Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГЕНЕТИЧНОГО МОНІТОРИНГУ В ПРОФІЛАКТИЦІ, ПРОГНОЗУВАННІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННІ ЕНДОМЕТРІОЗУ
Кваскова Т.М., магістрант
Науковий керівник – к.мед.н. С.А. Сміян
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Ендометріоз є однією з найбільш загадкових і невирішених проблем у сучасній гінекології і водночас одним із найпоширеніших захворювань репродуктивної системи у жінок. За даними літератури, у розвинутих країнах Європи і Північної Америки ендометріоз за частотою посідає 3-тє місце в структурі гінекологічних захворювань після запальних захворювань жіночих геніталій і міоми матки, вражаючи майже 10 % жінок білої раси . В Україні на ендометріоз страждає від 7 до 50 % жінок фертильного віку.
На даний час ендометріоз є не тільки медичною , але й соціальною проблемою. Захворювання , що призводить до порушення репродуктивної функції та інвалідізаціі також впливає на психо-емоційний стан жінок , виникнення депресій та відчуття неповноцінності. Враховуючи вищевказане, надзвичайної актуальності набуває розробка ефективних заходів індивідуальної профілактики і прогнозування перебігу та лікування ендометріозу.
На сучасному етапі молекулярно-генетичний моніторинг є найперспективнішим напрямком в розробці ефективних клінічних алгоритмів прогнозування, діагностики та лікування ендометріозу в жінок.
Дослідження вказують на можливу участь у генетичній детермінації виникнення ендометріозу кількох різних генів, кожний з яких відіграє певну роль. Проведений аналіз генів GSTT1, GSTM1 та NAT2 у хворих на ендометріоз визначає важливу роль несприятливих генотипів в ґенезі даного захворювання. При цьому автори вказують на особливо несприятливі сполучення GSTT1 0/0 GSTM1 0/0 (ризик підвищений у 6 разів) , GSTT1 0/0 NAT2 S/S ( ризик підвищений в 9,7 разів) K.A.Babu et al.виявив асоціацію нульового алеля GSTM1 з ендометріозом у жінок Південної Індії , H.Baranova et al. – у Франції. З іншого боку дослідження в Кореї та Китаї подібного зв’язку не виявили. В дослідженні S.E.Hur et al. частоти варіантів генів GSTT1, GSTM1 и GSTP1 у хворих на ендометріоз та здорових були приблизно однакові. Дослідження в Росії, проведені в Північно-Західному регіоні та Башкіртостані , підтверджують зв'язок ендометріозу та неповноцінних алелей GSTM1 и GSTT1. При цьому Н.Ю.Швед та співавтори відмічають також, що наявність нульових алелей погіршує перебіг захворювання та сприяє резистентності до терапії, в той час як Е.Ф.Шарафисламова та співавтори, навпаки , виявили делецію гена GSTM1 з мутацією гена GSTP1 у пацієнтів з позитивним ефектом від лікування. На можливу модулюючу роль гена GSTP1 в ґенезі ендометріоза вказує група вчених з Турції . За їхніми даними , генотип GSTP1 Val/Val має достовірне проективне значення, в той час як GSTP1 Ile/Ile мав тенденцію до накопичення в групі хворих з ендометріозом.
Таким чином, молекулярно-генетичний скринінг дозволяє виявляти жінок, схильних до ендометріозу,і можливість прогнозувати тактику його медикаментозної терапії .
Як маркери чутливості у світі здебільшого використовують нульові алелі генів GSTM1 GSTT1, триває пошук нових генетичних маркерів. Впровадження цих методів є доцільним для підвищення ефективності прогнозування, діагностики та лікування цього соціально-значущого захворювання.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ І СТАНИ НОВОНАРОДЖЕНИХ У ЖІНОК, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
Сухарєв А.Б.; Литвинова Ю.О., студ. 3-го курсу
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Мета даного дослідження: вивчення перебігу вагітності, пологів, стану новонароджених у жінок, що страждають цукровим діабетом (ЦД). Відповідно до мети були поставлені наступні завдання: зۥясувати особливості перебігу вагітності у жінок з ЦД, стан плода, особливості перебігу пологів, дати характеристику стану дітей, що народилися від матерів, страждаючих ЦД. Матеріалом для ретроспективного аналізу були історії пологів 28 жінок, страждаючих ЦД,за останні 3 роки. Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез мав місце в 82 % вагітних. Екстрагенітальні захворювання відмічалися у 64 % вагітних, в їх структурі провідне місце займали хронічний пієлонефрит (у 39 % жінок) і ожиріння (21 % ). Вивчення характеру перебігу даної вагітності показали, що у 93 % жінок,які обстежувалися відмічались ФПН та ЗВУР, у 61% - багатоводдя, в 70 % - великий плід, плацентит- в 46 %, загроза передчасних пологів – в 39 %. Для комплексної оцінки стану плода використовувалися: УЗД, доплерометрія, КТГ. Ознаки діабетичної фетопатії були виявлені у 75 % новонароджених, з порушенням гемодинаміки в 65 % випадків. Аналіз перебігу пологів показує,що передчасні пологи спостерігалися у 82 % пацієнток, в 100% випадків це були індуковані пологи. Показаннями до дострокового розродження в терміни до 35 тижнів стали декомпенсація ЦД, внутрішньоутробне страждання плода; у пізніші терміни – погіршення внутрішньоутробного стану плода, наростаюче багатоводдя, важка форма гестозу. Шляхом операції кесаревого розтину були розроджені 23 жінки. Показаннями до оперативного розродження стали декомпенсація ЦД, внутрішньоутробне страждання плода, діабетична фетопатія. Пологи через природні пологові шляхи ускладнилися передчасним вилиттям навколоплідних вод, слабкістю пологової діяльності. Відхилення від нормального перебігу постнатальної адаптації спостерігалося практично у всіх новонароджених; у структурі дитячої патології переважали церебральна ішемія (100 %), діабетична фетопатія (68%), прояви внутрішньоутробної інфекції (25 %). Реанімаційних заходів потребували 11 % дітей. Вроджені вади розвитку спостерігалися в 14 % новонароджених, це аномалії розвитку кістково-суглобової і серцево-судинної системи.
Отримані результати дослідження свідчать про те, що жінкам дітородного віку, що страждають ЦД, необхідно проводити передгравідарну підготовку, своєчасну госпіталізацію в ендокринологічні та акушерські стаціонари, визначення оптимальних термінів і способів розродження .
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РЯДУ БІОХІМІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ У ОЦІНЦІ ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ГЕСТОЗУ
Сухарев А.Б.; Абухаммаш Е.В., студ. 3-го курсу
СумДу, кафедра акушерства та гінекології
У трьох групах вагітних з різнем ступенем тяжкості гестозу були вивчені інтеграційні біохімічні параметри крові. Як виявилось, в групі з 25 вагітних з легким перебігом гестозу знижувався вміст альбумінів і підвищувався вміст α 1- глобулінів крові. В той же час зміни рівня загального білка в крові не відмічалося, трансаміназ (АЛТ,АСТ,ЛДГ) в крові у порівнянні з показниками жінок з фізіологічним перебігом вагітності. У групі з 30 вагітних з гестозом середньої важкості виявлено зниження вмісту загального білка і альбумінів у сироватці крові, підвищення вмісту α1 и α2-глобулінів. Одночасно відмічено зростання рівня загального холестерину і зниження вмісту холестерину β-ліпопротеїдів сироватки крові; підвищення активності аланін- і аспартат-амінотрансферази , лактатдегідрогенази в порівнянні з попередніми групами вагітних. У групі вагітних з важкою формою гестозу відмічено подальше зниження рівня холестерину, β-ліпопротеїдів як по відношенню до показників здорових вагітних, так і вагітних з легкою формою гестозу.
Таким чином,наявність у вагітних з гестозом гіпо- і диспротеїнемії, гіпоальбумінемії, гіперхолестеринемії, зниження рівня фракцій ліпопротеїдів крові, корелюють з важкістю перебігу даного ускладнення вагітності. Отримані дані дозволяють рекомендувати визначення ряду інтеграційних біохімічних параметрів крові для уточнення тяжкості перебігу гестозу.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРИТУ У ЖІНОК СУМЩИНИ
Грінкевич Т.М.
СумДУ, кафедра акушерствата та гінекології
Сьогодні проблеми репродуктивного здоров'я жінок приділяється особлива увага. Хоча в структурі патологічних процесів жіночих статевих органів генітальний ендометріоз займає третє місце, але це захворювання зараз є одним з найбільш актуальних. Сучасна медична наука приділяє велику увагу питанням своєчасної діагностики захворювання, рівно як і вибору грамотних тактик лікування.
Протягом з 2009 по 2010 роки на базі КУ СМКЛ№1 гінекологічному відділенні було проліковано 56 жінок з приводу геніального ендометріозу. Вік жінок, яких ми лікували 25-40 років. По локалізації ендометріозу розподіл був наступним: ретроцервікальний ендометріоз було виявлено у 31 жінок ( 55%), однобічна ендометріоїдна кіста діаметром не більше 5-6 см. спостерігалася у 24 жінок (43%), двобічні ендометріоїдні кісти діаметром не більше 5-6 см. спостерігалися у 12 жінок (21%), аденоміоз з залученням в патологічний процес всієї стінки матки - у 9 жінок ( 16%).
З анамнезу було виявлено дисгормональні ураження молочних залоз у 48 жінок ( 86%), щитоподібної залози – у 33 жінок (59%), функціональні порушення гепатобіліарної системи у 28 жінок (50%), сечовивідних шляхів - у 21 жінок (37%), обтяжений репродуктивний анамнез (артифіційні - 43% і мимовільні ранні аборти - 16%; кесарів розтин - 30% і початкова неплідність - 26%), гінекологічна захворюваність (хронічні запальні захворювання матки і придатків - 63%; патологічні зміни шийки матки - 46% і перенесені акушерсько-гінекологічні операції - 20% відповідно).
Основними клінічними симптомами ендометріозу були: альгодисменорея (96%), хронічні тазові болі (90%), диспареунія (76%), неплідність (53%) і міжменструальні кровомазання (27%). Середня тривалість захворювання складала 6,5±0,3 років.
В лікування використовували комбіновані методи лікування - оперативне, лікування агоністами - гонадотропін-рилізинг-гормону та імуномоделююча терапія.
Враховуючи вищезазначене, профілактика ендометріозу має складати: використання сучасних протизаплідних методів з ціллю попередження аборту, виконання внутрішньоматкових маніпуляцій тільки за показаннями, попередження травм пологових шляхів, своєчасне та раціональне лікування запальних процесів статевих органів та гормональних порушень.
ПЕРІОПЕРАЦІЙНА ПРОФІЛАКТИКА ГНІЙНО-СЕПТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПІД ЧАС
КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ
Липовська В.В., Нікітіна І.М.; Грибова І.В., студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
За даними світової літератури, одним із пріоритетних факторів ризику розвитку післяпологових гнійно-септичних захворювань (ГСЗ) є операція кесарського розтину, оперативне втручання на матці ще більше ускладнює її інволютивні процеси і веде до більш високого ризику ГСЗ. Особливістю профілактики гнійно-септичних ускладнень в післяопераційному періоді є передопераційне введення антибіотика широкого спектру дії з урахуванням ступеню ризику інфекційних ускладнень. Найбільш оптимальними вважаються комбінації аеробо- та анаеробоцидних лікарських засобів, із яких найбільш поширені схеми, що включають препарати з групи похідних 5-нітроімідазолу (НІМЗ), головним чином метронідазол. Широке застосування метронідазолу у практичній медицині протягом тривалого часу (понад 40 років) закономірно призвело до появи резистентних штамів мікроорганізмів та позначилось зниженням ефективності антибактеріальної профілактики (АП) і терапії. Альтернативою метронідазолу виступають інші представники НІМЗ, зокрема орнідазол.
Проведене нами дослідження ставило за мету вивчення ефективності застосування орнідазолу порівняно із метронідазолом для антибактеріальної профілактики ГСЗ після операції кесарського розтину. Відповідно до поставленої мети здійснювали вивчення клінічної ефективності та переносимості препарату «Орнігіл» (орнідазол) виробництва фірми "Юрія-фарм" (Україна) у порівнянні із препаратом «Метрогіл» (метронідазол) виробництва Unique Pharmaceutical Laboratories (Індія), які призначались породіллям у схемах комплексної антибіотико-профілактики (АП) у післяопераційному періоді разом з цефалоспоринами ІІ та ІІІ покоління. У дослідженні брали участь 60 породіль, родорозрішених шляхом операції кесарського розтину в умовах обласного перинатального центру. Перша (дослідна) група хворих (30) отримувала "Орнігіл" 500 мг (розчин для внутрішньовенних інфузій по 100 мл ), хворим другої (контрольної) групи (30) призначали препарат порівняння «Метрогіл» 500 мг (розчин для внутрішньовенних інфузій по 100 мл). З метою АП орнігіл і метрогіл вводили внутрішньовенно крапельно до операції по 500 мг і у післяопераційний період: орнігіл по 500 мг двічі на добу, а метрогіл (500 мг) - тричі на добу. Профілактичне застосування препаратів продовжувалось до 72 год післяопераційного періоду, згідно із загально-прийнятими рекомендаціями.
Про ефективність АП на тлі використання лікарських схем свідчила відсутність у хворих дослідної групи будь яких ознак гнійно-септичного післяопераційного інфікування. Наведене підтверджувалось динамічним покращенням загального стану більшості хворих у післяопераційний період, позитивною динамікою клінічної картини та лабораторних показників крові і сечі. У групі хворих, яким для проведення АП призначали комбінації із метрогілом, динаміка показників клініко-лабораторного обстеження хворих носила ту ж закономірність, вірогідних розбіжностей у частоті та ступеню вираження клінічних симптомів у першій та другій групах хворих не відзначалось. Між тим застосування орнігілу у більшому числі випадків, ніж при застосуванні метрогілу, виключало необхідність проведення наступної антибактеріальної терапії і скорочувало тривалість стаціонарного лікування хворих.
Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать про доцільність використання орнігілу у комплексних схемах антибактеріальної профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень після кесарського розтину. Висока ефективність, безпечність і економічність АП з використанням орнігілу є підставою для більш широкого впровадження препаратів орнідазолу у хірургічну практику як рівнозначної альтернативи метронідазолу.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ПАБАЛ З МЕТОЮ ПРОФІЛАКТИКИ ПІСЛЯПОЛОГОВОЇ КРОВОТЕЧІ ПІСЛЯ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ
Нікітіна І.М.; Хитрий І.В., студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
За даними статистики, післяпологові кровотечі є однією з основних причин материнської смертності, отже, потреба в зниженні їх частоти є актуальним завданням для всіх акушерських стаціонарів. Для її вирішення використовуються різноманітні стратегії, що включають удосконалення моніторингу, заснованого на стандартизованих протоколах, профілактичне застосування утеротоніків. Карбетоцин (1 -дезаміно-1-монокарбо-2-(О метил)-тирозин-окситоцин) - аналог окситоцина тривалої дії, котрий застосовується для попередження атонії матки, що виникає після родорозрішення шляхом кесарського розтину (КР). Нами було проведено дослідження з метою порівняння ефективності однократного внутрішньовенного застосування 100 мкг препарату Пабал (карбетоцин) та стандартної внутрішньовенної інфузії 10 ОД окситоцину в профілактиці атонії матки після кесарського розтину з урахуванням інтраопераційної крововтрати. Також порівнювалась безпечність та здатність кожної методики підтримувати адекватний тонус матки і знижувати частоту і тяжкість післяпологової кровотечі у жінок з підвищеним ризиком цього ускладнення. В дослідження були включені пацієнтки тільки з одноплідною вагітністю в терміні більше 36 тижнів. Серед причин проведення КР: неспроможність рубця на матці після попереднього родорозрішення шляхом КР (8 випадків, 26,7%), аномальне предлежання плода - (4, 13,3%), аномалії пологової діяльності (7, 23,3%), дистрес плода (6, 20,0%), (5, 16,7%) - інші причини (випадіння петель пуповини, клінічно вузький таз, затримка розвитку плода, передчасне відшарування плаценти, і т.і). Пятнадцять жінок отримали внутрівенно Пабал в дозі 100 мкг зразу після відділення плаценти, 15 пацієнткам проводили внутрішньовенну інфузію 10 МО окситоцина. Ефект однократної внутрішньовенної ін’єкції 100 мкг препарата Пабал у підтриманні адекватного тонуса матки і попередженні надмірної інтраопераційної крововтрати був подібним, в той же час більш передбачуваним, ніж при стандартній інфузії окситоцина. Це дозволяє попередити надмірну кровотечу, котра посилюється у випадку гіпотонії матки. Ефект дії препарату Пабал проявляється швидко, через 2-3 хв відмічаються повноцінні скорочення матки. Період дії цього препарату значно триваліший ( 5 годин), ніж окситоцину (1 год 30 хв). Таким чином, ефективність препарату Пабал зумовлена більшим періодом напіврозпаду, можливістю однократного застосування, в той час як окситоцин потребує повторних ін’єкцій чи інфузій протягом кількох годин нерідко із повторним збільшенням дози. У пацієнток, що отримували Пабал, зменшувалась потреба в додаткових втручаннях. Препарат добре переносится хворими, ми відмітили практично однотипні побічні реакції з аналогічною частотою в обох групах. Тривалість дії і простота застосування препарата Пабал дозволяє застосовувати його в практичному використанні з метою профілактики кровотечі після операції кесарського розтину, покращивши профілактику атонії матки та її ускладнень. Отже, слід відмітити, що Пабал — достойна альтернатива окситоцину при кесарському розтині.
АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ГРИП, ГРВІ У ВАГІТНИХ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Сміян С. А., Нікітіна І.М., Маркевич В.В., Сумцов Г.О., Бардакова І.В.; Щербак С.О., лікар-інтерн
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Особливої схильності до інфекції у вагітних не існує, але респіраторні захворювання інфекційної і вірусної природи у них часто перебігають тяжче і викликають більше ускладнень. Відмічається також і несприятливий вплив інфекцій дихальних шляхів на плід, що розвивається. Особливо це стосується вірусної інфекції; вірус викликає зараження матері, втручається в імунну систему, проникає через плацентарний бар’єр, що викликає тяжкі порушення з боку плода (вади розвитку, хронічне інфікування, інтоксикацію і т. і.). Збудники вірусних та інфекційних захворювань сприяють невиношуванню вагітності, збільшенню крововтрати в пологах. Віруси активізують іншу інфекцію в організмі, що знаходиться в латентному стані, сприяють розвитку запальних захворювань внутрішніх статевих органів. Це негативно відображається на стані внутрішньоутробного плода, особливо якщо захворювання на вірусну інфекцію виникає в ранньому терміні вагітності. Крім того, як показали наукові дослідження, вірусні захворювання значно підвищують ризик переривання вагітності. Якщо ж інфекційне захворювання проявляється у процесі пологів, збільшується частота ускладнень у післяпологовому періоді. Тому, на нашу думку, для розробки тактики і стратегії ведення вагітних з ГРВІ є важливим проведення ретроспективного аналізу захворюваності і розповсюдження цього захворювання у даної категорії пацієнток. Так, за минулий сезон 2009-2010 року в Україні померло від грипу 1128 осіб (0,024 % із числа хворих та 0,34 % з числа госпіталізованих), в т. ч. 83 вагітних. За даними Сумської областної санепідстанції – 152 тисячі чоловік перехворіло по області в минулому році, з них 2700 медичних працівників. 13 тисяч госпіталізовано (8,6 %, що більше ніж в Україні - 5,7 %), 22 чоловіки померло від грипу, в т.ч. 1 вагітна. В області з початку листопада 2009 року проводився моніторинг за вагітними, роділлями, породіллями, які захворіли на грип та ГРВІ. За період з 15.11.2009 р. по 15.11.2010 р. в стаціонарі Сумського обласного перинатального центру (СОПЦ) проліковано 286 чол., із них з діагнозом грип середнього та тяжкого ступеня зареєстровано 152 випадки (53,1 %), решта - ГРВІ. 44 (28,9 %) випадки грипу типу A(H1N1) Каліфорнія лабораторно підтверджено, в т.ч. 24 випадки (15,8 %) грипу, ускладненого пневмонією. Всі вагітні, роділлі та породіллі, хворі на грип та ГРВІ, яким надавалась медична допомога в СОПЦ виписані з одужанням, але у 1 вагітної відбулася антенатальна загибель плоду, у 2 - самовільні викидні, у 3 - передчасні пологи, всі інші народили доношених дітей. На жаль, в області був один випадок смерті вагітної Ч., жительки м. Суми, яка не була вчасно госпіталізована в стаціонар. Діагноз клінічний та патологоанатомічний співпадають: грип клінічно, вірусологічно ідентифікований, полісегментарна двобічна пневмонія геморагічна, генералізований кандидоз, гострий тромбоз мезентеріальних вен, лапаротомія 29.11.09 року, дренування черевної порожнини, тромбоемболія гілок легеневої артерії, самовільний викидень 23.11.09 року в 20 -21 тиждень гестації.
ВИКОРИСТАННЯ ДОНАТОРІВ ОКСИДУ АЗОТУ В КОМПЛЕКСНІЙ ПРОФІЛАКТИЦІ ЗАТРИМКИ РОЗВИТКУ ПЛОДА
Моісеєнко В.І., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. І.М. Нікітіна
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Характер перебігу ускладненої вагітності і стан плода у певній мірі залежить від вираженості компенсаторно-пристосувальних механізмів фетоплацентарного комплексу. Виснаження цих механізмів веде до затримки розвитку плода. Не дивлячись на існування різноманітних схем лікування і профілактики цієї патології у різні терміни вагітності, частота її розвитку не знижується, що вказує на необхідність подальших досліджень.
Метою нашого дослідження було покращення системи ранньої діагностики ЗРП у вагітних, удосконалення методів профілактики і лікування ЗРП на основі сучасних технологій прогнозування для зменшення акушерських і перинатальних ускладнень. У відповідності з задачами і метою дослідження було обстежено 110 вагітних, з них 80 - робітниці заводу ВАТ «Сумихімпром», що були розділені на дві групи: І групу склали вагітні (40), які спостерігались в жіночій консультації за загальноприйнятим алгоритмом. До ІІ групи ввійшли вагітні (40), яким проводилися комплексні лікувально-профілактичні заходи за розробленою нами схемою. Контрольну групу склали 30 вагітних, що не мали відношення до хімічного виробництва.
Комплексна профілактика затримки розвитку плода вперше в клінічній практиці включала застосування препарату тівортін, що виступає в ролі донатора оксиду азоту, який має антигіпоксичну, мембраностабілізуючу, цитопротекторну, антиоксидантну, антирадикальну, дезінтоксикаційну активність. Тівортін був включений в терапію вагітних основної групи в терміни 12-16, 24-28, 32-36 тижнів вагітності у формі розчину для перорального застосування – тівортіну аспартат в дозі 5 мл (1 г розчину L-аргініну аспартату) 3-4 рази на добу, за умови виникнення ранніх ознак фетоплацентарної дисфункції - препарат вводився внутрішньовенно крапельно в дозі 100 мл на добу. Курс лікування становить 14 днів.
Таким чином отримані результати дозволяють зробити наступні висновки: тівортін здійснює пряму антиоксидантну дію, в результаті чого зменшується концентрація основних продуктів перекисного окислення ліпідів, припиняється розгалуження ланцюгів вільнорадикального окислення, утримується про- і антиоксидантна рівновага в межах, близьких до оптимальних. При вивченні гормональної функції ФПК встановлено, що в І групі рівень гормонів ХГ, ПЛ, прогестерону та естрогенів був в середньому в 1,2-1,4 рази нижчим порівняно з такими в ІІ та контрольній групі, отже порушення гормональної функції були проявом ранньої плацентарної недостатності. У вагітних, що отримували тівортін, гормональний статус відповідав фізіологічній нормі для даного терміну вагітності. На основі проведеного вивчения гормонів ФПК об’єктивно був встановлений діагноз плацентарної недостатності у 27,5 % жінок І групи та в 7,5 % жінок ІІ групи. Суттєва різниця (більш ніж в три рази) свідчить про ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу, що дозволяє гальмувати перехід стадії компенсаторних можливостей ФПК в клінічну ФПН із зривом компенсаторних можливостей та затримкою розвитку плода.