового препарату Міконазолу та антисептика широкого спектру дії Мірамістину. Запропонована методика клінічно апробована серед пацієнтів основної групи - 15 осіб з кандидозом СОПР (аплікації та ротові ванночки 3-4 рази на добу). Для контролю була створена група з 10 осіб, яким застосовували традиційну методику лікування – 2% леворинову мазь та полоскання порожнини рота 2% розчином гідрокарбонату натрію. Загальне лікування призначалося всім хворим, незалежно від обраної групи, та включало в себе: дієту, вітамінні препарати та лікування загальної патології. В обох групах проведена санація порожнини рота.
Результати лікування оцінювали за клінічними (зворотній розвиток суб’єктивних та об’єктивних ознак) та лабораторними параметрами (цитологічне дослідження з метою виявлення грибів р. Candida проводили через 3 та 5 сеансів лікування). У пацієнтів основної групи відразу виявлено позитивну динаміку лікування, про що свідчить стійка тенденція до регресу ознак захворювання. Так, на 1-2 добу лікування суб’єктивними ознаками покращення були: послаблення печії, болю, сухості, стягнутості слизової оболонки, що об’єктивно проявлялося зменшенням набряку, гіперемії та сухості, зниженням кількості та розповсюдженості нальоту. На 3-4 добу відмічали істотне послаблення та зникнення печії, болю, парестезії, стягнутості СОПР; виявлено стійку тенденцію до зникнення набряку СОПР, її гіперемії та больових реакцій. На 4-5 добу клінічні ознаки повністю зникали. Результати лікування були підтверджені даними цитологічного дослідження. У пацієнтів контрольної групи регресування ознак захворювання відбувалося повільніше: покращення стану відмічалося лише на 3-4 добу, повне зникнення клінічних ознак виявлено лише на 7-9 добу лікування. Цитологічне дослідження після 3 відвідувань не виявило позитивних змін, після 5 сеансів лікування спостерігалися незначні зміни кількості збудника. Проведене через місяць цитологічне дослідження у пацієнтів обох основних груп не виявило рецидивів, а у пацієнтів контрольної групи рецидив захворювання відбувся у 4 (40%) осіб.
Таким чином, запропонована схема лікування із застосуванням нових вітчизняних препаратів вигідно відрізняється від традиційної методики, оскільки дозволяє підвищити ефективність та скоротити тривалість лікування.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БІОКОМПОЗИЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ «ОСТЕОАПАТИТ КЕРАМІЧНИЙ» В ЕНДОДОНТІЇ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ З НЕЗАКІНЧЕНИМ РОСТОМ КОРЕНЯ
Плиска О.М.
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань
Підвищення ефективності лікування хронічних періодонтитів постійних зубів з незакінченим ростом кореня у дітей залишається надзвичайно актуальною проблемою стоматології. Традиційне ендодонтичне застосування препаратів на основі гідроксиду кальцію не завжди успішне, встановлені непоодинокі випадки виникнення ускладнень, апексифікація та відновлення кісткової тканини періапікальної ділянки після проведеного лікування протікає дуже повільно чи взагалі не відбувається.
Нами розроблено та впроваджено в практику двохетапний спосіб ендодонтичного лікування деструктивних форм періодонтиту постійних зубів у дітей з незакінченим ростом кореня з використанням для тимчасової обтурації кореневого каналу біокомпозиційного матеріалу на основі біологічного гідроксіапатиту «Остеоапатит керамічний» марки. ОК015 (містить до 15% склофази).
Мета дослідження: підвищити ефективність лікування деструктивних форм періодонтиту постійних зубів у дітей з незакінченим ростом кореня шляхом використання пасти на основі ОК015.
На лікуванні та під диспансерним наглядом знаходились 71 дитина віком 9-15 років, в яких було встановлено деструктивну форму періодонтиту в постійних зубах з незакінченим ростом кореня. В основній групі (49 дітей) для тимчасової обтурації кореневих каналів використовували пасту на основі біокомпозиційного матеріалу ОК015, в підгрупі контролю (22 дитини) - гідроксидкальційвмістний препарат «Апексдент» фірми «ВладМиВа» (Росія).
Лікування проводили в два етапи. Перший етап передбачав інструментальну та медикаментозну обробку кореневих каналів та їх тимчасове пломбування, пломбування каріозної порожнини. При апексифікації проводили постійне пломбування кореневого каналу та зуба (другий етап лікування). Оцінку результатів клінічних, рентгенологічних обстежень проводили безпосередньо після лікування та через добу, 2 тижні, 1, 3, 6, 9, 12 місяців.
Встановлено, що використання для тимчасової обтурації кореневого каналу лікувальної композиції на основі “Остеоапатиту керамічного” ОК015 сприяє раннім термінам апексифікації та регенерації кісткової тканини при лікуванні періодонтитів постійних зубів з незакінченим ростом кореня, необхідність в повторному тимчасовому пломбуванні кореневих каналів зменшується майже вдвічі, отримано достовірно менші показники кількості ускладнень порівняно з контрольною підгрупою хворих. Аналіз результатів лікування свідчить про високу ефективність запропонованого методу лікування деструктивних форм періодонтиту постійних зубів у дітей.
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
Бараннік Н.Г., Мосєйко О.О., Манухіна О.М.
Науковий керівник – проф. Н.Г. Бараннік
Запорізька медична академія післядипломної освіти,
кафедра хірургічної та терапевтичної стоматології
Лікування постраждалих з переломами кісток обличчя залишається однією з актуальних проблем у сучасній стоматології. Значний термін втрати працездатності, а також тяжкі функціональні та косметичні наслідки надають великої соціальної значимості удосконаленню методів лікування переломів кісток обличчя.
У клініці щелепно-лицевої хірургії ЗМАПО протягом 2006-2011 років оперативним шляхом проліковано 684 (27,9%) хворих з переломами щелеп. Остеосинтез екстраоральним доступом виконували за загальноприйнятими методиками, з використанням поліамідної нитки, титанового дроту. Остеосинтез інтраоральным доступом виконували з використанням міні-пластин та кортикальних гвинтів з цирконієвого сплаву. У більшості випадків додатково проводили міжщелепну імобілізацію дротяними шинами з зачепними петлями. Це позбавляло нижню щелепу функціонального навантаження, призводило до зниження регіонального кровопостачання, що, в свою чергу, уповільнювало регенерацію кістки, подовжувало термін лікування за рахунок реабілітаційного періоду. У 25 випадках при лікуванні переломів щелепи в межах зубного ряду застосували розроблений на кафедрі назубний компрессійно-дистракційний апарат, що виключало міжщелепну іммобілізацію. Використання цієї методики забезпечувало можливість корекції співставлення уламків під час репозиції та їх надійну фіксацію і дозволяло створити оптимальні умови загоєння кісткової рани, які сприяють відновленню гемодинаміки на мікроциркуляторному рівні в зоні пошкодження, здійснити раннє функціональне навантаження.
При використанні запропонованого компрессійно-дистракційного апарату спостерігалося прискорення регенерації кістки, скорочення термінів стаціонарного лікування, що підтверджувалося вищими показниками біоелектричної активності жуйних мґязів у порівнянні з аналогічними показниками при міжщелепній іммобілізації на етапах лікування, а також даними рентгенологічного, компґютерного томографічного та клінічного дослідження.