Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Банківська система України в умовах світової фінансової кризи
Заболотна В.А., НТУУ «КПІ»
У зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Найбільшою проблемою у банківській системі України є дефіцит банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності.
Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявляються наслідки світової фінансової кризи для української банківської системи:
1. Зниження довіри населення до банків.
2. Серйозні труднощі українських банків, які пов’язані з поверненням до кінця 2009 року значних зовнішніх запозичень, які активно залучалися у попередні роки.
3. Наслідком фінансової кризи стала нестабільність на валютному ринку, яка поглибилась зростанням дефіциту платіжного балансу.
4. Криза істотно вплинула і на підвищення процентних ставок за кредитами.
5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунок фінансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетні кошти, а також брала комерційні банки під свій контроль.
6. Криза може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес може проходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших.
Для подолання наслідків фінансово-економічної кризи необхідна взаємодія фінансового та нефінансового секторів економіки, узгодженість дій усіх органів державної влади та суб’єктів господарювання. Грошово-кредитна політика НБУ має здійснюватися на основі інструментів точного настроювання та реальної незалежності центрального банку [4].
За інформацією НБУ, станом на 1 серпня 2009 року частка іноземного капіталу в капіталі банків скоротилася до 34,8 % порівняно з 39,1% станом на початок липня [3]. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і вивели їх за кордон. Далі, по ланцюжку, це стало причиною ажіотажного вилучення гривневих вкладів населення та їх обміну на іноземну валюту. У 15-ти банках України запроваджені не тільки тимчасові адміністрації, а й мораторій на задоволення вимог кредиторів на різні терміни, а частка депозитів цих банків у загальному обсязі коштів фізичних осіб у банківському секторі перевищує 15%, що є надзвичайно загрозливим [2]. Скорочення ресурсної бази банків зумовлено також і скороченням зовнішніх запозичень та виплат за зовнішніми позиками, оскільки недостатність ресурсної бази українських банків спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів.
Як бачимо, Україні та її банківській системі негайно потрібно використати повний арсенал запобіжних заходів, серед яких:
1. Перехід на нові показники виміру економіки.
2. Посилення регулюючої ролі центрального банку.
3. Обмеження щодо перекредитування, міжбанківського кредитування під заставу цінних паперів, а також запровадити нову систему оцінки цінних паперів, їх ліквідності.
4. Створення міжнародної комісії з дозволу, контролю та узгодження обсягів випуску, а також поточного регулювання державних цінних паперів і їх обігу на міжнародних фінансових ринках [1].
Підсумовуючи викладене, слід зауважити, що всі фінансові кризи та подолання їх наслідків призводять до структурних змін банківської системи, оскільки банківська сфера є найчутливішою до їх впливу. З іншого боку, банки все-таки найбільш гнучкі структури в умовах ринку, тому вони найшвидше реагують на події, що відбуваються на міжнародних фінансових ринках.
Література:
1. Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України.. – №10. – 2008 – С. 3-21.
2. Камінська Н. Міжнародні розрахунки комерційних банків //Вісник Київського університету. Економіка. – Вип. 48.: – 2005 – С. 52-54.
3. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: Теоретико-методологічні аспекти: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 238 с.
4. Національний банк України: Банківська система. Статистика. Довідник банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Зарубіжний досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи країн (на прикладі Туреччини)
Зоря М.В., НТУУ«КПІ»
У період з листопада 2000 по лютий 2001 року в Туреччині відбулася банківська криза, для подолання наслідків якої була розпочата всеохоплююча Програма реструктуризації і відбудови банківського сектору. Першим ключовим кроком даної програми було те, що банкам було надано фінансування на виплату своїх овернайт зобов’язань в рамках співпраці Казначейства і центрального банку. Казначейство випустило для державних і банків-членів Фонду страхування депозитів CPI-облігації (індексовані на інфляцію) з терміном погашенням через 5-9 років, на суму 14 млрд. YTL. Центральний банк Туреччини здійснював купівлю цих цінних паперів для забезпечення ліквідності. Ці операції вирішили проблему структурного дефіциту ліквідності вищезгаданих банків і збільшили кількість доступних коштів на ринку. Як наслідок – стали розвиватись умови для надлишкової ліквідності. Спочатку очікувалось, що ця надлишкова ліквідність буде тимчасовою, проте в результаті помірної монетарної і фіскальної політики, що проводились в посткризовий період, потоки іноземної валюти до Туреччини зросли, і ЦБТ мусив поглинати цей непередбачений потік, купуючи іноземну валюту і таким чином зумовлюючи ще більшу внутрішню ліквідність. Як наслідок, умови надмірної ліквідності перетворились в структурну надлишкову ліквідність і ЦБТ зазнав збитків, які становили у 2003, 2004 і 2005 роках відповідно YTL 1.550 млн., 509 млн. і 131 млн.. Збитки центрального банку були пов’язані зі зростанням внутрішніх процентних зобов’язань через використання операцій на відкритому ринку для стерилізації надмірної ліквідності на ринку. Крім операцій Казначейства-центрального банку по випуску індексованих облігацій для окремих банків та проведення валютних операцій з купівлі валюти факторами, що впливають на збільшення/зменшення ліквідності в банківській системі Туреччини є:чистий дохід Казначейства в іноземній валюті, у тому числі управління зовнішнім боргом;;процентні платежі Центрального банку Туреччини банкам за операціями із стерилізації надлишкової ліквідності і обов’язкових вимогах;попит на національну валюту;рух коштів на Казначейському рахунку в Центральному банку Туреччини.
Центральний банк Туреччини регулярно оприлюднює процентні ставки, за якими банки можуть стерилізувати або одержувати кредити від центрального банку на внутрішньому грошовому YTL-ринку в період з 10.00-16.00 і на ринку репо і зворотного репо на Стамбульській фондовій біржі з 10.00-14.00 Центральний банк Туреччини щоденно оголошував процентну ставку кредитування, яка дійсна на вищезгаданих ринках, кредити овернайт постійно надавалися за цією ставкою центрального банку, і згодом ці ставки стали індикаторами національного грошового ринку. Змінюючи цю ставку, центральний банк впливав на короткострокові процентні ставки на вторинному ринку і таким чином ринкові ставки узгоджувались зі ставками Центрального банку Туреччини.
Рис.1 Процентні ставки Центрального банку Туреччини
Таким чином, особливістю досвіду Туреччини з регулювання ліквідності в аспекті можливості його використання в Україні є те, що, по-перше, основним чинником надлишкової ліквідності, як і в Україні, є притік іноземного капіталу. По-друге, важливим чинником розв’язання проблеми надлишкової ліквідності в Туреччині стала координація грошово-кредитної та фіскальної політики, яка зумовлює політику Казначейства, спрямовану на допомогу центральному банку, що виявляється, насамперед, в адекватній борговій політиці з чистою позицією платника, а не позичальника; збільшені залишків на рахунках казначейства в центральному банку в умовах значних приватизаційних надходжень та надлишкової ліквідності в країні; проведенні реформ фінансової системи, спрямованих на підвищення довіри та фінансового поглиблення. Важливу роль в ефективному вирішенні проблеми надлишкової ліквідності відіграє високий рівень незалежності центрального банку у виборі інструментів, який дозволяє йому з 2001 року для досягнення цінової стабільності стерилізувати усю надлишкову ліквідність незважаючи на значні збитки. Не останню роль відіграє також наявність досконалого інструментарію грошово-кредитної політики, головним інструментом якої є офіційні процентні ставки, а також наявністю стратегії управління ліквідністю в умовах як профіциту, так і дефіциту.