Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА МІОМУ МАТКИ
Кузьоменська М.Л.
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Незважаючи на багаточисельні дослідження даної проблеми, до теперішнього часу не існує загальноприйнятої думки щодо етіології та патогенезу міоми матки.
Частка органозберігаючих оперативних втручань від загальної кількості проведених операції з приводу цього захворювання, залишається варіабельною.
Ми вважаємо, що органозберігаюче лікування хворих міомою матки є актуальним питанням в гінекології.
В останній час для лікування міоми матки активно залучаються аналоги гонадотропін-рілізінг-гормона, що блокують гонадотропну функцію гіпофіза, пригнічуючи ріст пухлини і викликаючи ти самим зменшення розмірів міоми при тимчасовому та зворотньому пригніченні функції яєчників.
Найчастіше застосовуються пролонговані форми а-ГнРГ (диферелін), які вводяться внутрішньом'язево в дозі 3,75 мг 1 раз в 28 днів. Курс лікування триває 4-6 місяців. Диферелін ми застосовували у II7 жінок з міомою матки у віці 25 - 48 років. Тривалість маніфестації симптомів міоми матки такі як біль, дисменореї, диспареунії, кровотечі - склали від декількох місяців до 10 років. У 10 пацієнток спостерігалось непліддя тривалістю від 2 до 5 років. Міоматозні вузли локалізувалися інтрамурально та субсерозно, діаметром від 3 до 8 см.
До і під час лікування проводився контроль рівня естрадіолу (Е2), лютеонізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів. У всіх пацієнток спостерігались «приливи», у 12 - сухість піхви, у 8 - транзиторний головний біль, у 6 - зниження лібідо.
Розмір міоми матки на фоні лікування α-ГнРГ, за даними багатьох досліджень, зменшувався на 50%, при цьому позитивні результати залежать від кількості естрогенних рецепторів в тканині пухлини та міометрії. Дослідження особливостей маткового кровотоку при доплерометрії показало, що на фоні зниження кровотоку та індексу резистентності в маткових артеріях відбувається зменшення розмірів пухлини. За результатами наших досліджень у 112 пацієнток спостерігалось зменшення об'єму матки і діаметра міоматозних вузлів. У 5 пацієнток (з вузлами більше 7 см в діаметрі) розміри вузлів не змінилися. Зменшення розмірів вузлів спостерігалось після ін'єкцій α-ГнРГ.
Проведене лікування дозволило уникнути оперативного втручання більш ніж у половини жінок з міомою матки. Таким чином, висвітлені нами результати дозволяють практикуючим лікарям вибирати метод лікування даного захворювання. Запропоновані лікувальні методи в більшості випадків направлені на можливість збереження матки і в ряді випадків – відновлення репродуктивної функції.
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО БЕЗПЛІДДЯ У ЖІНОК СУМСЬКОГО РЕГІОНУ
Іванова А.Є., магістрант
Науковий керівник – к.мед.н., доц. М.Л. Кузьоменська
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Характер змін демографічних показників в Україні диктує необхідність більш пильної уваги до факторів, що впливають на народжуваність, серед яких провідне місце займає безплідний шлюб. Незважаючи на значні успіхи в діагностиці і лікуванні порушень репродуктивної функції, проблема безплідності, як і раніше, залишається однією з найважливіших у сучасній медицині.
Для покращення організації медичної допомоги сім’ям, що страждають на безпліддя, необхідне вивчення не тільки поширеності безплідності, але і взаємозв'язку його з комплексом факторів, умов життя, праці і побуту населення в різних районах країни.
Метою дослідження була оптимізція ранню діагностику безпліддя шляхом розробки методів прогнозування на основі виділення провідних факторів ризику розвитку порушень репродуктивної функції у жінок сумського регіону.
В результаті проведених досліджень було встановлено, що інфертильність в шлюбі в сумському регіоні в 66% випадків обумовлена жіночим безпліддям, в 7% -чоловічим, в 24% -порушенням репродуктивної функції обох партнерів. Поширеність безпліддя неясного генезу складає 3%.
У вивчених популяціях повторно безплідні подружні пари переважали над первинними як в місті (10,6% і 4,7%), так і в селі (13,0% і 6,0%). Провідними причинами в структурі жіночого безпліддя в селі і місті являються трубно-перитонеальні (46,1 і 35,7%), ендокринні порушення (38,5 і 34,7%) і матковий чинник (7,7 і 14,3 %). При первинному жіночому безплідді частіше спостерігаються ендокринні причини (86,5%), вторинне безпліддя переважно обумовлене трубно-перитонеальним чинником (71,4%). Матковий генез жіночої інфертильності ендометріоз і імунні причини зустрічаються з однаковою частотою при первинному і вторинному жіночому безплідді.
Основними чинниками ризику по розвитку безпліддя у жінок в міській і сільській місцевості краю являються: порушення менструального циклу і менструальної функції, запальні захворювання органів малого тазу, абдомінальні гінекологічні операції. Крім того у городянок до ушкоджуючих чинників відносяться: патологія щитовидної залози, штучні аборти, внутрішньоматкова контрацепція і часта зміна статевих партнерів, у жінок, що проживають в сільській місцевості, - апендектомія, інфекція, що передається статевим шляхом і низький рівень освіти. Встановлено, що чинників з максимальною ушкоджуючою дією в 1,5 разу більше у сільських жінок.
Виявлення ушкоджуючих чинників жіночої фертильності дозволило розробити класифікатор комплексної оцінки і прогнозу розвитку безпліддя, визначити значення ступеня тяжкості груп ризику , що дозволяє удосконалити методи профілактики, діагностики та лікування даної патології на регіональному рівні, порівняти отримані дані на міжнародному рівні.
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК МОЛОДШОГО ВІКУ
Качмала Л.О., магістрант
Науковий керівник – к.мед.н., доц. М.Л. Кузьоменська
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, репродуктивне здоров’я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Основними проблемами репродуктивного здоров’я, розв’язання яких сприятиме його поліпшенню, є зниження соматичної, психічної та гінекологічної захворюваності. Безпліддя – одна з актуальних та найскладніших медико-соціальних проблем сучасної гінекології. В Україні частота безплідного шлюбу серед подружніх пар репродуктивного віку становить 10,0 – 15,0 %. Тобто, з 12,3 млн. жінок репродуктивного віку близько 1 млн. – безплідні.
Робота базується на ретроспективному аналізі 160 амбулаторних карт жінок репродуктивного віку які знаходяться на обліку з приводу безпліддя. Дослідження проводилось на базі жіночої консультації Сумського пологового будинку №1.
Було проведено аналіз діагностики безпліддя у жінок репродуктивного віку. Результатом дослідження стало визначення алгоритму обстеження при порушенні репродуктивної функції. Алгоритм обстеження при жіночому безплідді повинен перш за все включати аналіз клініко-анамнестичних показників. Терміни обстеження з приводу безпліддя не повинні перевищувати 2 - 3 міс, а лікування - 2 років з моменту звернення в клініку. При опитуванні слід звертати увагу на тривалість безпліддя та зв'язок порушення репродуктивної функції з будь-якими факторами. Необхідно докладно описувати характер менструальної функції, зміна маси тіла за короткий період часу, наявність виділень з молочних залоз. Крім того, враховується і психологічна ситуація в сім'ї.
Велика увага приділяється перенесеним раніше захворюванням, оперативним втручанням, оскільки наявність у минулому будь-яких гінекологічних операцій - з приводу кіст яєчників, позаматкової вагітності, хірургічного лікування шийки матки, аборту, ускладненого перебігу пологів - може стати причиною безпліддя.
Слід з'ясувати, чи були діагностовано у жінки захворювання, що передаються статевим шляхом. Після з’ясування анамнестичних даних обов’язковим є гінекологічне обстеження.
Отримані дані дали змогу визначити напрямок подальшого обстеження у 146 жінок з нашої вибірки. З них після проведеного УЗД, рентгенологічного дослідження малого тазу з використанням рентгеноконтрастної водорозчинної речовини та лапароскопічного обстеження було виявлено пороки розвитку матки, гіперпластичні процеси ендометрія, субмукозні міоми, внутрішній ендометріоз, внутрішньоматкові синехії, непрохідність маткових труб, спайковий процес в малому тазі. Ця група включала 64 жінок (40%). Діагноз ендокринне безпліддя був підтверджений у 82 жінок (51%) після обґрунтованого гормонального обстеження. При регулярному ритмі менструацій виправдано визначення рівня пролактину, тестостерону, кортизолу і рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові в фоллікулінової фазу на 5 - 7-й день менструального циклу. У II фазу, на 20 - 22-й день рекомендується визначення прогестерону з метою оцінки повноцінності овуляції і функції жовтого тіла. При олігоменореї і аменореї обов'язковим є визначення рівня всіх гормонів: ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, тестостерону, ДЕА-С, ТТГ, Т3, Т4. Після повного клініко-лабораторного обстеження у 14 (9%) жінок причина безпліддя залишається нез'ясованою.
Таким чином алгоритм діагностики порушень функції репродуктивної системи повинен залежити від структури безпліддя конкретного регіону. При діагностиці повинні враховуватися найбільш розповсюджені причини.
ДОСВІД ВИКОРИСТОВУВАННЯ НІФЕДИПІНУ ПРИ ЛІКУВАННІ ЗАГРОЗИ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ
Кунець В.В., лікар-інтерн
Науковий керівник - к.мед.н. В.Л. Ольховик
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Однією з важливих проблем сучасного акушерства є передчасні пологи, які супроводжуються високою перинатальною захворюваністю і смертністю, інвалідизацією дітей. Пошук нових ефективних методів лікування загрози передчасних пологів є актуальним.
Мета дослідження:оцінка ефективності вживання блокатора кальцієвих каналів ніфедіпіна в лікуванні загрози передчасних пологів.
Дослідження проводилося в КЗ СОР ОПЦ. Вибірка склала 30 пацієнток з діагнозом загроза передчасних пологів, з них 15 пацієнток в II триместрі вагітності і 15 пацієнток в III триместрі. Використовувалися клінічний метод, УЗД плоду, кардіотокографія, доплерометрія судин фетоплацентарного комплексу. В результаті дослідження було виявлено відсутність ефекту від вживання ніфедіпіна із збереженням клінічних симптомів у однієї пацієнтки в II триместрі вагітності (6,6%). Відмовились від вживання препарату у зв'язку з сильним головним болем і гіпотонією три пацієнтки в II триместрі вагітності (20%). Наявність протипоказань в інструкції по вживанню з'явилася причиною відмови двох пацієнток в II і III триместрі вагітності відповідно. Вживання ніфедіпіна на протязі двох тижнів у чотирьох пацієнток в III триместрі вагітності показало високу ефективність і хорошу переносимість, новонароджені народилися своєчасно і в задовільному стані. Таким чином, вживання ніфедіпіна в II триместрі вагітності показало низькі показники у зв'язку з побічними ефектами (головний біль, гіпотонія), в III триместрі вагітності виявлена висока ефективність і хороша переносимість препарату.
ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ГІНЕКОЛОГІЇ.
Литюга Я.В., Дубовик Є.І., студ. 4-го курсу
Науковий керівник - к.мед.н., асист. В.В. Маркевич
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) - захворювання які мають багато ускладнень та наслідків для жінок.
В Україні збільшення захворюваності жінок на злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) сприяє підвищення частоти ендокринної патології, а особливо дисбалансу функції гіпоталомо-гіпофізарної системи. У жінок до 45 років у яких нерідко спостерігається порушення гормональної регуляції у вигляді хронічної гіперестрогенії.
За останній час виявлена важлива річ у виникненні передпухлинних процесів інфекційних агентів, особливо папілома вірус людини (ПВЛ) та вірус герпесу. ДНК ПВЛ виявляться практично у всіх хворих на рак шийки матки. У зв'язку з чим міжнародне агентство по дослідженню раку офіційно об'явило про віднесення папілома вірусу людини 16 та 18 типів канцерогенними факторами, а типи 31, 33, 35 можливими канцерогенами.
На основі вище викладеного ми можемо зробити висновок, що профілактична робота по виявлення онкозахворювань у жінок є недостатньою і потребує удосконалення:
- створення правової бази, розроблення соціальних та економічних нормативів з основних аспектів
протиракової боротьби;
- підвищення рівня обізнаності населення з питань онкології шляхом залучення засобів масової інформації до пропаганди здорового способу життя та профілактики злоякісних новоутворень;
- поліпшення своєчасної та ранньої діагностики раку, підвищення з цією метою кваліфікації медичних працівників з питань раннього виявлення захворювання та забезпечення лікування хворих на рак у спеціалізованих онкологічних закладах;
- постійний моніторинг рівня захворюваності населення на рак та стану надання онкологічної допомоги населенню;
- проведення наукових досліджень з найактуальніших проблем онкології: етіології та патогенезу раку, організації онкологічної допомоги, діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих;
- розвиток міжнародного співробітництва з найбільш актуальних питань протиракової боротьби в Україні з метою доведення рівня науково-практичних робіт до міжнародних вимог і залучення для цього коштів зарубіжних організацій;
- визначення потреб і пріоритетів в організації онкологічної допомоги населенню, виходячи з рівня, динаміки та структури онкологічної захворюваності;
- Фінансування Програми здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і потребує детальнішого вивчення та удосконалення.
ОПТИМІЗАЦІЯ ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ ЖІНОК З ПЕРЕДРАКОВИМИ СТАНАМИ ШИЙКИ
Школьна І.І., студ. 5-го курсу; Богачьов Д.В.., Марус І.В. студ., 4-го курсу
Науковий керівник - к.мед.н., асист. В.В. Маркевич
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) - захворювання, які мають багато ускладнень та наслідків для жінок.
ЗПЖСО зустрічаються у різних країнах світу із різною частотою. По даним міжнародного агентства по вивченню раку (МАВР) кожен рік в усьому світі реєструється більш ніж 165 тисяч нових випадків раку яєчників. За останнє десятиріччя має місце зниження рівня онкозахворюваності в економічно розвинутих країнах, але відмічається ріст захворюваності жінок у віці до 45 років: до них відноситься Англія, Австралія, Швейцарія, Нова Зеландія, Росія.
Об'єктом дослідження були жінки з дисплазіями легкого та середнього ступеню тяжкості (119 осіб) - основна група, які були поділені на 4 підгрупи. Перша підгрупа - жінки, які проліковані за допомогою конусовидної діотермоелектроконізіщї (ДЕК) (38 осіб). Друга - жінки які отримували за допомогої аплікатора на шийку матки та внутрішньом'язево по 1 млн МО лаферону протягом десяти діб, а потім були проліковані за допомогою конусовидної діотермоелектроконізіщї (ДЕК) (26 осіб). Третя - жінки, які отримували парацервікально (в зону дисплазії та внутрішньом'мязево) по 1 млн МО лаферону (30 осіб). Четверта - жінки,що не народжували з дисплазією, які отримали парацервікально по 1 млн, та по З млн внутрішньом'язево МО лаферону (25 осіб), з запальними процесами шийки матки (48 осіб), здорові жінки (28 осіб). Дані піхвового дослідження (мазок на флору, бактеріологічне дослідження, цитологічне дослідження, кольпоскопія). Дані обстеження на віруси методом ПЦР.
Результати свідчать, що найкращі показники лікування мали жінки які отримували за допомогою аплікатора на шийку матки та внутрішньом'язево по З млн МО лаферону протягом десяти діб,а потім яким була проведена конусовидна діотермоелектроконізіція (ДЕК). У них відмічались коротший період відновлення епітелію шийки матки та менше ускладнень після проведеної процедури.
Одним з ефективним методом лікування ПРС зберігається конусовидна діотермоелектроконізіція (ДЕК), але для групи жінок, що не народжували одним з найкращих методів лікування є застосування МО лаферону, як одного із способів зберегти репродуктивне здоров'я.
ДО ПИТАННЯ ПЕРЕБІГУ ПІЄЛОНЕФРИТУ У ВАГІТНИХ
Пак С.Я.
КЗ СОР «Обласний перинатальний центр»
Проведено ретроспективний аналіз 403 історій пологів у жінок, хворих на гестаційний пієлонефрит (ГПН). Вивчено вплив соціальних факторів на виникнення ГПН. Встановлено значну кількість випадків сімейної невлаштованості (16,57%), раннього (47,13%) і пізнього (13,27%) початку статевого життя. Серед обстежених: 178 (44,16%) – робітниці, 156 (38,7%) – особи інтелектуальної праці, 56 (13,9%) – домогосподарки, 15 (3,72%) – колгоспниці, 2 (0,49%) – інваліди. Вагітних, що складають групу ризику (до 18 і 27 років і більше) – 132 (32,75%). З'ясувалося, що у всіх пацієнток в анамнезі були перенесені інфекційні захворювання, а в більшості (95-98%) – поєднання декількох. Хронічні захворювання нирок були у 179 (44,42%) жінок: хронічний пієлонефрит (ХП) – у 163 (40,44%), сечокам'яна хвороба – у 15 (3,72%), вроджена патологія нирок – у 1 (0,24%), а у 2 (0,49%) – єдина нирка.
Результати наших досліджень підтверджують залежність виникнення гострого та загострення ХП у вагітних із гінекологічними захворюваннями. У 126 (31,27%) випадках констатовано запальні захворювання геніталіїв в анамнезі. Захворювання гострим ПН вагітних діагностовано у 240 (59,55%), а загострення ХП – у 75 (46,0%) у термін вагітності 9-41 тиждень. У клінічних проявах переважали біль, інтоксикація, дизуричні явища, гіпостенурія, лейкоцитурія, протеїнурія. Підтверджено негативний вплив урогенітальної інфекції на перебіг вагітності. У вагітних, які хворіли на пієлонефрит, була множинна акушерська патологія. Токсикози І половини вагітності становили 11,91%, у II половині гестози виявлено у 98 (23,08). У 130 (32,26%) жінок вагітність ускладнювалась загрозою переривання вагітності. Очевидно, що наслідком цих станів були: анемія вагітних – у 246 (61,04%), хронічна фетоплацентарна недостатність – у 18 (4,47%), маловоддя – у 3 (0,74%), багатоводдя – у 19 (4,71%), дистрес плода під час вагітності – у 7 (1,73%), передчасне відшарування плаценти – у 5 (1,24%) обстежених.
Вивчено особливості перебігу пологів. Вчасно народили 342 (84,86%) жінок, передчасно – 57 (14,14%), пізно – 4 (0,99%). Пологи ускладнились аномаліями родової діяльності у 57 (14,14%) роділь, несвоєчасним відходженням навколоплідних вод – у 136 (36,46%), дистрес плода – у 13 (3,48%).
Аналіз стану новонароджених, де критерієм оцінки була шкала Арgаг і росто-ваговий коефіцієнт, показав, що доношеними народилися 342 (84,86%), недоношеними – 57 (14,14%), переношеними – 4 (1,07%) немовлят. Маса до 3000г. констатована у 25,48%, синдром затримки розвитку плода діагностовано у 21 (5,63%) дітей, інтранатальна смерть наступила у 1 (0,27%) плода.
Стан дітей за шкалою Арgаг на 1-й і 5-й хвилинах у 323 (80,14%) оцінювався на 8-10 балів, у 49 (12,15%) спостерігався дистрес плода, з них у 3 (0,81%) – важкого ступеня (1-4 бали). Післяродовий період у цієї категорії породіль перебігав з ускладненнями, серед яких 27 (6,70%) – дефект посліду, 10 (2,48%) – субінволюція матки, 5 (1,34%) – післяродовий ендометрит, 2 (0,5%) – кровотечі, ендометрит після кесарського розтину – у 7 (1,73%), перитоніт – у 1 (0,27%) спостереженнях.
Таким чином установлено, що ПН вагітних є ускладненням вагітності, яке призводить до значних змін у життєво важливих органах жінки, незворотніх зрушеннь у фето-плацентарному комплексі. Це вказує на необхідність пошуку раціонального комплексного лікування цих станів, як резерву зниження рівня материнської і перинатальної захворюваності та смертності.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ТЕРАПІЇ УСКЛАДНЕНЬ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ
Коваленко Е.О.
Науковий керівник - д.фарм.н. М.Л. Сятиня
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,
кафедра аптечної та промислової технології ліків, м. Київ
Ускладнення вагітності та пологів є важливою медико-соціальною проблемою сучасності, що впливає на ефективність та безпеку збереження здоров’я майбутнього покоління. За Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду МКХ-10 (2007 р.) до них відносять патології вагітності, пологів та післяпологового періоду (О00-О99). В Україні найчастіше зустрічаються передчасні пологи (O60), передчасний розрив плідних оболонок (O42), кровотечі в ранні строки вагітності (O20), плацентарні порушення (O43) та викликані вагітністю набряки (O12).
Арсенал лікарських засобів для корекції ускладнень вагітності значний, до нього входять засоби, що застосовуються в гінекології, препарати для лікування урологічних захворювань, препарати для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, кровозамінники і перфузійні розчини, вітаміни, засоби для лікування функціональних розладів ШКТ, стимулятори гемопоезу. Нами встановлено, що до відповідного теоретичного арсеналу в Україні входить близько 200 лікарських засобів.
Для моніторингу практичного арсеналу лікарських засобів лікарів акушерів-гінекологів (135 спеціалістів) було проведено анкетування. Розроблена нами анкета складалася з чотирьох частин. Перша частина – інформаційний лист, де повідомлялось про мету, задачі, важливість даного дослідження. Друга частина містила закриті питання про респондента (місце роботи, посада, лікарська категорія та ін.), а також джерела аргументації та критерії при призначенні лікарських препаратів. Третій блок складався з питань щодо ефективності, безпеки та частоти використання препаратів. В четвертій частині анкети експерти пропонували найбільш ефективні на їхню думку схеми фармакотерапії певних патологічних станів, що можуть виникати при вагітності із указанням найменування препаратів, добової дози та курсу лікування.
Отже, на основі одержаної експертної оцінки лікарських засобів, було встановлено, що в цілому асортимент лікарських засобів для корекції ускладнень вагітності доволі сталий. Були визначені високоефективні та безпечні препарати, що найчастіше використовуються лікарями.
Проведені дослідження підтверджують доцільність покращення інформаційного забезпечення лікарів акушерів-гінекологів стосовно існуючого асортименту, ефективності та безпеки лікарських засобів, що представлені на ринку України що дозволить удосконалити лікарське забезпечення вагітних.