Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 41

ИЗ ИСТОРИИ МЕДИЦИНЫ АЗЕРБАЙДЖАНА

Мамедова П.А., студ. 1-го курса

Научный руководитель – ст. преп. Г.С. Ильина

СумГУ, кафедра иностранных языков

Медицина в Азербайджане имеет древнюю историю, уходящую корнями вглубь веков, которую можно четко

разделить на несколько периодов: первобытный, древнейший, эллинистический, исламский и современный. Рассмотрим первые три этапа.

Шаманизм и древнейшая медицина. В доисторические времена врачевание осуществлялось шаманами, жрецами и первыми профессиональными целителями. Шаманы практиковали специальную лечебную музыку, танцы, а также психологическое воздействие на пациента (внушение, гипноз). Народные лекари, являвшиеся хранителями медицинских знаний и традиций, использовали в лечебных целях множество растений. Например, для припарок и компрессов хвою сосны и пихты. Считалось, что они вытягивают гной и исцеляют раны. Протирания и компрессы, приготовленные из чеснока и лука, были популярны против инфекционных заболеваний кожи.

Медицина огнепоклонников. Информация о лекарственных средствах и медицине древних азербайджанцев содержится в древнейшем памятнике литературы народов Азербайджана и Ирана, священной книге огнепоклонников зороастрийцев «Авесте», из которой следует, что древние азербайджанцы еще в I тыс. до н.э. имели определенные знания в области анатомии. Позвоночник считался «столбом и источником жизни», а костный мозг – местом пребывания жизни. Основными способами лечения были психотерапия, травы и хирургия. В те времена человечество еще не знало о микробах, но азербайджанцам было присуще зачаточное представление о невидимых возбудителях заболеваний. Загрязнение источников воды, почвы считалось тяжким преступлением и каралось смертной казнью. Тела умерших изолировались в специальных погребальных сооружениях, куда могли входить лишь жрецы в специальных перчатках и матерчатых масках на лице. Это ограничивало распространение болезнетворных микробов и снижало масштабы эпидемий.

Синтез восточной древнегреческой медицины. Медицина древнего Азербайджана повлияла на развитие науки Древней Греции. Древние греки позаимствовали у народов Востока идею о том, что человеческий организм состоит из 4 элементов: слизи, желчи, черной желчи и крови, которая позже получила известность как «гуморальная теория Галена». В эллинистическую эпоху немало греческих врачей (напр. Эразистрат) работали на территории древнего Азербайджана. Древние греки позаимствовали множество лекарственных средств. Т.о. можно сказать, что медицина в Азербайджане имеет очень древние корни, а врачи не только внесли вклад в формирование Восточной медицины, но и способствовали развитию медицины Древней Греции.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ

СЕКЦІЯ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИХИЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Атаман Ю.О.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Не зважаючи на значні досягнення при лікуванні артеріальної гіпертензії (АГ) і створення великої кількості нових та ефективних медикаментів, частина хворих з не досягнутим цільовим рівнем артеріального тиску (АТ) залишається значною. Одним з факторів, що впливають на цей показник є недотримання пацієнтом режиму прийому лікарських засобів.

Метою проведеного нами дослідження було вивчення прихильності людей похилого віку до антигіпертензивної терапії, оскільки для осіб цієї вікової категорії характерна найвища захворюваність на АГ.

Для виконання дослідження було проведено анкетування 84 пацієнтів похилого віку, що лікувалися в Сумському клінічному госпіталі інвалідів ВВ. Усі пацієнти знаходилися на диспансерному обліку з приводу АГ більше трьох років. Пацієнтам задавалися питання відносно амбулаторного етапу лікування АГ: способу життя, ознайомленості з правилами вимірювання артеріального тиску та метою лікування АГ, дотримання рекомендацій лікаря та щоденного прийому медикаментів.

Нами було встановлено, що рекомендацій лікарів стосовно дієти дотримується або частково дотримується 26 хворих (31%), щодо дотримання фізичного режиму - 18 осіб (21%), відносно шкідливості паління та вживання алкоголю - 35% пацієнтів, які раніше мали шкідливі звички. Більшість пацієнтів знали про наявність у них АГ та про доцільність вимірювання АТ (78%), були ознайомленими з правилами вимірювання АТ (66%). Однак регулярно або щоденно його вимірювали лише 12 осіб (14%). Антигіпертензивні засоби були вдома у 95% хворих, проте щоденно їх вживали лише 20 пацієнтів (24%). Серед причин такої ситуації пацієнти вказували: велику кількість призначених ліків – 35% хворих, відсутність симптомів підвищення АТ та підвищення АТ під час одноразового вимірювання – 28% осіб, недостатню інформованість про необхідність щоденного прийому ліків - 25% хворих, розвиток побічних реакцій та бажання «поберегти печінку» - 20% пацієнтів, високу вартість та складності при придбанні препаратів – 12%, інші причини – менше 5%. Шляхи виходу з вказаної ситуації ми вбачаємо у комбінуванні ефективної гіпотензивної стратегії з простотою лікування (застосування невеликої кількості комбінованих препаратів з урахуванням вікових особливостей пацієнтів), постійному підвищенні кваліфікації лікарів та інформованості пацієнтів.

Таким чином, нами встановлено, що для пацієнтів похилого віку характерна, зумовлена рядом чинників, низька прихильність до лікування АГ. Подолання вказаної проблеми не можливе без забезпечення комплексних заходів як на рівні області та держави, так і безпосередніх стосунків лікарів та пацієнтів.

особливості перебігу артеріальної гіпертензії у жінок ПОХИЛОГО ВІКУ

Чумак С.П., студ. 3-го курсу

Науковий керівник – к. мед.н., асист. Ю.О. Атаман

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Актуальність проведеного дослідження зумовлена з одного боку високою розповсюдженістю АГ у жінок в похилому віці та специфікою вказаного контингенту осіб, а з іншого – частим поєднання цієї недуги з метаболічними порушеннями, ІХС, серцевою недостатністю, порушеннями периферійного кровообігу, що ускладнює пошук її оптимального лікування.

Метою проведеного нами дослідження було вивчення особливостей перебігу артеріальної гіпертензії у жінок похилого віку.

Дослідження проводилося на підставі аналізу архівних матеріалів пацієнтів, які були госпіталізовані в терапевтичне та кардіологічне відділення Сумського обласного клінічного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни в 2008 році. Всього було вивчено 434 історій хвороб пацієнтів, з них в остаточний аналіз увійшли данні 414 хворих, що відповідали критеріям включення (похилий вік, наявність достовірного підвищення артеріального тиску). Наявність артеріальної гіпертензії встановлювали за записами, вказаними в історіях хвороб і винесенні даного захворювання в заключний діагноз при виписці.

В 2008 році артеріальна гіпертензія слугувала причиною госпіталізації в багатопрофільний стаціонар 414 хворих похилого віку, що склало 33 % від загального числа пацієнтів, госпіталізованих у відділення терапевтичного профілю (n=1256). При цьому 241(58,2%) випадок артеріальної гіпертензії відмічений у жінок та 173 (41,8%) випадки – у чоловіків.

При аналізі історій хвороб пацієнтів похилого віку з АГ виявлено, що у жінок особливості цієї недуги характеризуються більш тяжким перебігом, порівняно з чоловіками відповідного віку. Зокрема, у жінок тяжка АГ відмічалася в 43,1% випадків, тоді як у чоловіків тільки в 23,1%. Крім цього, в них реєструвалася більша кількість таких ускладнень, як гіпертензивне серце, ангіоретінопатія та нефропатія: у жінок 61,4% осіб, а у чоловіків – 29,2% осіб. Разом з тим, виявлено, що для осіб жіночої статі в постменопаузі ураження серця характеризуються порушенням діастолічної зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

Зазначені особливості перебігу АГ у жінок похилого віку потребують більш чіткого дотримання рекомендацій щодо лікування зазначеної недуги та профілактики її ускладнень.

УЧАСТЬ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА В ОСВІТНЬО-НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Атаман Ю.О.; Дитко В.В., Лата Я.В., студ. 6-го курсу

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Науково-дослідницька робота студентів (НДРС) є обов’язковою та невід’ємною частиною підготовки спеціалістів в Сумському державному університеті (СумДУ). Вона входить в коло основних завдань закладу, що вирішуються на базі поєднання учбового та науково-дослідногопроцесів. НДРС сприяєформуванню творчих характеристик особистості, яка готова ефективно вирішувати теоретичні та прикладні проблеми, що виникають в процесі дослідницького процесу.

Основними цілями Студентського наукового товариства (СНТ) є створення і розвиток сприятливих умов для формування затребуваних фахівців шляхом інтенсифікації НДРС, участі їх у фундаментальних та прикладних дослідженнях, що проводяться в інституті, а також забезпечення можливості для кожного студента реалізувати своє право на творчий розвиток особистості у відповідності з його здібностями і потребами.

СНТ здійснює свою діяльність за наступними основними напрямками: 1) залучення студентів до наукової роботи, її популяризація серед широких кіл студентської молоді; 2) участь студентів в кафедральних та загальноінститутських наукових напрямках та програмах; 3) сприяння роботі студентських наукових гуртків кафедр, координація їх роботи; 4) забезпечення їх інформацією стосовно проведення конкурсу на кращу студентську наукову роботу; 5) проведення традиційної щорічної студентської наукової конференції; 6) співробітництво з науковими та іншими організаціями нашого університету та інших вузів міста та країни, участь в сумісних проектах.

Щорічно різноманітними формами НДРС охоплюється близько третини від загальної кількості студентів, їх роботою керують досвідчені викладачі. Підсумком студентської роботи є презентація своїх даних у вигляді доповідей, рефератів на кафедрах, виступів на щорічних міжвузівських конференціях. Наукові роботи наших студентів неодноразово публікувалися в збірниках наукових робіт різних навчальних закладів України.

Наприкінці минулого року при науковій лабораторії молекулярно-генетичних досліджень створено студентський науковий центр, у роботі якого виявили бажання брати участь понад 30 студентів. Діяльність цього центру спрямовано на вивчення алельного поліморфізму генів та його зв’язку з розвитком багатьох поширених хвороб і патологічних процесів. На сьогодні вже підготовлено дві студентські роботи, які беруть участь в ІІ етапі всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт.

Підсумовуючи все зазначене, можна зробити висновок про те, що СНТ медичного інституту СумДУ відіграє важливу роль урозвитку студентської науки закладу, сприяє формуванню інтелектуального потенціалу країни.

ЯКІСНА ТА КІЛЬКІСНА ОЦІНКА ПОРУШЕНЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ЗА ДАНИМИ ХОЛТЕРІВСЬКОГО МОНІТОРУВАННЯ У ХВОРИХ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ І ІІ ФУНКЦІОНАЛЬНИМ КЛАСОМ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ І ЇЇ ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Лаба В.В.; Фєдосєєва Н.К., магістрант

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Холтерівське моніторування (ХМ) електрокардіограми (ЕКГ) дозволяє реєструвати останню без обмежень рухового режиму хворого протягом тривалого часу з наступним автоматизованим аналізом запису. Оцінюється загальна кількість екстрасистол (Е) за час спостереження, їх розподіл протягом доби, зв’язок з фізичним або емоційним навантаженням, числом серцевих скорочень (ЧСС), перехідними епізодами ішемії міокарду та ін. Цей метод дозволяє порівнювати циркадні зміни Е та ЧСС і відокремити тахі- та брадизалежні форми Е.

Метою дослідження було вивчення ступеня частоти і форми Е, її співвідношення з періодом доби, віком пацієнта, можливими епізодами транзиторної ішемії міокарда у хворих з хронічною ішемічною хворобою серця (ХІХС), ІІ функціональним класом (ФК) хронічної серцевої недостатності (ХСН).

Матеріали і методи дослідження. Здійснено дослідження ХМ ЕКГ протягом доби у хворих, що перебували на лікуванні в обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення у 2009 році.

Результати дослідження та їх обговорення. Обстежено 22 пацієнта з ІХС у віці від 44 до 74 років (середній 52,5 р.), чоловіків – 20 (90,9%) і жінок – 2 (9,1%). Хворих з супутньою артеріальною гіпертензією було – 15 (68,1%), пацієнтів з післяінфарктним кардіосклерозом (ПІКС) - 7 (31,8%). Всі пацієнти відносилися до ІІФК ХСН, з них І стадію хвороби мали 12 (54,5%), ІІА – 10 (45,5%). У всіх хворих реєструвалися Е різного ступеня частоти і форми. Пацієнтів з поєднаною надшлуночковою (НШ) Е і шлуночковою (Ш) Е формами було 15 (68,1%), а в інших випадках була ізольована НШЕ – 3 (13,1%) і ізольована ШЕ – 4 (18,1%). Пацієнтів, що виходили за норму частоти Е було 6 (27,2%). У 1 хворого Е склали 10% від усіх серцевих скорочень за добу, що прогностично може вести до аритмогенної кардіоміопатії із збільшенням порожнин серця. Так, у цього хворого реєструвалось 6917 ШЕ і 3589 НШЕ, в тому числі були 33 епізоди ранніх Е за типом «R на Т».

Порівняння циркадних змін кількості Е та ЧСС дозволяє відокремити тахі- та брадизалежні форми Е.

В нашому дослідженні було 10 (45,55) хворих з «вагусним» добовим типом розподілу Е, у 9 (40,9%) не виявлено зв’язку Е з періодом доби і ЧСС, у 2 (9%) мав місце «гектичний» тип розподілу Е зі значними їх кількісним коливаннями від години до години і в 1 (4,5%) випадку реєструвався «адренергічний» тип Е.

Висновки. 1. Добовий ХМ ЕКГ є сучасним методом вивчення електричної нестабільності міокарду. 2. «Вагусний» тип Е свідчить про мінімізацію органічного субстрату в аритмогенезі і не потребуює активної антиаритмічної терапії. 3. «Гектичний» тип Е може свідчити про рецидивуючу ішемію міокарду. Незначна частка «адренергічного» типу Е може відповідати початковій стадії ХСН і наявним резервам міокардіальної функції. Названі два останніх типи Е і значної частки тих хворих де не виявлено зв’язку Е з періодом доби і ЧСС потребують активної анти аритмічної терапії з метою попередження раптової серцевої смерті. 4. Взаємозв’язку між віком і частотою Е не зареєстровано.

ДІАГНОСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ТРИВАЛОГО МОНІТОРИНГУ ЕКГ У ВИВЧЕННІ ПОШИРЕНОСТІ І СТРУКТУРИ АРИТМІЧНОГО СИНДРОМУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ

Лаба В.В., Лаба О.В.^*; Фєдосєєва Н.К., магістрант

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики,

^*Міська клінічна лікарня лікарня № 8, м. Харків

Порушення серцевого ритму відноситься до найпоширенішого синдрому в клініці внутрішніх хвороб. Ішемічна хвороба серця (ІХС) є найбільш суттєвим органічним субстратом для виникнення і перебігу цього стану.

Метою дослідження була оцінка діагностичних можливостей холтерівського моніторингу електрокардіограми (ЕКГ) у вивченні поширеності і структури аритмічного синдрому у стаціонарних хворих з хронічною ІХС (ХІХС).

Матеріали і методи дослідження включали проведення клінічних, лабораторних і інструментальних обстежень. Останні здійснювали реєстрацією ЕКГ-спокою і її аналізом. Тривалий моніторинг ЕКГ проводили за допомогою комп’ютерної системи «Dia Card» реєстратором ЕКГ/АТ модель 03500Р (АОЗТ «Сольвейт», Київ, 2005), тривалість моніторування була такою: від 3 до 6 годин – у 29 (40,8%) пацієнтів, від 6 до 12 год. – у 11 (15,6%), від 12 до 24 год. – у 31 (43,6%). Діагностику артеріальної гіпертензії (АГ) проводили методом офісного вимірювання артеріального тиску (АТ) сфігмоманометром, згідно загальновстановлених критеріїв діагностики цієї нозології.

Результати дослідження та їх обговорення. Обстежено 71 хворого віком 40-79 років (середній вік 57,74,2), чоловіків – 87%, жінок – 13%. Інфаркт міокарда в анамнезі був у 45%, супутня АГ – у 76%, серцева недостатність (СН) І ст. – у 42,4%, ІІА – у 57,6%. Хворі отримували стандартну терапію антиангінальними засобами, антиагрегантами, статинами, антигіпертензивне лікування і терапію СН за показаннями. Оцінювали серцевий ритм, його частоту, наявність і характер екстрасистол (Е), частоту епізодів і тривалість бради- і тахікардії, ступінь зміщення сегменту ST, наявність серцевих блокад. Синусовий ритм був зареєстрований у 87% хворих, фібриляція передсердь у 13%, надшлуночкова (НШ) Е у 93% пацієнтів, у тому числі ізольована у 86%, за типом бігемінії у 23%, тригемінії у 1,4%, серіями – у 23%, рання «R на Т» - у 3%. Шлуночкова (Ш) Е зафіксована у 72%, в тому числі ізольована у 84%, за типом бігемінії у 26%, тригемінії у 14%, «R на Т» - у 11 (15,4%). Зміни сегменту ST реєструвались у 59,1% хворих. Елевація сегменту ST відмічалась у 33,8% пацієнтів, депресія – у 25,3%, а поєднання елевації і депресії у 7%. Усереднений показник максимуму елевації склав 170,6 мкВ, а депресії – 135,5 мкВ. Епізоди тахікардії були у 56%, пацієнтів, брадикардії у 44%, AV-блокада І ступеня відмічена у 6%, блокада лівої ніжки пучка Гіса – у 11%, правої – у 8,5%.

Висновки. 1. У хворих ХІХС, особливо в поєднанні з АГ Е трапляється у 100%, переважно ізольована і НШ. Більше ніж у ¼ пацієнтів реєструвалася алоритмія, переважно у формі бігіменії. Відносно частою була рання ШЕ за типом «R на Т» - 15,4%, що є предиктором фатальних аритмій. 2. Зміни сегменту ST за типом елевації не є абсолютною специфічною ознакою ішемії і трактовка їх вимагає стриманості. Відносно низькою отримано поширеність депресії ST у такого обтяжливого контингенту хворих. 3. Вищенаведені дані свідчать про високий ризик аритмічної смерті у пацієнтів з ХІХС і це потребує цілеспрямованої корекції аритмічного синдрому перш за все бета-адреноблокаторами, частині хворих аміодароном, постійне лікування синдрому СН і АГ.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ АРИТМІЧНОГО СИНДРОМУ, АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ І ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

Лаба В.В.; Чайка Н.М., студ. 5-го курсу

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Екстраситолія (Е) є найпоширенішою аритмією в клінічній практиці. Вона може істотно впливати на якість життя хворих, бути маркером структурно-функціональних змін міокарда та свідчити про загрозу виникнення небезпечних для життя аритмій серця.

Холтерівський моніторинг електрокардіограми (ХМ ЕКГ) є еталонним методом діагностики відносно нечастої Е, а також оцінки тяжкості передчасних шлуночкових чи надшлуночкових скорочень виявлених під час реєстрації ЕКГ, дозволяє здійснювати якісну та кількісну оцінку порушень серцевого ритму, точніше будувати програми лікування таких хворих. Ехокардіографія (ЕхоКГ) якісно оцінює внутрішньо серцеву гемодинаміку.

Метою дослідження було вивчення поширеності Е, її походження, частоти, поєднання з іншими порушеннями ритму і провідності, співвідношення з окремими асоційованими станами і основними гемодинамічними параметрами за даними ХМ ЕКГ і ехокардіографії.

Матеріали і методи дослідження. Опрацьовано 22 історії хвороб пацієнтів хронічною ішемічною хворобою серця (ХІХС), ІІ функціонального класу (ФК) хронічної серцевої недостатності (ХСН), що перебували на лікуванні в обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення. Всім хворим проведено загально прийняті клінічні, лабораторні і інструментальні обстеження, що включали також і добовий моніторинг ЕКГ і двомірну ЕхоКГ.

Результати дослідження та їх обговорення. Обстежено 22 хворих з ІХС у віці від 47 до 74 років (середній вік 52,2 р.), чоловіків – 20 (90,9%), жінок – 2 (9,1%). Пацієнтів, що мали в анамнезі інфаркт міокарда було 7 (31,8%), ізольована ІХС склала 7 (31,8%), а в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) – 15 (68,1%). Хворих АГ ІІ стадії і ІІ ступеня було 14 (87,5%), ІІІ стадії і ІІІ ступеня – 2 (12,5%) від всіх хворих з АГ. Гіперліпідемія і прозапальні маркери (фібриноген) мали місце відповідно у 12 (54,5%) і 10 (45,5%) випадків. Всі хворі відповідали ІІ ФК ХСН за NYHA. Супутня фібриляція передсердь була у 3 (13,6%), AV-блокада І ст. у 2, SA-блокада ІІ ст. у 1 хворого. За даними ЕхоКГ гіпертрофія лівого шлуночка (ГШЛ) мала місце у 19 (86,3%), дилатація лівого передсердя реєструвалась у 3 (13,1%) хворих, діастолічна дисфункція відмічалась у 20 (90,9%), а систолічна дисфункція була у 1 (4,5%) хворого. В усіх пацієнтів реєструвалась Е різного ступеня частоти, походження і форми. Пацієнтів з комбінованою шлуночковою (ШЕ) і надшлуночковою (НШЕ) формами було 15 (68,1%), в 7 (31,9%) були ізольоваі варіанти ШЕ і НШЕ. Часта Е ( 200) за добу, як ШЕ, так і окремо НШЕ була у 6 (27,2%) хворих, при цьому у всіх 6 вона мала походження НШЕ, а у 4 (18,1%) і ШЕ, тобто комбіноване. Дуже частою ( 5000) Е в добу реєструвалось у 1 пацієнта 61 р. з супутньою АГ, склавши 6917 ШЕ і 3589 НШЕ.

Висновки. 1. ХМ ЕКГ і ЕхоКГ є сучасними, неінвазивними, високоефективними методами діагностики аритмічного синдрому і синдрому ХСН. 2.Екстрасистолія є постійним симптомом ХІХС, в більшості випадків носить комбінований характер і поєднується з іншими аритміями і блокадами серця. 3. ГЛШ та діастолічна дисфункція міокарда за даними ЕхоКГ є проявом перш за все супутньої АГ, склавши 81,8% випадків і є підставою для призначення переважно бета-адреноблокаторів.

ПОШИРЕНІСТЬ НЕКЛАПАННОЇ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ СЕРЕД ХВОРИХ КАРДІОЛОГІЧНОГО СТАЦІОНАРУ І ЗАСОБИ ЇЇ КОРЕКЦІЇ

Лаба В.В.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики

Частота фібриляції передсердь (ФП) в популяції складає в середньому 1-2% і має чітку тенденцію до зростання з віком від 0,5% у осіб у віці 40-50 років до 5-15% - до 80 років і старше. За останні 20 років відносне збільшення захворюваності ФП склало 13%. ФП асоціюється зі збільшенням ризику смерті у 2 рази, загрозою інсульту, тромбоемболічних ускладнень, серцевої недостатності (СН), збільшенням частоти госпіталізацій, зниженням якості життя і працездатності пацієнтів.

Метою дослідження було вивчення поширеності неклапанної ФП серед хворих кардіологічного стаціонару, її поєднання з іншими аритміями і блокадами серця, засоби її корекції.

Матеріали і методи дослідження. Було проведено суцільне клініко-лабораторно-інструментальне обстеження і лікування 356 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), що перебували на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення протягом 2009 року.

Результати дослідження та їх обговорення. Всього обстежено і проліковано 356 хворих на ІХС. Пацієнтів з ФП було 122 (34,2%), з них чоловіків 100(81,9%), жінок – 22 (18,1%). Супутня артеріальна гіпертензія (АГ) була у 77 хворих з ФП (63,1%), рівень загального холестерину  4,5 ммоль/л мав місце у 37 (30,3%), порушення толерантності до глюкози у 17 (13,9%), гіперфібриногенемія – у 31 (25,4%). СН ІІА стадії була у 99 (81,1%), ІІБ – у 23 (18,9%). ФП поєднувалася з екстрасистолією у 46 (37,7%), переважно шлуночковою – у 32 випадках (26,1%). Супутня блокада лівої ніжки пучка Гіса була у 19 (15,5%), а правої ніжки у 7 (6,6%) хворих. Всі пацієнти (100%) отримували метаболічну терапію, майже всі (98,3%) приймали бета-адреноблокатори (БАБ), 95% пацієнтів призначались інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) або сартани. Діуретики, антагоністи кальцію і дігоксин відповідно отримували 68 (55,7%), 31 (25,4%) і 27 (22,1%) хворих. Антикоагулянтну (АК) і антитромбоцитарну (АТ) терапію в монорежимі отримувало 91,6% пацієнтів, які розділилися порівну. Комбіновану терапію згаданих вище 2 груп приймало 7 (5,7%) пацієнтів і стільки ж з різних причин не отримувало АК і АТ.

Висновки. 1. ФП в структурі стаціонарних хворих ІХС займає більше третини випадків і суттєво переважає у пацієнтів з супутньою АГ і віком старше 50 років. 2. Майже в третині випадків іншими асоційованим з ФП станами були гіперхолестеринемія і гіперфібриногенемія, як певні прозапальні маркери. 3. Більше ніж в третині випадків ФП поєднується з екстрасистолією, переважно шлуночковою і більше ¹/₅ комбінувалась з внутрішньошлуночковими блокадами, частіше лівої ніжки пучка Гіса. 4. Метаболічна пульсзнижуюча, антигіпертензивна і гемо динамічно-зумовлююча терапія були достатніми, гіполіпідемічна, АК були неадекватними в кількісному і якісному аспекті, а альтернатива АК-терапії – антитромбоцитарні засоби не є повноцінними на вплив антитромботичних механізмів, однак в реаліях нашого сьогодення вони мають своє місце в лікуванні пацієнтів з ФП.

Blog

Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»

Содержание