Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Перспективи розвитку Української фондової біржі
Первинне розміщення акцій (ІРО) на світових фінансових ринках як інструмент залучення іноземного капіталу
Подобный материал:
1   ...   133   134   135   136   137   138   139   140   141

Перспективи розвитку Української фондової біржі


Стасюк А. М. , студентка V курсу ФММ, гр. УС-51с

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”

Фондовий ринок України є частиною фінансового ринку, який стає потужним механізмом мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. Від формування ефективної моделі фондового ринку залежать економічні реформи в країні, обсяги інвестицій у виробничі та соціальні сфери. Фондовий ринок України ще досі перебуває в стадії становлення. Організований ринок охоплює лише 9 % обсягів торгів з цінними паперами [3]. Для країни та інвесторів важливо збільшити цей показник, адже завдяки операціям на фондових біржах і ТІС встановлюється ринкова ціна прозорим шляхом через торги, унеможливлюються спекулятивні дії та створення штучного курсу.

Важливою ланкою на українському фондовому ринку є Українська фондова біржа, яка є першим в Україні організованим ринком цінних паперів яка створена у відповідності до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [2]. Торгівля на Українській фондовій біржі головним чином обмежується транзакціями з товарами, приватизаційними транзакціями і ще рідше з іншими цінними паперами, загалом біржа не спромоглася розвинутися до такого рівня, який задовольняв би потреби ринку.

Активність на Українській фондовій біржі за останні 5 років значно знизилася. У 2004 р обсяг торгів на біржі склав 1498,229 млн грн, у 2008 р - 114,533 млн грн, а за 9 місяців 2009 року – 19,94 млн грн. і за останній квартал року активність не підвищувалася [2]. Суттєве падіння обсягів торгівлі спричинено низкою чинників таких як: скорочення обсягів об’єктів приватизації, що пропонувались до продажу на УФБ, відсутність торгів у секторі приватизації значною мірою пов’язане з введенням ВРУ мораторію у сфері приватизації в 2005 р.; падіння обсягів торгівлі похідними цінними паперами у зв’язку з вагомим зниженням пропозицій з боку ФДМУ на продаж пакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств; збереження тенденції низької активності на вторинному біржовому ринку цінних паперів.

Гострою проблемою біржі є маніпулювання в різних формах як з боку держави, так і з боку великих підприємств. Це негативно впливає на інвесторів і зменшує прозорість ціноутворення. На світових регульованих ринках така діяльність не дозволена та існують штрафні санкції, які відсутні в Україні.

Однією з причин низької кількості угод та проданих цінних паперів на Українській фондовій біржі та взагалі на національному фондовому ринку є можливість продажу активів на західних ринках за вищою ціною, ніж на внутрішньому.

При створенні УФБ засновники поклали на неї такі такі функції як оргнізацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування. Українська фондова біржа ґрунтується на безприбуткових початках, принципах ліквідності та широкої гласності і довіри. Але сьогоднішнє становище біржі не відповідає цим положенням. Її лідируючі позицію перебрала на себе ПФТС, яка лише нещодавно отримала статус фондової біржі і в 2009 р тримала 95% організованого ринку цінних паперів в Україні [4]. Маючи менше 1% організованого ринку цінних паперів Українська фондова біржа є не ліквідною. Можливі два шляхи розгортання подій: по-перше, закриття біржі; по-друге, Уряду та акціонерам вкласти нові інвестиції для подальшого розвитку.

Загалом, закриття біржі неможливе, адже закон передбачає певні умови припинення діяльності фондової біржі. Одними з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени, у такий спосіб Уряд намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку [1]. На кінець 2008 року інфраструктура членів Української фондової біржі представлена 98 учасниками, за 9 місяців 2009 року – 87 [2]. Для закриття біржі необхідно відкликати ліцензію або об’єднатися з іншими біржами.

Для розвитку та підвищення активності на Українській фондовій біржі необхідно зробити ряд дій таких як повне технічне переоснащення, побудова системи грошових розрахунків за принципом «поставка цінних паперів проти платежу», підвищення кваліфікаційного рівня персоналу. Для більш тісної взаємодії українського фондового ринку з зарубіжними ринками та інвесторами має значний вплив поступове запровадження відповідних міжнародних стандартів. Активна участь ДКЦПФР у роботі Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) сприятиме налагодженню ефективнішому співробітництву з представниками регуляторів інших країн, надасть можливість проводити аналіз практичного застосування вітчизняних та міжнародних концепцій та методів.

Список використаних джерел:
  1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. − № 31. – Ст. 268. – (зі змін. та допов.).
  2. Аналітичні огляди діяльності Української фондової біржі [електрон. ресурс] //УФБ. – Режим доступу: .kiev.ua/analytics/
  3. Аналіз фондового ринку 2009: [електрон. ресурс] // НБУ. – Режим доступу: gov.ua/Publication/analytical/EOFR/EOFR_01_2009.pdf

Первинне розміщення акцій (ІРО) на світових фінансових ринках як інструмент

залучення іноземного капіталу


Стромило В.О., ФММ, група УС-71,

У сучасних умовах розвитку світової економіки як єдиного механізму сформувалася глобальна фінансова система. Міжнародні фондові ринки являються основним джерелом залучення значних фінансових ресурсів, наявність яких стала необхідною умовою економічного розвитку країн. Особливо гостро проблема нестачі капіталу стоїть в Україні. За підрахунками Світового банку реальний сектор національної економіки потребує як мінімум 100-150 млрд. дол. США першочергових інвестицій. У розвинених країнах фондові ринки забезпечують майже 70–75% потреб у фінансових ресурсах, тоді як банки – лише близько 25%. Одним із механізмів залучення інвестицій українськими підприємствами є первинне (публічне) розміщення акцій – ІРО (Initial Public Offering).

Перші ІРО українських організацій здійснені у 2005 році 5 компаніями на суму більше 155,6 млн. дол. США. Станом на першу половину 2009 р. більше 20 українських компаній здійснили ІРО на світових фондових біржах. Найбільш популярним є Альтернативний інвестиційний ринок при Лондонській фондовій біржі (AIM LSE), Лондонська (LSE), Варшавська (WSE) та Франкфуртська (FWB) фондові біржі, що зумовлено спрямованістю цих бірж на роботу з компаніями, які розвиваються, значно нижчою вартістю лістингу та процедури розміщення акцій. Близько 80 організацій заявило про підготовку і здійснення ІРО в 2009-2012 рр. Найбільш привабливими сферами вкладання інвестицій методом ІРО були і залишаються фінансовий сектор, електроенергетика, сфера високих технологій та добувна і переробна промисловість. Серед українських емітентів ІРО: агропромислові підприємства, фінансові компанії, підприємства видобувної промисловості.

Світова фінансова криза 2008-2009 рр. не могла не позначитись на українських емітентах. Відбулося падіння активності в сфері ІРО на всіх світових ринках. Серед країн СНД у 2008 р. проведено 6 ІРО у порівнянні з 30 у 2007 р. У 2008 р. відбулося падіння акцій вітчизняних компаній на міжнародних ринках. Але вже в першій половині 2009 р. почалося зростання цін на акції (компанії як "Укррос", "Миронівський хлібопродукт" і Ferrexpo збільшили свою вартість в декілька разів порівняно з максимальним «падінням» цін на акції на початку 2009 р., а вартість агрохолдингу "Кернел" перевищила до кризовий рівень). Зростання цін на акції дає основу для оптимістичних прогнозів, хоча економічна нестабільність як у світі, так і Україні та очікування нового витка кризи ставить їх під сумнів. ІРО являються одним із найефективніших інструментів інвестування у світовій практиці. До основних переваг здійснення ІРО на міжнародних фінансових ринках для українських емітентів можна віднести:

1. Можливість залучення якісних довгострокових іноземних інвестицій. ІРО стимулює приплив капіталу, який сприятиме загальному розвитку економіки України, зокрема структурній перебудові – розвитку наукомістких та високотехнологічних виробництв (підтвердженням є той факт, що найбільшу вартість на міжнародних фондових ринках мають акції виробників саме високотехнологічної та інноваційної продукції).

2. Формування об’єктивної оцінки вартості підприємства. Це можливо через наявність якісної конкуренції, великої кількості інвесторів та емітентів, ефективного регулювання фондового ринку. При цьому вартість встановлена за допомогою ІРО перевищує ціну активів, так як вона враховує потенціал, перспективи розвитку, імідж компанії. Внаслідок чого емітент має можливість залучення додаткового капіталу.

3. Створення певного іміджу компанії на міжнародних ринках. ІРО свідчить про наявність довгострокової ефективної стратегії розвитку організації, її перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності, ефективного управління, що забезпечує емітенту репутацію привабливого об’єкта інвестування.

4. Публічність і прозорість фінансової інформації про компанію. Одним із обов’язкових етапів здійснення ІРО є розкриття інформації про стан організації, проходження аудиторських перевірок. Для українських підприємств це означає повну зміну культури бізнесу.

5. Висока ліквідність акцій та порівняно з вітчизняними нижчі ризики. На розвинених фондових ринках дохідність і ціна акцій вища ніж на національних – ризики заниження реальної вартості підприємства і недоотримання прибутків нижчі.

Надлишок капіталу у розвинених країнах спричинює відтік інвестицій у країни, що розвиваються. Первинне розміщення акцій являється новим, вигідним та ефективним інструментом отримання додаткового капіталу для українських компаній, необхідного для розвитку економіки і підвищення інвестиційного іміджу країни. Доцільно вживати заходи щодо сприяння здійсненню ІРО українськими компаніями, зокрема:

1. Створити ефективну законодавчу базу для регулювання процесів ІРО українськими емітентами на міжнародних і вітчизняних фондових ринках та надання законодавчих гарантій прав власності іноземних інвесторів.

2. Оптимізувати процедуру вивозу капіталу, з метою припинення незаконного переміщення капіталу за кордон.

3. Розвивати вітчизняний фондовий ринок, його інфраструктуру, з метою залучення крупних вітчизняних та іноземних інвесторів і емітентів, підвищення його ліквідності.