Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Шляхи інтеграції українського ринку цінних паперів до світового Економіко-організаційні аспекти управління фінансовими ризиками підприємства

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

ШЛЯХИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ДО СВІТОВОГО

Мудрієвський О. В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,


Розвиток депозитарної системи України, створення стабільної й прозорої системи обліку прав власності на цінні папери є однією з важливих передумов поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Сьогодні регулювання діяльності учасників депозитарної систему України здійснюється відповідно до ЦК України, законів України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [1], «Про цінні папери та фондовий ринок» [2], «Про господарські товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [3]. Але є досить багато проблем, пов’язаних із відсутністю централізованої системи обліку цінних паперів, що створює умови для корпоративних конфліктів, особливо тих, які пов’язані з діяльністю реєстраторів. Слід виокремити маніпуляції з «подвійними реєстрами». Аналіз депозитарної системи України дозволяє назвати заходи, які необхідні для побудови такої системи обліку прав власності на цінні папери, що могла б забезпечити дотримання права власності в Україні.

На сьогодні в Україні діє три депозитарії: МФС, в якому враховується левова частка всіх недержавних цінних паперів, НДУ, а також депозитарій державних цінних паперів НБУ.

У функції депозитарію, що є професійним учасником ринку цінних паперів, входить надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів, а також облік переходу прав власності на цінні папери в бездокументарній формі та інших операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів - акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів, ОВДП та інших.

Перехід до бездокументарної (електронної) форми документообігу є одним із важливих чинників при побудові стабільної системи обігу іменних цінних паперів. Необхідна також і централізація системи обліку прав власності на цінні папери. Проблему «подвійних реєстрів» можна розв’язати шляхом утворення єдиного центрального депозитарію як суб’єкта, що вестиме реєстр власників іменних цінних паперів. Звісно, має бути здійснена уніфікація діяльності учасників депозитарної системи з обов’язковою умовою технологічної консолідації з центральним депозитарієм.

Вирішення цих питань, на думку багатьох юристів, які спеціалізуються на операціях на ринку цінних паперів, уже не вкладається в рамки змін до існуючої нормативної бази й потребує прийняття закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів». Відповідно до ЗУ «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» запропонований документ належить до тих, які адаптують законодавство України до законодавства ЄС.

Передбачається, що проект закону покликаний визначити правові засади функціонування депозитарної системи України, встановити порядок реєстрації й підтвердження прав на емісійні цінні папери й прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів і похідних (деривативів). Велика увага в законопроекті приділяється механізмам захисту від розкриття й розголошення інформації із системи депозитарного обліку емісійних цінних паперів і запровадженню обов’язкового використання електронного документообігу й електронного цифрового підпису.

За проектом, формування й функціонування єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів забезпечує Центральний депозитарій. При цьому зауважується, що в Україні може існувати лише один Центральний депозитарій, який створюється у формі акціонерного товариства (акціонерами можуть бути НБУ, депозитарні установи, а також фондові біржі). Законопроект передбачає і функціонування депозитарних установ, які отримуватимуть ліцензію на право провадження таких видів депозитарної діяльності: діяльність по зберіганню цінних паперів; діяльність по зберіганню активів інститутів спільного інвестування; діяльність по зберіганню активів пенсійних фондів.

У світовій практиці центральний депозитарій обслуговує не тільки цінні папери на рахунках емітентів і депозитарних установах, але й поточні грошові рахунки для проведення розрахунків за угодами по цінним паперам. Відповідно, для того, щоб забезпечити централізований кліринг, центральний депозитарій України повинен отримати банківську ліцензію. Таким чином, поява центрального депозитарію дасть можливість проводити торги в режимі «поставка проти платежу». А це, в свою чергу, значно знизить ризики, підвищить платіжну дисципліну учасників і рівень довіри між торгівцями. Відповідно, вдосконалення інфраструктури призведе до збільшення обсягу торгів і ліквідності ринку.

Література:

1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. − № 15. – Ст. 67.

2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2008. − № 17. – Ст. 236. – (зі змін. та допов.).

3. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 23. – Ст. 278. – (зі змін. та допов.).

ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Михайлик А.С., аспірант,

ПВНЗ Міжнародний університет фінансів, м. Київ,


В останні роки в Україні особливої уваги заслуговує такий напрямок, як впровадження ефективної системи управління фінансовими ризиками в структуру управління сучасним підприємством. Оскільки ризик неминуче супроводжує всі сфери та напрямки в діяльності більшості сучасних підприємств, він виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого бізнесу. Економічна нестабільність попиту і пропозиції, зростаюча конкуренція, коливання курсів національної валюти, низька купівельна спроможність гривні, швидкі темпи науково-технічного прогресу, зміна законів і багато інших негативних факторів, що приводять до умов при яких суб'єкти підприємницької діяльності, залежно від впливу будь-яких з цих чинників, переходять зі стану нормального функціонування в не прогнозований стан, тобто у стан функціонування гірший ніж планувався, при якому виникає ймовірність втрати підприємством частини своїх активів, неотримання прибутку або виникнення додаткових фінансових витрат в процесі здійснення господарської діяльності. У структурі більшості великих промислових і фінансових компаній світу підрозділи по управлінню ризиками є обов’язковими елементами, що забезпечують прогнозованість, безпеку та ефективність господарської діяльності підприємства. В той же час українські підприємства намагаються перетворити функцію управління ризиками на допоміжну, обмежуються ідентифікацією та розподілом ризиків, не приділяючи достатньої уваги аналізу та розробці ефективної стратегії, а на більшості вітчизняних підприємствах взагалі відсутні компетентні спеціалісти з ризикології [2]. Суттєву роль відіграє і фінансова криза, яка насамперед визначила необхідність в переоцінці найважливіших положень, щодо концепції управління ризиками, а саме проблема виникнення нових ризиків.

Все це зумовлює доцільність в організації ефективної системи управління фінансовими ризиками на сучасних підприємствах. Під системою управління фінансовими ризиками слід розуміти сукупність взаємопов’язаних і взаємодійних принципів, задач, методів, підходів, факторів та етапів управління ризиком, які забезпечують досягнення поставленої мети в умовах ризику і невизначеності, а також розробка шляхів нейтралізації та захисту від ризику. Можливість ефективного прогнозування ймовірності виникнення ризиків у багатьох випадках визначається системою їх ідентифікації, оцінки і класифікації, що виконує функції алгоритму, на основі якого приймаються рішення впливу на ризик та розробляється й створюється ефективна управлінська система. Ефективність оцінки і управління ризиком багато в чому залежить від правильної класифікації (систематизації) ризиків, тобто на основі розподілу ризиків на конкретні групи по певних ознаках для досягнення певного результату. Науково-обґрунтована класифікація дає можливість чітко визначити місце кожного ризику в їх загальній системі [3]. Отже, процес управління фінансовим ризиком являє собою систематичний аналіз ризику, вироблення і за­стосування відповідних заходів, щодо мінімізації і нейтралізації ризиків, що унеможливлює настання негативних фінансових наслідків пов'язаних з здійсненням різних аспектів фінансової діяльності. У процесі управління ризиком можна ви­ділити п'ять основних етапів: виявлення ризику; оцінка ризику; вибір методів впливу на ризик; реалізація обраних методів; оцінка результатів [3]. Загальна система впливу, що спрямована на нейтралізацію і мінімізацію фінансових ризиків, передбачає здійснення наступних основних заходів: 1) ідентифікація окремих видів ризиків, пов'язаних з фінансовою діяльністю підприємства; 2) оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків; 3) вибір і використання відповідних методів оцінки вірогідності настання ризикової події і розміру можливих фінансових втрат по окремих видах фінансових ризиків; 4) дослідження чинників, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства; 5) встановлення гранично допустимого рівня (лімітування) фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видах фінансової діяльності; 6) вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків; 7) оцінка результативності нейтралізації і організація моніторингу фінансових ризиків; 8) вибір форм і видів страхування окремих фінансових ризиків підприємства [1].

Таким чином, управління ризиком повинно входити в загально-організаційний процес управління, слід розробити свою стратегію і тактику ефективного управління ризиками і не лише реалізовувати управління ризиками, але й періодично переглядати заходи й засоби такого управління.

Літературні джерела:

1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: «Ника – Центр», 1999. – 528 с.

2. Вітлінський В. В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480 с.

3. Ходаківська В. П., Бєляєв В. В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2002. – 616 с.