Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Особливості формування міжнародного фінансового ринку шляхом інтеграції національних фінансових ринків Залучення іноземних інвестицій в україну за допомогою спільних підприємств

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ ШЛЯХОМ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Робочий М.Г.

НТУУ «КПІ»


Світова біржова індустрія зазнає серйозні зміни. Це пов'язано з освоєнням нових ринків, впровадженням нових інструментів, консолідацією і укрупненням бірж. Одна з основних тенденцій розвитку біржових інститутів полягає в їх інтернаціоналізації. Причини цих процесів вбачаються в процесі глобалізації і консолідації біржового бізнесу, що різко посилився, на рівні національних ринків. Біржі вийшли за національні межі і пропонують свої послуги на зовнішніх ринках. Конкуруючи з брокерськими електронними системами, біржі відмовляються від традиційних форм роботи як «закритих клубів», що існують за рахунок внесків учасників. Вони все більше перетворюються на глобальні фінансові центри.

Особливу увагу глобалізаційним процесам та їх впливу на тенденції розвитку світового фінансового простору приділяли західні вчені, а саме С. Гофман, М. Обстфельд, Г, Марковіц, Ф. Мартін, Е. Роуз, А. Тейлор, Д. Тобін, М. Філстейн, Ч. Харіок, У. Шарп та інші, які детально дослідили динаміку розвитку глобалізаційних процесів та їх взаємозв’язок із розвитком різних сегментів світової економіки [1-2].

В українській та російській економічній літературі проблемам міжнародної економічної інтеграції та шляхам розвитку національних та світових фінансових ринків присвячено роботи В. Гейця, Я. Міркіна, Б. Рубцова Ю. Макогона, Ю. Пахомова, В. Степаненка, Б. Карпінського, О. Герасименка, [1-2].

З одного боку, інтеграція ринків визначається кореляцією цін на фінансові активи, яка може формуватися через «канали» інтеграції. Оцінка кореляції між найбільшими міжнародними облігаційними ринками вказує на те, що 60-80-х рр. зв'язки між ринками безперервно зростали. Зіншого, за розрахунками експертів ОЕСР Г. Крістіансона и К. Піготта. з 1980-х рр. кореляція припинила своє зростання [1]. І результати досліджень [2], присвячених проблемам глобальної фінансової системи, дозволяють сумніватися в тому, що глобалізація бізнесу і розширення потоків капіталу дійсно мають місце. Такий висновок можна зробити на основі трьох цікавих особливостей розвитку глобального ринку: феномен «домашнього зсуву», «парадоксу Фільштейна-Хоріока» і спостережень, що характеризують рівень міжнародних нетто-потоків капіталу [2].

Суть феномену «домашнього зсуву» полягає в тому, що якщо ґрунтуватися на ідеї, що диверсифікований фінансовий портфель веде до великих очікуваних доходів при тому ж рівні ризику в порівнянні з недиверсифікованим, то міжнародний фінансовий портфель має ставати все більш диверсифікованим. Згідно з останніми дослідженнями, проведеними в 90-х рр., міжнародні інвестори продовжують втрачати широкі можливості фінансової диверсифікації. За станом на 1998 р. британські інвестори в іноземних акціях тримають 23% своїх коштів, німецькі - 18%. канадські - 12%, американські - 10% і японські - 5% [1]. Як показує динаміка міжнародної диверсифікації, тенденція до збільшення частки вкладень в іноземні активи залишається слабкою.

Іншим феноменом є «парадокс Фільштейна-Харіока». Американські дослідники М. Фільштейн і Ч. Харіок [2] звернули увагу на той факт, що безперешкодне функціонування міжнародного ринку капіталів дозволяє внутрішній нормі інвестицій значно відхилятися від норми заощаджень. Дослідники виявили високу кореляцію між внутрішніми заощадженнями і внутрішніми інвестиціями, що спростовує твердження про фінансову інтеграцію ринків. Іншими словами, вони дійшли висновку, що ринки прагнуть не до експорту надмірного капіталу, а до споживання надлишку заощаджень на внутрішньому ринку [1].

Тобто світові тенденції в розвитку біржової справи роблять значний вплив на діяльність фінансових інститутів в більшості країн. В більшості держав процес лібералізації випереджає розвиток фінансових інститутів, у тому числі і біржових центрів. В результаті фінансові ринки відкриті для конкурентів ззовні, хоча в інфраструктурному плані вони набагато слабкіші, ніж аналогічні ринки в країнах Заходу. В умовах глобалізації світових фінансів, зарубіжні біржові альянси виявляють значну зацікавленість до ринків СНД. В зв'язку з цим варто констатувати факт активного залучення західними біржовими структурами емітентів з Азербайджану, Росії, Казахстану, України. Тому регіональна інтеграція в СНД набуває для країн Співдружності особливого значення, оскільки дозволяє значною мірою нейтралізувати негативні наслідки глобалізації, зберегти природне внутрішнє середовище того або іншого регіону, закрити вразливі місця і перетворити регіональну специфіку на конкурентну перевагу.

Література:

1. Колтунов В.М., Мальцев К.В. Глобализация экономики (вопросы теории и методологии). - Н. Новгород: Изд-во ВВАГС, 2004.
   
2. Козлов. Н. Б. Формирование рынка ценных бумаг в постсоциалистических странах. – М.: ИМЭПИ РАН, 2002. – 316 с.
   

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ ЗА ДОПОМОГОЮ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сергєєва Н.О., УС-71, НТУУ „КПІ”

1. Обов'язковою умовою розширеного відтворення економіки і викликаного ним зростання економічного потенціалу держави та добробуту її громадян виступає пряме інвестування. В Україні склалася негативна для народного господарства ситуація, коли капіталовкладення внутрішніх інвесторів не можуть забезпечити потреб у фінансуванні вітчизняної економіки. Власний капітал перетікає з України в офшорні зони (зокрема у Кіпр, Віргінські острови), а не повертається для подальшої участі у виробничому кругообігу. Тому необхідним є залучення інвестицій від іноземних партнерів. У 2008 році питома вага іноземних в усіх капітальних інвестиціях становила лише 3,3%. Актуальним завданням є визначення найефективніших шляхів інвестування, що будуть задовольняти як вимоги національних інтересів, так і очікування інвесторів.

2. В Україні наявна низка перешкод для іноземного інвестування: нестабільність економіки та її болісна реакція на незначні світові фінансові коливання, заплутане регулювання інвестиційної діяльності (більш ніж 70 нормативно-правових актів різних рівнів з неоднозначними положеннями), криза купівельної спроможності населення, корумпованість органів контролю та управління, високий рівень оподаткування і мит, нестабільність валюти, рейдерські атаки, недосконалість політики реприватизації. Для подолання цих перешкод або для зменшення їх наслідків іноземні інвестори створюють спільні з українською стороною підприємства або викупають частину акцій у вже існуючих українських підприємств. Існують різні методичні підходи до визначення спільних підприємств (СП), в даному випадку є доцільним наступний: СП – підприємство, в якому від 10% акцій (або частки у статутному капіталі) належить іноземним власникам. Для України СП є найвигіднішою формою залучення іноземних інвестицій, тому що частина прибутку, що належить українській стороні, залишається всередині країни.

3. Найбільш привабливими галузями економіки для СП у 2009 році були переробна промисловість (27% СП функціонували в ній), в тому числі металообробна та деревообробна промисловість; торгівля та ремонт (27%), будівництво (6%), операції з нерухомим майном (7%). СП отримують близько 2/3 усіх іноземних інвестицій (23,8 млрд дол. США у 2009 році, приріст за рік – 20%). Близько 70% всіх СП створено разом з партнерами з Росії, США, Кіпру, Великої Британії, Нідерландів. У Закарпатській області переважають СП із залученням угорського капіталу.

У 2007-2009 роках відбулась активізація приватизації державних підприємств, частина яких стала СП. У 2010 році очікується приватизація Укртелекому, Одеського припортового заводу.

4. Створення СП пов'язане з наступними проблемами: більшість СП у переробній промисловості зорієнтовано на експорт вітчизняних товарів за заниженими для міжнародних ринків цінами; приватизація державних підприємств національного значення потенційно небезпечна для державного економічного суверенітету; угоди відбувається у галузях, де вже присутні іноземні інвестори, тобто розширення сфери діяльності не відбувається; інвестування в українські СП є вискокоризиковим, а створення нових СП – юридично складним процесом, що відштовхує потенційних інвесторів.

5. В Україні є перспективним створення СП в наступних галузях:

- будівництво (уряд України у 2009 році задекларував створення програми будівництва доступного житла, що розгорнеться у 2010 році, і передбачає масштабне будівництво по всій Україні та перебудови старих житлових масивів);

- туризм (крім регіонів Криму та Закарпаття, можливе створення нових рекреаційних ресурсів у інших областях України, а також залучення СП до підготовки інфраструктури для Євро-2012);

- науково-технічні та конструкторські організації, розробка програмного забезпечення та інших інтелектуальних продуктів (Україна має висококваліфіковані інженерно-технічні кадри, тому матиме місце економія на робочій силі без втрати якості продукції. Крім того, Україна є крупним ринком збуту такої продукції, якщо її ціну будуть визначати внутрішні виробники, а не імпортери);

- аутсорсінг (у сферах, що не потребують перебування в одній країні з клієнтом: інформаційна підтримка, розробка і обслуговування програмного забезпечення, баз даних; часткове юридичне супроводження діяльності та бухгалтерський облік);

- торгівля, сервіс; легка промисловість та приладобудування (наявність ринків збуту).

6. Для заохочення створення СП необхідно: оптимізувати кількість довідок та документів, необхідних для створення і закриття підприємств; реформувати судову систему, яка наразі не захищає інтереси інвесторів, та систему контролю (в т.ч. підвищити зарплату суддів та підвищити міру відповідальності за корупцію; зменшити кількість перевірок діяльності СП); сприяти розвитку вільних економічних зон і розширити їх перелік; створити дієву систему митних та податкових пільг в зазначених галузях; стабілізувати законодавство та врегулювати протиріччя у ньому; захистити економіку від вимивання капіталу високим ввізним митом на готову продукцію галузей, пріоритетних для СП. Спільні підприємства можуть бути ефективним способом залучення іноземних інвестицій, що враховує як інтереси країни-реціпієнта, так і інвестора.