Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Проблеми ринкової оцінки вартості банків при злитті та поглинанні в умовах нестабільності та ризику Кочетков В.М., д.е.н., проф.
Ipo як сучасний дієвий метод залучення інвестицій в економіку україни
Подобный материал:
1   ...   125   126   127   128   129   130   131   132   ...   141

Проблеми ринкової оцінки вартості банків при злитті та поглинанні в умовах нестабільності та ризику

Кочетков В.М., д.е.н., проф. НТУУ «КПІ»



Внаслідок глибокої економічної кризи більшість українських банків опинились не в змозі протидіяти негативному впливу макроекономічних факторів.

Внаслідок жорсткої монетарної політики з боку держави, підвищення вимог по достатності капіталу та рівня ліквідності кількість банків в Україні продовжує скорочуватись. Тому зростає потреба та актуальність проведення професійної оцінки банків при злитті та поглинанні.

Відтак, визначення ринкової вартості банківської організації є важливим етапом угод по злиттю та поглинанню.

Законодавство чітко визначає, що приєднання одного банку до другого веде до передачі всіх вимог і зобов’язань останньому [1; 2].

Злиття визначається як об’єднання юридичних осіб, що призводить до створення нової юридичної особи з активами і пасивами зазначених юридичних осіб при припиненні існування останніх. Поглинання передбачає об’єднання юридичних осіб в якому зберігається одна юридична особа, до якої переходять всі активи і зобов’язання при припиненні існування інших юридичних осіб.

Головним мотивом злиття та поглинання виступає бажання отримати синергетичний ефект, тобто досягнення результату, який суттєво перевищує сумарний результат окремих структур, що працюють на ринку.

Проводячи оцінку банку, слід дослідити його показники як до злиття чи поглинання, так і після досягнення угоди.

В процесі оцінки вартості банку потрібно враховувати особливості банківського бізнесу.

Оцінка банку не може бути виконана без чіткого розуміння, що оцінюється: банківська організація в цілому або її окремі складові.

При проведенні оцінки банку важливе місце належить аналізу фінансової стійкості [3]. До основних параметрів фінансової стійкості відносяться: соціально-політична ситуація в країні, її загальноекономічний стан, стан фінансового ринку, внутрішня стійкість [3, c. 37].

При проведенні оцінки ринкової вартості проблемного банку доцільно застосовувати такі підходи: по-перше, оцінку необхідно проводити в найкоротші терміни з урахуванням стану активів; по-друге, необхідно налагодити переговорний процес з органами банківського нагляду НБУ, основними кредиторами та акціонерами, що дозволить отримати необхідну інформацію; по-третє, при проведенні розрахунків, в умовах недостатності достовірності інформації, слід спиратися на песимістичний варіант.

Головною проблемою при оцінці вартості українських банків вважається їх непрозорість, що пояснюється недостатністю банківського законодавства, ігноруванням деякими банками стандартів міжнародної фінансової звітності та недостатньо ефективним наглядом з боку НБУ.

Для оцінки злиття та поглинання необхідно використовувати такі методи: дисконтування грошових потоків, вартості чистих активів, ліквідаційної вартості, капіталізації доходу, вартості заміщення [4].

В умовах глибокої економічної кризи зростає актуальність проведення оцінки вартості бізнесу. Навряд чи банки будуть спроможні залучати інвестиції в умовах політичної нестабільності в країні. Разом з тим, розуміння факторів, які суттєво впливають на ринкову вартість бізнесу дозволяють керівництву приймати вірні стратегічні рішення.

Література
  1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12. 2000 р., № 2121-ІІІ.
  2. Закон України „Про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07. 2001 р., № 2658-ІІІ.
  3. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 238 с.
  4. Кочетков В.М. Оцінка ринкової вартості банку як ділового підприємства: монографія В.М. Кочетков, Ю.С. Камарицький. – К.: МУФ, 2009. – 175 с.



IPO ЯК СУЧАСНИЙ ДІЄВИЙ МЕТОД ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ


Кузнєцова К.О., студентка групи УС-61, НТУУ «КПІ»

Питання залучення інвестицій стає все більш актуальним для економіки України через необхідність реформування та стабілізації економіки, зокрема, технічного переоснащення та модернізації промислових підприємств, розвитку інноваційної діяльності, інфраструктури, підтримки вітчизняного виробника тощо.

Все більш популярним методом залучення капіталу по всьому світу стає IPO (Initial Public Offering) – первинне публічне розміщення - це один із способів фінансування підприємства: компанія отримує капітал в результаті публічного розміщення своїх нових акцій на фондовій біржі.

До переваг ІРО як засобу залучення капіталу слід віднести:

- залучення довгострокових інвестицій та підвищення обсягів інвестування;

- ринкова оцінка реальної вартості компанії;

- залучення інвестицій при збереженні контролю над бізнесом (утримання контрольного пакету акцій);

- безвідсоткове фінансування – можливість запобігання зовнішніх боргових зобов’язань у процесі залучення додаткового фінансування;

- обіг акцій на вторинному ринку стимулює попит на них і, відповідно, зростання вартості цінних паперів та капіталізації компанії;

- вдале первинне розміщення сприяє розширенню можливостей залучення фінансових ресурсів та зменшенню фінансових витрат при здійсненні наступних випусків акцій [1].

На сьогодні можна констатувати той факт, що ринок публічних первинних розміщень минув світову фінансову кризу та має тенденцію до зростання. За підсумками 2008 р. обсяг IPO, проведених на світових біржах, знизився на 71,6% і склав 91,7 млрд. дол., тоді як в 2007 р. аналогічний показник склав 322,9 млрд.дол. Пік падіння на світовому ринку первинних розміщень акцій припав на початок 2009 р., коли компанії масово відкладали плани проведення IPO у зв'язку з глобальною рецесією і кризою на фінансових ринках. Але за третій квартал обсяг світових IPO відновився та виріс на 292%. З січня по березень було зафіксовано 52 розміщення, з квітня по червень – 72, з липня по вересень кількість угод зросла до 149. Обсяг коштів, залучених в період з 1 січня по 30 листопада 2009 р. у світовому масштабі, склав 94,9 млрд. дол [2]. Одним із ключових рішень для компанії є вибір фондової біржі для розміщення своїх акцій. Серед основних елементів, на які при виборі фондової біржі, компанії повинні звертати увагу є такі: ліквідність ринку, вартість капіталу, географічне положення майданчика, галузева структура ринку, витрати на дотримання нормативно-законодавчих вимог, престиж та рівень світового визнання біржі тощо [1].

Проте, попри значні переваги, ІРО не позбавлене недоліків, таких як:

- втрата конфіденційності інформації щодо структури власності корпорації;

- складність та тривалість процедури підготовки до ІРО;

- витрати на підготовку до IPO (залучення консультантів з фінансових, юридичних та податкових питань, презентаційні витрати) можуть становити до 10-15% від суми залученого капіталу;

- витрати на проведення щорічного аудиту та оприлюднення його результатів;

- залежність від фінансових коливань на міжнародних ринках [3].

Вперше українські компанії вийшли на світовий ринок IPO в 2005 р.: на Лондонській фондовій біржі компанія Ukrproduct продала 27,2% акцій за 9,6 млн дол. та девелоперська корпорація XXI Century Investments розмістила свій пакет акцій (35%) на суму 139 млн дол.

Отже, первинне публічне розміщення акцій українських компаній є дієвим методом підвищення капіталізації як самих компаній, так і економіки країни. Наразі проведення ІРО ще не є поширеною практикою на вітчизняному фондовому ринку, однак великі потенційні вигоди від запровадження цього методу інвестування для економіки країни в цілому зумовлюють інтерес до проблематики ІРО як з боку компаній, так і державних інституцій. Таким чином, доцільно зазначити, що першочерговими завданнями держави на даному етапі має стати: вдосконалення законодавчої бази розвитку українського фондового ринку; сприяння вдосконаленню його інфраструктури; поліпшення інвестиційного клімату; поширення культури корпоративного управління та інформації про можливості і переваги ІРО як засобу залучення капіталу в національну економіку.

Література:
    1. Грозний І.С. Аналіз соціально-економічних проблем проведення ІРО в Україні [Текст]/ Грозний І.С., Коверга С.В.// Наукові праці - Економіка – 2007. - №51.
    2. Новости. IPO начнутся в 2010 [Электронный ресурс]/ Сайт «УкрРудПром». – Режим доступа: m.ua/digest/IPO_nachnutsya_v_2010_g.phpl. - Название с экрана.
    3. Ільченко-Сюйва Л.В. Ринок первинного публічного розміщення акцій: світовий досвід та українські реалії/ Ільченко-Сюйва Л.В., Радзімовська С.Ф.// Суспільна політика і стратегічний менеджмент. - 2008. - № 1.