Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


України у регіональний фінансовий простір
Фінансові конгломерати як посередники на світовому фінансовому ринку
Подобный материал:
1   ...   124   125   126   127   128   129   130   131   ...   141

УКРАЇНИ У РЕГІОНАЛЬНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПРОСТІР


Ковтонюк К.В., асистент

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»


Розвиток національного фінансового простору України, в останні роки, характеризується зростанням кількісних показників капіталу, зобов’язань і активів, посиленням конкуренції, особливо з іноземними компаніями, розбудовою необхідної інфраструктури, а також удосконаленням відповідної законодавчої бази. Утім, зростання кількісних показників не привело до істотного поліпшення якісних характеристик [1, с. 53], що визначає дотримання Україною європейської моделі інтеграції: 1) першочергову реалізацію конкурентних переваг у торговельній сфері з врахуванням поведінки валют країн –основних торговельних партнерів [2, с. 15-27], які ввели або планують ввести єдину регіональну валюту; 2) згодом перехід до формування регіонального фінансового простору.

Інтеграційні ж пріоритети України перебувають у полі двох різноспрямованих векторів. З одного боку, обережне ставлення до участі в інтеграційних угрупованнях країн з високим рівнем наднаціонального регулювання, зумовлене особливостями України як самостійного суб'єкта інтеграції в рамках східного вектору співробітництва – СНД, ЄЕП, ЧЕС. З другого, неможливістю тривалого «позаінтеграційного» розвитку в регіоні навіть при умові часткової втрати державного суверенітету країни у економічній або фінансовій сфері в межах західного вектору – ЄС [3, с. 127]. Пріоритетність саме європейського вектору інтеграції для України, визначена в 2002 році у Посланні Президента України до Верховної ради України «Європейський вибір» [4, с. 9]. Можливість реалізації інтеграційних прагнень України з країнами Європи у інших форматах не визначається за необхідне, обумовлюється наступними чинниками:

1. віддаленістю географічних кордонів Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) і Балтійського ринку від України, що підсилюється низькою часткою зовнішньоторговельного обігу даних країн в загальному обсязі торгівлі України (протягом 2004-2008 років не перевищувала 2% відповідно у двох інтеграційних об’єднаннях);

2. повна інтеграція країн-членів Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЕФТА) до ЄС, що характеризується значною часткою країн Вишеградської групи у зовнішньоторговельному обігу України, який протягом 2004-2008 років коливався на рівні 7-9%. Крім того, на сьогодні, триває переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі у форматі «плюс» (ЗВТ+) між Україною та ЄС, який також передбачає підписання додаткових зобов’язань щодо лібералізації ринку послуг і погодження екологічних стандартів України та країн ЄС [5, с. 11].

Крім того, політичний фактор у виборі вектору реалізації інтеграційних пріоритетів України є домінуючим, оскільки за обсягом торгівлі майже всі інтеграційні об’єднання, а саме: СНД, ЄЕП, ЧЕС, ЄС, окрім ГУАМ знаходяться на одному й тому ж самому рівні. Тому, визначення ефективного інтеграційного вектору України у економічній та фінансовій сфері має базуватися на особливостях національного розвитку фінансового простору країни та потенційних вигод в майбутньому. В такому контексті, залишаються лише два можливих варіанта залучення України до східного (СНД) або західного (ЄС) регіонального фінансового простору. В першому випадку, формування фінансового простору інтеграційного об’єднання розпочнеться з використанням російського рубля як регіональної валюти для розрахунки за енергоносії. Тому, діяльність провідної країни інтеграційного угруповання спрямована на укріплення позицій даної валюти, а не розробку заходів щодо формування повністю інтегрованого регіонального фінансового простору. В другому випадку, можливе залучення до ефективно функціонуючого фінансового простору, що засвідчив свою життєдіяльність, оскільки спрямований на створення єдиних умов діяльності країн-членів, що створює передумови курсової стабільності єдиної регіональної валюти. Отже, західний вектор створює не лише економічні, але й фінансові перспективи реалізації інтеграційних пріоритетів України.

Література:

1. Науменкова С.В., Міщенко С.В. Інституційний розвиток фінансового сектору України // Фінанси України. - № 7. – 2008. – С. 53-71

2. Барановський О.І. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків // Фінанси України. - №4. – 2009. – С. 13-32

3. Пахомов Ю.М. та ін. Національні економіки і глобальному конкурентному середовищі / Ю.М.Пахомов, Д.Г.Лук’яненко, Б.В.Губський. – К.: Україна, 1997. – 237 с.

4. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

5. Free Trade between Ukraine and the EU: An impact assessment Report. International centre for policy studies. - Kyiv 2007. – 302 pp.


ФІНАНСОВІ КОНГЛОМЕРАТИ ЯК ПОСЕРЕДНИКИ НА СВІТОВОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ


Коробейник О.В, Полонська Є.С.,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”


Розвиток фінансового ринку на сьогоднішній день характеризується інтеграцією фінансових посередників і конвергенцією фінансових послуг, які посилилися наприкінці минулого століття внаслідок поширення переливу капіталу між різними сферами та країнами.

Фінансові компанії стрімко розширюють свою діяльність і вплив на всі сегменти фінансового ринку, а також утворюють складні фінансові структури. Фінансова конвергенція забезпечує виникнення комбінованих та інтегрованих фінансових продуктів. У результаті маємо структурні зрушення та зміни у процесі діяльності фінансових посередників, що призводить до виникнення нових їх видів - фінансових конгломератів, свого роду монополій, які задають правила гри на фінансовому ринку, впливають на ціноутворення, визначають напрями змін законодавчої бази, впливають на макроекономічну кон’юктуру в цілому.

Актуальність теми полягає в тому, що в Україні майже не досліджується сутність фінансових конгломератів, особливості їх діяльності та відмінності від інших фінансових посередників.

Фінансовий конгломерат як форма корпоративної інтеграції є організацією, що включає групу компаній, які пов’язані спільним або взаємним контролем і оперують у різних сферах: банківській, страховій та інвестиційній.

У міжнародній практиці сформувався підхід, відповідно до якого фінансовий конгломерат повинен включати принаймні два із таких трьох фінансових інститутів:

• банк;

• страхова компанія;

• інвестиційна компанія.

Відповідно до Директиви 87/2002/ЄС можливі три варіанти поєднання фінансових інститутів у складі фінансового конгломерату: банк і страхова компанія, страхова та інвестиційна компанії або поєднання всіх трьох фінансових посередників.

Фінансові конгломерати на сучасному етапі розвитку суспільних відносин являються потужними гравцями фінансового ринку, фінансовими посередниками глобального масштабу.

На сьогодні в світі функціонує близько 80 фінансових конгломератів. Найбільш потужними є: у США - „AIG”, „General Motors”; у Німеччині - „Inter Group”, „Deutsche Bank”; у Нідерландах - „Delta Lloyd”, „ING”; у ФранціЇ - „ABR AMRO France”, „BNP Paribas”; у Австрії - „GRAWE”, „RZB-UNIQA”; у Великобританії - „Lloyds TSB”, „Standart Life”; у Італії - „Generali”, „Mediolanum”; у Бельгії - „Axa (Belgium)”, „INVESTAR”; у Португалії - „Сaixa Geral de Depositos (CGD)”; у Швеції - „Swiss Re”, i „Zurich Financial Services”; у Іспанії - „Agrupacio Mutua/Bankpume”; у Словенії - „Triglav Group”.

Діяльність більшості конгломератів має глобальний характер. Вони розміщують свої активи, страхові компанії, мають офіси в багатьох країнах, підтримуючи тим самим міжнародні економічні відносини.

Фінансові конгломерати інтенсивно взаємодіють на світовому ринку, збільшуючи кількість міжнародних контрактів та поглиблюючи інтеграцію національних фінансових ринків. Діяльність таких монополістичних об’єднань призводить до ряду позитивних тенденцій. Відбувається реінжиніринг бізнес-процесів, перехід до нових більш ефективних бізнес-моделей, поглиблення спільного використання активів, відбувається зростання ефективності діяльності, так званий синергетичний ефект.

Але, крім названих позитивних аспектів, зростає також і рівень ризикової складової діяльності конгломеративних систем в цілому та окремих їх складових інститутів, як з точки зору спеціалізації, так і з точки зору географії діяльності.

Вплив фінансових конгломератів на національну економіку здійснюється перш за все через банки, що є основними елементами національної платіжної системи, діяльність яких знаходиться під значним впливом групової стратегії та містить в собі різні якості.

Регулювання й нагляд за діяльністю фінансових конгломератів у всіх країнах відбувається за дещо схожою схемою, оскільки для таких структур передбачений лише один рівень наглядово-регулюючих органів, що зумовлюється, перш за все, тим, що фінансові конгломерати не розглядаються, як окремий сектор економіки, а нагляд за ними являється додатковим до існуючих наглядових процедур в рамках окремих фінансових галузей.

Екстенсивність діяльності фінансових конгломератів як універсальних інтегрованих посередників забезпечується лібералізацією фінансового законодавства та загостренням конкуренції на фінансовому ринку.